Постанова

від 24.09.2024 по справі 524/2874/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/2874/24 Номер провадження 22-ц/814/2276/24Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Пилипчук Л.І., Триголов В.М., при секретарі судового засідання: Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 адвоката Чорнухи Юлії Вікторівни на ухвалу Автозаводськогорайонного судум.Кременчука Полтавськоїобласті від26березня 2024року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК ЖИТЛОБУД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» про визнання права власності, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2024 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «МЖК Житлобуд», ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» про визнання права власності, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Одночасно з пред`явленням позовом подано заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що 12.06.2012 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ «МЖК «Житлобуд» договори №12/06-1 та №12/06-2 купівлі продажу майнових прав, згідно з яких придбала майнові права на трикімнатну квартиру будівельний № НОМЕР_1 та гараж № НОМЕР_2 у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 , однак квартира та гараж не були передані у власність ОСОБА_2 за життя та не передані у власність єдиного спадкоємця ОСОБА_1 ..

Крім того, в обґрунтуванні заяви позивач зазначає, що факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором понад 11 років свідчить про їх недобросовісність та можливе вчинення дій, спрямованих на подальше уникнення від виконання зобов`язання. Вважає, що відповідач довідавшись про існування спору про визнання права власності та стягнення коштів вживатимуть заходів для ускладнення виконання рішення суду, зокрема, можуть відчужити спірну квартиру.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 березня 2024 року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 в забезпеченні позову було відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодилась представник ОСОБА_1 адвокат Чорнуха Ю.В. та подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 березня 2024 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , накласти арешт на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК ЖИТЛОБУД» в межах ціни позову 5373496,38 грн.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції взагалі не дослідив доводи заяви про забезпечення позову додані до неї докази та не надав їм належну оцінку, обмежившись декількома формальними фразами.

Зокрема вказує, що з тексту повної заяви вбачається, що предметом спору є нерухоме майно, за яке відповідачу у повному обсязі були сплачені кошти у сумі, еквівалентній майже 122000 тисяч доларів, однак відповідач свої зобов`язання не виконує вже більше 11 років, тому вимога про пропозицію зустрічного забезпечення є щонайменше не справедливою. Стверджує, що накладення арешту на майно, яке є предметом спору, є співмірним, логічним та може забезпечити ефективний захист прав позивача.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Новим представником заявника заявлено повторне клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що починаючи з 30.08.2014 року між ним та заявником до даного часу не узгоджено позицію по справі та не підтверджено факт укладення угоди.

Зважаючи на те, що сам заявник, який зобовязаний добросовісно здійснювати свої процесуальні обов`язки та слідкувати за ходом розгляду справи, до суду будь-яких заяв не подав та не підтвердив факту укладення угоди з адвокатом Пшеничним О.Л., не висловив свого бачення щодо розгляду справи, беручи до уваги що за вказаних обставин порушуються права інших учасників справи, колегія суддів, не знайшла підстав для визнання вказаних причини для відкладення розгляду справи поважними та прийняла рішення про можливість слухання справи у відсутність заявника та його представників.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

За змістомст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ізст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи з задоволені заяви судом встановлено, що предметом позовних вимог є визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 та стягнення коштів у розмірі 1619496,38 грн. Загальна ціна позову становить 2423764,88 грн. Натомість, позивач просить накласти арешт на майно ТОВ «МЖК «Житлобуд», не зазначаючи його переліку та грошові кошти у розмірі 49731304, 60 грн., що є неспівмірним з ціною позову 2423764,88 грн.

Позивач просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 . Майно, на яке позивачка просить накласти арешт у забезпечення позову є предметом спору.Згідно з інформаційної довідки № 368232440 від 03.03.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо реєстрацій квартири АДРЕСА_2 відсутні.

Із таким висновком місцевого суду колегія суддів погоджується, зважаючи на наступне.

Згідно ч.1 та ч.2ст.149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В заяві про забезпечення позову заявник повинен викласти причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, обґрунтувати необхідність певного виду забезпечення позову.

Згідност. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції взагалі не дослідив доводи заяви про забезпечення позову та додані до неї докази, не надав їм належну оцінку, обмежившись декількома формальними фразами, спростовуються матеріалами справи.

З урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, за таких обставин, суд першої інстанції не порушив принцип диспозитивності.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що ухвала судді постановлена з дотриманням вимог закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 367, 375, 381-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чорнухи Юлії Вікторівни залишити без задоволення.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 24 вересня 2024 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

Л.І. Пилипчук

---

В.М. Триголов