Постанова

від 27.09.2024 по справі 910/3783/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2024 р. Справа № 910/3783/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 (суддя Борисенко І.І.)

про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "ІндустріалБанк"

про визнання поруки припиненою

у справі № 910/3783/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "ІндустріалБанк"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій";

2) ОСОБА_1 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга-Прогрес",

про стягнення 1 039 861,26 дол. США та 511 733 775,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

У березні 2023 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "ІндустріалБанк" (далі - ПАТ АКБ "ІндустріалБанк", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" (далі - ТОВ "Меркурій", відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 1 039 861,26 дол. США та 511 733 775,00 грн за договором кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006, що забезпечено договором поруки від 30.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за № 910/3783/23; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.05.2023. Цією ж ухвалою встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; попереджено відповідачів, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у даній справ за клопотанням відповідача-1 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга-Прогрес".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у даній справі була призначена судова оціночно-будівельна експертиза, проведення якої доручено Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса", у зв`язку з чим провадження у справі зупинено.

04.12.2023 з Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" надійшли матеріали справи № 910/3783/23 та клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи від 23.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 поновлено провадження у справі № 910/3783/23 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у даній справі було зобов`язано позивача вчинити дії на виконання клопотання експерта, визначені в цій ухвалі. Цією ж ухвалою зупинено провадження у справі № 910/3783/23 до отримання висновку судової експертизи, матеріали справи направлено до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" для проведення судової експертизи, яка була призначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10 2023.

21.03.2024 від ПАТ АКБ "ІндустріалБанк" надійшла заява про залишення позову без розгляду, в якому банк просив також повернути судовий збір, сплачений за поданий позов.

26.03.2024 справа повернулась до Господарського суду міста Києва з висновком експертів за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи, у зв`язку з чим ухвалою суду від 27.03.2024 провадження у справі № 910/3783/23 було поновлено, призначено підготовче засідання на 09.04.2024.

08.04.2024 від відповідача-2 - ОСОБА_1 надійшов зустрічний позов, заявлений до ПАТ АКБ "ІндустріалБанк", про визнання припиненою поруки за договором поруки від 30.06.2017 (та за додатковими угодами до нього), укладеного між ПАТ АКБ "ІндустріалБанк" та ОСОБА_1 , із метою забезпечення зобов`язань ТОВ "Меркурій" за договором кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (зі змінами та доповненнями).

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/3783/23 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для подачі зустрічного позову. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ АКБ "ІндустріалБанк" про визнання поруки припиненою повернуто заявнику без розгляду.

Місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач мав право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву, а саме протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали. 10.05.2023 представник відповідача-2 ознайомився з матеріалами справи, про що свідчить розписка останнього на клопотанні від 01.05.2023. Виходячи із цього, кінцевим строком для подання ОСОБА_1 зустрічного позову стало 25.05.2023, натомість зустрічний позов подано з пропуском встановленого строку. Відповідачем-2 не наведено поважних причин пропуску процесуального строку на подання зустрічного позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/3783/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що:

- ухвала Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у даній справі є необґрунтованою, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження і оцінки;

- об`єктивною та поважною причиною пропуску процесуального строку на подачу зустрічного позову є те, що ОСОБА_1 не було відомо про дійсну ринкову вартість предмета іпотеки на підставі оцінки, проведеної установою, визначеною ухвалою суду, а саме об`єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 8 125,10 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- виключно після проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи та отримання висновку експертів № 24866/24951 від 18.03.2024 відповідач-2 отримав правову підставу на подання зустрічного позову з однією правомірною вимогою.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/3783/23 та поновлено ОСОБА_1 зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/3783/23; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 26.06.2024.

Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, планові та екстрені відключення електроенергії по місту Києву, дана апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Позиції учасників справи

ПАТ АКБ "ІндустріалБанк" у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Виходячи з норм статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема на судовий захист, ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Отже, право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним. Подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо її подання.

Частиною першою статті 46 ГПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Нормою пункту 3 частини другої статті 46 ГПК України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Отже, право пред`явити зустрічний позов може бути реалізоване у строк, встановлений ГПК України, а саме для подання відзиву, який є строком, встановленим законом, оскільки в нормах пункту 3 частини другої статті 46 та частини першої статті 180 ГПК України не йдеться про встановлення ними строку для подання відзиву судом, а імперативно законом встановлено період часу для подання зустрічного позову, який має відповідати строку для подання відзиву.

За нормою частини шостої статті 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Так, прямо з норми частини восьмої статті 165 ГПК України вбачається, що для подачі відзиву строк встановлює суд у межах граничного строку - 15 днів з дня вручення ухвали.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).

Частиною першою статті 116 ГПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Подібну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.12.2019 у справі № 910/5172/19.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/3783/23, у пункті 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 про відкриття провадження у справі № 910/3783/23 відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Матеріалами оскарження у даній справі підтверджено, що зазначена ухвала була направлена відповідачу-2 07.04.2023 за зареєстрованим місцем його проживання - АДРЕСА_2 , однак, 10.05.2023 ухвала була повернута до Господарського суду міста Києва органом поштового зв`язку із відміткою про закінчення терміну зберігання поштового відправлення, тобто більше, ніж через місяць.

Північний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19 та від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20).

У постанові від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 Верховний Суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 94, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

02.05.2023 ОСОБА_1 подано клопотання, в якому він вказав, що жодних процесуальних документів не отримував, про наявність позовного провадження дізнався 01.05.2023 з інформації, розміщеної на офіційному сайті "Судова влада України" за посиланням: https://court.gov.ua, у зв`язку із чим просив відкласти підготовче засідання, призначене на 02.05.2023 о 16:00, або оголосити перерву; надати можливість ознайомитись із матеріалами даної справи.

10.05.2023 представник відповідача-2 (адвокат Дейко Є.А.) був ознайомлений з матеріалами справи, про що свідчить відповідна відмітка останнього на клопотанні від 01.05.2023.

Отже, 10.05.2023 вважається днем вручення ОСОБА_1 ухвали Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 про відкриття провадження у даній справі.

Відтак, з огляду на наведені обставини та норми статті 180 ГПК України, відповідач-2 мав право подати відзив на позовну заяву, а відповідно й пред`явити зустрічний позов у строк до 25.05.2023 (включно), проте зустрічний позов ОСОБА_1 був поданий 08.04.2024, тобто з порушенням встановленого законом процесуального строку.

У зустрічному позові відповідач-2 просив поновити строк для подання зустрічного позову.

В якості причин пропуску процесуального строку на подачу зустрічного позову відповідач-2 вказав, що:

- ОСОБА_1 не було відомо про дійсну ринкову вартість предмета іпотеки, а саме: об`єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 8 125,10 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ринкова вартість предмета іпотеки стала відома відповідачу-2 за результатами проведеної комісійної судової оціночно-будівельної експертизи (висновок № 24866/24951 від 18.03.2024) у даній справі;

- ОСОБА_1 не мав можливості дізнатись про дійсну ринкову вартість предмета іпотеки раніше, оскільки позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на звіт про оцінку, згідно з яким ціна предмета іпотеки була нижчою.

Відповідно до статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша).

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (частина третя).

За змістом наведеної статті 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови звернення учасника із заявою про поновлення такого строку, в якій він має навести причини пропуску строку, а суд оцінити наведені заявником причини на предмет їх поважності.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк виступає одним із ключових елементів господарсько-процесуальної форми і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.

Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з-поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, із початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Питання щодо поновлення встановленого законом строку безпосередньо пов`язане з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).

Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності.

Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 918/604/23.

Здійснивши оцінку обґрунтувань відповідача-2 та наявних у цій частині доказів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що зазначені відповідачем-2 причини пропуску є неповажними, оскільки судом встановлено, що про наявність позову, який розглядається у суді, відповідач-2 був обізнаний 01.05.2023, що підтверджується клопотанням про відкладення підготовчого судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи, датоване 01.05.2023 (а.с. 25 матеріалів оскарження ухвали від 10.04.2023).

Крім того, з матеріалів оскарження ухвали від 10.04.2023, які направлені суду апеляційної інстанції, також вбачається, що відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву, який зареєстрований канцелярією Господарського суду міста Києва 24.05.2023 (а.с. 27 матеріалів оскарження ухвали від 10.04.2023). На що суд першої інстанції послався в оскаржуваній ухвалі.

При цьому місцевий господарський суд правильно зазначив строк для подання зустрічного позову, вказавши останнім днем 25.05.2023.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 проти вимог заперечив, однією з підстав вказав, що позивач скористався своїм правом на стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, тому вимоги банку щодо стягнення залишку кредитного боргу є недійсними. Крім того, не погоджуючись зі звітом банку (виконаного ТОВ "Увекон Ленд") про оцінку предмета іпотеки, вказав, що позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки припиняє всі вимоги кредитора до боржника.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що відповідач-2, якому було достеменно відомо про вартість предмета іпотеки, визначену в позові, яку він вважав заниженою, вже на етапі подачі відзиву мав можливість надати власний звіт оцінки ринкової вартості предмета іпотеки, проте своїм правом не скористався.

Крім того, починаючи з липня 2023 року, відповідач-1 та третя особа заперечували проти виконаного на замовлення банку звіту оцінки предмета іпотеки, про що був обізнаний і відповідач-2. Зокрема:

- у липні 2023 року ТОВ "Меркурій" посилалось на вказану обставину у відзиві від 11.07.2023 та клопотанні від 11.07.2023 про призначення експертизи. Вказані документи були направлені на адресу відповідача-2 та були предметом розгляду судом у судових засіданнях;

- у серпні 2023 року третя особа надала клопотання від 08.08.2023 про долучення висновку експерта Ігнатькова, в якому вартість предмета іпотеки є більшою, ніж у звіті ТОВ "Увекон Ленд" (наданому банком). Вказаний документ був направлений на адресу відповідача-2 та був предметом розгляду судом у судових засіданнях.

Крім того, у серпні 2023 року ОСОБА_1 було подане клопотання від 07.08.2023 про долучення рецензії на звіт ТОВ "Увекон Ленд" як заперечення ринкової вартості, зазначеної в цьому звіті.

Також, у жовтні-листопаді 2023 року відповідачем-2, на підтвердження його позиції щодо вартості предмета іпотеки, були надані клопотання від 17.10.2023 та додаткові пояснення від 06.11.2023, в яких останній просив поновити строк та долучити в якості доказу висновок експерта Свістунова, складений на замовлення ОСОБА_1 .

Отже, як зазначив місцевий господарський суд, відповідач-2 ще з липня 2023 року був обізнаний щодо заперечень вартості предмета іпотеки, визначеної на підставі звіту ТОВ "Увекон Ленд", та більше того, у листопаді 2023 року надав власний висновок експерта, звертаючи при цьому увагу на те, що визначена в ньому вартість предмета іпотеки повністю припиняє заборгованість за кредитним договором.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що доводи відповідача-2 про те, що про визнання поруки припиненою йому стало відомо лише з висновку комісійної судової оціночно-будівельної експертизи від 18.03.2024, є безпідставними.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильних висновків про те, що зустрічний позов відповідач-2 мав змогу подати вчасно, у строк та спосіб, визначені законом, а не посилатись на висновок вказаної комісійної судової оціночно-будівельної експертизи.

Доводи скаржника, що до результатів судової оціночно-будівельної експертизи (висновок № 24866/24951 від 18.03.2024), проведеної на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у даній справі, не було відомо дійсну вартість предмета іпотеки, а саме об`єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень (в літ. "А"), загальною площею 8 125,10 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , колегією суддів апеляційної інстанції не беруться до уваги, оскільки дата призначення зазначеної експертизи виходить за межі строку для пред`явлення зустрічної позовної заяви, а саме 25.05.2023.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про повернення заявнику зустрічної позовної заяви на підставі частини шостої статті 180 ГПК України.

При цьому, слід зазначити, що правова позиція, що подання зустрічної позовної заяви із пропуском строку для подання відзиву є підставою для її повернення, є послідовною та викладена в низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 08.08.2023 у справі № 903/951/22 та від 06.12.2023 у справі № 918/604/23.

Також суд першої інстанції слушно зауважив, що повернення зустрічного позову не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Доводи скаржника не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з повним з`ясуванням обставин справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/3783/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали оскарження у даній справі повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська