Рішення

від 25.09.2024 по справі 420/33502/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/33502/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №0151815-1312-1502 від 16.04.2018р., № 0151813-1312-1502 від 16.04.2018р., № 0151814-1312-1502 від 16.04.2018р., № 0082969-5207-1502 від 16.05.2019 р., № 0082967-5207-1502 від 16.05.2019 р., № 0082968-5207-1502 від 16.05.2019 р., № 0097360-5206-1502 від 13.05.2020 р., № 0097361-5206-1502 від 13.05.2020 р., № 0097362-5206-1502 від 13.05.2020 р., № 0420749-2404-1502 від 26.05.2021 р., № 0420750-2404-1502 від 26.05.2021 р., № 0420751-2404-1502 від 26.05.2021 р., № 0425799-2404-1502 від 19.07.2022 р., № 0425800-2404-1502 від 19.07.2022 р., № 0425801-2404-1502 від 19.07.2022 р., якими визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300);

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області № 717430-1312-1502 від 30.06.2018р., № 4428956-5207-1502 від 30.06.2019p., № 675039-2410-1502 від 02.08.2022р., № 675042-2410-1502 від 02.08.2022р., № 675038-2410-1502 від 02.08.2022р., якими визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб (18010700);

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС в Одеській області від 02 березня 2018 року № 25075-17.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Токмілову Л.М.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне.

Податкова вимога форми «Ф» від 02 березня 2018 року № 25075-17 відправлена на адресу: АДРЕСА_1 . Однак, ця адреса була адресою ФОП ОСОБА_1 , який був припинений 26.09.2007р. Після припинення ФОП зазначена адреса ніяким чином не була пов?язана з ОСОБА_1 . Згідно з п. 42.2 ПКУ,абз. 1 п. 59.1 ПКУ та абз. 1 та 2 п. 58.3 ПКУ позивач вважає, що податкова вимога форми «Ф» від 02 березня 2018 року № 25075-17 не була належним чином надіслана (вручена) ОСОБА_1 . Отже, оскільки не було належним чином надіслано (вручено) ОСОБА_1 податкову вимогу, то податкового боргу у ОСОБА_1 у розумінні узгодженого грошового зобов`язання немає.

Податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості, а саме: № 0151815-1312-1502 від 16.04.2018р.; № 0151813-1312-1502 від 16.04.2018р.; ??№ 0151814-1312-1502 від 16.04.2018р.; ??№ 0082969-5207-1502 від 16.05.2019р.; ??№ 0082967-5207-1502 від 16.05.2019р.; ??№ 0082968-5207-1502 від 16.05.2019р.; ??№ 0097360-5206-1502 від 13.05.2020р.; ??№ 0097361-5206-1502 від 13.05.2020р.; ??№ 0097362-5206-1502 від 13.05.2020р.; ??№ 0420749-2404-1502 від 26.05.2021р.; ??№ 0420750-2404-1502 від 26.05.2021р.; ??№ 0420751-2404-1502 від 26.05.2021р.; ??№ 0425799-2404-1502 від 19.07.2022р.; ??№ 0425800-2404-1502 від 19.07.2022р.; ??№ 0425801-2404-1502 від 19.07.2022р., надсилались ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 . Однак, жодна із цих адрес не є місцем проживання ОСОБА_1 . Позивач наголошує, що у 2017-2021 роках він проживав за адресою: АДРЕСА_5 . Тому, ці ППР по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017-2021 роки не були належним чином надіслані (вручені) ОСОБА_1 .

Окрім того, позивач вказує, що за 2017-2021роки нарахування проводилось згідно рішення Ізмаїльської міської ради 18 сесії VII скликання від 11.01.2017 №1885-VII п.1.4. про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від зональності, прийнята ставка 1,5 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування, тобто ставка за 2017 рік у гривнях складає (3200*1,5%= 48,00 грн), за 2018 - (3723*1,5%= 55,85 грн), за 2019 - (4173,0*1,5%= 62,60 грн), за 2020 - (4723,0*1,5%= 70,85 грн), за 2021 - (6000,0*1,5%= 90,0 гривень). Однак, позивач вважає, що за 2017 рік нарахування повинно було проводитись на підставі рішення Ізмаїльської міської ради про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прийнятого до 15 липня року, що передує бюджетному періоду (2017 рік), за 2019 рік нарахування повинно було проводитись на підставі рішення Ізмаїльської міської ради про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прийнятого до 15 липня року, що передує бюджетному періоду (2019 рік), за 2020 рік нарахування повинно було проводитись на підставі рішення Ізмаїльської міської ради про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прийнятого до 15 липня року, що передує бюджетному періоду (2020 рік), за 2021 рік нарахування повинно було проводитись на підставі рішення Ізмаїльської міської ради про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прийнятого до 15 липня року, що передує бюджетному періоду (2021 рік).

Додатково позивач звертає увагу, що відповідно до п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 263 ПК України база оподаткування об?єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. ГУ ДПС в Одеській області не надано жодних доказів отримання даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно при визначенні податкових зобов?язань ОСОБА_1 за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об??єктів нежитлових нерухомості (18010300). Отже, відомості щодо перебування у власності ОСОБА_1 об?єктів нежитлової нерухомості для визначення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений ф.о, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості, отримані податковим органом з порушенням порядку, встановленого законом.

Щодо земельного податку з фізичних осіб то ППР направлялись за адресою: АДРЕСА_3 . Однак, ця адреса була адресою ФОП ОСОБА_1 , який припинений 26.09.2007р., тому ця адреса ніяким чином не була пов`язана з ОСОБА_1 . На думку позивача, ППР по земельному податку з фізичних осіб форми «Ф» за 2018 рік від 30.06.2018 №717430-1312-1502 та ППР по земельному податку з фізичних осіб форми «Ф» за 2019 рік від 30.06.2019 №4428956-5207-1502 не було належним чином надіслано (вручено) позивачу.

Також звертає увагу суду, що у податкових повідомленнях-рішеннях № 675039-2410-1502 від 02.08.2022р., № 675042-2410-1502 від 02.08.2022р., № 675038- 2410-1502 від 02.08.2022р. вказано податковий період 2022 рік. ГУ ДПС в Одеській області при прийнятті податкових повідомлень-рішень податковим періодом зазначено поточний рік, в якому такі податкові повідомлення-рішення були прийняті, хоча фактично такий податковий період ще не закінчився.

Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про наявність підстав для скасування рішень податкового органу у цьому спорі.

02.02.2024 року відповідач подав відзив, у якому зазначив, що позовні вимоги не визнає та у їх задоволенні просить відмовити. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки нараховувався відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та рішення Ізмаїльської міської ради 18 сесії VII скликання від 11.01.2017 №1885-VII, тому підстави для скасування цих податкових повідомлень-рішень відсутні. Земельний податок нарахований на земельні ділянки, які за даними інформаційних систем баз даних Державної податкової служби України рахуються за позивачем. Суми земельного податку нараховані з урахуванням ставок земельного податку, встановленого відповідним рішенням Ізмаїльської міської ради.

12.02.2024 року позивач подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що наведені у відзиві обґрунтування є безпідставними. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки нарахований на підвальні приміщення. Рішенням Ізмаїльської міської ради 18 сесії VII скликання від 11.01.2017р. № 1885-VII про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке використовувалося ГУ ДПС в Одеській області для обчислення відповідного податку ОСОБА_1 , відсутні ставки податку для «нежилих приміщень» або для «підвалів».

ОСОБА_1 є власником лише приміщення № I за адресами: АДРЕСА_6 , приміщення 28; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 .

Однак, ці приміщення є прохідними і використовуються власниками інших приміщень для проходу, проїзду тощо. З огляду на спільне використання таких приміщень, позивач не може використовувати їх як гараж або склад, тому використовувати ставки податку для таких приміщень відсутні підстави.

Також позивач посилається на неправильний обрахунок суми податку, оскільки позивач не є одноосібним власником цих об`єктів, у нього є певні частки, а податок нарахований на 100% нерухомого майна за адресам: за адресами: АДРЕСА_6 , приміщення 28; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 .

Окремо позивач наголошує, що податок відповідно до податкового повідомлення-рішення № 675039-2410-1502 від 02.08.2022р. був сплачений ОСББ «Наш будинок 93-Б».

Позовні вимоги просить задовольнити.

06.03.2024 року позивач подав до суду додаткові пояснення згідно із якими, податковим повідомленням-рішенням № 675038-2410-1502 від 02.08.2022р. йому нараховано 2462,20 грн земельного податку за 2022 рік за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_9 , площа 0,1870 га, кадастровий номер 5110600000:01:025:0153. Проте, 18.05.2017р. ця земельна ділянка за договором дарування перейшла у Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПРОСПЕКТ 2015». З огляду на те, що позивач не є власником цієї земельної ділянки ППР № 675038-2410-1502 від 02.08.2022р. підлягає скасуванню. Земельна ділянка на яку ППР № 675042-2410-1502 від 02.08.2022р.нараховано податок не є власністю позивача, тому ППР підлягає скасуванню.

28.08.2023р. минуло 1095 календарних днів перебігу строку давності податкового зобов`язання за останнім податковим повідомленням-рішенням, з якого складається податкова вимога форми «Ф» від 02 березня 2018 року № 25075-17, тому податковий борг є безнадійним.Отже, оскільки податковий борг за податковою вимогою форми «Ф» від 02 березня 2018 року № 25075-17 є безнадійним, то відповідна податкова вимога підлягає скасуванню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 19.12.2023 року.

19.12.2023 року підготовче засідання відкладено за клопотанням представника відповідача для підготовки та подачі відзиву до 23.01.2024 року.

23.01.2024 року підготовче засідання відкладено за клопотанням представника відповідача про поновлення строку для подання відзиву до 29.01.2024 року.

29.01.2024 року підготовче засідання відкладено у зв`язку із відсутністю електроенергії в приміщенні суду до 12.02.2024 року.

12.02.2024 року підготовче засідання відкладено для подання представником відповідача заперечень на відповідь на відзив до 26.02.2024 року.

26.02.2024 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.03.2024 року.

06.03.2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 21.03.2024 року.

21.03.2024 року судове засідання відкладено до 26.03.2024 року за клопотанням відповідача про перенесення розгляду справи.

26.03.2024 року у судовому засіданні оголошено перерву до 02.04.2024 року.

02.04.2024 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та зупинення провадження у справі.

Витребувано у Головного управління ДПС в Одеській області:

- інформацію про чинність податкових повідомлень-рішень стосовно ОСОБА_1 , які є предметом розгляду даної справи та визначені у пунктах 5 та 6 адміністративного позову ОСОБА_1 ;

- інформацію стосовно суми заборгованості ОСОБА_1 , яка обліковується у ГУ ДПС в Одеській області на підставі кожного податкового повідомлення-рішення;

- інформацію про чинність податкової вимоги №25075-17 від 02.03.2018 року та інформацію стосовно наявності заборгованості у ОСОБА_1 за цією податковою вимогою.

Зобов`язано Головне управління ДПС в Одеській області надати витребувані документи до суду у строк до 16.04.2024 року.

Призначено наступне судове засідання на 17 квітня 2024 року о 14 годині 30 хвилин.

Зупинено провадження у справі до надання Головним управлінням ДПС в Одеській області витребуваних документів.

17.04.2024 року судове засідання відкладено у зв`язку із неявкою учасників справи до 22.05.2024 року.

22.05.2024 року фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою учасників справи. Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі та його представника. Належним чином повідомлений відповідач клопотань або заяв не надав. Судом вирішено розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 року поновлено провадження у справі.

Заслухавши сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

На підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно податковим органом встановлено, що за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровані:

- нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_7 загальною площею 601,7 кв. м. (реєстраційний номер 38763822 від 23.12.2012 на підставі свідоцтва про право власності, 1578, 24.12.2012, Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради);

- нежилі ізольовані підвальні приміщення, загальною площею 600,8 кв. м., за адресою АДРЕСА_10 , приміщення №30 (реєстраційний номер: 35188243 від 18.11.2011 на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 , 31.10.2011, Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради № 799);

- нежиле приміщення, загальною площею 601,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_11 (реєстраційний номер 38615266 від 15.12.2012 на підставі свідоцтва про право власності, № 1505, 14.12.2012, Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради).

На підставі наведеної вище інформації, відповідно до п.п. 266.7.2., п. 266.7 ст. 266 ПКУ сформовані ППР:

- за 2017 рік від 16.04.2018: № 0151815-1312-1502 на суму 28838,40 грн, № 0151813-1312-1502 на суму 28862,40 грн, №0151814-1312-1502 на суму 28881,60 грн;

- за 2018 рік від 16.05.2019: №0082969-5207-1502 на суму 10956,79 грн, №0082967-5207-1502 на суму 8521,95 грн, №0082968-5207-1502 на суму 9532,74 грн;

- за 2019 рік від 13.05.2020: №0097360-5206-1502 на суму 9552,00 грн, №0097361-5206-1502 на суму 10684,97 грн, №0097362-5206-1502 на суму 37607,08 грн;

- за 2020 рік від 26.05.2021: №0420749-2404-1502 на суму 9910,03 грн, №0420750-2404-1502 на суму 11085,47 грн, №0420751-2404-1502 на суму 16794,92 грн;

- за 2021 рік від 19.07.2022: №0425799-2404-1502 на суму 13734,00 грн, №0425800-2404-1502 на суму 15363,00 грн, №0425801-2404-1502 на суму 240325,35 грн.

За 2017- 2021 роки нарахування проводилось згідно рішення Ізмаїльської міської ради 18 сесії VII скликання від 11.01.2017 №1885- VII п.1.4. про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від зональності, прийнята ставка 1,5 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування, тобто ставка за 2017 рік у гривнях складає (3200*1,5%= 48,00 грн), за 2018 - (3723*1,5%= 55,85 грн), за 2019 - (4173,0*1,5%= 62,60 грн), за 2020 - (4723,0*1,5%= 70,85 грн), за 2021 - (6000,0*1,5%= 90,0 гривень).

За даними інформаційних систем баз даних Державної Податкової служби України встановлено за фізичною особою ОСОБА_1 земельні ділянки:

- АДРЕСА_10 , загальною площею 0,0999га, (02.01) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (міста-не більш як 0,10 га), кадастровий номер: 5110600000:01:01:025:0111, (Державний акт на право власності, серія та номер: ЯЕ №672807 від 11.012008, договір дарування №6953 від 09.12.2009), 1-ї економічно - планувальної зони міста Ізмаїл;

- АДРЕСА_12 , загальною площею 0,0870га, (02.01) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (міста-не більш як 0,10 га), кадастровий номер 5110600000:01:006:0056, (договір дарування №2087 від 26.06.2014), 6-ї економічно - планувальної зони міста Ізмаїл.

У 2018-2022 роках фізичній особі ОСОБА_1 сформовані і надіслані податкові - повідомлення рішення форми «Ф» про сплату земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку за адресами:

- АДРЕСА_12 , загальною площею 0,0870га: за 2018 рік - №717430-1312-1502 від 30.06.2018 у сумі 1748,65 грн.; за 2019 рік - №4428956-5207-1502 від 30.06.2019 у сумі 1748,65 грн.;

- АДРЕСА_10 , загальною площею 0,0999га: за 2022 рік - №675039-2410-1502 від 02.08.2022р. у сумі 2682,38 грн;

Ставки земельного податку з урахуванням п.п. 12.4.1 п 12.4 ст. 12 ПКУ встановлюються сільськими, селищними, міськими радами в межах ставок, визначених ст. 274 та ст. 277 ПКУ.

Рішенням Ізмаїльської міської ради від 28.02.2018 №3231-VІІ, яке було прийнято відповідно до вимог ЗКУ, ПКУ та інших законодавчих актів, були встановлені ставки земельного податку на 2018 рік у м Ізмаїлі. Відповідно до п.1- земельні ділянки зайняті житловим фондом, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, які використовуються без отримання прибутку, додатку до рішення Ізмаїльської міської ради від 28.02.2018 №3231-VІІ «Про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської ради «Про встановлення ставок податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл» №5084-VІ від 30.04.2015 були встановлені ставки земельного податку на 2018 рік 0,3 відсотків від нормативно грошової оцінки (далі - НГО) земель міста Ізмаїла.

Відповідно до пп. 02.01.п.2 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, додатку до рішення Ізмаїльської міської ради від 31.10.2018 №4394-VІІ «Реалізацію положень законодавства в частині форми типового рішення про встановлення ставок із сплати земельного податку» були встановлені ставки земельного податку на 2019 рік - 2022 роки 0,3 відсотків від нормативно грошової оцінки земель міста Ізмаїла.

Сума земельного податку на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_10 , загальною площею 0,0999га: у 2022 році становить 2682,38 гривень (894125,20 *0,3%).

РозрахунокНГОстаном на 01.01.2022 - 894125,20грн: (428,87*1,249*1,433*1,06*1*1*10000*0,0999), де 428,87 нормативно-грошова оцінка за 1м2 1-ої зони по м. Ізмаїл на 2014 рік, коефіцієнти індексації 1,249 ( у 2015 р. до 2014 р.) та 1,433 (у 2016 р. до 2015 р.), 1,06 (у 2017р. до 2016 р.),1(у 2018р. до 2017 р.), 1 (у 2019 до 2018),1 (у 2020 до 2019),1 (у 2021 до 2020),1,1(у 2022 до 2021), Кф=1 (коефіцієнт функціонального використання земельних ділянок затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2015 року №1119), 0,0999 - площа земельної ділянки в га).

Сума земельного податку на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_12 , загальною площею 0,0870га:

У 2018-2019 роках сума земельного податку з фізичних осіб становить1748,65 (582882,02 *0,3%).

Розрахунок НГО станом на 01.01.2018, 01.01.2019 - 582882,02 грн (353,14*1,249*1,433*1,06*1*1*10000*0,0870), де 353,14- нормативно-грошова оцінка за 1м2 6-ої зони по м. Ізмаїл на 2014 рік, коефіцієнти індексації 1,249 ( у 2015 р. до 2014 р.) та 1,433 (у 2016 р. до 2015 р.), 1,06 (у 2017р. до 2016 р.), 1(у 2018р. до 2017 р.), Кф=1 (коефіцієнт функціонального використання земельних ділянок затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2015 року №1119), 0,0870 - площа земельної ділянки в га).

Коефіцієнт індексації 1 (у 2019 до 2018),1 (у 2020 до 2019), 1 (у 2021 до 2020).

02.03.2018 року податковим органом сформовано податкову вимогу форми «Ф» № 25075-17 від 02.03.2018 року на суму 58040,09 грн.

Податковий орган звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом про стягнення з позивача податкового боргу за вищенаведеними ППР у межах адміністративної справи № 420/27440/23. Провадження у справі № 420/27440/23 зупинено ухвалою суду від 11.01.2024 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.1.2 пункту 266.1 266 Податкового кодексу України визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб визначається таким чином:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлює, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 179-184) власником 1/1 частки нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_7 загальною площею 601,7 кв. м. (реєстраційний номер 38763822 від 23.12.2012 на підставі свідоцтва про право власності, 1578, 24.12.2012, Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради) був ОСОБА_2 , однак починаючи з 25.03.2016 року ця нерухомість стала спільною частковою, оскільки право власності на частки нежитлових приміщень із загальної площі 601,7 кв. м. набули інші особи.

Тож, починаючи з 25.03.2016 року позивач не мав у власності 1/1 частки нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_7 загальною площею 601,7 кв. м.

Відповідно до наданих податковим органом розрахунків податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (а.с. 194-197, 203) податок за 2017 рік нарахований на 601,7 кв.м., за 2018 рік - 170,70 кв.м., за 2019 рік 170,70 кв.м., за 2020 рік 170,70 кв.м., за 2021 рік 170,70 кв.м.

Виходячи із арифметичних розрахунків часток нежитлових приміщень згідно з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, податковим органом неправильно визначено базу оподаткування, а саме площу, належної позивачеві частки власності у спільній частковій власності, тому податок розрахований неправильно.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 185-190) власником 1/1 частки нежилих ізольованих підвальних приміщень, загальною площею 600,8 кв. м., за адресою АДРЕСА_10 , приміщення №30 (реєстраційний номер: 35188243 від 18.11.2011 на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 , 31.10.2011, Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради № 799) був ОСОБА_2 , однак починаючи з 15.07.2015 року ця нерухомість стала спільною частковою, оскільки право власності на частки нежитлових приміщень із загальної площі 600,8 кв. м. набули інші особи.

Тож, починаючи з 15.07.2015 року позивач не мав у власності 1/1 частки нежилих ізольованих підвальних приміщень, загальною площею 600,8 кв. м., за адресою АДРЕСА_10 , приміщення №30, загальною площею 600,80 кв.м.

Відповідно до наданих податковим органом розрахунків податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (а.с. 194-197, 203) податок за 2017 рік нарахований на 600,80 кв.м., за 2018 рік 196,20 кв.м., за 2019 рік 600,80 кв.м., за 2020 рік 258,62 кв.м., за 2021 рік 258,62 кв.м.

Виходячи із арифметичних розрахунків часток нежитлових приміщень згідно з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, податковим органом неправильно визначено базу оподаткування, а саме площу, належної позивачеві частки власності у спільній частковій власності, тому податок розрахований неправильно.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 198-202) власником 1/1 частки нежилого приміщення, загальною площею 601,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_11 , був ОСОБА_2 , однак починаючи з 25.03.2016 року ця нерухомість стала спільною частковою, оскільки право власності на частки нежитлових приміщень із загальної площі 601,3 кв. м. набули інші особи.

Тож, починаючи з 25.03.2016 року позивач не мав у власності 1/1 частки нежилих приміщень, загальною площею 601,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_11 , загальною площею 601,3 кв.м.

Відповідно до наданих податковим органом розрахунків податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (а.с. 194-197, 203) податок за 2017 рік нарахований на 601,3 кв.м., за 2018 рік 152,60 кв.м., за 2019 рік 152,60 кв.м., за 2020 рік 152,60 кв.м., за 2021 рік 152,60 кв.м.

Виходячи із арифметичних розрахунків часток нежитлових приміщень згідно з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, податковим органом неправильно визначено базу оподаткування, а саме площу, належної позивачеві частки власності у спільній частковій власності, тому податок розрахований неправильно.

З огляду на те, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №0151815-1312-1502 від 16.04.2018р., № 0151813-1312-1502 від 16.04.2018р., № 0151814-1312-1502 від 16.04.2018р., № 0082969-5207-1502 від 16.05.2019 р., № 0082967-5207-1502 від 16.05.2019 р., № 0082968-5207-1502 від 16.05.2019 р., № 0097360-5206-1502 від 13.05.2020 р., № 0097361-5206-1502 від 13.05.2020 р., № 0097362-5206-1502 від 13.05.2020 р., № 0420749-2404-1502 від 26.05.2021 р., № 0420750-2404-1502 від 26.05.2021 р., № 0420751-2404-1502 від 26.05.2021 р., № 0425799-2404-1502 від 19.07.2022 р., № 0425800-2404-1502 від 19.07.2022 р., № 0425801-2404-1502 від 19.07.2022 р., містять суми податку, який розрахований із застосуванням невідповідної бази оподаткування, а саме частки позивача у спільній частковій власності, такі ППР підлягають скасуванню.

Окрім того, суд зауважує додатково, що виходячи із застосованої податковим органом бази оподаткування та ставки податку, які відображені у розрахунках податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (а.с. 194-197, 203), отримані податковим органам суми податку є неправильними, у разі їх арифметичної перевірки, що також вказує на наявність підстав для скасування таких ППР.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 Розділу XІХ Прикінцевих положень ПК України у разі невстановлення місцевих податків і зборів, передбачених пунктом 10.3 статті 10 цього Кодексу, рішеннями місцевого самоврядування такі податки і збори сплачуються платниками у порядку, встановленому цим Кодексом за мінімальними ставками та без застосування відповідних коефіцієнтів.

Пунктом 10.3 статті 10 ПК України передбачено, що місцеві ради обов`язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

При цьому, відповідно до пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України у разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада або рада об?єднаних територіальних громад, створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов?язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.

З огляду на те, що за 2017- 2021 роки нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки проводилось згідно з рішенням Ізмаїльської міської ради 18 сесії VII скликання від 11.01.2017 №1885- VII, а не згідно із рішенням про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, прийнятого до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, та без дотримання вимог пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України, щодо застосування ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів, такий податок розрахований неправильно, і відповідно, такі ППР належить скасувати.

Щодо земельного податку згідно з ППР за адресами:

- АДРЕСА_12 , загальною площею 0,0870га: за 2018 рік - №717430-1312-1502 від 30.06.2018 у сумі 1748,65 грн.; за 2019 рік - №4428956-5207-1502 від 30.06.2019 у сумі 1748,65 грн.;

- АДРЕСА_10 , загальною площею 0,0999га: за 2022 рік - №675039-2410-1502 від 02.08.2022р. у сумі 2682,38 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пп.в п. 96.1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 269 ПК України платниками податку за землю є: власники земельних ділянок, земельних частко (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Об`єктами оподаткування платою за землю згідно зі ст. 270 ПК України є: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки держаної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Статтею 271 ПК України визначено, що базою оподаткування плати за землю є:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

- площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із пп. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є: а) дані держаного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в)дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою )державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е)дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Пунктами 289.1 та 289.2 ст. 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = [І - 10] : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Статтею 2 Закону України Про оцінку земель визначено, що правове регулювання оцінки земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

У відповідності до вимог ст. 5 Закону України Про оцінку земель грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Згідно з пп.14.1.125 ст.14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами; експертна грошова оцінка земельних ділянок - результат визначення вартості земельної ділянки та пов`язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру земельного податку.

Базою оподаткування платою за землю є нормативна грошова оцінка земельної ділянки (ст. 271 ПК України).

Так, згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником наступних земельних ділянок:

- Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, буд.93Б, загальною площею 0,0999га, (02.01) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (міста - не більш як 0,10 га), кадастровий номер: 5110600000:01:01:025:0111, (Державний акт на право власності, серія та номер: ЯЕ №672807 від 11.012008, договір дарування №6953 від 09.12.2009), 1-ї економічно - планувальної зони міста Ізмаїл;

- Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Михайлівська (попередня назва Радянської міліції), буд. 4, загальною площею 0,0870га, (02.01) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (міста - не більш як 0,10 га), кадастровий номер 5110600000:01:006:0056, (договір дарування №2087 від 26.06.2014), 6-ї економічно - планувальної зони міста Ізмаїл.

Податковим органом прийняті наступні ППР про нарахування позивачу земельного податку:

- АДРЕСА_12 , загальною площею 0,0870га: за 2018 рік - №717430-1312-1502 від 30.06.2018 у сумі 1748,65 грн.; за 2019 рік - №4428956-5207-1502 від 30.06.2019 у сумі 1748,65 грн.;

- АДРЕСА_10 , загальною площею 0,0999га: за 2022 рік - №675039-2410-1502 від 02.08.2022р. у сумі 2682,38 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, сума земельного податку за вказаними ППР розрахована наступним чином.

Ставки земельного податку застосовані відповідно до рішення Ізмаїльської міської ради від 28.02.2018 №3231-VІІ, прийнятого відповідно до вимог ЗКУ, ПКУ та інших законодавчих актів, яким встановлені ставки земельного податку на 2018 рік у м Ізмаїлі. Відповідно до п. 1- земельні ділянки зайняті житловим фондом, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, які використовуються без отримання прибутку, додатку до рішення Ізмаїльської міської ради від 28.02.2018 №3231-VІІ «Про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської ради «Про встановлення ставок податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл» №5084-VІ від 30.04.2015» встановлені ставки земельного податку на 2018 рік 0,3 відсотків від нормативно грошової оцінки (далі - НГО) земель міста Ізмаїла.

Відповідно до пп. 02.01.п.2 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, додатку до рішення Ізмаїльської міської ради від 31.10.2018 №4394-VІІ «Реалізацію положень законодавства в частині форми типового рішення про встановлення ставок із сплати земельного податку» встановлені ставки земельного податку на 2019 рік -2022 роки 0,3 відсотків від нормативно грошової оцінки (далі - НГО) земель міста Ізмаїла.

Сума земельного податку на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_10 , загальною площею 0,0999га: у 2022 році становить 2682,38 гривень (894125,20 *0,3%).

РозрахунокНГОстаном на 01.01.2022 - 894125,20грн: (428,87*1,249*1,433*1,06*1*1*10000*0,0999), де 428,87 нормативно-грошова оцінка за 1м2 1-ої зони по м. Ізмаїл на 2014 рік, коефіцієнти індексації 1,249 ( у 2015 р. до 2014 р.) та 1,433 (у 2016 р. до 2015 р.), 1,06 (у 2017р. до 2016 р.),1(у 2018р. до 2017 р.), 1 (у 2019 до 2018),1 (у 2020 до 2019),1 (у 2021 до 2020),1,1(у 2022 до 2021), Кф=1 (коефіцієнт функціонального використання земельних ділянок затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2015 року №1119), 0,0999 - площа земельної ділянки в га).

Сума земельного податку на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_12 , загальною площею 0,0870га:

У 2018-2019 роках сума земельного податку з фізичних осіб становить1748,65 (582882,02 *0,3%).

Розрахунок НГО станом на 01.01.2018, 01.01.2019 - 582882,02 грн (353,14*1,249*1,433*1,06*1*1*10000*0,0870), де 353,14- нормативно-грошова оцінка за 1м2 6-ої зони по м. Ізмаїл на 2014 рік, коефіцієнти індексації 1,249 ( у 2015 р. до 2014 р.) та 1,433 (у 2016 р. до 2015 р.), 1,06 (у 2017р. до 2016 р.), 1(у 2018р. до 2017 р.), Кф=1 (коефіцієнт функціонального використання земельних ділянок затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2015 року №1119), 0,0870 - площа земельної ділянки в га).

Коефіцієнт індексації 1 (у 2019 до 2018),1 (у 2020 до 2019), 1 (у 2021 до 2020).

Перевіривши розрахунки земельного податку по податковим повідомленням-рішенням №717430-1312-1502 від 30.06.2018, №4428956-5207-1502 від 30.06.2019, №675039-2410-1502 від 02.08.2022р. суд погоджується з правильністю цих розрахунків, як таких, що повністю відповідають наведеним вище нормативним вимогам та підтверджені наданими відповідачем матеріалами.

Твердження позивача щодо протиправності ППР № 675039-2410-1502 від 02.08.2022р., оскільки воно прийняте до закінчення податкового періоду, суд відхиляє, оскільки сума податку розрахована правильно, та станом на дату розгляду цієї справи податковий період 2022 вже закінчився, змін у праві власності на земельну ділянку у 2022 році не відбулось, тому позивач повинен виконати свій обов`язок щодо сплати земельного податку.

Позивач також наголошує, що оскаржувані рішення податкового органу надсилались не за податковою адресою позивача, тому вони є протиправними. Однак із цим погодитись неможна, оскільки недотримання податковим органом правил вручення ППР або вимог, створює наслідки у вигляді неузгодження податкового боргу, що є підставою для поновлення строків на його оскарження, або ж скасування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку. При цьому, обов`язок по сплаті податку лишається незмінним. Тому, у цьому спорі суд не акцентує увагу на дотриманні, або ж порушенні, податковим органом правил вручення податкових рішень, а досліджує правильність нарахування податків за оскаржуваними податковими-повідомленнями рішеннями.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень, якими у цьому спорі позивачеві нараховано земельний податок, та відповідно про відмову у задоволенні позові в цій частині.

Вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень № 675042-2410-1502 від 02.08.2022 р. та № 675038-2410-1502 від 02.08.2022 р. також не підлягають задоволенню, оскільки ППР № 675042-2410-1502 від 02.08.2022 за 2022 рік у сумі 2009,21 грн за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 0,1870 га та ППР №675038-2410-1502 від 02.08.2022 за 2022 рік у сумі 2462,20 грн за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_13 , загальною площею 0,0917га самостійно скасовані ГУ ДПС в Одеській області.

Щодо вимоги про скасування податкової вимоги ГУ ДПС в Одеській області від 02 березня 2018 року № 25075-17 суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до наданої податковим органом інформації ця податкова вимога включає у себе суми податку, які нараховані на підставі рішень податкового органу, які не є предметом оскарження у цій справі.

У зв`язку із несплатою позивачем податкових зобов`язань контролюючим органом прийнято податкову вимогу форми «Ф» № 25075-17 від 02.03.2018 року на суму 58040,09 грн, яка була направлена позивачу на адресу АДРЕСА_14 , яка рахується у податкового органу як податкова адреса позивача, що була зазначена ним як фізичною особою-підприємцем.

Із урахуванням того, що рішення податкового органу, якими нараховані податкові зобов`язання у цій вимозі є чинними, підстави для скасування податкової вимоги немає.

Щодо безнадійності податкового боргу, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 101.1 статті 101 ПК України безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, підлягає списанню.

У пункті 101.2 цієї статті під терміном «безнадійний податковий борг» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3).

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів.

Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.

Отже, у разі, якщо позивач вважає податковий борг за оскаржуваною податковою вимогою безнадійним, а відповідач допускає бездіяльність щодо його списання, належним способом захисту буде звернення до суду із позовом щодо зобов`язання податкового органу списати такий податковий борг, однак у межах цієї справи, позивач ставить питання щодо скасування податкової вимоги, що виходячи із наведених позивачем обґрунтувань є неналежним способом захисту та не доводить протиправність податкової вимоги.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні такої вимоги.

З огляду на викладене, позовні вимоги є частково обґрунтованими, тому підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судовий збір розподілено за правилами ст. 139 КАС України із урахуванням пропорційності щодо кількості задоволених вимог.

Так, позивачем сплачено судовий збір на суму 3322,92 грн від ціни позову у розмірі 332292,07 грн.

Суд задовольнив вимоги на загальну суму 240325,35 грн, тому на користь позивача підлягає стягненню 2403,25 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_15 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП: 44069166, 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №0151815-1312-1502 від 16.04.2018р., № 0151813-1312-1502 від 16.04.2018р., № 0151814-1312-1502 від 16.04.2018р., № 0082969-5207-1502 від 16.05.2019 р., № 0082967-5207-1502 від 16.05.2019 р., № 0082968-5207-1502 від 16.05.2019 р., № 0097360-5206-1502 від 13.05.2020 р., № 0097361-5206-1502 від 13.05.2020 р., № 0097362-5206-1502 від 13.05.2020 р., № 0420749-2404-1502 від 26.05.2021 р., № 0420750-2404-1502 від 26.05.2021 р., № 0420751-2404-1502 від 26.05.2021 р., № 0425799-2404-1502 від 19.07.2022 р., № 0425800-2404-1502 від 19.07.2022 р., № 0425801-2404-1502 від 19.07.2022 р., якими визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300).

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП: 44069166, 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_15 ) судовий збір у сумі 2403,25 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.