Постанова

від 17.09.2024 по справі 910/2116/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2116/21 (910/12973/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант"

представник позивача - не з`явився (в судове засідання 17.09.2024),

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Укртранс"

представник відповідача - не з`явився,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РІО ФІН",

представник відповідача - Грекова Л.В., адвокат за ордером,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестпальм"

представник відповідача - не з`явився,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голубнича Ольга Василівна - не з`явився,

за участі - Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

представник учасника - Приходько Т.П., адвокат за ордером,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "РІО ФІН"

Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.03.2024

у складі судді Омельченко Л.В.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 03.06.2024

у складі колегії суддів: Пантелієнка В.О. - головуючий, Сотнікова С.В.,

Доманської М.Л.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант"

до Приватного акціонерного товариства "Укртранс",

Товариства з обмеженою відповідальністю "РІО ФІН",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпальм"

третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голубнича Ольга Василівна

про визнання недійсним правочину, витребування майна з володіння та визнання відсутнім права іпотекодержателя за іпотечним договором

в межах справи № 910/2116/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "РІО ФІН"

до Приватного акціонерного товариства "Укртранс"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант" (далі - ТОВ "Інвестгарант", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Укртранс" (далі - ПрАТ "Укртранс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "РІО ФІН" (далі - ТОВ "РІО ФІН"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпальм" (далі - ТОВ "Вестпальм") про визнання недійсним правочину, витребування майна з володіння та визнання відсутнім права іпотекодержателя за іпотечним договором, в якому просило :

- визнати недійсним Іпотечний договір, посвідчений 27.06.2008 Голубничою О.В., приватним нотаріусом КМНО та зареєстрований в реєстрі за № 1980 (з урахуванням Договорів про внесення змін до іпотечного договору № 3021 від 22.09.2008 (дублікат), № 3054 від 25.09.2008, № 3620 від 28.11.2008, № 1496 від 16.06.2011, № 2661 від 29.07.2012, № 1943 від 23.08.2012) в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру № 75 по вул. Діловій, 2Б у місті Києві ;

- витребувати у ТОВ "Вестпальм" на користь ТОВ "Інвестгарант" квартиру № 75 по вул. Діловій, 2-Б у м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1790115980000);

- визнати відсутнім у ТОВ "РІО ФІН" права іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним між Акціонерним комерційним банком "Київ" та ВАТ "АК "Укртранс", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В. 27.06.2008 за № 1980 ((з урахуванням Договорів про внесення змін до іпотечного договору № 3021 від 22.09.2008 (дублікат), № 3054 від 25.09.2008, № 3620 від 28.11.2008, № 1496 від 16.06.2011, № 2661 від 29.07.2012, № 1943 від 23.08.2012)) в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру №75 по вул. Діловій, 2Б у м. Києві (номер запису про іпотеку: 30774004);

- судові витрати покласти на відповідачів пропорційно.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Інвестгарант" виконало свої зобов`язання за інвестиційним договором № 5 та сплатило кошти 27.12.2005, ТОВ "Регіон-Інвест" виконало свої зобов`язання за інвестиційним договором № 7 та сплатило кошти 25.02.2004, тому з 25.02.2004 забудовник (ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс"), відповідно до умов інвестиційного договором № 7, втратив право розпоряджатись об`єктом інвестування - квартирою.

1.2. Зазначене свідчить, що не могли бути укладеними Іпотечний договір, посвідчений 27.06.2008 приватним нотаріусом КМНО Голубничою О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1980 (з урахуванням Договорів про внесення змін до Іпотечного договору № 3021 від 22.09.2008 (дублікат), № 3054 від 25.09.2008, № 3620 від 28.11.2008, № 1496 від 16.06.2011, № 2661 від 29.07.2012, № 1943 від 23.08.2012) - в частині квартири № 75.

1.3. Отже, оскільки ці договори укладені в порушення діючого законодавства, позивач вбачає наявність підстав для визнання їх недійсними в частині квартири № 75 (далі - нерухоме майно, квартира).

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

2. 26.12.2005 між ТОВ "Регіон-Інвест" та ТОВ "Інвестгарант" було укладено інвестиційний договір (про інвестування у житлове будівництво) № 5, відповідно до умов якого ТОВ "Інвестгарант" приймає участь у фінансуванні будівництва квартир у житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на земельній ділянці, що розташована на розі вулиць Димитрова та А. Барбюса у Печерському р-ні м. Києва (надалі Об`єкт інвестування), Інвестор здійснює фінансування капітальних вкладень (інвестує) в житло, загальною площею 673,01 кв. м, що буде збудоване в майбутньому, за рахунок власних та залучених коштів, шляхом внесення їх на поточний рахунок Товариства.

3. За змістом платіжного доручення № 113 від 27.12.2005, ТОВ "Інвестгарант" перерахувало на користь ТОВ "Регіон-Інвест" 3 232 373,88 грн. з призначенням платежу: "Інвестування будівництва житла згідно інвестиційного договору № 5 від 26.12.2005, в т.ч. ПДВ 538 728,98 грн".

4. Додатковими угодами № 1 від 17.10.2006, № 2 від 20.11.2007, № 3 від 10.10.2012 до Інвестиційного договору № 5 від 26.12.2005 вносилися зміни до характеристик Об`єкту інвестування, вказаного в пунктах 1.2.-1.3. Інвестиційного договору № 5 від 26.12.2005.

4.1. Згідно додаткової угоди № 3 від 10.10.2012 до Інвестиційного договору № 5 від 26.12.2005 на підставі Сертифіката серія КВ № 16412053310 від 06.04.2012, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта, сторони дійшли згоди внести зміни до характеристики Об`єкту інвестування згідно Інвестиційного договору № 5 (про інвестування у житлове будівництво) від 26.12.2005, а саме: поштова адреса: місто Київ, вул. Димитрова, 2-Б.

5. Відповідно до акту прийому-передачі від 15.04.2013 ТОВ "Регіон-Інвест" передало, а ТОВ "Інвестгарант" прийняло, зокрема, квартиру № 75 у м. Києві по вул. Димитрова, 2Б.

6. Згідно довідки № 5 від 15.04.2013 про виконання умов Інвестиційного Договору ТОВ "Інвестгарант" виконало в повному обсязі умови Інвестиційного договору № 5 (про інвестування у житлове будівництво) від 26.12.2005. Перерахування коштів на суму 3 232 373, 88 грн відповідає повній вартості квартири № 75.

7. 15.03.2019 ТОВ "Інвестгарант" здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру № 75 загальною площею 186,8 кв. м (номер запису про право власності: 30773756) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 46041717 від 20.03.2019.

8. ТОВ "Регіон-Інвест" набуло майнові права на квартиру № 75 , загальною площею 186,8 кв. м, на підставі Договору № 7 про інвестування будівництва житла від 19.11.2003, укладеного між ВАТ "АК "Укртранс" та ТОВ "Регіон-Інвест", а також Додаткових угод до зазначеного Договору № 7: № 1 від 15.11.2005, № 2 від 16.10.2006, № 3 від 19.11.2007, № 4 від 10.10.2012. Також наявний Акт прийому-передачі введеного в експлуатацію Об`єкта (квартир) від 15.04.2013 та Довідка вих. № 7/1 від 15.04.2013, видана ПАТ "АК "Укртранс".

8.1. ТОВ "Регіон-Інвест" виконало умови Договору № 7 про інвестування будівництва житла від 19.11.2003, що підтверджується платіжним дорученням № 95 від 25.02.2004 (з призначенням платежу: "Інвестування будівництва житла по вул. А. Барбюса (1340,1 м2), зг. дог. № 7 від 19.11.2003"), за змістом якого перераховано на користь ВАТ "АК "Укртранс" кошти на загальну сум 5 000 000,00 грн.

9. 12.09.2003 між Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, КП "Печерськ-Інвест" та ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" було укладено договір № 315 участі в будівництві житлового будинку з вбудовано прибудованими приміщеннями та підземним гаражем (місцями для паркування машин) на розі вулиць Димитрова та А. Барбюса у Печерському районі м. Києва.

10. 27.04.2006 між КП "Печерськ-Інвест" як замовник, ВАТ "АК "Укртранс" як Генеральний інвестор, Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради України, як Генеральний підрядник, укладено договір підряду № 20р на будівництво житлового будинку на розі вулиць Димитрова та А. Барбюса у Печерському районі міста Києва.

11. 04.06.2007 між ПАТ "АКБ "Київ" та ВАТ "АК "Укртранс" (змінило організаційну форму на ПрАТ) укладено договір № 45/07 про надання кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії (далі - Кредитний договір № 45/07).

11.1. З метою забезпечення належного виконання позичальником (Іпотекодавцем) вимог Кредитодавця (Іпотекодержателя) між сторонами було укладено іпотечний договір від 27.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., та зареєстровано в реєстрі за № 1980.

11.2. Відповідно до пункту 1.3 Іпотечного договору, з урахуванням всіх змін, зокрема, які внесені договором про внесення змін від 16.06.2011, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., та зареєстровано в реєстрі за № 1496, предметом іпотеки є майнові права на ряд квартир, серед яких майнові квартири на спірне нерухоме майно.

11.3. Відповідно до п. 1.4. договору майнові права, які передаються в іпотеку за цим договором, належать іпотекодавцю на підставі договору № 315 участі в будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем на розі вулиць Димитрова та А. Барбюса у Печерському районі м. Києва від 12.09.2003, укладеного між Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією та КП "Печерськ-Інвест", додатку № 2 до договору № 315 від 12.09.2003, від 29.11.2007, договору підряду № 20р на будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем на розі вулиць Димитрова та А. Барбюса у Печерському районі м. Києва, укладеного 27.04.2006 між КП "Печерськ-Інвест", ВАТ "АК "Укртранс", Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної ради України.

12. 21.11.2007 головою правління ВАТ "АК "Укртранс" та 29.11.2007 заступником голови Печерської РДА у м. Києві до договору від 12.09.2003 № 315 затверджено перелік квартир в житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем (місцями для паркування машин) на розі вулиць Димитрова та А. Барбюса у Печерському районі м. Києва, в якому визначено, що спірна квартира № 75 резервується за ВАТ "АК "Укртранс".

13. 16.06.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. на підставі статті 73 Закону України "Про нотаріат" та у зв`язку із посвідченням Іпотечного договору № 1980 накладено заборону відчуження зазначених в договорі майнових прав, зокрема, відповідно на квартиру № 75 (зареєстровано в реєстрі за № 1497).

14. На підставі постанови Правління Національного банку України від 24.02.2015 № 128 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.02.2015 № 39, яким з 25.02.2015 в ПАТ "АКБ "Київ" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

15. 19.06.2015 між ПАТ "АКБ "Київ" (неплатоспроможний банк за договором) та ПАТ "АБ "Укргазбанк" (приймаючий банк за договором) укладено договір про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, відповідно до умов якого неплатоспроможний банк передає, а приймаючий банк приймає активи неплатоспроможного банку та права вимоги за договорами забезпечення, перелік яких зазначено у реєстрах, які є додатками до цього договору.

16. 19.06.2015 між ПАТ "АКБ "Київ" (неплатоспроможний банк за договором) та ПАТ "АБ "Укргазбанк" (приймаючий банк за договором) складено та підписано акт приймання-передачі активів та зобов`язань на виконання умов договору про передачу від 19.06.2015.

17. 19.06.2015 ПАТ "АКБ "Київ" (неплатоспроможний банк за договором) та ПАТ "АБ "Укргазбанк" (приймаючий банк за договором) укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави (далі - договір про відступлення прав вимоги), відповідно до умов якого неплатоспроможний банк відступає, а приймаючий банк набуває права вимоги за договорами іпотеки та застави, перелік яких визначено у реєстрах, які є додатками до цього договору.

17.1. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстровано в реєстрі за № 3060.

18. За змістом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 23.06.2015 № 39566226, до реєстру внесений відповідний запис, згідно якого Іпотекодержателем квартири № 75 за Іпотечним договором № 1980 є ПАТ "Укргазбанк"; Іпотекодавцем: ВАТ "АК "Укртранс".

19. 20.02.2019 між ПАТ "АБ "Укргазбанк" (первісний кредитор за договором) та ТОВ "ФК "Реверс Інвест" (новий кредитор за договором) укладено договір факторингу (відступлення права грошової вимоги), відповідно до пункту 1.2. якого відступається право грошової, яке виникло на підставі договорів, укладених між ПАТ "АКБ "Київ" та ВАТ "АК "Укртранс", правонаступником якого є ПрАТ "АК "Укртранс", а саме: договором № 45/07 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2007 з урахуванням змін та доповнень до кредитного договору.

19.1. Кредитні договори не містять заборони щодо заміни кредитора у зобов`язанні та не потребують згоди боржника на таку заміну кредитора.

20. 20.02.2019 між ПАТ "АБ "Укргазбанк" (первісний кредитор за договором) та ТОВ "ФК "Реверс Інвест" (новий кредитор за договором) складено та підписано акт прийому-передачі документації за договором факторингу (відступлення права грошової вимоги).

21. 20.02.2019 між ПАТ "АБ "Укргазбанк" (первісний іпотекодержатель за договором) та ТОВ "ФК "Реверс Інвест" (новий іпотекодержатель за договором) укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель відступає у повному обсязі, а новий іпотекодержатель приймає всі права та обов`язки іпотекодержателя, що існують станом на дату укладення цього договору, за іпотечним договором від 27.06.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. за реєстровим № 1980 (далі - договір іпотеки), укладеним між ПАТ "АКБ "Київ" (ПАТ "АБ "Укргазбанк", є первісним іпотекодержателем в силу договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та застави, укладеного між ПАТ "АКБ "Київ" та ПАТ "АБ "Укргазбанк" та посвідченого 19.06.2015 приватним нотаріусом Морозовою С.В. за реєстровим № 3060) та ВАТ "АК "Укртранс", правонаступником якого є ПрАТ "АК "Укртранс".

21.1. У пункті 1.3. договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки договором іпотеки забезпечується виконання зобов`язань, об`єктом яких є грошові кошти, без ПДВ, що випливають з договору № 45/07 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2007, який укладений між ПАТ "АКБ "Київ" (ПАТ "АБ "Укргазбанк" є первісним кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, укладеного між ПАТ "АКБ "Київ" та ПАТ "АБ "Укргазбанк" 19.06.2015) та іпотекодавцем.

21.2. Згідно з п. 1.7. договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки договір іпотеки не містить заборони щодо заміни кредитора у зобов`язанні та заборони щодо заміни кредитора без згоди боржника. Первісному іпотекодержателю не відомо про будь-які інші обставини, які можуть стати перешкодою для відступлення та реалізації прав за договором іпотеки. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстровано в реєстрі за № 873.

22. 20.02.2019 між АТ "Укргазбанк" (первісний іпотекодержатель за договором) та ТОВ "ФК "Реверс Інвест" (новий іпотекодержатель за договором) складено та підписано акт прийому-передачі документації за договором про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 20.02.2019.

23. 30.04.2019 між ТОВ "ФК "Реверс Інвест" (клієнт за договором) та ТОВ "Ріо Фін" (фактор за договором) укладено договір факторингу (відступлення права грошової вимог) № 30/04 (далі - Договір № 30/04), відповідно до умов якого відступається право вимоги, яке виникло на підставі договорів, укладених між ПАТ "АКБ "Київ" (ПАТ "АБ "Укргазбанк" є першим кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, укладеного між ПАТ "АКБ "Київ" та ПАТ "АБ "Укргазбанк" 19.06.2015) та боржником, а саме: договором № 45/07 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2007 з урахуванням змін та доповнень до кредитного договору.

24. 30.04.2019 між ТОВ "ФК "Реверс Інвест" (клієнт за договором) та ТОВ "Ріо Фін" (фактор за договором) складено та підписано акт прийому-передачі документації за договором факторингу (відступлення права грошової вимоги).

25. 30.04.2019 між ТОВ "ФК "Реверс Інвест" (первісний іпотекодержатель за договором) та ТОВ "Ріо Фін" (новий іпотекодержатель за договором) укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель відступає у повному обсязі, а новий іпотекодержатель приймає всі права та обов`язки іпотекодержателя, що існують станом на дату укладення цього договору, за іпотечним договором від 27.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. за реєстровим № 1980, укладений між ПАТ "АКБ "Київ" (ПАТ "АБ "Укргазбанк", є первісним іпотекодержателем в силу договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та застави, укладеного між ПАТ "АКБ "Київ" та ПАТ "АБ "Укргазбанк" та посвідченого 19.06.2015 приватним нотаріусом Морозовою С.В. за реєстровим № 3060 та ВАТ "АК "Укртранс", правонаступником якого є ПрАТ "АК "Укртранс".

25.1. Відповідно до п. 1.4. договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки договором іпотеки забезпечується виконання зобов`язань, які випливають з договору № 45/07 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2007, який укладений між ПАТ "АКБ "Київ" (ПАТ "АБ "Укргазбанк", є первісним кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, укладеного між ПАТ "АКБ "Київ" та ПАТ "АБ "Укргазбанк" 19.06.2015) та іпотекодавцем.

25.2. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстровано в реєстрі за № 2038.

26. 30.04.2019 між ТОВ "ФК "Реверс Інвест" та ТОВ "Ріо Фін" складено та підписано акт прийому-передачі документації за договором про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 30.04.2019.

27. У подальшому, ТОВ "Ріо Фін" відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку" задовольнило свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та відчуження його на користь ТОВ "Вестпальм".

28. 18.06.2021 між ТОВ "Ріо Фін" та ТОВ "Вестпальм" укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверської І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 219. Право власності на квартиру № 75 зареєстровано за ТОВ "Вестпальм" на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58845449 від 18.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

29. Рішенням від 25.03.2024 Господарський суд міста Києва відмовив ТОВ "РІО ФІН" (ідентифікаційний код: 42567894) у задоволенні заяви про залишення позовної заяви ТОВ "Інвестгарант" (ідентифікаційний код: 33446809) без розгляду;

позов ТОВ "Інвестгарант" до ПрАТ "Укртранс", ТОВ "РІО ФІН", ТОВ "Вестпальм" про визнання правочину недійсним, витребування майна з володіння та визнання відсутнім права іпотеки - задовольнив;

визнав недійсним Іпотечний договір, посвідчений 27.06.2008 Голубничою О.В., приватним нотаріусом КМНО та зареєстрований в реєстрі за № 1980 (з урахуванням Договорів про внесення змін до іпотечного договору № 3021 від 22.09.2008 (дублікат), № 3054 від 25.09.2008, № 3620 від 28.11.2008, № 1496 від 16.06.2011, № 2661 від 29.07.2012, № 1943 від 23.08.2012) у частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру № 75 ;

витребував у ТОВ "Вестпальм" на користь ТОВ "Інвестгарант"» квартиру № 75 по вул. Діловій, 2-Б у м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1790115980000);

визнав відсутнім у ТОВ "РІО ФІН" права іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним між АКБ "Київ" та ВАТ "АК "Укртранс", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В. 27.06.2008 за № 1980 (з урахуванням Договорів про внесення змін до іпотечного договору № 3021 від 22.09.2008 (дублікат), № 3054 від 25.09.2008, № 3620 від 28.11.2008, № 1496 від 16.06.2011, № 2661 від 29.07.2012, № 1943 від 23.08.2012) в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру (номер запису про іпотеку: 30774004).

стягнув з ПрАТ "Укртранс", ТОВ "РІО ФІН", ТОВ "Вестпальм" на користь ТОВ "Інвестгарант" судовий збір в розмірі 19 542,82 грн. в рівних частинах, а саме: по 6 514,27 грн. з кожного.

29.1. Місцевий господарський суд, враховуючи факти виконання ТОВ "Інвестгарант" своїх зобов`язань перед ТОВ "Регіон-Інвест" відповідно до умов Інвестиційного договору № 5 від 26.12.2005, що слідує з платіжного доручення № 113 від 27.12.2005 на загальну суму 3 232 373,88 грн., ТОВ "Регіон-Інвест" перед ВАТ "АК "Укртранс" згідно із умовами договору № 7 про інвестування будівництва житла від 19.11.2003, що слідує з платіжного доручення № 95 від 25.02.2004 на загальну суму 5 000 000,00 грн., зазначив, що з 25.02.2004 ВАТ "АК "Укртранс" втратило право розпоряджатись об`єктом інвестування - квартирою № 75.

29.2. Тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Інвестгарант" про визнання недійсним Іпотечного договору, посвідченого 27.06.2008 Голубничою О.В., приватним нотаріусом КМНО та зареєстрованого в реєстрі за № 1980 (з урахуванням Договорів про внесення змін до іпотечного договору № 3021 від 22.09.2008 (дублікат), № 3054 від 25.09.2008, № 3620 від 28.11.2008, № 1496 від 16.06.2011, № 2661 від 29.07.2012, № 1943 від 23.08.2012) в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру № 75 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

29.3. Суд першої інстанції критично оцінив доводи ТОВ "РІО ФІН" про те, що згідно повідомлення ліквідатора ПрАТ "АК "Укртранс" арбітражного керуючого Беркута М.С. станом на 25.02.2004 грошові кошти на суму 5 000 000,00 грн. не надходили на рахунок ВАТ "АК "Укртранс" від ТОВ "Регіон-Інвест", оскільки до матеріалів справи не надано банківських виписок по рахунку ВАТ "АК "Укртранс" станом на 25.02.2004, які б спростовували перерахування 5 000 000,00 грн. ТОВ "Регіон-Інвест" на виконання Інвестиційного договору № 7 від 19.11.2003 згідно платіжного доручення № 95 від 25.02.2004.

29.4. При цьому місцевий господарський суд звернув увагу на те, що ПрАТ "АК "Укртранс" є співвідповідачем у справі і жодного разу ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Беркут М. С. не з`являвся у судові засідання та не надавав своїх пояснень щодо обставин у цій справі.

29.5. Місцевий господарський суд зазначив, що у порівнянні сум, сплачених за 1 кв. м. квартири № 75 по вул. Діловій, 2-Б у Печерському районі міста Києва , позивачем було сплачено суму в розмірі 951,06 дол. США. за 1 кв. м, що перевищує сплачену суму коштів ТОВ "Вестпальм" 350 дол. США за 1 кв. м у 3 рази. Суд звернув увагу на те, що ТОВ "Вестпальм" мав би зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу квартири № 75.

29.6. Також суд першої інстанції зазначив, що цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті 387, 388 ЦК України), так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема, і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і ТОВ "Вестпальм", пред`явивши відповідний позов до ТОВ "РІО ФІН".

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

30. Постановою від 03.06.2024 Північний апеляційний господарський суд апеляційні скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" і ТОВ "РІО ФІН" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 - без змін.

30.1. Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови ТОВ "РІО ФІН" у задоволенні заяви про залишення позовної заяви ТОВ "Інвестгарант" без розгляду та задоволенні позовних вимог ТОВ "Інвестгарант" до ПрАТ "Укртранс", ТОВ "РІО ФІН", ТОВ "Вестпальм" про визнання правочину недійсним, витребування майна з володіння та визнання відсутнім права іпотеки.

30.2. Також апеляційний господарський суд зазначив, що відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору на суму 19 542,82 грн. обґрунтовано були покладені місцевим судом на відповідачів у рівних частинах, а саме по 6 514,27 грн. з кожного.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

31. ТОВ "РІО ФІН" 06.06.2024 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі № 910/2116/21 (910/12973/23).

32. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/2116/21 (910/12973/23) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2024.

33. Ухвалою від 17.06.2024 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 910/2116/21 (910/12973/23) за касаційною скаргою ТОВ "РІО ФІН" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024;.

повідомив учасників справи, що розгляд касаційної скарги ТОВ "РІО ФІН" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відбудеться 09.07.2024 о 11:15.

34. ПАТ АБ "Укргазбанк" 24.06.2024 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі № 910/2116/21 (910/12973/23).

35. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/2116/21 (910/12973/23) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.06.2024.

36. Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Укргазбанк", об`єднано касаційні скарги ТОВ "РІО ФІН" та ПАТ "Укргазбанк" в одне касаційне провадження.

37. Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2024 відкладено розгляд касаційних скарг ТОВ "РІО ФІН" та ПАТ "Укргазбанк" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі №910/2116/21 (910/12973/23) на 27.08.2024, 12:00.

38. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/2116/21 (910/12973/23) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024.

39. Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2024 відкладено розгляд касаційних скарг ТОВ "РІО ФІН" та ПАТ "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі № 910/2116/21 (910/12973/23) на 17.09.2024, 12:00.

40. Від ТОВ "Інвестгарант" надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "РІО ФІН", в якій представник Товариства просив касаційну скаргу ТОВ "РІО ФІН" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024, постанову Північного апеляційного Господарського суду від 03.06.2024 у справі № 910/2116/21 (910/12973/23) залишити без задоволення; судові витрати ТОВ "Інвестгарант" на правничу допомогу покласти на ТОВ "РІО ФІН".

40.1. На думку представника Товариства, суди правильно оцінили доводи ТОВ "РІО ФІН" про те, що згідно повідомлення ліквідатора ПрАТ "АК "Укртранс" арбітражного керуючого Беркута М. С. станом на 25.02.2004 грошові кошти на суму 5 000 000,00 грн. не надходили на рахунок ВАТ "АК "Укртранс" від ТОВ "Регіон-Інвест" на виконання Інвестиційного договору № 7 від 19.11.2003. До матеріалів справи не було надано банківських виписок по рахунку ВАТ "АК "Укртранс" станом на 25.02.2004, які б спростовували Факт не перерахування 5 000 000,00 грн. ТОВ "Регіон-Інвест" на виконання Інвестиційного договору № 7 від 19.11.2003 згідно платіжного доручення № 95 від 25.02.2004. При цьому, суди звернули увагу на те, що ПрАТ "АК "Укртранс" є співвідповідачем по справі і жодного разу ліквідатор боржника арбітражний керуючий Беркут М. С. не з 'являвся у судові засідання та не надавав своїх пояснень по справі, будучи належним чином повідомленим.

40.2. Також у відзиві зазначено, що ТОВ "РІО ФІН" навмисно замовчало та не надало до матеріалів справи повний витяг за 2004 рік з виписки по особовому рахунку ПАТ "АК "Укртранс" № 2600.7.000004904, зокрема, за спірний період з 25.02.2004 по 28.02.2004 здійснення платежу ТОВ "Регіон-Інвест" ВАТ "АК "Укртранс" згідно Платіжного доручення № 95 від 25.02.2004. Крім того, виписка по особовому рахунку є недопустимим доказом, з огляду на те, що зазначена в ній інформація є банківською таємницею та охороняється законом, а тому арбітражний керуючий Беркут М. С. не мав права надавати ТОВ "РІО ФІН" виписку по особовому рахунку ПАТ "АК "Укртранс" у якості відповіді на адвокатський запит, що свідчить про недопустимість даного доказу.

41. В судове засідання 17.09.2024 з`явилися уповноважені представниці ТОВ "РІО ФІН" та ПАТ "Укргазбанк", які надали пояснення по суті доводів і вимог касаційних скарг, в тому числі і щодо узагальненої правової позиції у справі.

41.1. Уповноважений представник ТОВ "Інвестгарант" в судове засідання 17.09.2024 не з`явився, 17.09.2024 надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою.

41.2. Вислухавши думку уповноважених представниць ТОВ "РІО ФІН" та ПАТ "Укргазбанк" з приводу заявленого клопотання, зважаючи на те, що ухвалою Верховного Суду від 27.08.2024 явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалася, а також з огляду на те, що до клопотання не додані доказів поважності причин відсутності уповноваженого представника ТОВ "Інвестгарант" в судовому засіданні 17.09.2024, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

41.3. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 23.07.2024 № 469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23.07.2024 № 3891-IX, та з огляду на обставини, зазначені в пунктах 34 - 36, 38 цієї Постанови, Верховний Суд розглядає справу № 910/2116/21 (910/12973/23) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ТОВ "РІО ФІН")

42. Скаржник, обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначив, що суди попередніх інстанцій:

- ігноруючи приписи частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) взяли до уваги платіжне доручення № 95 від 25.02.2004 на загальну суму 5 000 000,00 грн., оригінал якого, на твердження позивача він ніколи не бачив, а отримав лише копію. При цьому посилання на зазначене доручення є основою рішення і оцінене судами як доказ того, що забудовник ПАТ "АК "Укртранс" втратило право розпоряджатися квартирою № 75 по вул. Діловій 2-Б у м. Києві ;

- не застосували висновок Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19, за змістом якого якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, тому для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа (частини п`ята - шоста статті 91 ГПК України). Відповідач ставить під сумнів факт виконання договору № 7 про інвестування будівництва житла від 19.11.2003, тому ненадання відповідачем оригіналу платіжного доручення № 95 має наслідком порушення судом вимог частини шостої статті 91 ГПК України;

- не застосували висновок Верховного Суду, викладений у справі № 908/1879/17 щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування;

- відхилили клопотання ТОВ "РІО ФІН" про витребування доказів та призначення у справі № 910/2116/21 (910/12973/23) судової експертизи, внаслідок чого суд першої інстанції, ухвалив рішення на підставі недостовірних доказів. При цьому суд не має спеціальних знань щоб визначити фактичний період виготовлення платіжного доручення від 25.02.2004 № 95 тому саме експерт, який володіє спеціальними знаннями, яких позбавлений суд, може встановити обставини, якими сторони у цій справі обґрунтовують свої позиції.

Доводи скаржника (АТ "Укргазбанк")

43. Скаржник зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази видачі ПрАТ "АК "Укртранс" свідоцтв про право власності на Об`єкт інвестування, в тому числі квартиру № 75 ТОВ "Регіон-Інвест".

43.1. Скаржник доводив, що судом апеляційної інстанції не досліджено обставини щодо наявності раніше поданих ТОВ "Інвестгарант" трьох позовів (справи: № 910/2116/21 (910/1065/21), № 910/2116/21 (910/17951/21), № 910/2116/21 (910/3761/21)), в тому числі і про визнання недійсними договорів іпотеки укладених між ПрАТ "АК "Укртранс" та АКБ "Київ", однією з підстав для скасування яких, слугував Договір про інвестування будівництва житла від 19.11.2004 № 7. Водночас, на підтвердження виконання зазначеного договору позивачем не було долучено до матеріалів справи платіжне доручення № 95 від 25.02.2004 про нібито оплату ТОВ "Регіон-Інвест" 5 000 000,00 грн. на користь ПрАТ "АК "Укртранс". Крім того оригінал платіжного доручення № 95 від 25.02.2004 суди попередніх інстанцій не бачили, не оглядали.

43.2. Скаржник аргументував, що судами попередніх інстанцій не враховано, що при посвідченні Іпотечного договору та Договорів про внесення змін до нього, нотаріусом було перевірено належність ПрАТ "АК "Укртранс" майнових прав, в тому числі на квартиру № 75 , що передавались в іпотеку, що підтверджується в тому числі посвідчувальним написом, який міститься на Іпотечному договорі та Договорах про внесення змін до нього.

43.3. Також у касаційній скарзі зазначено, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статтю 99 ГПК України та не враховано висновки щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладені Верховним судом, зокрема, у постановах від 04.09.2019 у справі № 904/8354/16, від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11 (914/1919/20).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

44. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятними касаційні скарги щодо доводів, зазначених в пунктах 42, 43 - 43.3. описової частини цієї постанови.

45. При цьому колегія суддів, з урахуванням положень частини другої статті 118, 288, 300 ГПК України, звертає увагу на таке.

45.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. (частина перша-третя статті 300 ГПК України).

45.2. За змістом прохальної частини касаційної скарги ТОВ "Ріо Фін", поданої в межах строку на касаційне оскарження, визначеного статтею 288 ГПК України, вбачається, що скаржник просив рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі № 910/2116/21 (910/12973/23) скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду у іншому складі.

45.3. Разом з тим, у судовому засіданні 17.09.2024 (та у поданих письмових поясненнях "Узагальнена правова позиція касатора (дебати)" 16.09.2024) скаржник просив рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі № 910/2116/21 (910/12973/23) скасувати, в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в його письмових поясненнях.

45.4. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження (частина перша статті 298 ЦПК України). Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частини перша та друга статті 288 ГПК України).

45.5. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 118 ГПК України).

45.6. З огляду на зазначене та пред`явлення письмових пояснень "Узагальнена правова позиція касатора (дебати)" 16.09.2024, за змістом яких фактично змінено мотивацію та вимоги касаційного оскарження, Колегія суддів залишає додаткові пояснення ТОВ "РІО ФІН" без розгляду.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

46. Об`єктом касаційного оскарження є рішення місцевого господарського суду від 25.03.2024, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду від 03.06.2024, яким місцевий господарський суд вирішив питання щодо визнання права власності, витребування майна від добросовісного набувача та щодо визнання відсутнім права іпотекодержателя за іпотечним договором.

47. У статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначені загальні засади цивільного законодавства, якими є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

48. Також у зазначеному Кодексі унормовано підстави виникнення цивільних прав та обов`язків. Зокрема, у статті 11 зазначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

49. Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

50. У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

51. Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

52. Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

53. Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

54. Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

55. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12.07.2001 N 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність").

56. У теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб`єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов`язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні - як суб`єктивне право, яке здатне бути самостійним об`єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.

57. Крім того, зазначене питання було предметом дослідження як у рішеннях ЄСПЛ, так і Верховного Суду України та Верховного Суду.

58. Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

59. Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном" (пункт 98 рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі "Броньовські проти Польщі", заява N 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі "Сук проти України", заява N 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини" від 02.03.2005, заяви N 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

60. У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, "легітимні очікування" та "майнові права" (рішення ЄСПЛ від 23.10.1991 у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії", заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13.12.1984 щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, N 10741/84).

61. Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01.06.2006 у справі "Федоренко проти України" (N 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства", заява N 44277/98).

62. У справі "Н.К.М. проти Угорщини" (NKM v. Hungary, скарга N 66529/11) у рішенні від 14.05.2013 ЄСПЛ зазначив, що "правомірні очікування" підлягають захисту як власне майно і майнові права.

63. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому. Водночас фізичні та юридичні особи мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

64. Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

65. У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

66. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави.

66.1. Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 та від 07.04.2020 у справі N 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

67. Правовідносини сторін договору про фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулюються Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" та Законом України "Про інвестиційну діяльність".

68. Відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції Закону, чинній на момент укладення інвестиційного договору позивачем) інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

69. У статті 2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" зазначено, що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

70. При цьому, після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

71. Також Колегія суддів звертається до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17, за змістом якого вбачається, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).

71.1. Укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

71.2. Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

72. Також колегія суддів звертає увагу, що захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

72.1. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

72.2. Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

72.3. Згідно із частинами першою, другою статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

72.4. Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

72.5. Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

72.6. Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

73. Крім того, колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

74. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, місцевий господарський суд, з яким у подальшому погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що позивач не лише правильно обрав спосіб захисту з метою відновлення його порушеного права, але й довів наявність підстав для задоволення його позовних вимог.

75. Разом з тим, Колегія суддів, аналізуючи доводи касаційної скарги та встановлені судами попередніх інстанцій обставини в контексті їх відповідності нормам матеріального та процесуального права, вважає доводи касаційних скарги частково обґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій передчасними, зокрема, з огляду на таке.

76. Верховний Суд звертає увагу, що одним із принципів господарського судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статті 13 ГПК України, який передбачає у частині другій вказаної статті обов`язок кожної сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд сприяє учасникам процесу в реалізації ними прав, запобігає зловживанню правами та вживає заходи для виконання ними їхніх обов`язків( пункти 4, 5 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

76.1. Суд розглядає справи не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи (частина перша статті 14 ГПК України).

76.2. Відповідно до частини першої статті 73, частини першої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому всебічність та повнота, зокрема, передбачають з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

76.3. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

76.4. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 86 ГПК України).

76.5. Згідно з частинами першою, другою статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути п Предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України).

76.7. Крім того, Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

78. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження позовних вимог заявник надав копії Інвестиційного договору № 5 від 26.12.2005, Додаткових угод № 1 від 17.10.2006, № 2 від 20.11.2007, № 3 від 10.10.2012, Акта прийому-передачі від 15.04.2013, Витягу з переліку інвесторів за вих. № 5 від 15.04.2013, Довідки № 5 від 15.04.2013, платіжного доручення № 113 від 27.12.2005, витягу № 160231688 від 20.03.2019, Договору № 7 про інвестування будівництва житла від 19.11.2003 та додатків до зазначеного договору, Платіжного доручення № 95 від 25.02.2004 та інші докази.

78.1. Разом з тим, за змістом оскаржуваних судових рішень вбачається, що, всупереч доводам відповідачів щодо необхідності витребування оригіналів доказів та їх огляду судом і проведення відповідних експертиз (том 2, а. с. 92 - 94; том 3, а. с. 169 - 174, 182 - 186), а також вимогам частини другої статті 74 ГПК України, суди не витребували та не оглядали оригінали доказів, наданих позивачем, відмовили у задоволенні проведення експертиз.

78.2. Тобто, судами попередніх інстанцій, проігноровано сумніви відповідачів у відсутності поданих копій оригіналу Платіжного дорученням № 95 від 25.02.2004 про оплату Договору інвестування № 7, яким позивач доводить оплату Договору інвестування № 7 та втрату з боку ПАТ "Укртранс" прав на передання майнових прав на спірне нерухоме майно в іпотеку.

79. Також Колегія суддів погоджується з доводами скаржників про те, що суди попередніх інстанцій, надаючи пріоритет наданим позивачем копіям доказів, не врахували того, що надані відповідачами договори були нотаріально посвідченими.

79.1. Так, в момент вчинення правочину та укладення Договору іпотеки від 27.06.2008, нотаріус, з урахуванням вимог статей 4, 5, 43 - 46 Закону України "Про нотаріат" (в редакції, чинні на момент укладення зазначеного Договору іпотеки) повинен був не лише встановити особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, але і визначити обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевірити повноважень представника фізичної або юридичної особи, встановити наміри сторін щодо вчиненого правочину, а також був наділений правом витребувати відомості і документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії та відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

79.2. Тобто, вчинення нотаріального посвідчення Договору іпотеки від 27.06.2008 повинно було сприяти у тому, що укладений сторонами правочин не суперечить закону, такий правочин не буде визнаний недійсним повністю чи у частині, і для них не наступлять відповідні негативні наслідки, передбачені чинним на момент вчинення відповідного правочину законодавством.

79.3. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що за змістом статей 13, 41 Конституції України власність гарантує не лише права власників, а й зобов`язує, покладає на них певні обов`язки. Зокрема, власник зобов`язаний не лише використовувати майно за його цільовим призначенням та без шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршення екологічної ситуацію і природних якостей землі, але й утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

79.4. При цьому, суди не взяли до уваги те, що позивач тривалий час не здійснював реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, а, з урахуванням сумнівів щодо укладення інвестиційних договорів, не дослідили інші докази, які б у своїй сукупності підтверджували не лише укладення не визнаних відповідачами правочинів та здійснення оплати за такими правочинами, але й підтверджували, що позивачем, після укладення відповідних правочинів здійснювалися дії на володіння, користування та розпорядження відповідним майном саме як власником (наприклад, здійснювалися комунальні платежі, оплачувалися послуги за охорону тощо).

79.5. Водночас, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач у порядку, передбаченому статтями 74, 76-77 ГПК України, спростував доводи відповідачів щодо відсутності набутого у нього права власності на спірне нерухоме майно з огляду на те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами укладення відповідних договорів, оплати за спірне нерухоме майно, а також фактичне як володіння нерухомим майном, так і його використання.

80. Також колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про те, що вища вартість, сплачена позивачем за метр квадратний спірного нерухомого майна у порівнянні з відповідачем, є однією з підстав для визнання права власності саме за позивачем.

80.1. В цьому випадку з матеріалів справи вбачається, що відповідачами заперечувався факт набуття ТОВ "Регіон-Інвест", з яким у подальшому уклав Інвестиційний договір № 5 від 26.12.2005 позивач, права власності на майнові права на об`єкт інвестування, оскільки позивачем, окрім копії платіжного дорученням № 95 від 25.02.2004, не надано ні оригінал такого платіжного доручення для огляду судом, ні інших доказів, які б підтверджували не лише сам факт оплати, але і вищу вірогідність її здійснення, ніж вірогідність її нездійснення.

81. Також колегія суддів звертає увагу, що визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

81.1. У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. При цьому зазначена стаття містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

81.2. Практика визнання права власності на об`єкти нерухомості, розміщені у введених в експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів можливості оформити право власності в позасудовому порядку як ефективного способу захисту порушених прав підтримується й Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 27.02.2019 у справі № 761/32696/13-ц (провадження N 14-606цс18), від 03.04.2019 у справі № 1609/6643/12 (провадження № 14-107цс19), від 15.05.2019 у справі № 522/102/13-ц, від 29.05.2019 у справі № 1609/6645/12, від 26.06.2019 у справі № 761/3428/15-ц.

81.3. Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

81.4. За змістом статей 387, 388 ЦК України позов про витребування майна пред`являється власником до володільця спірного майна.

81.5. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю) (пункт 142 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

81.6. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зроблено висновки про те, що з урахуванням специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нею таким майном право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

81.7. З огляду на те, що у випадку набуття права власності на новостворене нерухоме майно саме інвестор набуває первинне право власності, на яке раніше не було і не могло бути зареєстроване право власності інших осіб, віндикація не може бути застосована. Ефективним та належним способом захисту прав інвестора у такому випадку буде визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

81.8. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що у цій справі суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на надані позивачем копії доказів та задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності за ТОВ "Інвестгарант", не дослідили обставини які унеможливили набуття зазначеною юридичною особою саме первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, а також не лише не встановили обставини, які унеможливили реєстрацію права власності саме за ТОВ "Інвестгарант" як інвестором, але й обставини, які призвели до фактичної відсутності у зазначеної особи можливості володіти та користуватися спірним нерухомим майном в період з введення об`єкту інвестування в експлуатацію (2013 рік) до моменту реєстрації права власності за ТОВ "Вестпальм" (2021 рік).

81.9. При цьому суди також не дослідили чи є ТОВ "Вестпальм" добросовісним набувачем та чи наявні у цьому випадку підстави для застосування частини першої статті 388 ЦК України.

82. Також у справі, яка розглядається, позивач додатково обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання судом відсутнім права іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним між АКБ "Київ" та ВАТ "АК "Укртранс" в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру № 75 по вул. Діловій, 2б у місті Києві .

82.1. Відповідно до норм статей 16 ЦК України та 20 ГК України права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав. За висновками, сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від у справі № 916/1415/19, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. При цьому визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

82.2. Водночас, статтями 16 ЦК України та 20 ГК України не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом розірвання договору; звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав одного із відповідачів на звернення стягнення на відповідне майно; водночас відповідно до абзацу другого частини другої статті 20 ГК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

82.3. При цьому, колегія суддів враховує, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і за загальним правилом є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

82.4. Отже, заінтересованою особою, яка може звертатися з позовом про визнання відсутності права іпотеки, є перш за все власник предмета іпотеки, оскільки саме за рахунок його майна іпотекодержатель може одержати задоволення своїх вимог. позивач у цій справі не стверджує, що він є власником спірних предметів іпотеки. Позивачем за вимогою про визнання відсутності права іпотеки може бути також інша особа, чиє право чи інтерес порушується. Зокрема, позивачем може бути особа, якій належить право іпотеки, яке виникло за іншим договором.

82.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не є стороною спірного договору іпотеки, посвідченого 27.06.2008 Голубничою О. В., приватним нотаріусом КМНО та зареєстрованого в реєстрі за № 1980.

82.6. Також за змістом встановлених судами обставин вбачається, що ТОВ "РІО ФІН" відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку" задовольнило свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та відчуження його на користь ТОВ "Вестпальм", а 18.06.2021 між ТОВ "РІО ФІН" та ТОВ "Вестпальм" укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверської І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 219. Право власності на квартиру № 75 зареєстровано за ТОВ "Вестпальм" на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58845449 від 18.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.

82.7. Водночас, суди не дослідили обставини та не встановили чи є позивач власником чи іпотекодержателем за іншим договором іпотеки, а також яким чином визнання права іпотеки припиненим за встановлених обставин вже вчиненого звернення стягнення на спірне нерухоме майно припинить порушення права позивача як інвестора у правовідносинах, які виникли у цій справі.

82.8. Отже, в цьому випадку є передчасним висновок про те, що позивач беззаперечно довів набуття ним права власності належними та допустимими доказами в порядку, передбаченому законом, оскільки суди попередніх інстанцій не надали оцінку усім обставинам, які мають значення для правильного та обґрунтованого прийняття рішення у цій справі. При цьому рішення місцевого суд та постанова апеляційного суду, враховуючи їх зміст, не відповідають вимогам статей 86, 236, 238 ГПК України.

83. З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає, що у цій справі суди попередніх інстанцій в межах наявних в них повноважень та обов`язків, передбачених статтями 86, 194, 237, 269 ГПК України, не надали належної правової оцінки заявленим вимогам позивача та доводам відповідачів у цій справі, не дослідили належним чином усі докази, наявні у матеріалах справи, як окремо, так і у їх сукупності, не встановили наявність оригіналів поданих копій доказів та не витребували такі документи для огляду, не здійснили оцінки правильності/обґрунтованості обраних відповідачем способів захисту в їх сукупності.

84. З огляду на обмеження, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з`ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вказаною статтею процесуального закону.

85. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

86. Оскаржувані судові рішення у справі таким вимогам не відповідають, враховуючи суперечливість висновків за результатом дослідження та оцінки місцевим та апеляційним судами зібраних у справі доказів та обставин справи, що входять до предмета доказування у цьому спорі, а також неправильне застосування судами наведених норм законодавства, зокрема, й без врахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

87. З урахуванням вищезазначеного, Суд вважає обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

88. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

89. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а також визначити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позовних вимог ліквідатора про визнання оскаржуваного правочину недійсним у цій справі.

90. Враховуючи викладене вище та керуючись пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 ГПК України, касаційні скарги підлягають задоволенню, а прийняті у справі постанова та рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові витрати

91. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, Верховним Судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 310, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РІО ФІН" та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі № 910/2116/21 (910/12973/23) скасувати.

3. Справу № 910/2116/21 (910/12973/23) направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В.Васьковський

В.І. Картере