Постанова

від 27.09.2024 по справі 803/6/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 803/6/15-а

адміністративне провадження № К/9901/41327/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Бившева Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Ківерцівської районної спілки споживчих товариств

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року (Судді: Гудим Л.Я., Довгополов О.М., Святецький В.В.),

у справі № 803/6/15-а

за позовом Ківерцівської районної спілки споживчих товариств

до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2015 року позивач - Ківерцівська районна спілка споживчих товариств (далі - Ківерцівська райспоживспілка) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ківерцівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (правонаступник - Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Луцька ОДПІ), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення від 19.12.2014 року № 2 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку (т. 1 а.с. 6-10).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року, адміністративний позов задоволено (т. 1 а.с. 53-55, 90-94).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2017 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 1 а.с. 247, 248-250).

Після нового розгляду справи, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Ківерцівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 19 грудня 2014 року за №2 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку (т.2 а.с. 40-44).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у справі №803/6/15-а та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено (т. 2 .а.с 90-94).

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Ківерцівська райспоживспілка звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої посилалася на правильності висновків суду першої інстанції, на відміну від висновків суду апеляційної інстанції, про неправомірність прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, оскільки відсутні реєстраційні відомості щодо розміру статутного фонду юридичної особи та розміру часток засновників в статутному фонді, тому обмеження встановлені підпунктом 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК України на позивача не поширюються. За доводами касаційної скарги, членство в райспоживспілці є добровільним, а у Статуті позивача відсутні норми, які ставлять в залежність формування та компетенцію органів управління і контролю райспоживспілки від частки учасників райспоживспілки в її статутному фонді.

Крім цього, скаржник наголошує на тому, що споживчі товариства, які входять до райспоживспілки, мають право вільного виходу з числа членів і також не входять до керівних органів позивача. При цьому законодавство про споживчу кооперацію не дає можливості формувати статутний капітал спілки споживчих товариств за рахунок внесків її членів. До того ж, Ківерцівська райспоживспілка не здійснює діяльності з управління господарською діяльністю споживчих товариств, які є її членами. Додатково скаржником наголошено і на безпідставності висновків суду апеляційної інстанції, що Ківерцівська Райспоживспілка у своїй цільовій діяльності фактично займається оптовою та роздрібною торгівлею продовольчими і непродовольчими товарами, лікарськими засобами, ветеринарними медикаментами та препаратами, матеріалами, обладнанням, устаткуванням транспортними засобами та запчастинами, а також торгівлею нерухомості, оскільки серед кведів економічної діяльності (внесених до ЄДРПОУ) таки види відсутні. Враховуючи викладене, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції (т. 2 а.с. 101-102).

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Ківерцівська райспоживспілка з 01.06.2012 року перебувала на спрощеній системі оподаткування на підставі свідоцтва платника єдиного податку від 31.05.2012 року серії А № 311585 (4 група 5 %)(т. 1 а.с. 45).

За результатами проведеної контролюючим органом камеральної перевірки податкової звітності з єдиного податку за І квартал 2014 року, І півріччя 2014 року, складено акт від 17.09.2014 року № 1852/1501/01744275, з висновками про порушення підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (оскільки проведеним аналізом облікової картки платника податку встановлено, що засновниками позивача є п`ять юридичних осіб (Ківерцівське сільське споживче товариство, Ківерцівське міське споживче товариство, Цуманське споживче товариство, Олицьке споживче товариство та споживче товариство «Колос»), які не є платниками єдиного податку, у зв`язку з чим Ківерцівська ОДПІ зобов`язала позивача повернути свідоцтво платника єдиного податку та з 01.01.2015 року та перейти на сплату інших податків (т. 1 а.с. 12).

На підставі висновків акту перевірки від 17.09.2014 року № 1852/1501/01744275 Ківерцівською ОДПІ прийнято рішення від 19.12.2014 № 2 про анулювання яким Ківерцівській Райспоживспілці свідоцтва платника єдиного податку (т. 1 а.с. 11), яке є предметом оскарження в даній справі.

Вищий адміністративний суд України скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скеровуючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції ухвалою від 15.03.2017 року, керувався тим, що при визначенні права перебування особи на спрощеній системі оподаткування вимоги Податкового кодексу України мають на меті з`ясування статусу осіб, які є платниками податків. Тоді, як матеріали справи не містять належних доказів, які б засвідчили про ту обставину, що Ківерцівське сільське споживче товариство, Ківерцівське міське споживче товариство, Цуманське споживче товариство, Олицьке споживче товариство та споживче товариство «Колос» не є платниками єдиного податку (т. 1 а.с. 247, 248-250).

Під час нового розгляду справи, на вимогу суду від відповідача надійшов лист Ківерцівського відділення Луцької ОДПІ від 21.04.2017 року № 74/7/03-05-12-12, у відповідності до якого Ківерцівське сільське споживче товариство, Ківерцівське міське споживче товариство, Цуманське споживче товариство, Олицьке споживче товариство та споживче товариство «Колос» перебувають на загальній системі оподаткування (т. 1 а.с. 36).

Разом з тим, за результатами аналізу вимог підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК України, а також враховуючи дані, наведені в Статуті Ківерцівської Райспоживспілки , суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, внаслідок відсутності реєстраційних відомостей щодо розміру статутного фонду юридичної особи та розміру часток засновників в статутному фонді. Тому за висновком суду першої інстанції обмеження, встановлені підпунктом 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК України на таку юридичну особу не поширюються. Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що в Статуті позивача відсутні норми, які ставлять в залежність формування та компетенцію органів управління і контролю райспоживспілки від частки учасників райспоживспілки в її статутному фонді (т. 1 а.с. 13-21).

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, не погодився з таким висновком суду першої інстанції, дійшовши висновку, що від наявності чи відсутності визначеного грошового розміру статутного фонду не залежить та обставина, що частка учасників у статутному фонді складає 100 відсотків, а той факт, що розмір статутного капіталу та частки паїв в ньому не вказані в Статуті Ківерцівської Райспоживспілки , не спростовує наявності права її членів на частку у капіталі.

До того ж, посилаючись на пункти 11, 46 Статуту Райспоживспілки, суд апеляційної інстанції зазначив, що об`єктами права власності Райспоживспілки є будівлі, споруди, грошові та майнові внески членів, а також інше майно, набуте на підставах не заборонених законодавством, яке необхідне для здійснення Райспоживспілкою статутних завдань. Об`єкти права власності райспоживспілки можуть перебувати у спільній власності Райспоживспілки та споживчих товариств, спілок споживчих товариств. Їх частка у власності визначається взаємними угодами. Споживче товариство, що вступає до Райспоживспілки, стає її членом після сплати в повному обсязі вступного внеску та з моменту прийняття рішення про членство правлінням Райспоживспілки. Членство в Райспоживспілці є добровільним. Джерелами формування майна райспоживспілки є: вступні, членські та інші внески її членів; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; майно, добровільно передане членами райспоживспілки; кошти, що надходять від створений райспоживспілкою юридичних осіб; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних та фізичних осіб; інші майнові та немайнові права.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції додатково встановив, що Ківерцівська Райспоживспілка у своїй цільовій діяльності фактично займається оптовою та роздрібною торгівлею продовольчими і непродовольчими товарами, лікарськими засобами, ветеринарними медикаментами та препаратами, матеріалами, обладнанням, устаткуванням транспортними засобами та запчастинами, а також торгівлею нерухомості. При цьому, членами Ківерцівської Райспоживспілки є п`ять суб`єктів господарювання, які знаходяться на загальній системі оподаткування, що підтверджується листом Ківерцівського відділення Луцької ОДПІ від 21.04.2017 року № 74/7/03-05-12-12, яка здійснює свою діяльність з координаційного управління господарською діяльністю споживчих товариств, що за вимогами ст. 291.5 Податкового кодексу України виключає для неї можливість бути платником єдиного податку (т. 2 а.с. 90-94).

Надаючи оцінку таким висновкам судів попередніх інстанцій, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України (далі - ПК України), спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 статті 291 ПК України и передбачено, що юридична особа чи фізична особа -підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з підпунктом 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку суб`єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених цією главою (І спрощена система оподаткування, обліку та звітності), анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (п. 299.11 статті 299 ПК України).

Відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю райспоживспілки регулюються Законом України «Про споживчу кооперацію» від 10.04.1992 № 2265-ХІІ, Законом України «Про кооперацію» від 10.07.2003 № 1087-IV, іншими законодавчими актами України та нормативними актами Укркоопспілки.

Статтею 2 Закону України «Про кооперацію» визначено, що споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про споживчу кооперацію» споживчі товариства можуть на добровільних засадах об`єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України, і мають право вільного виходу з них.

Взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на договірних засадах. Товариства можуть делегувати спілкам частину своїх повноважень та виконання окремих функцій.

Спілки споживчих товариств виходячи з делегованих їм прав можуть представляти і захищати інтереси споживчих товариств, їх членів та обслуговуваного населення у відповідних державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях; подавати споживчим товариствам практичну допомогу в здійсненні господарської діяльності, впровадженні в практику досягнень науково-технічного прогресу, передового досвіду; проводити науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, підготовку та підвищення кваліфікації кадрів; вирішувати господарські спори між організаціями і підприємствами споживчої кооперації; вести власну господарську діяльність, спрямовану на створення необхідної виробничої та соціальної інфраструктури споживчої кооперації.

Вищим органом управління спілки є з`їзд (конференція), який приймає статут, обирає розпорядчі, виконавчі та контрольні органи, вирішує інші питання діяльності спілки. Взаємодія і підпорядкованість розпорядчих, виконавчих та контрольних органів спілки визначається статутом.

Спілка визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу не заборонену чинним законодавством діяльність з дня її державної реєстрації. Вона не відповідає за зобов`язаннями споживчих товариств і не має щодо них розпорядчих функцій.

У контексті встановлених обставин справи суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції правильно виходили з того, що Законом України «Про споживчу кооперацію» не встановлено обов`язку формувати та визначати в установчих документах споживчої спілки розмір статутного капіталу та виділяти розмір часток її засновників (учасників).

Суд враховує, що до моменту набрання чинності Господарським кодексом України від 16.01.2003 № 436-IV, юридичні особи могли створюватись із формуванням статутного фонду або без його формування згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, а також встановлено судами попередніх інстанцій, Ківерцівська Райспоживспілка зареєстрована як юридична особа 26.12.1991 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 46-48) та діє на підставі статуту, викладеному в новій редакції, державна реєстрація якого проведена 04.12.2014 року номер запису в Єдиному державному реєстрі 11841050011000275 (т. 1 а.с. 13-21).

Відповідно до п. 2 Статуту Ківерцівська Райспоживспілка об`єднує на добровільних засадах споживчі товариства - Ківерцівське сільське споживче товариство, Ківерцівське міське споживче товариство, Цуманське споживче товариство, Олицьке споживче товариство та споживче товариство «Колос», які є її членами і виконують вимоги її статуту. Членство в райспоживспілці є добровільним.

Як встановлено судом першої інстанції, в чинній редакції Статуту позивача розмір статутного капіталу та частки засновників (учасників) в статутному капіталі не визначені. Крім того, в Статуті позивача відсутні норми, які ставлять в залежність формування та компетенцію органів управління і контролю райспоживспілки від частки учасників райспоживспілки в її статутному фонді (т. 1 а.с. 13-21). В доводах касаційної скарги скаржник також наполягав на тому, що Ківерцівська райспоживспілка не здійснює діяльності з управління господарською діяльністю споживчих товариств, які є її членами.

До того ж, як вірно враховано судом першої інстанції, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.01.2015 року «Дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування» - наявний запис: « 0,00 грн.», «розмір внеску засновників (учасників) юридичної особи до статутного фонду - 0,00 грн.».

При цьому, за змістом частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, з огляду на відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, суд першої інстанції на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що статутний фонд райспоживспілки не сформовано, оскільки розмір внеску учасників райспоживспілки становить 0,00 грн.

Зазначене, у свою чергу, свідчить про безпідставність визначення контролюючим органом, часток споживчих товариств - учасників райспоживспілки у відсотковому співвідношенні до несформованого статутного фонду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2019 року у справі №803/736/15-a (адміністративне провадження №К/9901/28087/18).

Отже висновок суду першої інстанції, на відміну від висновку суду апеляційної інстанції відповідає вищенаведеній правовій позиції Верховного Суду від 08 лютого 2019 року у справі №803/736/15-a (адміністративне провадження №К/9901/28087/18).

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на обґрунтованість доводів касаційної скарги, що споживчі товариства, які входять до райспоживспілки, мають право вільного виходу з числа її членів, оскільки, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час касаційного перегляду справи, Ківерцівське сільське споживче товариство, Ківерцівське міське споживче товариство, Цуманське споживче товариство, Олицьке споживче товариство та споживче товариство «Колос» не є членами, або засновниками спілки позивача.

До того ж, посилання суду апеляційної інстанції, що Ківерцівська Райспоживспілка у своїй цільовій діяльності фактично займається оптовою та роздрібною торгівлею продовольчими і непродовольчими товарами, лікарськими засобами, ветеринарними медикаментами та препаратами, матеріалами, обладнанням, устаткуванням транспортними засобами та запчастинами, а також торгівлею нерухомості, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вірно зауважено в доводах касаційної скарги, таки види діяльності позивача не були передбачені в наявному у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформованого станом на 22.01.2015 року який наданий позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції (т. 1 а.с. 46-48).

В даному випадку доречно звернути увагу і на те, що в акті камеральної перевірки відповідачем не було зафіксовано здійснення позивачем таких видів діяльності із обґрунтуванням підстав для анулювання свідоцтва платника єдиного податку; крім цього, жодні первинні документи (в тому числі Статут позивача, а також відомості з ЄДРПОУ) на предмет розміру статутного капіталу та/або часток засновників (учасників) в статутному капіталі не були предметом аналізу під час проведення камеральної перевірки.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, що свідчить про наявність процесуальних підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ківерцівської районної спілки споживчих товариств, задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі № 803/6/15-а. Залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у справі № 803/6/15-а.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді В.П. Юрченко

Л.І. Бившева