Постанова

від 29.08.2017 по справі 803/6/15-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/6417/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Чигер І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Ківерцівської районної спілки споживчих товариств до Луцької об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2015 року позивач - Ківерцівська районна спілка споживчих товариств (далі - Ківерцівська Райспоживспілка) звернулася в суд з адміністративним позовом до Ківерцівської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (правонаступник - Луцька об єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення від 19.12.2014 року №2 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що нормами Податкового кодексу України не передбачено, що у разі відсутності відомостей щодо розміру часток засновників (учасників) в статутному фонді, така особа не може перебувати на спрощеній системі оподаткування. Установчі документи Ківерцівської Райспоживспілки не містять відомостей про те, що споживчі товариства є засновниками райспоживспілки, а в статутному капіталі є їх частки. Оскільки відсутні підтверджуючі документи, які б свідчили про те, що у споживчого товариства наявна частка в статутному капіталі, тому позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року, адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Ківерцівської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 19.12.2014 року за №2 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2017 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення Ківерцівської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 19 грудня 2014 року за №2 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, Луцька ОДПІ оскаржила її в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що не можуть бути платниками єдиного податку суб єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.

Апелянт вказує, що той факт, що розмір статутного капіталу не закріплений в установчих документах в грошовому еквіваленті, не спростовує факту наявності майна райспоживспілки, яке по своїй суті і є капіталом товариства. Зокрема, статутом передбачено, що райспоживспілка набуває права юридичної особи, здійснює господарську та іншу діяльність та має самостійний баланс. Статутом передбачено необхідність сплати в повному обсязі вступного внеску для вступу до райспоживспілки, а також обов язок членів сплачувати членські внески, а також кошти на відшкодування витрат з виконання делегованих повноважень. Крім того, Райспоживспілка є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків її членів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством, яке необхідне для здійснення райспоживспілкою статутних завдань. Відповідно до Статуту, джерелами формування майна райспоживспілки є: вступні, членські та інші внески її членів; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; майно, добровільно передане членами райспоживспілки; кошти, що надходять від створених райспоживспілкою юридичних осіб; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних та фізичних осіб; інші майнові та немайнові права.

Таким чином, апелянт вважає, що майно Ківерцівської Райспоживспілки, сформоване за рахунок вступних та членських внесків споживчих товариств, будівель, споруд; продукції, виробленої внаслідок господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, подальшого фінансування членами витрат спілки, відрахування від прибутків спілки на користь членів, і є статутним капіталом позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що Ківерцівська райспоживспілка з 01.06.2012 року перебувала на спрощеній системі оподаткування на підставі свідоцтва платника єдиного податку від 31.05.2012 року серії А № 311585 (т. 1 а.с. 45).

17.09.2014 року податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з єдиного податку за І квартал 2014 року, І півріччя 2014 року, за результатами якої складено акт від 17.09.2014 року № 1852/1501/01744275 (т. 1 а.с. 12).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, відповідно до якого не можуть бути платниками єдиного податку суб єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків, у зв язку з чим Ківерцівська ОДПІ зобов язала позивача повернути свідоцтво платника єдиного податку та з 01.01.2015 року та перейти на сплату інших податків.

На підставі акту перевірки від 17.09.2014 року № 1852/1501/01744275 Ківерцівською ОДПІ прийнято рішення № 2, яким Ківерцівській Райспоживспілці анульовано свідоцтво платника єдиного податку (т. 1 а.с. 11).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відсутні реєстраційні відомості щодо розміру статутного фонду юридичної особи та розміру часток засновників в статутному фонді, обмеження встановлені підпунктом 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПКУ, на таку юридичну особу не поширюються.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є помилковим, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Відповідно до пункту 291.2. статті 291 Податкового кодексу України (далі - в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно із підпунктом 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.

З матеріалів справи видно, що Ківерцівська Райспоживспілка зареєстрована як юридична особа 26.12.1991 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та діє на підставі статуту, викладеному в новій редакції, державна реєстрація якого проведена 04.12.2014 року номер запису в Єдиному державному реєстрі 11841050011000275 (т. 1 а.с. 13-21).

Відповідно до п. 2 Статуту Ківерцівська Райспоживспілка об єднує на добровільних засадах споживчі товариства - Ківерцівське сільське споживче товариство, Ківерцівське міське споживче товариство, Цуманське споживче товариство, Олицьке споживче товариство та споживче товариство Колос , які є її членами і виконують вимоги її статуту. Членство в райспоживспілці є добровільним.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.01.2015 року Дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування - наявний запис: 0,00 грн. , розмір внеску засновників (учасників) юридичної особи до статутного фонду - 0,00 грн. .

Відповідно до Закону України Про споживчу кооперацію від 10.04.1992 року споживча кооперація в Україні базується на добровільному об єднанні громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою одержання економічної вигоди та поліпшення соціального стану з правом здійснення заготівельної, торгівельної, виробничої та іншої діяльності. Кожен член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розміром обов язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих дивідендів. Власність спілки споживчих товариств утворюється з майна, переданого їх членами.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ст. 5 Закону України Про споживчу кооперацію первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Статтею 20 Закону України Про кооперацію передбачено, що для забезпечення статутної діяльності, кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.

Неподільний фонд створюється в обов язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу.

З матеріалів справи видно, що згідно п. 46 Статуту Райспоживспілки об єктами права власності Райспоживспілки є будівлі, споруди, грошові та майнові внески членів, а також інше майно, набуте на підставах не заборонених законодавством, яке необхідне для здійснення Райспоживспілкою статутних завдань. Об єкти права власності райспоживспілки можуть перебувати у спільній власності Райспоживспілки та споживчих товариств, спілок споживчих товариств. Їх частка у власності визначається взаємними угодами.

Пунктом 11 Статуту Райспоживспілки передбачено, що споживче товариство, що вступає до Райспоживспілки, стає її членом після сплати в повному обсязі вступного внеску та з моменту прийняття рішення про членство правлінням Райспоживспілки. Членство в Райспоживспілці є добровільним.

Джерелами формування майна райспоживспілки є: вступні, членські та інші внески її членів; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; майно, добровільно передане членами райспоживспілки; кошти, що надходять від створений райспоживспілкою юридичних осіб; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних та фізичних осіб; інші майнові та немайнові права.

Пунктом 291.4 ст. 291 ПК України встановлено, що до четвертої групи платників єдиного податку належать юридичні особи - суб єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб; обсяг доходу не перевищує 5 млн. грн.

За змістом п.п. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку суб єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про те, що від наявності чи відсутності визначеного грошового розміру статутного фонду не залежить та обставина, що частка учасників у статутному фонді складає 100 відсотків, а той факт, що розмір статутного капіталу та частки паїв в ньому не вказані в Статуті Ківерцівської Райспоживспілки, не спростовує наявності права її членів на частку у капіталі.

Окрім цього, Ківерцівська Райспоживспілка у своїй цільовій діяльності фактично займається оптовою та роздрібною торгівлею продовольчими і непродовольчими товарами, лікарськими засобами, ветеринарними медикаментами та препаратами, матеріалами, обладнанням, устаткуванням транспортними засобами та запчастинами, а також торгівлею нерухомості.

При цьому, членами Ківерцівської Райспоживспілки є п ять суб єктів господарювання, які знаходяться на загальній системі оподаткування, що підтверджується листом Ківерцівського відділення Луцької ОДПІ від 21.04.2017 року № 74/7/03-05-12-12, яка здійснює свою діяльність з координаційного управління господарською діяльністю споживчих товариств, що за вимогами ст. 291.5 Податкового кодексу України виключає для неї можливість бути платником єдиного податку.

Суд першої інстанції не взяв до уваги вищезазначених обставин та дійшов помилкового висновку про визнання протиправним та скасування рішення Ківерцівської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 19 грудня 2014 року за №2 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору помилково встановив фактичні обставини справи та надав їм не належну правову оцінку через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Луцької об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у справі №803/6/15-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Ківерцівської районної спілки споживчих товариств відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

ОСОБА_1

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31.08.2017 року.