Рішення

від 27.09.2024 по справі 904/3189/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3189/24

за позовом Акціонерного товариства "Південний Гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

до Приватного багатопрофільне підприємства "Енерго-Імпекс", м. Дніпро

про відшкодування збитків у сумі 265 768 грн 80 коп.

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Південний Гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" збитки у розмірі 265 768 грн 80 коп., завдані позивачу невиконанням обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних за договором підряду від 12.08.2021 № 2021/д/УКС/760, укладеного між сторонами. Позивач стверджує, що через вказані дії відповідача він не отримав право на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у вказаному розмірі до складу податкового кредиту, та зазнав збитків у заявленій сумі.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 29.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у справі № 904/3189/24, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставлення ухвали суду від 29.07.2024 до електронного кабінету позивача та відповідача 30.07.2024 (а.с. 51-52).

30.08.2024 від відповідача поштовим засобом зв`язку до канцелярії суду надійшов відзив на позов разом з клопотанням про поновлення строку на подачу відзиву на позов.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач вказує на те, що директор підприємства, який має виключне право заходити в систему «Електронний суд» перебував у відпустці з 19.07.2024 по 12.08.2024, у зв`язку з чим Приватне багатопрофільне підприємство "Енерго-Імпекс" дізналося про розгляд справи № 904/3189/24 лише 12.08.2024.

Таким чином, відповідач вважає, що строк на подачу відзиві закінчується 27.08.2024.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що останній здійснив спробу врегулювати спір мирним шляхом, направивши листа Вих. №53 від 13.08.2024 на адресу позивача, який залишений останнім без відповіді.

04.09.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній заперечує щодо поновлення строку на подання відзиву.

26.09.2024 від відповідача поштовим засобом зв`язку до суду надійшли письмові пояснення по справі.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 ГПК України передбачено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до приписів ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 7 ст. 116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 7 ст. 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про відкриття провадження у справі від 29.07.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 30.07.2024 о 23:05, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа (а.с. 51).

Отже, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 вважається врученою відповідачу 30.07.2024 в силу приписів абз. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Ухвалою суду від 29.07.2024 судом встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.

Отже, відповідач мав подати відзив до 14.08.2024 включно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи судом.

Суд також зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості укласти договір про надання професійної (правничої) допомоги завчасно.

Приписами ст. 119 ГПК України передбачено можливість поновлення процесуального строку на вчинення дій саме учаснику процесу (в даному випадку відповідачу), за умов доведення належними та допустимими доказами у справі наявності поважних причин пропуску процесуального строку. Натомість, учасником справи (відповідачем) не подано суду жодного доказу, який би підтверджував наявність поважних причин пропуску процесуального строку на вчинення дій юридичною особою.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається, а за приписами ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Враховуючи наведене, реалізація своїх процесуальних прав залежить від волі самого відповідача.

Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до п.11 Розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої Ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, процедура реєстрації Електронного кабінету юридичної особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису керівника такої юридичної особи, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Сертифікат кваліфікованого електронного підпису такої посадової особи повинен містити ідентифікаційні дані як юридичної, так і посадової особи.

Керівник юридичної особи засобами програмного забезпечення Електронного кабінету може уповноважувати працівників юридичної особи (в тому числі себе) або інших фізичних осіб чи фізичних осіб - підприємців на перегляд, створення та надсилання електронних документів, а також вчинення інших дій від імені юридичної особи з використанням власних Електронних кабінетів таких фізичних осіб чи фізичних осіб - підприємців.

Суд зазначає, що відповідачем подано суду відзив на позовну заяву лише 30.08.2024, хоча про наявність судового провадження у даній справі відповідач був повідомлений судом 30.07.2024, тобто не здійснення відповідачем (юридичною особою) протягом 16 днів після закінчення строку на подачу відзиву на позов, своїх процесуальних прав не може свідчити про добросовісність поведінки останнього. Враховуючи відсутність будь-яких доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву.

Керуючись ст. 119 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову відповідачу у поновленні процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву.

Керуючись ч. 2 ст. 118 ГПК України, відзив на позовну заяву (Вих.№ 55 від 26.08.2024) залишено судом без розгляду.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2021 між Акціонерним товариством "Південний Гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) та Приватним багатопрофільним підприємством "Енерго-Імпекс" (підрядник) було укладено договір підряду № 2021/д/УКС/760 (далі - договір).

Замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання виконати відповідно до кошторисної документації, що додається до цього договору роботи: «Реконструкція хвостосховища «Об`єднане». Хвостосховище «Друга карта» з відм. 100,0 м Перший пусковий комплекс. Повітряні лінії ПЛ 6кВ від існуючої опори № 78-1 до комірки ЯКНО-6. Монтажні роботи», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані за цим договором роботи (п. 1.1 договору).

Вартість робіт, доручених до виконання підряднику, визначена договірною ціною (додаток № 2) встановленої на підставі проектної документації (кошторисної документації) і становить: 11 607 343 грн 00 коп., крім того, ПДВ 20% - 2 321 468 грн 60 коп. Всього з ПДВ 13 928 811 грн 60 коп. (п. 3.1 договору).

Оплата за виконані роботи здійснюється замовником у наступному порядку: шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, за фактично виконані роботи протягом 15 календарних днів після підписання актів виконаних робіт, виставлення рахунку-фактури, надання податкових накладних за фактично виконані роботи, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних та з врахуванням особливостей, передбачених розділом 10 цього договору (п. 3.2 договору).

Підрядник, окрім іншого, зобов`язується надавати податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 4.1 договору).

Строк дії договору: початок з моменту підписання, закінчується 15.10.2021. У разі якщо на момент закінчення договору у сторін залишилися невиконаними зобов`язання, договір продовжує свою дію до їх остаточного виконання (п. 15.3 договору).

На виконання умов договору, підрядником у березні та травні 2022 року було виконано, а замовником прийнято роботи на загальну суму 1 594 612 грн 80 коп. (в т.ч. ПДВ 265 768 грн 80 коп.), що підтверджується актами приймання виконаних робіт № 10/03 за березень 2022 на суму 1 341 432 грн 00 коп. та № 16/05 за травень 2022 року на суму 253 180 грн 80 коп.

Відповідачем виставлено позивачу рахунки на оплату № СФ-0000017 від 28.03.2022 на суму 1 341 432 грн 00 коп. та № СФ-0000050 від 12.05.2022 на суму 253 180 грн 80 коп., які оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 9410487 від 27.05.2022 на с уму 400 000 грн 00 коп., 9410583 від 03.06.2022 на суму 941 432 грн 00 коп., 9411145 від 08.06.2022 на суму 59 879 грн 04 коп., 9412356 від 07.07.2022 на суму 193 301 грн 76 коп.

Проте, відповідачем за фактом господарських операцій не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні по вищевказаним господарським операціям на загальну суму ПДВ 265 768 грн 80 коп., що підтверджується Витягом з ЄРПН № 696529, у зв`язку з зазначеними діями замовник втратив право на податковий кредит на суму 265 768 грн 80 коп. У даному випадку наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку належним чином скласти та зареєструвати податкову накладну та неможливістю позивача включити суму ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму (265 768 грн 80 коп.), яка фактично є збитками позивача.

З огляду на викладене, як зазначає позивач, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 265 768 грн 80 коп.

Позивач зазначає, що відповідач заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на таке.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п. 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України).

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Згідно п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому суд приходить до висновку, що обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на відповідача, як постачальника в розумінні ст.201 ПК України.

Відповідно до п 198.2. ст. 198 датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, відповідно до положень п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України відповідач був зобов`язаний зареєструвати податкові накладні з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Належні та достовірні докази реєстрації відповідачем спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в матеріалах справи відсутні, у зв`язку із чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, зобов`язаний сплатити на користь держави грошове зобов`язання з ПДВ в розмірі 265 768 грн 80 коп.

Разом з тим господарський суд зауважує, що стаття 201 Податкового кодексу України передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов`язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, платник ПДВ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця за формою згідно з додатком 8 до такої декларації відповідно до наказу Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 № 21.

Однак, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

З огляду на викладене суд не вважає, що саме позивач повинен був вчинити відповідні дії щодо невиконання відповідачем обов`язку з реєстрації податкових накладних - подати скаргу податковому органу. Така правова позиція суперечить принципам добросовісності ведення господарської діяльності.

Так, згідно ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 05.06.2019 по справі № 908/1568/18 дійшла наступного висновку: обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах, і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення .

Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22.

Відповідач не виконав вимог ст. 201 ПК України, у зв`язку з цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 265 768 грн 80 коп.

Тобто має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на суму 265 768 грн 80 коп., яка фактично є збитками останнього.

Господарський суд, проаналізувавши наведені нормативно-правові акти в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що в діяннях відповідача наявний склад господарського правопорушення у вигляді завдання збитків.

З огляду на викладене, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 265 768 грн 80 коп. збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити відповідачу у поновленні процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву (Вих.№ 55 від 26.08.2024) залишити без розгляду.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного багатопрофільне підприємства "Енерго-Імпекс" (49127, м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, буд. 30, код ЄДРПОУ 13419447) на користь Акціонерного товариства "Південний Гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000) збитки у сумі 265 768 грн 80 коп., 3 189 грн 22 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 27.09.2024.

Суддя І.А. Рудь