Рішення

від 23.09.2024 по справі 914/2797/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2024 Справа № 914/2797/23

Суддя Манюк П.Т., розглянувши матеріали

заяви: Корпорації «Енергоресурс-Інвест», м. Львів,

про прийняття додаткового рішення

у справі № 914/2797/23

за позовом: Корпорації «Енергоресурс-Інвест», м. Львів,

до відповідача: Громадської організації «Спілка корупційних розслідувань», м. Львів,

про захист ділової репутації

Суддя Манюк П.Т.

за участю секретаря Амбіцької І.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: ОСОБА_2 представник.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/2797/23 за позовом Корпорації «Енергоресурс-Інвест» до Громадської організації «Спілка корупційних розслідувань» про захист ділової репутації.

02.09.2024 Господарським судом Львівської області у справі № 914/2797/23 прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Також встановлено позивачу п`ятиденний строк з моменту проголошення судового рішення для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат.

Представник позивача через систему Електронний суд подав заяву про прийняття додаткового рішення у даній справі, у якій просив суд стягнути із відповідача на свою користь 40 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 30 000, 00 грн витрат за проведення у справі експертизи Українським бюро лінгвістичних експертиз.

Ухвалою суду від 11.09.2024 розгляд заяви призначено на 23.09.2024.

У судове засідання, яке відбулося 23.09.2024, представник заявника з`явився, вимоги заяви підтримав, просив їх задоволити з підстав зазначених у самій заяві та усних поясненнях.

У судове засідання, 23.09.2024, представник відповідача з`явився, просив відмовити у задоволенні заяви.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

При ухваленні додаткового рішення суд виходить з наступного.

Додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з проведенням експертизи.

Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі № 372/1010/16-ц, де зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокат подає відповідні докази: договір про надання правової допомоги в якому сторони визначають коло питань, повноважень та обов`язків, щодо яких надається правнича допомога, ці питання погоджуються сторонами письмово та зазначаються в протоколах, актах, які є невід`ємною частиною даного договору, окрім цього адвокат в терміни визначені договором надає рахунки на оплату за надані послуги.

Розглядаючи клопотання позивача, суд враховує положення ч. ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зауважує, що враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

До заяви про стягнення витрат на правничу допомогу позивачем долучено договір про надання правничої допомоги від 05.09.2023 № 05/09/23.

Відповідно до пункту 2.1.1 договору від 05.09.2023 № 05/09/23, адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з представлення у встановленому порядку інтересів клієнта в господарських судах усіх інстанцій, а також в інших органах під час розгляду справи за позовом Корпорації «Енергоресурс-інвест» до Спілки корупційних розслідувань.

У пункту 4.1 розділу 4 договору від 05.09.2023 № 05/09/23, який визначає порядок здійснення розрахунків, визначено, що юридичну допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом оплати гонорару успіху адвоката у справі, що дорівнює 40 000, 00 грн без ПДВ.

Також до матеріалів заяви долучений акт про надання правової допомоги від 05.09.2024, у якому серед іншого зазначено, що даний акт складений на виконання та згідно з договором про надання правової допомоги від 13.11.2023 № 13/11/23 (копію вказаного договору до матеріалів справи не долучено). Суд звертає увагу представника позивача, що ним до матеріалів заяви не долучено акт на виконання договору від 05.09.2023, який було укладено для надання правової допомоги у справі № 914/2797/23. Отже, позивач не надав належного документа, який би свідчив про виконання договору від 05.09.2023, а також не долучив акт з описом робіт.

Крім цього, у вказаному акті вказано про надання правової допомоги, а саме представництво клієнта у господарському суді Львівської області усіх інстанцій.

Відтак, з долучених позивачем доказів не зрозуміло, коли підлягає оплаті гонорар успіху адвоката у розмірі 40 000, 00 грн - після завершення розгляду справи у господарських судах всіх інстанції чи після завершення розгляду справи в суді першої інстанції.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також звертає увагу, що усталена судова практика стосовно стягнення фіксованого розміру гонорару не нівелює імперативної норми закону про те, що з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). Однак позивач не подав детального опису робіт ні в формі окремого документа, ні в змісті акту на виконання договору від 05.09.2023.

Верховний Суд у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18 виснував, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Також суд зауважує, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19 і застосовано у постанові від 24.06.2021 у справі № 922/902/19).

Тобто фіксований тип гонорару має значення для врахування чи неврахування кількості затраченого часу, а не для звільнення від обов`язку підтверджувати понесені витрати доказами, зокрема детальним розрахунком, як це передбачено ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

У долученому позивачем акті про надання правової допомоги від 05.09.2024 перелічено лише надані послуги з усного консультування з юридичних питань, що виникають у клієнта по даній справі, складання проектів необхідних процесуальних документів, особистої участі та представництва клієнта в судових засіданнях що відбулись у даній справі, та досягнення для клієнта успіху у справі у вигляді задоволення позовних вимог.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи ненадання позивачем належних доказів на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу в розмірі 40 000, 00 грн, відсутність опису обсягу наданих послуг і обґрунтувань необхідності відшкодування саме таких витрат відповідачем та за наявності пункту 2.1.1 у договорі про надання правничої допомоги від 05.09.2023, суд не має підстав визнавати заявлену суму обґрунтованою, розумною, реальною, фактичною та необхідною в межах розгляду справи № 914/2797/23. Через відсутність детального опису наданих послуг інша сторона справи також позбавлена можливості заперечувати співмірність заявленої до стягнення суми, що не забезпечує дотримання принципу змагальності сторін. Суд зауважує, що значна тривалість розгляду справи не визначає та не доводить імперативності покладення заявлених витрат на іншу сторону.

Щодо стягнення 30 000, 00 грн, які позивач поніс у зв`язку з підготовкою висновку у справі № 914/2797/23, суд зазначає наступне.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 4 ст. 127 ГПК України.

Одним із доказів у справі є долучений позивачем висновок лінгвістичної експертизи документів від 05.02.2024, складений за результатами проведення семантико-текстуальної експертизи документів у справі № 914/2797/23.

На підтвердження понесення Корпорацією «Енергоресурс-інвест» витрат на семантико-текстуальну експертизу до заяви додано договір на виконання робіт від 28.12.2023 укладений між позивачем та Українським бюро лінгвістичних експертиз НАН України, рахунок на оплату від 29.12.2023 № 291223 на суму 30 000, 00 грн та платіжна інструкція про здійснену оплату вказаної експертизи від 03.01.2024 № 25.

Велика Палата Верховного Суду 22.11.2023 у справі № 712/4126/22 вказала, що системний аналіз положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке: витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат; висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи; у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Розподіл вказаних судових витрат регламентований ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, де зазначено що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Так, відповідно до результатів розгляду справи, позов задоволено повністю, тобто рішення по суті прийнято на користь позивача - на сторону, яка понесла витрати на проведення експертизи.

Враховуючи вищевказане, суд вбачає наявність підстав для задоволення заяви позивача про стягнення на його користь з відповідача витрат на проведення лінгвістичної експертизи у розмірі 30 000, 00 грн. В задоволенні решти вимог заяви, зокрема про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000, 00 грн, слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 123, 126, 127, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Заяву Корпорації «Енергоресурс-інвест» про стягнення судових витрат задоволити частково.

2. Стягнути з Громадської організації Спілка корупційних розслідувань (79021, м. Львів, вул. Садова, 27/50, код ЄДРПОУ 44909082) на користь корпорації Енергоресурс-Інвест (79035, м. Львів, вул. Зелена, 131; код ЄДРПОУ 30336890) 30 000, 00 грн витрат пов`язаних із проведенням експертизи.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 27 вересня 2024 року.

Суддя Манюк П.Т.