ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/1357/25 Справа № 175/615/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання Гвоздєва М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргуАкціонерного товаристваУкрСиббанк на рішення Дніпропетровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від 19 серпня 2024 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 , третя особа приватне підприємство Натал про звернення стягнення на заставлене майно,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2014 року позивач ПАТ УкрСиббанк звернулося до суду з позовом, пред`явленим до ОСОБА_1 , визначивши третьою особою ПП Натал, на предмет стягнення заборгованості за кредитним договором №911280948000 від 28 грудня 2007 року у розмірі 3 526 771,09 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовуючи це тим, що 28 грудня 2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк» (найменування змінено на ПАТ «УкрСиббанк» на підставі заміни Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 18.12.2009 року) та ПП «Натал» укладений Генеральний договір про надання кредитних коштів №911280948000, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надавати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних у Договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 970 415,00 грн. в порядку і на умовах, визначених в договорі, з терміном повернення не пізніше 27 грудня 2018року.
Умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов`язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної наданої послуги в межах Генерального договору оформлюється Додатковою угодою до цього Договору у формі окремої Індивідуальної угоди, що є невід`ємною частиною цього Договору.
28 грудня 2007 року між Банком та Позичальником, відповідно до п. 1.1. Генерального договору укладено Додаткову угоду №1 (11281174000), відповідно до умов якої: Позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 970 415, 00 грн; встановлена процентна ставка за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування за Індивідуальною угодою в розмірі 14 % річних.
30 січня 2009 року між тими самими сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Додаткової угоди № 11281174000 до Генерального Договору про надання кредитних послуг, відповідно, до умов якої: встановлена процентна ставка з 30 січня 2009 року по 12 березня 2009 року у розмірі 30% річних, за користування кредитними коштами після 12 березня 2009 року встановлюється процентна ставка у розмірі 35% річних (п. 3.1. Додаткової угоди); встановлений розмір процентної ставки за користування кредитними коштами понад встановлений Генеральним договором термін.
30 січня 2009 року між тими самими сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Генерального Договору відповідно до умов якої: Позичальник зобов`язався забезпечувати надходження грошових потоків на свої поточні рахунки в АТ «УкрСиббанк» з метою підтвердження свого фінансового стану в сумі, не менш ніж 500 000,00 грн; встановлено забезпечення виконання зобов`язань.
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2.1, 3.4.2 Генерального договору Позичальник зобов`язався належним чином прийняти, використовувати і повернути Банку отримані кошти, а також здійснювати плату за кредит.
В забезпечення виконання Позичальником зобов`язань перед Банком за кредитним Генеральним договором про надання кредитних послуг №11280948000, тобто, зобов`язання по поверненню в повному обсязі отриманих, в порядку та на умовах відповідно до Кредитного договору 1, кредитних коштів у сумі 970 415,00 грн; зобов`язання по поверненню отриманого кредиту за Кредитним договором в термін до 27 грудня 2018 року, якщо інший термін повернення кредиту не встановлено згідно умов Кредитного договору; зобов`язання по сплаті за кредит в розмірі процентів - 14,0% процентів річних між ОСОБА_1 , як майновим поручителем ПП «Натал» (надалі - «Іпотекодавець») та АТ «УкрСиббанк» 28 грудня 2007 року укладено Договір іпотеки №11280948000/З, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Кухтіною В.В. за реєстровим №11897.
Згідно умов зазначеного договору іпотеки, в іпотеку передане нерухоме майно: житловий будинок, реєстраційний номер: 17072441, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок видане 20 лютого 2003 року Любимівською сільською радою на підставі розпорядження виконкому Любимівської сільської ради 27 листопада 2002 року за №87 та зареєстроване КП «Новомосковським міжрайонним бюро технічної інвентаризації» від 20 лютого 2003 року за №2-262(17072441).
Предмет іпотеки складається з: А-1 житловий будинок (цегла), житловою площею - 72,4 кв.м., загальною площею - 270,3 кв.м., Б-теплиця (метал, скло), к-колодязь (мет.труди) з.я. (зливна яма) (бетон), №1-3 огорожа (метал, з бет. плити, бут), 1-замощення (трот.плитка).
Разом з житловим будинком в іпотеку передається земельна ділянка, яка є власністю Іпотекодавця, на якій знаходиться визначене нерухоме майно. Земельна ділянка, що є виділена в натурі, межі якої визначено на місцевості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є власністю Іпотекодавця на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку ДП №007776, який виданий Дніпропетровською районною адміністраціє Дніпропетровської області 06 листопада 1996 року на підставі розпорядження Дніпропетровської районної адміністрації Дніпропетровської області від 16 серпня 1996 року за №517, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності за №9230.
07 серпня 2013 року на адресу Іпотекодавця була надіслана іпотечна вимога про погашення заборгованості за кредитним договором № 11233278000 від 12 жовтня 2007 року.
Позичальником умови договору не виконуються, у зв`язку із чим станом на 09 січня 2013 року за Кредитним договором №11280948000 від 28 грудня 2007 року обліковується прострочена заборгованість, яка складає 3 526 771,09 грн, в тому числі: 970 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 2 359 599,51 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 19 418,76 грн - заборгованість по комісії; 62 241,67 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 134 306,89 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам; 623,02 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії.
Позивач вважає свої майнові права порушеними, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду у зв`язку із невиконання умов договору відповідачем, як поручителем та іпотекодавцем.
Рішенням Дніпропетровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від19серпня 2024 року узадоволенні позовнихвимог ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 , третя особа ПП Натал про звернення стягнення на заставлене майно відмовлено (а.с.163-171 Том ІV).
Рішення суду мотивовано тим, що судом першої інстанції встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем, однак, позивач пропустив строк позовної давності, звернувшись до суду з даним позовом лише 11 лютого 2014 року, тоді як трирічний строк, встановлений ст. 257 ЦК України, закінчився 27 грудня 2013 року, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з рішення суду першої інстанції, у жовтні 2024 року АТ УкрСиббанк звернулось з апеляційною скаргою до суду (а.с.172-175 Том ІV), в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини справи та не взяв до уваги той факт, що позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з цим позовом у вересні 2013 року, направивши перед цим вимогу відповідачеві, датовану 07 серпня 2013 року, щодо повного погашення заборгованості за кредитом шляхом передачі іпотечного майна позивачеві. 19 вересня 2013 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська відкрито провадження ухвалою суду, однак, відповідачами дана ухвала була оскаржена в апеляційному порядку та ухвалою апеляційного суду від 28 листопада 2013 року скасована, справа передана до суду першої інстанції. Самарський районний суд м. Дніпропетровська при повторному розгляді питання про відкриття провадження ухвалою суду від 06 грудня 2013 року повернув даний позов позивачеві з підстав порушення ним підсудності розгляду даної справи.
За таких обставин, 11 лютого 2014 року з метою захисту своїх прав та законних інтересів позивачем повторно подано цей позов вже до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області за належною підсудністю.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував поважності підстав пропуску строку позовної давності позивачем та не взяв до уваги своєчасність звернення позивача з цим позовом до суду у вересні 2013 року, який повернуто позивачеві.
Відповідач своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалась та відзиву на апеляційну скаргу АТ УкрСиббанк не подавала, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (ПАТ «УкрСиббанк») та ПП «Натал» укладено Генеральний договір про надання кредитних коштів №911280948000, згідно якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у розмірі 970 415,00 грн строком до 27 грудня 2018 року, а позичальник прийняв на себе зобов`язання сплачувати проценти за користування річних та здійснювати повернення кредиту.
Також, 28 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (ПАТ «УкрСиббанк») та ПП «Натал» укладено додаткову угоду №1 (11281174000) до Генерального договору про надання кредитних послуг (Індивідуальна угода №11280948000), відповідно до умов якої змінена процентна ставка за використання кредитних коштів та підписано Графік погашення кредиту зі щомісячними платежами з кінцевим строком виконання 27 грудня 2010 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» (ПАТ «УкрСиббанк») та ПП «Натал» укладено Договір іпотеки №11280948000/З між АКІБ «УкрСиббанк» (ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. за реєстровим №11897.
Згідно умов зазначеного договору іпотеки, в іпотеку передане нерухоме майно: житловий будинок, реєстраційний номер: 17072441, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок видане 20 лютого 2003 року Любимівською сільською радою на підставі розпорядження виконкому Любимівської сільської ради 27 листопада 2002 року за №87 та зареєстроване КП «Новомосковським міжрайонним бюро технічної інвентаризації» від 20 лютого 2003 року за №2-262(17072441).
Предмет іпотеки складається з: А-1 житловий будинок (цегла), житловою площею - 72,4 кв.м., загальною площею - 270,3 кв.м., Б-теплиця (метал, скло), к-колодязь (мет.труди) з.я. (зливна яма) (бетон), №1-3 огорожа (метал, з бет. плити, бут), 1-замощення (трот.плитка).
Разом з житловим будинком в іпотеку передана земельна ділянка, яка є власністю Іпотекодавця, на якій знаходиться визначене нерухоме майно. Земельна ділянка, що є виділена в натурі, межі якої визначено на місцевості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є власністю Іпотекодавця на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку ДП №007776, який виданий Дніпропетровською районною адміністрацією Дніпропетровської області 06 листопада 1996 року на підставі розпорядження Дніпропетровської районної адміністрації Дніпропетровської області від 16 серпня 1996 року за №517, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності за №9230.
Суд першої інстанції встановив, що у додатковій угоді до кредитного договору №014/5771/82/47166 від 25 січня 2007 року визначено кінцевий термін повернення кредиту 27 грудня 2010 року.
Однак,у зв`язкуз неналежнимвиконанням умовкредитного договору,станом на09січня 2013року увідповідача обліковуєтьсяпрострочена заборгованість,яка складає3526771,09грн,в томучислі:970000,00грн -заборгованість закредитом;2359599,51грн -заборгованість попроцентам закористування кредитом;19418,76грн -заборгованість покомісії;62241,67грн -пеня занесвоєчасне погашеннязаборгованості закредитом;134306,89грн -пеня занесвоєчасне погашеннязаборгованості попроцентам;623,02грн -пеня занесвоєчасне погашеннязаборгованості покомісії.
09 серпня 2013 року позивачем направлено відповідачці вимогу про погашення заборгованості за кредитивним договором, яка залишилась без виконання.
11 лютого 2014 року банк звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про захист порушеного права кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав доведеним порушене право позивача, в розумінні ст. 1048, 1050 ЦК України, та таке право підлягає захисту, однак право позивача нараховувати проценти за користування кредитом, пеню та штраф за умовами договору та додаткових угод припинилося зі спливом строку кредитування (27 грудня 2010 року), тоді як такі штрафні санкції позивач має право нараховувати за положеннями ст. 625 ЦК України.
Разом з цим суд першої інстанції зазначив, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки, в силу ст. 257 ЦК України, встановлено трирічний строк позовної давності, тобто, кінцевий термін кредитування закінчився 27 грудня 2010 року, вимоги до суду позивач мав право пред`явити до 27 грудня 2013 року, тоді як звернувся до суду з даним позовом лише 11 лютого 2014 року.
З такими висновками суду першої інстанції повністю погоджується і колегія суддів, зазначаючи при цьому, що доводи скаржника щодо переривання строку позовної давності зверненням до Самарського районного суду м. Дніпропетровська у вересні 2013 року та повернення позову позивачеві колегією суддів не приймаються.
Так, розглядаючи такі доводи скаржника, колегія суддів, в силу ч.4 ст. 263 ЦПК України, доходить висновку про звернення особової уваги на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 травня 2020 року у справі №922/1467/19.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
У справі, що розглядається, колегією суддів встановлено, що у вересні 2013 року, тобто в межах позовної давності, позивач за захистом порушеного права звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою, пред`явленою до ОСОБА_1 на предмет звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2013 року було відкрито провадження у справі №206/8609/13-ц за позовом АТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 , третя особа ПП Натал про звернення стягнення на предмет іпотеки та призначено справу до розгляду в судовому засіданні (а.с.76 Том І).
Проте, як встановлено з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, не погодившись з ухвалою суду про відкриття провадження, відповідач оскаржила її в апеляційному порядку та ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2013 року ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2013 року скасовано та справу передано до суду першої інстанції.
За повторним розглядом на стадії відкриття провадження у справі ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2013 року зазначену позовну заяву повернуто позивачеві у зв`язку із порушенням правил підсудності розгляду цієї справи цьому суду.
Колегія суддів погоджується зі встановленими фактичними обставинами судом першої інстанції, що позивач у даній справі звернувся з цим позовом 11 лютого 2014 року, тоді як договірне кредитування за умовами кредитного договору та додатковими угодами до нього встановлено до 27 грудня 2010 року.
Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.
Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.
Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.
Колегія суддів наголошує, що за висновками Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду визначено, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, строк кредитування за умовами кредитного договору закінчився 27 грудня 2010 року, межі строку позовної давності, в яких позивач мав би звернутись з даним позовом є 27 грудня 2013 року, натомість, позивач подав даний позовом до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області лише 11 лютого 2014 року, тобто, поза межами строку позовної давності. Звернення позивача з аналогічним позовом у вересні 2013 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська, який поданий ним з порушення правил підсудності, не перериває встановлений ст. 257 ЦК України, строк позовної давності, як про це наголосив Верховний Суд у наведеній вище постанові.
За змістом ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.
При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.
Разом з цим колегія суддів відзначає, що позивачем при поданні цього позову не було заявлено жодного клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності та не наведено таких підстав як подання попереднього позову до суду з порушення підсудності, щоб надало суду першої інстанції розглянути таке клопотання та надати правову оцінку таким підставам, тому колегія суддів не може вважати наведені в апеляційній скарзі доводи обґрунтованими для оскарження судового рішення, ухваленого у цій справі з додержанням всіх процесуальних та матеріальних норм права.
Доводи скаржника не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга, в силу ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства УкрСиббанк залишити без задоволення.
Рішення ніпропетровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від 19 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї проголошення,але можебути оскарженав касаційномупорядку доВерховного Судупротягом тридцятиднів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 29.01.2025 |
Оприлюднено | 10.02.2025 |
Номер документу | 124996330 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них |
Цивільне
Дніпровський апеляційний суд
Городнича В. С.
Цивільне
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області
Озерянська Ж. М.
Цивільне
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області
Озерянська Ж. М.
Цивільне
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області
Озерянська Ж. М.
Цивільне
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області
Озерянська Ж. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні