Постанова

від 11.02.2025 по справі 904/3189/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2025 м. Дніпро Справа № 904/3189/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач) Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного багатопрофільного підприємства «Енерго-Імпекс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2024 у справі (суддя Рудь І.А.), повний текст рішення складено 27.09.2024

за позовом Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

до Приватного багатопрофільне підприємства «Енерго-Імпекс», м. Дніпро

про відшкодування збитків у сумі 265768,80 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

22.07.2024 Акціонерне товариство «Південний Гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства «Енерго-Імпекс» збитки у сумі 265768,80 грн, завдані позивачу невиконанням обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних за договором підряду від 12.08.2021 № 2021/д/УКС/760, укладеного між сторонами. Позивач стверджує, що через вказані дії відповідача він не отримав право на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у вказаному розмірі до складу податкового кредиту та зазнав збитків у заявленій сумі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2024 відмовлено відповідачу в поновленні процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву (вих. № 55 від 26.08.2024) залишено без розгляду.

Позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного багатопрофільне підприємства «Енерго-Імпекс» на користь Акціонерного товариства «Південний Гірничо-збагачувальний комбінат» збитки у сумі 265768,80 грн, 3189,22 грн - витрат зі сплати судового збору.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржує його в апеляційному порядку та просить скасувати оскаржуване рішення в повному обсязі, прийнявши нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована незаконним прийняттям рішення судом першої інстанції та його необґрунтованістю, що призвело до порушення прав та законних інтересів ПБП «Енерго-Імпекс» внаслідок свавільного трактування судом приписів Податкового кодексу України. Суд не досліджував наявні в матеріалах справи докази та фактичні обставини, що призвело до невірного застосування правових норм, а також не розглянув відзив відповідача, поданий поза процесуальними строками, незважаючи на його об`єктивність.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до наступних обставин.

- місцевим господарським судом безпідставно відмовлено відповідачу в поновленні пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву, і цей відзив не був розглянутий по суті, що призвело до порушення прав відповідача на доступ до правосуддя та, як наслідок, до постановлення необ`єктивного судового рішення;

- судом порушено порядок розгляду клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву (ч. 6 ст. 119 ГПК України), подане разом з відзивом 27.08.2024. Як наслідок суд позбавив відповідача можливості оскаржити судове рішення про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву;

- судом не було враховано, що порушення відповідачем порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) не позбавляло позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту. Таке порушення відповідачем, зумовлювало необхідність подання позивачем до податкової декларації за звітний період скарги на постачальника з додаванням відповідного пакету документів. Це спростовує висновки суду щодо доведення позивачем понесених ним реальних збитків у розмірі суми ПДВ, яку він не зміг зарахувати до податкового кредиту;

- судом не було враховано, що необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, зокрема доведеність факту порушення ним правил складання та реєстрації податкових накладних у встановлений спосіб. Цей факт має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема актом (довідкою) перевірки, рішенням відповідного контролюючого органу, складеним за результатами перевірки, що підтверджено правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 911/224/19 від 10.03.2020. Позивачем не доведено факт завдання йому збитків з боку відповідача у сумі 265768,80 грн, оскільки можливість включення суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, можливість скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на вказану суму була втрачена через недбале ставлення Позивача до податкових правил та неподання своєчасної скарги на дії відповідача;

- апелянт вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність підстав для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, адже для її застосування потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3)причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає;

- апелянт стверджує, що позивач не був позбавлений можливості самостійно сформувати податковий кредит, однак, всупереч приписам законодавства та правозастосовчій практиці, такою можливістю не скористався.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

22.11.2024, на виконання вимог ухвали ЦАГС від 18.11.2024, АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» надало відзив на апеляційну скаргу, обґрунтувавши заперечення проти доводів та вимог апеляційної скарги відповідача по справі.

Відповідаючи на доводи скаржника щодо безпідставного неврахування судом першої інстанції відзиву на позовну заяву через відхилення клопотання про поновлення строку на його подання, позивач зазначає, що суд першої інстанції мотивував таку відмову відсутністю доказів, поданих відповідачем для підтвердження об`єктивності обставин, на які той посилався як на підставу правомірності заявленого клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

Позивач звертає увагу апеляційного суду на той факт, що відповідач в апеляційній скарзі та в інших процесуальних документах не заперечує обставини відсутності реєстрації ним спірних податкових накладних і визнає відсутність права позивача на включення сум ПДВ за спірними незареєстрованими податковими накладними до податкового кредиту. Проте, відповідач намагається переконати колегію суддів у наявності іншого «законного механізму» шляхом подання позивачем разом з податковою декларацією заяви зі скаргою на продавця, тобто на відповідача в даному випадку, посилаючись на правову позицію Верховного Суду в постанові від 10.05.2018 у справі № 917/799/17, яка не є релевантною до обставин даної справи.

Позивач акцентує увагу на тому, що подання разом з податковою декларацією з ПДВ заяви (скарги) на контрагента-продавця є правом, а не обов`язком платника податків, оскільки подання такої заяви (скарги) не дає підстав позивачу для формування податкового кредиту за незареєстрованими податковими накладними. Лише належним чином зареєстрована податкова накладна в ЄРПН є підставою для включення сум ПДВ за такими податковими накладними до податкового кредиту, про що прямо свідчить норма п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

При пред`явленні вимог про стягнення збитків доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладається на позивача. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Оскільки відповідачем не спростовано аргументів та доказів, наданих позивачем на підтвердження бездіяльності відповідача, наявності збитків у позивача та причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача та збитками позивача, Господарським судом Дніпропетровської області правомірно прийнято оскаржуване рішення щодо задоволення в повному обсязі позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків у сумі 265768,80 грн.

З урахуванням зазначеного у відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить залишити апеляційну скаргу ПБП «Енерго-Імпекс» без задоволення, а рішення суду у даній справі від 27.09.2024 без змін.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

12.08.2021 між Акціонерним товариством «Південний Гірничо-збагачувальний комбінат» (замовник) та Приватним багатопрофільним підприємством «Енерго-Імпекс» (підрядник) укладено договір підряду № 2021/д/УКС/760 (далі - договір).

За змістом п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання виконати відповідно до кошторисної документації, що додається до цього договору роботи: «Реконструкція хвостосховища «Об`єднане». Хвостосховище «Друга карта» з відм. 100,0 м Перший пусковий комплекс. Повітряні лінії ПЛ 6кВ від існуючої опори № 78-1 до комірки ЯКНО-6. Монтажні роботи», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані за цим договором роботи.

Вартість робіт, доручених до виконання підряднику, визначена договірною ціною (додаток № 2) встановленої на підставі проектної документації (кошторисної документації) і становить: 11 607 343 грн 00 коп., крім того, ПДВ 20% - 2 321 468 грн 60 коп. Всього з ПДВ 13 928 811 грн 60 коп. (п. 3.1. договору).

Оплата за виконані роботи здійснюється замовником у наступному порядку: шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, за фактично виконані роботи протягом 15 календарних днів після підписання актів виконаних робіт, виставлення рахунку-фактури, надання податкових накладних за фактично виконані роботи, зареєстрованих в ЄРПН та з урахуванням особливостей, передбачених розділом 10 цього договору (п. 3.2. договору).

Підрядник, окрім іншого, зобов`язується надавати податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в ЄРПН (п. 4.1 договору).

Строк дії договору: початок з моменту підписання, закінчується 15.10.2021. У разі якщо на момент закінчення договору у сторін залишилися невиконаними зобов`язання, договір продовжує свою дію до їх остаточного виконання (п. 15.3. договору).

На виконання умов договору, підрядником у березні та травні 2022 року було виконано, а замовником прийнято роботи на загальну суму 1594612,80 грн (у т. ч. ПДВ 265768,80 грн), що підтверджується актами приймання виконаних робіт № 10/03 за березень 2022 на суму 1341432,00 грн та № 16/05 за травень 2022 року на суму 253180,80 грн.

Відповідачем виставлено позивачу рахунки на оплату № СФ-0000017 від 28.03.2022 на суму 1341432,00 грн та № СФ-0000050 від 12.05.2022 на суму 253180,80 грн, які оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями: № 9410487 від 27.05.2022 на с уму 400000,00 грн, № 9410583 від 03.06.2022 на суму 941432,00 грн, № 9411145 від 08.06.2022 на суму 59879,04 грн, № 9412356 від 07.07.2022 на суму 193301,76 грн.

Проте, відповідачем за фактом господарських операцій не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні по вищевказаним господарським операціям на загальну суму ПДВ 265768,80 грн, що підтверджується Витягом з ЄРПН № 696529, у зв`язку з зазначеними діями замовник втратив право на податковий кредит на суму 265768,80 грн.

Позивач стверджує, що у даному випадку наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку належним чином скласти та зареєструвати податкову накладну та неможливістю позивача включити суму ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на суму 265768,80 грн, яка фактично є збитками позивача.

З огляду на викладене, позивач стверджує, що відповідач порушив свої обов`язки за договором, не склавши та не зареєструвавши податкові накладні, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит. Позивач вважає, що у зв`язку з цим відповідач зобов`язаний відшкодувати йому збитки у сумі 265768,80 грн, що й стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до норм статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.

Відповідно до підпункту 14.1.181. ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

3а змістом пунктів 198.1., 198.2. ст. 198 цього Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами п. 198.6. ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11. ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг, отже з огляду на положення ст. 201 ПК України саме на відповідача покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Місцевим господарським судом установлено, що на виконання досягнутих між сторонами умов договору, підрядником у березні та травні 2022 року було виконано, а замовником прийнято роботи на загальну суму 1594612,80 грн (у т. ч. ПДВ 265768,80 грн), що підтверджується наявними у справі первинними документами та не заперечується сторонами.

Формування у позивача податкового кредиту з податку на додану вартість було би можливим, якщо відповідач зареєстрував би податкові накладні із господарської операції. Проте підрядник не зареєстрував податкові накладні, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит на суму ПДВ у розмірі 265768,80 грн. Позивач стверджує, що це є його збитками та вимагає відшкодування цієї суми за рахунок відповідача.

Станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції у цій справі відповідачем не було надано доказів реєстрації податкових накладних в контролюючих органах, що підтверджено витягом з ЄРПН від 02.07.2024 № 696529 (а. с. 34).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Отже із встановлених судами обставин справи вбачаються наявними усі елементи складу господарського правопорушення, а тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що бездіяльністю відповідача завдано збитків позивачу на суму 265768,80 грн.

Аналогічних правові висновки викладено у постанові ВС у складі КГС від 22.01.2024 № 906/267/23.

Доводи апелянта про безпідставну відмову місцевим господарським судом відповідачу в поновленні пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву, що призвело до того, що відзив не був розглянутий по суті та порушило права відповідача на доступ до правосуддя та спричинило постановлення необ`єктивного судового рішення, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Суд, відмовляючи відповідачу в поновленні пропущеного строку для подання відзиву, керувався відповідними нормами Господарського процесуального кодексу України, які визначають можливість поновлення строків лише за наявності поважних причин пропуску. Однак відповідач не надав достатніх доказів, що б підтвердили наявність таких причин. Посилання відповідача на відпустку директора не може служити підставою для поновлення строку, оскільки підприємство могло вжити заходів для своєчасного подання відзиву (наприклад, залучити іншого представника або організувати процесуальну діяльність через електронний кабінет). Таким чином, суд не порушив права відповідача на доступ до правосуддя, оскільки правомірно вирішив питання на основі наданих матеріалів.

При цьому суд не порушив порядок розгляду клопотання відповідача, оскільки він діяв у межах визначених законом процесуальних строків та у відповідності до норм ГПК. Строк для подачі відзиву був чітко визначений судом, а сам відзив подано з простроченням на 15 днів з моменту доставки електронного листа до зареєстрованого електронного кабінету відповідача 30.07.2024.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про порушення судом першої інстанції порядку розгляду клопотання відповідача про поновлення строку на подачу відзиву (ч. 6 ст. 119 ГПК України), що позбавило відповідача можливості оскаржити рішення про відмову в задоволенні цього клопотання.

Відповідно до процесуального законодавства України, зокрема ГПК України, відмову в прийнятті відзиву та відмову в поновленні строку на подання відзиву не можна оскаржити окремо від рішення суду по суті справи, якщо такі рішення ухвалено в рамках поточного процесу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 116 ГПК України, строки на подання відзиву є частиною процесуальних дій у справі, і відмова суду в поновленні строку або в прийнятті відзиву є частиною управлінських дій суду в межах підготовки справи до судового розгляду. Такі ухвали не мають характеру остаточних рішень по суті.

Ухвали, які стосуються організаційних і процесуальних питань (як-от прийняття чи відмова від прийняття відзиву, поновлення строків і подібне), можна оскаржити лише в разі, якщо вони мають важливе значення для прав і обов`язків сторін і можуть мати вплив на кінцеве рішення у справі.

Якщо суд відмовляє у прийнятті відзиву чи в поновленні строку на його подачу, рішення про це зазвичай є проміжним, і справа розглядається за наявними матеріалами. Водночас, таке рішення можна оскаржити тільки після винесення рішення по суті справи.

Таким чином, відповідач не мав права оскаржити відмову в прийнятті відзиву та відмову в поновленні строку окремо від рішення по суті справи, оскільки такі ухвали є проміжними і не впливають на остаточне рішення у справі.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою суду від 29.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін за наявними в матеріалах справи документами; відповідачу рекомендовано - подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, а строк для подачі відзиву, визначений судом, закінчився 15.08.2024. Відповідач подав відзив лише 30.08.2024, тобто з пропуском 15 днів без поважних причин.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку для подачі відзиву, зокрема не були підтверджені дії директора підприємства, який був у відпустці, як достатні для поновлення строку.

Суд звернув увагу на те, що відповідач не проявив належної процесуальної старанності, не подав відзив вчасно та не скористався можливістю укласти договір про надання правової допомоги завчасно.

Суд вказав на те, що відповідач не виконав своїх процесуальних обов`язків у розумний строк і не проявив добросовісності в захисті своїх інтересів, що є порушенням норм ГПК України.

З огляду на ці обставини, суд відмовив у поновленні строку та залишив поданий відзив без розгляду.

Колегія суддів також відхиляє доводи ПБП «Енерго-Імпекс», які зводяться до того, що позивач мав звертатися до податкового органу із відповідною скаргою на дії відповідача у зв`язку із несвоєчасним оформленням та реєстрацією останнім відповідної податкової накладної.

Скаржник вважає, що правильним у цій справі буде застосування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.03.2020 у справі № 911/224/19 (факт порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки.).

Водночас, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки, про що вказано у постанові Об`єднаної палати від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22, якою підтверджено, що відсутність реєстрації податкової накладної є порушенням з боку відповідача, яке позбавляє контрагента права на податковий кредит, незалежно від того, чи є акти або рішення податкової перевірки.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, яким визначено наявність усіх елементів складу правопорушення, незважаючи на відсутність матеріалів податкової перевірки.

Отже у суді першої інстанції позивачем доведено обставини існування у відповідача обов`язку з реєстрації податкової накладної та обставин невчинення такого обов`язку останнім, тобто доведено наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Водночас, відповідачем у суді першої інстанції взагалі не наводилося будь-яких доводів на спростування відсутності його вини у вчинюваному порушенні податкового законодавства та не подавалося жодних доказів на підтвердження відповідних обставин.

6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права під час постановлення оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних вище обставин, з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Під час перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку колегією суддів було з`ясовано, що ПБП «Енерго-Імпекс» недоплатило судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення, з ціною позову 265768,80 грн.

Згідно з платіжною інструкцією від 14.10.2024 № 2281, відповідачем фактично сплачено 4800,00 грн. Сума недоплаченого судового збору становить 1179,80 грн (265768,80 грн х 1,5% х 150%) і підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного багатопрофільного підприємства «Енерго-Імпекс» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2024 у справі № 904/3189/24 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Приватне багатопрофільне підприємство «Енерго-Імпекс».

Стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства «Енерго-Імпекс» (49127, м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, буд. 30Д, код ЄДРПОУ 13419447) на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Шев.р/22030101, код за ЄДРПОУ 37988155, рахунок отримувача UA678999980313131206082004628, код класифікації доходів бюджету 22030101) 1179,80 грн (Одну тисячу сто сімдесят дев`ять гривень 80 копійок) недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов