Рішення

від 26.09.2024 по справі 471/571/24

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/571/24

Провадження №2/471/187/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2024 р.

Братський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Гукової І.Б.,

за участю секретаря Прокопчук Н.Г.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду с-ще Братське цивільну справу № 471/571/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до селянської спілки приватних паїв "КУЙБИШЕВА", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "КУЙБИШЕВА" про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Селянської спілки приватних паїв «КУЙБИШЕВА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Куйбишева» про розірвання договорів оренди землі.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона є власником земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,8487га, кадастровий номер 4821483900:05:000:0068, яка на підставі договору оренди від 01.01.2006 року та додаткових угод до договору, була передана у користування відповідачу. В квітні 2024 року позивачу стало відомо, що відповідачем, без узгодження з нею, передано орендовану земельну ділянку в суборенду ТОВ "Куйбишева", згідно договору суборенди землі. Вказана обставина на думку позивача вказує про істотне порушення відповідачем умов укладеного договору оренди від 01.01.2006 року. В зв`язку з тим, що відповідач, укладаючи договір суборенди без згоди власника землі порушив умови договору оренди, позивач просить суд розірвати договори оренди земельних ділянок.

Під час судового засідання представник позивача, адвокат Любченко В.М. підтримав позовні вимоги.

Від представника третьої особи до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відсутні підстави для скасування договору суборенди, оскільки договір оренди земельної ділянки від 01.01.2006 року не містить заборони щодо передачі земельної ділянки в суборенду. Окрім цього, позивачем було надано письмову згоду на укладення договору суборенди на підставі якої і було проведено державним реєстратором реєстрацію договору. Також від представника третьої особи надійшла заява про закриття провадження у справі з огляду на відсутність предмета спору, оскільки угодою від 21.04.2022 року, яка була зареєстрована 15.05.2024 року було розірвано договір суборенди, укладений між ТОВ «Куйбишева» та ССПП «Куйбишева».

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,8486 га, кадастровий номер 4821483900:05:000:0068.

01 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ССПП «Куйбишева» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,85 га. В подальшому неодноразово до вказаного договору було укладено додаткові угоди, зокрема 25.11.2016 року було укладено додаткову угоду № 2 , відповідно до умов якої в оренду передається земельна ділянка площею 5,8486 га з кадастровим номером 4821483900:05:000:0068, строк дії договору становить 22 роки (арк.. 5-10).

21 липня 2022 року між ССПП «КУЙБИШЕВА» та ТОВ "Куйбишева" було укладено Договір суборенди вказаної земельної ділянки (арк..с.11-12).

Право суборенди зареєстровано 21.07.2022 року.

Позивач зазначає, що вона не надавала згоду на укладення договорів суборенди.

Спірні відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст. 41 Конституції України).

В силу положень ст. 90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин першої та другої статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі», положення якої кореспондуються з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (стаття 25 Закону України «Про оренду землі»), а орендодавець, відповідно до частини першої статті 24 цього закону, має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Тлумачення наведених положень зазначеного Закону дає підстави для висновку, що залучення орендарем третіх осіб до обробітки землі та оплати орендної плати орендодавцю з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.

До подібних висновків за схожих фактичних обставин у порядку забезпечення єдності судової практики дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 133/158/16-ц, провадження № 61-21693сво18.

Аналізуючи зміст правовідносин, що складаються на підставі договору оренди землі, права та обов`язки сторін цього договору, слід дійти висновку, що після виконання орендодавцем обов`язку передати орендарю земельну ділянку на стороні орендодавця відбувається концентрація прав вимоги, а на стороні орендаря концентруються зобов`язання виконати ці вимоги.

Стаття 14 Конституції України визначила землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У частині першій, п`ятій статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як зазначено в частині шостій статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Право оренди є майновим правом і в розумінні статті 177 ЦК України є об`єктом цивільних прав. Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України оборотоздатність права оренди земельної ділянки як об`єкта цивільних прав визначається з урахуванням викладених вище приписів статей 93, 135 ЗК України - воно може вільно відчужуватися власником земельної ділянки, не вилучене з цивільного обороту, і не обмежене в обороті.

Крім того, право оренди є речовим правом орендаря на чуже майно. З цієї точки зору оборотоздатність цього речового права значним чином обмежена нормами ЗК України, Закону України «Про оренду землі» та договором оренди.

Елементами речового характеру в зобов`язальних відносинах оренди визнаються право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування); на передачу майна в суборенду.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду; у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди до відповідного податкового органу, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також відповідному територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом використовувати водний об`єкт відповідно до вимог водного законодавства України; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про оренду землі», орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

Як встановлено судом, позивач своєї згоди на укладення договорів суборенди не надавала, наявні у справі заяви-згоди не підписувала.

З метою встановлення дійсності підпису позивача на заяві-згоді, судом було витребувано у відповідача заяву ОСОБА_2 про надання згоди на передачу земельної ділянки у суборенду.

Ухвала суду відповідачем не виконана.

Отже, судом на підставі безпосередньо досліджених доказів встановлено, що відповідач (орендар) без згоди позивача (орендодавця) передав ТОВ "Куйбишева" у суборенду належну останньому земельну ділянку

Вказані дії, на думку суду свідчать про порушення орендарем вимог ст. 8 Закону України «Про оренду землі» та невиконання орендарем обов`язків, передбачених статтею 25 Закону України «Про оренду землі» і умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Отже, підставою для розірвання договору оренди може бути доведене невиконання орендарем одного із зобов`язань, передбачених ст. 782,783 ЦК України.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного суду від 16.06.2020 року у справі 904/983/18.

Заява представника третьої особи про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю на момент розгляд справи між сторонами предмету спору, оскільки відповідно до інформації з державного реєстру речових прав договір суборенди розірваний не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 зроблено висновок, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У справі, що розглядається, предметом спору є розірвання договору оренди землі від 01 січня 2006 року, а не договору суборенди.

Окрім цього, суду зазначає, що представником не надано доказів розірвання договору суборенди, так як до заяви додано витяг з Державного реєстру речових прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4821483900:05:000:0067, тоді як позивач є власником земельної ділянки з кадастром номером4821483900:05:000:0068.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог..

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, понесені при сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до селянської спілки приватних паїв "КУЙБИШЕВА", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "КУЙБИШЕВА" про розірвання договору оренди землі -задовольнити.

Договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 4821483900:05:000:0068 площею 5.8486 га., від 01.01.2006 року укладений між ОСОБА_2 та Селянською спілкою приватних паїв «КУЙБИШЕВА» ЄДРПОУ 03765513 (номер запису про інше речове право 23412771) - розірвати.

Стягнути з Селянської спілки приватних паїв «КУЙБИШЕВА» на користь ОСОБА_2 витрати понесені при сплаті судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Позивач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: с.Обухівка Вознесенського району Миколаївської області.

Відповідач - Селянська спілка приватних паїв "КУЙБИШЕВА", ЄДРПОУ 03765513, місцезнаходження: вул. Данила Галицького,24, с. Новомар`ївка, Вознесенського району Миколаївської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "КУЙБИШЕВА", місцезнаходження: вул. Данила Галицького,24, с. Новомар`ївка, Вознесенського району Миколаївської області.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів до Миколаївського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 27.09.2024 року.

Суддя Гукова І. Б.