Постанова

від 03.12.2024 по справі 917/277/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Харків Справа № 917/277/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.

за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників сторін

позивача Устименко Ю.С. (поза межами приміщення суду) - ордер ВІ№1197823 від 26.09.2024

відповідача Богданцева І.В. (поза межами приміщення суду) - ордер ВН№ 1420458 від 15.10.2024

1-ї третьої особи не зявився

2-ї третьої оосби не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Краншип (вх.№2443П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.09.2024 у справі №917/277/24 (суддя Безрук Т.М., повний текст рішення підписано 26.09.2024)

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство Азалія, с.Гребінка Лубенського району Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Краншип, м.Чернігів

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лічман Інна Миколаївна, м.Одеса

2. Приватного підприємства Мар`янівське-2014, с.Марянівка Лубенського району Полтавської області

про визнання іпотеки такою, що припинена

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство Азалія подало позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Краншип про визнання іпотеки за договором іпотеки від 02.10.2020, такою, що припинена.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.09.2024 у справі №917/277/24 позовні вимоги задоволено. Визнано припиненою іпотеку за договором іпотеки від 02.10.2020, укладеним між ТОВ БВКП «Азалія» та ТОВ «Краншип», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. (зареєстровано в реєстрі за №4029) та присуджено до стягнення на користь позивача 3028,00 грн відшкодування витрат з оплати судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що суд першої інстанції, в порушення вимог статей 2, 86, 238 ГПК України, ухилився від дослідження та оцінки доказів, наданих ТОВ «Краншип», у тому числі, на предмет вірогідності, прийнявши за єдину підставу задоволення позову ТОВ БВКП «Азалія» виключно правову оцінку певних обставин, надану у межах справи №917/1283/21 рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 та постановою Верховного Суду від 05.09.2023. Господарський суд Полтавської області в рішенні від 26.09.2024 дійшов помилкових висновків щодо припинення іпотеки, встановленої договором іпотеки від 02.10.2020, укладеного між ТОВ «Краншип» та ТОВ БВКП «Азалія» в забезпечення виконання зобов`язань ПП «Мар`янівське-2014» за договором позики №28/09-01 від 28.09.2020. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, не засновані на вимогах процесуального законодавства (статті 2, 75, 86, 236, 238 ГПК України) та суперечать вимогам матеріального права (статті 3, 531, 545 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Господарський суд Полтавської області у рішенні від 26.09.2024 самоусунувся від встановлення усіх фактичних обставин виникнення боргових зобов`язань між ТОВ «Краншип» та ПП «Мар`янівське-2014», на які посилалося ТОВ «Краншип», зокрема:

- наявність одночасно невиконаних з боку ПП «Мар`янівське-2014» боргових зобов`язань: за договором позики №07/07-02 від 07.07.2020 на суму 27.000.000,00 грн та договору позики №28/09-01 від 28.09.2020 на суму 4.800.000 грн;

- наявність значної суми заборгованості за договором позики №07/07-02 від 07.07.2020, а саме 18.640.000,00 грн на день повернення 4.800.000,00 грн (14.12.2020);

- наявність домовленості між ТОВ «Краншип» та ПП «Мар`янівське-2014» щодо зарахування повернутих 4.800.000,00 грн за договором позики №07/07-02 від 07.07.2020.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.10.2024 Господарського процесуального кодексу України головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду цієї апеляційної скарги визначено суддю Істоміну О.А., тоді як іншими членами колегії є суддя Радіонова О.О. та суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Краншип. Встановлено строк до 18.11.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 18.11.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України. Призначено справу до розгляду на 03.12.2024. Явку сторін визнано не обов`язковою. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/277/24.

28.10.2024 на вимогу ухвали апеляційного суду на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/277/24.

18.11.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд від ТОВ Краншип надійшло клопотання з проханням приєднати до матеріалів справи копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 в якості доказів наявності заборгованості за договором позики №28/09-01 від 28.09.2020 та відсутності підстав для припинення іпотеки за договором іпотеки від 02.10.2020.

Розглянувши надане клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

За приписами ч.ч. 1, 3, 5 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Разом з цим, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

З огляду на вимоги статті 269 Господарського процесуального кодексу України та зазначені відповідачем обставини неможливості подання таких доказів, що підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вказаного клопотання та долучення до матеріалів справи наданих відповідачем доказів, а саме копію постанови Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів 23.10.2024 справа №927/335/24.

Також 18.11.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд позивач ТОВ багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство Азалія надав відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 26.09.2024 у справі №917/277/24 без змін.

Аргументуючи свою позицію по справі, 2-й відповідач по справі зазначає, що:

- судом першої інстанції абсолютно вірно встановлено факт того, що ПП «Мар`янівське-2014» було повернуло платіжним дорученням від 14.12.2020 грошову позику на користь ТОВ «Краншип» в розмірі 4.800.000,00 грн саме згідно з договором позики №28/09-01 від 28.09.2020 і ця обставина встановлена в судовому порядку в межах справи №917/1283/21 судом першої інстанції та підтверджена судом касаційної інстанції;

- також у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №917/1283/21 встановлено, що іпотеку за договором іпотеки від 02.10.2020 припинено з огляду на виконання позичальником 14.12.2020 у повному обсязі зобов`язання за договором позики від 28.09.2020 №28/09-01, що враховано судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні по справі №917/277/24.

В судове засідання 03.12.2024 з`явився представник відповідача Богданцева І.В., яка наполягала на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні рішення першої інстанції, та представник позивача Устименко Ю.С., яка підтримала доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції просила залишити без змін, як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення.

Треті особи по справі не скористалися наданим процесуальним правом, не надали до апеляційного суду своїх письмових позицій стосовно апеляційної скарги, представників сторін в для участі в судовому засіданні не направили.

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Учасники справи (повноважні представники) про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення ухвали апеляційного господарського суду від 21.10.2024 до електронних кабінетів учасників справи та отримана ними в той же день, третій особі 1 шляхом поштового відправлення.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд визнавав явку представників сторін необов`язковою та повідомляв, що їх нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представників третіх осіб у даному судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивачу, ТОВ БВКП "Азалія" на праві власності належить нерухоме майно в місті Гребінка Полтавської області у вигляді контори/адмінбудинка по вул.Магістральній (колишня назва вул.Петровського), буд.64, що складається в цілому з нежитлової будівлі А-1, загальною площею 115,2 кв.м. за реєстраційним №140706753208, а також будівлі і споруди по вул.Магістральна, буд. 64-А загальною площею 780,3 кв.м за реєстрпційним №140440153000.

На підтвердження права власності на вказані об`єкти позивачем надано відповідні свідоцтва про власності на нерухоме майно від 04.09.2006 видані Виконавчим комітетом Гребінківської міської ради, витяги від 23.08.2013 №8435350 та №8439770 та інформацію від 31.01.2024 з Державноого реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна.

28.09.2020 між ТОВ "Краншип" (Позикодавець, відповідач по справі) та ПП «Мар`янівське -2014» (Позичальник, третя особа у справі) було укладено договір позики №28/09-01 у простій письмовій формі, згідно із яким Позикодавець надав Позичальнику грошову безпроцентну позику у розмірі 4.800.000,00 грн зі строком повернення до 31.03.2021.

02.10.2020 між ТОВ "Краншип" (Іпотекодержатель, відповідач по справі) та ТОВ БВКП "Азалія" (Майновий поручитель, Іпотекодавець, позивач по справі) в забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики укладено Договір іпотеки, на підставі якого позивач передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, зазначене в п.1.5. цього Іпотечного договору, в забезпечення виконання зобов`язань Позичальника перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Позичальником, зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця (пункт 1.1. Іпотечного договору).

В забезпечення виконання зобов`язань Позичальника Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (Предмет іпотеки, Майно), що є власністю Іпотекодавця - ТОВ БВКП "Азалія", зазначене вище.

Сторони домовились, що іпотекою забезпечується виконання зобов`язань Позичальника за Договором позики у розмірі 4.800.000,00 грн, також забезпечуються вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних із пред`явленням вимоги по виконанню зобов`язань, передбачених Договором позики і звернення стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження Предмету іпотеки, якщо Предмет іпотеки буде прийнятий на утримання Іпотекодержателем; збитків, завданих порушенням Іпотекодавцем умов цього договору; збитків, завданих порушенням Позичальником зобов`язань за Договором позики; витрат на страхування Предмету іпотеки, якщо ці витрати будуть зроблені Іпотекодержателем (п.п. 1.1., 1.2. Іпотечного договору).

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. посвідчено вказаний Договір іпотеки від 02.10.2020, зареєстровано в реєстрі за №4029 та цього ж дня 02.10.2020 на підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» накладено заборону відчуження майна (Предмету іпотеки): заборона №12 (зареєстровано в реєстрі за №4030) та заборона №13 (зареєстровано в реєстрі за №4031).

Відповідно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості зареєстровано щодо вищевказаного нерухомого майна: іпотеку (номер запису про іпотеку: 38489605) та (номер запису про іпотеку: 38490347); обтяження (заборона на нерухоме майно) (номер запису про обтяження: 38488719) та (номер запису про обтяження: 38490034).

Господарським судом Полтавської області розглядалася справа №917/1283/21 за позовом ТОВ БВК підприємства "Азалія" до ТОВ "Краншип" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: державного реєстратора відділу "Центр надання адміністративних послуг" Виконавчого комітету Гребінківської міської ради Федорченка Дмитра Миколайовича, Приватного підприємства "Мар`янівське-2014" (тобто, фактично між тими сторонами що і у даній справі №917/277/24) про скасування державної реєстрації права власності.

За результатом розгляду справи №917/1283/21 Господарським суду Полтавської області прийнято рішення від 23.12.2021, яким задоволено позов ТОВ БВКП «Азалія» до ТОВ «Кранштп» та скасовано державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна: номер запису про право власності 42373949, нежитлова будівля за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м.Гребінка, вул.Магістральна, 64, загальна площа нерухомості 115,2 кв.м; номеру запису про право власності 42374587: будівлі та споруди за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м.Гребінка, вул.Магістральна, 64а, загальна площа нерухомості 780,3 кв.м. Зазначена справа переглядалась і в апеляційному порядку.

Господарський суд у вказаному рішенні від 23.12.2021 у справі №917/1283/21 вказав, що Позичальник 14.12.2020 у повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором позики №28/09-01 від 28.09.2020, укладеним між Іпотекодержателем як Позикодавцем та ПП «Мар`янівське-2014», а саме: перерахував грошові кошти платіжним дорученням від 14.12.2020 у розмірі 4.800.000,00 грн на рахунок ТОВ Краншип.

Постановою Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №917/1283/21 постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі №917/1283/21 скасовано; рішення Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 у справі №917/1283/21 залишено без змін (рішення і постанова Верховного Суду набрали законної сили 05.09.2023).

У постанові Верховний Суд вказав, що іпотеку за договором іпотеки від 02.10.2020 припинено з огляду на виконання позичальником 14.12.2020 у повному обсязі зобов`язання за договором позики № 28/09-01 від 28.09.2020.

На виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 у справі №917/1283/21 реєстратор скасував державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна: номер запису про право власності 42373949, нежитлова будівля за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м.Гребінка, вул. Магістральна, 64, загальна площа нерухомості 115,2 кв. м; номеру запису про право власності 42374587: будівлі та споруди за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м.Гребінка, вул. Магістральна, 64а, загальна площа нерухомості 780,3 кв.м.

Тобто право власності на вказані об`єкти з 09.11.2023 зареєстровано за ТОВ БВКП «Азалія», що підтверджується витягами із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 31.01.2024.

Відповідно до рішення третьої сесії Гребінківської міської ради 7 скликання від 19.02.2016 вулиця Петровського у м. Гребінка була перейменована на вулицю Магістральна.

Вказані обставини стали підставою для звернення 01.11.2023 позивача ТОВ БВКП Азалія до приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Лічмана І.М. із заявою про зняття обтяження та заборони відчуження щодо об`єктів нерухомості, які розташовані за адресою: Полтавська область, Лубенський (раніше Гребінківський) район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64 та за адресою: Полтавська область, Лубенський (раніше Гребінківський) район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64а.

Приватний нотаріус, в свою чергу, листом від 08.11.2023 вих.№389/01-16 повідомив позивача про можливість таких дій лише за зверненням Іпотекодержателя.

Позивач ТОВ БВКП «Азалія» листами від 30.11.2023 та від 07.12.2023 звернувся до ТОВ «Краншип» з вимогою невідкладно, у порядку встановленому чинним законодавством, направити відповідні звернення до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. про припинення обтяження (іпотеки) та вилучення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомості які розташовані за адресою: Полтавська область, Лубенський (раніше Гребінківський) район, м.Гребінка, вул. Магістральна, 64 та за адресою: Полтавська область, Лубенський (раніше Гребінківський) район, м.Гребінка, вул.Магістральна, 64 а, про іпотеку (номер запису про іпотеку: 38489605) та (номер запису про іпотеку: 38490347); обтяження (заборона на нерухоме майно) (номер запису про обтяження: 38488719) та (номер запису про обтяження: 38490034).

Наявність вказаних записів про іпотеку та про обтяження у згаданих Реєстрах стало підставою для звернення ТОВ БВК підприємства Азалія з цим позовом до господарського суду, оскільки ці записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна та іпотеки за умови припинення зобов`язання, забезпеченого іпотекою за договором позики, перешкоджають в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

В свою чергу, відповідач, заперечує проти позовних вимог, з огляду на те, що станом на день укладення договору позики №28/09-01 від 28.09.2020, між ТОВ «Краншип» та ПП «Мар`янівське-2014» існували договірні зобов`язання також за договором позики №07/07-01 від 07.07.2020 на загальну суму 27.000.000,00 грн. За умов цього договору позики було визначено, що позика надається частинами за погодженням сторін, повернення позики може мати місце за бажанням Позичальника, впродовж терміну дії договору, частинами (п. 1.2, п. 2.2, аналогічна умова щодо повернення позики Позичальником була зафіксована у договорі позики №28/09-01 від 28.09.2020). Позика надавалася Позичальнику різними грошовими частинами упродовж 2020-2021 року. Повернення позики Позичальником також здійснювалося різними частинами.

14.12.2020 з боку ПП «Мар`янівське-2014» було здійснено платіж за №710 на загальну суму 4.800.000,00 грн на розрахунковий рахунок ТОВ «Краншип» з призначенням платежу: повернення поворотної фінансової позики згідно договору №28/09-01 від 28.09.2020. Проте, в день здійснення платежу, ТОВ «Краншип» отримав лист ПП «Мар`янівське-2014» за вих.№1412/1 від 14.12.2020 щодо уточнення призначення платежу, за яким останній повідомив ТОВ «Краншип», що при перерахуванні грошових коштів у розмірі 4.800.000,00 грн було помилково зазначено, що вказані грошові кошти перераховувалися за договором позики №28-09/01 від 28.09.2020 замість договору позики №07/07-02 від 07.07.2020.

Враховуючи існування не припиненого договору позики №07/07-02 від 07.07.2020 та наявність заборгованості за вказаним договором станом на 14.12.2020 у розмірі 18.640.000,00 грн, ТОВ «Краншип», як кредитор, узгодив з ПП «Мар`янівське-2014», як позичальником, можливість зарахування коштів у розмірі 4.800.000,00 грн в якості повернення боргу за договором позики №07/07-02 від 07.07.2020.

Таким чином, за твердженням відповідача, існування домовленості сторін договорів позики №07/07-02 від 07.07.2020 та №28/09-01 від 28.09.2020 про зарахування перерахованих коштів в розмірі 4.800.000,00 грн в межах саме договору №07/07-02 від 07.07.2020 не суперечить вимогам діючого законодавства та є допустимими у взаємовідносинах між контрагентами. Станом на 07.12.2021 сума грошових коштів, перерахованих ПП «Мар`янівське-2014» за договором позики №07/07-02 від 07.07.2020 склала 26.421.000,00 грн. Зазначена сума боргу була повернута ПП «Мар`янівське-2014» станом на 09.12.2021 з урахуванням 4.800.000,00 грн у складі суми з повернення боргу. Станом на 09.12.2021 - заборгованість за договором позики №07/07-02 рахується погашеною. В той же час за договором позики №28-09/01 від 28.09.2020 з підстав скасуванням державної реєстрації права власності ТОВ «Краншип» на іпотечне майно за результатами розгляду справи №917/1283/21, сума в розмірі 2.574.419,22 грн є заборгованістю, що виникла станом на 31.03.2021, та наявна досі.

Зазначена сума заборгованості також визнана ПП «Мар`янівське-2014», встановлена судовим експертом у висновку судово-економічної експертизи №24.06/02 від 20.08.2024 та рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2024 по справі № 927/335/24.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що у зв`язку з припиненням основного зобов`язання, а саме договору позики №28/0901 від 28.09.2020, укладеного між ТОВ «Краншип» (Позикодавцем) та ПП «Мар`янівське-2014» (Позичальником), припинилась і іпотека за договором від 02.10.2020, укладеним між ТОВ «Краншип» та ТОВ БВКП «Азалія» (Іпотекодавець). Суд першої інстанції вважає, що обставини припинення основного зобов`язання, а саме договору позики №28/09-01 від 28.09.2020, а також обставини припинення іпотеки за договором від 02.10.2020, встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021, яке набрало законної сили 05.09.2023 та постановою Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №917/1283/21 та, відповідно, не потребують доказування в силу преюдиційності.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

За положеннями частини першої статті 593 ЦК України припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується.

Встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

Звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі частини першої статті 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Отже, в разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов`язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Таким чином, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.02.2015 у справі №6-243цс14 та у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №695/3790/15-ц.

За приписами статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється, зокрема, в разі припинення основного зобов`язання на підставі виконання. При цьому, законодавець не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконання основного зобов`язання.

За положеннями ч.1 ст.593 Цивільного кодексу України, припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується.

Встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

Згідно ч.1 ст.598, ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, судовому дослідженню підлягає наявність чи відсутність підстав для визнання іпотеки, яка виникла на підставі іпотечного договору від 02.10.2020, такою, що припинена, та ступінь доведеності позивачем факту припинення основного зобов`язання по договору позики №28/09-01 від 28.09.2020. Ключовим доказом у справі щодо погашення заборгованості саме по договору позики №28/09-01 є здійснений 14.12.2020 Позичальником платіж №710 на загальну суму 4.800.000,00 грн на розрахунковий рахунок ТОВ «Краншип» з призначенням платежу: повернення поворотної фінансової позики згідно договору №28/09-01 від 28.09.2020. В той же час відповідач протиставить такому доказу позивача лист ПП «Мар`янівське-2014» за вих.№1412/1 від 14.12.2020 щодо уточнення призначення платежу в якому щодо помилкового зазначення в призначенні платежу договору позики №28-09/01 від 28.09.2020 замість договору №07/07-02 від 07.07.2020.

Як вже було зазначено вище, позивач вважає, що зобов`язання за договором позики №28/09-01 від 28.09.2020 є припиненим у зв`язку з погашенням ПП «Мар`янівське-2014» (Позичальником) заборгованості за вказаним правочином, а тому додаткове зобов`язання за іпотечним договором також слід вважати припиненим, отже іпотека є такою, що припинена відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку".

При цьому, позивач наголошує, що відсутність зобов`язань за кредитним договором позивач підтверджується судами першої та касаційної інстанції в межах справи №917/1283/21.

В рішенні Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021, яке набрало законної сили 05.09.2023, та у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 917/1283/21 було встановлено, що:

- 28.09.2020 між ТОВ "Краншип" (Позикодавцем) та ПП «Мар`янівське-2014» (Позичальником) було укладено договір позики №28/09-01 у простій письмовій формі, згідно із яким позикодавець надав позичальнику грошову безпроцентну позику у розмірі 4.800.000,00 грн строком повернення до 31.03.2021;

- 14.12.2020 ПП «Мар`янівське-2014» повернуло платіжним дорученням від 14.12.2020 грошову позику ТОВ «Краншип» в розмірі 4.800.000,00 грн згідно з договором позики №28/09-01 від 28.09.2020;

- у зв`язку з припиненням основного зобов`язання на підставі п.1 ч.1 ст.17 ЗУ «Про іпотеку» припинилась і іпотека за договором від 02.10.2020 на забезпечення такого зобов`язання.

У постанові від 05.09.2023 у справі №917/1283/21 Верховний Суд дійшов висновку, що іпотеку за договором іпотеки від 02.10.2020 припинено з огляду на виконання позичальником 14.12.2020 у повному обсязі зобов`язання за договором позики від 28.09.2020 №28/09-01 (п.44 та п.57 постанови).

При цьому, у справі №917/1283/21 брали участь ті ж самі особи, що і у справі №917/277/24 (ТОВ багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство Азалія, ТОВ Краншип, Приватне підприємство Мар`янівське-2014) і, як у рішенні першої інстанції так і в постанові Верховного Суду безпосередньо досліджувались і встановлювались обставини виконання позичальником свого зобов`язання з повернення позики за договором позики №28/09-01 від 28.09.2020, обставини припинення іпотеки. В підсумку суди дійшли висновку, що іпотека за договором іпотеки від 02.10.2020 є припиненою з огляду на виконання позичальником 14.12.2020 у повному обсязі зобов`язання за договором позики від 28.09.2020 № 28/09-01. Це знайшло своє відображення у мотивувальних частинах вказаних судових рішень.

Так, у пунктах 30, 31, 44 постанови Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №917/1283/21 суд зазначив наступне:

- ...колегія суддів вважає, що всупереч вимогам частини 1 статті 316 ГПК України суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи не виконав вміщених у постанові Верховного Суду від 14.02.2023 обов`язкових вказівок суду касаційної інстанції щодо достовірного з`ясування обставин дотримання позикодавцем і позичальником вимог Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (чинного до 31.07.2022) та Інструкції №22, зокрема, в частині перевірки дійсного взаємного волевиявлення сторін за договором позики від 28.09.2020 №28/09-01 на вчинення дій зі зміни призначення платежу, оскільки на підтвердження документального оформлення відповідного волевиявлення апеляційний суд помилково послався на обмін платника (позичальника) та отримувача коштів (позикодавця) наявними в матеріалах справи листом ПП "Мар`янівське-2014" від 14.12.2020 №1412/1 (адресований позикодавцю) і листом ТОВ "Краншип" від 14.12.2020 №14-12/20, натомість останній зазначений лист взагалі адресований ПАТ АБ "Укргазбанк", як наслідок, суд апеляційної інстанції не спростував покладеного в основу рішення від 23.12.2021 висновку суду першої інстанції про недоведеність відкликання позичальником платіжного доручення від 14.12.2020 №710 на суму 4.800.000,00 грн, що є точною сумою позики саме за договором позики від 28.09.2020 №28/09-01, а не за договором позики від 07.07.2020 №07/07-01, за умовами якого сума позики є в декілька разів більшою (27 000 000 грн), тоді як зміну та\або підтвердження зміни призначення платежу банком чинним законодавством не передбачено.

- ...наведеним повністю спростовується висновок апеляційного суду щодо наявності взаємного узгодженого волевиявлення платника (позичальника) та отримувача коштів (позикодавця) саме на "уточнення" призначення платежу в сумі 4.800.000,00 грн за вже виконаним платіжним дорученням від 14.12.2020 №710 шляхом зміни посилання на один господарський договір (договір позики від 28.09.2020 №28/09-01, забезпечений іпотекою) як підставу платежу посиланням на інший господарський договір (договір позики від 07.07.2020 №07/07-01, не забезпечений іпотекою) та нібито зумовленого цим прийняття позикодавцем виконання від позичальника зобов`язання саме за договором позики від 07.07.2020 №07/07-01.

Також Верховний Суд зауважив, що в контексті застосування вірогідності доказів, закріпленої статтею 79 ГПК України, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, обґрунтовано зазначив, що оскільки договір позики від 07.07.2020 №07/07-01 укладено на загальну суму 27.000.000,00 грн (без забезпечення іпотекою або заставою), а договір позики від 28.09.2020 №28/09-01 укладено на загальну суму 4.800.000,00 грн (із забезпеченням іпотекою) та оплату згідно з платіжним дорученням від 14.12.2020 №710 здійснено позичальником на рахунок ТОВ "Краншип" на таку ж суму (4.800.000,00 грн) з призначенням платежу: повернення поворотної фінансової позики згідно договору від 28.09.2020 № 28/09-01, що також підтверджується поданою до ПАТ АБ "Укргазбанк" фінансовою звітністю ПП "Мар`янівське-2014" про відсутність станом на 31.12.2020 заборгованості ПП "Мар`янівське-2014" перед ТОВ "Краншип" за договорами позики від 28.09.2020 №28/09-01, від 07.07.2020 №07/07-01, в зв`язку з чим надані позивачем докази на підтвердження припинення зобов`язання за договором позики від 28.09.2020 №28/09-01 та зумовленого цим припинення іпотеки за договором іпотеки від 02.10.2020 є більш вірогідними, ніж надані відповідачем і третьою особою-2 докази про зворотне (лист ПП "Мар`янівське-2014" від 14.12.2020 № 1412/1, лист ТОВ "Краншип" від 14.12.2020 №14-12/20, довідка ПАТ АБ "Укргазбанк" від 14.12.2020 №257/15/12/14/04, акт звірки взаєморозрахунків за договором позики від 28.09.2020 № 28/09-01 станом на 31.07.2021).

У рішенні Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 у справі №917/1283/21 суд встановив, що ТОВ "Краншип" не надано суду доказів на підтвердження: надіслання останнім листа за вих.14-12/20 від 14.12.2020 на адресу ПАТ КБ «Укргазбанк»; отримання листа за вхід.№1412/1 від 14.12.2020 від ПП «Марянівське-2014» щодо уточнення призначення платежу та довідки відділення №257/15 ПАТ АТ «Укргазбанк» за вих.№257/15/12/14/04 від 14.12.2020 (у тому числі на листах відсутні відмінки про реєстрацію у журналі реєстрації вхідної кореспонденції, а оригінали для огляду чи копії журналів реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції за 2020 рік (у т.ч. за грудень 2020 року) ТОВ "Краншип" не надано). Наданий ТОВ "Краншип" для огляду суду оригінал листа за вих. № 14-12/20 від 14.12.2020 на адресу ПАТ КБ «Укргазбанк» не відповідав копії цього документу, що знаходиться в матеріалах справи, а саме: у частині розміщення підпису та печатки директора ТОВ "Краншип". Тобто посилання відповідача на зарахування у внутрішньому обліку ТОВ "Краншип" та ПП "Мар`янівське-2014" суми 4.800.000,00 грн у рахунок оплати боргу по договору позики від 07.07.2020 №07/07-01 не впливає на даний спір та не спростовує факт виконання зобов`язання саме за Договором позики №28/09-01 від 28.09.2020 на суму 4.800.000,00 грн.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №922/2391/16, від 08.07.2019 у справі №908/156/18, від 10.10.2019 у справі №910/2164/18, від 15.10.2019 у справі №908/1090/18, від 26.11.2019 у справі №922/643/19, від 26.11.2019 у справі №902/201/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, від 11.12.2019 у справі №320/4938/17, від 17.12.2019 у справі №641/1793/17, від 19.12.2019 у справі №520/11429/17, від 16.12.2020 у справі №914/554/19, від 30.08.2022 у справі №904/1427/21, від 13.12.2022 у справі №910/10564/20 викладено такі загальні висновки щодо застосування частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України:

«Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку.

Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту».

Як правомірно зазначено судом першої інстанції, з мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду у справі №917/1283/21 та постанови Верховного Суду, що набрали законної сили, вбачається, що судом надавалася оцінка здійсненому платежу №710 від 14.12.2020 в погашення заборгованості в сумі 4.800.000,00 грн, та встановлено що його здійснено саме по договору позики №28/09-01. Також надавалась оцінка листу (вих.№1412/1 від 14.12.2020) щодо уточнення призначення платежу та здійснено висновок щодо відсутності наявності взаємного узгодженого волевиявлення платника (позичальника) та отримувача коштів (позикодавця) саме на "уточнення" призначення платежу в сумі 4.800.000,00 грн за вже виконаним платіжним дорученням №710 від 14.12.2020 шляхом зміни посилання на один господарський договір (договір позики від 28.09.2020 №28/09-01, забезпечений іпотекою) як підставу платежу посиланням на інший господарський договір (договір позики від 07.07.2020 №07/07-01, не забезпечений іпотекою).

Колегія суддів зазначає, що намагання відповідача переоцінити вже встановлені факти, які набули юридичної сили в іншій справі, суперечить положенням частини 4 статті 75 ГПК України. Такі дії відповідача розцінюються як спроба уникнути виконання норм законодавства щодо обов`язковості судових рішень, що є неприпустимим у межах правового порядку.

Суд наголошує, що повторне дослідження обставин, встановлених у справі, за якою вже винесено рішення, яке набрало законної сили, не може бути предметом судового розгляду в іншій справі. Таке обмеження спрямоване на забезпечення стабільності судових рішень та дотримання принципу правової визначеності.

Таким чином, доводи відповідача, що спрямовані на переоцінку цих обставин, не можуть бути враховані судом, оскільки вони суперечать положенням законодавства та мають бути відхилені.

Отже, встановлені у вищевказаних рішеннях суду у справі №917/1283/21 обставини про повернення ПП «Мар`янівське-2014» грошової позики згідно з договором позики №28/09-01 від 28.09.2020 ТОВ «Краншип» в розмірі 4.800.000,00 грн платіжним дорученням від 14.12.2020 та про припинення іпотеки за договором іпотеки від 02.10.2020 з огляду на виконання позичальником 14.12.2020 у повному обсязі зобов`язання за договором позики від 28.09.2020 №28/09-01, - не підлягають доказуванню в межах цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи. Основне зобов`язання договору позики від 28.09.2020 №28/09-01 припинено, а тому строк дії договору позики від 28.09.2020 №28/09-01 та іпотечний договір закінчилися.

Незгода відповідача з рішенням судів у справі №917/1283/21 в частині встановлення обставин погашення боргу не спростовує встановлених судами у цій справі обставин щодо повернення всієї суми позики 14.12.2020, відсутності заборгованості за договором позики №28/09-01 від 28.09.2020 та щодо припинення іпотеки за договором іпотеки від 02.10.2020 з огляду на виконання позичальником 14.12.2020 у повному обсязі зобов`язання за договором позики від 28.09.2020 № 28/09-01.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про іпотеку" відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 74 Закону України "Про нотаріат" одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Пунктом 5.1 Глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 передбачено, що нотаріус знімає заборону відчуження майна, зокрема, при одержанні повідомлення кредитора про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); за рішенням суду.

Отже, у разі визнанням іпотечного договору недійсним та припинення іпотеки, іпотекодержатель (обтяжувач) повинен вчинити дії щодо зняття іпотеки (повідомити про припинення іпотеки), оскільки визнання недійсним такого правочину має наслідком зняття заборон відчуження нерухомого майна та вилучення записів про накладення цих заборон з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ БВК підприємства Азалія до ТОВ Краншип про визнання іпотеки, яка виникла на підставі іпотечного договору від 02.10.2020, такою, що припинена, - підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що відповідачу за даною справою надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Відтак, доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Господарський суд Полтавської області, приймаючи позовну заяву до розгляду, не допустив порушення правил територіальної підсудності, передбачені ст.ст. 27, 29 ГПК України та правильно застосував зазначені норми права на порушення яких посилається відповідач у апеляційній скарзі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, рішення Господарського суду Полтавської області від 26.09.2024 у справі №917/277/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору розподіляються у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 269, 270, 275, 276, 281, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Краншип залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 26.09.2024 у справі №917/277/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.12.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.О. Радіонова