Рішення

від 24.09.2024 по справі 133/204/21

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 133/204/21

Провадження № 2/132/47/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"24" вересня 2024 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» про скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка», державного реєстратора Бершадської міської ради Вінницької області Красиленко Вікторії Борисівни про скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 0521485400:04:006:0097 площею 2,9700 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миколаївської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

Вказана земельна ділянка була успадкована ОСОБА_1 за заповітом після смерті ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 3.12.2020 року виданого приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Вінницької області Барською І.О.

Дана обставина підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 3.12.2020 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 3.12.2020 року № 235335098, інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.12.2020 року № 236910486.

Вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_2 в оренду СВК «Дружба» по Договору оренди землі № 68 від 2.04.2013 року.

В подальшому 10 квітня 2019 року СВК «Дружба» було реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка». Дана обставина підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 1 вказаного Договору оренди землі від 2.04.2013 року ОСОБА_2 передала відповідачу вищевказану земельну ділянку в строкове платне користування.

Згідно з п.8 Договору оренди землі від 2.04.2013 року було встановлено, що строк дії договору оренди земельної ділянки складає 10 років.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі» дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення.

Таким чином, укладений з відповідачем Договір оренди землі припиняє свою дію 2.04.2023 року.

З огляду на це, позивач звернулася до відповідача для того щоб повідомити, що вона є новим власником земельної ділянки, як спадкоємець ОСОБА_2 .

Проте позивачці було повідомлено, що Договір оренди землі буде діяти до 30.12.2039 року, оскільки ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду від 13.11.2019 року про продовження строку дії Договору оренди землі від 2.04.2013 року.

Позивачка ОСОБА_1 вперше почула таку інформацію, оскільки її спадкодавець ОСОБА_2 повідомляла про передачу земельної ділянки відповідачу в оренду лише на 10 років.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачці стало відомо, що 9.06.2020 року було здійснено державну реєстрацію Додаткової угоди до договору оренди землі від 13.11.2019 року про внесення змін до договору оренди землі від 2.04.2013 року на підставі рішення державного реєстратора Бершадської міської ради Вінницької області Красиленко Вікторії Борисівни № 52578847 від 9.06.2020 року.

Згідно з даними, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно строк дії Договору оренди землі від 2.04.2013 року було збільшено до 30.12.2039 року. Вказана обставина підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.12.2020 року № 236910486, Додатковою угодою від 13.11.2019 року.

Позивач вважає, що Додаткова угода до договору оренди землі від 13.11.2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 (орендодавець) та відповідач ТОВ «Дружба Миколаївка» (орендар) підписана не ОСОБА_2 , а іншою особою, тому звертається до суду з даним позовом.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29.01.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 20.05.2021 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Бершадської міської ради Вінницької області Красиленко В.Б. про скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права.

Ухвалою суду від 26.05.2021 задоволено заяву про самовідвід судді Кучерук І.М. Справу передано до канцелярії суду для повторного розподілу в порядку ч. 3 ст. 14 ЦПК України.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25.06.2021 суддею Пєтуховою Н.О. прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» про скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права. Розгляд справи буде проводитися за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 16.02.2022 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 21.06.2022 частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, накладення стягнення на ТОВ «Дружба Миколаївка» та тимчасове вилучення у ТОВ «Дружба Миколаївка» оригіналу договору оренди землі від 13.11.2019, сторонами якого є ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Дружба Миколаївка» (орендар).

Ухвалою суду від 28.10.2022 задоволено заяву представника позивача про відвід судді Пєтухової Н.О. Справу передано до канцелярії суду для визначення судді у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

Згідно розпорядження в.о. голови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01.11.2022 цивільну справу № 133/204/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» про скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права передано на розгляд до Калинівського районного суду Вінницької області, оскільки у Козятинському міськрайонному суді неможливо утворити склад суду для розгляду справи.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 11.11.2022 суддею Аліменко Ю.О. прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» про скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права. Розгляд справи буде проводитися за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 21.12.2022 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 05.04.2023 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

08.07.2023 позивачкою ОСОБА_1 подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої остання просить: скасувати рішення державного реєстратора Бершадської міської ради Вінницької області Красиленко Вікторії Борисівни індексний номер № 52578847 від 9.06.2020 року про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Товариством в обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» права оренди земельної ділянки кадастровий номер 0521485400:04:006:0097 площею 2,9700 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Додаткової угоди до договору оренди землі від 13 листопада 2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» (орендар), якою внесено зміни до Договору оренди землі № 68 від 2 квітня 2013 року про оренду земельної ділянки; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 0521485400:04:006:0097 площею 2,9700 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Миколаївської сільської ради Хмільницького (бувший - Козятинський) району Вінницької області; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» на її користь понесені судові витрати, в тому числі витрати на сплату судового збору, оплату судової експертизи та правову допомогу.

Ухвалою суду від 13.07.2023 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

24.10.2023 через систему «Електронний суд» за вх. № 9098/23 від представника ТОВ «Дружба Миколаївка» - адвоката Мельник Л.С. надійшли додаткові пояснення по суті спору з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

Ухвалою суду від 24.10.2023 задоволено клопотання представника позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 07.12.2023 поновлено провадження у справі для вирішення клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи.

Ухвалою суду від 07.10.2024 задоволено клопотання експерта Вінницького відділення КНДІСЕ щодо надання додаткових матеріалів. Провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

Ухвалою суду від 15.03.2024 поновлено провадження у справі в зв`язку з залишенням ухвали суду без виконання.

10.04.2024 позивачкою ОСОБА_1 подано заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої остання просить: скасувати державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» на земельну ділянку кадастровий номер 0521485400:04:006:0097 площею 2,9700 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 13 листопада 2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» (орендар), якою внесено зміни до Договору оренди землі № 68 від 2 квітня 2013 року про оренду земельної ділянки, що зареєстроване на підставі рішення державного реєстратора Бершадської міської ради Вінницької області Красиленко Вікторії Борисівни, індексний номер № 52578847 від 09.06.2020 року; визнати відсутність права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» на земельну ділянку кадастровий номер 0521485400:04:006:0097, площею 2,9700 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 13 листопада 2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» (орендар), якою внесено зміни до Договору оренди землі № 68 від 2 квітня 2013 року про оренду земельної ділянки; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 0521485400:04:006:0097 площею 2,9700 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Миколаївської сільської ради Хмільницького (колишній - Козятинський) району Вінницької області; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» на її користь понесені судові витрати, в тому числі витрати на сплату судового збору, оплату судової експертизи та правничу допомогу адвоката.

14.05.2024 через систему «Електронний суд» за вх. № 4580/24 від представника ТОВ «Дружба Миколаївка» - адвоката Мельник Л.С. надійшли додаткові пояснення по суті спору з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

Ухвалою суду від 14.05.2024 закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» про скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права, та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

В судове засідання представник позивача адвокат Гурба М.В. надав заяву, у відповідності до якої просив суд розглянути справу у його відсутність та у відсутність його довірительки, вимоги позовної заяви (з урахування останньої заяви про зміну предмета позову) підтримує в повному обсязі. В разі неявки відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення. Крім того, повідомив, що протягом п`яти днів ним будуть подані докази понесених судових витрат.

Представник відповідача ТОВ «Дружба Миколаївка» - адвокат Мельник Л.С. надала до суду заяву, яка зареєстрована за вх. №9039/24 від 24.09.2024 року про розгляд справи за відсутності представника відповідача, позиція відповідача викладена у додаткових поясненнях по суті спору. З позовними вимогами відповідач категорично не погоджується.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В ході розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 0521485400:04:006:0097 площею 2,9700 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миколаївської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

Вказана земельна ділянка була успадкована позивачем за заповітом після смерті ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 3.12.2020 року виданого приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Вінницької області Барською І.О.

Дана обставина підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 3.12.2020 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 3.12.2020 року № 235335098, інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.12.2020 року № 236910486 (т. 1 а.с. 11, 12, 13).

Вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_2 в оренду СВК «Дружба» по Договору оренди землі № 68 від 2.04.2013 року (т. 1 а.с. 15-18).

В подальшому 10 квітня 2019 року СВК «Дружба» було реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка». Дана обставина підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 19-26).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.12.2020 року, земельна ділянка площею 2,97 га, кадастровий номер 0521485400:04:006:0097, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Миколаївської сільської ради Козятинського району Вінницької області, яка перебуває у власності ОСОБА_1 міститься запис про інше речове право індексний номер: 52578847 від 09.06.2020 року про право оренди земельної ділянки орендарем ТОВ «Дружба Миколаївка», на підставі додаткової угоди до договору оренди землі № 68 від 02.04.2013 року. (т. 1 а.с. 28).

З копії додаткової угоди б/н від 13.11.2019 року до договору оренди землі № 68 від 02.04.2014 року (так зазначено в додатковій угоді) вбачається внесення змін та доповнень до вищевказаного договору оренди земельної ділянки площею 2,97 га, кадастровий номер 0521485400:04:006:0097, яка призначена для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Миколаївської сільської ради Козятинського району Вінницької області строком до 30.12.2039 року.(т. 1 а.с. 27).

Позивач вважає, що Додаткова угода до договору оренди землі від 13.11.2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 (орендодавець) та відповідач ТОВ «Дружба Миколаївка» (орендар) підписана не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Згідно відповіді ТОВ «Дружба Миколаївка», на виконання вимог ухвали суду від 21.12.2022 року про витребування документів, останнє не володіє у своєму розпорядженні оригіналом додаткової угоди до договору оренди землі від 13.11.2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Дружба Миколаївка» (орендар), оскільки останній, разом з іншими договорами оренди та додатковими угодами до них, був переданий на зберігання до ТОВ «Торговий дім «Фінпром». Крім того, договори, що передавались для зберігання, внаслідок непередбачуваних обставин, зазнали пошкодження під час їх зберігання та були утилізовані, про що ТОВ «Торговий дім «Фінпром» повідомив ТОВ «Дружба Миколаївка» (т. 2, а.с. 52-53).

Відповідно до інформації наданої Хмільницькою районною військовою адміністрацією Вінницької області від 20.06.2023 року №01-01-08-1122, остання не може надати витребувану судом копію додаткової угоди від 13.11.2019 року укладеної між ОСОБА_2 та відповідачем до договору оренди землі від 02.04.2013, оскільки до віддаленого приміщення архівосховища №1 (м. Козятин) архівного відділу Хмільницької районної військової адміністрації вона не надходила (т. 2 а.с. 80-81).

На виконання ухвали суду від 05.04.2023 року Хмільницькою районною військовою адміністрацією Вінницької області надіслано на адресу суду належним чином засвідчену скан-копію додаткової угоди до договору оренди землі від 13.11.2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 та ТОВ «Дружба Миколаївка» (т. 2 а.с. 98-99).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд оцінивши докази як кожний окремо так і в їх сукупності прийшов до наступних висновків.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, ч. ст. 78 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, представником позивача з метою призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи разом з позовною заявою було подане про витребування у відповідача ТОВ «Дружба Миколаївка» додаткової угоди від 13.11.2019 року укладеної між ОСОБА_2 та відповідачем, а також клопотання про витребування у Хмільницької районної військової адміністрації Вінницької області вказаної вище додаткової угоди, для дослідження її судом та подальшого проведення судово-почеркознавчої експертизи. Ухвалами суду від 20.052021, 16.02.2022, 21.12.2022, 05.04.2023 витребувано додаткову угоду від 13.11.2019 року укладену між ОСОБА_2 та ТОВ «Дружба Миколаївка». Дані ухвали не були виконані з підстав відсутності у суб`єктів документа, що витребовувався.

Згідно положень ч.ч. 1, 5 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 10 ст.84 ЦПК України передбачено що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Положеннями статті 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Суд звертає увагу, що положеннями п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

З наведеного вбачається, що об`єктом дослідження почеркознавчої експертизи є лише оригінал оскаржуваного документу (додаткової угоди), а тому його не надання унеможливлює проведення судом по справі судової почеркознавчої експертизи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно ст. 17 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційна справа ведеться в електронній формі та формується автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, до якої за результатом проведення кожної реєстраційної дії щодо об`єкта нерухомого майна автоматично включаються заяви, сформовані або подані в електронній формі, електронні копії документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, поданих у паперовій формі, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, подані в електронній формі, документи в електронній формі, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, а також відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав, електронні копії запитів державного реєстратора в паперовій формі та документів, отриманих із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року. Документи, подані заявником для проведення реєстраційних дій в паперовій формі, підлягають поверненню такому заявнику. Заява, подана в паперовій формі, документ про сплату адміністративного збору, запити державного реєстратора в паперовій формі та документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року, за результатом проведення реєстраційних дій заявнику не повертаються та зберігаються державним реєстратором, яким проведено реєстраційну дію, протягом трьох років.

Тобто, відповідно до закону оригінал реєстраційної справи не містить оригіналу спірного договору, оскільки передбачено сканування реєстратором документу та повернення оригіналу заявнику.

В той же час, відповідач по справі вимоги суду не виконав і не надав суду оригіналу спірної додаткової угоди посилаючись на те, що остання, разом з іншими договорами оренди та додатковими угодами до них, була передана на зберігання до ТОВ «Торговий дім «Фінпром». Крім того, договори, що передавались для зберігання, внаслідок непередбачуваних обставин, зазнали пошкодження під час їх зберігання та були утилізовані, про що ТОВ «Торговий дім «Фінпром» повідомив ТОВ «Дружба Миколаївка».

На підтвердження даного факту відповідачем не було надано будь яких доказів, а саме акту приймання-передачі договорів, акту про пошкодження та утилізацію договорів. Крім того, про обов`язок надати оригінал додаткової угоди від 13.09.2019 року відповідач знав, ще задовго до початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, а саме з ухвали суду про витребування доказів від 20.05.2021 року.

Отже, суд критично оцінює посилання відповідача на вищезазначені факти. Інших доказів, які б підтверджували факт відсутності у відповідача додаткової угоди відповідачем не надано, що є його процесуальним обов`язком.

Також судом встановлено, що у позивачки відсутній оригінал додаткової угоди від 13.11.2019 року до договору оренди, а відповідачем не надано доказів непридатності та утилізації договору оренди землі та додаткової угоди до нього, тому суд позбавлений можливості призначити судову почеркознавчу експертизу, але при цьому встановлює факт ухилення відповідача від проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 07.02.2024 по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу на підставі засвідченої копії додаткової угоди до договору оренди землі від 13.11.2019 року в зв`язку з відсутністю оригіналу вказаної додаткової угоди.

Згідно повідомлення № 1007/4720-4-23/21 від 26.02.2024, яке надійшло від експерта Вінницького відділення КНДІСЕ, відповідно до п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. Зазначене вище, виключає можливість організації проведення призначеної експертизи (т. 2 а.с. 135-139).

У зв`язку з неможливістю проведення судової почеркознавчої експертизи, з врахуванням та візуальним оглядом оригіналів документів, які були витребувані судом в процесі розгляду справи (оригінал заповіту, скан-копія додаткової угоди до договору оренди землі, копія договору оренди землі, відомості про отримання пенсії), з яких вбачається, що підпис, який містяться на скан-копії спірної додаткової угоди повністю відмінний від оригінальних підписів.

Відповідачем також не надано інших доказів які б підтверджували факт існування додаткової угоди укладеної між ОСОБА_2 , зокрема: заяви від орендаря про намір продовжити строк дії оренди землі, акту приймання-передачі земельної ділянки, нормативної грошової оцінки (яка отримується щорічно з метою визначення вартості землі та відповідно розміру орендної плати), заяви орендодавця про виплату коштів в безготівковій формі, будь-якого листування що давало б змогу встановити дійсні правовідносини між сторонами.

Доводи відповідача про те, що саме ОСОБА_2 підписувала додаткову угоду до договору оренди землі, погодила всі істотні умови договору з ТОВ «Дружба Миколаївка», шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі, що є свідченням існування договірних правовідносин необхідно відхилити.

Вказані твердження відповідача не можуть бути прийняті до уваги судом як такі, що суперечать положенням ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки обравши письмову форму договору оренди земельної ділянки (додаткової угоди до договору оренди землі), сторони мають його (її) підписати у відповідності до Закону, що і буде свідченням їх вільного волевиявлення на укладання такого правочину та не підтверджують факт укладання додаткової угоди оренди земельної ділянки строком до 30.12.2039 року.

У даному випадку власник земельної ділянки, ОСОБА_1 , яка є спадкоємицею ОСОБА_2 , захищає своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ОСОБА_2 додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19)). Крім того, мотивуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначила, що існує очевидна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування пункту 6 статті 3 ЦК України та доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) у спорах про недійсність договору для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень. Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі. Між тим, статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований. Отже, враховуючи конкретні встановлені судами обставини справи, що розглядається, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі»

При цьому суд звертає також увагу на те, що позивачка заперечує факт підписання ОСОБА_2 додаткової угоди, а матеріали справи не містять відповідних доказів, що саме ОСОБА_2 підписувала додаткову угоду до договору оренди землі.

За частинами першою-п`ятою статті 33 Закону про оренду землі в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. Вказане дублюєтся з положенням договору оренди землі.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідачем не було надано відповідних доказів, які б підтверджували факт звернення до ОСОБА_2 із заявою про продовження терміну договору оренди.

Пункти 41 та 43 постанови Великої Палати Верховного суду від 31.08.2021 року містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору (укладення договору на новий строк) було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій- восьмій, одинадцятій статті 33 Закону про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тож статтею 33 Закону про оренду землі було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Спірні правовідносини у цій справі регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Як встановлено судом, ОСОБА_2 , додаткову угоду від 13.11.2019 року до договору оренди землі не підписувала, відповідно, істотні умови цього правочину не погоджувала, тому у неї було відсутнє волевиявлення на укладення цієї угоди.

Отже, суд вважає встановленим факт того, що підпис в графі «Орендодавець» у додатковій угоді від 13.11.2019 до договору оренди землі від 02.04.2014 року виконаний не ОСОБА_2 . Доказів, які б спростовувати висновки суду в цій частині, відповідачем суду не надано.

Крім того, варто зазначити що в тексті додаткової угоди зазначено що договір оренди землі від 02.04.2014 року, що не відповідає дійсному договору від 02.04.2013 року.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Частиною 1 ст. 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном фізичної особи і такий правочин є нікчемним.

Згідно ст.ст. 319, 321 ЦК України право володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд, право вчиняти будь-які дії щодо свого майна має лише його власник. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності в Україні є непорушним, а за ч. 7 ст. 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом, і такого обов`язку власника у даній справі не встановлено.

Крім того, позивачка звертається з вимогою про скасування державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» на земельну ділянку кадастровий номер 0521485400:04:006:0097 площею 2,9700 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 13 листопада 2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» (орендар), якою внесено зміни до Договору оренди землі № 68 від 2 квітня 2013 року про оренду земельної ділянки, що зареєстроване на підставі рішення державного реєстратора Бершадської міської ради Вінницької області Красиленко Вікторії Борисівни, індексний номер № 52578847 від 09.06.2020 року.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19 ЦПК України).

Виникнення спірних правовідносин між позивачкою та ТОВ «Дружба Миколаївка» обумовлено наявністю спору про право оренди на земельну ділянку, а державна реєстрація зазначеного правочину порушує права позивача на користування та розпорядження своєю власністю.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власником земельної ділянки на час подання позову до суду є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого 03.12.2020 року приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Вінницької області Барською І.О. (т. 1 а.с. 11).

Отже, саме позивачці як власнику, належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Разом з тим, реєстрація неукладеної між ОСОБА_2 та відповідачем додаткової угоди до договору оренди землі від 13.11.2019 року порушує права та законні інтереси позивачки на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 2,97 га, кадастровий номер 0521485400:04:006:0097, що розташована території Миколаївської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний позивачем спосіб захисту, є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечує реальне відновлення порушених прав.

Отже, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» про скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права, з огляду на те, що саме таке рішення суду є ефективним способом захисту порушених прав.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 3027,20 грн. (1816,00 грн. згідно квитанції від 21.01.2021 та 1211,20 грн. згідно платіжної інструкції від 05.04.2024).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи зроблену представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Гурбою М.В. заяву від 24.09.2024 року, питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу слід вирішувати у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141, п. 5 ч. 7 ст. 265, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 270 ЦПК України, у разі подання відповідних доказів про оплату правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Тому, суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ст. 246 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу року та запропонувати представнику позивача ОСОБА_1 адвокату Гурбі М.В. подати докази щодо розміру понесених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в строк до 30.09.2024 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 202, 203, 205, 207,215, 228-233,319, 321, 391, 638, 792, ЦК України, Законами України «Про оренду землі», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» про скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права - задовільнити.

Скасувати державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» на земельну ділянку кадастровий номер 0521485400:04:006:0097 площею 2,9700 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 13 листопада 2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» (орендар), якою внесено зміни до Договору оренди землі № 68 від 2 квітня 2013 року про оренду земельної ділянки, що зареєстроване на підставі рішення державного реєстратора Бершадської міської ради Вінницької області Красиленко Вікторії Борисівни, індексний номер № 52578847 від 09.06.2020 року.

Визнати відсутність права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» на земельну ділянку кадастровий номер 0521485400:04:006:0097, площею 2,9700 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 13 листопада 2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» (орендар), якою внесено зміни до Договору оренди землі № 68 від 2 квітня 2013 року про оренду земельної ділянки.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 0521485400:04:006:0097 площею 2,9700 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Миколаївської сільської ради Хмільницького (колишній - Козятинський) району Вінницької області.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» (ЄДРПОУ 03732057) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 3027,20 грн.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу на 10 год. 00 хв. 07 жовтня 2024 року та запропонувати представнику позивача ОСОБА_1 адвокату Гурбі М.В. подати докази щодо розміру понесених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в строк до 30.09.2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

Суддя: