Постанова

від 23.09.2024 по справі 906/296/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року Справа № 906/296/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: Зінкевич Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Логістик Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 30 квітня 2024 року у справі №906/296/23 (повний текст складено 10 травня 2024 року, суддя Лозинська І.В.)

за позовом Оліївської сільської ради

до Приватного підприємства "Логістик Плюс"

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва з одночасним припиненням речових прав

ВСТАНОВИВ:

Оліївська сільська рада звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "Логістик Плюс" про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою площею 10 га, кадастровий номер 1822085600:03:001:0043, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, пров. Щорса, 3, буд. 2, шляхом скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва з одночасним припиненням речових прав.

Підставами вказаного позову є незаконність проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва за відсутності усіх передбачених законом підстав та документів, а також фізична відсутність самого об`єкта незавершеного будівництва як об`єкта матеріального світу.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08 червня 2023 року у справі №906/296/23, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 вересня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі №906/296/23 частково задоволено касаційну скаргу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 вересня 2023 року та рішення Господарського суду Житомирської області від 08 червня 2023 року, а справу №906/296/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд зазначив, що під час розгляду справи як у суді першої, так і суді апеляційної інстанції, позивач наголошував на відсутності спірного об`єкта на земельній ділянці. Проте суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки відповідним доводам позивача. Помилковими є висновки судів щодо неефективності обраного позивачем способу захисту з посиланням на те, що він не призведе до повернення йому орендарем земельної ділянки в належному стані, оскільки суди не врахували змісту порушених, на думку позивача, прав. Так, позивач стверджував, що його права порушуються не наявністю на його земельній ділянці майна відповідача та/або не поверненням цієї земельної ділянки у належному стані, а наявністю державної реєстрації за відповідачем об`єкта незавершеного будівництва, який фізично не існує. Суди попередніх інстанцій, зазначивши про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права, обмежилися формальним підходом до розгляду справи, не встановивши при цьому наявності спірного майна на належній позивачу земельній ділянці, а тому і наявності/відсутності порушеного права позивача.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30 квітня 2024 року у справі №906/296/23 задоволено позов Оліївської сільської ради до Приватного підприємства "Логістик Плюс" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва з одночасним припиненням речових прав.

Вирішено усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, площею 10 га, з кадастровим номером 1822085600:03:001:0043, за адресою Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, пров. Щорса, 3, буд. 2, шляхом скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва з одночасним припиненням речових прав.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Логістик Плюс" на користь Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області 2684 грн судового збору.

Господарський суд Житомирської області встановив, що серед переліку документів, на підставі яких була здійснена реєстрація за відповідачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва, відсутній технічний паспорт на виробничий будинок АДРЕСА_1 від 21 серпня 2013 року. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на земельній ділянці площею 10 га, кадастровий номер 1822085600:03:001:0043, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, пров. Щорса, 3, буд. 2, фізично відсутній об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано за ПП "Логістик Плюс". Тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва з одночасним припиненням речових прав є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Логістик Плюс" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 30 квітня 2024 року у справі № 906/296/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що на момент державної реєстрації об`єкт незавершеного будівництва знаходився на земельній ділянці; дійсно на момент подачі позову на земельній ділянці верхня частина будинку АДРЕСА_1 частково була знята та викрадена, але був наявний фундамент, що підтверджує наявності на території відповідної конструкції; станом на день розгляду позову в суді першої інстанції, на земельній ділянці верхня частина будинку АДРЕСА_1 повернута та поставлена на фундамент; 04 березня 2024 року представником відповідача направлено лист до позивача щодо спільного обстеження земельної ділянки, але відповіді так і не отримали; 04 березня 2024 року представником відповідача до суду було направлено клопотання про долучення фотодоків будинку, копію технічного паспорту від 21 серпня 2013 року, інформація з державного реєстру речових прав від 23 серпня 2023 року та інформацію з державного земельного кадастру від 23 серпня 2023 року на виконання постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 грудня 2023 року у справі №906/296/23; 08 березня 2024 року представниками позивача в односторонньому порядку здійснили Акт огляду земельної ділянки (клопотання відповідача про визнання даного доказу недопустимим судом не розглядалось).

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції взагалі не надав жодну оцінку або мотивування щодо відхилення таких доказів як: технічного паспорту від 21 серпня 2013 року, інформації з державного реєстру речових прав від 23 серпня 2023 року, інформації з державного земельного кадастру від 23 серпня 2023 року.

Апелянт стверджує, що для проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва надав всі належні документи для відповідної державної реєстрації незавершеного будівництва та об`єкт незавершеного будівництва знаходився на земельній ділянці площею 10 га, кадастровий номер 1822085600:03:001:0043, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, пров. Щорса, 3, буд. 2 зворотнього позивачем не доведено та доказів не долучено.

На переконання апелянта, позивачем не долучено доказів, які б підтверджували користування та розпорядження земельною ділянкою відповідачем у незаконний спосіб. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту. Скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва є окремою самостійною вимогою в обґрунтування якої позивачем, за доводами позовної заяви, покладено неправомірність дій реєстратора при вчиненні реєстраційних дій, і не може бути визначений як спосіб виконання негаторного позову. Вимога про усунення перешкод в користуванні майном має стосуватися тих дій, які підлягають вчиненню відповідачем (повернути, звільнити земельну ділянку; привести її в попередній стан; демонтувати розташовані на ній об`єкти).

В апеляційній скарзі також заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи нового доказу, а саме технічного паспорту на виробничий будинок від 21 травня 2024 року.

В обгрунтування даного клопотання зазначено, що в суді першої інстанції на спростування позиції позивача та виконання ухвали суду, відповідач надав Господарському суду Житомирської області фотодокази щодо наявності на земельній ділянці площею 10 га, кадастровий номер 1822085600:03:001:0043, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, провулок Щорса, 3, буд. 2, об`єкту незавершеного будівництва, копію технічного паспорту на виробничий будинок від 21 серпня 2013 року; інформація з державного реєстру речових прав від 23 серпня 2023 року; інформацію з державного земельного кадастру від 23 серпня 2023 року. Однак, в подальшому суд витребував у відповідача оригінал технічного паспорту на виробничий будинок від 21 серпня 2013 року. Відповідач зазначав, що надасть оригінал доказу для дослідження судом, однак виявилось, що оригінал технічного паспорту на виробничий будинок від 21 серпня 2013 року втрачено (загублено), а тому не мав можливості його надати. У зв`язку з тим, що було втрачено оригінал технічного паспорту на виробничий будинок від 21 серпня 2013 року відповідач був вимушений виготовити новий технічний паспорт на виробничий будинок від 21 травня 2024 року з відповідними додатками до нього (копія технічного паспорту та окремих додатків додаються до матеріалів справи). Апелянт не знав про нові докази та не мав можливості подати їх в суді першої інстанції. Відповідач не міг подати докази в суді першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 червня 2024 року у справі №906/296/23 залишено без руху апеляційну скаргу Приватного підприємства "Логістик Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 30 квітня 2024 року у справі №906/296/23. Зобов`язано скаржника - Приватне підприємство "Логістик Плюс" усунути, протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 4026 грн в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір", нову редакцію апеляційної скарги, оформлену з дотриманням положень статті 258 ГПК України та докази надсилання нової редакції апеляційної скарги іншому учаснику справи, з яких буде вбачатися перелік надісланих документів, договір про надання правничої допомоги №23-08/23 від 23 серпня 2023 року, на підставі якого видано ордер серії АА № 1403845 від 06 лютого 2024 року та належним чином оформлений ордер.

28 червня 2024 року від Приватного підприємства "Логістик Плюс" надійшла заява про усунення недоліків по справі №906/296/23.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 червня 2024 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді Петухова М.Г. у період з 17 червня 2024 року по 19 липня 2024 року включно, здійснено повторний розподіл судової справи та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Мельник О.В., суддя Олексюк Г.Є.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 липня 2024 року у справі №906/296/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Логістик Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 30 квітня 2024 року у справі №906/296/23 та призначено розгляд апеляційної скарги на "02" вересня 2024 р. об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 вересня 2024 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Олексюк Г.Є. у період з 05 серпня 2024 року по 06 вересня 2024 року включно, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В., суддя Мельник О.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 вересня 2024 року у справі №906/296/23 прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства "Логістик Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 30 квітня 2024 року у справі №906/296/23 до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

02 вересня 2024 року від представника апелянта - Приватного підприємства "Логістик Плюс" через "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, яке обгрунтоване тим, що представник апелянта мав на меті прийняти участь по справі №906/296/23 особисто з відвідуванням судового засідання. Однак, 02 вересня 2024 року Україна (особливо території м.Києва та Бучанського району Київської області) підділася масовому обстрілу російською федерацією з використанням ракетного озброєння та шахедів з відповідними наслідками для зазначених територій. Оскільки обстріл відбувся на територіях де проживає адвокат Д.Зінкевич, станом на дану дату прибуття в судове засідання не є можливим.

Крім того, у клопотанні про відкладення розгляду справи представником ПП "Логістик Плюс" - адвокатом Зінкевич Д.В. заявлено клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 вересня 2024 року у справі №906/296/23 розгляд апеляційної скарги відкладено на 23 вересня 2024 року об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2. Задоволено заяву представника ПП "Логістик Плюс" адвоката Зінкевича Дмитра Валерійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Забезпечено представнику ПП "Логістик Плюс" - Зінкевичу Дмитру Валерійовичу проведення судового засідання "23" вересня 2024 р. о 11:00 год. у режимі відеоконференції у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду (33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59) у залі судових засідань №2 (ВКЗ).

Щодо клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи нового доказу, а саме технічного паспорту на виробничий будинок від 21 травня 2024 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частин 1, 2, 3, 8 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - разом з поданням відзиву або письмових пояснень. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Приписами частин 1 та 3 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Аналіз наведеної норми свідчить, що учасник справи, який подає нові докази до суду апеляційної інстанції, має належним чином обґрунтувати наявність причин, що об`єктивно не залежали від нього, що унеможливили подання цього доказу до суду першої інстанції. Приймаючи новий доказ у суді апеляційної інстанції, цей суд має обґрунтувати своє рішення, встановити, що такі докази не могла сторона подати до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (схожий за змістом правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі №909/722/14, від 01 липня 2021 року у справі №46/603).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями установленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - апелянта) (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 червня 2020 року у справі №909/965/16, від 26 лютого 2019 року у справі №913/632/17, від 13 січня 2021 року у справі №10/Б-921/1442/2013).

Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 вересня 2019 року у справі №922/393/18, від 16 грудня 2020 року у справі №908/1908/19, від 19 жовтня 2021 року у справі №903/533/21.

З доданого до апеляційної скарги технічного паспорту на виробничий будинок вбачається, що він датований 21 травня 2024 року, тоді як оскаржуване рішення ухвалене 30 квітня 2024 року.

Таким чином, враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів.

В судовому засіданні 23 вересня 2024 року, яке проводилось в режимі відеоконфренеції у відповідності до статті 197 ГПК України, представник відповідача повністю підтримав вимоги і доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23 січня 2006 року між Оліївською сільською радою (орендодавець, позивач) та Приватним підприємством "Укрпродукт Логістикс" (наразі - Приватне підприємство "Логістик Плюс") (орендар, відповідач) укладено договір оренди землі від 23 січня 2006 року (далі - договір) /т.1, а.с. 8-11/, згідно пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під будівництво виробничої бази та обслуговуючих приміщень, із земель резерву Оліївської сільської ради в межах села Оліївка.

Згідно з пунктом 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 10,0 га, в тому числі, 3,2164 га, - ріллі, 5,3230 га - пасовищ, 0,1874 га, - лісу, 1,2706 - боліт, 0,0026 - канав та копанок.

За умовами пункту 4 договору, земельна ділянка передається без будівель і споруд.

Згідно з пунктом 8 договору, договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 42 договору).

23 січня 2006 року договір зареєстровано за №040620900001 у державному районному відділі Житомирської регіональної Філії підприємства "Центр державного земельного кадастру".

23 січня 2006 року між орендодавцем та орендарем було складено та підписано акт приймання - передачі об`єкта (земельної ділянки) за договором оренди від 23 січня 2006 року, відповідно до якого орендодавець передав земельну ділянку кадастровий №1822085600030010043, площею 10 га, розташовану в адміністративних межах Оліївської сільської ради, а орендар прийняв вищевказану земельну ділянку в оренду строком на 10 років /т.1, а.с. 12/.

01 березня 2007 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 23 січня 2006 року, за умовами пункту 1 якої в зв`язку зі зміною назви ПП "Укрпродукт Логістикс" на ПП "Логістик Плюс" з 01 березня 2007 року в тексті договору слова ПП "Укрпродукт Логістикс" замінено словами ПП "Логістик Плюс" /т.1, а.с. 13/.

14 листопада 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору оренди землі від 23 січня 2006 року, за умовами якої пункти 9 та 10 договору викладено в новій редакції: "Орендна плата вноситься у грошовому виразі в сумі 75450,00 грн на рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки"; "Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством". Всі інші умови вищевказаного договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов`язання /т.1, а.с. 50/.

Рішенням Оліївської сільської ради "Про затвердження витягів з нормативної грошової оцінки та встановлення розміру орендної плати та користування земельними ділянками" від 01 квітня 2016 року було затверджено витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та продовжено термін дії договору оренди земельних ділянок на термін, вказаний в додатку №1 даного рішення /т.1, а.с. 60/.

Згідно з додатком №1 до вказаного рішення, строк дії договору оренди земельної ділянки 10,0 га, кадастровий номер 1822085600:03:001:0043 ПП "Логістик Плюс" було продовжено терміном на 5 років /т.1, а.с. 61/.

За розпорядженням Оліївського сільського голови "Про створення комісії по обтяженню земельної ділянки" №46-01-А/20 від 14 грудня 2020 року було вирішено створити комісію по обстеженню земельної ділянки площею 10,0 га, кадастровий номер 1822085600:03:001:0043 комунальної форми власності; комісії провести обстеження земельної ділянки площею 10,0 га, кадастровий номер 1822085600:03:001:0043 та скласти акт обстеження земельної ділянки /т.1, а.с. 18/.

21 грудня 2020 року комісією в складі представників Оліївської сільської ради було складено та підписано акт обстеження земельної ділянки, в якому зазначено, що за результатами проведеного обстеження земельної ділянки площею 10,0 га, кадастровий номер 1822085600:03:001:0043 комунальної форми власності, що розташована в с. Оліївка в ході обстеження було виявлено, що:

- Приватне підприємство "Логістик Плюс" не виконує умови договору оренди землі, а саме, на земельній ділянці відсутні ознаки використання земельної ділянки за цільовим призначенням, відсутня додаткова угода до договору оренди землі відповідно прийнятого рішення Оліївської сільської ради від 01 квітня 2016 року "Про затвердження витягів з нормативної грошової оцінки та встановлення розміру орендної плати за користування земельними ділянками";

- на земельній ділянці відсутні капітальні будівлі, споруди окрім рекламного біг-борду;

- відповідних до даних, що внесені в Національну кадастрову систему, виявлено накладання на дану ділянку сусідніх земельних ділянок, що не відповідають фактичному місцю розташування, в зв`язку з чим здійснено перетин з земельною ділянкою площею 10,0 га, кадастровий номер 1822085600:03:001:0043 /т.1, а.с. 19, 20/.

Комісія рекомендувала, зокрема, на черговій сесії розглянути питання щодо доцільності використання земельної ділянки ПП "Логістик Плюс", скасувати правовстановлюючі документи на нерухоме майно у зв`язку з його відсутністю.

22 лютого 2023 року інженером з інвентаризації нерухомого майна - ФОП Шелегатською Л.В. за замовленням Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області було проведено обстеження земельної ділянки площею 10 га, кадастровий номер 1822085600:03:001:0043 за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка та встановлено, що на земельній ділянці забудови відсутні /т.1, а.с. 21/.

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №321735083 від 02 лютого 2023 року за ПП "Логістик Плюс" зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 10 га (кадастровий номер 1822085600:03:001:0043) з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, строк дії: договір укладено на 10 років з правом пролонгації /т.1, а.с. 14, 15/.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 02 лютого 2023 року за Приватним підприємством "Логістик Плюс" зареєстровано незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості з відсотком готовності 91 за адресою: Житомирська обл., Житомирський р., с. Оліївка, провулок Щорса 3, будинок 2, яке знаходиться на земельній ділянці площею 10,0 гектара, кадастровий номер 1822085600:03:001:0043, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури /т.1, а.с. 16-17/.

Підставою внесення запису про реєстрацію права власності на незавершене будівництво 28 жовтня 2015 року є рішення державного реєстратора Артемчук О.Д. про державну реєстрацію №25754150 від 02 листопада 2015 року.

Реєстрація за відповідачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва була проведена 28 жовтня 2015 року на підставі таких документів: декларації про початок виконання будівельних робіт від 08 вересня 2015 року №ЖТ083152610925, виданої Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції Житомирської області; додаткової угоди до договору оренди землі від 23 січня 2006 року; додаткової угоди №2 до договору оренди землі від 23 січня 2006 року; договору оренди землі від 23 січня 2006 року.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно №369732419 від 14 березня 2024 року державна реєстрація припинення права оренди Приватним підприємством "Логістик Плюс" була здійснена державним реєстратором Гур`євою Т.В. 30 березня 2023 року, серед іншого, на підставі витягу з рішення тридцять четвертої сесії VIII скликання Оліївської сільської ради "Про припинення дії договору оренди землі" №826 від 08 березня 2023 року /т.2, а.с. 90-92/.

Згідно з копіями технічного паспорту на виробничий будинок АДРЕСА_1 , який виготовлений 21 серпня 2013 року Комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, характеристика будинку: будівля персоналу, площа - 13,3 кв. м., рік побудови - 2013 /т.2, а.с. 25, 26/.

08 березня 2024 року комісія в складі представників Оліївської сільської ради склала та підписала акт обстеження земельної ділянки, в якому зазначено, що на земельній ділянці площею 10 га, кадастр. №1822085600:03:001:0043 за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, розташована тимчасова споруда (металевий вагончик), орієнтовною площею 24 кв. м., яка встановлена на лежачі бетонні стовпи, фундамент відсутній /т.2, а.с. 81/.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що державний реєстратор при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №25754152 від 02 листопада 2015 року на підставі якого було здійснено запис 11847360 про реєстрацію за відповідачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва, діяв всупереч пункту 83 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Також вказує, що на земельній ділянці відсутній будь-який об`єкт незавершеного будівництва. Зазначає, що оскільки самого об`єкта незавершеного будівництва на земельній ділянці немає, а права позивача порушуються наявністю державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, то належним способом захисту порушеного права є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою є скасування державної реєстрації прав.

У поясненнях від 08 березня 2024 року ПП "Логістик Плюс" зазначає, що викладені обставини позивачем та обґрунтування позову не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки на момент подачі позову на земельній ділянці верхня частина будинку АДРЕСА_1 , частково була знята та викрадена, але був наявний фундамент, що підтверджує наявності на території відповідної конструкції. Одночасно відповідачем повідомлено, що станом на дату подання пояснень на земельній ділянці верхня частина зазначеного будинку повернута та поставлена на фундамент, на підтвердження чого надано фотознімки.

Як вбачається колегією суддів, позов обгрунтовано тим, що державний реєстратор при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №25754152 від 02 листопада 2015 року, на підставі якого було здійснено запис 11847360 про реєстрацію за відповідачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва діяв всупереч пункту 83 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень; на спірній земельній ділянці відсутній будь-який об`єкт незавершеного будівництва; об`єкт незавершеного будівництва не є нерухомістю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 грудня 2023 року у справі №906/296/23 касаційну скаргу позивача задоволено частково; постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 вересня 2023 року та рішення Господарського суду Житомирської області від 08 червня 2023 року у даній справі скасовано; справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Відповідно до частини 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Верховним Судом у постанові від 06 грудня 2023 року у справі №906/296/23 було вказано, що: під час розгляду справи як у суді першої, так і суді апеляційної інстанції, позивач наголошував на відсутності спірного об`єкта на земельній ділянці; проте суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки відповідним доводам позивача; помилковими є висновки судів щодо неефективності обраного позивачем способу захисту з посиланням на те, що він не призведе до повернення йому орендарем земельної ділянки в належному стані, оскільки суди не врахували змісту порушених, на думку позивача, прав; так, позивач стверджував, що його права порушуються не наявністю на його земельній ділянці майна відповідача та/або не поверненням цієї земельної ділянки у належному стані, а наявністю державної реєстрації за відповідачем об`єкта незавершеного будівництва, який фізично не існує; суди попередніх інстанцій, зазначивши про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права, обмежилися формальним підходом до розгляду справи, не встановивши при цьому наявності спірного майна на належній позивачу земельній ділянці, а тому і наявності/відсутності порушеного права позивача.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України. Такий перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Отже, стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Під захистом цивільних прав розуміють передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір, суд повинен дати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду. При цьому право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №922/3403/20, який також підтверджено у постанові Верховного Суду від 24 травня 2022 року у справі №918/264/21, правом вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою наділені лише власники, землекористувачі та особи, які мають інші речові права на земельну ділянку, в межах якої розміщено об`єкт незавершеного будівництва іншої особи, права осіб, що мають право на таку земельну ділянку, у такій ситуації порушуються, до таких правовідносин слід застосовувати положення статті 391 Цивільного кодексу України.

У постановах Верховного Суду в справі №922/3403/20 і №918/264/21 також міститься висновок про те, що позивач (міська рада) для поновлення своїх порушених прав має право після скасування державної реєстрації права власності відповідача на незавершене будівництво пред`явити позов про звільнення земельної ділянки особою, яка перешкоджає в користуванні або (та) розпорядженні нею. Зазначене, за висновками Верховного Суду у вказаних справах, свідчить про ефективність та достатність такого способу захисту, як скасування державної реєстрації права власності у такій категорії спорів.

Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У статті 179 Цивільного кодексу України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Оліївська сільська рада стверджує, що станом на дату подання позову до суду (23 лютого 2023 року) на земельній ділянці з кадастровим №1822085600:03:001:0043, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, були відсутні будь-які будівлі чи споруди.

На підтвердження викладеного Оліївською сільською радою до позовної заяви додано акт обстеження земельної ділянки від 21 грудня 2020 року /т.1, а.с. 19, 20/.

У клопотанні про долучення доказів у справі від 04 березня 2024 року (після перегляду рішення у касаційному порядку) ПП "Логістик Плюс" зазначає, що раніше не міг виконати вимоги ухвали Господарського суду Житомирської області від 11 січня 2024 року в частині надання фотознімків щодо наявності або відсутності на земельній ділянці з кадастровим номер 1822085600:03:001:0043, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, провулок Щорса, 3, буд. №2, об`єкта незавершеного будівництва, оскільки його верхня частина була викрадена, у зв`язку з чим ПП "Логістик Плюс" звернувся до правоохоронних органів. Також відповідач доводить, що станом на дату подання відповідного клопотання верхня частина об`єкта житлової нерухомості, а саме будинок № 2 повернута на місце /т.2, а.с. 18-34/.

Однак, доказів звернення до правоохоронних органів відповідач не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанції, натомість долучив до зазначеного клопотання фото будівлі, що знаходиться на спірній земельній ділянці, та копію технічного паспорту на виробничий будинок АДРЕСА_1 , який виготовлений 21 серпня 2013 року Комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради /т.2, а.с. 25-26/.

Апеляційним судом з`ясовувалося у представника відповідача питання щодо наявності доказів звернення до правоохоронних органів щодо викрадення будівлі та надання документів щодо кримінального провадження. Проте, представник апелянта повідомив, що відповідач не вважає за необхідне надавати відповідні докази.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що у розділі "Характеристика будинку, допоміжних будівель та споруд" технічного паспорту міститься інформація, що будівля персоналу побудована 2013 року та має: фундамент з бетону, обшиті металом стіни, металеву покрівлю, перекриття та підлогу з древа, а також електрику. Однак, додані Приватним підприємством "Логістик плюс" до клопотання від 04 березня 2024 року фотознімки спростовують його доводи, викладені у поясненнях від 08 березня 2024 року, з тих підстав, що споруда, що показана на доданих фото стоїть на горизонтально розміщених бетонних стовпах /т.2, а.с. 27-34/.

Оліївська сільська рада додала до клопотання від 08 березня 2024 року акт обстеження земельної ділянки від 08 березня 2024 року з аналогічними висновками та фото на їх підтвердження /т.2, а.с. 72-81/.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 02 серпня 2018 року №200 затверджено Державні будівельні норми України В.2.1-10:2018 "Основи і фундаменти будівель та споруд. Основні положення" (далі - ДБН В.2.1-10:2018), згідно з пунктом 3.25 яких фундамент - підземна частина споруди, яка сприймає навантаження від несучих конструкцій і передає їх на основу, складену природними ґрунтами (природну) чи штучними грунтами (штучну).

Фундаменти поділяються на фундаменти неглибокого та глибокого закладання.

Згідно пунктів 3.27, 3.29 ДБН В.2.1-10:2018 фундамент глибокого закладання це фундамент, який прорізає шари низької міцності чи сильно стисливі і спирається на грунти основи, які забезпечують вимоги до несучої здатності і деформативності фундаменту і споруди в цілому.

Фундамент неглибокого закладання це фундамент споруди, заглиблений не більш ніж на один поверх, навантаження від якого передається на основу через підошву.

З аналізу наведених положень ДБН, місцевим судом обгрунтовано зроблено висновок про неможливість віднесення бетонних стовпів до поняття "фундамент".

Натомість, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є запис про державну реєстрацію 28 жовтня 2015 року за ПП "Логістик Плюс" права власності на незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості з відсотком готовності - 91 за адресою: Житомирська обл., Житомирський р., с. Оліївка, провулок Щорса 3, будинок 2, яке знаходиться на земельній ділянці площею 10,0 гектара, кадастровий номер 1822085600:03:001:0043, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури /т.1, а.с. 16-17/.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Однак, з пояснень апелянта та наданих ним доказів слідує, що об`єкт житлової нерухомості з відсотком готовності - 91 був викрадений, а згодом в рамках кримінального провадження - повернутий, що додатково свідчить про відсутність у об`єкта, який відображений на фото ознак нерухомого майна, визначений статтею 181 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач не був позбавлений права на спростування доводів позивача заявити клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для встановлення у спірного об`єкта ознак нерухомого майна, або за своїм замовленням отримати відповідний висновок спеціаліста.

Судами також встановлено, що серед переліку документів, на підставі яких була здійснена реєстрація за відповідачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва, відсутній технічний паспорт на виробничий будинок АДРЕСА_1 від 21 серпня 2013 року.

У пункті 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).

У пункті 11.10 постанови від 20 червня 2023 року в справі №633/408/18 (провадження № 14-86цс22) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимогу про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за певних умов можна розглядати як вимогу про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ця реєстрація створює відповідні перешкоди.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2023 року в справах №925/1006/22 та №906/296/23, від 14 серпня 2024 року у справі №199/5267/22.

Твердження про те, що Законом про реєстрацію не передбачено такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, колегія суддів не бере до уваги та вважає це проявом надмірного формалізму, що є порушенням права на справедливий судових захист та свідчить про неврахування правових висновків, викладені у постанові Верховного Суду від 04 травня 2022 року в справі №183/6067/19.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що на земельній ділянці площею 10 га, кадастровий номер 1822085600:03:001:0043, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , фізично відсутній об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано за ПП "Логістик Плюс".

При цьому колегія зазначає, що відсутність на земельній ділянці комунальної форми власності незавершеного будівництва, яке належить відповідачу, водночас за наявності реєстрації такого незавершеного будівництва, обгрунтовує звернення сілької ради саме з вимогою про скасування державної реєстрації, яка розглядається судом як негаторна, а саме вимога власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння. В даному випадку порушення прав власника землі полягають виключно в реєстрації об`єкта, якого фізично не існує.

Враховуючи викладене, вимога про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва з одночасним припиненням речових прав є обгрунтованою та правомірно задоволена місцевим судом.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Логістик Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 30 квітня 2024 року у справі №906/296/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 30 квітня 2024 року у справі №906/296/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/296/23 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "27" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Мельник О.В.