Ухвала

від 26.09.2024 по справі 487/4039/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участюсекретаря ОСОБА_4

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ)

підозрюваного ОСОБА_8 (в режимі ВКЗ)

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2024 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- підозрюваного за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді застави.

Застосовано допідозрюваного ОСОБА_8 запобіжний західу виглядідомашнього арештуу певнийперіод добиз 23.00до 05.00 строком до 03 листопада 2024 року включно, з забороною залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора чи суду в залежності від стадії кримінального провадження.

Покладено на ОСОБА_8 обов`язки: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, суду; не відлучатися із м.Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі працівниками (колишніми працівниками) ПП «АВІГЕЯ СТ» та ДУ «Місцеві дороги Херсонщини» та свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , за винятком участі у слідчих діях.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Захисник,не погоджуючисьз рішеннямслідчого судді, вважає, що слідчий суддя не врахував допущених процесуальних порушень з боку слідчого щодо вручення, складання та повідомлення про підозру та її змісту.

Зазначив, що повідомлення про підозру не містить прав підозрюваного взагалі, що порушує право підозрюваного на захист та право на належну процедуру, а також не зазначено час та місце вчинення злочину.

Крім того, апелянт вважає, що підозра ОСОБА_8 є необґрунтованою.

Також апелянт вважає, що слідчий суддяпомилково дійшоввисновків проможливість застосуваннябільш м`якогозапобіжного заходу,як такого,що забезпечитьвиконання обов`язківта запобіганняризиків,передбачений ст.177КПК України.

Вважає,що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не доведені.

Звертає увагу, що досудове розслідування триває майже 4 роки, у межах кримінального провадження всі документи, які стосуються події злочину, вилучені і долучені до матеріалів кримінального провадження.

На думку апелянта, слідчий суддя не обґрунтував необхідності покладення на підозрюваного конкретних обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України.

ОСОБА_8 має постійне місце роботи, а отже обов`язки, що передбачають не відлучатись із населеного пункту та здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзду в Україну, є порушення права ОСОБА_8 на свободу пересування, яке гарантоване ст.33 Конституції України. Крім того, з метою лікування ОСОБА_8 повинен прибувати на періодичні огляди до лікарів у АДРЕСА_2 .

Встановлені слідчим суддею обставини.

В провадженні СУ ГУНП в Херсонській області перебуває кримінальне провадження № 42020230000000107 від 11.12.2020, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Слідчий суддя дійшов висновку, що докази, надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи даніпро особупідозрюваного,який ранішене судимий,має постійнемісце проживання,одружений,працює,слідчий суддядійшов висновку,що прокуроромдоведено наявністьризиків,передбачених п.1,2ч.1ст.177КПК Україниу виглядіу виглядіможливості підозрюваним:переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти зазначеним ризикам, можливо шляхом застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, в межах строку досудового слідства, з покладенням на підозрювану обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором не надано переконливих доказів, які вказують на можливість ОСОБА_8 сплатити заставу у зазначеному клопотання розмірі.

Позиції учасників судового провадження.

Захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та підозрюваний ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити.

Прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Встановлені судомапеляційної інстанціїобставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, зобов`язаний встановити, чи доводять надані, сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог закону.

При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Пунктом «с» частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність.

Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Зокрема, у п. 126 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кавала проти Туреччини" (заява №28749/18), суд зазначив, що особа може бути затримана відповідно до п. 1 (с) ст. 5 Конвенції лише в рамках кримінального провадження з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення. Для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб поліція отримала достатньо доказів для пред`явлення обвинувачення або для арешту, або під час перебування заявника під вартою.

Також не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред`явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання.

Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин.

Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог закону, а висновки слідчого судді щодо обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному є правильними та такими, що узгоджуються з позицією, висловленою ЄСПЛ у вище зазначених рішеннях.

Не погоджуючись із доводами сторони захисту про необґрунтованість підозри, колегія суддів наголошує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами, на які послався слідчий суддя в обґрунтування оскаржуваного рішення.

На думку колегії суддів, ці дані здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже, підтверджують наявність обґрунтованої підозри.

Суд наголошує, що відповідно до ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів, надається судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Також колегією суддів, всупереч доводам апелянта в поданій апеляційній скарзі, встановлено, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором доведені, проте запобігти встановленим ризикам є можливим шляхом обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Так, в обґрунтування оскаржуваного рішення слідчий суддя врахував особу підозрюваного ОСОБА_8 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання, роботу, одружений.

Слідчий суддя дійшов правильного висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам можливо шляхом застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, в межах строку досудового слідства, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України.

Доводи захисника, що повідомлення про підозру не містить прав підозрюваного взагалі, що порушує право підозрюваного на захист та право на належну процедуру, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки повідомлення про підозру складено у відповідності до вимог КПК України. ОСОБА_8 ознайомлений з підозрою та з процесуальними правами, про що свідчить його підпис.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, про що просить захисник, не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 422, 532 КПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 16 вересня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_12