Постанова

від 27.09.2024 по справі 520/902/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 р. Справа № 520/902/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 29.04.24 по справі № 520/902/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 , перший відповідач), Військової частини НОМЕР_2 (далі ВЧ НОМЕР_2 , другий відповідач), у якому просила суд:

- визнати протиправними дії Військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо неправильного (не в повному обсязі) нарахування та виплати суми допомоги по вагітності і пологам, а саме в частині неврахування належного розрахункового періоду (01.06.2022 - 31.05.2023) для обчислення та нарахування допомоги по вагітності і пологам та незастосування порядку розрахунку такої допомоги, передбаченого Постановою КМУ № 1266 від 26.09.2001;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити донарахування допомоги по вагітності і пологам ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за розрахунковий період з 01.06.2022 по 31.05.2023 відповідно до порядку розрахунку зазначеної допомоги згідно з Постановою КМУ від 26 вересня 2001 року № 1266 у розмірі 173390,81 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату (доплату) допомоги по вагітності і пологам ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) відповідно до розрахунку зазначеної допомоги згідно з Постановою КМУ від 26 вересня 2001 року № 1266 (у розмірі 173390,81 грн.) на розрахунковий банківський рахунок ОСОБА_1 ;

- стягнути з відповідачів - ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_2 солідарно на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначила, що першим відповідачем при розрахунку допомоги по вагітності та пологам ОСОБА_1 протиправно не враховано у складі грошового забезпечення позивача додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), що призвело до отримання вищезазначеної допомоги у суттєво меншому розмірі, ніж передбачено законодавством.

Враховуючи те, що наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 з 01.02.2023 включено додаткову грошову винагороду на період дії воєнного стану до складу грошового забезпечення та така винагорода оподатковується у тому ж порядку, що і інші види грошового забезпечення, наполягала на відсутності правових підстав для не включення її до складу грошового забезпечення для обчислення допомоги по вагітності та пологам.

З огляду на приписи «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 439) (далі Порядок № 1266) та відомості, зазначені у довідці ОК-5 за розрахунковий період 12 місяців (з 01.06.2022 по 31.05.2023), стверджувала, що допомога по вагітності та пологам мала бути обрахована у розмірі 261273,29 грн, виходячи із середньоденної заробітної плати 2073,60 грн помноженої на 126 днів відпустки. Проте перший відповідач, не врахувавши додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168, у складі грошового забезпечення позивача, використав значно менше середньоденне грошове забезпечення 697,48 грн, що призвело до нарахування та виплати позивачу допомоги по вагітності та пологам у розмірі 87882,48 грн, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України повідомила про намір подати до суду докази понесених судових витрат на правову допомогу до закінчення судових дебатів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 520/902/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 520/902/24 скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що відповідно до приписів пункту 2 розділу І «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі Порядок № 260), додаткова винагорода на період дії воєнного стану відноситься до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а відтак, з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704) має бути врахована у складі грошового забезпечення позивача, як військовослужбовця за період проходження нею служби, що свідчить про необґрунтованість висновків суду першої інстанції про тимчасовий характер такої додаткової винагороди. Крім того, зауважила, що жодним нормативно правовим актом, регулюючим питання нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовців не передбачено такого формулювання, як тимчасовий характер допомоги на період дії воєнного стану.

Оскільки з довідки № 818 від 26.04.2024 вбачається, що єдиний внесок у розмірі 22% нараховувався на усі види доходу, що отримувала ОСОБА_1 у період з 01.06.2022 по 31.05.2023, що узгоджується з вимогами статті 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі Закон № 1105-XIV) щодо необхідності враховувати всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) на яку нараховуються страхові внески для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності і пологах, наполягала на наявності законного права на включення додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168 до складу грошового забезпечення з якого обраховується допомога по вагітності і пологам.

В іншій частині зміст апеляційної скарги дублює зміст позовної заяви.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу перший відповідач заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні.

В обґрунтування відзиву зазначив, що додаток 15 до Постанови № 704 не містить такого виду додаткового грошового забезпечення, як додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, яка виплачується на час дії воєнного стану та у зв`язку з виконанням певних задач військової служби. Так, головною умовою отримання додаткової винагороди на період воєнного стану є виконання бойових (спеціальних) завдань і тільки на період такого виконання, водночас позивач, перебуваючи у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, безпосередньо не виконує свої функціональні обов`язки, а тим більше бойові спеціальні завдання, а тому і не має права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Оскільки жодним нормативно правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога по вагітності та пологам, додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168 стверджував, що ВЧ НОМЕР_1 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологам діяла на підставі та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу другий відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

В обґрунтування відзиву підтримав твердження першого відповідача про те, що жодним нормативно правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога по вагітності та пологам, додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, що свідчить про правомірність дій ВЧ НОМЕР_1 при нарахуванні та виплаті допомоги по вагітності та пологам.

Крім того, зазначив, що ВЧ НОМЕР_1 є самостійною юридичною особою з відповідною адресою, рахунками, керівництвом, тощо та виступає самостійним відповідачем у спорах щодо проходження військової служби особами рядового та начальницького складу цієї частини. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не проходила військову службу у ВЧ НОМЕР_2 та не отримувала від другого відповідача грошового, речового або харчового забезпечення, вважав, що ВЧ НОМЕР_2 у спірних правовідносинах не є належним відповідачем.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 уклала контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 3 роки з 28 лютого 2020 року по 28 лютого 2023 року та була зарахована до списків особового складу Збройних Сил України, прийнята на військову службу за контрактом осіб рядового складу з присвоєнням первинного військового звання «СОЛДАТ» та «ОСОБИСТОГО НОМЕРУ», що підтверджується витягом з наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 28 лютого 2020 року №22-РС.

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 28 лютого 2023 року № 63 солдату ОСОБА_1 з 28 лютого 2023 року продовжено термін військової служби понад встановлені строки до оголошення демобілізації.

Відповідно до довідки №118 від 23 січня 2023 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 з 14 червня 2020 року.

На підставі довідки про вагітність № 7154 від 08 червня 2023 року ОСОБА_1 отримала право на відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами з 08 червня 2023 року.

Відповідно до наказу № 165 від 08.06.2023 - вибула у відпустку по вагітності та пологам з 08 червня 2023 року по 11 жовтня 2023 року.

Військовою частиною НОМЕР_1 було здійснено розрахунок допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами, відповідно до якого, середньоденне грошове забезпечення для розрахунку суму допомоги визначено у розмірі 697,48 грн., а за 126 календарних днів відпустки - 87882,48 грн.

08.07.2023 позивач отримала допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами у розмірі 87 882,48 грн., що підтверджується довідкою АТ «ПриватБанк».

У відповідь на запит позивача стосовно нарахування грошового забезпечення за 2023 рік Військова частина НОМЕР_1 листом № 1440 від 23.08.2023 повідомила позивача, що відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами оплачується згідно з вимогами чинного законодавства України. Військовослужбовцям-жінкам, які відповідно до медичного висновку до вибуття їх у відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами призначені на рівнозначні (у тому числі з меншим обсягом роботи) і нижчі посади за станом здоров`я, зберігається виплата грошового забезпечення за попередньою посадою, але не більш як до дня прибуття з відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами. Зазначено, що додаткова винагорода 30 000 або 100 000 згідно з постановою КМУ № 168 носить тимчасовий характер, та встановлена на період дії воєнного стану. Всі виплати були проведені згідно наданих до фінансово-економічної служби наказів Військової частини НОМЕР_1 , наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 року (зі змінами).

Не погоджуючись з розрахунком допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з відсутності порушених прав позивача у спірних правовідносинах, оскільки додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою № 168 має тимчасовий характер та встановлена лише на період дії воєнного стану, а відтак не може бути включена до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована допомога по вагітності та пологам. Крім того, суд зазначив, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога по вагітності та пологам, додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168, тому дійшов висновку, що відповідач при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологам, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон № 2011-XII).

Згідно з приписами частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Положеннями частин другої - четвертої зазначеної статті закріплено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Статтею 17 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996 (далі -Закон № 504/96-ВР) визначено, що на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами тривалістю: до пологів - 70 календарних днів; після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом № 1105-XIV.

Пунктами 3, 4, 11, 12, 14 частини 1 статті 1 Закону № 1105-XIV встановлено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Страхові внески - кошти відрахувань на окремі види соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", кошти, що надходять від сплати єдиного внеску.

Страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

Суб`єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім`ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1105-XIV, допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів.

Жінкам, віднесеним до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за весь період зазначеної відпустки, тривалість якої становить 90 календарних днів до пологів та 90 календарних днів після пологів.

Розмір допомоги по вагітності та пологах обчислюється сумарно за всі дні відпустки по вагітності та пологах та надається в повному обсязі застрахованій особі незалежно від кількості використаних днів відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами до пологів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону № 1105-XIV, допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу. Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, у розмірі заробітної плати (доходу) такої особи, з якого фактично сплачено страхові внески, незалежно від страхового стажу.

Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розмір максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Обчислення середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку страхових виплат проводиться відповідно до Порядку № 1266.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 Порядку № 1266, сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановлений на час настання страхового випадку.

Пунктом 3 Порядку № 1266 визначено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.

Приписами пункту 25 Порядку № 1266 визначено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; для осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров`я у зв`язку з раніше отриманим ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - перед настанням тимчасової непрацездатності.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що визначальними умовами для вірного обрахунку суми допомоги по вагітності і пологам є визначення розміру середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), яка обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців, що передували виникненню страхового випадку) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості.

Водночас, у межах спірних правовідносин підлягає з`ясуванню, чи враховується передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога по вагітності та пологам.

На виконання приписів частини 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Положеннями частини 2 статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В силу норм абзацу 1 частини 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 2 Постанови № 704 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Постанови № 704, умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

За змістом пункту 3 Постанови № 704, виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дію якого продовжено відповідними Указами Президента України по теперішній час.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168.

Так, пунктом 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 01 січня 2023 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168, керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком № 260.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 (у редакції, чинній у період з 31.01.2023 по 29.09.2023), на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану виплачується, зокрема в розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.

Отже, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

Наведене свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції щодо неможливості включення вказаної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення діючого військовослужбовця.

З наявної в матеріалах справи довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від 26.04.2024 № 818, виданої ОСОБА_1 , за підписом уповноважених осіб ВЧ НОМЕР_1 (а.с. 97), колегією суддів встановлено, що позивачу нараховувалась заробітна плата (грошове забезпечення, винагорода за цивільно правовим договором) на яку нараховано єдиний внесок у розмірі 22% за період з червня 2022 року по травень 2023 року, тобто за 12 місяців, що передували виходу ОСОБА_1 у відпустку по вагітності та пологам, у наступних розмірах: червень 2022 року 43600,35 грн, липень 2022 року 97500,00 грн, серпень 2022 року 90886,20 грн, вересень 2022 року 97500,00 грн, жовтень 2022 року 100500,00 грн, листопад 2022 року 63042,05 грн, грудень 2022 року 100500,00 грн, січень 2023 року 43821,75 грн, лютий 2023 року 21329,25 грн, березень 2023 року 42658,50 грн, квітень 2023 року 34329,25 грн, травень 2023 року 51329,25 грн.

Зазначені розміри нарахованої позивачу заробітної плати (грошового забезпечення) з якої відраховувались страхові внески відповідають індивідуальним відомостям про застраховану особу ОСОБА_1 , наявним в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за формою ОК-5 (а.с. 27-31).

Слід зазначити, що учасниками справи не заперечується та підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доходи ОСОБА_1 від 08.09.2023 № 1512 (а.с. 23), що позивачу нараховувалась додаткова винагорода згідно Постанови № 168, зокрема, у січні 2023 року 90967,74 грн, у квітні 2023 року 13000,00 грн, у травні 2023 року 30000,00 грн та у червні 2023 року 7000, грн.

Порівнюючи суми грошового забезпечення, нарахованого позивачу за період з червня 2022 року по травень 2023 року, колегія суддів дійшла висновку, що у період проходження служби позивачем (12 місяців, що передують виходу у відпустку по вагітності та пологам), ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода передбачена Постановою № 168.

При цьому, у спірний період ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка і здійснювала відповідні нарахування грошового забезпечення позивачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунковими відомостями.

Таким чином, враховуючи те, що грошова винагорода, запроваджена Постановою № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що виплачувався позивачу та з якого утримувались страхові внески, починаючи з червня 2022 року по травень 2023 року, (місяць, що передував її виходу у відпустку по вагітності і пологам), колегія суддів дійшла висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), яка, в тому числі, повинна враховуватись при здійсненні обчислення розміру допомоги по вагітності і пологам ОСОБА_1 , що відповідає приписам статті 25 Закону № 1105-XIV.

Разом з цим, першим відповідачем протиправно не включено її до розрахунку при обчисленні допомоги по вагітності і пологам, що призвело до отримання такої грошової допомоги в неналежному їй розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Однак, перший відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності власних дій, під час апеляційного перегляду справи не довів належними та допустимими доказами правомірність власних дій, які є предметом оскарження позивачем, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на викладене та те, що під час апеляційного перегляду справи підтвердилось безпідставне неврахування першим відповідачем при обрахунку допомоги по вагітності та пологам позивача додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, з якої сплачувались страхові внески, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо невірного нарахування та виплати суми допомоги по вагітності і пологам в частині неврахування належного розрахункового періоду (01.06.2022 31.05.2023, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168) для обчислення та нарахування допомоги по вагітності і пологам із застосуванням порядку розрахунку такої допомоги, передбаченого Постановою № 1266.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідачів здійснити донарахування та виплату допомоги по вагітності та пологам у розмірі 173390,81 грн колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи з аналізу частини другої статті 2 КАС України, для отримання захисту прав (свобод, інтересів) особи у порядку адміністративного судочинства необхідно встановити факт порушення суб`єктом владних повноважень певних прав у сфері публічно-правових відносин.

Частиною першої статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Тобто, особа яка звертається до суду з адміністративним позовом самостійно визначає предмет спору, підстави позову та способи захисту порушених прав.

З аналізу частини другої статті 9 КАС України вбачається, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Тобто, адміністративний суд розглядає спір в межах предмету спору та визначеного позивачем способу захисту. Водночас, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, то для повного, належного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд може вийти за межі заявлених позовних вимог та обрати інший спосіб захисту порушеного права.

З приписів частин першої, четвертої статті 245 КАС України вбачається, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково, у тому числі, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Водночас, якщо під час розгляду справи суд не встановить факту порушення суб`єктом владних повноважень прав (свобод чи інтересів) позивача, то приймає рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки суд, виходячи з положень частини першої статті 124 Конституції України, виконує виключно функцію правосуддя і є органом судової гілки влади, то, за загальним правилом, не має право перебирати на себе повноваження, виконання яких покладено законодавством на органи інших гілок влади, зокрема виконавчої, до якої відноситься і відповідач у цій справі.

Як було встановлено судом апеляційної інстанцій з індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб ДРЗДСС Пенсійного фонду України форми ОК-5, позивач у період з червня 2022 року по травень 2023 року отримувала додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168, з якої відраховувались страхові внески, та яка не була врахована першим відповідачем при розрахунку розміру допомоги по вагітності та пологам, що визнано судом протиправним.

Водночас, чинним законодавством виключно за роботодавцем закріплено повноваження щодо визначення розміру допомоги по вагітності та пологам та можливість здійснення її розрахунку. Тобто, вказані повноваження відповідача є дискреційними, а адміністративний суд не може підміняти військову частину та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу. Тільки після прийняття військовою частиною конкретного рішення щодо відмови у здійсненні перерахунку допомоги по вагітності та пологам, якщо працівником були виконані для цього всі умови, визначені законом, адміністративний суд може прийняти рішення відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України.

Враховуючи визнання протиправними дій першого відповідача щодо неврахування при обрахунку допомоги по вагітності та пологам позивача додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, з якої сплачувались страхові внески та зобов`язання відповідача включити такі відомості і здійснити перерахунок допомоги по вагітності і пологам, вимоги позовної заяви про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити донарахування допомоги по вагітності та пологам у розмірі 173390,81 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити виплату (доплату) допомоги по вагітності і пологам ОСОБА_1 у розмірі 173390,81 грн є передчасною та, відповідно, на момент винесення рішення є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

У зв`язку із чим, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити донарахування допомоги по вагітності та пологам у розмірі 173390,81 грн та про зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити виплату (доплату) допомоги по вагітності і пологам ОСОБА_1 у розмірі 173390,81 грн.

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Колегія суддів враховує, що відповідно до довідки за формою ОК-5, страхувальником позивача виступає Військова частина НОМЕР_2 . Випискою з банківського рахунку позивача за 08.07.2024 також підтверджено, що виплату заробітної плати здійснює Військова частина НОМЕР_2 (другий відповідач). Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що саме другий відповідач здійснює виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі відомостей розрахованих ВЧ НОМЕР_1 .

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних відносинах є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити донарахування допомоги по вагітності і пологам ОСОБА_1 згідно з Постановою № 1266 за розрахунковий період з 01.06.2022 по 31.05.2023 включивши до складу грошового забезпечення позивача додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168, з якої було сплачено страхові внески та зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити виплату (доплату) донарахованої допомоги по вагітності та пологам на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 з урахуванням фактично виплачених сум.

Надаючи оцінку заяві позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями частин 3 та 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).

З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа № 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа № 640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем надано, зокрема, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1165861, договір про надання правової допомоги № 30/12 від 30.12.2023, укладений між адвокатом Ващенко Р.М. та ОСОБА_1 , (далі Договір), додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 30/12 від 30.12.2023, акт прийому передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 30/12 від 30.12.2023, датований 15.02.2024, та квитанцію до прибуткового касового ордера № 04/01 від 04.01.2024 про сплату ОСОБА_1 коштів на виконання додаткової угоди № 1 до Договору у розмірі 7000,00 грн.

Так, за змістом пункту 1.1 Договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання на представництво і захист його прав та інтересів в судах загальної юрисдикції з правом подання до цих установ звернень, заяв (в тому числі для отримання копій судових рішень), бути уповноваженою особою з правом підпису всіх документів, завірення копій, здійснення платежів та отримання належних клієнту документів.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, розмір і порядок оплати за представництво інтересів клієнта визначається в положеннях додаткової угоди до даного Договору.

Пунктом 1 додаткової угоди № 1 визначено, що за послуги, передбачені пунктом 1.2 Договору, а саме представництва клієнта у судовій справі за позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 , ВЧ НОМЕР_2 про визнання дій щодо неправильного (не в повному обсязі) нарахування суми допомоги по вагітності і пологам незаконними та зобов`язання вчинити певні дії клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі 7000,00 гривень.

Відповідно до акту прийому передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 30/12 від 30.12.2023, адвокат надав клієнту, а клієнт прийняв наступні правові послуги;

- попередня консультація щодо характеру правовідносин, аналіз фактичних обставин справи 1 год;

- опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини. Формування правової позиції та доказів 4 год;

- підготовка та складання позовної заяви, направлення її до суду 8 год;

- аналіз судової практики для підготовки відповіді на відзив 2 год;

- підготовка та складання відповіді на відзив 4 год;

- підготовка та направлення інших процесуальних документів (заяви про усунення недоліків позовної заяви, про долучення документів, тощо) 2 год.

Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про стягнення судових витрат на правничу допомогу, представник позивача надав до суду докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена позивачем, які він вважав достатніми для стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що на виконання вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів зазначає наступне.

Надаючи оцінку обґрунтованості витрат пов`язаних зі здійсненням попередньої консультації щодо характеру правовідносин, аналіз фактичних обставин справи, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, формування правової позиції та доказів колегія суддів враховує, що такі послуги є складовими підготовки та складання позовної заяви з направленням її до суду. Так само, як і аналіз судової практики для підготовки відповіді на відзив є складовою підготовки та складання відповіді на відзив, а тому витрати в цій частині не підлягають окремому відшкодуванню.

Витрачений адвокатом час, пов`язаний зі складенням заяви про усунення недоліків позовної заяви, про долучення документів колегія суддів вважає таким, що не підлягає відшкодуванню, оскільки наявність недоліків позовної заяви, які потребували усунення не може слугувати підставою для стягнення з відповідача витрат в цій частині.

Разом з цим, витрати, пов`язані зі складенням позовної заяви колегія суддів вважає обґрунтованими, документально підтвердженими, пропорційними та співмірними з обсягом наданих послуг, складністю справи, та такими, що відповідають умовам договору.

Під час перегляду даної справи, суд апеляційної інстанції також враховує обсяг вказаного документа (11 сторінок) та його фактичне значення для справи.

Водночас, дослідивши наявну в матеріалах справи відповідь на відзив, судом апеляційної інстанції встановлено, що останній в переважній частині дублює доводи, викладені у позовній заяві, є незначним за обсягом (6 сторінок) а тому затрачений адвокатом час на його складення 4 год є необґрунтованим та не відповідає реально витраченому часу.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складність даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, відсутність судової практики щодо спірних правовідносин, а також прийняття судом апеляційної інстанції рішення про часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що співмірною та пропорційною сумою відшкодування таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів є 5000,00 грн.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 по справі № 520/902/24 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.7 ст.139 КАС України).

З наявних в матеріалах справи квитанцій № 9330-2526-4085-0895 від 16.01.2024 та № 3476-9110-9800-2580 від 27.05.2024 вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 1288,32 грн, що в загальному розмірі становить 3028,00 грн.

Отже, враховуючи висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, як суб`єктів владних повноважень.

Керуючись ст. 139, ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 по справі № 520/902/24 - скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неправильного нарахування та виплати суми допомоги по вагітності і пологам в частині неврахування належного розрахункового періоду (01.06.2022-31.05.2023) та незастосування при її обрахунку Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити донарахування допомоги по вагітності і пологам ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 за розрахунковий період з 01.06.2022 по 31.05.2023 включивши до складу грошового забезпечення позивача додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з якої було сплачено страхові внески.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити виплату донарахованої допомоги по вагітності та пологам на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 1514 (тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 1514 (тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова О.А. Спаскін