Ухвала

від 24.09.2024 по справі 352/1442/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/1442/23

Провадження № 22-ц/4808/1213/24

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

У Х В А Л А

24 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,

суддів: Луганської В.М., Томин О.О.,

секретаря: Кузнєцова В.В.,

за участю представників сторін,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотання ОСОБА_1 про призначення почеркознавчої експертизи у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду від 27 червня 2024 року,

в с т а н о в и в :

Рішенням Тисменицького районного суду від 27 червня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 697 250,00 грн боргу та 13 420,00 грн судових витрат, а всього 1 710 670,00 грн. У задоволенні позовної вимоги про стягнення пені відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалами Івано-Франківського апеляційного суду від 05 серпня 2024 та 10 вересня 2024 року відповідно відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 24 вересня 2024 року.

23 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання: чи виконано підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_1 у договорі позики від 08 лютого 2023 року особисто ОСОБА_1 чи іншою особою.

Клопотання обґрунтовано тим, що для повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення даної справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а тому висновок почеркознавчої експертизи може спростувати правомірність заявлених ОСОБА_2 вимог про стягнення заборгованості за договором позики.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.

Представниця ОСОБА_2 заперечила проти проведення експертизи.

Вислухавши думку учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить висновку, що клопотання не підлягає до задоволення з таких підстав.

За положеннями статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

За змістом статті 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: характер і ступінь ушкодження здоров`я; психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Таким чином, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі в справі спеціаліста, перекладача.

Чинними нормами ЦПК України передбачено можливість вирішення питання про призначення експертизи на стадії підготовки справи до апеляційного розгляду суддею-доповідачем, визначено компетенцію судді щодо розгляду клопотання та права інших учасників справи на висловлення своїх міркувань або заперечень щодо заявленого клопотання (частина 2 статті 365 ЦПК України).

Натомість при поданні апеляційної скарги апелянт та його представник не зверталися до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення судової експертизи.

Відповідно до частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Такі правові висновки щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 і підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем, крім письмового договору позики (справжність підпису на якому не визнає відповідач) також надано нотаріально посвідчену розписку, якою підтверджується факт отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 2372175 грн, що становить гривневий еквівалент суми 58500 доларів США за курсом продажу доларів США АТ «Ощадбанк» станом на 08.02.2023. Натомість відповідач не заперечує факт підписання ним цієї розписки 08 лютого 2023 року, отримання коштів в борг, а також часткового виконання ним договору позики шляхом повернення 13000,00 доларів США.

Таким чином, колегія вважає, що в даній справі відсутня дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, оскільки на підтвердження позовних вимог ОСОБА_2 надано інші засоби доказування.

З цих же підстав не можуть бути і взяті до уваги доводи заявника, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи в суді першої інстанції.

Таким чином, доказів необхідності призначення почеркознавчої експертизи по справі стороною відповідача не надано, а тому підстав для її призначення судом не вбачається.

Із врахуванням вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні даного клопотання.

Керуючись статтями 43, 103, 389 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення почеркознавчої експертизи відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Луганська

О.О. Томин

Повний текст ухвали виготовлено 26 вересня 2024 року.