Рішення

від 16.09.2024 по справі 902/411/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2024 р. м. Вінниця Cправа № 902/411/24

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Московчук Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Міністерства оборони України,

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

до: Товариства з обмеженою "ТРЕЙД ЛАЙНС РІТЕЙЛ",

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

за участю Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону,

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

про стягнення 583 773,10 грн

за участю представників:

прокурор: Конончук Віталій Вікторович

позивача: Балтак Дмитро Олегович

відповідача: Рудик Віталій Русланович

В С Т А Н О В И В :

10.04.2024 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 09.04.2024 року) (вх.канц. № 419/24 від 10.04.2024 року) Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою "ТРЕЙД ЛАЙНС РІТЕЙЛ" про стягнення

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Ухвалою суду від 15.04.2024 року відкрито провадження у справі № 902/411/24 за правилами загального позовного провадження та призначено закрите підготовче судове засідання на 15.05.2024 року.

У судовому засіданні 15.05.2024 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.06.2024 року.

Ухвалою суду від 17.05.2024 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

17.05.2024 року до суду від Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону № 36-5-6-151вих.-24 від 16.05.2024 року (вх.канц. № 01-34/5160/24 від 17.05.2024 року) на дійшла заява про вступ у справу.

18.06.2024 року до суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 18.06.2024 року) (вх.канц. № 01-34/6339/24) про долучення доказів до матеріалів справи.

18.06.2024 року від представника позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 18.06.2024 року) (вх.канц. № 01-34/6343/24).

19.06.2024 року від представника відповідача до суду надійшло ряд документів, зокрема:

- відзив на позовну заяву (б/н від 19.06.2024 року) (вх.канц. № 01-34/6355/24);

- клопотання (б/н від 19.06.2024 року) (вх.канц. № 01-34/6357/24), в якому останній просить суд витребувати від

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

- клопотання (б/н від 19.06.2024 року) (вх.канц. № 01-34/6358/24) про повернення до стадії підготовчого провадження;

- клопотання (б/н від 19.06.2024 року) (вх.канц. № 01-34/6359/24) про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

У судовому засіданні 19.06.2024 року оголошено перерву до 03.07.2024 року.

19.06.2024 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 19.06.2024 року) про долучення доказів до матеріалів справи.

24.06.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив (б/н від 24.06.2024 року).

03.07.2024 року до суду від представника відповідача надійшло ряд клопотань, серед яких:

- клопотання (б/н від 02.07.2024 року) (вх. канц. № 01-34/6893/24 від 03.07.2024 року) про залишення позовної заяви без розгляду;

- клопотання (б/н від 02.07.2024 року) (вх. канц. № 01-34/6895/24 від 03.07.2024 року) про залишення позовної заяви без розгляду;

- клопотання б/н від 02.07.2024 року) (вх. канц. № 01-34/6898/24 від 03.07.2024 року) про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів та клопотання про залучення до участі у розгляді справи третьої особи;

- клопотання б/н від 02.07.2024 року) (вх. канц. № 01-34/6901/24 від 03.07.2024 року) про витребування доказів від Головного слідчого управління Державного бюро розслідування;

- клопотання б/н від 02.07.2024 року) (вх. канц. № 01-34/6902/24 від 03.07.2024 року) про долучення доказів.

Ухвалою суду від 03.07.2024 року задоволено частково клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ЛАЙНС РІТЕЙЛ" про витребування доказів (вх.канц. №01-34/6357/24 від 19.06.2024 року та вх.канц. №01-34/6901/24 від 03.07.2024 року).

Витребувано у

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Позовну заяву Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ЛАЙНС РІТЕЙЛ" у справі №902/411/24 залишено без руху.

10.07.2024 року до суду від представника Міністерства оборони України надійшла заява про усунення недоліків до позовної заяви (б/н від 10.07.2024 року) (вх.канц. № 01/34/7147/24).

Ухвалою суду від 12.07.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою "ТРЕЙД ЛАЙС РІТЕЙЛ" (б/н від 02.07.2024 року) (вх. канц. № 01-34/6895/24 від 03.07.2024 року) про залишення позовної заяви без розгляду.

Задоволено заяву Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону № 36-5-6-151вих.-24 від 16.05.2024 року (вх.канц. № 01-34/5160/24 від 17.05.2024 року), залучено прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону до участі у справі № 902/411/24.

Також, даною ухвалою продовжено розгляд справи № 902/411/24 за правилами загального позовного провадження на стадії розгляду справи по суті та призначено закрите засідання з розгляду справи по суті на 24.07.2024 року.

24.07.2024 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 24.07.2024 року) (вх.канц. № 01-34/7547/24).

В судовому засіданні 24.07.2024 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 16.09.2024 року.

Ухвалою суду від 25.07.2024 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

06.08.2024 року до суду від Державного бюро розслідувань надійшов лист № 23483-24/10-2-02-02-9816/24 від 01.08.2024 року.

15.08.2024 року від Державного бюро розслідувань надійшов лист № 25882-24/10-2-02-02-10179/24 від 09.08.2024 року.

16.09.2024 року від представника відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 16.09.2024 року) (вх.канц. № 01-34/9110/24).

У судовому засіданні 16.09.2024 року прийняли участь прокурор, представники позивача та відповідача, які підтримали раніше висловлені позиції у процесуальних заявах по суті спору.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

Позивач, в якості підстави заявлених позовних вимог, посилається на укладення між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою "ТРЕЙД ЛАЙНС РІТЕЙЛ" за

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

В зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою "ТРЕЙД ЛАЙС РІТЕЙЛ" умов

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

З метою захисту своїх прав Міністерство оборони України звернулось з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою "ТРЕЙД ЛАЙНС РІТЕЙЛ"

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

У відзиві на позовну заяву відповідач вважає доводи позивача про стягнення пені, штрафу необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, якщо суд вважатиме, що наявні підстави для задоволення позову, то відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99% з огляду на наступне.

Відповідач заперечує нарахування штрафу у розмірі 20 % від суми Договору в сумі 39 919 200,00 грн, посилаючись на ч. 3 ст. 214 ЦК України.

За твердженнями відповідача, неповне виконання контрактів зумовлено повним блокуванням діяльності товариства з боку правоохоронних органів, а також невиконанням своїх зобов`язань контрагентом - виробником товарів.

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

У відповіді на відзив позивач заперечує проти зменшення заявлених штрафних санкцій, зазначаючи про наступне.

Норми чинного законодавства України не передбачають таку підставу припинення зобов`язання, як закінчення строку дії договору. Отже, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору, а отже штрафні санкції нараховано правомірно.

Оскільки відповідачем не проінформовано позивача про відмову від договору, то недопоставку товару не можна вважати односторонньою відмовою від Договору.

В свою чергу, позивач звертає увагу на те, що штраф у розмірі 20 % від суми Договору нараховано не за односторонню відмову від договору, а за односторонню відмову відповідача від виконання своїх зобов`язань по договору, що визначено пункті 7.3.8. Договору.

Письмового підтвердження відмови від виконання своїх зобов`язань не вимагається ні нормами чинного законодавства, що регулює спірні правовідносин, ні умовами укладеного

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

.09.2024 року відповідачем надано додаткові пояснення у справі, у яких вказано, що

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Така поведінка позивача призводить до небажання виробників товарів відповідної категорії укладати прямі договори поставки із позивачем, адже наразі на ринку є дефіцит як спеціалізованого одягу, так і товарів, необхідних для його виробництва.

Виконання державних замовлень не передбачає авансування, а тому виробники не хочуть пов`язувати свою господарську діяльність із наслідками у вигляді затримки оплати та інфляційних втрат.

У цей же час, відповідач тривалий час належним чином виконував взяті на себе зобов`язання за контрактами, укладеними із позивачем, про що у справі є відповідні докази.

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

/23/104 від 23.02.2023, про що свідчить сплата авансу на рахунки виробника одягу.

На даний час, внаслідок таких дій позивача (кримінальне провадження, звернення до суду із позовами про стягнення штрафів) підприємство-виробник товару відмовилось допоставити товар і наразі розмір не повернутого сплаченого відповідачем авансу становить понад 2,6 млн. долларів США.

Держава, яка з одного боку не може самостійно укладати договори поставки на умовах авансування, а з іншого боку - гостро потребує одягу для військовослужбовців, в особі уповноважених органів оцінку таким діям з боку резидента Туреччини не надає та натомість звинувачує відповідача у недобросовісних діях та виявляє байдуже ставлення до причин та умов, внаслідок яких відбулась недопоставка товару (т. 1 а.с. 203-210).

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що .02.2023 року між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою "ТРЕЙД ЛАЙНС РІТЕЙЛ" укладено Договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/23/104.

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (статті 632 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідачем не заперечувався сам факт прострочення поставки частини товару, однак наведено аргументи стосовно блокування діяльності Товариства з боку правоохоронних органів, а також невиконанням своїх зобов`язань контрагентом виробником товарів; зазначено про відсутність недобросовісної поведінки та вини у порушенні строків поставки; суперечливу та недобросовісну поведінку позивача, не доведення факту завдання збитків позивачу, наявність підстав для зменшення нарахованих штрафних санкцій.

При вирішення даної справи враховано висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Оцінюючи заперечення відповідача про задоволення позову, суд зауважує наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини.

Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.

Вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, слід ураховувати особливість правової природи цієї відповідальності.

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору» (частина перша статті 631 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України.

Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статті 617 ЦК України, статті 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання).

Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання (Постанова КГС ВС від 01 жовтня 2020 року у справі № 904/5610/19).

Відповідно до закріпленого у ст. ст. 2, 13, 74 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності сторін кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, та, водночас, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас у ст. 79 Господарського процесуального кодексу України встановлений стандарт доказування "вірогідності доказів", який, на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто відповідно до наведеного стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У силу вказаної норми процесуального права наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Саме на відповідача покладено обов`язок доведення належними та допустимими засобами доказування існування обставин відсутності вини у простроченні поставки товару, вчинення усіх можливих дій з метою виконання зобов`язань, настання обставин непереборної сили, які унеможливили виконання.

Підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов Договору визначено виникнення обставин непереборної сили, що не існували на час укладення Договору (п. 8.1. Договору).

Якщо сторона не в змозі виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії відповідних обставин, повинна не пізніше 5 - ти робочих днів з моменту їх виникнення проінформувати про це іншу сторону, а у разі пропущення відповідного строку сторона позбавляється права посилатися на відповідні обставини, навіть при наявності сертифікату ТПП, які є єдиним доказом підтвердження відповідних обставин (п.п. 8.2. 8.2.1., 8.3. Договору).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у cправі №910/15264/21, Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Також, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання).

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17,від 30.11.2021 у справі №913/785/17).

Боржник, який допустив невиконання чи неналежне виконання зобов`язання має право доводити, що це відбулося внаслідок дії непереборної сили. Отже, форс-мажор може впливати на виконання одного договору / зобов`язання і не впливати щодо виконання іншого, залежно від сутності зобов`язання, стану боржника.

Висновки про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;містяться у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17,від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Дослідивши матеріали справи суд констатує, що обставини існування форс-мажорних обставин та їх впливу на договірні відносини сторін підтверджено та визнано обома сторонами, що відображено у

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Однак, існування обставин непереборної сили після 23.08.2023 року відповідачем не доведено.

Нарахування позивачем штрафних санкцій не охоплено періодом підтвердження дії форс-мажорних обставин. тому не впливає предмет спору, а також не спростовує можливість їх нарахування після 23.08.2023 року.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 ЦК України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Тому, суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості виконання зобов`язань внаслідок дій контрагента, неможливості відшукати постачальників товару, оскільки такі посилання прямо суперечать наведеним нормам матеріального права.

Крім того, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України) (Постанова КГС ВС від 26 вересня 2023 року справі № 910/22026/21).

З приводу арешту товару в рамках кримінального провадження та блокування, з позиції представника відповідача, господарської діяльності товариства, суд зауважує наступне.

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

При цьому, лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 75 ГПК України).

Тобто, власне факт проведення досудового розслідування у межах кримінального провадження не може мати для суду преюдиційного значення під час оцінки доказів у господарській справі.

Водночас, з наведеної органом досудового розслідування інформації не вбачається добросовісної поведінки зі сторони ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл".

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Наведене спростовує позицію відповідача відносно неможливості нарахування штрафних санкцій, добросовісності поведінки та не виключає можливість належного виконання умов договору шляхом залучення інших контрагентів або поставки товару у повному обсязі.

З приводу відсутності умислу відповідача на ухилення від виконання умов договору, то на підставі ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), відтак для нарахування штрафних санкцій не обов`язковою є наявність умисної форми вини.

З урахуванням встановлених обставин суд доходить висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача, не доведення належними доказами підстав для звільнення від відповідальності за недопоставку товару.

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Ст. 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, зокрема, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін (under the diminant sinfluence of the party) (Постанова ОП КЦС ВС від 18.04.2018 року у справі №753/11000/14-ц).

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Крім того, факт односторонньої відмови від виконання зобов`язання має підтверджуватись вчиненням одностороннього правочину або бездіяльністю.

У разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. У кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом) (Постанова КГС ВС від 20 квітня 2023 року у cправі №910/18029/21).

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

В силу ч. 2 ст. 549 ЦК України, штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Тому, нарахування штрафу від ціни договору суперечить легальному визначенню даного акцесорного зобов`язання та принципу пропорційності (ст. 15 ГПК України).

Суд зазначає, що одночасне нарахуванню штрафу як від вартості недопоставленого товару, так і від суми договору на підставі того ж факту часткової не поставки не відповідає положенням ст. ст. 3, 6, 549 ЦК України, засад справедливості і добросовісності.

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

В силу положень ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Суд виходить з того, що положеннями договору не передбачено його автоматичної пролонгації, предмет спору не стосується проведення розрахунків, що унеможливлює продовження дії договору в частині зобов`язань відповідача з поставки товару.

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

З огляду на положення законодавства строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині оплати поставленого товару, а тому немає підстав для нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору купівлі-продажу за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, яке сталося під час дії цього договору (відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 04.05.2018 у справі N 927/333/17).

Тобто, пеня є акцесорним договірним зобов`язанням, її нарахування можливе лише у межах строку дії договору або у межах термінів погоджених сторонами.

Таким чином, суд вважає правомірним нарахування пені у межах строку дії договору та

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

При вирішенні питання щодо остаточної суми стягнення пені та 7 % штрафу, нарахованого за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару понад 30 днів, з урахуванням заяв відповідача про їх надмірний розмір та необхідність зменшення, суд враховує наступне.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (абз.1 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р.

Процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Так, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Подібних висновків щодо розміру штрафних санкцій дійшла Велика Палата Верховного Суду 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц; у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року.

Дослідивши матеріали даної справи, судом враховано:

повне виконання відповідачем основного зобов`язання з поставки товару в частині 37 920 шт., що підтверджено позивачем у позові та наданими доказами;

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Таким чином, суд частково погоджується з представником відповідача з приводу наявності підстав для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення пені та штрафу з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду, однак саме в частині нарахованих сум за виконані зобов`язання з поставки товару.

Суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення пені та штрафу на 50%, що за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Укладаючи контракт сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за контрактом, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки надання послуг.

Оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором (аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21).

Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.

Прагнучи до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії.

Основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України «Про оборону України».

Статтею 3 Закону України «Про оборону України» встановлено, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого часу включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою та іншою технікою, а також створення високоефективних засобів збройної боротьби.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 3 та ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оборону України», Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26.11.2014 є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення до життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Невиконання чи порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони України (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21).

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд приймає до уваги, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду; забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони держави.

Водночас, неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в контракті умовами щодо ремонту військової техніки, має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України.

Для Міністерства оборони України використання результатів отриманого за договором не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на нього повноважень - державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань, а порушення строків виконання умов договору впливає на ефективність обороноздатності держави (Постанова КГС ВС від 02 листопада 2022 року у cправі №910/14591/21).

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

322 681,88 грн

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

На підставі вимог ст. 129 ГПК України, суд вважає за необхідне призначити окреме судове засідання з приводу розподілу судових витрат, враховуючи клопотання представника відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою "ТРЕЙД ЛАЙС РІТЕЙЛ"

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

на користь Міністерства оборони України

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

653 811,64 грн

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

.

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 09.10.2024 року о 09:10 у приміщенні Господарського суду Вінницької області за адресою: вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018 (3-й поверх, зал №1).

6.Встановити сторонам п`ятиденний строк з дати отримання повного судового рішення на подачу доказів щодо понесених судових витрат, а також заперечень проти їх розміру.

7.Примірник рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також засобами електронного зв`язку: надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення:

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 26 вересня 2024 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

- позивачу (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168)

- відповідачу (вул. Волошкова, буд. 51а, м. Вінниця, 21034)

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"