Ухвала

від 14.01.2025 по справі 520/902/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

14 січня 2025 року

м. Київ

справа №520/902/24

адміністративне провадження №К/990/50203/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2024 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , у якому просила:

- визнати протиправними дії військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо неправильного (не в повному обсязі) нарахування та виплати суми допомоги по вагітності і пологам, а саме в частині неврахування належного розрахункового періоду (01.06.2022 - 31.05.2023) для обчислення та нарахування допомоги по вагітності і пологам та незастосування порядку розрахунку такої допомоги, передбаченого Постановою КМУ № 1266 від 26.09.2001;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити донарахування допомоги по вагітності і пологам ОСОБА_1 за розрахунковий період з 01.06.2022 по 31.05.2023 відповідно до порядку розрахунку зазначеної допомоги згідно з Постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 у розмірі 173390,81 грн;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату (доплату) допомоги по вагітності і пологам ОСОБА_1 відповідно до розрахунку зазначеної допомоги згідно з Постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 на розрахунковий банківський рахунок ОСОБА_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 відмовлено у задоволені адміністративного позову.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неправильного нарахування та виплати суми допомоги по вагітності і пологам в частині неврахування належного розрахункового періоду (01.06.2022-31.05.2023) та незастосування при її обрахунку Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити донарахування допомоги по вагітності і пологам ОСОБА_1 згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 за розрахунковий період з 01.06.2022 по 31.05.2023 включивши до складу грошового забезпечення позивача додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", з якої було сплачено страхові внески.

Не погоджуючись із прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, військова частина НОМЕР_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Перевіривши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.

Відповідно до статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Касаційна скарга направлена до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 20.12.2024, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.

Скаржник, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, зазначає, що вперше подав касаційну скаргу 31.10.2024 в межах встановленого процесуальним законом строку (30 днів). Однак зазначену скаргу було повернуто судом, що зумовило необхідність повторного звернення. Відповідно до положень процесуального законодавства, повернення скарги не позбавляє особу права повторного її подання після усунення недоліків.

Надавши оцінку обґрунтуванню клопотання про поновлення строку касаційної оскарження, Верховний Суд зазначає про таке.

Згідно зі статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції лише за наявності обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Колегія суддів встановила, що скаржник отримав ухвалу про повернення первинної касаційної скарги через підсистему "Електронний суд" 19.11.2024, однак звернувся до суду повторно лише 20.12.2024, тобто через місяць після отримання ухвали Верховного Суду від 19.11.2024, якою було повернуто касаційну скаргу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Такі дії скаржника свідчать про необґрунтоване зволікання у поданні повторної касаційної скарги після усунення виявлених недоліків, що, у свою чергу, суперечить вимогам процесуальної дисципліни та принципу своєчасності звернення до суду. Незважаючи на отримання ухвали про повернення первинної касаційної скарги, скаржник протягом тривалого часу не вжив жодних заходів для належного звернення до суду з повторною касаційною скаргою. Це може свідчити про неналежне виконання обов`язку сторони щодо дотримання процесуальних строків, передбачених законодавством, а також про відсутність поважних причин для такого тривалого зволікання.

Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 у справі №200/3692/21 та в ухвалі від 22.03.2023 у справі №640/9792/20 дійшов висновку, що невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Враховуючи викладене, заява про поновлення строку касаційного оскарження не містить переконливих та достатніх обґрунтувань щодо поважності причин пропуску такого строку та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у скаржника об`єктивних перешкод, які унеможливили звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Таким чином, скаржнику необхідно подати нові обґрунтування, які підтверджують наявність поважних причин пропущення строку на касаційне оскарження, з наданням належних доказів, що підтверджують ці обставини.

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Отже, касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області слід залишити без руху та встановити десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших причин поважності підстав пропуску строку.

Керуючись статтями 121, 329, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та відмовити військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2024.

2. Залишити без руху касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2024 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

3. Надати військовій частині НОМЕР_1 строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.

4. Надіслати військовій частині НОМЕР_1 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя А.І. Рибачук

Суддя Л.В. Тацій