Рішення

від 19.08.2024 по справі 175/615/14-ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/615/14-ц

Провадження № 2/175/215/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2024 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.,

з участю секретаря Рожкової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерноготовариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_1 ,третя особаПриватне підприємство«Натал»про зверненнястягнення назаставлене майно,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2014 року позивач Публічне акціонернетовариство «УкрСиббанк» звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачки ОСОБА_1 , з участю третьої особи Приватне підприємство«Натал»про зверненнястягнення назаставлене майно.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає те, що 28 грудня 2007 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» на підставі заміни Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 18.12.2009 року; далі за текстом - Банк) та Приватним підприємством «НАТАЛ» (надалі - «Позичальник») був укладений Генеральний договірпро наданнякредитних коштів911280948000 (надалі - «Генеральний договір»), відповідно до якого Банк зобов`язався надавати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних у Договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 970415,00(Дев`ятсотсімдесят тисяччотириста п`ятнадцять) гривень 00 коп. в порядку і на умовах, визначених в договорі, з терміном повернення не пізніше 27грудня 2018року (п. 1.2.1. Кредитного договору).

Умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов`язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної наданої послуги в межах Генерального договору оформлюється Додатковою угодою до цього Договору у формі окремої Індивідуальної угоди, що є невід`ємною частиною цього Договору (1.1. Генерального договору).

28 грудня 2007 року між Банком та Позичальником, відповідно до п. 1.1. Генерального договору було укладено Додаткову угоду N?1 (11281174000), (надалі - «Індивідуальна угода»), відповідно до мов якої: Позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 970 415, 00 (дев`ятсот сімдесят тисяч чотириста п`ятнадцять) гривень.; Встановлена процентна ставка за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування за Індивідуальною угодою в розмірі 14 % річних.

30 січня 2009 року між тими самими сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Додаткової угоди № 11281174000 до Генерального Договору про надання кредитних послуг, відповідно, до умов якої: Встановлена процентна ставка з 30 січня 2009 р. по 12 березня 2009 р. у розмірі 30% річних, за користування кредитними коштами після 12 березня 2009 р. встановлюється процентна ставка у розмірі 35% річних (п. 3.1. Додаткової угоди); Встановлений розмір процентної ставки за користування кредитними коштами понад встановлений Генеральним договором термін.

30 січня 2009 року між тими самими сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Генерального Договору відповідно до умов якої: Позичальник зобов`язався забезпечувати надходження грошових потоків на свої поточні рахунки в АТ «УкрСиббанк» з метою підтвердження свого фінансового стану в сумі, не менш ніж 500 000,00 (п`ятсот тисяч) гривень; Встановлено забезпечення виконання зобов`язань.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2.1, 3.4.2 Генерального договору Позичальник зобов`язався належним чином прийняти, використовувати і повернути Банку отримані кошти, а також здійснювати плату за кредит.

В забезпечення виконання Позичальником зобов`язань перед Банком за кредитним Генеральним договором про надання кредитних послуг N11280948000. Зобов`язання по поверненню в повному обсязі отриманих, в порядку та на умовах відповідно до Кредитного договору 1, кредитних коштів у сумі 970 415 (дев`ятсот сімдесят тисяч чотириста п`ятнадцять) гривень 00 копійок. Зобов`язання по поверненню отриманого кредиту за Кредитним договором 1 в термін до 27 грудня 2018 року, якщо інший термін повернення кредиту не встановлено згідно умов Кредитного договору 1. Зобов`язання по сплаті за кредит в розмірі процентів - 14,0% (чотирнадцять цілих) процентів річних між ОСОБА_1 , як майновим поручителем ПП «НАТАЛ» (надалі - «Іпотекодавець») та АТ «УкрСиббанк» 28.12.2007 року було укладено Договір іпотеки N11280948000/З (надалі - «Договір іпотеки»), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. за реєстровим №11897.

Згідно умов зазначеного договору іпотеки, в іпотеку передане нерухоме майно (надалі - «Предмет іпотеки»): житловий будинок, реєстраційний номер: 17072441, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (тридцять вісім «а») та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок видане 20 лютого 2003 року Любимівською сільською радою на підставі розпорядження виконкому Любимівської сільської ради 27 листопада 2002 року за №87 та зареєстроване КП «Новомосковським міжрайонним бюро технічної інвентаризації» від 20 лютого 2003 року за №2-262(17072441).

Предмет іпотеки складається з: А-1 житловий будинок (цегла), житловою площею - 72,4 кв.м., загальною площею - 270,3 кв.м., Б-теплиця (метал, скло), к-колодязь (мет.труди) з.я. (зливна яма) (бетон), №1-3 огорожа (метал, з бет. плити, бут), 1-замощення (трот.плитка).

Разом з житловим будинком в іпотеку передається земельна ділянка, яка є власністю Іпотекодавця, на якій знаходиться визначене нерухоме майно. Земельна ділянка, що є виділена в натурі, межі якої визначено на місцевості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка є власністю Іпотекодавця на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку ДП №007776, який виданий Дніпропетровською районною адміністраціє Дніпропетровської області 06 листопада 1996 року на підставі розпорядження Дніпропетровської районної адміністрації Дніпропетровської області від 16 серпня 1996 року за N?517, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності за №9230.

07 серпня 2013 року на адресу Іпотекодавця була надіслана іпотечна вимога про погашення заборгованості за кредитним договором N? 11233278000 від 12.10.2007 року.

Позичальником умови договору не виконуються, у зв`язку із чим станом на 09.01.2013 р. за Кредитним договором №11280948000 від 28.12.2007 року обліковується прострочена заборгованість, яка складає 3 526 771,09 грн. (три мільйони п`ятсот двадцять шість тисяч сімсот сімдесят одна гривня 09 коп.), в тому числі: 970 000,00 грн. (дев`ятсот сімдесят тисяч гривень 00 копійок) - заборгованість за кредитом; 2 359 599,51 грн. (два мільйони триста п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 51 копійка) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 19 418,76 грн. (дев`ятнадцять тисяч чотириста вісімнадцять гривень 76 копійок) - заборгованість по комісії; 62 241,67 грн. (шістдесят дві тисячі двісті сорок одна гривня 67 копійок) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 134 306,89 грн. (сто тридцять чотири тисячі триста шість гривень 89 копійок) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам; 623,02 грн. (шістсот двадцять три гривні 02 копійки) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором 911280948000від 28.12.2007року у розмірі 3526771,09 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник позивача Публічного акціонерноготовариства «УкрСиббанк»в судове засідання не з`явився, втім подав клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, втім вчергове подала заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку із оголошенням воєнного стану на території України.

Третя особав судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

У відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що слід відмовити узадоволенні позову, з таких підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 28 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Публічне акціонернетовариства «УкрСиббанк») та Приватним підприємством «НАТАЛ» укладено Генеральний договір про надання кредитних коштів 911280948000, згідно якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у розмірі 970 415,00 (Дев`ятсот сімдесят тисяч чотириста п`ятнадцять) гривень 00 коп. строком до 27 грудня 2018 року, а позичальник прийняв на себе зобов`язання сплачувати проценти за користування річних та здійснювати повернення кредиту.

Також, 28 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Публічне акціонернетовариства «УкрСиббанк») та Приватним підприємством «НАТАЛ» укладено додаткову угоду №1 (11281174000) до Генерального договорупро наданнякредитних послуг(Індивідуальнаугода №11280948000),відповідно доумов якоїзмінена процентнаставка завикористання кредитнихкоштів тапідписано Графікпогашення кредитузі щомісячними платежами з кінцевим строком виконання 27.12.2010 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Публічне акціонернетовариства «УкрСиббанк») та Приватним підприємством «НАТАЛ» укладено Договір іпотеки N?11280948000/З між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Публічне акціонернетовариства «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. за реєстровим №11897.

Згідно умов зазначеного договору іпотеки, в іпотеку передане нерухоме майно: житловий будинок, реєстраційний номер: 17072441, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (тридцять вісім «а») та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок видане 20 лютого 2003 року Любимівською сільською радою на підставі розпорядження виконкому Любимівської сільської ради 27 листопада 2002 року за №87 та зареєстроване КП «Новомосковським міжрайонним бюро технічної інвентаризації» від 20 лютого 2003 року за №2-262(17072441).

Предмет іпотеки складається з: А-1 житловий будинок (цегла), житловою площею - 72,4 кв.м., загальною площею - 270,3 кв.м., Б-теплиця (метал, скло), к-колодязь (мет.труди) з.я. (зливна яма) (бетон), №1-3 огорожа (метал, з бет. плити, бут), 1-замощення (трот.плитка).

Разом з житловим будинком в іпотеку передається земельна ділянка, яка є власністю Іпотекодавця, на якій знаходиться визначене нерухоме майно. Земельна ділянка, що є виділена в натурі, межі якої визначено на місцевості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка є власністю Іпотекодавця на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку ДП №007776, який виданий Дніпропетровською районною адміністраціє Дніпропетровської області 06 листопада 1996 року на підставі розпорядження Дніпропетровської районної адміністрації Дніпропетровської області від 16 серпня 1996 року за N?517, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності за №9230.

11 лютого 2014 року банк звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про захист порушеного права кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина першастатті 548 ЦК України).

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредитта сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина четверта статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

З огляду на вказане закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист шляхом позасудового врегулювання (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» врегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.

За змістом статті 41 Закон України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону.

Частиною другою статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4. 1. Договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором; у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати Предмета іпотеки; в інших випадках відповідно до діючого законодавства.

За змістом частини першої статті12, частини першої статті33та статті35 Закону № 898-IVреалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другоїстатті 35 Закону№ 898-IV. Недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові (див.постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (пункт 41), від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц (пункт 40), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 38)).

За змістом частини другоїстатті 35 Закону № 898-IVвизначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону № 898-IV) незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону № 898-IV), якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановленийстаттею 38 Закону № 898-IV, не погодили, а передбачили тільки можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомустаттею 37 Закону № 898-IV(див.постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 63), від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц (пункт 36)).

З матеріалів справи також, вбачається, що у додатковій угоді кредитного договору №014/5771/82/47166від 25.01.2007 року визначено кінцевий термін повернення кредиту 27.12.2010 року.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, 09.08.2013 року позивачем направлено відповідачці вимогу про погашення заборгованості за кредитивним договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (п.п. 49, 54) викладено правовий висновок, який є усталеним:

49. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

54. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц викладено такий правовий висновок: право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом,а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування.

Таким чином, право позивача нараховувати проценти за користування кредитом, пеню та штраф припинилося зі спливом строку кредитування (27.12.2010 року), а тому починаючи із зазначеної дати банк не мав права нараховувати заборгованість по тілу кредиту та проценти за користування кредитом.

Натомість, Банк у позові зазначає, що внаслідок невиконання боржникомПриватним підприємством«Натал»умов за Кредитним договором №11280948000 від 28.12.2007 року, станом на 09.01.2013 р. обліковується прострочена заборгованість, яка складає 3 526 771,09 грн. (три мільйони п`ятсот двадцять шість тисяч сімсот сімдесят одна гривня 09 коп.), в тому числі: 970 000,00 грн. (дев`ятсот сімдесят тисяч гривень 00 копійок) - заборгованість за кредитом; 2 359 599,51 грн. (два мільйони триста п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 51 копійка) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 19 418,76 грн. (дев`ятнадцять тисяч чотириста вісімнадцять гривень 76 копійок) - заборгованість по комісії; 62 241,67 грн. (шістдесят дві тисячі двісті сорок одна гривня 67 копійок) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 134 306,89 грн. (сто тридцять чотири тисячі триста шість гривень 89 копійок) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам; 623,02 грн. (шістсот двадцять три гривні 02 копійки) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії.

Однак, також, згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ст. 260 ЦК України,позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. За регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

З матеріалівсправи вбачається,що Банкнадіслав вимогудо Іпотекодавця07серпня 2013року.Однак,графіком погашеннякредиту,який єневід`ємною частиноюДодаткової угодидо ГенеральногоДоговору пронадання кредиту№11280948000від 28грудня 2007року узгодженийсторонами кредитногодоговору Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Публічне акціонернетовариства «УкрСиббанк») та Приватним підприємством «НАТАЛ», узгоджено кінцевий термін його виконання 27 грудня 2010 року.

Відтак, строк погашення всієї суми кредиту настав 27 грудня 2010 року. А тому, Банк мав право звернутись до суду із вимогою про звернення стягнення на заставне майно протягом трьох років, а саме до 27 грудня 2013 року.

Враховуючи те, що з позовом до суду банк звернувся лише в лютому 2014 року, відтак, позивачем пропущено трирічний строк звернення до суду.

Про застосування строку позовної давності заявлено відповідачкою під час розгляду справи у відповідно до поданої заяви, що містяться у матеріалах справи.

Отже, Банк звернувся до суду з вказаним позовом лише 11 лютого 2014 року, тобто поза межами загального строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Згідно зст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.При виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин судвраховує висновкищодо застосуваннявідповідних нормправа,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, Банкзвернувся до суду з указаним позовом з пропуском строку позовної давності, визначеного ст.257 ЦК України, що є самостійною підставною для відмови у позові відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, тому суд приходить до висновку, що слід відмовити в задоволенні позову.

Згідно з ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, у даній справі у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України -

В И Р І Ш И В:

У задоволенніпозовних вимогПублічного акціонерноготовариства«УкрСиббанк»до ОСОБА_1 ,третяособаПриватне підприємство«Натал»прозверненнястягнення назаставленемайно - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Озерянська Ж.М.