Постанова

від 27.09.2024 по справі 131/747/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 131/747/21

Провадження № 22-ц/801/1890/2024

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шелюховський М. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 рокуСправа № 131/747/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Матківської М. В., Копаничук С. Г.,

з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Фермерське господарство «Україна», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Іллінецького районного нотаріального округу Вінницької області Нікітчук Наталія Анатоліївна,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Головенка Євгена Васильовича в інтересах ОСОБА_4 на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 19 червня 2024 року, ухвалене у складі судді Шелюховського М. В. у залі суду,

встановив:

Короткий зміствимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ФГ «Україна», ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування їх державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до відповідачів про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, оскільки не могла у безспірному порядку оформити свої спадкові права після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 червня 2020 року у справі №131/819/16-ц позов ОСОБА_1 було задоволено:

- визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 234900, виданий 21 березня 2005 року ОСОБА_5 на підставі розпорядження Іллінецької районної державної адміністрації від 11 жовтня 2004 року № 313 та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010503900626, скасовано його державну реєстрацію;

- визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №376145, виданий 03 липня 2007 року ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Іллінецькою державною нотаріальною конторою 20 лютого 2007 року № 404 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01078550032, скасовано його державну реєстрацію.

Як слідує із мотивувальної частини вказаного рішення, підставою визнання недійсними вказаних державних актів на право власності на земельні ділянки є їх часткове накладення за конфігурацією земельних ділянок на земельну ділянку ОСОБА_6 , у зв`язку із тим, що землевпорядні організації які встановлювали межі земельних ділянок на місцевості, належних відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , невірно встановили координати даних земельних ділянок.

08 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора для внесення відповідних відомостей про скасування державної реєстрації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак їй було відмовлено у зв`язку із тим, що на вказані земельні ділянки було зареєстровано право оренди за ФГ «Україна».

За наявності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомостей, про наявність вказаних договорів оренди землі, укладених на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, належні ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , позивачка позбавлена можливості провести державну реєстрацію на підставі рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 червня 2020 року (справа №131/819/16-ц), а також провести реєстрацію технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з присвоєнням їй кадастрового номеру, та завершити оформлення своїх спадкових прав.

У зв`язку із наведеним, ОСОБА_1 звернулась в суд із вимогами про визнання недійсними вказаних договорів оренди земельних ділянок та скасування їх державної реєстрації для захисту своїх порушених прав.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 11 травня 2022 року первісного відповідача ОСОБА_5 у зв`язку з її смертю було замінено на її правонаступника ОСОБА_7 (а. с. 88-89, том 1).

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 червня 2023 року залучено співвідповідача ОСОБА_4 (а. с. 205-207, том 1).

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 26 липня 2023 року відповідача ОСОБА_7 у зв`язку із його смертю було замінено на його правонаступників ОСОБА_2 , ОСОБА_8 (а. с. 71, том 2).

23 листопада 2023 року позивачка подала до суду уточнену позовну заяву, у якій окрім первинних доводів також зазначила, що 27 січня 2021 року відповідач ОСОБА_3 через свого представника відчужив належну йому земельну ділянку ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Нікітчук Н. А. Після чого 30 серпня 2021 року ОСОБА_4 уклала з ФГ «Україна» додаткову угоду до договору оренди землі від 14 грудня 20211 року №б/н, відповідно до якої орендодавця ОСОБА_3 було замінено на ОСОБА_4 на тих же умовах. Відтак просила прийняти позовну заяву зі збільшеними позовними вимогами.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 12 березня 2024 року було виключено з числа відповідачів ОСОБА_8 , залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Нікітчук Наталію Анатоліївну, а також прийнято уточнену позовну заяву від 23 листопада 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 просила суд:

-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0521285500:02:000:0191, площею 2,7198 га., призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Іллінецької ТГ, Вінницької області, б/н від 14.12.2011 року укладений між ОСОБА_3 та ФГ «Україна», та скасувати рішення про його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0521285500:02:000:0192, площею 1,1453 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Іллінецької ТГ, Вінницької області, б/н від 22.12.2016 року укладений між ОСОБА_5 та ФГ «Україна» та скасувати рішення про його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,7198 га., кадастровий номер 0521285500:02:000:0191, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Павлівської сільської ради, Іллінецького району Вінницької області, укладений між продавцем ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 та ОСОБА_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , посвідчений ОСОБА_9 , приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Вінницької області, реєстр № 92 від 27 січня 2021 року;

-визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки б/н від 14 грудня 2011 року, кадастровий номер 0521285500:02:000:0191, площею 2,7198 га., призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Іллінецької ТГ, Вінницької області укладену 30 серпня 2021 року між ОСОБА_4 та ФГ «Україна» про зміну сторони.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 19 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено повністю:

-визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0521285500:02:000:0191, площею 2,7198 га., призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Іллінецької ТГ, Вінницької області, б/н від 14.12.2011 року укладений між ОСОБА_3 та ФГ «Україна», та скасовано рішення про його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 32889327 від 13 грудня 2016 року;

-визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0521285500:02:000:0192, площею 1,1453 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Іллінецької ТГ, Вінницької області, б/н від 22.12.2016 року укладений між ОСОБА_5 і ФГ «Україна» та скасовано рішення про його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 33198370 від 27 грудня 2016 року;

-визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,7198 га., кадастровий номер 0521285500:02:000:0191, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Павлівської сільської ради, Іллінецького району Вінницької області, укладений між продавцем ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 та ОСОБА_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , посвідчений ОСОБА_9 , приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Вінницької області, реєстр № 92 від 27 січня 2021 року;

-визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки б/н від 14 грудня 2011 року, кадастровий номер 0521285500:02:000:0191, площею 2,7198 га., призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Іллінецької ТГ, Вінницької області укладену 30 серпня 2021 року між ОСОБА_4 та ФГ «Україна» про зміну сторони.

Вирішено питання судових витрат.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 обрала правильний спосіб захисту порушеного права, оскільки оскаржувані договори оренди б/н, укладені між ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ФГ «Україна» 14 грудня 2011 року, договір купівлі-продажу № 92 від 27 січня 2021 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та додаткова угода про зміну сторони до договору оренди землі від 14 грудня 2011 року б/н, якою змінено орендодавця ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , безпосередньо стосуються прав та охоронюваних законом інтересів позивачки, адже за спірними договорами було надано в оренду майно, власник якого прагне усунути перешкоди у здійсненні правоможності самостійно розпоряджатись своїм нерухомим майном.

Окрім того місцевий суд відхилив доводи відповідачів про пропущення ОСОБА_1 строку позовної давності, зазначивши, що про існування спірних договорів оренди позивачка дізналася 08 вересня 2020 року після відмови державного реєстратора у вчиненні реєстраційних дій, а також пославшись на ЗУ від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», ЗУ від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, адвокат Головенко Є. В. в інтересах ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати у частині визнання недійсними договору оренди земельної ділянки б/н від 14 грудня 2011 року, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 січня 2021 року та додаткової угоди від 30 серпня 2021 року до договору оренди земельної ділянки б/н від 14 грудня 2011 року та ухвалити нове, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Медвецький С. К.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 серпня 2024 року матеріали справи витребувано із суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 серпня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2024 року справу призначено до розгляду на 26 вересня 2024 року о 10 год. 15 хв.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 18 вересня 2024 року суддів Голоту Л. О., Медвецького С. К. замінено на суддів Копаничук С. Г., Матківську М. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,7198 га., кадастровий номер 0521285500:02:000:0191, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Павлівської сільської ради, Іллінецького району Вінницької області.

Її право власності зареєстровано 27 січня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу і на час укладення даного договору право власності ОСОБА_3 також скасовано не було, що мало місце також і при підписанні додаткової угоди 30 серпня 2021 року до договору оренди землі.

За таких умов спірні договори не можуть бути визнані недійсними, адже вони повністю відповідають вимогам ст. 203 ЦК України.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судовому засіданні представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, при цьому адвокатом Головенко Є. В. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що він не має можливості з`явитися в судове засідання за сімейними обставинами, а саме необхідністю супроводження неповнолітньої дитини до лікарні у м. Вінниця, однак судова колегія вважає за необхідне у задоволенні клопотання відмовити, визнавши причину неявки за неповажну, оскільки на підтвердження вказаних у клопотанні обставин заявником не надано будь-яких доказів (в даному випадку суд звертає увагу на те, що, як вбачається із змісту клопотання про заплановане відвідування лікарні заявнику було відомо заздалегідь), також суд зазначає, що про дату розгляду справи відповідач та її представник були повідомлені завчасно та мали можливість вжити заходів для забезпечення участі у розгляді справи, при цьому будь-яких заяв щодо причин неявки в судове засідання відповідача ОСОБА_4 до суду не надходило.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 29.07.2015 року державним нотаріусом Іллінецької нотаріальної контори Манус В.В., прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_6 на земельну ділянку, площею 2,71 га., призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцеві згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії III-ВН №015698, виданого 08 серпня 2002 року (а. с. 11-13, 22, том 1).

ОСОБА_3 був власником земельної ділянки загальною площею 2,7198 га, кадастровий номер 0521285500:02:000:0191, яка розташована на території Павлівської сільської ради, Іллінецького району Вінницької області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 376145, виданим 03 липня 2007 року, виданим на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 лютого 2007 року (а. с. 164, том 1).

ОСОБА_5 була власницею земельної ділянки загальною площею 2,7250 га., з якої земельна ділянка № НОМЕР_3 , кадастровий номер 052105500:02:000:0192, площею 1,1516 га, та земельна ділянка № НОМЕР_3 «а», кадастровий номер 052105500:02:000:0193, площею 1,5802 га, розташовані на території Павлівської сільської ради, Іллінецького району Вінницької області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №234900, виданим 21 березня 2005 року на підставі розпорядження Іллінецької РДА від 11 жовтня 2004 року №313 (а. с. 178, том 1).

14 грудня 2011 року ОСОБА_3 уклав договір оренди землі б/н із орендарем ФГ «Україна», на земельну ділянку загальною площею 2,7198 га, кадастровий номер 0521285500:02:000:0191, строком на 10 років з правом пролонгації (а. с. 158-159, том 1), право оренди зареєстровано за ФГ «Україна» 12 грудня 2016 року (а. с. 16, том 1).

22 грудня 2016 року ОСОБА_5 , уклала договір оренди землі № 66 площею 1,1516 га., кадастровий номер 052105500:02:000:0192, строком на 10 років із правом пролонгації (а. с. 173-175), право оренди зареєстровано за ФГ «Україна» 27 грудня 2016 року (а. с. 15, том 1).

Заочним рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 червня 2020 року у справі №131/819/16-ц, визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №234900, виданий 21 березня 2005 року ОСОБА_5 на підставі розпорядження Іллінецької районної державної адміністрації від 11 жовтня 2004 року №313, та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010503900626, скасовано його державну реєстрацію а також визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №376145, виданий 03 липня 2007 року ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Іллінецькою державною нотаріальною конторою 20 лютого 2007 року № 404 та зареєстрованого в Книзі записів Реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010785500032, скасовано його державну реєстрацію.

Як слідує з мотивувальної частини зазначеного рішення суду, підставою визнання недійсними вказаних Державних актів на право власності на земельну ділянку є їх часткове накладення за конфігурацією земельних ділянок на земельну ділянку належну ОСОБА_6 , згідно Державного акту на право власності на землю серії III -ВН №015698, виданого Павлівською сільською радою Іллінецького району Вінницької області 08.08.2002 року, на підставі рішення 16 сесії 3 скликання тієї ж ради від 22 червня 2001 року, після смерті якої спадкоємцем є ОСОБА_1 . Таке накладення земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виникло внаслідок невірного встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок та їх координат.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть серії НОМЕР_4 (а. с. 52, том 1). Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняв її син ОСОБА_7 (а. с. 74, том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 (зворот а. с. 2, том 2). Після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняв ОСОБА_2 (зворот а. с. 11, том 2).

27 січня 2021 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_10 продав ОСОБА_4 належну йому земельну ділянку площею 2,7198 га, кадастровий номер 0521285500:02:000:0191, яка розташована на території Павлівської сільської ради, Іллінецького району Вінницької області (а. с. 170, том 1).

30 серпня 2021 року між ОСОБА_4 як орендодавцем та ФГ «Україна» як орендарем укладено додаткову угоду про зміну сторони до договору оренди землі від 14 грудня 2011 року б/н, на тих самих умовах згідно якого замінено орендодавця ОСОБА_3 на ОСОБА_4 на підставі вказаного договору купівлі-продажу. Право оренди зареєстровано 04 листопада 2021 року (а. с. 166, том 1).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується у частині визнання недійсними договору оренди земельної ділянки б/н від 14 грудня 2011 року, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 січня 2021 року та додаткової угоди від 30 серпня 2021 року до договору оренди земельної ділянки б/н від 14 грудня 2011 року, тому у решті рішення суду апеляційним судом не переглядається.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справз метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.Судта учасники судового процесузобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі(частини друга, третя статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів(частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Отже, за загальним правилом саме власнику належить правомочність вчинення правочинів, спрямованих на розпорядженням його майном ( пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 826/20221/16).

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У відповідності до ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України у редакції, чинній на момент укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 договору купівлі-продажу від 27 січня 2021 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 125 ЗК України у редакції, чинній на момент укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 договору купівлі-продажу від 27 січня 2021 року, визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ч. 2 ст. 203 ЦК України у редакції, чинній на момент укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 договору купівлі-продажу 27 січня 2021 року, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як встановлено із матеріалів справи, заочним рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 червня 2020 року у справі №131/819/16-ц було, зокрема, визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №376145, виданий 03 липня 2007 року ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Іллінецькою державною нотаріальною конторою 20 лютого 2007 року № 404 та скасовано його державну реєстрацію.

Вказане заочне рішення набуло законної сили та не скасовано.

Отже, враховуючи визнання державного акту на землю недійсним та скасування його державної реєстрації, а також положення ст. 334 ЦК України, ст. 125 ЗК України, право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку на момент відчуження ним земельної ділянки ОСОБА_4 27 січня 2021 року не є таким, що виникло.

Апеляційний суд звертає увагу, що у договорі купівлі-продажу від 27 січня 2021 року (а. с. 170, том 1) вказано, що спірна земельна ділянка належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого Іллінецькою державною нотаріальною конторою 20 лютого 2007 року № 404, дублікат якого виданий державним нотаріусом Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області 22 січня 2021 року.

Проте, як уже зазначалося, свідоцтво на право на спадщину не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку, а тому у приватного нотаріуса Нікітчук Н. А. не було законних підстав для посвідчення договору купівлі-продажу від 27 січня 2021 року, адже на момент відчуження ОСОБА_3 земельної ділянки він не мав достатнього обсягу правомочності.

З огляду на викладене, колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 14 грудня 2011 року б/н, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «Україна», визнання недійсним укладеного 27 січня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу земельної ділянки та як наслідок додаткової угоди від 30 серпня 2021 року до договору оренди землі від 14 грудня 2011 року б/н, укладеної між ОСОБА_4 та ФГ «Україна».

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки не спростовують відсутність у ОСОБА_3 на момент її відчуження зареєстрованого у визначений законом спосіб права власності.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанціїбез змін як законне та обґрунтоване.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, понесені судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції слід залишити за нею.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Головенка Євгена Васильовича в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 19 червня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ОСОБА_4 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді М. В. Матківська

С. Г. Копаничук