Постанова

від 24.09.2024 по справі 756/9209/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 756/9209/23 головуючий у суді І інстанції Діденко Є.В.

провадження № 22-ц/824/10203/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Промзв`язок» поданою генеральним директором Ігорем Зозулею на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Промзв`язок» про стягнення заборгованості із заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Промзв`язок», у якому просив:

стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з березня 2022 року і до ухвалення судом рішення;

стягнути з відповідача на свою користь суму компенсації втрати частини грошових доходів з березня 2022 року у розмірі станом на дату ухвалення рішення.

Позов обґрунтований тим, що 17 лютого 2020 року між сторонами укладено трудовий договір, за яким позивача призначено членом Наглядової ради. На підставі даного договору між сторонами виникли трудові відносини.

Пунктом 3.1 трудового договору встановлена заробітна плата позивачу - 6 мінімальних заробітних плат. Щомісячно відповідач здійснював нарахування і виплачував належну позивачу заробітну плату, але з березня 2022 р. заробітна плата не виплачується, станом на 01 січня 2023 року заборгованість складає 368 605,60 грн.

Жодних змін в організації виробництва та праці за вказаний період у відповідача не відбулося, причини невиплати заробітної плати позивачу невідомі.

Також, на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», позивач просить суд стягнути компенсацію за порушення строку виплати заробітної плати.

21 серпня 2023 року представник відповідача подав відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що заробітна плата має виплачуватись лише за виконану працівником роботу. Згідно з пунктами 9.21-9.25 Статуту, Наглядова рада працює, зокрема, шляхом проведення засідань. Тому, мінімальним обсягом роботи позивача, за яку йому належить виплачувати заробітну плату, є участь хоча би у засіданнях Наглядової ради. Однак, починаючи з 2021 року ОСОБА_1 жодного разу не був присутнім на засіданнях Наглядової ради. У зв`язку з невиконанням позивачем його трудових обов`язків, на засіданні Наглядової ради 23 грудня 2021 року вирішено доручити Генеральному директору ПрАТ «Промзв?язок» проконтролювати, щоб у випадку, якщо протягом наступних 2 місяців не припиниться невиконання позивачем його трудових обов`язків, починаючи з березня 2022 року не виплачувати йому заробітну плату. З березня 2022 року ОСОБА_1 взагалі не з`являвся на роботі, що підтверджується табелями використання робочого часу, тому заробітна плата йому не виплачувалась на законних підставах.

08 вересня 2023 року до суду надійшли письмові пояснення, у яких представник позивача зазначила, що прийняте Наглядовою радою рішення від 23 грудня 2021 року порушує його права, жодних зауважень щодо виконання трудових обов`язків до позивача не було. В порушення п. 5.6 Положення про Наглядову раду, повідомлення про засідання Наглядової ради не містило порядку денного, позивач надіслав заперечення проти проведення цього засідання, просив відкласти його і повідомити про порядок денний. У всіх інших випадках позивача також не повідомляли про порядок денний засідань, чим йому чиняться перешкоди у виконанні його обов`язків. Припинення виплати позивачу заробітної плати є істотними змінами в організації виробництва і праці, а тому відповідач був зобов`язаний повідомити про це позивача за два місяці. Також зазначає, що член Наглядової ради не підлягає табелюванню, оскільки організаційною формою роботи Наглядової ради є її засідання.

27 вересня 2023 року до суду надійшли письмові пояснення від ПрАТ «Промзв?язок», у яких представник відповідача зазначив, що Положення про Наглядову раду, на яке посилається позивач, втратило чинність ще 03 травня 2019 року, що встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 04 серпня 2022 року. Тому, наглядова рада не була зобов`язана повідомляти позивача про порядок денний та направляти йому повідомлення про засідання не менш, ніж за 7 днів. Також, стосовно позивача відсутні зміни в організації виробництва і праці, а тому відсутній обов`язок товариства повідомляти про це. Засідання Наглядової ради не є виключною формою її роботи, крім того, як працівник у трудових відносинах позивач підлягає табелюванню на загальних підставах. Таким чином, позивач не довів своє право на отримання заробітної плати.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Промзв`язок» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в загальному розмірі 971 342 грн. 85 коп., з яких слід утримати податки, збори та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Промзв`язок» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 145 455 грн. 42 коп., з яких слід утримати податки, збори та інші обов`язкові платежі. У задоволенні інших вимог відмовлено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Промзв`язок» на користь держави суму судового збору 11 167 грн. 98 коп.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, генеральний директор ПАТ «Промзв`язок» - Ігор Зозуля 02 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник підтримав доводи апелянта, викладені у заявах по суті справи, поданих до суду першої інстанції та вказав на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначає, що ОСОБА_1 як працівникові ПАТ «Промзв`язок», який уклав з останнім трудовий договір, має виплачуватися заробітна плата не апріорі, а за виконану роботу, яку позивач зобов`язаний виконувати.

Починаючи з 2021 року ОСОБА_1 жодного разу не був присутній ні на одному засіданні Наглядової ради підприємства, що підтверджують усі її члени. Таким чином, у відповідача були відсутні підстави виплачувати позивачу заробітну плату починаючи з березня 2022 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Промзв`язок» поданою генеральним директором Ігорем Зозулею на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Промзв`язок» про стягнення заборгованості із заробітної плати, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

22 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коваль Яна Юріївна подала відзив, у якому заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Полуніна Катерина Анатоліївна заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

У судове засідання представник апелянта ПАТ «Промзв`язок» не з`явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку.

24 вересня 2024 року директор ПАТ «Промзв`язок» - Зозуля Ігор Іванович подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з поганим самопочуттям працівника ПВТ «Промзв`язок» ОСОБА_4 . Вказаний працівник єдиний ознайомлений з матеріалами справи та має повну інформацію про неї. На підтвердження наведених у клопотанні доводів жодного доказу не надано, зокрема щодо неможливості ОСОБА_4 прибути у судове засідання.

Інших підстав неможливості представника апелянта прибути у судове засідання не зазначено.

Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з`явилась (статті 240 ЦПК України).

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява №16652/04).

Виходячи з наведеного, колегія суддів у межах своїх повноважень дійшла висновку про визнання причин неявки представника ПАТ «Промзв`язок» в судове засідання неповажними, а неявку такою, що не перешкоджає розгляду справи по суті, та з огляду на належне повідомлення про судове засідання цього учасника справи, з урахуванням категорії справи, та строку її розгляду, ухвалила проводити розгляд справи по суті на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17 лютого 2020 року між ПрАТ «Промзв?язок» (за договором - «товариство») та ОСОБА_1 (за договором - «посадова особа») укладено трудовий договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 прийнятий на посаду члена Наглядової ради товариства.

Згідно з п. 1.2 трудового договору, повноваження (права і обов`язки) посадової особи передбачені Статутом товариства, внутрішніми документами товариства та законодавством України.

Пунктом 1.3 трудового договору передбачено, що на підставі цього договору виникають трудові відносини між посадовою особою і товариством.

Відповідно до п. 2.1 трудового договору, посадова особа зобов`язується виконувати обов`язки, визначені у п. 1.2 договору, а товариство зобов`язується виплачувати посадовій особі заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання посадовою особою своїх обов`язків.

Згідно з п. 3.1 трудового договору, за виконання своїх функціональних обов`язків посадовій особі встановлюється місячна заробітна плата у розмірі 6 мінімальних заробітних плат. Виплата цієї заробітної плати здійснюється у порядку, встановленому законодавством України та внутрішніми документами товариства.

Пунктом 5.1 трудового договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання обов`язків по даному договору, сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 6.1 трудового договору, він діє до 16 лютого 2023 року, та може бути припинений достроково, зокрема з ініціативи товариства у випадках, передбачених законодавством України (ст. 40 КЗпП України).

Згідно з п. 9.1 Статуту ПрАТ «Промзв?язок», у товаристві створюється Наглядова рада, яка складається з 6 членів та є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції здійснює управління Товариством, а також контролює діяльність виконавчого органу товариства.

Відповідно до п. 9.2 Статуту, порядок роботи членів наглядової ради товариства та виплати їм винагороди визначається законодавством України, цим Статутом, положенням про наглядову раду товариства, а також цивільно-правовим чи трудовим договором (контрактом), що укладається з членом Наглядової ради. Такий договір або контракт від імені товариства підписується Генеральним директором товариства чи іншою уповноваженою загальними зборами особою, на умовах, затверджених рішенням Загальних зборів акціонерів товариства.

У пункті 9.3 Статуту зазначено, що член Наглядової ради повинен виконувати свої обов`язки особисто і не може передавати власні повноваження іншій особі.

Пунктом 9.5 Статуту визначені виключні повноваження Наглядової ради.

Відповідно до п. 9.9 Статуту, члени Наглядової ради обираються акціонерами товариства під час проведення загальних зборів акціонерів товариства на строк не більше 3 років.

Постановою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №403-Е від 11.11.2021 р. накладено штраф на відповідача за фактом того, що від 18 травня 2021 року акціонером ОСОБА_1 направлено запит про надання копій протоколів засідань Наглядової ради за період з 14 лютого 2020 до 13 травня 2021 року, однак такі надані не були. Вказана постанова оскаржується відповідачем в судовому порядку.

У листі на ім`я члена Наглядової ради товариства ОСОБА_1 від голови Наглядової ради ОСОБА_5 від 15 грудня 2021 року, повідомлено про засідання наглядової ради 23 грудня 2021 року.

Листом, відправленим 20 грудня 2021 року, ОСОБА_1 повідомив, що отримане ним повідомлення не містить порядку денного, а тому він не має необхідної інформації і документації для участі у засіданні. У зв`язку з цим, запропонував відкласти засідання наглядової ради, повідомити його завчасно до такого засідання та надіслати відповідний перелік питань порядку денного.

Згідно з протоколом засідання Наглядової ради ПрАТ «Промзв?язок» від 23 грудня 2021 року, на якій приймали участь: голова наглядової ради Вехалевський Д.О., члени наглядової ради: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглядалось питання про неналежне виконання членом Наглядової ради ОСОБА_1 своїх обов`язків, який декілька місяців не приймає участі у засіданнях Наглядової ради товариства і взагалі не з`являється у Товаристві, а тому відсутні підстави для виплати йому заробітної плати. За вказаним питанням вирішено доручити Генеральному директору товариства проконтролювати, щоб у випадку, якщо протягом наступних 2 місяців зазначене невиконання ОСОБА_1 його функціональних обов`язків, передбачених трудовим договором не припиниться, починаючи з березня 2022 р. не виплачувати ОСОБА_1 заробітну плату за періоди, коли таке невиконання ним його обов`язків матиме місце.

Згідно з відомостями з пенсійного фонду, починаючи з березня 2022 року відповідач припинив виплачувати позивачу заробітну плату.

Відповідно до наданих суду табелів обліку використання робочого часу з березня 2022 р. до липня 2023 р., у ОСОБА_1 проставлені відмітки «У» та 0 годин робочого часу.

Повідомленнями від 06 березня 2023 року, 16 березня 2023 року, 24 квітня 2023 року, 29 травня 2023 року, 17 липня 2023 року, наданими представником позивача, ОСОБА_1 повідомлявся про засідання Наглядової ради.

Згідно з довідкою ПрАТ «Промзв?язок» від 09 серпня 2023 року №80, невиплачена заробітна плата ОСОБА_1 за період березень 2022 - липень 2023 р. складає 675 000,00 грн., з яких податки і збори складають 131 625,00 грн.

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість із заробітної плати з березня 2022 р. до лютого 2023 р. складає 368 605,60 грн., компенсація за втрату частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати, з березня 2022 р. до лютого 2023 р. складає 145 455,42 грн., без урахування податків та зборів.

У рішенні Господарського суду м. Києва від 04 серпня 2022 року у справі за позовом акціонера і члена наглядової ради товариства ОСОБА_1 до ПрАТ «Промзв?язок» про визнання недійсними рішень, в задоволенні позову відмовлено, вказано, що положення про Наглядову раду товариства втратило чинність у зв`язку з прийняттям статуту товариства у новій редакції від 25 квітня 2019 року.

Згідно з протоколом засідання Наглядової ради від 19 жовтня 2023 року, розглядалось питання продовження невиконання ОСОБА_1 його обов`язків, та вирішено, що невиплата заробітної плати ОСОБА_1 здійснюється відповідно до законодавства.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 суду пояснили, що вони є членами наглядової ради ПрАТ «Промзв?язок». З березня 2022 року, та за деякий період до цього, ОСОБА_1 не був присутнім на жодних засіданнях наглядової ради. Про засідання він регулярно повідомлявся; для того, щоб дізнатись порядок денний засідання наглядової ради, необхідно бути присутнім на засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ні чинним законодавством, ні укладеним між сторонами трудовим договором не передбачено право роботодавця обмежувати працівника у виплаті заробітної плати у разі невиконання або неналежного виконання ним трудових обов`язків. Виключенням із цього може бути невиконання працівником норм виробітку, однак у цій справі трудовим договором сторін не встановлено такої системи оплати праці, а отже, право позивача на отримання заробітної плати було порушено і підлягає захисту у судовому порядку.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт (частина перша статті 97 КЗпП України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (частина друга статті 97 КЗпП України).

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті (частина третя статті 97 КЗпП України).

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (частина четверта статті 97 КЗпП України).

На підставі ст. 103 КЗпП України, ст. 29 Закону України «Про оплату праці», про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Згідно зі ст. 111 КЗпП України, при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

На підставі ст. 22 Закону України «Про оплату праці», суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно зі ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства», наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав всіх акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом акціонерного товариства та цим Законом, здійснює управління товариством, а також контролює та регулює діяльність його виконавчого органу. Порядок роботи наглядової ради, права та обов`язки її членів, порядок виплати їм винагороди визначаються цим Законом, статутом акціонерного товариства, положенням про наглядову раду акціонерного товариства, а також цивільно-правовим чи трудовим договором (контрактом), що укладається з кожним членом наглядової ради. Такий договір або контракт від імені товариства підписується уповноваженою загальними зборами особою на умовах, затверджених рішенням загальних зборів. У разі укладення з членом наглядової ради цивільно-правового договору такий договір може бути оплатним або безоплатним. Член наглядової ради повинен виконувати свої обов`язки особисто і не може передавати свої повноваження іншій особі. Членам наглядової ради може виплачуватися винагорода за їхню діяльність. Порядок виплати винагороди членам наглядової ради встановлюється: 1) для публічного акціонерного товариства та банку - положенням про винагороду членів наглядової ради; 2) для приватного акціонерного товариства - статутом такого товариства або положенням про наглядову раду, або положенням про винагороду членів наглядової ради.

Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ними органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).

Оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов`язана з виконанням умов контракту (стаття 20 Закону України «Про оплату праці»).

Згідно з пунктом 7 рішення НКЦФР № 154 від 16 лютого 2023 року, вирішено встановити, що у разі закінчення строку дії повноважень членів органів управління акціонерного товариства в період дії воєнного стану, їх повноваження вважаються продовженими до дати прийняття загальними зборами акціонерного товариства рішення про обрання членів органів управління акціонерного товариства.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції в цілому дійшов правильного висновку про те, що відповідачем порушено право позивача на оплату праці.

Верховний Суд у своїй практиці керується тим, що загальним для права принципом є обов`язковість умов укладеного договору для його сторін, договір повинен виконуватися, його наявність і зміст створює обов`язки для обох його сторін. Відповідно, ця загальна засада поширюється й на трудовий контракт як різновид трудового договору.

Трудове право є частиною права приватного, через що має підкорятися правовому режиму цивільного права, яке в приватноправовій сфері домінує. Такі висновки узгоджуються із правилами щодо субсидіарного застосування приписів ЦК України до трудових правовідносин, сформульованими у частині першій статті 9 ЦК України.

Тож у всіх випадках, коли спеціальні норми трудового права не врегульовують того чи іншого питання, воно має вирішуватися відповідно до приписів ЦК України, який є стрижнем цивільного законодавства і максимально заповнює усі прогалини, допущені в окремих його спеціальних сферах (включаючи трудове законодавство). Також засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) визначають зміст і спрямованість правового регулювання усіх сфер приватноправових відносин, включаючи трудові відносини, через що навіть чіткі спеціальні норми трудового законодавства не підлягають застосуванню, якщо вони суперечать принципам приватного (цивільного) права.

Свобода договору є однією із загальних засад (принципів) приватного права (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Зміст договору визначається у статтях 6 та 627 ЦК України.

Трудовий контракт є різновидом трудового договору, а трудовий договір є, в основі своїй, таким самим приватноправовим договором, як і будь-який інший, постаючи лише як окремий специфічний вид у складі договірного типу - договорів про виконання робіт і надання послуг.

Тому на усі види трудових договорів (включаючи і трудовий контракт) поширюються правила статті 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами. (див. постанову від 19 лютого 2024 року у справі №760/1125/20-ц).

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта в частині невиконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, адже визначені п. 3.1 укладеного між сторонами трудового договору від 17 лютого 2020 року, умови матеріального забезпечення члена наглядової ради є безумовними, а тому невиконання відповідачем обов`язку щодо виплати позивачу щомісячної заробітної плати є порушенням як умов означеного договору, так і трудових прав позивача.

Також, апеляційний суд погоджується з оцінкою судом першої інстанції табелю обліку робочого часу позивача, оскільки позивач за посадою не має конкретного графіку роботи, а відмітки у ньому щодо позивача не відповідають формі Табеля обліку використання робочого часу (типова форма №П-5), затвердженій Наказом Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» №489 від 05 грудня 2008 року.

Статтями 139, 140 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір. Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

В силу ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Місцевий суд правомірно зазначив, що ані чинним законодавством України ані внутрішніми документами товариства (принаймні таких суду не надано) не передбачено право роботодавця у даному випадку припиняти виплату заробітної плати з підстав неналежного виконання трудових обов`язків (на його думку).

Отже, доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та не спростовують висновків суду викладених у рішенні.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року №63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Промзв`язок», подану генеральним директором Ігорем Зозулею - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2024 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова