Рішення

від 17.09.2024 по справі 920/652/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.09.2024м. СумиСправа № 920/652/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області справу №920/652/23 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Державного підприємства «Укрвугілля» (вул. Трьохсвятительська, 11, оф. 19, а/с 78, м. Київ, 01001, код 43474633)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030, код 33698892)

про стягнення 31 052 765, 39 грн,

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030, код 33698892)

до відповідача за зустрічним позовом: Державного підприємства «Укрвугілля» (вул. Трьохсвятительська, 11, оф. 19, а/с 78, м. Київ, 01001, код 43474633)

про визнання частково недійсним правочину,

за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

представника позивача - Царенко Є.П.,

представник відповідача - Сечін С.О.,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 30 658 731,10 грн заборгованості за Договором поставки вугілля № 08/2022-ЕН від 20.06.2022, з яких: сума простроченої заборгованості за Договором - 27 740 161,18 грн, пеня за порушення строків оплати - 2 700 303,46 грн, 3% річних - 162 018,21 грн, інфляційні втрати - 56 248,25 грн. А також просив стягнути судові витрати.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.06.2023 справу № 920/652/23 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.

Ухвалою від 22.06.2023 у цій справі судом постановлено, зокрема, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/652/23 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.08.2023, 11:00.

Представником позивача надіслано до суду електронною поштою клопотання від 03.07.2023 №009/21-06/03 (вх № 2402 від 04.07.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 19.07.2023 постановлено задовольнити відповідне клопотання про участь представника позивача - Державного підприємства "Укрвугілля" (вул. Трьохсвятительська, 11, оф. 19, а/с 78, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 43474633) - Царенка Є.П. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua.

У підготовчому засіданні 01.08.2023 у справі № 920/652/23 судом оголошено перерву до 12.09.2023, 10:00.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" подало до суду зустрічний позов №4056 від 11.09.2023 (вх. №3483 від 11.09.2023), в якому просить визнати недійсним договір поставки вугілля №08/2022-ЕН від 20.06.2022 в частині пункту 5.8 договору (в редакції додаткової угоди № 3 до зазначеного договору).

12.09.2023 судом оголошено перерву до 28.09.2023.

Державним підприємством "Укрвугілля" подано заперечення на клопотання (заяву) від 27.09.2023 б/н (вх. №874 від 27.09.2023), в якій просить відмовити відповідачу у прийнятті зустрічної позовної заяви від 11.09.2023 до розгляду та винести ухвалу якою повернути зустрічну позовну заяву від 11.09.2023.

Ухвалою від 28.09.2023 у справі №920/652/23 судом постановлено відмовити у задоволенні заяви представника позивача від 27.09.2023 б/н (вх.№874 від 27.09.2023); задовольнити усне клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання зустрічного позову; прийняти зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" №4056 від 11.09.2023 (вх. №3483 від 11.09.2023) до Державного підприємства "Укрвугілля" (вул. Трьохсвятительська, 11, оф. 19, а/с 78, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 43474633) про визнання частково недійсним правочину до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 920/652/23; надати Державному підприємству "Укрвугілля" строк на подання відзиву на зустрічний позов - 15 днів з дня постановлення цієї ухвали; відкласти підготовче засідання на 31.10.2023, 14:30.

Представником позивача подано відзив на зустрічну позовну заяву від 13.10.2023 №0674/06 (вх. №6687 від 23.10.2023), в якому заперечує проти зустрічних позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою в повному обсязі.

Представником відповідача за первісним позовом подано відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву від 30.10.2023 б/д (вх. №1060 від 30.10.2023), в якій зазначає, що зустрічний позов є обґрунтованим та просить задовольнити його в повному обсязі.

Також, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» подано відзив на позовну заяву від 30.10.2023 (вх. №1058 від 30.10.2023), в якому заперечує проти вимог позивача, вважає їх необґрунтованими та просить відмовити в задоволенні позову або закрити провадження у справі №920/652/23 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

У судовому засіданні 31.10.2023 оголошено перерву до 23.11.2023, 14:30.

Представником позивача за первісним позовом подано до суду відповідь на відзив від 21.112023 б/н (вх. № 1307 від 21.11.2023), в якому заперечує проти доводів відповідача за первісним позовом у відзиві на позовну заяву, зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» подано клопотання про відкладення розгляду справи від 22.11.2023 б/н (вх. №1319 від 22.11.2023).

Представником Державного підприємства «Укрвугілля» подано до суду заяву про збільшення позовних вимог від 22.11.2023 б/н (вх. №4567 від 22.11.2023), в якій просить збільшити розмір нарахованих 3% річних - 533 660, 37 грн та інфляційних втрат - 78 640, 38 грн.

Протокольною ухвалою суду від 23.11.2023 судом задоволено заяву про збільшення позовних вимог (вх. №4567 від 22.11.2023) і клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №1319 від 22.11.2023) та оголошено перерву до 07.12.2023.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» подано заяву про звільнення від відповідальності/зменшення розміру санкцій від 07.12.2023 № 5527 (вх. №4804 від 07.12.2023), в якій просить звільнити відповідача за первісним позовом від відповідальності або зменшити розмір санкцій заявлених ДП «Укрвугілля» на 90%.

Ухвалою суду від 07.12.2023 у справі №920/652/23 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 920/652/23; призначити розгляд справи №920/652/23 по суті в судове засідання на 23.01.2024, 11:00.

Представником Державного підприємства «Укрвугілля» подано письмові заперечення на заяву відповідача про звільнення від відповідальності/зменшення розміру санкцій від 27.12.2023 №0879/06 (вх. №1625 від 27.12.2023).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» подано до суду заяву про закриття провадження у справі від 10.01.2024 №0021/06 (вх. №242, 243 від 10.01.2024), в якій просить повернути позивачу 249 332, 88 грн судового збору та закрити провадження у справі в частині стягнення 16 701 000, 00 грн.

Державним підприємством «Укрвугілля» також подано до суду заяву про закриття провадження у справі від 10.01.2024 №0021/06 (вх. №244, 245 від 10.01.2024), в якій просить повернути позивачу 249 332, 88 грн судового збору та закрити провадження у справі в частині стягнення 16 701 000, 00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи від 22.01.2024 №424 (вх. №348/24 від 22.01.2024).

Ухвалою суду від 01.02.2024 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" про відкладення розгляду справи №424 від 22.01.2024 (Вх. №348/24 від 22.01.2024); призначити розгляд справи № 920/652/23 по суті в судове засідання на 08.02.2024, 14:30.

Водночас, судовий розгляд по суті, призначений на 08.02.2024, 14:30, не відбувся у зв`язку із перебуванням судді Джепи Ю.А на лікарняному у період з 05.02.2024 до 14.05.2024.

Ухвалою суду від 21.05.2024 постановлено призначити розгляд справи на 28.05.2024, 12:00.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» подано клопотання вих. № 2340 від 27.05.2024 (вх. №3091/24 від 27.05.2024), в якому просить відкласти судове засідання у справі № 920/652/23, призначене на 28.05.2024 на іншу дату.

Ухвалою суду від 28.05.2024 постановлено задовольнити клопотання відповідача №2340 від 27.05.2024 (вх. №3091/24 від 27.05.2024) про відкладення судового засідання; відкласти розгляд справи № 920/652/23 по суті в судове засідання на 11.06.2024, 15:30.

Протокольною ухвалою суду від 11.06.2024 судом задоволено клопотання №1456 від 08.12.2023 та долучено відповідні докази до матеріалів справи. Також судом долучено до матеріалів справи письмові заперечення №1625 від 27.12.2023, заяви №№ 242, 243, 244, 245 від 10.01.2024 та клопотання №215 від 23.01.2024. 11.06.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 01.08.2024, 12:30.

01.08.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.08.2024, 14:30.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» подано до суду заяву про надання додаткових пояснень у справі від 02.08.2024 б/н (вх. №2297 від 02.08.2024), в якій просить врахувати при ухваленні рішення доказ часткової оплати вартості вугілля у сумі 1 250 000 грн згідно платіжної інструкції №21240 від 02.07.2024.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» подано клопотання про відкладення розгляду справи від 09.08.2024 б/н (вх. №2388 від 09.08.2024).

Представником Державного підприємства «Укрвугілля» подано до суду заяву про закриття провадження у справі №0524/06 від 13.08.2024 (вх. №3668 від 13.08.2024), в якій просить закрити провадження у справі в частині стягнення 1 250 000,00 грн; повернути позивачу судовий збір відповідно до законодавства у зв`язку із закриттям провадження у справі на загальну суму 17 951 000,00 грн; стягнути з відповідача на користь позивача 13 101 765, 39 грн з яких: сума простроченої заборгованості за Договором - 9 789 161,18 грн; пеня - 2 700 303,46 грн; 3% річних - 533 660,37 грн; інфляційні втрати - 78 640,38 грн. Судові витрати покласти на відповідача в повному обсязі.

Водночас розгляд справи по суті, призначений на 13.08.2024, 14:30, не відбувся у зв`язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України.

Ухвалою суду від 14.08.2024 постановлено призначити справу № 920/652/23 до судового розгляду по суті в судове засідання на 17.09.2024, 14:30.

У судовому засіданні по суті 17.09.2024 брали участь представники обох сторін.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 17.09.2024 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (далі - покупець) та Державним підприємством «Укрвугілля» (далі - постачальник) було укладено Договір поставки вугілля № 08/2022-ЕН від 20.06.2022 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця вугілля в строки, у кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та цінах, погодженими сторонами в цьому договорі та специфікаціях до нього.

Загальна вартість договору орієнтовно складає 249 000 000, 00 грн з ПДВ, в тому числі ПДВ - 41 500 000, 00 грн (п. 1.2. Договору)

Згідно п. 1.2. Договору, покупець приймає вугілля, що поставляється, оплачує його вартість відповідно до умов цього договору та специфікацій до нього, які підписуються щомісяця.

Відповідно до п. 2.9. Договору, вугілля вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем з дати, яка збігається із датою відвантаження визначеної відповідно до п. 2.1.4. Усі ризики втрати або пошкодження вугілля (або його частини) переходять від постачальника до покупця з дати прийняття його покупцем на залізничній станції відправлення.

Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання та скріплення печатками обома сторонами договору відповідних актів приймання-передачі вугілля.

На підставі даних кількості та якості вугілля, що зазначені у відповідних Актах звіряння кількості та якості, постачальник з дотриманням розділу 4 цього Договору складає, підписує зі свого боку та надає покупцю два примірника Акту приймання- передачі вугілля.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що покупець оплачує постачальнику вартість вугілля в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (зазначений у цьому Договорі або у відповідному письмовому зверненні постачальника) у вигляді 90 % попередньої оплати вартості узгодженої партії вугілля до відвантаження, що підлягає поставці постачальником за цим Договором.

Відповідно до п. 5.2. Договору, покупець оплачує постачальнику 10 % вартості поставленої та прийнятої партії вугілля, узгодженої у відповідному Акті приймання- передачі вугільної продукції, що не включає в себе залізничний тариф на перевезення вугілля, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі вугільної продукції.

Згідно з п. 5.5. Договору, на покупця покладається оплата вартості перевезення залізницею вугілля від залізничної станції відправлення до залізничної станції призначення.

Пунктом 5.8. Договору передбачено, що вартість доставки може оплатити постачальник з наступним відшкодуванням Покупцем в розмірі, що не перевищує вартості доставки вугілля у вагонах перевізника.

За час дії Договору поставки вугілля, ДП «Укрвугілля» відвантажило, а ТОВ «Сумитеплоенерго» прийняло вугілля в кількості 25 720,570 тонн на загальну вартість 100 357 404,09 грн з ПДВ. Вартість доставки вугілля до Покупця становить 14 129 191, 66 грн з ПДВ.

Загальна вартість поставленого ДП «Укрвугілля» та прийнятого ТОВ «Сумитеплоенерго» вугілля з врахуванням вартості доставки вугілля становить 114 486 595,75 грн з ПДВ.

Вищезазначене підтверджується підписаними Актами приймання - передачі вугілля, Актами відшкодування вартості доставки вугілля, Актами звіряння взаємних розрахунків, а також первинними бухгалтерськими документами, які підписані двома Сторонами та є в наявності у Відповідача.

Згідно з п. 5.1., п. 5.2. та п. 5.8. Договору, строк оплати за поставлене вугілля та

його доставку настав.

За поставлене вугілля та його доставку відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 86 746 434, 57 з ПДВ.

На момент подачі позовної заяви, заборгованість відповідача по оплаті за поставлене вугілля становила 27 740 161,18 грн з ПДВ.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок Постачальника або дата зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позивач за первісним позовом, вважаючи, що відповідач, не здійснив своєчасно та в повному обсязі оплату поставленого вугілля, чи порушив п. 5.1., п. 5.2. та п. 5.8. Договору поставки вугілля № 08/2022-ЕН від 20.06.2022, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач, у свою чергу, звернувся із зустрічним позовом до позивача, в якому просить визнати недійсним договір поставки вугілля №08/2022-ЕН від 20.06.2022 в частині пункту 5.8 договору (в редакції додаткової угоди № 3 до зазначеного договору).

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Щодо первісних позовних вимог Державного підприємства «Укрвугілля» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» про стягнення 31 052 765, 39 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Проте, в порушення умов договору та вимог ст. ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за первісним позовом не виконав умови Договору поставки вугілля № 08/2022-ЕН від 20.06.2022, а саме не розрахувався у повному обсязі та у встановлені договором строки за поставлений товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

При цьому, суд бере до уваги клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» №0021/06 від 10.01.2024 (вх. №242, 243 від 10.01.2024) про закриття провадження в частині основного боргу, в якому зазначено, що після відкриття провадження у справі, відповідачем за первісним позовом було здійснено часткове погашення суми боргу в розмірі 16 701 000, 000 грн.

Також, з аналогічною заявою про закриття провадження в частині вимог звернулось Державне підприємство «Укрвугілля» від 10.01.2024 №0021/06, в якій зазначено, що відповідачем дійсно сплачено на користь позивача 16 701 000, 00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» також надало суду додаткові пояснення від 02.08.2024 б/н (вх. №2297 від 02.08.2024) та повідомило, що на рахунок позивача сплачено борг ще в сумі 1 250 000 грн.

Державне підприємство «Укрвугілля» звернулось до суду із заявою про закриття провадження №0524/06 від 13.08.2024, в якій також просить закрити провадження в частині стягнення 1 250 000, 00 грн.

Враховуючи факт часткової сплати відповідачем заборгованості у загальному розмірі 17 951 000, 00 грн, суд дійшов висновку про задоволення вищевказаних клопотань сторін про закриття провадження в частині вимог та вважає за необхідне закрити провадження у справі в цій частині за відсутністю предмету спору на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині вимог щодо основної заборгованості в розмірі 9 789 161, 18 грн позов підлягає задоволенню.

При цьому щодо зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до Державного підприємства «Укрвугілля» про визнання частково недійсним правочину, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього ж Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту зустрічних позовних вимог, пункт 5.8 Договору може бути визнаний таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 Цивільного кодексу України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним п. 5.8. Договору підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Позивач, який звертається до суду має вказати у позові власне суб`єктивне уявлення про його порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі N 924/831/17, від 28.11.2019 у справі N 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі N 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі N 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі N 904/7841/21).

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

- пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

- наявність підстав для оспорювання правочину;

- встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Близький за змістом правовий висновок сформований, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі N 910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі N 6- 78цс13, від 11.05.2016 у справі N 6-806цс16.

Позивач за зустрічним позовом не надав жодного доказу і не довів наявності у нього порушеного права.

Розділом 2 Договору сторони визначили, на кого саме покладаються обов`язки щодо оплати провізної плати, додаткових зборів за перевезення вугілля та оплати експедиційних послуг.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що вартість провізної плати та додаткових зборів за перевезення вугілля від залізничної станції відправлення до залізничної станції призначення (згідно з розміром залізничного тарифу для вагонів парку залізниць, який встановлений в «Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги» затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року № 317), а також витрати на оплату експедиційних послуг сплачує покупець.

Відповідно до п. 2.9. Договору, вугілля вважається поставленим постачальником та прийнятим Покупцем з дати, яка збігається із датою відвантаження визначеної відповідно до п. 2.1.4. Усі ризики втрати або пошкодження вугілля (або його частини) переходять від постачальника до покупця з дати прийняття його покупцем на залізничній станції відправлення.

Згідно з п. 5.5. Договору на Покупця покладається оплата вартості перевезення залізницею Вугілля від залізничної станції відправлення до залізничної станції призначення.

Одночасно, 22.07.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №838 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на оператора системи передачі для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» (далі - Постанова №838), Відповідачу за зустрічним позовом була надана безвідсоткова поворотна фінансова допомога, яка була спрямована на підтримання енергетичної системи в умовах ведення війни з рф шляхом придбання вугільної продукції для подальшої поставки її виробникам електричної енергії, які у своєму складі мають теплоелектростанції та теплоелектроцентралі.

На виконання Постанови КМУ № 838, між Позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за зустрічним позовом було укладено Договір поставки вугілля №14/2022-ПСО від 29.07.2022 (далі - Договір ПСО).

Договір ПСО був направлений на реалізацію заходів підтримки енергогенеруючих компаній під час проходження опалювального сезону 2022-23 в умовах ведення війни з рф. Тому, Договір ПСО передбачав не тільки поставку вугілля на умовах відстрочення платежу за поставлене вугілля, а також і можливість оплати Постачальником (відповідач за зустрічним позовом) вартості доставки вугілля з наступним відшкодуванням цих витрат Покупцем (зокрема, пункт у 5.6. Договору ПСО).

У результаті проведених переговорів 06.02.2023 сторонами Договору погоджена і укладена Додаткова угода № 3 до спірного договору, якою сторони врегулювали питання щодо оплати вартості доставки вугілля у випадку, якщо покупець не може оплатити його доставку самостійно.

Зокрема, сторони внесли до спірного договору пункт 5.8, який за змістом ідентичний умовам пункту 5.6 Договору ПСО, і який не викликав заперечення щодо його застосування протягом дії Договору ПСО.

На момент звернення до суду, позивач за зустрічним позовом відшкодував вартість доставки вугілля за аналогічними умовами Договору ПСО в повному обсязі. При цьому, позивач за зустрічним позовом не порушував питання недійсності умов договору щодо відшкодування вартості доставки.

Суд вважає, що суб`єкти господарювання у своїх відносинах повинні діяти добросовісно, згідно із доктриною venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» («ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці»).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.

З огляду на вищезазначені встановлені судом обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що зустрічний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що за затримку проведення розрахунків за поставлений товар понад термін встановлений у цьому Договорі, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

У порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати поставку вугілля, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, внаслідок чого останнім нараховано пеню, яка за перевіркою суду є арифметично правильною та підлягає задоволенню.

При цьому суд бере до уваги заяву ТОВ «Сумитеплоенерго» про зменшення розміру санкцій на 90% від 07.12.2023 №5527 та вважає за доцільне зменшити розмір пені на 70% з огляду на наступне.

На момент укладення Договору почалась повномасштабна агресія рф проти України, на сьогодні м. Суми (місцезнаходження та місце діяльності відповідача за первісним позовом) визначена територією можливих бойових дій.

У свою чергу, діяльність ТОВ «Сумитеплоенерго», що визначений постачальником теплової енергії щодо споживачів (як підприємств, так й населення) міста Суми, є збитковою, що негативно може вплинути на можливість своєчасного та у належному обсязі початку опалювального сезону.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема, наявність обставин, які мають істотне значення

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи часткову сплату основної заборгованості відповідачем, суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки (пені) за порушення Договору, що підлягає стягненню з відповідача, на 70 % від заявленої до стягнення суми.

Суд вважає, що зменшення розміру такої пені до 30 % від нарахованої суми є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором, задоволенню підлягають правомірні та обґрунтовані вимоги позивача щодо стягнення пені з відповідача у сумі 810 091, 04 грн (30%).

З урахуванням пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у резолютивній частині судового рішення у такому випадку зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Відповідно до наведеного позивачем розрахунку 3 % річних складають 533 660, 37 грн, та інфляційні втрати складають 78 640, 38 грн.

Здійснений позивачем розрахунок річних та інфляційних збитків суд вважає арифметично вірним.

Тому суд, розглянувши позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат вважає їх також обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання первісного позову покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам первісного позову в розмірі 196 526, 48 грн, а також судовий збір за подання зустрічного позову у зв`язку із відмовою у його задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 920/652/23 в частині стягнення 17 951 000, 00 грн (сімнадцять мільйонів дев`ятсот п`ятдесят одна тисяча гривень нуль копійок) основної заборгованості за договором.

2. Задовольнити частково первісний позов.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030, код 33698892) на користь Державного підприємства «Укрвугілля» (вул. Трьохсвятительська, 11, оф. 19, а/с 78, м. Київ, 01001, код 43474633) 9 789 161,18 грн (дев`ять мільйонів сімсот вісімдесят дев`ять тисяч сто шістдесят одна гривня вісімнадцять копійок) основної заборгованості за договором, 810 091,04 грн (вісімсот десять тисяч дев`яносто одна гривня чотири копійки) пені, 533 660,37 грн (п`ятсот тридцять три тисячі шістсот шістдесят гривень тридцять сім копійок) 3% річних, 78 640,38 грн (сімдесят вісім тисяч шістсот сорок гривень тридцять вісім копійок) інфляційних втрат, а також 196 526,48 грн (сто дев`яносто шість тисяч п`ятсот двадцять шість гривень сорок вісім копійок) відшкодування витрат зі сплати судового збору.

4. Відмовити в частині вимог первісного позову щодо стягнення 1 890 212,42 грн (один мільйон вісімсот дев`яносто тисяч двісті дванадцять гривень сорок дві копійки) пені.

5. Відмовити у задоволенні зустрічного позову.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 27.09.2024.

Суддя Ю.А. Джепа