Постанова

від 25.09.2024 по справі 338/644/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 338/644/24

Провадження № 22-ц/4808/1201/24

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л. М.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д.,

за участю секретаря Кузів А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богородчанського районного суду від 19 липня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу у справі №338/644/24 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 06.05.2024 року у справі №338/644/24.

Заява мотивована тим, що Богородчанським районним судом 06.05.2024 року було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Звертає увагу суду на те, що стягувач ОСОБА_2 у заяві про видачу судового наказу про стягнення аліментів зазначила, що дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з нею та перебуває на її постійному утриманні.

Однак такі твердження не відповідають дійсності та нічим не підтвердженні.

Вказує, що ОСОБА_2 не проживає з дочкою, не надає жодних коштів на її утримання та не приймає участі у її вихованні. ОСОБА_3 проживає у бабусь та перебуває на їх утриманні, що підтверджується Рішенням виконавчого комітету Богородчанської селищної ради від 25.04.2024 року №1145-64/2024, у якому зазначено, що дитина ОСОБА_3 проживає з бабусею ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Визначено спосіб участі бабусі ОСОБА_5 у вихованні онуки.

Також згідно Наказу Служби у справах дітей Богородчанської селищної ради №81-ОД від 12.10.2021 року малолітню ОСОБА_3 взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставин, внаслідок ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків. Що теж доводить, що дитина не перебуває на утриманні матері.

Крім цього, 22.04.2024 року ОСОБА_4 подавала заяву до селищного голови про позбавлення батьківських справ ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що батьки не виконували батьківських обов`язків протягом трьох років, зловживали спиртними напоями, не працювали, внаслідок чого діти страждали морально та психологічно.

Заявник зазначає, що він добровільно разом із своєю матір`ю та сестрою надають допомогу на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 . Натомість мати дитини не приймає участі в її вихованні, оскільки тривалий час перебуває за кордоном. А при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу стягувач ОСОБА_2 не підтвердила факт проживання дитини разом з нею та її утримання.

Вважає, що підпис на заяві про видачу судового наказу про стягнення аліментів належить не ОСОБА_2 , а іншій особі, оскільки остання тривалий час проживає за кордоном та фізично не могла власноруч підписати та подати до суду вказану заяву.

Крім того вважає, що заява ОСОБА_2 не підлягала розгляду у порядку наказного провадження, оскільки судом не залучені до справи заінтересовані особи, визначені рішенням Богородчанської селищної ради.

Дані обставини вважає нововиявленими та істотними для вирішення справи, що не були встановлені судом.

Просить переглянути судовий наказ Богородчанського районного суду від 06.05.2024 року за нововиявленими обставинами та скасувати його.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 19 липня 2024 року у задоволені заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового наказу Богородчанського районного суду від 06.05.2024 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 відмовлено.

На вказане судове рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає оскаржувану ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначає, що істотними для цієї справи є обставини, пов`язані з перебуванням дітей на обліку у Службі у справах дітей Богородчанської селищної ради.

Вказує, що бабуся дочки ОСОБА_4 без його відома та згоди і без заяви до Служби у справах дітей вивезла дитину за кордон на наступний день після прийняття рішення органом опіки та піклування про її тижневе проживання у двох бабусь, не надавши можливості поспілкуватися з дитиною та не вказавши конкретної адреси її проживання у Республіці Польща. Натомість суд його клопотання про витребування доказів щодо конкретного місця проживання дитини за кордоном, створення нової сім`ї та працевлаштування ОСОБА_2 залишив без розгляду.

Вважає, що місце і умови перебування дитини є обставинами, які не були і не могли бути відомі особі, яка звертається до суду, на час розгляду справи.

Стверджує, що дитина перебуває у складних життєвих обставинах, а його мати ОСОБА_5 не має можливості утримувати онуку відповідно до Рішення виконавчого комітету Богородчанської селищної ради від 25.04.2024 року №1145-64/2024.

На його думку, ставлення суду до заявника є упередженим.

Просить скасувати ухвалу Богородчанського районного суду від 19 липня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким його заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами задовольнити.

Також подав до апеляційного суду клопотання, в якому просить витребувати у компетентних органів такі документи: про конкретне місце проживання ОСОБА_2 і дочки Анни в м. Варшаві; про перетин державного кордону громадянкою ОСОБА_2 (яка 03.04.2024 року виїхала до м. Варшава, а заява зареєстрована 02.05.2024 року з підробленим підписом).

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_5 доводи та вимоги апеляційної скарги підтримала.

Представник заявника ОСОБА_2 адвокат Щадей Н.В. щодо задоволення апеляційної скарги заперечила, просила оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, представника заявника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала, що оскаржується, зазначеним вимогам відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06.05.2024 року Богородчанським районним судом за заявою ОСОБА_2 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (а.с. 16).

Встановлено також, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14 вересня 2018 року (а.с. 7).

Згідно копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 з 18.08.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 6).

Однак, сторони разом не проживають.

Відповідно до копії Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.09.2018 року №2601-13612 законним представником ОСОБА_3 , що супроводжує малолітню дитину, є ОСОБА_4 (а.с. 8).

Також згідно нотаріально посвідченої заяви від 08.10.2021 року ОСОБА_2 залучила свою матір (бабусю дітей) ОСОБА_4 до виховання своїх малолітніх дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на неї на час відсутності матері відповідальність за піклування та виховання дітей, а також прийняття рішень по захисту їх прав та законних інтересів (а.с. 10).

25.04.2024 року Рішенням виконавчого комітету Богородчанської селищної ради №1145-64/2024 затверджено Висновок щодо визначення способу участі бабусі ОСОБА_5 у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_3 (а.с. 28-32).

Згідно копії Акту про відсутність дитини за місцем проживання та перебування, складеного 01.05.2024 року комісією у складі першого заступника селищного голови Богородчанської селищної ради, начальника служби у справах дітей Богородчанської селищної ради, в.о. начальника юридичного відділу Богородчанської селищної ради, інспектора сектору ювенальної превенції ГУНП в Івано-Франківській області Івано-Франківського РУП відділення поліції №2 селища Богородчани, в.о. директора Богородчанського закладу дошкільної освіти(ясла-садок) №2 «Сонечко» Богородчанської селищної ради, головного спеціаліста з питань соціально-правового захисту дітей служби у справах дітей Богородчанської селищної ради, було встановлено, що малолітня ОСОБА_3 відсутня за місцем проживання та перебування. В результаті бесіди з бабусею ОСОБА_4 встановлено, що вона вивезла малолітню ОСОБА_3 до матері у Республіку Польща Адресу місця перебування матері та дитини за кордоном відмовилась повідомляти (а.с. 33).

За змістом копії відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України Кльоцко Анна 26.04.2024 року перетнула державний кордон України з Республікою Польща (а.с. 72).

Також, як вбачається з копій світлин, долучених до матеріалів справи представником заявника, ОСОБА_3 перебуває зі своєю матір`ю ОСОБА_2 (а.с. 73-91).

Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у зв`язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для такого перегляду відсутні, оскільки вказані заявником обставини не є нововиявленими.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком, з огляду на наступне.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).

Жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення лише з метою проведення повторного слухання і нового вирішення справи.

За змістом частини першої статті 160ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Пунктом 4частини 1статті 161ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 ЦПК України, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу (частина восьма статті 170 ЦПК України).

Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (частина перша та пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (провадження №12-158гс19), процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №752/4995/17 (провадження №14-41цс21)).

Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №127/10129/17 (провадження №14-549зц18).

Частинами 4, 5 статті 423ЦПК України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №127/10129/17 (провадження №14-549зц18) зазначено, що не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі PONOMARYOV v. UKRAINE, заява №3236/03, §40).

Для перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів такими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі цього наказу та є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права й обов`язки заявника та боржника. Нововиявленими є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених. Необхідно розрізняти нові докази та докази, які підтверджують нововиявлені обставини. Перші не можуть бути підставою для перегляду судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами, тоді як другі є даними, що підтверджують саме такі обставини.

Верховний Суд у постанові від 30 серпня 2021 року у справі №461/1229/20 зазначив, що боржниця звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення з неї аліментів на утримання дитини. Обґрунтувала доводи тим, що на час видачі наказу син не проживав постійно з батьком, а проживав з нею та її батьками. Верховний Суд погодився з відмовою суду апеляційної інстанції у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, оскільки боржниця надала докази нових, а не нововиявлених обставин, а саме наявності у неї спору з батьком дитини з приводу визначення місця проживання останньої, встановлення порядку спілкування з нею й усунення перешкод у її вихованні.

Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі №645/5876/20 погодився з відмовою у задоволенні подібної заяви. Зазначив, що з огляду на особливості наказного провадження (видачу судового наказу без проведення судового засідання та без повідомлення заінтересованих осіб), подаючи заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, боржник мав надати переконливі докази на підтвердження проживання дитини з ним порівняно з доказами матері, які вона подала разом із заявою про видачу судового наказу.

Згідно зі статтею 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 в якості нововиявленої обставини зазначає, що дитина не проживала зі стягувачем, а також, що не відомо у яких умовах перебуває дитина.

Однак, суд першої інстанції вірно встановив, що дитина ОСОБА_3 після припинення між батьками спільного проживання з батьком не проживала, а з мамою і з бабусею по лінії матері, на ім`я якої мати надала заяву про залучення її до виховання дитини; мати періодично виїжджала за межі України, чого ОСОБА_1 не заперечував та не спростував. На час звернення до суду із заявою про видачу та прийняття судом оспорюваного наказу дитина виїхала до матері в Республіку Польща і проживала разом з нею.

Відтак, суд правильно вважав, що ні тимчасове проживання дитини з бабусею матері на території України, ні її виїзд до матері за кордон не є нововиявленими обставинами в цій справі про видачу судового наказу про стягнення аліментів.

Доказів проживання дитини з ним та її утримання ОСОБА_1 не надав.

Більше того, з доводів скаржника слідує, що ці відомості були йому достовірно відомі при видачі відповідного судового наказу.

Що стосується тверджень апелянта про те, що він звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з батьком, то такі суд також не бере до уваги, оскільки на час звернення ОСОБА_2 із заявою про видачу судового наказу і на час видачі судового наказу про стягнення з батька дитини аліментів на її утримання не було законних підстав для проживання дитини з батьком.

Таким чином, ОСОБА_1 не надав суду доказів наявності істотних для справи про стягнення аліментів обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Висновки місцевого суду не суперечать нормам про те, що аліменти підлягають стягненню на користь того з батьків, з ким проживає дитина, на що посилався боржник.

З огляду на викладене, обставини, зазначені у заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, не можуть бути підставою для скасування наказу про стягнення аліментів, виданого Богородчанським районним судом 06.05.2024 року.

Схожі висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 29 серпня 2024 року у справі №589/2165/23 (провадження №61-9706св24).

Доводи апелянта про те, що наявний факт викрадення дитини, суд вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять фактичних доказів вчиненого кримінального правопорушення та даний факт не встановлений вироком суду у кримінальному провадженні.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо підроблення підпису на заяві про видачу судового наказу, оскільки вони ґрунтуються на його припущені, жодних доказів на підтвердження таких доводів суду не надано.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Судові витрати, понесені апелянтом, у зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги підлягають залишенню за ним.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст.173ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу. А згідно вимог ст. 170 ЦПК України боржник не позбавлений права звернутися до суду із заявою про скасування судового наказу або з позовом про зменшення розміру стягуваних аліментів.

Щодо заявленого до апеляційного суду клопотання про витребувати у компетентних органів документів про місце проживання ОСОБА_2 і дочки Анни в м. Варшаві; про перетин державного кордону громадянкою ОСОБА_2 , то таке не підлягало задоволенню з огляду на предмет і підстави, стадію розгляду даної справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Богородчанського районного суду від 19 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 27 вересня 2024 року.