Ухвала

від 26.09.2024 по справі 920/1238/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 920/1238/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Ємця А.А. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Швидак С.В.,

представників учасників справи:

позивача - приватного сільськогосподарського підприємства "Надія" - Мальченко Д.В. - адвокат (ордер від 27.08.2024 серія ВМ № 1054509),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Біоеталон" - Пєхтєрєв Д.В. - адвокат (ордер від 27.06.2024 серія АР № 1184477),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біоеталон" (далі - Товариство)

на рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024

(суддя Вдовенко Д.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024

(головуючий - суддя Євсіков О.О., судді: Корсак В.А. і Алданова С.О.)

у справі № 920/1238/23

за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Надія" (далі - Підприємства)

до Товариства

про стягнення 7 015 977,84 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Підприємство звернулося до суду з позовом до Товариства про стягнення 3 167 918,58 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 1 080 166,81 грн. інфляційних втрат, 205 176,97 грн. - 3% річних та 2 562 715,47 грн. пені.

Позов обґрунтовано тим, що Товариство поставило йому не весь оплачений на підставі рахунків-фактур товар.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024: позов задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Підприємства 3 167 918,58 грн. та 47 518,78 грн. витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані наявністю підстав для задоволення позову в частині повернення попередньої оплати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Товариство просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 і ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову. Крім того, Товариство просить передати дану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення виключної правової проблеми для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає про:

не застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, а саме статей 4, 5, 14 ГПК України та статті 55 Конституції України, які передбачають право звернення до суду за захистом прав та інтересів виключно у разі наявності у позивача порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20, від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21;

неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 526, 613, 629 Цивільного кодексу України та частини першої статті 193 Господарського кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 23.05.2018 у справі № 537/4905/15-ц, від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц, від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19, від 10.12.2019 у справі № 910/878/19.

Доводи іншого учасника справи

Підприємство у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та про законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, і просить рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанції у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

Товариством (постачальник) та Підприємством (покупець) укладено договір від 21.08.2020 № 2108/5 (далі - Договір), за умовами якого:

- постачальник зобов`язується згідно із замовленням передавати партіями у власність покупця нафтопродукти, а саме - дизельне паливо, бензин А-92, бензин А-95, а покупець зобов`язується приймати нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах договору (пункт 1.1);

- загальна сума договору складається із загальної вартості поставленого товару за всіма видатковими накладними на товар (пункт 3.1);

- ціна за одиницю (літр) з ПДВ формується у день поставки товару та зазначається в рахунках та видаткових накладних на товар (пункт 3.2);

- кількість товару складається із загальної кількості поставленого товару за всіма видатковими накладними на товар (пункт 3.3);

- покупець зобов`язується оплатити товар протягом 3 календарних днів з дати отримання товару на підставі рахунку, виставленого постачальником (пункт 3.4);

- у видаткових накладних може не зазначатися як підстава відпуску даний договір, але якщо продаж товару відбувається в період дії даного договору, то він відбувається виключно на умовах даного договору (пункт 3.7);

- постачальник зобов`язується відвантажити покупцю товар після отримання відповідної заявки та підписання узгодженого графіку відвантаження (пункт 4.1);

- товар поставляється покупцю партіями, у кількості і за ціною, за умовами, які визначені цим договором. Передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження або пункті призначення. Транспортні витрати з доставки покладаються на постачальника (пункти 4.2 - 4.4);

- за порушення постачальником строків відвантаження товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невідвантаженого товару за кожен день затримки відвантаження (пункт 6.1);

- договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками та обов`язкового скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. (пункт 10.1);

- термін дії договору автоматично продовжується на кожен наступний рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення договору за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору (пункт 10.2).

Відповідно до банківських виписок, наявних у матеріалах справи, позивач перерахував відповідачу 1 434 999,97 грн. за дизельне паливо згідно з рахунком від 28.11.2019 № СФ-0000763, 1 014 999,97 грн. згідно з рахунком від 08.05.2020 № СФ -0000236, 800 007,96 грн. згідно з рахунком від 31.08.2020 № СФ-0000528, 1 147 500 грн. згідно з рахунком від 25.03.2021 № СФ-0000330.

Відповідач виставив 12.08.2021 позивачу рахунок № СФ-0000879 на оплату за дизельне паливо на суму 4 550 000 грн., 08.11.2021 рахунок № СФ-0001199 на суму 1 498 749,98 грн., 10.06.2022 рахунок № СФ-0000360 на суму 918 400 грн.

Відповідно до виписок по рахунку позивача 12.08.2021 позивач перерахував відповідачу 4 550 000 грн., 08.11.2021 - 1498749,98 грн. 98, 10.06.2022 - 918 400 грн. Всього позивач перерахував відповідачу 11 364 657,90 грн.

Згідно з видатковими накладними, що наявні в матеріалах справи, за період з березня 2020 року до серпня 2022 року відповідач поставив позивачу товар на суму 8 196 739,32 грн.

Сума оплати на яку поставка товару не здійснена становить 3 167 918,58 грн., що відповідачем не заперечується.

Підприємство 12.10.2023 направило Товариству вимогу вих. №074 про сплату заборгованості, у якій вимагало у Товариства сплатити 3 167 918,58 грн. заборгованості за непоставлені нафтопродукти, 1 080 166,81 грн. інфляційних втрат та 205 176,98 грн. - 3% річних. Вимога була вручена Товариству 18.10.2023. Відповідач відповіді на претензію не надав.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що умови пунктів 4.1 та 3.2 Договору свідчать, що постачальник зобов`язується відвантажити покупцю товар після отримання відповідної заявки та підписання узгодженого графіку постачання і ціна на одиницю (літр) з ПДВ формується в день поставки товару та зазначається в рахунках та видаткових накладних на товар. Відповідно, за таких умов Товариство мало виставляти Підприємству рахунки зі сформованою у них ціною після отримання відповідної заявки.

Відповідно до пункту 3.7 Договору у видаткових накладних може не зазначатися як підстава відпуску даний договір, але якщо продаж товару відбувається в період дії даного договору - він відбувається виключно на умовах даного договору.

Умови укладеного між сторонами Договору не передбачають здійснення попередньої оплати товару. Зокрема, пунктом 3.4 Договору визначає обов`язок покупця оплатити товар протягом 3 календарних днів з дати отримання товару на підставі виставленого постачальником рахунку.

Водночас наявні у матеріалах справи докази свідчать, що фактично Підприємство на підставі виставлених відповідачем рахунків здійснювало попередню оплату товару, після чого Товариство здійснювало його поставку Підприємству партіями.

Підприємство 12.10.2023 звернулося до Товариства з претензією про повернення коштів в сумі 3 167 918,58 грн., у зв`язку з непоставкою товару на цю суму.

Пунктом 4.1 Договору визначено обов`язок постачальника відвантажити покупцю товар після отримання відповідної заявки. Отже, поставка товару пов`язана з отриманням Товариством заявки Підприємства.

Однак, докази поставки товару за видатковими накладними на суму 8 196 739,32 грн. на підставі саме письмових заявок Підприємства та узгоджених сторонами графіків до матеріалів справи не надано.

Підприємство не надало доказів надання Товариству заявок на поставку товару станом на дату направлення претензії 12.10.2023 (як в усній, так і в письмовій формі).

Проте Підприємство 11.12.2023 звернулося до Товариства з вимогою № 091 про поставку товару за Договором на суму 3 167 918,58 грн., у якій зазначило, що ця вимога є заявкою на поставку товару, відповідно до пункту 4.1 Договору. Зазначена вимога надіслана Товариству за адресою місцезнаходження, однак не була вручена під час доставки з відміткою пошти "інші причини" 15.12.2023.

Однак сам по собі факт неотримання Товариством належно направленої йому Підприємством кореспонденції не може вважатися причиною ненастання строку виконання зобов`язання, оскільки Товариство не довело, що неотримання ним вимоги викликане об`єктивними причинами, а не суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Після отримання вимоги, яка є заявкою, Товариство товар Підприємству не поставило, так само як не вчинило жодних інших дій, які свідчили б про намір Товариства виконати договірні зобов`язання щодо поставки товару, в т.ч. щодо узгодження графіку поставок.

Таким чином, обов`язок щодо поставки товару виник у Товариства 15.12.2023 (після отримання заявки) та не був виконаний у встановлений Договором строк, після отримання заявки Товариство не вчинило жодних дій, які свідчили б про намір виконати договірні зобов`язання, а тому суди попередніх інстанцій зазначили, що вимога Підприємства повернути суму попередньої оплати (що за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару) є обґрунтованою.

Що ж до вимоги Підприємства про стягнення 1 080 166,81 грн. інфляційних втрат, 205 176,98 грн. - 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, 2 562 715,47 грн. пені на підставі пункту 6.2 Договору, нарахованих за період з 13.08.2021 до 09.10.2023, у зв`язку з непоставкою товару та неповерненням грошових коштів, то суд першої інстанції відмовив в позові в даній частині, оскільки суд не встановив факт порушення Товариством строків виконання зобов`язання з поставки товару у період, за який нараховано позивачем інфляційні втрати, 3% річних та пеня.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Товариства про стягнення з нього суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України. В іншій частині оскаржувані судові рішення не оскаржуються учасниками справи.

Касаційне провадження за касаційною скаргою в даній частині у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить у першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Водночас, Верховний Суд у силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Так, справа № 910/5958/20, на яку посилається скаржник, розглядалася за позовом головного управління Державної податкової служби України у м. Києві до акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та компанії Ей/О Рігас Кугу Буветава про визнання недійсним контракту від 02.11.2011 № 1219.

Справа № 910/6642/18 розглядалася за позовом державного підприємства "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України" до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та публічного акціонерного товариства "Київгаз" про визнання за позивачем права на споживання природного газу.

Справа № 922/1500/18 розглядалася за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Ультра" про розірвання договору про постачання електричної енергії, укладеного між акціонерною компанією "Харківобленерго" та Фірмою "Т.М.М." та зобов`язання акціонерну компанію "Харківобленерго" укласти договір про постачання електричної енергії з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Ультра" з підстав відмови акціонерної компанії "Харківобленерго" в укладенні такого договору в досудовому порядку та за зустрічним позовом фірма "Т.М.М." ТОВ про визнання недійсним рішення установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Ультра" від 16.03.2018 та скасування державної реєстрації об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Ультра" від 03.04.2018.

Справа № 1340/4630/18 розглядалася за позовом громадської організації "Всеукраїнський громадський рух "Український вибір - Право народу" та фізичних осіб до Львівської обласної ради про визнання протиправним та нечинним рішення Львівської обласної ради від 18.09.2018 за №745 "Про мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту на території Львівської області".

У справі № 918/150/19 розглядався спір за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" до житлово-комунального підприємства "Перспективне" про визнання рішення протиправним. Позовні вимоги мотивовано тим, що 28.02.2019 ЖКП "Перспективне" листом №28/02/19/1 повідомило ТОВ "АРМ-ЕКО" про розірвання в односторонньому порядку підрядного договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, укладеного між ТОВ "АРМ-ЕКО" та ЖКП "Перспективне". Як стверджує позивач, ТОВ "АРМ-ЕКО" виконує взяті на себе зобов`язання належним чином, зауважень щодо неналежної роботи по обслуговуванню ліфтів не надходило. Вважає, що вказане рішення ЖКП "Перспективне" є протиправним.

Справа № 921/787/20 розглядалася за позовом Тернопільської міської ради до Тернопільської районної ради про: визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської районної ради "Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району" в частині передачі до комунальної власності Великоберезовицької селищної ради, Великогаївської сільської ради, Байковецької сільської ради, Підгороднянської сільської ради, Білецької сільської ради та Великобірківської селищної ради майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в Додатку № 1 до рішення (пункти 1-6) на умовах спільної часткової комунальної власності, а саме, щодо об`єктів нерухомого майна, які знаходяться у межах м. Тернополя, згідно наведеного переліку об`єктів нерухомого майна; визнання за Тернопільською міською територіальною громадою в особі Тернопільської міської ради права на отримання у комунальну власність майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в додатку № 1 до рішення Тернопільської районної ради від 17.11.2020 № 747 "Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району", згідно наведеного переліку об`єктів нерухомого майна, які знаходяться у межах м. Тернополя.

У справі № 904/3870/21 Криворізька міська рада звернулася з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про визнання протиправними дій відповідача в частині передачі у власність при приватизації орендного підприємства "Криворізький завод гірничого машинобудування" відкритому акціонерного товариству "Криворізький завод гірничого машинобудування" об`єкта нерухомого майна - будівлі поліклініки.

У справі № 918/1222/21 виконувач обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі комунального некомерційного підприємства "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради та в особі Рівненської міської ради з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення коштів.

Справа № 537/4905/15-ц розглядалася за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсними кредитного договору. Позовна заява мотивована тим, що спірний кредитний договір за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України, інтересам і волі позивача, порушує її права та законні інтереси, оскільки банком не виконано вимоги Закону про дотримання істотних умов договору, щодо надання позичальнику об`єктивної, повної та достовірної інформації, про умови кредиту під час укладення договору про надання споживчого кредиту забезпеченого заставою, які є істотними для такого виду договорів.

Справа № 180/1735/16-ц розглядалася за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (яке є правонаступником державного підприємства "Придніпровська залізниця") про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12.03.2014 на користь фізичної особи стягнуто у солідарному порядку, зокрема, з ДП "Придніпровська залізниця" 97 450 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У справі № 910/9525/19 виник спір між Міжнародним аеропортом "Львів" та Міністерством оборони України про тлумачення умов пункту 4.2 договору про спільне використання аеродрому державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів", визначивши, що безкоштовне забезпечення прийому та випуску державних повітряних суден Збройних Сил України та Міноборони здійснюється шляхом надання послуги зліт-посадки повітряного судна.

Справа № 910/878/19 розглядалася за позовом приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво Технології Системи" про стягнення 1 380 000 грн. у зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов договору підряду в капітальному будівництві у частині своєчасного виконання робіт, тому позивачем на підставі договору нараховано відповідачу штраф.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Товариства попередньої оплати в розмірі 3 167 918,58 грн. у зв`язку з неналежним виконанням укладеного між сторонами договору та непоставкою Підприємству товару на цю суму. Суди попередніх інстанцій встановивши, що обов`язок щодо поставки товару виник у Товариства після отримання заявки та не був виконаний у встановлений Договором строк з посиланням на частину другу статті 693 Цивільного кодексу України визнали, що вимога повернути суму попередньої оплати (що за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару) є обґрунтованою.

Верховний Суд, зазначає, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновків судів попередніх інстанцій Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції наведених висновків Верховного Суду, які містяться у постановах Верховного Суду у справах №№ 910/5958/20, 910/6642/18, 922/1500/18, 1340/4630/18, 918/150/19, 921/787/20, 904/3870/21, 918/1222/21, 537/4905/15-ц, 180/1735/16-ц, № 910/9525/19, № 910/878/19 - не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах не є схожими за матеріально-правовим регулюванням та істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданих справах з іншого) за предметом позову, підставами позову і фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Наведене виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним, суб`єктним, об`єктним критеріями.

Посилання скаржника на не врахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, від 12.12.2019 у справі № 906/142/18 та постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 814/1469/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 Судом не приймаються, оскільки скаржником не зазначено норму права, яка була застосована судами попередніх інстанцій без урахування висновку, викладеного у даних постановах.

Отже, наведена Товариством підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

З урахуванням наведеного Судом приймаються доводи, наведені у відзиві Підприємства на касаційну скаргу, у частині, яка узгоджується з даною ухвалою.

Товариство у касаційній скарзі просить передати дану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення виключної правової проблеми для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Водночас, у клопотанні Товариством не обґрунтовано наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, тому відсутні підстави для передачі справи № 920/1238/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

За якісним критерієм про виключність правової проблеми свідчать такі обставини: 1) касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; 2) норми матеріального права були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі.

Подане клопотання не містить обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права. Клопотання не обґрунтоване відсутністю сталої судової практики у відповідних питаннях та наявністю виключної правової проблеми з врахуванням якісного показника, не доведено існування різних позицій у застосуванні наведених норм матеріального права, зокрема Верховним Судом.

З урахуванням наведеного клопотання Товариства про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Біоеталон" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 зі справи № 920/1238/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова