Ухвала

від 18.11.2024 по справі 338/644/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 338/644/24

провадження № 61-14487ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богородчанського районного суду від 19 липня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу у справі № 338/644/24 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 06 травня 2024 року у справі № 338/644/24, в якій просив переглянути судовий наказ Богородчанського районного суду від 06 травня 2024 року за нововиявленими обставинами та скасувати його.

Заява мотивована тим, що Богородчанським районним судом 06 травня 2024 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Звертав увагу суду на те, що стягувач ОСОБА_2 у заяві про видачу судового наказу про стягнення аліментів зазначила, що дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з нею та перебуває на її постійному утриманні.

Однак такі твердження не відповідають дійсності та нічим не підтвердженні.

Вказув, що ОСОБА_2 не проживає з дочкою, не надає жодних коштів на її утримання та не приймає участі у її вихованні. ОСОБА_3 проживає у бабусь та перебуває на їх утриманні, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Богородчанської селищної ради від 25 квітня 2024 року № 1145-64/2024, у якому зазначено, що дитина ОСОБА_3 проживає з бабусею ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Визначено спосіб участі бабусі ОСОБА_5 у вихованні онуки.

Також згідно наказу Служби у справах дітей Богородчанської селищної ради № 81-ОД від 12 жовтня 2021 року малолітню ОСОБА_3 взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставин, внаслідок ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків. Що теж доводить, що дитина не перебуває на утриманні матері.

Крім цього, 22 квітня 2024 року ОСОБА_4 подавала заяву до селищного голови про позбавлення батьківських справ ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що батьки не виконували батьківських обов`язків протягом трьох років, зловживали спиртними напоями, не працювали, внаслідок чого діти страждали морально та психологічно.

Заявник зазначав, що він добровільно разом із своєю матір`ю та сестрою надають допомогу на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 . Натомість мати дитини не приймає участі в її вихованні, оскільки тривалий час перебуває за кордоном. А при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу стягувач ОСОБА_2 не підтвердила факт проживання дитини разом з нею та її утримання.

Вважав, що підпис на заяві про видачу судового наказу про стягнення аліментів належить не ОСОБА_2 , а іншій особі, оскільки остання тривалий час проживає за кордоном та фізично не могла власноруч підписати та подати до суду вказану заяву.

Крім того вважав, що заява ОСОБА_2 не підлягала розгляду у порядку наказного провадження, оскільки судом не залучені до справи заінтересовані особи, визначені рішенням Богородчанської селищної ради.

Вказані обставини вважав нововиявленими та істотними для вирішення справи, що не були встановлені судом.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 19 липня 2024 року, яка залишена без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року, у задоволені заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового наказу Богородчанського районного суду від 06 травня 2024 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що підстави для перегляду за нововиявленими обставинами відсутні, оскільки вказані заявником обставини не є нововиявленими.

ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 24 жовтня 2024 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Богородчанського районного суду від 19 липня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року. Посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що приймаючи ухвалу і постанову суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, оскільки підставою для перегляду за нововиявленими обставинами відповідно до частини другої статті 423 є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду. Істотними для справи у даному випадку є обставини, пов`язані з перебуванням дітей ОСОБА_2 Кирила та Анни на обліку у Службі у справах дітей Богородчанської селищної ради (наказ № 81-ОД від 12 жовтня 2021 року). Ці істотні обставини вказані у заяві від 14 травня 2024 року і підтверджені відповідними документами (копії в додатку З-б). Судовий наказ про стягнення аліментів суддя Битківський Л. М. видав О6 травня 2024 року, коли істотні для справи обставини не були встановлені судом. Для забезпечення об`єктивного та неупередженого розгляду справи на підставі статті 53 ЦПК України, якщо суд встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Однак суд припустився, на його думку, суттєвої помилки, не залучивши до справи службу у справах дітей Богородчанської селищної ради, як третю особу. Не виправив цього недоліку і апеляційний суд. Щодо обставин, які не були і не могли бути відомі особі, яка звертається до суду, на час розгляду справи - це місце і умови перебування його дочки ОСОБА_6 . Не гроші (у нього немає заборгованості по сплаті аліментів}, а умови безпечного життя дитини є пріоритетними в цій справі.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що 06 травня 2024 року Богородчанським районним судом за заявою ОСОБА_2 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 з 18 серпня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Однак, сторони разом не проживають.

Відповідно до копії Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19 вересня 2018 року № 2601-13612 законним представником ОСОБА_3 , що супроводжує малолітню дитину, є ОСОБА_4 .

Також згідно нотаріально посвідченої заяви від 08 жовтня 2021 року ОСОБА_2 залучила свою матір (бабусю дітей) ОСОБА_4 до виховання своїх малолітніх дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на неї на час відсутності матері відповідальність за піклування та виховання дітей, а також прийняття рішень по захисту їх прав та законних інтересів.

25 квітня 2024 року рішенням виконавчого комітету Богородчанської селищної ради № 1145-64/2024 затверджено висновок щодо визначення способу участі бабусі ОСОБА_5 у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_3 .

Згідно копії Акту про відсутність дитини за місцем проживання та перебування, складеного 01 травня 2024 року комісією у складі першого заступника селищного голови Богородчанської селищної ради, начальника служби у справах дітей Богородчанської селищної ради, в. о. начальника юридичного відділу Богородчанської селищної ради, інспектора сектору ювенальної превенції ГУНП в Івано-Франківській області Івано-Франківського РУП відділення поліції № 2 селища Богородчани, в. о. директора Богородчанського закладу дошкільної освіти(ясла-садок) №2 «Сонечко» Богородчанської селищної ради, головного спеціаліста з питань соціально-правового захисту дітей служби у справах дітей Богородчанської селищної ради, було встановлено, що малолітня ОСОБА_3 відсутня за місцем проживання та перебування. В результаті бесіди з бабусею ОСОБА_4 встановлено, що вона вивезла малолітню ОСОБА_3 до матері у Республіку Польща. Адресу місця перебування матері та дитини за кордоном відмовилась повідомляти.

Апеляційним судом встановлено, що за змістом копії відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_8 26 квітня 2024 року перетнула державний кордон України з Республікою Польща.

Суд зазначив, що з копій світлин, долучених до матеріалів справи представником заявника, ОСОБА_3 перебуває зі своєю матір`ю ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (частина п`ята статті 183 СК України).

Аналогічні за змістом положення містяться й у пункті 4 частини першої статті 161 ЦПК України.

Боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу (частина перша статті 170 ЦПК України).

У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу (частини сьома-восьма статті 170 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що судовий наказ про стягнення аліментів на утримання дитини не може бути скасований за заявою боржника, проте може бути переглянутий за нововиявленими обставинами, перелік яких не є вичерпним.

Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18, пункт 26).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Тому обставиною, яка підлягала встановленню судом при видачі судового наказу в справі, яка переглядається, є обставина спільного проживання дитини, на утримання якої пропонується стягнути аліменти, разом із матір`ю.

У заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилався на те, що матір дитини ОСОБА_2 не проживає з дочкою, не надає жодних коштів на її утримання та не приймає участі у її вихованні. ОСОБА_3 проживає у бабусь та перебуває на їх утриманні, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Богородчанської селищної ради від 25 квітня 2024 року № 1145-64/2024, у якому зазначено, що дитина ОСОБА_3 проживає з бабусею ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Визначено спосіб участі бабусі ОСОБА_5 у вихованні онуки. Також згідно наказу Служби у справах дітей Богородчанської селищної ради № 81-ОД від 12 жовтня 2021 року малолітню ОСОБА_3 взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставин, внаслідок ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків. Що теж доводить, що дитина не перебуває на утриманні матері. Крім цього, 22 квітня 2024 року ОСОБА_4 подавала заяву до селищного голови про позбавлення батьківських справ ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що батьки не виконували батьківських обов`язків протягом трьох років, зловживали спиртними напоями, не працювали, внаслідок чого діти страждали морально та психологічно. Заявник зазначав, що він добровільно разом із своєю матір`ю та сестрою надають допомогу на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 . Натомість мати дитини не приймає участі в її вихованні, оскільки тривалий час перебуває за кордоном. А при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу стягувач ОСОБА_2 не підтвердила факт проживання дитини разом з нею та її утримання.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

З урахуванням особливостей наказного провадження щодо видачі судового наказу без проведення судового засідання та повідомлення заінтересованих осіб боржник при поданні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами мав надати рівнозначно переконливі докази на підтвердження проживання дитини з ним порівняно з доказами, наданими ОСОБА_2 при поданні заяви про видачу судового наказу.

Суди встановили, що приймаючи рішення про видачу судового наказу, суд виходив із даних долучених до заяви, які свідчили, що дитина після припинення шлюбних стосунків між батьками залишилась проживати з матір`ю та, виходячи із відсутності домовленості між батьками щодо виконання батьком обов`язку утримувати дитину.

ОСОБА_1 в судовому засіданні при розгляді його заяви вказаних обставин не спростовував. Більше того, у поданому ним висновку служби у справах дітей від 25 квітня 2024 року щодо визначення способу участі бабусі ОСОБА_5 у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_3 вказану обставину підтверджено. Зокрема вказано, що дитина залишилась проживати разом із матір`ю та бабусею. Час від часу мати дитини виїжджає за межі України, а саме до Республіки Польща.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Встановивши, що ОСОБА_1 , не довів наявність нововиявлених обставин на момент видачі судового наказу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Згідно частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Керуючись статтями260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богородчанського районного суду від 19 липня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу у справі № 338/644/24 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат