Постанова

від 12.12.2024 по справі 133/204/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 133/204/21

Провадження № 22-ц/801/2372/2024

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Аліменко Ю. О.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 рокуСправа № 133/204/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Медвецького С. К., Рибчинського В. П.

з участю секретаря судового засідання: Кашпрук М. Г.

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Аліменка Ю.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» про скасування рішення державного реєстратора, припинення речового права та повернення земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка», державного реєстратора Бершадської міської ради про скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права. Зазначала, що вона є власником земельної ділянки, кадастровий номер 0521485400:04:006:0097 ,площею 2,97 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миколаївської сільської ради Козятинського району Вінницької області. Вказана земельна ділянка була успадкована ОСОБА_1 за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.12.2020 року, виданого приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Вінницької області Барською І.О. Вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_2 в оренду СВК «Дружба» по договору оренди землі № 68 від 02.04.2013 року. У подальшому, 10 квітня 2019 року, СВК «Дружба» було реорганізовано в ТОВ «Дружба Миколаївка». Пунктом 8 договору оренди землі від 02.04.2013 року було встановлено, що строк його дії складає 10 років. У квітні 2022 року вона звернулася до відповідача з повідомленням про те, що вона як спадкоємець ОСОБА_2 , є новим власником земельної ділянки, і дізналась про те, що договір оренди землі буде діяти до 30.12.2039 року, оскільки ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду від 13.11.2019 року про продовження строку дії договору оренди землі від 02.04.2013 року. Вона вперше почула таку інформацію, оскільки ОСОБА_2 повідомляла її про передачу земельної ділянки відповідачу в оренду лише на 10 років. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачці стало відомо, що 09.06.2020 року було здійснено державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі від 13.11.2019 року про внесення змін до договору оренди землі від 02.04.2013 року на підставі рішення державного реєстратора Бершадської міської ради Вінницької області Красиленко Вікторії Борисівни № 52578847 від 09.06.2020 року. Строк дії договору оренди землі від 02.04.2013 року було збільшено до 30.12.2039 року. Вважає, що додаткова угода до договору оренди землі від 13.11.2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 (орендодавець) та відповідач ТОВ «Дружба Миколаївка» (орендар) підписана не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Ухвалою Калинівського районного суду від 20.05.2021 було задоволено клопотання представника позивача та витребувано у ТОВ «Дружба Миколаївка» оригінал додаткової угоди від 13.11.2019 року про внесення змін до договору оренди землі від 02.04.2013 року, сторонами якого є ОСОБА_2 та ТОВ «Дружба Миколаївка» та залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Бершадської міської ради Вінницької області Красиленко В.Б. про скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права.

08.07.2023 ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмету позову у якій просила скасувати рішення державного реєстратора Бершадської міської ради Вінницької області Красиленко Вікторії Борисівни, індексний номер № 52578847 від 09.06.2020 року про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та ТОВ «Дружба Миколаївка» права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0521485400:04:006:0097 ,площею 2,9700 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 13 листопада 2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Дружба Миколаївка» (орендар), якою внесено зміни до договору оренди землі № 68 від 2 квітня 2013 року про оренду земельної ділянки; зобов`язати ТОВ «Дружба Миколаївка» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 0521485400:04:006:0097, площею 2,97 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Миколаївської сільської ради Хмільницького (бувший - Козятинський) району Вінницької області; стягнути з ТОВ «Дружба Миколаївка» на її користь понесені судові витрати, в тому числі, на сплату судового збору, судової експертизи та правову допомогу.

Ухвалою Калинівського районного суду від 13.07.2023 задоволено клопотання представника позивача, витребувано у державного підприємства «національні інформаційні системи» електронну та засвідчену паперову копії додаткової угоди від 13.11.2019 року про внесення змін до договору оренди землі від 02.04.2013 року, сторонами якого є ОСОБА_2 та ТОВ «Дружба Миколаївка».

Ухвалою суду від 24.10.2023 задоволено клопотання представника позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи ,а провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 07.12.2023 поновлено провадження у справі для вирішення клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи.

Ухвалою суду від 07.10.2024 задоволено клопотання експерта Вінницького відділення КНДІСЕ щодо надання додаткових матеріалів. Провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

Ухвалою суду від 15.03.2024 поновлено провадження у справі в зв`язку з залишенням ухвали суду без виконання.

10.04.2024 ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмета позову, якою просила скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ «Дружба Миколаївка» на земельну ділянку ,кадастровий номер 0521485400:04:006:0097, площею 2,97 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 13 листопада 2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 , (орендодавець) та ТОВ «Дружба Миколаївка» (орендар), якою внесено зміни до договору оренди землі № 68 від 2 квітня 2013 року про оренду земельної ділянки, що зареєстроване на підставі рішення державного реєстратора Бершадської міської ради Вінницької області Красиленко Вікторії Борисівни, індексний номер № 52578847 від 09.06.2020 року; визнати відсутність права оренди ТОВ «Дружба Миколаївка» на земельну ділянку, кадастровий номер 0521485400:04:006:0097, площею 2,97 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 13 листопада 2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Дружба Миколаївка» (орендар), якою внесено зміни до договору оренди землі № 68 від 2 квітня 2013 року про оренду земельної ділянки; зобов`язати ТОВ «Дружба Миколаївка» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 0521485400:04:006:0097 ,площею 2,97 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Миколаївської сільської ради Хмільницького (колишній - Козятинський) району Вінницької області; стягнути з ТОВ «Дружба Миколаївка» на її користь понесені судові витрати, в тому числі, витрати на сплату судового збору, оплату судової експертизи та правничу допомогу адвоката.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 24 вересня 2024 року позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію права оренди ТОВ «Дружба Миколаївка» на земельну ділянку, кадастровий номер 0521485400:04:006:0097, площею 2,97 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 13 листопада 2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Дружба Миколаївка» (орендар), якою внесено зміни до договору оренди землі № 68 від 2 квітня 2013 року про оренду земельної ділянки, що зареєстроване на підставі рішення державного реєстратора Бершадської міської ради Вінницької області Красиленко Вікторії Борисівни, індексний номер № 52578847 від 09.06.2020 року. Визнано відсутність права оренди ТОВ«Дружба Миколаївка» на вказану земельну ділянку на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 13 листопада 2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Дружба Миколаївка» (орендар), якою внесено зміни до договору оренди землі № 68 від 2 квітня 2013 року про оренду земельної ділянки. Зобов`язано ТОВ «Дружба Миколаївка» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 0521485400:04:006:0097, площею 2,97 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Миколаївської сільської ради Хмільницького (колишній - Козятинського) району Вінницької області.

У апеляційній скарзі ТОВ «Дружба Миколаївка», посилаючись нанеправильне застосуваннясудом нормматеріального правата процесуальногоправа,просить рішеннясуду першоїінстанції скасувати,а усправі ухвалитинове рішення,яким в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що суд не врахував ту обставину , що додаткова угода від 13 листопада 2019 року була підписана та укладена сторонами у встановленому законом порядку. Товариство не надало додаткової угоди до договору оренди землі від 13 листопада 2019 року з поважних причин, оскільки вона була втрачена під час аварії на системі водопостачання товариства. Разом з тим , факт дійсності додаткової угоди підтверджується наявністю її скан-копій у інформаційних системах держави.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

У судове засідання апеляційного суду, призначене на 28 листопада 2024 року, представник ТОВ «Дружба Миколаївка» не з`явилась, подала клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, окрім 06.12.2024, 11.12.2024, 18.12.2024.

Колегія суддів вказане клопотання задовольнила та відклала розгляд справи на 12 грудня 2024 року.

12 грудня 2024 року представник ТОВ «Дружба Миколаївка» в судове засідання не з`явилась, знову подала клопотання по відкладення розгляду справи, однак доказів поважності причин неявки у судове засідання не надала.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі.

Отже, враховуючи чергову неявку до суду, з метою недопущення затягування часу вирішення справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, на підставі наявних матеріалів справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24 вересня 2024 року вищевказаним вимогам закону відповідає.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки ,кадастровий номер 0521485400:04:006:0097, площею 2,9700 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миколаївської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

Вказану земельну ділянку ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.12.2020 року виданого приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Вінницької області Барською І.О.

Вказана земельна ділянка за життя була передана спадкодавцем ОСОБА_2 в оренду СВК «Дружба» за договором оренди землі № 68 від 02.04.2013 року строком на 10 років (т. 1 а.с. 15-18).

Речове право оренди було зареєстроване за СВК «Дружба» 31.01.2015 року.

В подальшому ,10 квітня 2019 року СВК «Дружба» було реорганізовано в ТОВ «Дружба Миколаївка», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 19-26).

Як вбачається з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.12.2020 року, щодо земельної ділянки, площею 2,97 га, кадастровий номер 0521485400:04:006:0097, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Миколаївської сільської ради Козятинського району Вінницької області, що перебуває у власності ОСОБА_1 міститься запис про інше речове право, індексний номер 52578847 від 09.06.2020 року про право оренди земельної ділянки орендарем ТОВ «Дружба Миколаївка» на підставі додаткової угоди до договору оренди землі № 68 від 02.04.2013 року. (т. 1 а. с. 28).

З копії додаткової угоди б/н від 13.11.2019 року до договору оренди землі № 68 від 02.04.2014 року (так зазначено в додатковій угоді) вбачається внесення змін та доповнень до вищевказаного договору оренди вказаної земельної ділянки ,якими продовжено строк дії оренди до 30.12.2039 року.(т. 1 а.с. 27).

Речове право оренди вказаної земельної ділянки з новим строком оренди до 30.12.2039 року було зареєстроване за ТОВ «Дружба Миколаївка» на підставі рішення державного реєстратора Красиленко Вікторії Борисівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 52578847 від 09.06.2020 року

Позивач вважає, що додаткова угода до договору оренди землі від 13.11.2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 (орендодавець) та відповідач ТОВ «Дружба Миколаївка» (орендар) підписана не ОСОБА_2 , а іншою особою.

На виконання вимог ухвали суду від 21.12.2022 року про витребування документів, ТОВ «Дружба Миколаївка» повідомило суд про те, що останнє не володіє у своєму розпорядженні оригіналом додаткової угоди до договору оренди землі від 13.11.2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Дружба Миколаївка» (орендар), оскільки останній, разом з іншими договорами оренди та додатковими угодами до них, був переданий на зберігання до ТОВ «Торговий дім «Фінпром». Крім того, договори, що передавались для зберігання, внаслідок непередбачуваних обставин, зазнали пошкодження під час їх зберігання та були утилізовані, про що ТОВ «Торговий дім «Фінпром» повідомив ТОВ «Дружба Миколаївка» (т. 2, а.с. 52-53).

За інформацією Хмільницької районної військової адміністрації Вінницької області від 20.06.2023 року №01-01-08-1122, остання не може надати витребувану судом копію додаткової угоди від 13.11.2019 року, укладеної між ОСОБА_2 та відповідачем до договору оренди землі від 02.04.2013, оскільки до віддаленого приміщення архівосховища №1 (м. Козятин) архівного відділу Хмільницької районної військової адміністрації вона не надходила (т. 2 а.с. 80-81).

На виконання ухвали суду від 05.04.2023 року Хмільницькою районною військовою адміністрацією Вінницької області надіслано на адресу суду скан-копію додаткової угоди до договору оренди землі від 13.11.2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 та ТОВ «Дружба Миколаївка» (т. 2 а.с. 98-99).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач заперечує факт підписання ОСОБА_2 додаткової угоди, а відповідач не надав і матеріали справи не містять достовірних доказів на спростування цього заперечення. Оригіналу додаткової угоди відповідач суду не надав, що унеможливлює проведення судово-почеркознавчої експертизи , а оскільки відповідач унеможливив перевірку справжності підпису ОСОБА_2 , то обставина підпису додаткової угоди нею не встановлена і така угода є неукладеною і відповідно її умови не регулюють спірні відносини.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що додаткова угода від 13 листопада 2019 року була підписана ОСОБА_2 та укладена сторонами у встановленому законом порядку, не заслуговують на увагу , з огляду на наступне.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, якийнесуперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані зорендою землі,є Закон України «Прооренду землі».

Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Прооренду землі»передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договоруорендиналежить право володіння і користування земельною ділянкою.

Укладення договоруорендиземельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати правоорендина таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Прооренду землі»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

Частиною першою статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Прооренду землі»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин договіроренди земліукладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що орендодавець не підписувала жодної додаткової угоди до договору оренди землі, а тому цяугодає неукладеною, а державна реєстрація - незаконною.При цьому, позивач просила суд витребувати оригінал оспорюваноїугодиз метою проведення у подальшому судово-почеркознавчої експертизи, оскільки в неї оригінал угоди відсутній , а у державного реєстратора наявна лише копія цього документа в електронній формі.

Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо іншенепередбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, потрібно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили. У частині першій статті 215 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі, що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що не спричиняють для них правових наслідків. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Також Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. У такому висновку Верховний Суд керувався тим, що особа не може звернутися з окремим позовом про визнання недійснимнеукладеного правочину,тому така особа може доводити його неукладеність при вирішенні судом іншого питання, зокрема про скасування реєстрації права оренди, оскільки від встановлення цієї обставини залежить результат вирішення зазначеної заяви.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Згідно з ч.ч.1-4 ст. 12, ч.ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненнямнеюпроцесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказуваннянеможе ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,неможуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні доказинемають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас ,цей принципнестворює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставинанеможе вважатися доведеною, допоки інша сторона їїнеспростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, щоневідповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, провадження № 61-31595св18).

Згідно з ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справинеінакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленихнеювимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, якінемають процесуальної дієздатності.

Частинами 1,3,6, 7-10 ст. 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у ч.ч.2,3 ст. 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, щонезалежали від неї.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, якінемають можливості подати доказ, який витребовує суд, абонемають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Притягнення винних осіб до відповідальностінезвільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною)ненадані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України).

Відповідно до положень пункту 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

Судом установлено, що позивачкою вживалися заходи щодо отримання оригіналу спірноїугодивід 13 листопада 2019 року б/н про продовження строку дії договоруоренди землі з метою проведення відповідної експерти і заявлялося клопотання про витребування доказів. При цьому вона вказувала провідсутність у неї оригіналу вказаної угоди вказананої угоди оскільки орендодавець їїнеукладав, а у державного реєстратора наявна лише копія цієїугодив електронній формі.

Ухвалою суду першої інстанції від 22 грудня 2022 року її клопотання було задоволено ,витребувано додаткову угоду від 13 листопада 2019 року . Роз`яснено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, якінемають можливості подати доказ, який витребовує суд, абонемають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України.

ТОВ «Дружба Миколаївка», на виконання вимог ухвали суду від 21.12.2022 року про витребування документів, повідомило, що не володіє у своєму розпорядженні оригіналом додаткової угоди до договору оренди землі від 13.11.2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Дружба Миколаївка» (орендар), оскільки останній, разом з іншими договорами оренди та додатковими угодами до них, був переданий на зберігання до ТОВ «Торговий дім «Фінпром». Крім того, договори, що передавались для зберігання, внаслідок непередбачуваних обставин, зазнали пошкодження під час їх зберігання та були утилізовані, про що ТОВ «Торговий дім «Фінпром» повідомив ТОВ «Дружба Миколаївка» (т. 2, а.с. 52-53).

Відповідно до інформації наданої Хмільницькою районною військовою адміністрацією Вінницької області від 20.06.2023 року №01-01-08-1122, остання не може надати витребувану судом копію додаткової угоди від 13.11.2019 року укладеної між ОСОБА_2 та відповідачем до договору оренди землі від 02.04.2013, оскільки до віддаленого приміщення архівосховища №1 (м. Козятин) архівного відділу Хмільницької районної військової адміністрації вона не надходила (т. 2 а.с. 80-81).

На виконання ухвали суду від 05.04.2023 року Хмільницькою районною військовою адміністрацією Вінницької області надіслано на адресу суду належним чином засвідчену скан-копію додаткової угоди до договору оренди землі від 13.11.2019 року, сторонами якої є ОСОБА_2 та ТОВ «Дружба Миколаївка» (т. 2 а.с. 98-99).

За таких обставин, у зв`язку з ненаданням ТОВ «Дружба Миколаївка» оригіналу додаткової угоди від 13.11.2019 року укладеної між ОСОБА_2 та відповідачем до договору оренди землі від 02.04.2013 та відсутністю такої у позивача, який зазначав, що їїнепідписував, суд обґрунтовано виходив із того, що ТОВ «Дружба Миколаївка» неспростовано доводів позивача про неукладення та непідписання цієї угоди і не доведено законності державної реєстрації цього правочину.

Протилежний підхід до застосування статті 109 ЦПК України є неможливим, так як порушує права позивача, якийнеможе бути позбавлений доводити обґрунтованість свого позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2024 року по справі №1645/23.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ТОВ «Дружба Миколаївка» про те, що позивачемне наданодоказів на підтвердження непідписання орендодавцем додаткової угоди від 13.11.2019 року укладеної між ОСОБА_2 та відповідачем до договору оренди землі від 02.04.2013, є безпідставними, ці обставини від ньогонезалежали.

Оскільки ТОВ «Дружба Миколаївка» неспростовано доводів позивача про неукладення ним спірноїугодивід 13.11.2019 року, то колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про неукладення цього правочину та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та реального відновлення порушеного права позивача.

Отже, встановивши вищевказані об`єктивні обставини справи, що мають значення для її розгляду , суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків судунеспростовують, на законність оскаржуваного судового рішенняневпливають, а в основному зводяться до невірного тлумачення норм матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду , колегія суддів вважає ,що судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильних висновків суду не спростовують .

Колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України",

№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає дійсним обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі, а тому підлягає залишенню без змін.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» залишити без задоволення.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24 вересня 2024 року залишити без змін.

Судовівитрати,понесені узв`язку зпереглядом справиу судіапеляційної інстанції,залишитиза Товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий С. Г. Копаничук

судді: С. К. Медвецький

В. П. Рибчинський