Вирок

від 27.09.2024 по справі 484/1114/24

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/1114/24

Провадження № 1-кп/484/209/24

КП № 12024150000000040

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового зсідання - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бурханівка Снігурівського району Миколаївської області, громадянина України, освіта середня, одруженого, батька однієї неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , військовослужбовця за мобілізацією на посаді водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 2 стрілецького батальйону у званні сержант, в/ч НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 04.08.2003 року Новоодеським РВ УМВС України в Миколаївській області, РНОКПП НОМЕР_3 , затриманого 16.01.2024 року, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою 21.02.2024 року, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України;

за участю: прокурора - ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника - адвоката ОСОБА_7

представника потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_8 та цивільного позивача ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» - адвоката ОСОБА_9

у відсутність потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_8 , -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2024 року близько 09.50 години водій ОСОБА_3 , керуючи вантажним автомобілем марки «MAN TGA 26.440», реєстраційний номер НОМЕР_4 у з`єднанні зі спеціалізованим причепом «KOEGEL SN24», реєстраційний номер НОМЕР_5 , рухався по автодорозі Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» в напрямку від м. Южноукраїнська до м. Первомайська.

В цей же час у зустрічному для нього напрямку рухався автомобіль «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_10 .

На відстані близько 1,7 км від с. Мигія Первомайського району Миколаївської області вищевказаної автодороги водій ОСОБА_3 допустив виїзд керованого ним автопоїзда, а саме причепа «KOEGEL SN24», реєстраційний номер НОМЕР_5 на зустрічну смугу руху транспорту, чим злочинно порушив вимоги п. 2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР України), а саме: рухаючись по проїзній частині автодороги «Н-24», проявив неуважність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, а також до дорожньої обстановки та її змін, хоча був зобов`язаний постійно її контролювати і мав таку можливість, не обрав безпечну швидкість, враховуючи дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним транспортного засобу, в результаті чого допустив виїзд автопоїзда, а саме причепа «KOEGEL SN24», реєстраційний номер НОМЕР_5 на зустрічну смугу руху транспорту, де відбулось зіткнення із автомобілем «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_10 .

В результаті ДТП водій ОСОБА_10 від отриманих тілесних ушкоджень у вигляді масивної внутрішньої крововтрати, яка стала результатом множинних розривів лівої легені, селезінки, лівої нирки, лівої частки печінки, загинув на місці пригоди.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 2.3 «б», 12.1 ПДР України, які знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з наслідками, що настали.

За таких обставин ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винуватим у пред`явленому обвинуваченні, ніякі фактичні обставини справи не оспорював і пояснив, що на початку 2024 року працював водієм на фірмі « ОСОБА_11 ». 16.01.2024 року близько 07.00 години ранку він на вантажному автомобілі MAN з причепом виїхав з м. Миколаєва в напрямку м. Первомайська. Їхав у парі з іншим водієм - ОСОБА_12 , який керував іншим автомобілем. Близько 08.00 години вони доїхали до Дорошівки. Було слизько і вони зупинилися. Близько 10.00 години дорогу посипали і вони поїхали далі. Проїхали с. Мигія в Первомайському районі. Напарник уїхав вперед. Він їхав зі швидкістю близько 60 км/год. На той час був сніг і ожеледиця на дорозі. Чистити дорогу почали вже після ДТП. Він проїхав закруглення на дорозі перед заправкою WOG. Назустріч йому їхав вантажний автомобіль RENAULT з будкою, тритонник. Вони розминулися з ним на самому повороті, їх кабіни вже роз`їхалися але потім кут його причепа зачепив зустрічний автомобіль, тому що відбувся занос причепа. Він цього не бачив, але відчув поштовх і зупинився. Коли розминався з зустрічним автомобілем, нічого не свідчило про те, що може таке статися. Він з`їхав у кювет, потім виїхав з кювету, зупинив машину і побіг до потерпілого. На його автомобілі майже не було пошкоджень. Автомобіль RENAULT стояв на трасі, він не перекинувся, не рухався, зупинився на місці зіткнення, на узбіччі недалеко від місця удару. Вся його ліва сторона: і кабіна, і будка були пошкоджені, зім`яті, кут причепа вирваний. В кабіні того автомобіля було двоє людей, водій - поранений, у якого на голові була кров і який важко дихав, але був у свідомості, та пасажир - неповнолітній син водія, який був неушкоджений. Викликали швидку, поліцію. Коли приїхала швидка, сказали, що водій «доходе», йому ніякої допомоги не надавали і через10 хвилин той помер. Водій залишився в машині, його ніхто звідти не витягував. Не розуміє, як сталася така ситуація. Давно працює водієм вантажного автомобіля, був уважним. У вчиненому розкаявся.

Потерпіла ОСОБА_13 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно і належним чином. 09.05.2024 року потерпіла ОСОБА_13 надала суду заяву, в якій просила розглянути справу в її відсутність, за участю її представника ОСОБА_9 , в частині міри покарання покладалась на розсуд суду і просила врахувати, що обвинувачений не відшкодував завдану злочином шкоду. Проти застосування ст. 75 КК України заперечувала /т.3 а.с.32 на звороті/.

Неявка потерпілої не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином ніхто з учасників процесу ніякі фактичні обставини справи не оспорював, тому відповідно до ч.3 ст. 349 КК України судом не досліджувались усі докази в наданій справі. Крім повного визнання своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину самим обвинуваченим, його вина за наведених в обвинувальному акті фактичних обставин підтверджується також сукупністю досліджених судом письмових доказів. Так, згідно рапортів чергового Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області від 16.01.2024 року, цього дня зі служби 102 надійшло повідомлення про ДТП, що сталася близько 10 години на трасі біля с. Мигія Первомайського району Миколаївської області /т.3 а.с.126-128/. З протоколу огляду місця події вбачається, що місцем ДТП є частина автодороги Н-24 Благовіщенськ - Миколаїв. Огляд проведено у світлий час доби, температура повітря -1*С. Зіткнення відбулося на проїжджій горизонтальній прямій частині дороги, з частково засніженим покриттям, призначеній для руху у двох напрямках, на якій нанесено горизонтальну розмітку 1.1. білого кольору. Узбіччя шириною 1 метр з кожного боку, дорожні знаки відсутні. Виявлено автомобіль RENAULT MASTER НОМЕР_6 , належний ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» зі значною деформацією та руйнацією передньої лівої частини кабіни та кузова (пошкодження описані), а також вантажний автомобіль MAN НОМЕР_4 , належний ОСОБА_14 , на причепі якого з лівого боку наявна деформація кузова, переднього лівого борту. Також виявлено труп ОСОБА_10 в кабіні автомобіля RENAULT MASTER НОМЕР_6 /т.3 а.с.129-136/. Описані у протоколі обставини підтверджуються схемою місця ДТП /т.3 а.с.137,138/ та фототаблицею до нього /т.3 а.с.139-173/. З наданих суду картографічних даних Googlе з місця події вбачається, що ділянка дороги, на якій сталася ДТП, є рівною /т.4 а.с.1/, що також підтверджено зображеннями на фототаблиці, доданій до протоколу огляду місця події. Одночасно з наведених доказів вбачається, що погодні умови у час ДТП були складні, на дорозі наявний сніг. Такі умови вимагали посиленої уваги і обережності з боку водіїв транспортних засобів.

Згідно висновку щодо результатів медичного огляду на стан сп`яніння від 16.01.2024 року у ОСОБА_3 ознак алкогольного сп`яніння не виявлено /т.3 а.с.174-175/, що також підтверджується висновком лікаря-нарколога /т.3 а.с.178/.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 19 від 19.02.2024 року смерть ОСОБА_10 настала від масивної внутрішньої крововтрати, як результат множинних розривів лівої легені, селезінки, лівої нирки, лівої частки печінки. При дослідженні трупа виявлено такі пошкодження: множинні локальні та віддалені переломи ребер зліва з розривами передстінкової плеври та тканини лівої легені, розрив лівого купола діафрагми зі зміщенням органів черевної порожнини (шлунок, петлі товстого та тонкого кишківника), селезінки, лівої нирки, рвано-забита рана передньої зовнішньої поверхні верхньої треті лівого стегна, крововилив у шкірно-м`язові клаптики лобу, множинні хаотичні садна лівої половини обличчя, лобу. Такі тілесні ушкодження утворилися 16.01.2024 року від дії тупого твердого предмета при ДТП і відносяться до категорії тяжких, які спричинили смерть та перебувають у прямому зв`язку з причиною смерті. Предмет діяв по типу удару і здавлення з великою силою у напрямку зліва направо і спереду назад. Етиловий спирт не виявлений /т.3 а.с.209-211/.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля № 24-363 від 2202.2024 року ходова частина транспортного засобу MAN TGA 26.440 д.н.з. НОМЕР_4 з причепом KOEGEL SN24 д.н.з. НОМЕР_5 на момент огляду перебувала у працездатному стані, дозволяла водію рухатися в обраному ним напрямку, не мала несправностей, які могли б несподівано для водія привести до відведення автопотягу в сторону від обраного водієм напрямку руху. Робоча гальмівна система перебувала у працездатному стані дозволяла водію знижувати швидкість автопотягу з відомою водію ефективністю і не мала несправностей, які б призводили до раптового відведення автопотягу убік від обраного водієм напрямку руху або до раптової відмови системи. Система рульового керування перебувала в працездатному стані і дозволяла водію рухатися в обраному ним напрямку, не мала несправностей, які б могли несподівано для водія привести до відведення автопотягу в сторону від обраного водієм напрямку руху. В технічному стані систем керування автомобіля не встановлено невідповідностей вимогам ПДР, які б могли виникнути до моменту ДТП /т.3 а.с.214-218/.

Згідно з висновком автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля № 24-362 від 22.02.2024 року, ходова частина автомобіля RENAULT MASTER НОМЕР_6 на момент огляду перебувала в непрацездатному стані через наявність несправностей, що виникли в процесі ДТП. На момент ДТП ходова частина дозволяла водію здійснювати рух в обраному напрямку, не мала несправностей, які б могли раптово для водія призвести до відводу автомобіля убік від обраного ним напрямку руху. Робоча гальмівна система на момент огляду перебувала в непрацездатному стані через наявність несправностей, що виникли в результаті ДТП. На момент ДТП робоча гальмівна система автомобіля перебувала в працездатному стані, дозволяла водію знижувати швидкість автомобіля з відомою йому ефективністю до зупинки. Система рульового керування також перебувала в непрацездатному стані внаслідок пошкодження при ДТП, на момент ДТП не мала несправностей, які несподівано для водія могли призвести до відведення автомобіля вбік від обраного водієм напрямку руху, або відмови системи. За таких обставин не встановлено невідповідностей вимогам ПДР технічного стану вказаного автомобіля /т.3 а.с.223-229/.

Згідно до висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 24-361 від 22.02.2024 року, сліди і пошкодження в правій частині автомобіля MAN TGA 26.440 д.н.з. НОМЕР_4 з причепом KOEGEL SN24 д.н.з. НОМЕР_5 свідчать про те, що даний автопотяг в процесі ДТП міг зміщуватися за межі проїжджої частини та контактувати з гілками кущів та дерев. Місце первинного контактування автомобіля RENAULT MASTER НОМЕР_6 та автомобіля MAN TGA 26.440 д.н.з. НОМЕР_4 з причепом KOEGEL SN24 д.н.з. НОМЕР_5 розташовувалося на проїжджій частині в межах смуги руху за напрямом руху автомобіля RENAULT MASTER в межах осипу уламків скла та пластику від транспортних засобів - учасників ДТП, при розташуванні автомобіля RENAULT MASTER задніми колесами в районі початку сліду зсуву, залишеного заднім правим колесом цього ж автомобіля та в районі зміни напрямку сліду зсуву, залишеного заднім лівим колесом автомобіля RENAULT MASTER, розташуванні причепу KOEGEL SN24 д.н.з. НОМЕР_5 відносно автомобіля RENAULT MASTER в положенні, встановленому вище. В первинний контакт з передньою лівою частиною автомобіля RENAULT MASTER вступила передня ліва частина причепу НОМЕР_7 , з перекриттям по фронту пошкоджень близько 20 см /т.3 а.с.234-241/.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин і механізму ДТП № 24-522 від 23.02.2024 року, водію автомобіля RENAULT MASTER НОМЕР_6 з моменту виявлення занесення причепу автопотягу, що рухався назустріч, в небезпечному напрямку - в напрямку смуги руху автомобіля RENAULT MASTER НОМЕР_6 , в своїх діях необхідно було керуватися вимогами, викладеними в п.12.3 ПДР, а саме: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди». В даному випадку зниження швидкості і навіть зупинка автомобіля RENAULT MASTER НОМЕР_6 не виключала ймовірності зіткнення, а дії водія цього автомобіля не знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП. Водію автомобіля MAN TGA 26.440 д.н.з. НОМЕР_4 з причепом KOEGEL SN24 д.н.з. НОМЕР_5 в дорожніх умовах, що розглядаються, необхідно було керуватися вимогами п.12.1 ПДР: «При виборі у встановлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати можливість постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним» Водій вказаного автомобіля мав би технічну можливість запобігти ДТП. Він допустив неконтрольований рух причепу. Його дії не відповідали п.12.1 ПДР, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням ДТП /т.3 а.с.246-250/.

Згідно наказу № 189-л від 19.12.2023 року ОСОБА_10 прийнятий на роботу водієм транспортних засобів ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» /т.4 а.с.2/. Згідно наказу № 9-ОД від 21.12.2023 року за ним закріплено транспортний засіб RENAULT MASTER НОМЕР_6 /т.4 а.с.3/, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» /т.1 а.с.124/. Згідно подорожнього листа, маршрутного листа та наказу № 1-к від 12.01.2024 року, у день ДТП ОСОБА_10 перебував у відрядженні /т.4 а.с.5,6,7-14/.

Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, автомобіль MAN TGA 26.440 д.н.з. НОМЕР_4 з причепом KOEGEL SN24 д.н.з. НОМЕР_5 належать ОСОБА_16 /т.4 а.с.42,43/, який є фізичною особою підприємцем /т.4 а.с.44,45/ і якому під розписку було повернуто вказаний транспортний засіб з причепом /т.3 а.с.254/.

Згідно наказу № 16/к-2023 ОСОБА_3 25.10.2023 року був прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів ТОВ «Транзит-Н», керівником якого заначено ОСОБА_16 /т.3 а.с.16,17, т.1 а.с.58/. Згідно наказу № 1/к-2024 року від 15.01.2024 року ОСОБА_3 звільнений з ТОВ «Транзит-Н» за згодою сторін /т.3 а.с.19/. Будь-яких документів, які б пояснювали підстави керування ОСОБА_3 транспортним засобом на момент ДТП, суду не надано. На вирішення питання щодо наявності в його діях ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, така обставина не впливає, а цивільні позови суд вирішує в межах кримінального провадження.

Оцінюючи досліджені докази відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду. Його дії правильно кваліфіковані за ст. 286 ч.2 КК України, адже судом достовірно встановлено, що у зазначені в обвинуваченні час та місці він керував транспортним засобом, не врахував дорожню обстановку, порушив правила дорожнього руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів та смерті потерпілого.

Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, а також данні про особу винного, який повністю визнав себе винним, сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується /т.4 а.с.33/, офіційно не працює, за колишнім місцем роботи характеризується позитивно /т.4 а.с.32/, був мобілізований до лав ЗСУ /т.1 а.с.55/, однак рахується таким, що самовільно залишив військову частину /т.1 а.с.56/, на обліку лікарів нарколога, психіатра не перебуває /т.1 а.с.53/, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий /т.1 а.с.54/, але щодо нього наявне незавершене кримінальне провадження /т.т.1 а.с.54/, не відшкодував завдану злочином шкоду, адже потерпіла не підтвердила отримання будь-якого відшкодування через сервіс Укрпошти, а квитанція про перерахунок коштів через ІНФОРМАЦІЯ_3 не містить адресата і номеру його рахунку /т.4 а.с.41/. ОСОБА_3 має сім`ю, неповнолітню дитину /т.4 а.с.31/.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає повне визнання своєї провини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність малолітньої дитини, позитивну характеристику.

Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Враховуючи наведене, а саме дані про особу обвинуваченого, його вік, майновий, сімейний стан, здоров`я; обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, враховуючи положення ст. 69-1 КК України та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також обстановку вчинення необережного злочину, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 не можливе без ізоляції від суспільства. Покарання йому слід призначити в мінімальних межах санкції частини статті, за якою він обвинувачується, у виді позбавлення волі, як єдиного виду основного покарання, передбаченого в даному випадку. Також, враховуючи всі обставини справи, слід призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.

Оскільки ОСОБА_3 засуджується до реального відбуття покарання за тяжкий злочин, раніше порушував умови запобіжного заходу, з метою забезпечити в подальшому виконання вироку, суд на підставі ст. 374 КПК України вважає за необхідне до набрання вироком законної сили обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому строк відбуття покарання слід обчислювати з моменту затримання, тобто з 21.02.2024 року, коли він був затриманий після обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею /т.1 а.с.48/. На підставі ст. 72 КК України у строк відбуття покарання слід зарахувати час попереднього ув`язнення з 21.02.2024 року до набрання вироком законної сили, а також час з моменту затримання 16.01.2024 року /т.1 а.с.36/ до звільнення на підставі ухвали слідчого судді 18.01.2024 року /т.1 а.с.41-44/ з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув`язнення. Строк відбуття додаткового покарання слід обчислювати відповідно до ч.3 ст. 55 КК України.

Речові докази у справі /т.3 а.с.200-201, 205-206/ транспортні засоби і причеп на підставі ст. 100 КПК України слід повернути власникам, скасувавши попередньо арешт, накладений на них ухвалами слідчого судді /т.3 а.с.203,208/.

Витрати за проведення експертиз на підставі ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь Держави.

Крім того, 15.04.2024 року ОСОБА_13 через представника ОСОБА_9 пред`явила цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням /т.1 а.с.89-97/, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь як законного представника ОСОБА_18 , ОСОБА_19 (так у позові т.1 а.с.96) ОСОБА_20 , ОСОБА_19 (так у позові) ОСОБА_21 , а також в своїх інтересах по 38 193,20 грн., за період з 16.01.2024 року по 16.01.2027 року в розмірі по 39 193 грн. 2 коп. Також просила стягнути на її користь як законного представника ОСОБА_18 , ОСОБА_19 (так у позові) ОСОБА_23 та ОСОБА_8 на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого по 1 088 грн. 7 коп. щомісячно, починаючи з 16.01.2027 року до досягнення ними повноліття. Стягнути на її користь відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого в розмірі 1 088 грн. 7 коп. щомісячно, починаючи з 16.01.2027 року до досягнення ОСОБА_22 14 років. Просила стягнути з ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди на її користь як законного представника неповнолітніх ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (так у позові) ОСОБА_22 по 300 000 грн., в інтересах ОСОБА_19 (так у позові) ОСОБА_23 - 500 000 грн. та на відшкодування завданої їй моральної шкоди 300 000 грн.

Позов мотивований тим, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 загинув її чоловік та батько трьох їхніх дітей ОСОБА_10 . Під час ДТП в кабіні разом з батьком перебував їх син ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вона на час ДТП не працювала, доглядала за дітьми. Сім`я перебувала на повному утриманні чоловіка, який працював експедитором ПП « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». З його смертю сім`я повністю втратила матеріальне забезпечення. Посилаючись на ст. 1200 ЦК України, вважає, що вона як дружина, а також діти ОСОБА_25 , ОСОБА_23 та ОСОБА_22 , яким завдано матеріальну шкоду смертю потерпілого, мають право отримати відшкодування такої шкоди з винної особи у вигляді щомісячного грошового утримання на дітей до досягнення ними 18-річного віку, та на її користь - до досягнення донькою ОСОБА_22 14-річного віку.

Згідно довідки про доходи, виданої ПП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ОСОБА_10 за час роботи на вказаному підприємстві за період з 19.12.2023 року по 16.01.2024 року отримав зарплату в розмірі 9 233 грн. 95 коп. До цього ОСОБА_10 працював на ПП «ІНФОРМАЦІЯ_25» і його середньомісячна зарплата за рік складала 5 443 грн. 50 коп. Тобто частка, що припадала на одного утриманця, становила 1 088 грн,70 коп.

Оскільки сину ОСОБА_25 на день смерті батька виповнилось 14 років, то кількість днів від дати смерті батька до 18 років сина складає 38 місяців, тобто розмір відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, становить 41 370 грн. 60 коп.

ОСОБА_23 виповнилось 12 років. Кількість місяців за період від смерті батька до повноліття складає 66 місяців, тобто розмір відшкодування становить 71 854 грн. 20 коп.

Доньці ОСОБА_22 виповнилось 5 років, кількість місяців за вказаний період становить 150 місяців, тобто розмір відшкодування складає 163 305 грн.

Щодо неї як дружини загиблого розмір відшкодування нею розрахований за період від смерті чоловіка до досягнення найменшою дитиною 14 років, тобто 105 місяців. Відповідно, розмір відшкодування становить 114 313 грн. 50 коп.

Посилаючись на важке матеріальне становище сім`ї та складну ситуацію в державі через війну, позивачка просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду одноразовою виплатою за три роки.

В частині відшкодування моральної шкоди позов ОСОБА_8 мотивований тим, що вона втратила чоловіка, її діти втратили батька. Така втрата є непоправною і завдала їм сильних душевних страждань, болю. Вони втратили увагу і турботу близької людини, також вони залишилися буз фінансової допомоги. Крім того, під час ДТП син ОСОБА_23 перебував з батьком в машині, бачив його смерть, що завдало йому психоемоційної травми, вплинуло на його стан, поведінку, настрій тощо. За таких обставин вважає, що ОСОБА_3 як винна особа повинен відшкодувати завдану їм моральну шкоду, синові ОСОБА_23 - в розмірі 500 000 грн., а їй та іншим дітям - по 300 000 грн. При цьому просила стягнути такі суми на її користь.

06.09.2024 року, під час розгляду справи по суті, до суду через систему Електронний суд від представника потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 надійшли заява про зміну предмету цивільного позову та клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» /т.3 а.с.105-110/.

Ухвалою суду від 10.09.2024 року надані заява і клопотання залишені без розгляду як такі, що подані з порушенням строків, встановлених законом /т.3 а.с.121-122/.

В судовому засіданні представник цивільної позивачки ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 повністю підтримав позов, просив його задовольнити. Також зазначив, що потерпіла не повідомляла йому про те, що отримувала будь-яке відшкодування від ОСОБА_3 .

Обвинувачений та цивільний відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю визнав позов ОСОБА_8 , не заперечував проти його задоволення.

Захисник ОСОБА_7 надав суду копії квитанцій про перерахування коштів на ім`я ОСОБА_8 /т.1 а.с.59-60 копії, т.4 а.с.30,41 оригінали/ і просив врахувати факт часткового відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди при вирішенні позову, а також при застосуванні покарання до ОСОБА_3 .

Крім того, ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» (так в позові т.1 а.с.113) через представника ОСОБА_9 15.04.2024 року пред`явило цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином /т.1 а.с.113-118/, мотивуючи тим, що ОСОБА_10 працював на ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» з 19.12.2023 року на підставі наказу (розпорядження) № 188-л на посаді експедитора за основним місцем роботи, і з тієї ж дати на підставі наказу № 189-л на посаді водія транспортних засобів ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» за сумісництвом. Наказом про відрядження №1-к від 12.01.2024 року він був відряджений в тому числі до м. Первомайська, м. Южноукраїнська на період з 14 до 18.01.2024 року з метою доставки дитячого харчування та засобів особистої гігієни до магазинів, лікарень та аптек. За ним було закріплено транспортний засіб RENAULT MASTER д.н.з. НОМЕР_6 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію є ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5». Згідно протоколу огляду транспортного засобу автомобіль в результаті ДТП був повністю знищений. Згідно звіту про вартість пошкодженого колісного транспортного засобу № 62147 від 27.02.2024 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля RENAULT MASTER д.н.з. НОМЕР_6 , внаслідок ДТП складає 1 161 853 грн. (вартість відновлювального ремонту).

Згідно даних бухгалтерської довідки № 06/12-1 від 12.02.2024 року, балансова вартість втраченого товару складає 68 646 грн. 14 коп.

Також ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» понесло витрати на поховання ОСОБА_10 в сумі 52 455 грн.

Загальний розмір завданого ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» внаслідок ДТП з вини ОСОБА_3 матеріальної шкоди становить 1 282 955 грн. 02 коп. і саме таку суму вони просять стягнути на користь підприємства з обвинуваченого.

06.09.2024 року, під час розгляду справи по суті, до суду через систему Електронний суд від представника цивільного позивача ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» - адвоката ОСОБА_9 надійшли заява про зміну предмету цивільного позову та клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» /т.3 а.с.102-103/.

Ухвалою суду від 10.09.2024 року надані заява та клопотання залишені без розгляду як такі, що подані з порушенням строків, встановлених законом /т.3 а.с.121-122/.

Представник цивільного позивача ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» в судове засідання не з`явився. 09.05.2024 року до суду надійшла заява директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» ОСОБА_28 про розгляд справи в її відсутність, за участю представника ОСОБА_9 , в якій вона також просила суд врахувати ту обставину, що обвинувачений не відшкодував завданої злочином шкоди /т.3 а.с.33/.

В судовому засіданні представник цивільного позивача ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» адвокат ОСОБА_9 повністю підтримав позов ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5», просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзиві.

У поданому 05.06.2024 року відзиві /т.3 а.с.42-43/ захисник ОСОБА_7 зазначив, що ОСОБА_3 не визнає позов ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» з тих підстав, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля МAN TGA 26.440 д.н.з. НОМЕР_4 була застрахована АТ СК «ІНГО». Відповідно до ст. 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, несе особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Також, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідальність за шкоду, завдану особою, яка застрахувала свою відповідальність, несе страховик. Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхового відшкодування зобов`язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Крім того, на момент ДТП ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Транзит-Н» і керував належним вказаному товариству транспортним засобом, а відповідно до ст. 1172 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків, несе саме юридична або фізична особа, з якою винний перебував у трудових відносинах.

Заслухавши позиції учасників процесу в частині цивільних позовів, дослідивши надані ними письмові докази на підтвердження їх позицій та матеріали кримінального провадження, наявні у суду, суд дійшов до висновку про те, що в задоволенні цивільних позовів слід відмовити з таких підстав.

Як зазначено вище, дійсно судом встановлено що 16.01.2024 року внаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_3 було пошкоджено належний ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» транспортний засіб, товар, який він перевозив, а також настала смерть ОСОБА_10 , який був працівником ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5», чоловіком ОСОБА_8 та батьком ОСОБА_29 , ОСОБА_18 та ОСОБА_22 . Також встановлено, що транспортний засіб яким керував ОСОБА_3 під час ДТП, належить ОСОБА_16 , який також є директором ТОВ «Транзит-Н», водієм якого до 15.01.2024 року включно працював ОСОБА_3 .

Як зазначено вище, суду не надано жодного документу щодо правових підстав, на яких ОСОБА_3 керував транспортним засобом під час ДТП. Зі слів обвинуваченого, після ДТП його змусили написати заяву про звільнення заднім числом і він був звільнений з 15.01.2024 року вже після ДТП. Суду також не надано інформації про те, який вантаж перевозив ОСОБА_3 , на підставі яких документів, чи був ввірений йому транспортний засіб тощо. У справі відсутні подорожні листи, товарно-транспортні накладні, документи про відрядження тощо. Крім того, суду не надано інформації з ЄДРПОУ про реєстрацію ТОВ «Транзит-Н», що не дає можливості достовірно встановити, хто є керівником вказаного товариства. У справі така інформація наявна лише у наказах про звільнення та прийняття на роботу ОСОБА_3 . У справі було відсутнє навіть свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яким керував ОСОБА_3 і такий документ був наданий на вимогу суду для з`ясування підстав передачі транспортного засобу і причепу ОСОБА_16 , що визнані постановою слідчого речовими доказами і арештовані ухвалою слідчого судді. Вже після отримання таких документів встановлено, що транспортний засіб належить ОСОБА_16 на праві власності.

Також судом встановлено, що відповідальність водія транспортного засобу MAN TGA 26.440 д.н.з. НОМЕР_4 з причепом KOEGEL SN24 д.н.з. НОМЕР_5 була застрахована АТ СК «ІНГО» на підставі полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № 216913808 та № 215709475, про що і представник цивільних позивачів, і представник цивільного відповідача зазначили в адресованих суду заявах по суті справи. Дана страхова компанія за твердженням представника цивільних позивачів не виплатила страхове відшкодування через відсутність вироку, яким встановлено вину ОСОБА_3 . Відповідних документів суду не надано, але сторони визнали вказані обставини.

Крім того, суду не надано витягу з ЄДРПОУ про реєстрацію ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5», на підставі якого можливо встановити керівництво підприємства, а також його дійсну назву, наявність структурних підрозділів, зміни назви, що є важливим для підтвердження повноважень представника та особи, яка має право на звернення до суду з наданим позовом, її реквізитів тощо, адже в позовній заяві зазначено, що позивачем є ПП « ОСОБА_30 », в інших документах і в тексті позову зазначено ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5», також у страховому полісі зазначено, що автомобіль, яким керував ОСОБА_10 , застрахований ПП «ІНФОРМАЦІЯ_25», до позову додані документи на підтвердження факту наявності та вартості майна, видані від імені ПП «ІНФОРМАЦІЯ_25». За таких обставин неможливо встановити, хто є належним позивачем в даному випадку, якій особі належить право вимоги і на якій підставі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка ї завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, в тому числі, коли вона завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Статтею 1187 ЦК України врегульовані питання відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Відповідно до цієї норми джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Статтею 1188 ЦК України визначено підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Статтею 27 Закону визначено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно до ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У Постанові ВП ВС від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 провадження 14-95 цс20 зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV). Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Тобто, винуватець відповідає за завдану шкоду, якщо вона перевищує міру відповідальності страховика або відноситься до сум, які страховик не повинен відшкодовувати. Покладення відповідальності у розмірі завданого збитку який повинен відшкодувати страховик на винуватця - суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

До такого висновку прийшла Велика Палата у постанові від 22 лютого 2022 року у справі 201/16373/16-ц.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 16.11.2022 № 335/2566/18; від 09.11.2022 № 212/7628/21; від 09.11.2022 № 366/2985/19; від 17.08.2022 № 752/11128/18; від 17.08.2022 № 761/15232/18; від 06.07.2022 № 442/3107/21; від 29.06.2022 № 489/4987/19; від 08.06.2022 № 757/20129/16-ц; від 08.06.2022 № 756/11809/18; від 25.05.2022 № 503/1597/16-ц; від 18.05.2022 № 686/24364/17; від 14.04.2022 № 205/7747/18; від 12.04.2022 № 373/1392/20; від 30.03.2022 № 734/3711/16; від 09.02.2022 № 567/881/18; від 02.02.2022 № 712/7104/19; від 02.02.2022 № 757/54513/16; від 02.02.2022 № 215/2829/16-ц; від 26.01.2022 № 465/674/19; від 26.01.2022 № 204/5403/18; від 19.01.2022 № 350/1376/19; від 19.01.2022 № 640/15546/17.

Крім того, якщо шкоду було завдано водієм, який перебував у трудових відносинах та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, то він не відповідає за завдану шкоду. Шкоду повинен відшкодувати володілець майна - роботодавець.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 25.11.2022 № 646/3413/19; від 28.10.2022 № 601/278/21; від 18.10.2022 № 592/9529/21; від 10.08.2022 № 635/6868/16-ц; від 05.07.2022 № 511/323/19; від 02.06.2022 № 395/223/21; від 26.01.2022 № 206/1234/19.

Враховуючи наведене, і цивільний позов ОСОБА_8 , і цивільний позов ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» заявлені до неналежного відповідача, адже згідно наведених вище положень нормативно-правових актів відповідати за такими позовами можуть страховик, роботодавець, а винуватець може відповідати у випадку недостатності страхового відшкодування або встановлення судом обставин, за яких страховик звільняється від обов`язку відшкодувати завдану страхувальником шкоду. Крім того, питання відповідальності ТОВ «Транзит-Н» в даному випадку також є спірним і не може бути вирішене в наданому кримінальному провадженні через відсутність у справі належних доказів. Сторонами позовів відповідних доказів не подано. Обов`язок доказування в даному випадку ними не виконаний. Збирання відповідних доказів з цього питання значною мірою виходить за межі наданого кримінального провадження і є обтяжливим з врахуванням того, що обвинувачений перебуває під вартою.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у справах з подібними правовідносинами: у постанові від 19 серпня 2020 року (справа № 201/16327/16-ц, провадження № 61-43384св18), у постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 640/10507/18, провадження № 61-18941св20).

За таких обставин в задоволенні обох позовів слід відмовити з тих підстав, що вони пред`явлені до неналежного відповідача.

Також слід зауважити, що відповідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Наведена норма прямо визначає, що шкода відшкодовується певним особам, а не їх законним представникам, тобто право на звернення до суду мають саме такі особи. Законні представники мають право звертатися до суду в їх інтересах, але про це має бути зазначено в позові і стягнення присуджується не на корить законного представника, який з часом може змінитися, а на користь особи, яка має право на певне відшкодування, що цілком відповідає вимогам ст. 47 ЦПК України. Тож позов ОСОБА_8 в частині вимог про стягнення відшкодування саме на її користь як законного представника неповнолітніх дітей заявлений неналежним позивачем, на що слід звернути увагу при подальшому зверненні до суду аналогічним позовом до належних відповідачів.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_3 залишити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття основного покарання ОСОБА_3 обчислювати з 21.02.2024 року та зарахувати у строк відбуття основного покарання строк попереднього ув`язнення з 16.01.2024 року до 18.01.2024 року та з 21.02.2024 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув`язнення. Строк відбуття додаткового покарання ОСОБА_3 обчислювати відповідно до ч.3 ст. 55 КК України.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертиз: № 24-363 від 22.02.2024 року в сумі 4 165,04 грн. /т.3 а.с.214/, № 24-362 від 21.02.2024 року в сумі 5 300,96 грн. /т.3 а.с.222/, № 24-361 від 21.02.2024 року в сумі 6 058,24 грн. /т.3 а.с.233/, № 24-522 від 23.02.2024 року в сумі 3 786,40 грн. /т.3 а.с.245/, а всього 19 310 (дев`ятнадцять тисяч триста десять) грн. 64 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.01.2024 року у справі № 490/335/24 провадження № 1-кс/499/429/24 на транспортний засіб - автомобіль MAN TGA 26.440», реєстраційний номер НОМЕР_4 у з`єднанні зі спеціалізованим причепом «KOEGEL SN24», реєстраційний номер НОМЕР_5 , належний на праві власності ОСОБА_16 та повернути вказаний транспортний засіб з причепом власнику /т.3 а.с.254/.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.01.2024 року у справі № 490/335/24 провадження № 1-кс/499/430/24 на транспортний засіб - автомобіль RENAULT MASTER д.н.з. НОМЕР_6 , належний ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» та повернути вказаний транспортний засіб, який перебуває на зберіганні на території спеціального майданчика Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області згідно постанови старшого слідчого відділу розслідувань злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_31 від 16.01.2024 року /т.3 а.с.205-206/ - власнику ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5».

Відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відмовити в задоволенні цивільного позову Приватного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_5» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Апеляційну скаргу може бути подано до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок в частині запобіжного заходу підлягає негайному виконанню.

СУДДЯ: