Постанова

від 10.10.2024 по справі 352/1442/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/1442/23

Провадження № 22-з/4808/86/24

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А. ,

суддів: Луганської В.М. , Томин О.О. ,

секретаря Гудяк Х.М. ,

з участю представниці ОСОБА_6 - адвоката Школьної А.В. , представника ОСОБА_8 - Денеги Д.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву представника ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

Рішенням Тисменицького районного суду від 27 червня 2024 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 1 697 250,00 грн боргу та 13 420,00 грн судових витрат, а всього 1 710 670,00 грн. У задоволенні позовної вимоги про стягнення пені відмовлено.

Додатковим рішенням Тисменицького районного суду від 08 серпня 2024 року задоволено частково заяву представника ОСОБА_6 . Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 20 000,00 грн судових витрат.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишено без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду від 27 червня 2024 року - без змін. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 задоволено частково. Додаткове рішення Тисменицького районного суду від 08 серпня 2024 року змінено, збільшивши суму стягнутих з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 судових витрат за надану правову допомогу в суді першої інстанції з 20 000,00 грн до 40 000,00 грн.

30 вересня 2024 року представником ОСОБА_6 подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції.

Заява обґрунтована тим, що під час ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції не вирішено питання про судові витрати, понесені ОСОБА_6 на правову допомогу в апеляційному суді в розмірі 20 250,00 грн.

В судовому засіданні представниця ОСОБА_6 - адвокат Школьна А.В. доводи клопотання про ухвалення додаткового рішення підтримала.

Представник ОСОБА_8 адвокат Денега Д.М. заперечив проти заявленої представницею позивача суми на відшкодування витрат на правову допомогу.

Зазначив, що правова позиція позивача була сталою і не змінювалась протягом розгляду спору у суді першої та апеляційної інстанцій. Адвокат надавав правову допомогу також в місцевому суді, а отже був обізнаний з матеріалами справи. За наведених обставин вважає, що є підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Згідно із частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Як вбачається з матеріалів справи у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_8 адвокат Школьна А.В. подала до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести позивач у зв`язку з розглядом справи в розмірі 20 000,00 грн. Зазначила, що докази понесених судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки неможливо встановити кількість судових засідань, які відбудуться під час перегляду даної справи судом апеляційної інстанції.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але тільки за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду; по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 460/4511/16-ц).

Таким чином, причини неможливості до закінчення судових дебатів подати докази на підтвердження судових витрат колегія вважає поважними. Такі докази сторона подала на протязі п`яти днів після винесення постанови.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Тисменицького районного суду від 08 серпня 2024 року представниця ОСОБА_6 зазначила, що попередній розрахунок суми судових витрат, які її довіритель очікує понести в апеляційному суді, становить 10 000,00 грн.

В заяві про ухвалення додаткового рішення адвокат Школьна А.В. просила стягнути з ОСОБА_8 на користь свого довірителя 20 250,00 грн, понесених на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвокат надала копії договору про надання правничої допомоги №49/23 від 12 червня 2023 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Марусяк і Партнери» та ОСОБА_6 ; протоколу узгодження гонорару від 20.08.2024, актів виконаних робіт від 23.08.2024 та від 25.09.2024, рахунки від 23.08.2024 та від 25.09.2024 (а.с. 62-73 т.2).

Сторони погодили, що вартість години роботи адвоката становить 2 500,00 грн, участь адвоката у судовому засіданні є фіксованою та становить 4 000,00, якщо адвокат приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та 8 000,00 грн у випадку відрядження адвоката у м. Івано-Франківськ. Додатково клієнтом оплачуються транспортні витрати на дорогу з м. Львова до м. Івано-Франківськ у розмірі 2 000,00 грн та понесені витрати на поштову кореспонденцію для відправлення процесуальних документів у даній справі в розмірі 250,00 грн (п.п. 2-4 протоколу узгодження гонорару від 20 серпня 2024 року).

Так, на підготовку відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_8 потрачено 2 години, вартістю 5 000,00 грн; підготовку апеляційної скарги на додаткове рішення Тисменицького районного суду від 08 серпня 2024 року - 2 години вартістю 5 000,00 грн, участь в одному судовому засіданні вартістю 8000,00 грн, а також поштові витрати в розмірі 250,00 грн та транспортні витрати в розмірі 2 000,00 грн. А отже, витрати ОСОБА_10 на правничу допомогу становлять 20 250,00 грн.

Відповідно до копій платіжних інструкцій від 20 та 29 вересня 2024 року ОСОБА_6 сплатив Адвокатському об`єднанню «Юридична фірма «Марусяк і Партнери» 20 250,00 грн за надані правові послуги (а.с. 71, 73 т.2).

Стосовно заявлених до стягнення витрат суд апеляційної інстанції зазначає, що такі витрати пов`язані з розглядом справи підтверджуються належними доказами, зокрема складеними адвокатом відзивом на апеляційну скаргу та апеляційною скаргою, протоколом судового засідання від 24 вересня 2024 року, відповідно до якого Школьна А.В. брала участь в одному судовому засіданні.

Оскільки при ухваленні апеляційним судом постанови від 24 вересня 2024 року в даній справі не було вирішено питання про судові витрати, подана представником ОСОБА_10 заява про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає до часткового задоволення.

Встановивши, що у суді апеляційної інстанції правничу допомогу ОСОБА_6 надавала адвокат Школьна А.В. на підставі договору про надання правової допомоги, понесення таких витрат підтверджується актами виконаних робіт та платіжними інструкціями, з огляду на відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_8 та часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за надання правничої допомоги адвокатом, апеляційний суд враховує заперечення представника ОСОБА_8 та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, загальні засади цивільного законодавства та критерії такого відшкодування, складність справи та виконаних адвокатом робіт; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та значення справи для сторін.

При вирішенні питання про співмірність витрат на правничу допомогу в апеляційному суді, суд бере до уваги те, що юридичний супровід справи адвокатом Школьною А.В. розпочався ще на стадії розгляду справи по суті в суді першої інстанції, що свідчить про обізнаність з матеріалами справи та наявність сформованої правової позиції. Крім того, колегія враховує принцип пропорційності розподілу судових витрат за наслідками вирішення справи та з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 на додаткове рішення Тисменицького районного від 08 серпня 2024 року.

Відтак, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, принципу пропорційності розподілу судових витрат, обсягу виконаної адвокатом роботи, заперечення сторони відповідача щодо їх відшкодування, колегія суддів вважає, що зазначений заявником розмір витрат на професійну правничу допомогу у 20 250,00 грн неспівмірний з наданими стороні справи послугами та непропорційний відповідно до результатів розгляду справи, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_6 та стягнення на його користь з ОСОБА_8 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що відповідатиме критерію розумної необхідності цих витрат.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення заяви адвоката Школьної А.В. та прийняття додаткової постанови відповідно до положень статті 270 ЦПК України.

Керуючись статтями 137, 141, 270, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву представника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалити додаткове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_8 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_6 (місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 10 000,00 грн (десять тисяч гривень) на відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Луганська О.О. Томин

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2024 року.