Рішення

від 26.09.2024 по справі 917/277/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21,

E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2024 Справа № 917/277/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., за участю секретаря судового засідання Сілаєвої О. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство Азалія

до Товариства з обмеженою відповідальністю Краншип

треті особі, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лічман Інна Миколаївна

2. Приватне підприємство Мар`янівське-2014

про визнання іпотеки такою, що припинена

за участю представників: від позивача - Устименко Ю. С., від відповідача - Богданцева І.В.; представники третіх осіб не з`явились

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство Азалія подало позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Краншип про визнання іпотеки за договором іпотеки від 02.10.2020, такою, що припинена.

Відповідач у відзиві (т.1 а.с. 136-139) проти позовну заперечує з таких підстав:

- висновки судів у справі № 917/1283/21 щодо припинення зобов`язань за договором позики від 28.09.2020 року № 28/09-01 та щодо припинення іпотеки за договором іпотеки від 02.10.2020 року є виключно правовою оцінкою обставин, встановлених судом;

- враховуючи існування не припиненого договору позики від 07.07.2020 року №07/07-02 та наявність заборгованості за вказаним договором станом на 14.12.2020 року у розмірі 18 640 000 грн., ТОВ «Краншип», як кредитор, узгодив з ПП «Мар`янівське-2014», як позичальником, можливість зарахування коштів у розмірі 4 800 000 грн як повернення боргу за договором позики від 07.07.2020 року №07/07-02;

- за договором позики № 28-09/01 від 28.09.2020 сума в розмірі 2 574 419, 22 грн. є заборгованістю, що виникла станом на 31.03.2021 року;

- у порядку позасудового врегулювання ТОВ «Краншип» направило претензію ПП «Мар`янівське-2014» з приводу повернення вказаної суми позики з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат;

- Господарський суд Чернігівської області розглядав справу № 927/335/24 за позовом ПП «Мар`янівське-2014» до ТОВ «Краншип» про визнання частково відсутнім зобов`язання зі сплати пені у розмірі 1 421 952,11 грн, 3% річних в розмірі 227 082,09 грн та інфляційних втрат у розмірі 1200 211,00 грн за договором позики №28/09-01 від 28.09.2020 року.

Позивач у відповіді (т.1 а.с.175-177) відхилив доводи відповідача та вказав наступне:

- ПП «Мар`янівське-2014» повернуло платіжним дорученням від 14.12.2020 грошову позику на користь ТОВ «Краншип» в розмірі 4 800 000,00 грн саме згідно з договором позики №28/09-01 від 28.09.2020; ця обставина встановлена рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 та постановою Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №917/1283/21;

- у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №917/1283/21 суд дійшов висновку, що іпотеку за договором іпотеки від 02.10.2020 припинено з огляду на виконання позичальником 14.12.2020 у повному обсязі зобов`язання за договором позики від 28.09.2020 № 28/09-01 (п. 44 та п. 57).

- також у рішенні Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 у справі №917/1283/21 вказано, що 14.12.2020 Позичальник у повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором позики №28/09-01 від 28.09.2020, укладеним у простій письмовій форм між Іпотекодержателем як Позикодавцем та ПП «Мар`янівське-2014», а саме: перерахував грошові кошти платіжним дорученням від 14.12.2020 у розмірі 4800000 грн на рахунок ТОВ Краншип.

Відповідач подав заперечення на відповідь (вхід. № 6523 від 10.05.2024).

Позивач подав пояснення від 25.09.2024 (вхід. №12715) щодо доказу.

Третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лічман Інна Миколаївна подала заяву від 11.03.2024 (т.1 а.с. 75) про розгляд справи за її відсутності.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М.

Ухвалою від 23.02.2024 суд призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

Ухвалою від 21.03.2024 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання та залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство Мар`янівське-2014.

В зв`язку з необхідністю подання сторонами доказів та пояснень щодо спірних правовідносин, для забезпечення процесуальних прав сторін та з метою об`єктивного дослідження обставин справи, суд відклав підготовче засідання на розумний строк.

Третя особа ПП Мар`янівське-2014 подавала клопотання про ознайомлення з матеріалами та відкладення розгляду справи (вхід. № 5565 від 22.04.2024; т.1 а.с.153-154), яке суд задовольнив.

Копія позовної заяви надсилалась третій особі 03.05.2024 за реєстровим номером накладної 3600009093573 (т.1 а.с.195-197) та за даними сайту АТ Укрпошта вручена отримувачу 08.05.2024.

Відповідач подав клопотання про призначення судово-економічної експертизи (т.2 а.с.18-19).

Позивач подав заперечення від 05.07.2024 (т. 2 а.с.35-37) на клопотання про призначення експертизи

Ухвалою від 10.07.2024 суд відхилив клопотання про призначення судово-економічної експертизи (т.2 а.с.66-68).

Відповідач подав заяву (т.1 а.с.94-95) про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі 927/335/24 за позовом ПП Мар`янівське-2014 до ТОВ Краншип про визнання частково відсутнім зобов`язання.

Позивач подав заперечення (т.1а.с.159-160, 187-188) щодо зупинення провадження у цій справі, посилаючись на те, що у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №917/1283/21 суд дійшов висновку, що іпотеку за договором іпотеки від 02.10.2020 припинено з огляду на виконання позичальником 14.12.2020 у повному обсязі зобов`язання за договором позики від 28.09.2020 № 28/09-01 (п. 44 та п. 57).

Відповідач надав заяву про приєднання доказів до справи від 09.07.2024 (вхід. № 9546 від 10.07.2024), до якої додав копію рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2024 в справі № 927/335/24. Суд вказану заяву задовольнив.

Для надання можливості позивачу ознайомитися із заявою від 09.07.2024 (вхід. № 9546 від 10.07.2024), до якої додано копію рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2024 в справі № 927/335/24, у підготовчому засіданні суд оголосив перерву (ухвала від 10.07.2024).

За заявою від 22.07.2024 (т.2 а.с.74-75) представник позивача ознайомився із матеріалами справи.

Ухвалою від 12.09.2024 суд відхилив клопотання про зупинення провадження у справі (т.2 а.с.95-97).

Відповідач подав клопотання від 12.09.2024 про долучення доказів до справи - висновку експерта, та прохає визнати поважними причини пропуску строку для подання цього доказу, оскільки він був складений лише 20.08.2024.

Ухвалою від 12.09.2024 суд поновив відповідачу строк для подання доказів

Ухвалою від 12.09.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (т.2 а.с.95-97).

Про час і місце розгляду справи по суті позивач, відповідач та треті особи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням та довідками про доставку електронного листа ухвали від 12.09.2024 до їх електронного кабінету у системі «Електронний суд» (т.2 а.с.98-101).

Третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лічман Інна Миколаївна подала заяву від 11.03.2024 (а.с. 75) про розгляд справи за її відсутності.

За клопотанням позивача його представник приймав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Під час розгляду справи по суті суд заслухав пояснення сторін та дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 26.09.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство Азалія (далі позивач, ТОВ БВКП "Азалія") є власником нерухомого майна:

- контора/адмінбудинок, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна (колишня назва - вул. Петровського), б. 64, що складається в цілому з нежитлової будівлі А-1. Загальна площа нерухомості 115,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 140706753208;

- будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна (колишня назва - вул. Петровського), будинок 64а. Загальна площа нерухомості 780,3 кв. м. Реєстраційний номер нерухомого майна 140440153000.

Це підтверджується свідоцтвами про власності на нерухоме майно від 04.09.2006, виданих Виконавчим комітетом Гребінківської міської ради (т.1 а.с.21, 22), витягами від 23.08.2013 № 8435350 та № 8439770 (т.1 а.с.23, 24), інформацією від 31.01.2024 з Державноого реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна (т.1 а.с.29-35).

28.09.2020 між ТОВ "Краншип" (далі Позикодавець, відповідач) та ПП «Мар`янівське -2014» (далі - Позичальник, третя особа у справі) було укладено договір позики № 28/09-01 (далі - Договір позики; т. 1 а.с.12-13) у простій письмовій формі, згідно із яким Позикодавець надав Позичальнику грошову безпроцентну позику у розмірі 4 800 000,00 грн строком повернення до 31.03.2021.

На забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики 02.10.2020 між ТОВ "Краншип" (далі - Іпотекодержатель) та ТОВ БВКП "Азалія" (далі - Майновий поручитель, Іпотекодавець, позивач), укладено договір іпотеки (далі - іпотечний договір; т.1 а.с.14-17), на підставі якого позивач передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, зазначене в п. 1.5. цього Іпотечного договору, в забезпечення виконання зобов`язань Позичальника перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Позичальником, зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця (пункт 1.1. Іпотечного договору).

Відповідно до п. 1.3. в забезпечення виконання зобов`язань Позичальника Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (далі Предмет іпотеки, Майно), що є власністю Іпотекодавця, а саме:

- контору/адмінбудинок, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна (колишня назва - вул. Петровського), б. 64, що складається в цілому з нежитлової будівлі А-1. Загальна площа нерухомості 115,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 140706753208;

- будівлі та споруди, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна (колишня назва - вул. Петровського), будинок 64. Загальна площа нерухомості 780,3 кв. м. Реєстраційний номер нерухомого майна 140440153000.

За іпотечним договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань Позичальника за Договором позики у розмірі 4 800 000 грн., також забезпечуються вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування: - витрат, пов`язаних із пред`явленням вимоги по виконанню зобов`язань, передбачених Договором позики і звернення стягнення на предмет іпотеки; - витрат на утримання і збереження Предмету іпотеки, якщо Предмет іпотеки буде прийнятий на утримання Іпотекодержателем; - збитків, завданих порушенням Іпотекодавцем умов цього договору; - збитків, завданих порушенням Позичальником зобов`язань за Договором позики; - витрат на страхування Предмету іпотеки, якщо ці витрати будуть зроблені Іпотекодержателем (п. п. 1.1., 1.2. Іпотечного договору).

Договір іпотеки від 02.10.2020, посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., зареєстровано в реєстрі за №4029.

Також 02.10.2020 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. на підставі статті 73 Закону України «Про нотаріат» у зв`язку з посвідченням Договору іпотеки накладено заборона відчуження зазначеного майна в Договорі іпотеки: заборона №12 (зареєстровано в реєстрі за №4030) та заборона № 13 (зареєстровано в реєстрі за №4031).

Відповідно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості зареєстровано щодо вищевказаного нерухомого майна: іпотеку (номер запису про іпотеку: 38489605) та (номер запису про іпотеку: 38490347); обтяження (заборона на нерухоме майно) (номер запису про обтяження. 38488719) та (номер запису про обтяження: 38490034); (т.1 а.с.25-35).

У провадженні Господарського суду Полтавської області була справа № 917/1283/21 між тими ж сторонами, за результатом розгляду якої суд прийняв рішення від 23.12.2021 (адреса доступу: https://reestr.court.gov.ua/Review/102297486; т. 1 а.с.36-41). Постановою Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №917/1283/21 постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі № 917/1283/21 скасовано; рішення Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 у справі № 917/1283/21 залишено в силі (адреса доступу: https://reestr.court.gov.ua/Review/113469690; т. 1 а.с.42-53).

Отже, рішення Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 справі № 917/1283/21 набрало законної сили 05.09.2023. Постанова Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №917/1283/21 набрала законної сили 05.09.2023.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.12,2021 у справі № 917/1283/21 задоволено позов ТОВ БВКП «АЗАЛІЯ» до ТОВ «КРАНШИП» та скасовано державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна: номер запису про право власності 42373949, нежитлова будівля за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64, загальна площа нерухомості 115,2 кв.м; номеру запису про право власності 42374587: будівлі та споруди за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64а, загальна площа нерухомості 780,3 кв. м.

Постановою Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №917/1283/21 касаційну скаргу ТОВ БВКП «АЗАЛІЯ» задоволено. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі № 917/1283/21 скасовано. Рішення Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 у справі № 917/1283/21 залишено в силі.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №917/1283/21 суд дійшов висновку, що іпотеку за договором іпотеки від 02.10.2020 припинено з огляду на виконання позичальником 14.12.2020 у повному обсязі зобов`язання за договором позики від 28.09.2020 № 28/09-01 (п. 44 та п. 57).

Також, у рішенні Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 у справі №917/1283/21 вказано, що 14.12.2020 Позичальник у повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором позики №28/09-01 від 28.09.2020, укладеним у простій письмовій форм між Іпотекодержателем як Позикодавцем та ПП «Мар`янівське-2014», а саме: перерахував грошові кошти платіжним дорученням від 14.12.2020 у розмірі 4 800 000 грн на рахунок ТОВ Краншип.

На виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 у справі № 917/1283/21 реєстратор скасував державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна: номер запису про право власності 42373949, нежитлова будівля за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64, загальна площа нерухомості 115,2 кв. м; номеру запису про право власності 42374587: будівлі та споруди за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64а, загальна площа нерухомості 780,3 кв. м., тобто право власності на вказані об`єкти з 09.11.2023 зареєстровано за ТОВ БВКП «Азалія». Зазначене підтверджується витягами із Державного реєстру речових прав па нерухоме майно щодо об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості (м. Гребінка, вул. Магістральна, 64, та м. Гребінка, вул. Магістральна, 64а) станом на 31.01.2024 (т.1 а.с.29-31, 32-35).

Відповідно до рішення третьої сесії Гребінківської міської ради 7 скликання від 19.02.2016 (загальнодоступне за посиланням: http://www.hrebinka.org.ua/data/laws/doc2016-2-19-1.pdf) вулиця Петровського у м. Гребінка була перейменована на вулицю Магістральна.

ТОВ БВКП Азалія (позивач) подало приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. заяву від 01.11.2023 (т.1 а.с.54-55) про зняття обтяження та заборони відчуження щодо об`єктів нерухомості, які розташовані за адресою: Полтавська область, Лубенський (раніше Гребінківський) район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64 та за адресою: Полтавська область, Лубенський (раніше Гребінківський) район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64а.

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. листом від 08.11.2023 вих. № 389/01-16 (т.1 а.с.56) повідомив позивача про те, що припинення обтяження (іпотеки) щодо спірного об`єкта нерухомого майна, при наявності відповідних документів, можливо лише за зверненням іпотекодержателя.

ТОВ БВКП «Азалія» листами від 30.11.2023 та від 07.12.2023 (т.1 а.с.57 -60) звернулося до ТОВ «Краншип» з вимогою невідкладно, у порядку встановленому чинним законодавством, направити звернення до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. про припинення обтяження (іпотеки) та вилучення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомості які розташовані за адресою: Полтавська область, Лубенський (раніше Гребінківський) район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64 та за адресою: Полтавська область, Лубенський (раніше Гребінківський) район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64 а, про іпотеку (номер запису про іпотеку: 38489605) та (номер запису про іпотеку: 38490347); обтяження (заборона на нерухоме майно) (номер запису про обтяження: 38488719) та (номер запису про обтяження: 38490034).

Позивач у позові вказує, що вказані записи про іпотеку та про обтяження наявні у вказаних Реєстрах; ці записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна та іпотеки за умови припинення зобов`язання, забезпеченого іпотекою за договором позики, перешкоджають в реалізації власником права розпорядження відповідним майном. Це стало підставою для звернення з цим позовом.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У ст. 546 ЦК України вказано, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно із ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості.

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі, зокрема, припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Згідно із ч. 2 статті 593 ЦК України у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Загальні умови припинення господарських зобов`язань визначені в статті 202 ГК України, відповідно до якої господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою та другою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У рішенні Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021, яке набрало законної сили 05.09.2023, та у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 917/1283/21 було встановлено, що:

- 28.09.2020 між ТОВ "Краншип" (позикодавцем) та ПП «Мар`янівське -2014» (позичальником) було укладено договір позики № 28/09-01 у простій письмовій формі, згідно із яким позикодавець надав позичальнику грошову безпроцентну позику у розмірі 4 800 000,00 грн строком повернення до 31.03.2021;

- 14.12.2020 ПП «Мар`янівське-2014» повернуло платіжним дорученням від 14.12.2020 грошову позику ТОВ «Краншип» в розмірі 4 800 000,00 грн згідно з договором позики №28/09-01 від 28.09.2020.

- у зв`язку з припиненням основного зобов`язання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» припинилась і іпотека за договором від 02.10.2020 на забезпечення такого зобов`язання.

У постанові від 05.09.2023 у справі № 917/1283/21 Верховний Суд дійшов висновку, що іпотеку за договором іпотеки від 02.10.2020 припинено з огляду на виконання позичальником 14.12.2020 у повному обсязі зобов`язання за договором позики від 28.09.2020 № 28/09-01 (п. 44 та п. 57).

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення права застави визначені статтею 593 ЦК України, а іпотеки, як окремого виду застави, також і статтею 17 Закону України "Про іпотеку".

Так, відповідно до частини першої статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі:

припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки;

визнання іпотечного договору недійсним;

знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

з інших підстав, передбачених цим Законом.

За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання.

При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов`язання.

Встановлені у вищевказаних рішеннях суду у справі № 917/1283/21 обставини про:

- повернення ПП «Мар`янівське-2014» грошової позики згідно з договором позики №28/09-01 від 28.09.2020 ТОВ «Краншип» в розмірі 4 800 000,00 грн. платіжним дорученням від 14.12.2020;

- припинення іпотеки за договором іпотеки від 02.10.2020 з огляду на виконання позичальником 14.12.2020 у повному обсязі зобов`язання за договором позики від 28.09.2020 № 28/09-01;

не підлягають доказуванню в межах цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи.

У зв`язку з припиненням основного зобов`язання на підставі пункту 1 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» припинилась і іпотека за договором від 02.10.2020 на забезпечення такого зобов`язання.

Заперечення відповідача проти позову суд вважає необґрунтованими з таких підстав.

У рішенні Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021, яке набрало законної сили 05.09.2023, та у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 917/1283/21 було встановлено, що 14.12.2020 ПП «Мар`янівське-2014» повернуло платіжним дорученням від 14.12.2020 грошову позику ТОВ «Краншип» в розмірі 4 800 000,00 грн. саме згідно з договором позики №28/09-01 від 28.09.2020.

У рішенні Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 у справі № 917/1283/21 було встановлено, що 14.12.2020 Позичальник у повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором позики № 28/09-01 від 28.09.2020, укладеним у простій письмовій форм між Іпотекодержателем як Позикодавцем та ПП «Мар`янівське -2014», а саме: перерахував грошові кошти платіжним дорученням від 14.12.2020 у розмірі 4 800 000 грн на рахунок ТОВ "Краншип", тобто основне зобов`язання припинено. У зв`язку з припиненням основного зобов`язання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» припинилась іпотека за договором від 02.10.2020 на забезпечення такого зобов`язання.

Також, у постанові від 05.09.2023 у справі № 917/1283/21 Верховний Суд дійшов висновку, що іпотеку за договором іпотеки від 02.10.2020 припинено з огляду на виконання позичальником 14.12.2020 у повному обсязі зобов`язання за договором позики від 28.09.2020 № 28/09-01 (п. 44 та п. 57).

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вказаними у вказаних рішенні Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021, яке набрало законної сили 05.09.2023, та у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 917/1283/21 встановлені обставини, 14.12.2020 позичальник повністю виконав своїх зобов`язання із повернення суми позики в розмірі 4800000,00 грн. саме згідно з договором позики №28/09-01 від 28.09.2020, а також встановлено, що іпотеку за договором іпотеки від 02.10.2020 припинено з огляду на виконання позичальником 14.12.2020 у повному обсязі зобов`язання за договором позики від 28.09.2020 № 28/09-01.

Вказані обставини приймаються судом при розгляді справи 917/277/24 та не підлягають повторному доказуванню.

Відповідач вказує, що висновки судів у справі № 917/1283/21 щодо припинення зобов`язань за договором позики від 28.09.2020 року № 28/09-01 є виключно правової оцінкою суду встановлених у межах справи обставин; також висновки судів щодо припинення іпотеки за договором іпотеки від 02.10.2020 року також є правовою оцінкою обставин, встановлених судом.

Проте суд не погоджується із таким твердженням з огляду на наступне.

Частиною сьомою статті 75 ГПК України визначено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду (на які посилається відповідач), викладені у пунктах 75, 76 Постанови Верховного Суду від 02.10.2022 року у справі №140/6115/21 суд зазначив: «Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов`язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень. Суд, відхиляючи ці заперечення, повинен мотивувати, що існують встановлені іншим судом обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру і вони, дійсно, не є «правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту)».

У постанові від 03.07.2018 року Великої палати Верховного суду по справі № 12- 144гс18 суд вказав, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Суд зазначає, що у справі № 917/1283/21 брали участь ті ж самі особи, що і у справі 917/277/24 (Товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство Азалія, Товариство з обмеженою відповідальністю Краншип, Приватне підприємство Мар`янівське-2014).

У рішенні Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 та у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 917/1283/21 безпосередньо досліджувались і встановлювались обставини виконання позичальником свого зобов`язання з повернення позики за договором позики від 28.09.2020 року № 28/09-01, обставини припинення іпотеку за договором іпотеки від 02.10.2020 припинено з огляду на виконання позичальником 14.12.2020 у повному обсязі зобов`язання за договором позики від 28.09.2020 № 28/09-01. Це знайшло своє відображення у мотивувальних частинах вказаних судових рішень.

Отже, вказаними рішення були встановлені безпосередньо факти та обставини, що мають враховуватися при розгляді справи 917/277/24.

При цьому твердження відповідача про те, що судами надавалася лише правова оцінка вказаних обставин є необґрунтованим.

Щодо посилань відповідача на те, що ТОВ «Краншип», як кредитор, узгодив з ПП «Мар`янівське-2014», як позичальником, можливість зарахування коштів у розмірі 4800000 грн. в якості повернення боргу за договором позики від 07.07.2020 року№07/07-02, слід вказати наступне.

У пунктах 30 31, 44 постанови Верховного Суду від 05.09.2023 у справі 917/1283/21 суд зазначив, що:

- колегія суддів вважає, що всупереч вимогам частини 1 статті 316 ГПК України суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи не виконав вміщених у постанові Верховного Суду від 14.02.2023 обов`язкових вказівок суду касаційної інстанції щодо достовірного з`ясування обставин дотримання позикодавцем і позичальником вимог Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (чинного до 31.07.2022) та Інструкції № 22, зокрема, в частині перевірки дійсного взаємного волевиявлення сторін за договором позики від 28.09.2020 № 28/09-01 на вчинення дій зі зміни призначення платежу, оскільки на підтвердження документального оформлення відповідного волевиявлення апеляційний суд помилково послався на обмін платника (позичальника) та отримувача коштів (позикодавця) наявними в матеріалах справи листом ПП "Мар`янівське-2014" від 14.12.2020 № 1412/1 (адресований позикодавцю) і листом ТОВ "Краншип" від 14.12.2020 № 14-12/20, натомість останній зазначений лист взагалі адресований ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК", як наслідок, суд апеляційної інстанції не спростував покладеного в основу рішення від 23.12.2021 висновку суду першої інстанції про недоведеність відкликання позичальником платіжного доручення від 14.12.2020 № 710 на суму 4 800 000 грн, що є точною сумою позики саме за договором позики від 28.09.2020 № 28/09-01, а не за договором позики від 07.07.2020 № 07/07-01, за умовами якого сума позики є в декілька разів більшою (27 000 000 грн), тоді як зміну та\або підтвердження зміни призначення платежу банком чинним законодавством не передбачено.

- наведеним повністю спростовується висновок апеляційного суду щодо наявності взаємного узгодженого волевиявлення платника (позичальника) та отримувача коштів (позикодавця) саме на "уточнення" призначення платежу в сумі 4 800 000 грн за вже виконаним платіжним дорученням від 14.12.2020 № 710 шляхом зміни посилання на один господарський договір (договір позики від 28.09.2020 № 28/09-01, забезпечений іпотекою) як підставу платежу посиланням на інший господарський договір (договір позики від 07.07.2020 № 07/07-01, не забезпечений іпотекою) та нібито зумовленого цим прийняття позикодавцем виконання від позичальника зобов`язання саме за договором позики від 07.07.2020 № 07/07-01.

Верховний Суд у постанові від 05.09.2023 у справі 917/1283/21 зауважив, що в контексті застосування вірогідності доказів, закріпленої статтею 79 ГПК України, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, обґрунтовано зазначив, що оскільки договір позики від 07.07.2020 № 07/07-01 укладено на загальну суму 27 000 000 грн (без забезпечення іпотекою або заставою), а договір позики від 28.09.2020 № 28/09-01 укладено на загальну суму 4800000 грн (із забезпеченням іпотекою) та оплату згідно з платіжним дорученням від 14.12.2020 № 710 здійснено позичальником на рахунок ТОВ "Краншип" на таку ж суму (4 800 000 грн) з призначенням платежу: повернення поворотної фінансової позики згідно договору від 28.09.2020 № 28/09-01, що також підтверджується поданою до ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" фінансовою звітністю ПП "Мар`янівське-2014" про відсутність станом на 31.12.2020 заборгованості ПП "Мар`янівське-2014" перед ТОВ "Краншип" за договорами позики від 28.09.2020 № 28/09-01, від 07.07.2020 № 07/07-01, в зв`язку з чим надані позивачем докази на підтвердження припинення зобов`язання за договором позики від 28.09.2020 № 28/09-01 та зумовленого цим припинення іпотеки за договором іпотеки від 02.10.2020 є більш вірогідними, ніж надані відповідачем і третьою особою-2 докази про зворотне (лист ПП "Мар`янівське-2014" від 14.12.2020 № 1412/1, лист ТОВ "Краншип" від 14.12.2020 № 14-12/20, довідка ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" від 14.12.2020 №257/15/12/14/04, акт звірки взаєморозрахунків за договором позики від 28.09.2020 № 28/09-01 станом на 31.07.2021).

У рішенні Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 у справі №917/1283/21 суд встановив, що ТОВ "Краншип" не надано суду доказів на підтвердження: надіслання останнім листа за вих. 14-12/20 від 14.12.2020 на адресу ПАТ КБ «Укргазбанк»; отримання листа за вхід. №1412/1 від 14.12.2020 від ПП «Марянівське-2014» щодо уточнення призначення платежу та довідки відділення № 257/15 ПАТ АТ «Укргазбанк» за вих. №257/15/12/14/04 від 14.12.2020 (у тому числі на листах відсутні відмінки про реєстрацію у журналі реєстрації вхідної кореспонденції, а оригінали для огляду чи копії журналів реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції за 2020 рік (у т.ч. за грудень 2020 року) ТОВ "Краншип" не надано). Наданий ТОВ "Краншип" для огляду суду оригінал листа за вих. № 14-12/20 від 14.12.2020 на адресу ПАТ КБ «Укргазбанк» не відповідав копії цього документу, що знаходиться в матеріалах справи, а саме: у частині розміщення підпису та печатки директора ТОВ "Краншип". Тобто посилання відповідача на зарахування у внутрішньому обліку ТОВ "Краншип" та ПП "Мар`янівське-2014" суми 4 800 000 грн у рахунок оплати боргу по договору позики від 07.07.2020 № 07/07-01 не впливає на даний спір та не спростовує факт виконання зобов`язання саме за Договором позики №28/09-01 від 28.09.2020 на суму 4 800 000 грн.

Відповідно до частини 2, 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Так, у пункті 10.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20, в пункті 76.1 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18(910/4866/21) та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц, від 04.08.2021 у справі № 185/446/18 викладено такий висновок:

"Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість".

Водночас у пункті 9.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц, від 04.08.2021 у справі № 185/446/18 в розвиток добросовісності як стандарту поведінки застосовано доктрину "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У пункті 41 постанови Верховного Суду від 05.09.2023 у справі 917/1283/21 суд зазначив, що ураховуючи зазначені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що дії ПП "Мар`янівське-2014" та ТОВ "Краншип" щодо зміни призначення платежу виконаного платіжного доручення є недобросовісною (суперечливою) поведінкою, оскільки спрямована на фактичне уникнення виконання своїх зобов`язань за договором позики від 28.09.2020 № 28/09-01 шляхом використання при цьому реквізитів зовсім іншого правочину - договору позики від 07.07.2020 № 07/07-01.

Суд зазначає, що подання позовної заяви ПП «Мар`янівське-2014» до ПП «Краншип» не впливає на права та обов`язки ТОВ БВКП «Азалія», оскільки як встановлено судом, основне зобов`язання договору позики від 28.09.2020 №28/09-01 припинено, а тому строк дії договору позики від 28.09.2020 № 28/09-01 та іпотечний договір закінчилися.

Відповідач надав Висновок експерта № 24.06/02 судово-економічної експертизи від 20.08.2024 (т.2 а.с.80-91, 106-129), в якому зазначено:

- проведеними дослідженнями даних наданих копій документів та регістрів бухгалтерського обліку ТОВ Краншип у період липень 2020 - березень 2024 за розрахунками щодо взаємовідносин з ПП Мар`янівське-2014 за умовами договору позики № 07/07-01 від 07.07.2020 операції з надання позики на загальну суму 26 421 000,00 грн, яка ПП Мар`янівське-2014 повернута у повному обсязі, з урахуванням уточнення призначення платежу від 14.12.2020 на суму 4 800 000,00 грн, згідно листа ППМар`янівське-2014 № 1412/1 від 14.12.2020, відображено обґрунтовано у бухгалтерському обліку ТОВ Краншип, та сальдо розрахунків за цим договором станом на 31.03.2024 відсутнє;

- проведеними дослідженнями даних наданих копій документів та регістрів бухгалтерського обліку ТОВ Краншип у період липень 2020 - березень 2024 за розрахунками щодо взаємовідносин з ПП Мар`янівське-2014 за умовами договору позики № 28/09-01 від 28.09.2020 операції з надання позики на загальну суму 4 800 000, 00 грн, яка ПП Мар`янівське-2014 повернута на загальну суму 2 225 580,78 грн, відображено обґрунтовано у бухгалтерському обліку ТОВ Краншип, та сальдо розрахунків за цим договором станом на 31.03.2024 складає 2574419,22 грн на користь ТОВ Краншип.

У ч.1 та ч. 2 ст.86 ГПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що ведення бухгалтерського обліку ТОВ "Краншип" чи ПП "Мар`янівське-2014" не входять до предмету доказування у цій справі та жодним чином не впливає на правовідносини щодо визнання іпотеки такою, що припинена, а експертиза у даному випадку, не може спростувати преюдиційного факту відсутності боргу за договором позики №28/09-01 від 28.09.2020 на суму 4800000 грн, який встановлений судовими рішеннями у справі № 917/1283/21.

Із вказаного висновку не вбачається підстав неврахування експертом обставин погашення позики, встановлених у рішеннях судів, які набрали законної сили, у справі № 917/1283/21.

У рішенні Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 та у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 917/1283/21 встановлені обставини, що 14.12.2020 позичальник повністю виконав своїх зобов`язання із повернення суми позики в розмірі 4800000,00 грн. саме згідно з договором позики №28/09-01 від 28.09.2020, а також встановлено, що іпотеку за договором іпотеки від 02.10.2020 припинено з огляду на виконання позичальником 14.12.2020 у повному обсязі зобов`язання за договором позики від 28.09.2020 № 28/09-01.

Таким чином, за договором позики №28/09-01 від 28.09.2020 позичальник виконав зобов`язання з повернення всієї суми позики 14.12.2020, тобто в установлений у договорі позики строк, тому відсутні підстави стверджувати про наявність підстав для нарахування санкцій на цю суму.

Саме встановлення факту відсутності боргу за договором позики № 28/09-01 від 28.09.2020 було покладено в обґрунтування судових рішень у справі № 917/1283/21 про скасуванння державної реєстрації права власності за ТОВ «Краншип» на об`єкти нерухомого майна ТОВ БВКП «Азалія» (номер запису про право власності 42373949, нежитлова будівля за адресою: Полтавська область, Гребінківський .район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64, номеру . запису про право власності 42374587: будівлі та споруди за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64а), за договором іпотеки від 02.10.2020, вимоги щодо визнання припиненою якої є також предметом справи № 917/277/24.

Незгода відповідача з рішенням судів у справі № 917/1283/21 в частині встановлення обставин погашення боргу не спростовує встановлених судами у цій справі обставин щодо повернення всієї суми позики 14.12.2020, відсутності заборгованості за договором позики № 28/09-01 від 28.09.2020 та щодо припинення іпотеки за договором іпотеки від 02.10.2020 з огляду на виконання позичальником 14.12.2020 у повному обсязі зобов`язання за договором позики від 28.09.2020 № 28/09-01.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

За положеннями частини першої статті 593 Цивільного кодексу України припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується.

Встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

Звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі частини першої статті 593 Цивільного кодексу України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Отже, в разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого частиною першою статті 593 Цивільного кодексу України, на припинення зобов`язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.

Таким чином, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.02.2015 у справі № 6-243цс14 та у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 695/3790/15-ц.

У постанові КГС ВС від 09.04.2019 у справі № 910/3359/18 Верховний Суд зазначив:

- Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

- Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

- Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

- Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

- Згідно з пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України та абзацом 11 частини другої статті 20 ГК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення (припинення господарських правовідносин). Отже, вимога про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором є належним способом захисту цивільних прав.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про іпотеку" відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 74 Закону України "Про нотаріат" одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Пунктом 5.1 Глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 передбачено, що нотаріус знімає заборону відчуження майна, зокрема, при одержанні повідомлення кредитора про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); за рішенням суду.

Отже, у разі визнанням іпотечного договору недійсним та припинення іпотеки, іпотекодержатель (обтяжувач) повинен вчинити дії щодо зняття іпотеки (повідомити про припинення іпотеки), оскільки визнання недійсним такого правочину має наслідком зняття заборон відчуження нерухомого майна та вилучення записів про накладення цих заборон з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідна правова позиція відображена у постановах КГС ВС від 14.05.2019 у справі № 914/787/18, від 14.02.2018 у справі № 910/16461/16

Таким чином, ТОВ Краншип є належним відповідачем за цим позовом, а позовні вимоги відповідають встановленому способу захисту.

Враховуючи все вищевикладене, суд задовольняє позов повністю.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у цій справі.

Суд встановив, що за подання цього позову позивач сплатив 3028,00 грн. судового збору за платіжною інструкцією № 4 від 12.01.2024 (а.с. 11). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджене випискою від 15.01.2024 (а.с.66).

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись статтями 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати іпотеку за договором іпотеки від 02.10.2020, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство Азалія та Товариством з обмеженою відповідальністю Краншип, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. (зареєстровано в реєстрі за №4029), такою, що припинена.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Краншип (адреса просп. Перемоги, 139, офіс 413 м. Чернігів, 14013; ідентифікаційний код 32428972) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство Азалія (адреса: 37400, Полтавська обл., Лубенський р-н, місто Гребінка, вулиця Магістральна, будинок 64, ідентифікаційний код 13960888) 3028 грн 00 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 26.09.2024.

Суддя Т. М. Безрук