Постанова

від 17.09.2024 по справі 522/17976/23-е

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5115/24

Справа № 522/17976/23-Е

Головуючий у першій інстанції Косіцина В.В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Ровенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Паллада Шип`ярд» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 січня 2024 року, постановленого під головуванням судді Косіциної В.В., повний текст рішення складений 12 січня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Паллада Шип`ярд» про визнання трудових відносин припиненими, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Паллада Шип`ярд» (далі ТОВ «Паллада Шип`ярд») про визнання трудових відносин припиненими, в якому просила:

- визнати відмову ТОВ «Паллада Шип`ярд» у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 03.08.2023 року про звільнення з 07.08.2023 року з посади головного економістаначальника планово-економічного відділупротиправною;

- припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Паллада Шип`ярд» у зв`язку з порушенням ТОВ законодавства про працю та умов колективного договору;

- стягнути з ТОВ «Паллада Шип`ярд» на користь ОСОБА_1 заробітну плату в період з 01.02.2021 року по 07.08.2023 року у розмірі 239323,32 грн.;

- стягнути з ТОВ «Паллада Шип`ярд» на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 01.02.2021 року по 07.08.2023 року у розмірі 37279,66 грн.;

- стягнути з ТОВ «Паллада Шип`ярд» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період по 07.08.2023 року у розмірі 33703,45 грн.;

- стягнути з ТОВ «Паллада Шип`ярд» на користь ОСОБА_1 в якості вихідної допомоги грошову суму у розмірі 48360,00 грн.;

- стягнути з ТОВ «Паллада Шип`ярд» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.;

- стягнути судові витрати.

В обґрунтування свої позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона з вересня 2019 року працювала в Херсонському державному заводі «Палада», правонаступником якого стало ТОВ «Паллада Шип`ярд» та станом на 07 серпня 2023 року займала посаду головного економіста начальника планово-економічного відділу.

З лютого 2021 року заробітна плата позивачці виплачувалась не у повному обсязі та з порушенням, а після введення в Україні воєнного стану ситуація з виплатою заробітної плати погіршилась ще більше.

У зв`язку з чим позивачкою прийнято рішення про припинення трудових відносин з ТОВ «Паллада Шип`ярд» на підставі ч. 3 ст. ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору, про що ОСОБА_1 повідомила відповідача заявою від 03 серпня 2023 року, яка була направлена на електронну пошту та поштову адреси відповідача.

10 серпня 2023 року позивачка отримала відмову у звільненні на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за відсутністю правових підстав для її звільнення.

Позивачка вважає відмову у її звільненні безпідставною, та такою, що порушує її трудові права.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Визнана відмова ТОВ «Паллада Шип`ярд» від 10 серпня 2023 року № 98 у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 03 серпня 2023 року про звільнення з 07 серпня 2023 року з посади головного економіста начальника планово-економічного відділу на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням ТОВ «Паллада Шип`ярд» законодавства про працю та умов колективного договору протиправною.

Припинені трудові відносини між ТОВ «Паллада Шип`ярд» та ОСОБА_1 з 07 серпня 2023 року.

Стягнуто з ТОВ «Паллада Шип`ярд» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01 лютого 2021 року по 07 серпня 2023 року у розмірі 239 323 грн. 32 коп.

Стягнуто з ТОВ «Паллада Шип`ярд» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 01 лютого 2021 року по 07 серпня 2023 року у розмірі 37 279 грн. 66 коп.

Стягнуто з ТОВ «Паллада Шип`ярд» на користь ОСОБА_1 в якості вихідної допомоги грошову суму у розмірі 38 929 грн. 80 коп.

Стягнуто з ТОВ «Паллада Шип`ярд» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Паллада Шип`ярд» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

12 лютого 2024 року ТОВ «Паллада Шип`ярд» звернулося до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду, яка ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2024 року залишена без задоволення.

Не погодившись з заочним рішенням суду, ТОВ «Паллада Шип`ярд» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не дослідження доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що при стягненні з ТОВ «Паллада Шип`ярд» на користь позивачки заробітної плати за період з 01 лютого 2021 року по 07 серпня 2023 року у розмірі 239 323 грн. 32 коп. був включений розрахунок заборгованості за 2023 рік у розмірі 31 317,87 грн., що не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується жодними фактами, оскільки за період 2023 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено повний розмір заробітної плати.

Також апелянт зазначив, що неправильний розрахунок заборгованості за 2023 рік призвів у свою чергу до неправильного розрахунку стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 01 лютого 2021 року по 07 серпня 2023 року у розмірі 37 279 грн. 66 коп.

У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Бориченко К.В., представник ОСОБА_1 зазначає, що оскарження заочного рішення є зловживанням процесуальними правами, судове рішення прийнято на підставі всебічного дослідження обставин справи, є вмотивованим та законним, а апеляційна скарга безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

В судове засідання, призначене на 17 вересня 2024 року представник ТОВ «ПалладаШип`ярд» не з`явився, був сповіщений належним чином (а.с. 134, 135, зв.б. т. 2).

Від представника ТОВ «Паллада Шип`ярд» - Алхімова Є.М. до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 146 т. 2).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення ОСОБА_1 ,її представника адвоката Бориченко К.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 24 вересня 2019 року працювала на Херсонському державному заводі «Палада», правонаступником якого стало ТОВ «Палада Шип`ярд», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 45 т. 1).

03 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «ПалладаШип`ярд» із заявою про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпПу зв`язку з триваючим порушенням законодавства про працю (а.с. 36 т. 1).

Відповідно до відповіді ТОВ «ПалладаШип`ярд» від 10.08.2023 року №98, ОСОБА_1 було відмовлено у звільненні, у зв`язку з незгодою ТОВ «ПалладаШип`ярд» із підставою звільнення (а.с. 37 т. 1).

Також, у відповіді від 10.08.2023 року №98 відповідач вказує на те, що відповідно до наказу ТОВ «ПалладаШип`ярд» від 12.11.2022 року №1/11, із ОСОБА_1 було поновлено трудові відносини. При цьому, будь-яких наказів, які б підтверджували призупинення трудових відносин із позивачемне було надано.

У додатках до позовної заяви наявний наказ ТОВ «ПалладаШип`ярд» від 16.08.2022 року №5/1, відповідно до якого було призупинено трудові відносини із переліком осіб, визначеним в додатку №1 (а.с. 39 т. 1).

Як вбачається з додатку №1 до наказу від 16.08.2022 року №5/1, ОСОБА_1 там відсутня (а.с. 40 т. 1), а тому, будь яких доказів, які б підтверджували призупинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «ПалладаШип`ярд» немає.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно із частиною третьою статті 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Отже, при вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства зі сторони роботодавця стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Особливістю розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору. Роботодавець може не погоджуватись з тим, що мають місце порушення, які відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України є підставами для розірвання трудового договору за ініціативою працівника у визначені ним строки, що, у свою чергу, свідчить про виникнення трудового спору.

Умовою розірвання трудового договору з ініціативи працівника згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України є власне бажання працівника, зумовлене неможливістю продовжувати роботу з підстав особистих його обставин. Згідно з частиною третьої цієї статті - винні дії власника або уповноваженого ним органу через невиконання законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору. Підприємство у разі незгоди з підставою звільнення, заявленою позивачем, повинно було відмовити у розірванні трудового договору на таких підставах, а не звільняти працівника в односторонньому порядку, змінивши підстави розірвання трудового договору.

Отже, для висновку про наявність підстав для звільнення працівника відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України доказуванню підлягає факт існування порушень роботодавцем трудового законодавства стосовно працівника на момент подання ним такої заяви про звільнення.

Роботодавець може не погоджуватись з тим, що мають місце порушення, які відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України є підставами для розірвання трудового договору за ініціативою працівника у строки, визначені останнім, що, у свою чергу, свідчить про виникнення трудового спору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися». Отже, для висновку про наявність підстав для звільнення працівника на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України доказуванню підлягає факт існування порушень роботодавцем трудового законодавства стосовно працівника на момент подання ним такої заяви про звільнення.

Судом вірно зазначено про те, що ОСОБА_1 скористалася передбаченою ч.3 ст.38 КЗпП підставою для звернення, звернувшись із заявою про звільнення, вказавши у ній перелік порушень зі сторони роботодавця, а роботодавець в свою чергу не погодився з тим, що такі порушення мали місце, та відмовив у задоволенні заяви про звільнення, внаслідок чого, виник трудовий спір, тому ОСОБА_1 була вимушена звернутися до суду задля захисту прав, свобод та законних інтересів.

Щодо вимоги позивача про стягнення заробітної плати в період з 01 лютого 2021 року по 07 серпня 2023 року в розмірі 239323,32 грн., судом зазначено наступне.

Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій. Відповідно до частини третьої статті 94 КЗпП України питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до копії штатного розпису Херсонського державного заводу «Палада», правонаступником якого є ТОВ «Паллада Шип`ярд» на 2021 року, посадовий оклад позивачки становив 10040,00 грн. (а.с. 32 т. 1). У 2022 році, посадовий оклад позивачки становив 10400,00 грн. (а.с. 66 т. 1).

Відповідно до розрахунків, наданих позивачем, ТОВ «Паллада Шип`ярд» має перед ОСОБА_1 заборгованість за невиплачену заробітну плату у розмірі 239323,32 грн., та зокрема, складається з:

- заборгованості за 2021 рік у розмірі 73824,54 грн.;

- заборгованості за 2022 рік у розмірі 134180,91 грн.;

- заборгованості за 2023 рік у розмірі 31317,87 грн. (а.с. 49-57 т. 1).

Відповідно до спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету Херсонського державного заводу «Паллада» про виконання колективного договору на 2018 рік і продовження дії Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Херсонського державного заводу «Паллада» на 2019-2020 роки, заробітна плата виплачується два рази на місяць: 11-15 числа та 25-30 числа (а.с. 33 т. 1).

Згідно статті 115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

При цьому, роботодавець не надав будь-яких доказів, які б підтверджували відсутність його вини у зв`язку з невиплатою заробітної плати. Так, дійсно, загальновідомим є той факт, що значна частина Херсонської області тривалий час перебувала під окупацією, проте, підприємство відновило свою діяльність у 2022 році, що підтверджується, зокрема, наказом ТОВ «Паллада Шип`ярд» від 12.11.2022 року №1/11, проте, в супереч приписам статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», після відновлення діяльності підприємства порушення щодо невиплати заробітної плати не були усунені.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків щодо ОСОБА_1 , були встановлені наступні порушення трудового законодавства:

- за лютий 2021 року сума нарахованого доходу становить 16822,76 грн., а виплачено 12407,33 грн.;

- за березень 2021 року сума нарахованого доходу становить 15156,46 грн., а виплачено 3312,46 грн.;

- за червень 2021 року сума нарахованого доходу становить 12447,67 грн., а виплачено 0 грн.;

- за липень 2021 року сума нарахованого доходу становить 22506,03 грн., а виплачено 14686,32 грн.;

- за серпень 2021 року сума нарахованого доходу становить 16297,64 грн., а виплачено 0 грн.;

- за вересень 2021 року сума нарахованого доходу становить 14340,70 грн., а виплачено 0 грн. (а.с. 49 т. 1).

Відповідно до довідки по невиданій заробітній платі ОСОБА_1 , перед нею наявна наступна заборгованість по невиплаченій заробітній платі:

- за жовтень 2021 року 7036,00 грн.;

- за листопад 2021 року 8527,00 грн.;

- за грудень 2021 року 14747,00 грн. (а.с. 50 т. 1).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків щодо ОСОБА_1 , були встановлені наступні порушення трудового законодавства:

- січень 2022 року сума нарахованого доходу становить 12742,52 грн., а виплачено 6881,09 грн.;

- лютий 2022 року сума нарахованого доходу становить 30 0032,14 грн., а виплачено 3726,69 грн.;

- березень 2022 року сума нарахованого доходу становить 3684,57 грн., а виплачено 0 грн.;

- квітень 2022 року сума нарахованого доходу становить 3789,42 грн., а виплачено 3664,62 грн.;

- червень 2022 року сума нарахованого доходу становить 3809,00 та 4440,00 грн., а виплачено 4440,00 грн. (а.с. 52 т. 1).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків щодо ОСОБА_1 , протягом січня - червень 2023 року позиваці було нараховано та виплачено 10400,00 грн. щомісяця (а.с. 57 т. 1).

Порушення виплати заробітної плати також підтверджується випискою по картці за період з 01.01.2021 року по 31.08.2023 року (а.с. 25 т. 1).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до встановлених обставин дійшов вірного висновку про те, що з боку відповідача дійсно існували порушення щодо виплати заробітної плати, а тому на законних підставах стягнув заробітну плату у розмірі 239323,32 грн.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати працівникам провадиться компенсація втрати частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159. Згідно п. 3 вказаного Порядку, компенсації підлягає грошовий дохід (разом із сумою індексації), який одержується у гривнях на території України та не має разового характеру, зокрема, заробітна плата.

Компенсація проводиться за рахунок тих самих джерел, що й виплати, за невиплату яких вона нараховується (п. 7 Порядку № 159).

Пунктом 5 Порядку закріплено, що нарахування компенсації проводиться один раз перед виплатою заборгованості із заробітної плати. Виплачується компенсація в місяці, у якому проводиться виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний місяць.

За приписами Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованої, але вчасно невиплаченої заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Згідно наданих позивачем розрахунків, вбачається, що розмір компенсації у зв`язку з порушенням строків їх виплати становить 37279,66 грн.

Суд обґрунтовано погодився з поданим позивачем розрахунком, який не був спростований відповідачем, з урахуванням чого дійшов висновку про стягнення з відповідача компенсації у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 37279,66 грн.

Щодо стягнення вихідної допомоги при звільненні, судом зазначено наступне.

У статті 44 КЗпП вказано, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

При цьому, питання про визначення середнього заробітку для компенсації вихідної допомоги не врегульовано чинним законодавством.

Відповідно до п. 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Судом встановлено, що 12-ти місячним періодом, що передував даті звільнення є липень 2022 липень 2023 рік.

Розмір заробітної плати, що підлягав виплаті в зазначений період становить 12976,60 грн., а тому, розмір середньої заробітної плати становить 12976,60 грн.

При цьому, розмір вихідної допомоги становить три середні заробітні плати, тобто, 38929,80 грн.

Колегія суддів погоджується з таким розміром вихідної допомоги.

Щодо моральної компенсації, судом зазначено наступне.

Згідно із статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

При цьому слід ураховувати, що причинний зв`язок між шкодою, завданою потерпілому, та протиправним діянням заподіювача шкоди є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., оскільки такий розмір відповідає критеріям реальності та справедливості спричинення моральної шкоди позивачці.

На підставівищевикладеного,суд встановившифактичні обставиниу справі,від якихзалежить правильневирішення спору,вірно застосувавшинорми матеріальногоправа,оцінивши доказиу справі,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномуїх дослідженні,прийшов дообґрунтованого висновкупро частковезадоволення позовнихвимог,припинившитрудові відносини між позивачем та відповідачем, стягнувши з відповідача заробітну плату у розмірі 239 323 грн. 32 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 37 279 грн. 66 коп., вихідну допомогу розмірі 38 929 грн. 80 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

При цьому, суд першої інстанціїпри застосуваннінорм права до вказаних правовідносин вірноврахував висновки щодо застосуваннянорм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційноїскарги ТОВ«Паллада Шип`ярд» проте,щопри стягненні з ТОВ «Паллада Шип`ярд» на користь позивачки заробітної плати за період з 01 лютого 2021 року по 07 серпня 2023 року у розмірі 239 323 грн. 32 коп. був включений розрахунок заборгованості за 2023 рік у розмірі 31 317,87 грн., що не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується жодними фактами, оскільки за період 2023 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено повний розмір заробітної плати, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи у відповідності до яких ОСОБА_1 отримувала оклад, без виплат персональної надбавки та вислугу років, що входить до складу заробітної плати.

Доводи про те, що неправильний розрахунок заборгованості за 2023 рік призвів у свою чергу до неправильного розрахунку стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 01 лютого 2021 року по 07 серпня 2023 року у розмірі 37 279 грн. 66 коп., колегія суддів вважає необґрунтованими, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, яка склала 37279,66 грн.

Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того,зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Паллада Шип`ярд» залишити без задоволення.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 січня 2024року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 27 вересня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова