Ухвала

від 26.09.2024 по справі 400/4655/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/4655/20

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 400/4655/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» звернулось до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків № 33 від 25.08.2020 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» залишено без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року залишено без змін.

16.09.2024 року через систему «Електронний суд» від ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція» до суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з ГУ ПФУ у Миколаївській області витрат на правничу допомогу, понесених апелянтом в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн.

Згідно ч.2 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що судове рішення апеляційної інстанції ухвалено в порядку письмового провадження, розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення відповідно здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи та подану заяву про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, підставою для ухвалення додаткового судового рішення за правилами п.3 ч.1 ст.252 КАС України є не вирішення судом питання про судові витрати при прийнятті рішення у справі.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

В свою чергу, порядок здійснення розподілу судових витрат визначається ст. 139 КАС України.

Так, згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 6 статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому, відповідачу - суб`єкту владних повноважень, можуть компенсуватись лише документально підтвердженні витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, оскільки суб`єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов`язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верхового Суду від 21.12.2023 року по справі №380/13876/22.

З матеріалів справи вбачається, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція», а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція» - залишено без змін.

Таким чином, з огляду на те, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція», а суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду не змінював судове рішення першої інстанції та не ухвалював нового, враховуючи, що судові витрати, в тому числі, на правничу допомогу стягуються з суб`єкта владних повноважень виключно при задоволенні позовних вимог (апеляційної скарги), колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» про ухвалення додаткового судового рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 139, 143, 241, 243, 248, 252, 311, 321, 325, 328, 329 КАС України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» про ухвалення додаткового судового рішення у справі №400/4655/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 26.09.2024 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька