ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року Справа № 160/28183/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Озерянської С.І.
за участі секретаря судового засідання Буснюк В.В.
за участі:
представника позивача Гелетій М.Т.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/28183/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-конструкторське підприємство «Лідер» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови,-
ВСТАНОВИВ:
30.10.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-конструкторське підприємство «Лідер» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UА110050/2023/000239/1 від 02.10.2023 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці № UА110050/2023/000386 від 02.10.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні рішення про відмову у митному оформленні та про коригування митної вартості товарів, в яких митна вартість визначена не за ціною договору, а за другорядним методом, є неправомірними, оскільки надані документи містять усі дані, необхідні для визначення митної вартості товару, зокрема і транспортної складової митної вартості, та не містять розбіжності і неточності. Позивач вважає, що подані, ним документи є такими, що в повній мірі ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують заявлену митну вартість. Зазначені сумніви відповідача у достовірності поданих декларантом відомостей не обґрунтовані в розумінні вимог статті 53 Митного кодексу України і подальші дії відповідача, із тому числі витребування додаткових документів, відмова, в застосуванні визначеного декларантом методу митної вартості та винесення рішень про коригування митної вартості та відмови у митному оформленні є протиправними.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
05.12.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з чим, митницею були витребувані від позивача додаткові документи для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були. Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у митному оформленні прийняті митницею відповідно до норм чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що 30.05.2023 року між ТОВ ВКП «Лідер» (покупець) та SHANDONG ZIDA STEEL GROUP CO., LTD (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №SZS-3005/23, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує труби безшовні сталеві холоднодеформовані.
Пунктом 1.2. контракту встановлено, що асортимент, ціна за одиницю і кількість поставлених товарів за контрактом вказані в специфікаціях на поставку, які є невід`ємною частиною цього контракту.
Згідно пункту 2.2. загальна вартість контракту складається з вартості товару, фактично відвантаженого по специфікаціях до даного контракту і становить не більше 1 000 000 доларів США.
Відповідно до пункту 3.1. контракту, поставка товарів буде проводитися морським шляхом. Умови поставки вказуються в специфікаціях до даного контракту. Відвантаження товару частинами дозволено.
До вказаного контракту сторонами погоджено специфікацію №1 від 30.05.2023 року, згідно з якою було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість, а також зазначено, що ціни вказані на умовах СIF Gdansk, Poland.
Так, відповідно специфікації №1 від 30.05.2023 року погоджено поставку труб сталевих безшовних холоднодеформованих у кількості 27 тон загальною вартістю 22 329 дол. США з умовами оплати 30% передплати та залишок проти копії ВL.
14.06.2023 року продавцем виставлено інвойс відповідно контракту та специфікації №1 від 30.05.2023 року на суму 22 335,62 дол. США за товар «труби сталеві безшовні холоднодеформовані, виробництва Китай ДСТУ 8939:2019 у кількості 27,008 тон за умовами поставки СIF Gdansk, Poland.
На виконання умов зовнішньоекономічного контракту №SZS-3005/23 від 30.05.2023 року компанією «SHANDONG ZIDA STEEL GROUP CO., LTD» було здійснено поставку товару: «Труби сталеві безшовні холоднодеформовані, ДСТУ 8939:2019».
28.09.2023 року позивачем було подано до Дніпровської митниці електронну митну декларацію № 23UA110050004327U5, відповідно до якої митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, а товар визначено як «труби сталеві безшовні гарячедеформовані».
При проведенні митних формальностей, відповідач повідомив позивача, що заявлену митну вартість не може бути визнано за основним методом за ціною договору (контракту), оскільки надані не всі необхідні документи, а надані документи, на підтвердження митної вартості заявленого до розмитнення товару, містять розбіжності та не місять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.
У зв`язку з викладеним, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.
На вимогу митниці позивачем додатково були надані додаткові документи, які стосуються оцінюваної партії товару.
За результатом аналізу всіх наданих документів, відповідачем зроблено висновок про виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, ненадання декларантом всіх документів згідно сформованого переліку, що спростовують зазначені розбіжності, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати.
Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості від 02.10.2023 року № UА110050/2023/000239/1, яким змінено метод визначення митної вартості на другорядний та скориговано за ЕМД від 17.07.2023 №23UA110130014577U5 (UA110130/2023/ 014577) на рівні 1,601 дол. США/кг.
Дніпровською митницею також було винесено картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110050/2023/000386 від 02.10.2023 року.
Незгода позивача з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів та прийнятою карткою відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару та про відмову у митному оформленні на предмет їх відповідності закону, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи визначає Митний Кодекс України.
Статтею 1 Митного кодексу України встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, закріплено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Відповідно до вимог частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Розділ ІІІ Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Так, статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно частин 1 та 2 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами першою та другою статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з метою належного оформлення придбаного в іноземного постачальника товару, позивач подав відповідачу митну декларацію та для підтвердження заявленої вартості товару надав митному органу такі документи: сертифікат якості №ZD230530-1 від 08.06.2023 року; пакувальний лист б/н від 14.06.2023 року; рахунок-фактуру (інвойс) №SZS-3005/23-1 від 14.06.2023 року; коносамент №228214727 від 15.06.2023 року; накладну ЦІМ №31500658 від 01.09.2023 року; супровідний документ №23PL322080NU63QVD9 від 23.08.2023 року; сертифікат про походження товару №23С482000086/00132 від 19.06.2023 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації); банківські платіжні документи №1 від 01.06.2023 року та №6 від 02.08.2023 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №823 від 04.09.2023 року; страховий поліс №АJIN04F24223ЕG1128С7 від 18.07.2023 року; специфікацію №1 від 30.05.2023 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) SZS-3005/23 від 30.05.2023 року; договір про надання послуг митного брокера №576; договір (контракт) про перевезення №2023-034 від 27.07.2023 року; інші некласифіковані документи від 04.09.2023 року; лист бн «Shandonh Zida Steel G від 15.08.2023 року; копію декларації країни відправлення №021720230000148183 від 12.06.2023 року.
Аналізуючи вказані документи, суд доходить висновку, що вони не є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного митного законодавства.
Так, як було встановлено та зазначено судом, відповідно умов контракту та специфікації №1 від 30.05.2023 року було узгоджено постачання на адресу позивача «труб холоднодеформованих».
01.09.2023 року позивачем надано до митного оформлення попередньо декларацію №23UA110050003805U0 відповідно якої заявлено товар «труби холоднодеформовані» за оцінюваною партією товару, відповідно специфікації №1 від 30.05.2023 року.
21.09.2023 року на цю ж партію товару позивачем подано тимчасову декларацію №23UA110050004186U9 відповідно якої заявлено товар «труби гарячедеформовані» за оцінюваною партією товару, відповідно специфікації №1 від 30.05.2023 року.
Враховуючи, що позивачем було заявлено різні дані щодо основних характеристик одного й того ж товару, відповідачем до Державного підприємства «Науково-дослідний та контрукторсько -технологічного інституту трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» було направлено звернення від 25.09.2023 року №7.5-1/7.5-28-078/14/5685 з питання визначення способу виробництва заявлених до розмитнення сталевих труб.
Відповідно висновку про якісні характеристики товарів, який підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № Д/360 ДП «НДТІ» від 27.09.2023 року, заявлені до митного оформлення труби за способом виробництва є «гарячедеформованими».
В свою чергу, за товар «труби гарячедеформовані» сплачується антидемпінгове мито у розмірі 51,52%.
28.09.2023 року позивачем на туж заявлену партію товару подано до митного органу ЕМД типу ІМ 40ДЕ №23UA110050004327U5 за якою заявлено товар «труби гарячедеформовані».
Однак, всі подані позивачем до митного оформлення документи, зокрема контракт та специфікація №1 від 30.05.2023 року, стосуються товару «труби холоднодеформовані».
Під час митного оформлення товару позивачем не було надано жодного документу, який би стосувався заявленого за митною декларацією №23UA110050004327U5 товару «труби гарячедеформовані».
При цьому, суд погоджується з позицією відповідача, що наданий лист виробника від 15.08.2023 року, в якому він вказує про допущену помилку в найменуванні труб та зазначає, що цим листом виправляє найменування товару з «холоднодеформованих» та «гарячокатані», не може бути розцінений як доказ зміни умов контракту, оскільки зміни умов контракту вносяться шляхом внесення змін саме до контракту, оформленого таким же чином, що і контракт.
В даному випадку, наданий лист виробника від 15.08.2023 року не є документом, який вносить зміни у контракт.
Щодо витрат на транспортування, суд встановив та зазначає наступне.
Так, оцінювана партія товару надійшла на митну територію України на умовах поставки CIF Гданськ Польща.
CIF (англ. Cost, Insurance and Freight (… named port of destination), або Вартість, страхування і фрахт (… назва порту призначення) термін Інкотермс, означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення.
Позивачем до митного органу надано договір перевезення від 27.07.2023 року №2023-034 та заявку №LID23001 від 27.07.2023 року про надання транспортно-експедиторських послуг, укладених з ТОВ «Альфакоста Юкрейн».
Відповідно заявки №LID23001 від 27.07.2023 року порт розвантаження та умови поставки CIF Гданськ Польща, пункт розвантаження м. Дніпро, Україна.
Водночас, відповідно наданої залізничної накладної від 01.09.2023 року перевантаження та відправка контейнера здійснювалась з станції Гливице.
Позивачем не було надано документів, які підтверджують включення витрат на транспортування вантажу від Гданська до Гливице.
Отже, позивачем не було надано митному органу всі необхідні документи, які у сукупності підтверджують розмір витрат на транспортування, що включаються до складових митної вартості задекларованого позивачем товару.
Враховуючи наведене та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що висновки митного органу щодо ненадання позивачем всіх необхідних документів та наявність розбіжностей в наданих документах, які не дозволяють визначити митну вартість товарів за ціною договору (контракту), знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом.
Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 року у справі № 818/902/17.
На думку суду, подані декларантом документи не підтверджують митну вартість заявленого до розмитнення товару за ціною контракту, а для визначення задекларованої митної вартості товару позивач не надав митному органу необхідні й достатні документи. В той же час, надані позивачем документи містять істотні розбіжності, які обґрунтовано поставили під сумнів визнання заявленої митної вартості.
Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару не дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем надано належне обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові № 1140/3242/18 від 23.07.2019 року вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу є обґрунтованими та окремо або у своїй сукупності свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості товару не було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а тому використання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару є правомірним.
Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Товар за заявленою партією скориговано за ЕМД №23UA110130014577U5 на рівні 1,601 дол. США, вартість за якою задекларовано самостійно декларантом та дані товару узгоджуються з умовами поставки та характеристиками оцінюваної партії товару.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача та відмову у їх задоволенні.
Керуючись статтями 243, 245-247, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-конструкторське підприємство «Лідер» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 02 серпня 2024 року.
Суддя С.І. Озерянська
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 31.07.2024 |
Оприлюднено | 30.09.2024 |
Номер документу | 121901722 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Озерянська Світлана Іванівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Озерянська Світлана Іванівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Озерянська Світлана Іванівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні