Рішення

від 11.09.2024 по справі 914/1073/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2024Справа № 914/1073/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун

Сервіс"

(04208, м. Київ, просп. Василя Порика, буд. 7-А, кв. 4;

ідентифікаційний код: 43020313)

до Фізичної особи підприємця Филипчук Меланії Тарасівни

( АДРЕСА_1 ;

ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )

про стягнення 160 390,02 грн.

та за зустрічним позовом Фізичної особи підприємця Филипчук Меланії Тарасівни

( АДРЕСА_1 ;

ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Сервіс"

(04208, м. Київ, просп. Василя Порика, буд. 7-А, кв. 4;

ідентифікаційний код: 43020313)

про стягнення 39 435,00 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайфун Сервіс" (надалі - Позивач, ТОВ "Тайфун Сервіс") звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Филипчук Меланії Тарасівни (надалі - Відповідач, ФОП Филипчук М.Т.) про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) укладено Публічний договір надання послуг з перевезення вантажу від 16.10.2023, предметом якого є доставка перевізником довіреного експедитором вантажу від місця завантаження до місця розвантаження у встановлений заявкою на перевезення термін та видача вантажу уповноваженій особі вантажоодержувача. Умовами цього договору визначено, що експедитор зобов`язується сплатити перевізнику за перевезення вантажу обумовлену в заявці на перевезення вантажу винагороду, а конкретизовані та спеціальні умови кожного вантажного перевезення будуть визначатися та узгоджуватись сторонами у заявці на перевезення вантажу.

28.12.2023 на підставі заявки на перевезення вантажу №2023-4205.1 сторони погодили, що позивач надає транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_2 та АІ4207ХF для перевезення гігієнічної продукції кількістю 33 палети маршрутом Олава (Польща) - Київ (Україна), дата завантаження: 29.12.2023, дата розвантаження: 08.01.2024, а відповідач зобов`язується оплатити надані послуги. Вартість перевезення становить 3800,00 Євро, а строк оплати - 21 робочий день від дати отримання оригіналів документів з вивантаженням на складі с. Щасливе або с. Чубинське Бориспільського району Київської області.

Як стверджує позивач, 05.01.2024, тобто у визначений умовами заявки строк, товар разом з супровідними документами, у тому числі і CMR, було доставлено на зазначений відповідачем склад та прийнятий клієнтом відповідача. Надалі, позивач двічі направляв за адресою відповідача рахунок на оплату, два примірники актів надання послуг та CMR №000003 від 29.12.2023, які були отримані останнім. Разом з цим, вартість перевезення у розмірі 3800,00 Євро, що в еквіваленті до національної валюти згідно із офіційним курсом станом на дату завантаження (29.12.2023) становить 160390,02 грн., у погоджений сторонами строк відповідачем оплачена не була.

Зважаючи на це, позивач просить стягнути із відповідача 160`390,02 грн. заборгованості.

Ухвалою від 29.04.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначив на 27.05.2024.

27.05.2024 представником ФОП Филипчук М.Т. подано за допомогою підсистеми "Електронний суд" зустрічний позов та відзив на позовну заяву (вх. №14089/24 від 27.05

До відзиву на позовну заяву відповідачем додано Платіжну інструкцію №244 від 09.05.2024 про сплату позивачу 120' 955,02 грн.

В цей же час, зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що між ТОВ "Тайфун Сервіс" (перевізник) та ФОП Филипчук М.Т. (експедитор) укладено Публічний договір надання послуг з перевезення вантажу від 16.10.2023. До цього договору сторонами погоджено заяву на перевезення вантажу №2023-4205.1 від 28.12.2023.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, 29.12.2023 відповідач надав транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_2 / АІ4207ХF для перевезення гігієнічної продукції за маршрутом Олава (Польща) - Київ (Україна). Однак, після проходження митного оформлення, у місці вивантаження було виявлено пошкоджений товар, а саме: Tena Slip Plus Medium 30 McC (Артикул 710606-02) у кількості 48 шт., а також Tena Slip Plus Large 30 McC (Артикул 710702-02) у кількості 84 шт. Причиною пошкодження було замокання вантажу, що трапилося внаслідок недбалого ставлення ТОВ "Тайфун Сервіс" до своїх обов`язків з перевезення. Вказані обставини зафіксовані у акті №С0000000022 невідповідності продукції від 05.01.2024, який підписаний представником відповідача.

Після отримання претензії від замовників/клієнтів - ТОВ "Ессіті Україна" та ТОВ "Бей Транс", щодо відшкодування вартості пошкодженого вантажу, ФОП Филипчук М.Т. звернулася до ТОВ "Тайфун Сервіс" з вимогою відшкодувати завдані збитки, розмір яких становить 39`435,00 грн. Відповідач відмовився добровільно відшкодовувати вказану суму збитків, хоча і визнав частково пред`явлені вимоги.

Зважаючи на це, ФОП Филипчук М.Т. просить стягнути на її користь 39`435,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.05.2024 задоволено клопотання представника ФОП Филипчук М.Т. про поновлення строків для подання відзиву на позовну заяву та зустрічної позовної заяви; прийнято зустрічну позовну заяву ФОП Филипчук М.Т. до ТОВ "Тайфун Сервіс" про стягнення збитків до спільного розгляду із первісною позовною заявою ТОВ "Тайфун Сервіс" до ФОП Филипчук М.Т. про стягнення заборгованості; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом; вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; матеріали справи №914/1073/24 за первісним позовом ТОВ "Тайфун Сервіс" до ФОП Филипчук М.Т. про стягнення заборгованості, а також за зустрічним позовом ФОП Филипчук М.Т. до ТОВ "Тайфун Сервіс" про стягнення збитків передано за виключною підсудністю Господарському суду м. Києва.

18.06.2024 матеріали справи №914/1073/24 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024 матеріали справи передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання на 03.07.2024.

01.07.2024 від ФОП Филипчук М.Т. надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

02.07.2024 від ТОВ "Тайфун Сервіс" надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Протокольною ухвалою суду від 03.07.2024 розгляд справи відкладено на 31.07.2024.

10.07.2024 від ФОП Филипчук М.Т. надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

15.07.2024 від ТОВ "Тайфун Сервіс" надійшов відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення зустрічного позову заперечує.

Протокольною ухвалою суду від 31.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.09.2024.

У судовому засіданні 11.09.2024 суд заслухав вступні слова представників сторін, дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 11.09.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що провадження за первісним позовом підлягає закриттю, а вимоги зустрічного позову слід задовольнити.

16.10.2023 відповідачем ФОП Филипчук Меланією Тарасівною, як Експедитором опубліковано Публічний договір надання послуг з перевезення вантажу (перша редакція): 16.10.2023 (надалі по тексту Публічний договір).

Предметом Публічного договору є доставка Перевізником довіреного Експедитором вантажу від місця завантаження до місця розвантаження у встановлений Заявкою на перевезення термін та видача вантажу уповноваженій особі вантажоодержувача. Експедитор зобов`язується сплатити Перевізнику за перевезення вантажу обумовлену в Заявці на перевезення вантажу винагороду. Конкретизовані та спеціальні умови кожного вантажного перевезення будуть визначатися та узгоджуватись Сторонами у Заявці на перевезення вантажу (п 1.1-1.2 Публічного договору).

28.12.2023 на підставі заявки на перевезення вантажу № 2023-4205.1 сторони погодили, що позивач ТОВ "ТАЙФУН СЕРВІС", як перевізник надає транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_2 та НОМЕР_3 для перевезення гігієнічної продукції кількістю 33 палети маршрутом Олава (Польща) - Київ (Україна), дата завантаження 29.12.2023 та розвантаження 08.01.2024, а відповідач ФОП Филипчук Меланія Тарасівна, як експедитор зобов`язується оплатити надані послуги.

Заявкою на перевезення сторони визначили вартість перевезення в розмірі 3800 Євро, згідно еквіваленту по курсу НБУ на день завантаження та строком оплати 21 робочий день від дати отримання оригіналів документів з вивантаженням на складі с. Щасливе або с.Чубинське Бориспільського району Київської області. 29.12.2023 відбулось завантаження товару, відтак вартість доставки в перерахунку на гривню становить 160 390,02 грн виходячи з офіційного курсу Євро на день завантаження 42, 2079 грн за 1 Євро х 3800 Євро.

05.01.2024 у визначений за умовами заявки на перевезення строк товар разом з супровідними документами, в тому числі і CMR було доставлено на зазначений відповідачем ФОП Филипчук М.Т., як експедитором склад та прийнятий клієнтом відповідача, що підтверджується печаткою на CMR №000003.

Згідно п.5.2 Публічного Договору експедитор сплачує плату за перевезення вантажу банківським переказом на банківський рахунок Перевізника протягом терміну, зазначеного в Заявці на перевезення вантажу, але не пізніше 21 дня, без врахування суботи, неділі та святкових днів, з дати отримання від Перевізника оригіналів правильно оформлених транспортних документів, а саме: Рахунку, Акту наданих послуг, в яких обов`язково зазначаються: інформація про маршрут, державні номери транспортного засобу та причепу, номер та дата Заявки на перевезення вантажу Товарно-транспортної накладної (ТТН) або міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), або накладної на інші види транспорту, з відміткою (дата, підпис уповноваженої особи, завіреною печаткою/штампом) вантажоодержувача про отримання вантажу.

11.01.2024 позивачем за результатами надання послуг направлено на адресу фактичного місцезнаходження відповідача рахунок на оплату № 6 від 05.01.2024 на суму 160 390,02 грн, два примірники актів надання послуг № 4 від 05.01.2024 та CMR № 000003 від 29.12.2023, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням №0421506780271 та № 0421506780280.

Таким чином, спір у справі за первісним позовом виник у зв`язку з тим, що у визначений строк відповідач оплату отриманих послуг з перевезення вантажу не здійснив.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи встановлено, що позивачем надавались послуги відповідачу з перевезення вантажу, що підтверджується CMR №000003 актом наданих послуг №4 від 05.01.2024, проте останній належним чином свої зобов`язання не виконував, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 160390,02 грн, яка підтверджується матеріалами справи.

Водночас, матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що після відкриття провадження у справі Відповідачем на користь Позивача в рахунок погашення заборгованості сплачено загалом суму у розмірі 160390,02 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №244 від 09.05.2024 та №256 від 24.06.2024, що містяться у матеріалах справи.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено на користь позивача суму основної заборгованості.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи, що предмет спору (стягнення в сумі 160 390,02 грн.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 160 390,02 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Як передбачено в ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Положеннями пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Разом з цим, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Що стосується вимог зустрічного позову, то суд зазначає наступне.

29.12.2023 р. Позивачем був наданий транспортний засіб НОМЕР_2 /АІ4207XF для перевезення вантажу за маршрутом Olawa (PL) - Київ (UA), водій Вальчук Олег. Вантаж - гігієнічна продукція.

Після проходження митного оформлення, автотранспорт прибув на місце вивантаження (с. Щасливе, вул.Демидова,2, Бориспільський р-н.). Під час вивантаження автотранспорту на складі, було виявлено пошкоджений товар, що підтверджується актом № С0000000022 невідповідності продукції від 05.01.2024 р. (надалі - Акт). Зазначений акт підписаний представником/водієм ТОВ «Тайфун Сервіс» - Вальчуком.

Згідно акту, виявлено пошкоджений товар, а саме: Tena Slip Plus Medium 30 McC (Артикул 710606-02) у кількості 48 шт., а також Tena Slip Plus Large 30 McC (Артикул 710702-02) у кількості 84 шт. Причиною пошкодження було замокання вантажу, що трапилося внаслідок недбалого ставлення Позивача до своїх обов`язків з перевезення.

Після отримання претензії від Замовника/Клієнта - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕССІТІ УКРАЇНА» (надалі ТОВ «ЕССІТІ УКРАЇНА») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бей Транс» (надалі - ТОВ «Бей Транс») щодо відшкодування вартості пошкодженого вантажу (претензія №267-022 від 08.01.24 та претензія 04/08-01 від 08.01.2024 р.), 08.01.2024 р. ФОП Филипчук М. Т. звернулася до ТОВ «Тайфун Сервіс» з претензією № 05/0/-01 від 08.01.2024 р. відшкодувати завдані збитки внаслідок пошкодження вантажу під час перевезення згідно Заявки за маршрутом Olawa (PL) - Київ (UA). Вартість збитків, що зазначена у претензії становить 39 435,00 грн.

У відповідь на претензію ТОВ «Тайфун Сервіс» частково визнало вимоги ФОП Филипук М. Т. про замокання продукції та погоджувалося відшкодувати збитки за умови передачі пошкодженого вантажу Позивачу, а обґрунтовував свою позицію на підставі ч.5 ст. 314 Господарського кодексу України.

З огляду на зазначене, вбачається, що Позивач визнав власну вину, проте не здійснив оплату претензії ФОП Филипчук М. Т.

Водночас, заперечуючи проти такої позиції Відповідача за зустрічним позовом, Позивач за зустрічним позовом вказує, що п. 15 умов Заявки зазначено, що: Пошкоджений, замоклий товар (після його відшкодування його вартості) поверненню Перевізнику/СубЕкспедитору не підлягає та самостійно знищується замовником/клієнтом.

Отже, спір у справі виник з приводу наявності підстав для стягнення збитків у вигляді вартості пошкодженого вантажу з перевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Сервіс" за договором перевезення.

Згідно зі ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

За змістом ст. 307 ГК України, ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 919 ЦК України передбачено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 ЦК України).

Статтями 924 ЦК України, ст. 314 ГК УКраїни передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року (далі - Конвенція), дана Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до статей 4, 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Пунктами 1, 2 статті 17 Конвенції визначено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Пунктом 1 статті 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17 Конвенції, лежить на перевізнику.

Як вже було встановлено судом, перевезення вантажу здійснювалось на підставі укладеного між сторонами договору заявки № 2023-4205.1 від 16.10.2023.

Судом встановлено, що 29.12.2023 р. Позивачем був наданий транспортний засіб АА0961ТР/АІ4207XF для перевезення вантажу за маршрутом Olawa (PL) - Київ (UA), водій Вальчук Олег. Вантаж - гігієнічна продукція. Після проходження митного оформлення, автотранспорт прибув на місце вивантаження (с. Щасливе, вул.Демидова,2, Бориспільський р-н.).

Як можна встановити з матеріалів справи, у місці доставки товару було виявлено його пошкодження, а саме виявлено замокання товару, про що вантажоодержувачем (ТзОВ «ЕССІТІ Україна») складено акт № С0000000022 невідповідності продукції від 05.01.2024 р., що підписаний комісією у складі контролера, оператора ПК та водія.

Згідно акту, виявлено пошкоджений товар, а саме: Tena Slip Plus Medium 30 McC (Артикул 710606-02) у кількості 48 шт., а також Tena Slip Plus Large 30 McC (Артикул 710702-02) у кількості 84 шт. Причиною пошкодження було замокання вантажу, що трапилося внаслідок недбалого ставлення Позивача до своїх обов`язків з перевезення.

Позивач за зустрічним позовом поніс матеріальні збитки (втрати) у зв`язку з пошкодженням товару, який йому не належить (власник ТзОВ «ЕССІТІ Україна») надано докази оплати претензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Бей Транс» (надалі - ТОВ «Бей Транс») (претензія 04/08-01 від 08.01.2024 р.) та доказ оплати претензії Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕССІТІ УКРАЇНА» (надалі ТОВ «ЕССІТІ УКРАЇНА») (претензія №267-022 від 08.01.24) за пошкодження (замокання) вантажу.

Твердження ТОВ "Тайфун Сервіс" про те, що ТОВ «ЕССІТІ УКРАЇНА» направило претензію до ТОВ «Бей Транс» і ФОП Филипчук М.Т. не дотична до даного перевезення спростовується тим, що ФОП Филипчук М.Т. виступала у даному перевезенні як Субекспедитор на підтвердження чого додається копія договору № 41 від 01.09.2023 р. та копія заявки № 2023-4205-БТ-FM від 28.12.2024 р. до договору № 41 від 01.09.2023 р.

Згідно даних документів вбачається, що ФОП Филипчук М.Т. мала зобов`язання перед ТОВ «Бей Транс», а останній зобов`язання перед ТОВ «ЕССІТІ УКРАЇНА» щодо організації перевезення. Враховуючи зазначені вище документи щодо оплати претензій яка виставлялася від ТОВ «ЕССІТІ УКРАЇНА» до ТОВ «Бей Транс», а потім останній заявив вимогу до ФОП Филипчук М.Т., можна встановити, що Позивачка за зустрічним позовом понесла витрати.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

За змістом статті 623 ЦК України відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Судом зроблено висновок, що у ФОП Филипчук М.Т. наявні фактичні збитки, фактичне зменшення майнових її благ, як учасника відносин з перевезенням вантажу і яке виражається у зроблених нею витратах у зв`язку з неналежним виконання ТОВ "Тайфун Сервіс" обов`язків щодо перевезення вантажу. Вказане свідчить про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення для заподіяння збитків, та які наявні у діях ТОВ "Тайфун Сервіс як безпосереднього виконавця перевезення вантажу та безпосередньо відповідальної особи за пошкодження вантажу під час перевезення.

Таким чином, за висновком суду, у даній справі є всі матеріали відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, які підтверджують розмір завданих ФОП Филипчук М.Т. збитків ТОВ "Тайфун Сервіс" при неналежному виконанні останнім свого зобов`язання з перевезення вантажу. Зокрема, наведене підтверджується відповіддю ТОВ "Тайфун Сервіс" від 12.01.2024 р. на претензію ФОП Филипчук М.Т. з якої вбачається, що ТОВ "Тайфун Сервіс" визнало свою вину.

Враховуючи зазначене, можна зробити висновок, що Позивач визнав вимоги Відповідача щодо пошкодженого вантажу, а тому повинен був сплатити завдані збитки, а сам вантаж не може бути переданий Позивачу з огляду на те, що даний товар відноситься до гігієнічної продукції яка через замокання вже не може бути введена на ринок, оскільки спричинить значну майнову шкоду ТОВ «ЕССІТІ УКРАЇНА» та може завдати репутаційний збитків.

У даному випадку, суд вважає, що позивачем доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача ТОВ "Тайфун Сервіс" відповідальності у вигляді стягнення збитків, а відтак - заявлені позовні вимоги про відшкодування вартості пошкодженого вантажу у розмірі 39 435,00 грн. є обґрунтованими, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Аргументи та заперечення відповідача за зустрічним позовом суд розглянув та відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги зустрічного позову підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №914/1073/24 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Сервіс" до Фізичної особи підприємця Филипчук Меланії Тарасівни про стягнення 160 390,02 грн. - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. Позовні вимоги зустрічного позову задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Сервіс" (04208, м. Київ, просп. Василя Порика, буд. 7-А, кв. 4; ідентифікаційний код: 43020313) на користь Фізичної особи підприємця Филипчук Меланії Тарасівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) 39 435,00 грн. заборгованості та 3 028,00 грн. судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.09.2024

Суддя М.О. Лиськов