Постанова

від 20.09.2024 по справі 331/4325/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 331/4325/23

провадження № 61-7718св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство фармацевтична фабрика «Віола»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2024 року у складі судді Жукової О. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Бєлки В. Ю., Кочеткової І. В.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства фармацевтична фабрика «Віола» (далі - ПрАТ «ФФ «Віола») про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Позовна заява мотивована тим, що він працював на ПрАТ «Фармацевтична фабрика «Віола» на посаді директора з досліджень та розвитку.

3. 28 лютого 2023 року товариством було прийнято наказ № 19п про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням штату.

4. 02 березня 2023 року його було попереджено про заплановане звільнення та запропоновано низку посад для переведення.

5. 03 травня 2023 року керівником товариства було винесено наказ № 44к про його звільнення у зв`язку із скороченням штату згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Підставою винесення наказу є наказ № 19п від 28 лютого 2023 року.

6. Вважав наказ протиправним та таким, що прийнято з порушенням вимог міжнародно-правових актів, Конституції України, КЗпП України та інших нормативно-правових актів, та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

7. Стаття 40 КЗпП України за своєю структурно-юридичною побудовою не має пункту 1 як такого, тому відповідач підійшов до його звільнення формально.

8. Йому в порушення норм діючого законодавства України не було запропоновано усі вакантні посади, що були в наявності у відповідача на момент попередження про наступне вивільнення, та не було запропоновано жодної вакантної посади на момент вивільнення.

9. Також зазначав, що у відповідача не відбулися зміни в організації виробництва і праці, оскільки деякі вакантні посади за своїм функціоналом цілком та повністю є фактично ідентичними з посадовими обов`язками директора з досліджень та розвитку, тобто з його посадою. Відповідач не відмовлявся від функціоналу, що був передбачений посадою директора з досліджень та розвитку.

10. Посилався на те, що відповідачем було штучно утворено видимість відмови від його посади для наступного скорочення конкретного працівника, тобто, як таких змін в організації виробництва і праці не відбувалося та не ставилося на меті саме скорочення штату.

11. Вважав, що він підлягає поновлення на тій посаді, з якої його було звільнено, з 04 травня 2023 року у разі відсутності посади з об`ємом повноважень, які існували на дату звільнення, роботодавець зобов`язаний запропонувати іншу посаду відповідно до його кваліфікації, в разі його незгоди на іншу роботу, роботодавець зобов`язаний виконати судове рішення, здійснивши відповідні зміни в організації праці.

12. Також на його користь належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 травня 2023 року по дату ухвалення рішення суду про поновлення на роботі.

13. Враховуючи викладене просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ в.о. керівника ПрАТ «ФФ «Віола» № 44к від 03 травня 2023 року про звільнення директора з досліджень та розвитку ОСОБА_1 ; поновити його на посаді директора з досліджень та розвитку ПрАТ «ФФ «Віола»; стягнути з ПрАТ «ФФ «Віола» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 04 травня 2023 року по дату ухвалення судом рішення про поновлення на роботі; стягнути з ПрАТ «ФФ «Віола» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

14. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

15. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення чисельності та штату працівників, а саме посади ОСОБА_1 , останній завчасно попереджався про майбутнє вивільнення, з часу повідомлення про наступне вивільнення та до дати звільнення йому пропонувалися всі вакантні посади, що були на підприємстві (з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду), на зайняття яких він свою згоду не висловив, тому суди дійшли висновку, що відповідачем не порушено вимоги трудового законодавства при звільненні позивача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. У травні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.

20. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 310/8642/16-ц, від 03 травня 2022 року у справі № 662/17/20, від 18 травня 2022 року у справі № 212/2982/21, від 17 червня 2022 року у справі № 556/1395/21, від 03 серпня 2022 року у справі № 536/1755/20, від 31 серпня 2022 року у справі № 759/3688/21(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Касаційна скарга мотивована тим, що під час проведення засідання правління відповідача 28 лютого 2023 року, на якому було вирішено вивести зі штатного розкладу підрозділ «Департамент з дослідження розвитку», штатну одиницю «Директор з досліджень та розвитку», тобто його посаду. Разом із тим, член правління ОСОБА_2 в час, коли приймалось відповідне рішення, знаходилась за межами України, її підпис на протоколі було сфальсифіковано.

22. У попередженні, яке було доведено до нього 03 березня 2023 року, не було запропоновано посаду фахівця з управління проектами, незважаючи на те, що вона була оголошена вакантною ще до 01 березня 2023 року.

23. Крім того, на момент його звільнення йому не було запропоновано оновленого переліку посад, хоча на сайтах продовжувала пропонуватися вакансія Project Manager.

24. Також посилається на те, що він не був попереджений про своє звільнення згідно норм діючого законодавства, оскільки керівник відповідача - ОСОБА_3 під час попередження про заплановане вивільнення 02 березня 2023 року був у відпустці.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

25. У червні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ПрАТ «ФФ «Віола», у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. ОСОБА_1 працював у ПрАТ «ФФ «Віола» на посаді директора з досліджень та розвитку.

27. Відповідно до рішення засідання Правління ПрАТ «ФФ «Віола» (протокол від 28 лютого 2023 р. № 2) 28 лютого 2023 року підприємством було видано наказ «Про внесення змін до штатного розпису ПрАТ «ФФ «Віола» у зв`язку зі скороченням штату» № 19п, відповідно до пункту 1 якого зі штатного розпису підприємства з 04 травня 2023 року виключена штатна одиниця - директор з досліджень та розвитку, яку на той час займав ОСОБА_1 .

28. ОСОБА_1 03 березня 2023 року попереджено про те, що на підставі статті 49-2 КЗпП України посада « директор з досліджень та розвитку» виведена зі штатного розпису, у зв`язку з чим з 03 травня 2023 року його може бути звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, про що свідчить попередження про заплановане звільнення № 1 від 02 березня 2023 року.

29. ОСОБА_1 були запропоновані наявні на підприємстві вакансії.

30. З 04 травня 2023 року на ПрАТ «ФФ «Віола» затверджено та введено в дію новий штатний розпис, в якому виключена штатна одиниця - директор з досліджень та розвитку.

31. 03 травня 2023 року наказом ПрАТ «ФФ «Віола» № 44к «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 звільнено з посади директора з досліджень та розвитку у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Позиція Верховного Суду

32. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

33. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

34. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

35. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

36. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

37. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

38. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

39. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).

40. Згідно частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

41. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зроблено висновок, що: «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення».

42. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

43. Згідно із частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

44. Власник вважається таким, що належним чином виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну посаду, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

45. За приписами частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

46. Отже, враховуючи докази, подані сторонами, встановлені судами фактичні обставини, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що при скорочення штату позивач був вчасно та належним чином повідомлений, йому було запропоновані всі вакантні посади на підприємстві, що підтверджується Попередженням про заплановане звільнення № 1 від 02 березня 2023 року.

47. Доводи заявника про те, що відповідачем не запропоновано всі наявні вакантні посади на підприємстві, відхиляються колегією суддів, оскільки позивач, всупереч положенням частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, не надав доказів на підтвердження вказаних обставин.

48. Також колегія суддів звертає увагу, що позивач протягом двох місяців не висловив свою згоду на переведення на жодну із запропонованих у Попередженні йому посад.

49. Посилання заявника на те, що на момент його звільнення йому не було запропоновано оновленого переліку посад, хоча на сайтах продовжувала пропонуватися вакансія Project Manager, відхиляються колегією суддів, оскільки судами правомірно встановлено, що посада Project Manager на підприємстві відсутня, а наявна посада «Фахівець з управління проектами та програмами» (одна одиниця), яку з 13 липня 2020 року займає ОСОБА_4 .

50. Щодо незапропонування позивачу інших посад, на які останній посилався під час розгляду справи, колегія суддів звертає увагу, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що такі містять вимогу, зокрема, щодо наявності вищої економічної освіти, якої у позивача не має.

51. Крім того, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18)).

52. Доводи щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 310/8642/16-ц, від 03 травня 2022 року у справі № 662/17/20, від 18 травня 2022 року у справі № 212/2982/21, від 17 червня 2022 року у справі № 556/1395/21, від 03 серпня 2022 року у справі № 536/1755/20, від 31 серпня 2022 року у справі № 759/3688/21, відхиляються колегією суддів, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам, викладеним у наведених постановах.

53. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

54. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

55. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

56. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович