Ухвала

від 24.09.2024 по справі 234/14482/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

24 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 234/14482/21

провадження № 61-12858ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року у справі за позовом Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року Комунальне виробниче підприємство «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 липня 2015 року до 28 лютого 2019 року в сумі 32 653,49 грн.

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 22 травня 2024 року позов задовольнив частково. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в сумі 12 969,82 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 27 червня 2024 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали, а саме - заявнику необхідно було надіслати на адресу суду нову редакцію апеляційної скарги, в якій зазначити всіх осіб, які беруть участь у справі, та надати документ про сплату судового збору в сумі 540,84 грн, і роз`яснив заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Також, апеляційним судом було роз`яснено ОСОБА_1 , що він не звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги з підстав передбачених статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки у цій справі він є відповідачем.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 21 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 22 травня 2024 року визнав неподаною та повернув заявнику.

20 вересня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Щодо оскарження рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною другою статті 17 ЦПК України встановлено, що не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року не підлягає касаційному оскарженню, так як воно не було предметом апеляційного перегляду по суті, тому у відкритті касаційного провадження в цій частині необхідно відмовити з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Щодо оскарженняухвали Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року.

За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.

Пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» він звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) зазначила, що споживач звільняється від сплати судового збору як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Отже, від сплати судового збору за подання позовів, апеляційної (касаційної) скарги споживачі звільнені лише у разі, якщо вони виступають у процесуальному статусі позивачів, а не відповідачів. Тобто відповідачі при подачі апеляційної чи касаційної скарги мають сплачувати судовий збір за ставками, встановленими Законом України «Про судовий збір».

Враховуючи, що ОСОБА_1 є відповідачем у цій справі, апеляційний суд обґрунтовано відхилив його доводи про те, що він на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, та правильно зазначив про необхідність сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

Згідно із частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту статей 185, 357 ЦПК України, у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк, скарга вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.

Згідно із частиною шостою статті 185 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Встановивши, що ОСОБА_1 не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши положення статей 185, 357 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги заявнику, не порушивши при цьому право ОСОБА_1 на доступ до суду.

Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року є законною та обґрунтованою, постановлена з додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Оскільки, аргументи касаційної скарги в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року не спростовують висновків суду, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження в цій частині необхідно відмовити.

При цьому, Верховний Суд враховує, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з апеляційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення, тому порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відсутні.

Разом із цим, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389, 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 та частини четвертої статті 394 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року у справі за позовом Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов