Постанова

від 23.09.2024 по справі 544/1992/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/1992/23 Номер провадження 22-ц/814/1718/24Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю.О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О.І., Лобова О. А.,

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 січня 2024 року та додатковерішення цього ж суду від 30 січня 2024 року у складі судді Ощинської Ю. О.

у цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Багатопрофільної приватної фірми «Кольчуга-КІДІС» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и в:

У серпні2023року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом до Багатопрофільної приватної фірми «Кольчуга-КІДІС» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позов мотивовано тим, що з 31.12.2022 їх було прийнято на роботу в БПФ «Кольчуга-КІДІС» на посади охоронників на підставі наказів № 50 від 31.12.2022.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 13.07.2023, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за І квартал 2023 року отримували доходи від БПФ «Кольчуга-КІДІС» у вигляді заробітної плати за січень, лютий та березень 2023 року.

Офіційно трудові відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та БПФ «Кольчуга- КІДІС» не було припинено. Позивачі по графіку чергування виходили на роботу на посаду охоронника та очікували на виплату заробітної плати в квітні, травня, червні 2023 року.

23 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до БПФ «Кольчуга-КІДІС» щодо надання інформації про виплату заборгованості по заробітній платі. Однак, від БПФ «Кольчуга-КІДІС» надійшла відповідь, зі змісту якої вбача`ється, що наказ про прийняття їх на роботу охоронником БПФ «Кольчуга-КІДІС» було скасовано, а заробітна плата не нараховувалась та її виплата не здійснювалась.

Не отримавши відповіді щодо дати розрахунку по заробітній платі, ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ДПС у Полтавській області та отримала письмову відповідь від 03.07.2023 № 301/К/16-31-24-04-06 про те, що підприємством БПФ «Кольчуга-КІДІС» у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2023 року задекларовано нараховані та виплачені суми доходів ОСОБА_3 , а саме: за січень - 500 грн, за лютий - 500 грн, за березень - 248,15 грн. Єдиний внесок нараховувався у розмірі не менше законодавчо встановленого мінімального страхового внеску крім березня (місяця звільнення) в тому числі за січень - 1 474 грн, лютий - 1 474 грн, березень - 54,59 грн згідно з даними інтегрованої картки БПФ «Кольчуга-КІДІС» нараховані суми єдиного внеску за період з січня по березень 2023 року сплачені.

Тобто, трудові правовідносини між позивачами та відповідачем мали місце, заробітна плата та необхідні платежі нараховувалися та сплачувалися. Про звільнення в березні 2023 року позивачів не повідомляли. Крім того, відсутні відповідні накази та записи в їх трудових книжках.

Згідно відповідей Пирятинської районної державної лікарні ветеринарної медицини, наданих позивачам, вони з 30.12.2022 по 26.06.2023 з Пирятинською районною державною лікарнею ветеринарної медицини в трудових відносинах не перебувають. Однак, на вимогу позивачів, Пирятинська дільниця ветеринарної медицини надала графік роботи охоронників по Пирятинській дільниці ветеринарної медицини на березень 2023 року, хоча трудові правовідносини були відсутні.

Вказували, що останнім робочим днем в БПФ «Кольчуга-КІДІС» було 26 червня 2023 року, заробітну плату вони не отримували за період з 01.04.2023 по 01.07.2023, тобто за три повні робочі місяці.

Посилаючись на викладене, просили суд стягнути з БПФ «Кольчуга-КІДІС» заборгованість з заробітної плати в загальній сумі по 20 100 грн на користь кожного, з яких підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведеністю заявлених позовних вимог.

Додатковим рішенням цього суду від 30 січня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь БПФ «Кольчуга-КІДІС» у відшкодування понесених витрат на правничу допомогу 9 166, 67 грн судових витрат.

Не погодившисьз вказанимрішенням тадодатковим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили їх в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі на рішення суду, посилаючись на незаконність рішення, неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, позивачі просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази, надав перевагу доказам сторони відповідача та дійшов до висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказують, що судом було проігноровано надані ними докази на підтвердження факту трудових відносин з відповідачем та факт виплати заробітної плати за період з січня по березень 2023 року, які також підтверджені листом ГУ ДПС у Полтавській області.

Зазначають, що посилання відповідача на помилкове прийняття позивачів на роботу та скасування наказу № 50 через нез`явлення позивачів на робоче місце протягом п`яти днів спростовуються доданими до позовної заяви відомостями про трудову діяльність з Реєстру застрахованих осіб ПФУ від 31.05.2023, де відображено, що звільнення позивачів відбулося на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за згодою сторін 01.03.2023. Тобто, офіційно, не повідомляючи позивачів, відповідач оформив їх звільнення та подав необхідні звітні відомості.

Крім того, матеріали справи не містять належних підтверджень того, що наказ № 2/01 про скасування наказу про прийняття на роботу позивачів було доведено до відому позивачів та не зазначено даних бухгалтера, який подав до Державної фіскальної служби України скасовуюче повідомлення про прийняття на роботу. Також матеріали справи не містять даних щодо того, на якій правовій підставі після прийняття скасовуючого повідомлення їм нараховувалася заробітна плата та сплачувалися внески.

Оскільки належним чином оформленого припинення трудових відносин між позивачами та відповідачем немає, вимоги про стягнення заробітної плати вважають законними.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять про скасування цього судового рішення та ухвалення нового про залишення без задоволення заяви БПФ «Кольчуга-КІДІС» про ухвалення додаткового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що заявлений відповідачем розмір судових витрат є необґрунтованим та неспівмірним, оскільки наявний в матеріалах справи договір про надання послуг не містить узгодженої між сторонами суми та порядку обчислення гонорару.

Вважають заявлену відповідачем суму витрат на правничу допомогу такою, що не відповідає закону, вимогам доцільності, принципам розумності, співмірності, складності справи та фінансовому стану позивачів.

Вказують, що, діючи однобічно та упереджено, суд не зважив на подану представником позивачів заяву про неспівмірність витрат та залишення без задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Звертають увагу на те, що до заяви про ухвалення додаткового рішення, копію якої не було направлено позивачам, додано договір, укладений між ОСОБА_4 та АО «Юридичний альянс» в особі учасника об`єднання ОСОБА_5 , проте на надано доказів на підтвердження участі в об`єднанні АО «Юридичний альянс» адвоката Рака А. С.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів надання АО «Юридичний альянс» юридичних послуг, а також детального опису робіт та наданих послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу представник БПФ «Кольчуга-КІДІС» - адвокат Рак А. С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг позивачів та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу адвоката відповідача, в частині оскарження основного рішення суду колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).

Згідно частин першої, другої, четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами пункту 2 частини першої статті 374, пунктів 3, 4 статті 376 ЦПК України суд може скасувати оскаржуване судове рішення повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення у разі встановлення невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що на підставі наказу № 18-ОС від 31.10.2022 з 01.11.2022 ОСОБА_1 була прийнята на роботу в Пирятинську районну державну лікарню ветеринарної медицини на посаду опалювача загально-виробничого відділу.

Згідно наказу № 38-ОС від 26.12.2022 вона звільнена з роботи 30 грудня 2022 року за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Вказане підтверджується витягом з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а. с. 30, т. 1).

Відповідно до наданого витягу з трудової книжки ОСОБА_2 30.12.2022 він був звільнений з роботи з Пирятинської районної державної лікарні ветеринарної медицини за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України (а. с. 31, т. 1).

Згідно листів Пирятинської районної державної лікарні ветеринарної медицини на заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 останні у період часу з 30.12.2022 по 26.06.2023 у трудових відносинах з установою не перебували (а. с. 32-33, т. 1).

На підставі заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 30.12.2022 на ім`я директора ОДА «Кольчуга» Кремпосі О. В. БПВ «Кольчуга-КІДІС» 31.12.2022 винесено накази № 50 про прийняття їх на роботу на посади охоронників з спеціальним графіком роботи, а саме: неповний та скорочений, з 01.01.2023 з оплатою праці 50 грн за годину, але не більше 10 годин на місяць. У графі ознайомлення працівників з цим наказом підписи позивачів відсутні (а. с. 105-106, 133, 136, т. 1).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Багатопрофільна приватна фірма «Кольчуга-КІДІС» веде господарську діяльність приватних охоронних служб (основний) (а. с. 189-190, т. 1).

З наданих Відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що у даних про застраховану особу Пенсійного фонду України внесено записи про перебування позивачів у трудових відносинах з БПФ «Кольчуга-КІДІС» (основна робота) з 01.01.2023 по 01.03.2023 та розірвання трудового договору на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України (а. с. 6-9, т. 1).

Згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків станом на 13.07.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 4 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року отримували доходи у виді заробітної плати від БПФ «КОЛЬЧУГА-КІДІС» за період роботи з 01.01.2023 по 01.03.2023 у розмірі по 500 грн на місяць за січень-лютий 2023 року та 248,15 грн за березень 2023 року з утриманням та перерахуванням до бюджету податків у розмірі по 90 грн та 44,67 грн відповідно (а. с. 10-11, т. 1).

Наказом № 2/01 від 05 січня 2023 року БПФ «Кольчуга-КІДІС» у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були відсутні на роботі 01-05 січня 2023 року без поважних причин, на підставі пункту 1 статті 21 КЗпП України наказ № 50 від 31.12.2022 в частині прийняття їх на роботу охоронниками було скасовано (а. с. 107, т. 1).

Відповідно донаказу №2/01від 05.01.2023у податковідокументи,а саме:Відомості пронарахування заробітноїплати (доходу,грошового забезпеченнязастрахованим осбам)(додаток1)та Відомостіпро трудовівідносини осібта періодпроходження військовоїслужби (додаток2)за 1квартал 2023року буловнесено корегуванняу зв`язкуз виправленнямпомилки,допущеної упопередніх звітнихперіодах тау зв`язкуз уточненням,проведеним позамежами звітногоперіоду,щодо працевлаштуванняпозивачів звизначенням сумивідрахувань зєдиного внескуна загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який підлягає сплаті за січень, лютий 2023 року - по 2948 грн та березень 2023 року - 309,18 грн (а. с. 61-103, т. 1).

23 червня 2023 року ОСОБА_1 направила до БПФ «Кольчуга-КІДІС» звернення, на яке отримала відповідь про те, що у зв`язку з тим, що 01 січня 2023 року та в подальші дні вона не з`явилася на місце роботи для написання заяви, письмового ознайомлення з наказом, посадовими інструкціями та для первинного інструктажу з охорони праці, не відповідала на телефонні дзвінки та не надала документи, необхідні для допуску до роботи охоронником, що вимагаються Ліцензійними умовами провадження охоронної діяльності, наказ про прийняття її на роботу був скасований, заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась (а. с. 26, т. 1).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено, що вони працювали у БПФ «Кольчуга-КІДІС», тому суд не вбачив правових підстав для стягнення заборгованості по заробітній платі з відповідача на користь позивачів.

Відповідно до положень статті 43 Конституції України та статті 2 КЗпП України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першою статті 94 КЗпП України, статтею 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

В силу вимог частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (частина п`ята статті 12 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінивши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості по заробітній платі з БПФ «Кольчуга-КІДІС» на користь позивачів, оскільки вони не приступили до виконання своїх трудових обов`язків, що підтверджується Актами від 01.01.2023, 02.01.2023, 03.01.2023, 04.01.2023, 05.01.2023 про відсутність на роботі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без поважних причин з 8 до 17 години впродовж робочого дня, а наказ про прийняття їх на роботу було скасовано відповідачем.

Вказані обставини позивачами не спростовані, доказів виконання ними трудових обов`язків у БПФ «Кольчуга-КІДІС» суду не надано.

Оскільки заробітна плата є винагородою за виконану працівником роботу, факт виконання такої роботи, обумовленої трудовим договором, є предметом доказування по справі.

Натомість, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, як то: чинного наказу про прийняття позивачів на роботу, табелю обліку робочого часу, графіку виходу на роботу охоронників БПФ «Кольчуга-КІДІС» та інших документів, які б підтвердили виконання позивачами трудових обов`язків у відповідача, а надані по справі докази щодо реєстрації повідомлення відповідача про працевлаштування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є достовірними та достатніми доказами, що дозволяють дійти висновку про виникнення між сторонами спірних трудових правовідносин.

Частиною четвертою статті 24 КЗпП України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 413.

Форма повідомлення, що є додатком до зазначеної постанови, містить реквізити, які дають можливість подання як початкового, так і скасовуючого повідомлення у разі допущення помилки роботодавцем або необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Отже, у разi якщо роботодавцем було подано повідомлення про прийняття працівника на роботу, але працівник так i не приступив до виконання обов`язків, то роботодавець подає скасовуюче повідомлення про прийняття працівника на роботу за встановленою формою.

05 січня 2023 року на підставіактів провідсутність позивачівна роботі Генеральним директором БППФ «Кольчуга-КІДІС» було винесено наказ № 2/01 про скасування наказу № 50 від 31 грудня 2022 року про прийняття на роботу охоронниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку з невиходом їх на роботу з 01.01.2023 по 05.01.2023 включно та подано уточнююче повідомлення до ДФС України.

Оскільки позивачі так і не приступили до виконання трудових обов`язків у відповідача, право на оплату праці у них не виникло.

Підстави роботи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 охоронниками у Пирятинській дільниці ветеринарної медицини Лубенської районної дільничної лікарні ветеринарної медицини матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду з висновками суду першої інстанції в частині вирішення спору між сторонами погоджується та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

У частині перегляду додаткового рішення суду з розподілу судових витрат відповідача по справі, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та за правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови у позові покладаються на позивача.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно частин першої, другої статті 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів відповідача в суді першої інстанції здійснювалось адвокатом Рак А. С. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4212, виданим рішенням ради адвокатів Полтавської області) на підставі договору № б/н про надання правової допомоги та представництва від 01.09.2023, укладеним між БПФ «Кольчуга-КІДІС» та АО «Юридичний альянс» та ордеру на надання правової допомоги серії ВІ № 1165034, виданим АО «Юридичний альянс», без обмежень повноважень адвоката (а. с. 60, 148, т. 1).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців адвокат Рак А. С. є одним із співзасновників АО «Юридичний альянс».

Додатковою угодою від 19.01.2024 до договору про надання правової допомоги та представництва сторони погодили розмір гонорару адвоката в сумі 10000 грн, який згідно платіжної інструкції № 1098 від 19.01.2024 був сплачений відповідачем на рахунок БПФ «Кольчуга-КІДІС» (а.с. 230 зворот, 231, т. 1)

Згідно Акту № 1/1 прийняття-передачі наданих послуг від 19.01.2024 обсяг робіт (наданих послуг) адвоката склав 10 годин, зокрема: збір інформації, необхідної для підготовки відзиву, клопотань по справі № 544/1992/23 - 2 год на суму 2 000 грн, підготовка та складення відзиву, клопотань - 2 год на суму 2000 грн, участь у судових засіданнях по справі (4 засідання) - 6 год на суму 6 000 грн (а. с. 230, т. 1).

Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції виходив із загальної кількості витраченого адвокатом Рак А. С. часу на участь в судових засіданнях у суді першої інстанції, а також з обґрунтованості загальної суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката та дійшов висновку про наявність підстав для їх стягнення з позивачів на користь відповідача у розмірі 9 166,67 грн.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не розглянув клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Якимової О. В. щодо неспівмірності заявлених представником відповідача витрат на правничу допомогу складності справи, витраченому адвокатом часу та обсягу наданих послуг, а також критерію розумності та обґрунтованості таких витрат (а. с. 244-246, т. 1).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для цілей розподілу таких судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи суд враховує, що: 1) розмір витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас за змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування понесених стороною судових витрат на правничу допомогу адвоката суд має виходити також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, Баришевський проти України, Меріт проти України та ін.).

У рішенніЄвропейського судуз правлюдини усправі «Лавентспроти Латвії»зазначено,що відшкодовуютьсялише витрати,які маютьрозумний розмір.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги щодо завищення витрат відповідача на професійну правничу допомогу, оскільки складання відзиву на позовну заяву не потребувало аналізу великої кількості документів та збирання доказів, так як у справах даної категорії наявна усталена судова практика, а тому вказане не вимагало зазначеного адвокатом часу в загальній кількості 4 години.

Враховуючи складністьсправи таобсяг виконаноїадвокатом роботи,принципи співмірностіта розумностісудових витратна професійнуправничу допомогу,критерій реальностіадвокатських витрат,а такожрозумності їхньогорозміру відповіднодо обставинцієї справита зурахуванням запереченьпозивача,колегія суддіввважає заможливе зменшитирозмір відшкодуваннявитрат направничу допомогу,які зарезультатами розглядусправи підлягаютьстягненню накористь відповідача,до 2000грн зпокладенням обов`язкупо їхвідшкодуванню пропорційнодо заявленихвимог,тобто стягненняпо 1000грн зкожного позивача.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення суду залишити без задоволення.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 січня 2024 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткове рішення суду задовольнити частково.

Додаткове рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 січня 2024 року змінити.

Зменшити розмір відшкодування судових витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Багатопрофільної приватної фірми «Кольчуга-КІДІС», з 9166,67 грн до 2 000 грн, стягнувши по 1 000 грн з кожного з позивачів.

В іншій частині додаткове рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. А. Лобов