Ухвала

від 04.12.2007 по справі 17/395

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  С У Д

Кіровоградської

області

    У Х В А Л А

 "04" грудня 2007 р.                                                             

Справа № 17/395

Господарський суд Кіровоградської

області в складі судді С.В. Таран, розглянувши матеріали справи № 17/395

за позовом: суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, смт. Власівка, м.

Світловодськ, Кіровоградської області 

до відповідача:   Власівської селищної ради, смт. Власівка, м.

Світловодськ, Кіровоградської області      

про визнання незаконним рішення,

про визнання незаконними дій та про зобов'язання укласти договір  

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством

ОСОБА_1подано позов про визнання незаконним рішення №192 від 16.03.2007 року

Власівської селищної ради "Про продаж земельної ділянки на розі вул.

Труда-Першотравневої ПП ОСОБА_1; про визнання дій Власівської селищної ради у

вигляді бездіяльності неправомірними щодо відмови у продажу ПП ОСОБА_1

земельної ділянки площею 150 кв. м., яка розташована в смт. Власівка на розі

вул. Труда-Першотравневої (кадастровий номер 3510945300) та про зобов'язання

відповідача - Власівську селищну раду укласти з ПП ОСОБА_1 договір

купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки згідно проведеної експертної

грошової оцінки..

Позовні вимоги ґрунтуються на тому,

що відповідач оскаржуваним рішенням та своїми діями (бездіяльністю) тривалий

час відмовляє ПП ОСОБА_1 у викупі земельної ділянки площею 150 кв. м., яка

розташована в смт. Власівка на розі вул. Труда-Першотравневої (кадастровий

номер 3510945300).

Відповідач позов по суті не

заперечив, витребувані господарським судом документи в повному обсязі не подав.

В судове засідання 04.12.2007 р.

сторони не з'явились, причини неявки не повідомили, хоча були належним чином

сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується повідомленнями

про вручення поштового відправлення №2330043 від 07.11.2007 р. та №2346054 від

06.11.2007 р. (том ІІ а.с.7-8).

Розглянувши наявні матеріали

справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до статті 13 Конституції

України земля є об'єктом виключної власності народу України. Український народ

виступає суб'єктом права власності на землю, як на природний об'єкт, що

обмежується кордоном України, тобто на територію Української держави. У межах

Української держави стаття 38 Земельного кодексу України визначає наступні

форми власності на землю: приватну, комунальну, державну.

Згідно вимог статті 374 Цивільного

кодексу України, статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права

комунальної власності є територіальні громади. Правове регулювання права

комунальної власності на землю регламентується статтею 83 Земельного кодексу України.

З системного аналізу статей 1, 10,

16, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні",

статей 2, 317, 327 Цивільного кодексу України, статей 12, 78-80, 83 Земельного

кодексу України, вбачається, що органи місцевого самоврядування  мають право виступати як у якості суб'єкта

владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій, діючи в межах

окремих повноважень органів виконавчої 

влади та виконуючи делеговані повноваження (наприклад, при реєстрації

суб'єктів права власності, реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності,

розгляді справ про адміністративні правопорушення), так і діяти в межах

повноважень власника щодо відповідного майна, віднесеного до комунальної

власності.

Зокрема, згідно із статтею 16

Закону України "Про місцеве самоврядування 

в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і

наділяються цим та іншими законами владними повноваженнями, в межах яких діють

самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження

органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним

органам виконавчої влади.

Відповідно до частин 5, 6, статті

60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи

місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад

відповідно до закону здійснюють правомочності 

щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права

комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть

передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове

користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і

купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження,

визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що

приватизуються та передаються у користування і оренду.

Незважаючи на те, що ПП ОСОБА_1 в

позові ставить питання про визнання дій Власівської селищної ради

неправомірними, предметом спору в цій справі є право на земельну ділянку,

оскільки фактично існує спір між особою, яка пред'являє вимогу про викуп

земельної ділянки та Власівською селищною радою, яка виконує права суб'єкта

комунальної власності  щодо прийняття

рішення про укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Отже, в спірних правовідносинах

Власівська селищна рада здійснює від імені та в інтересах територіальної

громади правомочності власника об'єктів комунальної власності, до яких

віднесена земельна ділянка, з приводу викупу якої виник спір.

Тобто,  існує спір про право на земельну ділянку, що

в свою чергу виключає  його розгляд в

порядку адміністративного судочинства.

Зазначення  як відповідача Власівської селищної ради не

змінює правову природу спірних правовідносин та не робить даний спір

публічно-правовим.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу

адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є

захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав  та інтересів юридичних осіб у сфері

публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів

місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при

здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому

числі на виконання делегованих повноважень.

Дана справа не є публічно-правовим

спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції

(адміністративна справа), яке наведене у п.1 ч. 1 ст. 3 Кодексу

адміністративного судочинства України і компетенція адміністративних судів, встановлена

ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на цей спір не

поширюється.

Аналогічну правову позицію

викладено в постановах Верховного суду України 

від 27.03.2007 р., 29.05.2007 р.

Оскільки справу №17/395 не належить

розглядати в порядку адміністративного судочинства,  провадження у справі повинно бути закрито на

підставі  пункту 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу

адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.3 ст. 157 Кодексу

адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі

повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Виходячи із суб'єктного складу

сторін у даній справі та враховуючи 

встановлену господарським  судам

підвідомчість  справ,  суд на виконання частини другої статті 157

Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснює, що даний спір

підлягає  вирішенню  господарським судом за місцезнаходженням

відповідача в порядку господарського судочинства.

Згідно пунктів 15, 17  Рекомендацій президії Вищого господарського

суду України від 27.06.2007 р. №04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості

і підсудності справ господарським судам" господарські суди розглядають

справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь

суб'єкти господарської діяльності, оскільки земля є об'єктом цивільних прав та

обов'язків  і використовується в

господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод. До таких справ

слід відносити справи, пов'язані із захистом права власності або користування

землею, в яких, захищаючи свої цивільні права і охоронювані законом  інтереси, беруть участь суб'єкти

господарської діяльності. Якщо предметом спору є право на земельну ділянку або

право користування нею, в тому числі відновлення порушеного права третьою

особою, яка на підставі рішень владних органів претендує на спірну земельну

ділянку, то такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому

органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування, повинен

вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Керуючись  157, 

165, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства

України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі №17/395

закрити.

Ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено Кодексом

адміністративного судочинства України, 

набирає законної сили після 

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву

не було подано.

Якщо було подано  заяву 

про  апеляційне  оскарження, 

але апеляційна  скарга  не 

була  подана  у 

строк,  встановлений  цим Кодексом,   ухвала 

суду  першої  інстанції 

набирає законної сили після закінчення цього строку.

У 

разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його 

не  скасовано,  набирає 

законної  сили   після  

закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк 

апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що ухвала суду не набрала

законної сили.

Про апеляційне оскарження

рішення  суду  першої 

інстанції спочатку  подається  заява. 

Обґрунтування  мотивів  оскарження 

і вимоги до суду апеляційної інстанції 

викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про 

апеляційне  оскарження  та 

апеляційна  скарга подаються до

адміністративного суду  апеляційної  інстанції 

через суд  першої  інстанції, 

який  ухвалив оскаржуване судове

рішення.

Копія апеляційної скарги

одночасно  надсилається  особою, 

яка  її подає, до суду апеляційної

інстанції.

Заява   про  

апеляційне  оскарження  ухвали 

суду  першої інстанції подається

протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо ухвалу було постановлено без

виклику особи,  яка її оскаржує, то строк

подання заяви про апеляційне 

оскарження  обчислюється  з дня 

отримання нею копії ухвали. 

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається  протягом 

десяти  днів  після 

подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга 

може  бути  подана 

без  попереднього подання заяви

про апеляційне оскарження,  якщо скарга

подається  у строк, встановлений для

подання заяви про апеляційне оскарження.

Копію ухвали направити сторонам.

   Суддя                                                                                       

С.В. Таран