Постанова

від 10.09.2024 по справі 927/370/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2024 р. Справа№ 927/370/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 10.09.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2024

у справі №927/370/24 (суддя М.О. Демидова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг»

до Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів»

про стягнення 384 428,80 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» (далі, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» (далі, відповідач) про стягнення 384 428,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю правових підстав у відповідача для набуття та збереження грошових коштів, які позивачем перераховано відповідачу понад вартість товару, передбаченого специфікаціями №1 та №2 за Договором поставки №23/10-20 від 23.10.2020.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2024 у справі №927/370/24 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» 384 428,80 грн заборгованості та 4 613,15 грн судового збору.

Приймаючи рішення, суд зазначив, що зобов`язання, які виникли між позивачем та відповідачем, за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки у межах Договору №23/10-20 від 23.10.2020.

Суд встановив, що за період з 05.11.2021 по 07.12.2021 відповідач здійснив поставку товару позивачу згідно договору поставки №23/10-20 від 23.10.2020 на загальну суму 223 571,20 грн, а позивач, у свою чергу, здійснив оплату в сумі 608 000,00 грн в рамках названого договору, тобто сума сплачених позивачем коштів, що перевищує вартість отриманого товару згідно Договору, становить 384 428,80 грн.

Кошти, сплачені позивачем на користь відповідача, є передоплатою за товар у відповідності до статті 693 Цивільного кодексу України і не можуть вважатися безпідставно набутими коштами у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а отже позов у даній справі в частині повернення коштів як помилково перерахованих не підлягає задоволенню, зважаючи на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, виходячи з фактичних обставин справи.

Водночас суд, керуючись принципом «jura novit curia», застосував до спірних правовідносин положення частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України та дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про необхідність повернення відповідачем позивачу попередньої оплати в сумі 384 428,80 грн (сума сплачених позивачем коштів, що перевищує вартість отриманого від відповідача товару).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 25.06.2024 через систему «Електронний суд» Приватне акціонерне товариство «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2024 у справі №927/370/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач наголошує, що позивачем було заявлено єдину позовну вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 384 428,80 грн, які, на переконання позивача, набуті відповідачем без достатньої правової підстави та обґрунтовано цю позовну вимогу виключно єдиною правовою нормою - статтею 1212 Цивільного кодексу України, а тому суд мав би прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрікор Холдинг», керуючись тією ж правою нормою - статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Однак, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, необґрунтовано застосував у справі №927/370/24 принцип «jura novit curia», який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus), фактично самостійно змінивши підстави та предмет позову ТОВ «Агрікор Холдинг» до Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» та вийшов за межі позовних вимог, порушивши цим норми процесуального права.

Місцевий господарський суд порушив норми процесуального законодавства, оскільки не врахував, що за умови виникнення в рішенні іншого предмета позову, який не заявлявся в процесі, відповідач має мати право на заперечення проти застосованого судом способу захисту до прийняття рішення у справі, що передбачено основними принципами господарського судочинства - змагальності, диспозитивності та рівності сторін.

Суд не з`ясував та не дослідив взагалі обставини справи щодо строків та умов поставки товару, передбачених укладеним сторонами договором.

Відповідно до умов поставки, узгоджених сторонами у пункті 5.1 Договору, поставка товару здійснюється на умовах FCA - склад Постачальника - промисловий об`єкт «Красна Гірка» за адресою: 16000, Чернігівська обл., м. Новгород-Сіверський, вулиця Красна Гірка, 1 (у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору). Термін FCA у відповідності вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року означає, що товар доставляється постачальником перевізнику покупця. З урахуванням укладеного сторонами договору, товар поставляється перевізнику покупця на складі постачальника. Тобто, саме на покупця покладається обов`язок подати на склад постачальника автомобільний транспорт для завантаження товару, який підлягає поставці покупцю.

Приватне акціонерне товариство «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» належним чином виконало свої зобов`язання, передбачені умовами договору поставки щодо забезпечення наявності товару належної якості на власному складі, у необхідному для покупця обсязі (на суму здійсненої Покупцем оплати) та підготовки його до відвантаження покупцю у поданий ним автотранспортний засіб. Натомість покупцем не виконані його зобов`язання в частині прийняття товару і на даний час не повідомлено постачальника про відмову від його прийняття.

Висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем у справі не надано належних та допустимих доказів формування та узгодження відповідного замовлення позивача на сплачену ним суму передплати є необґрунтованими і такими, що не узгоджуються з фактичними обставинами справи, оскільки 18.11.2021 відповідач виставив позивачу рахунок №172 від 18.11.2021 на оплату вартості 1500 тонн відходів крейди підсушених на загальну суму 480 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 80 000,00 грн. (копія рахунку міститься в матеріалах справи). На вказаному рахунку міститься резолюція посадової особи позивача «Прошу оплатити кер. від НС Сизарєв А.І.». 26.11.2021 позивач повністю оплатив вищевказаний рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.11.2021 №32586, в якій вказане призначення платежу «Оплата за крейду згідно договору №23/10-20 від 23.10.2020». Отже, сторони узгодили даними документами поставку відповідної партії товару - у кількості 1500 тонн, чим спростовуються протилежні висновки суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, 02.08.2024 позивач через систему «Електронний суд» подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві позивач наголосив на тому, що вважає застосування судом першої інстанції принципу «jura novit curia» обґрунтованим та таким, що відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2024 у справі №927/370/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/370/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.

08.07.2024 матеріали справи №927/370/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

У період з 06.07.2024 по 11.07.2024 суддя Іоннікова І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебувала у відрядженні.

У період з 12.07.2024 по 22.07.2024 суддя Іоннікова І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебувала у відпустках.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2024 у справі №927/370/24, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 10.09.2024.

03.09.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» надійшла заява про участь його представника Драчука Вячеслава Володимировича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

03.09.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» надійшло клопотання про участь його представника Пухтій Ірини Олександрівни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» та Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» про участь їх представників Драчука Вячеслава Володимировича та Пухтій Ірини Олександрівни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

За результатами проведеного у справі 10.09.2024 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 10.09.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив їх відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

23.10.2020 між Приватним акціонерним товариством «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» (відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» (позивач, покупець) укладено Договір №23/10-20 (далі, Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору в порядку та на його умовах постачальник зобов`язується поставляти покупцеві відходи крейди з відвалу підсушені (далі Товар), а покупець зобов`язується вчасно приймати та оплачувати товар.

Кількість, характеристика товару, ціна за одиницю виміру товару, загальна вартість партії товару, строк здійснення поставки та інші умови поставки визначаються сторонами у Специфікаціях, які після підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін стають невід`ємною частиною цього Договору (далі, Специфікації) (пункт 1.2. Договору).

Згідно пунктів 1.3., 1.4. Договору Специфікації складаються постачальником окремо для поставки кожної партії товару, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками.

У Специфікаціях сторони можуть погодити здійснення поставки конкретної партії товару на умовах, відмінних від загальних умов поставки, що передбачені цим Договором. У цьому випадку підлягають застосуванню умови, визначені у відповідній специфікації.

Під партією товару для цілей цього Договору розуміють кількість товару, зазначену в одному рахунку на оплату, виписаному на підставі замовлення покупця та передбачену укладеною сторонами Специфікацією.

Відповідно до пункту 2.1. Договору товар, який поставляється за цим Договором, оплачується покупцем за попередньою погодженою сторонами ціною згідно відповідної Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору, та рахунків на оплату.

Згідно з пунктом 2.2. Договору загальна сума Договору визначається як сума загальних цін всього поставленого покупцеві товару відповідно до Специфікацій, укладених протягом всього строку дії Договору та не може перевищувати 15 000 000,00 грн з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.1. Договору сторони визначили, що покупець здійснює 100% передплату вартості партії товару шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок постачальника впродовж 3 (трьох) банківських днів з дня укладення відповідної специфікації сторонами.

У подальшому фактичне передання товару здійснюється після повної оплати покупцем 100% вартості товару (партії товару), якщо інші умови оплати не будуть передбачені Специфікаціями, Додатками та/або Додатковими угодами до цього Договору.

Відповідно до пункту 3.2. Договору фактичне одержання покупцем партії товару підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками видатковими накладними на поставку товару. Видаткова накладна підписується представниками сторін в момент фактичної передачі товару. В момент фактичного передання покупцю товару постачальник за окремою домовленістю з покупцем може надати покупцю товарно-транспортну накладну.

Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів, сплачених покупцем, на поточний банківський рахунок постачальника (пункт 3.4. Договору).

Відповідно до пункту 4.2. Договору покупець зобов`язується завчасно узгоджувати із постачальником замовлення поставки партії товару.

На підставі отриманої від покупця інформації щодо замовлення постачальник зобов`язаний оформити Специфікацію та рахунок на оплату поставки конкретної партії товару (пункт 4.3. Договору).

За умовами пунктів 4.5., 4.6. Договору постачальник зобов`язаний надати покупцю в порядку, передбаченому Договором, підписані уповноваженими представниками постачальника та скріплені печатками Специфікацію та рахунок на оплату товару не пізніше ніж за 2 (два) робочих дні до запланованої дати відвантаження (доставки) товару в місці поставки.

У разі погодження умов поставки, що зазначені у Специфікації, отриманій від постачальника, уповноважений представник покупця протягом одного робочого дня підписує Специфікацію та один примірник підписаної Специфікації повертає на адресу постачальника.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що строк поставки товару (партії товару) узгоджується сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Умови поставки товару (партії товару): FCA склад постачальника промисловий об`єкт «Красна Гірка» за адресою 16000, Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Красна Гірка, 1.

Згідно пункту 9.2. Договору у випадках, не передбачених Договором чи іншими домовленостями сторін, сторони керуються чинним законодавством України, звичаями ділового обороту та іншими вимогами, які звичайно ставляться до здійснення поставок.

Відповідно до пункту 12.1. Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не направить іншій стороні письмове повідомлення про його припинення, Договір вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік на цих самих умовах.

23.10.2020 між сторонами підписано Специфікацію №1 до Договору, в якій визначено найменування, кількість товару, ціну товару та загальну вартість товару, що поставляється, у розмірі 135 000,00 грн з ПДВ. Місце поставки товаруфранко-перевізником покупця (Інкотермс 2010) з промислового об`єкту продавця «Красна Гірка» за адресою: 16000, Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Красна Гірка, 1. Умови поставки товару: постачальник здійснює завантаження товару у поданий під завантаження в автотранспортний засіб покупця.

Відповідачем виставлено рахунок на оплату товару №90 від 23.10.2020 на суму 135 000,00 грн (том 1, а.с. 226).

Позивач здійснив попередню оплату товару в сумі 135 000,00 грн з призначенням платежу «оплата за відходи крейди згідно рах. №90 від 23.10.2020», що підтверджується наявною у справі випискою банку від 28.10.2020.

На виконання умов Договору відповідач поставив і передав у власність позивачу товар на загальну суму 135 000,00 грн, що підтверджено видатковими накладними № 554 від 23.11.2020 на суму 5178,60 грн, № 557 від 24.11.2020 на суму 5540,40 грн, № 558 від 26.11.2020 на суму 5691,60 грн, № 560 від 26.11.2020 на суму 4676,40 грн, № 565 від 28.11.2020 на суму 6048,00 грн, № 566 від 28.11.2020 на суму 4563,00 грн, № 567 від 30.11.2020 на суму 6480,00 грн, № 571 від 30.11.2020 на суму 6604,20 грн, № 572 від 01.12.2020 на суму 6744,60 грн, № 574 від 02.12.2020 на суму 3267,00 грн, № 575 від 02.12.2020 на суму 3353,40 грн, № 576 від 03.12.2020 на суму 2905,20 грн, № 577 від 04.12.2020 на суму 2640,60 грн, № 578 від 04.12.2020 на суму 3272,40 грн, № 579 від 04.12.2020 на суму 3099,60 грн, № 580 від 04.12.2020 на суму 3736,80 грн, № 581 від 04.12.2020 на суму 3169,80 грн, № 582 від 04.12.2020 на суму 3429,00 грн, № 583 від 04.12.2020 на суму 2964,60 грн, № 584 від 05.12.2020 на суму 3213,00 грн, № 585 від 05.12.2020 на суму 2916,00 грн, № 586 від 05.12.2020 на суму 3186,00 грн, № 587 від 05.12.2020 на суму 3877,20 грн, № 588 від 05.12.2020 на суму 2548,00 грн (том 1, а.с.182, 179,176,173, 170,167, 164,161, 158,155,152, 149).

Перелічені видаткові накладні підписані сторонами та завірені печатками підприємств.

Також позивачем надано товарно-транспортні накладні № Р554 від 23.11.2020, № Р557 від 24.11.2020,№ Р558 від 26.11.2020, № Р560 від 26.11.2020, № Р565 від 28.11.2020,№ Р566 від 28.11.2020, № Р567 від 30.11.2020, № Р571 від 30.11.2020, № Р572 від 01.12.2020, № Р574 від 02.12.2020, № Р575 від 02.12.2020, № Р576 від 03.12.2020, № Р577 від 04.12.2020, № Р578 від 04.12.2020, №Р579 від 04.12.2020, № Р580 від 04.12.2020, № Р581 від 04.12.2020, № Р582 від 04.12.2020, № Р583 від 04.12.2020, №Р584 від 05.12.2020, № Р585 від 05.12.2020, № Р586 від 05.12.2020, № Р587 від 05.12.2020, № Р588 від 05.12.2020 (том 1, а.с. 183,181,180,178,177,175, 174,172,171,169,168,166,165,163,162,160, 159, 157, 156, 154, 153, 151, 150, 148).

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату товару №103 від 18.08.2021 на суму 64 000,00 грн.

По видатковій накладній №169 від 19.08.2021 та товарно-транспортній накладній №Р169 від 19.08.2021 відповідач поставив позивачу товар на суму 6 523,20 грн (том 1, а.с. 24, 32).

Відповідачем 20.08.2021 виставлено позивачу рахунок на оплату товару №106 на суму 160 000,00 грн (том 1, а.с. 227).

20.08.2021 між сторонами підписано Специфікацію №2 до Договору, в якій визначено найменування, кількість товару, ціну товару та загальну вартість товару, що поставляється, у розмірі 305446,00 грн з ПДВ. Місце поставки товаруфранко-перевізником покупця (Інкотермс 2010) з промислового об`єкту продавця «Красна Гірка» за адресою: 16000, Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Красна Гірка, 1. Умови поставки товару: постачальник здійснює завантаження товару у поданий під завантаження в автотранспортний засіб покупця.

На виконання умов Договору відповідач поставив та передав у власність позивачу товар на загальну суму 334 822,90 грн, що підтверджено видатковими накладними № 172 від 20.08.2021, № 176 від 21.08.2021 на суму 57945,60 грн, № 178 від 22.08.2021 на суму 65254,40 грн, № 179 від 23.08.2021 на суму 56025,60 грн, № 181 від 24.08.2021 на суму 65584,00 грн, № 183 від 29.08.2021 на суму 21363,20 грн, № 185 від 30.08.2021 на суму 34502,40 грн (том 1, а.с. 30, 144, 135, 125, 117, 107).

Видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно платіжної інструкції №110 від 30.08.2021 позивачем здійснено відповідачу оплату товару на суму 224 000,00 грн з призначенням платежу «оплата за відходи крейди зг. рах. 103, 106 від 18-20.08.2021» (том 1, а.с. 235).

Позивачем також надано товарно-транспортні накладні №Р172 від 20.08.2021, № Р172.2 від 20.08.2021, № Р172.3 від 20.08.2021, № Р172.4 від 20.08.2021, № Р172.5 від 20.08.2021, № Р176 від 21.08.2021, № Р176.2 від 21.08.2021, № Р176.3 від 21.08.2021, №Р176.4 від 21.08.2021, № Р176.5 від 21.08.2021, № Р176.6 від 21.08.2021, № Р176.7 від 21.08.2021, № Р176.8 від 21.08.2021, № Р178 від 22.08.2021, №Р178.2 від 22.08.2021, № Р178.3 від 22.08.2021, № Р178.4 від 22.08.2021, № Р178.5 від 22.08.2021, № Р178.6 від 22.08.2021, № Р178.7 від 22.08.2021, № Р178.8 від 22.08.2021, № Р178.9 від 22.08.2021, № Р179 від 23.08.2021, № Р179.2 від 23.08.2021, № Р179.3 від 23.08.2021, № Р179.4 від 23.08.2021, № Р179.5 від 23.08.2021, № Р179.6 від 23.08.2021, № Р179.7 від 23.08.2021, № Р181 від 24.08.2021, № Р181.2 від 24.08.2021, № Р181.3 від 24.08.2021, № Р181.4 від 24.08.2021, № Р181.5 від 24.08.2021, Р181.6 від 24.08.2021, Р181.7 від 24.08.2021, Р181.8 від 24.08.2021, Р181.9 від 24.08.2021, № Р183 від 29.08.2021, № Р183.2 від 29.08.2021, № Р183.3 від 29.08.2021, № Р185 від 30.08.2021, №Р185.2 від 30.08.2021, № 185.3 від 30.08.2021, № 185.4 від 30.08.2021, № Р185.5 від 30.08.2021 (том 1, а.с. 29, 31, 145-147, 136-143, 126,-134, 122, 124, 121, 120, 118, 119, 123, 108-116, 104-106, 99-103).

Факт передачі та отримання товару на суму 440 452,30 грн згідно Специфікацій №1 та №2 за переліченими вище видатковими накладними сторонами не оспорюється.

Заборгованість позивача за отриманий товар згідно Специфікацій №1 та №2 складала 81 452,30 грн станом на 01.09.2021.

За період з 01.09.2021 по 15.09.2021 відповідачем поставлено та передано у власність позивачу товар на загальну суму 349 651,20 грн за видатковими накладними № 188 від 01.09.2021 на суму 13 478,40 грн, № 199 від 07.09.2021 на суму 45 465,60 грн, № 201 від 08.09.2021 на суму 45 990,40 грн, № 203 від 09.09.2021 на суму 45 811,20 грн, № 207 від 10.09.2021 на суму 23 417,60 грн, № 210 від 11.09.2021 на суму 47 500,80 грн, № 212 від 13.09.2021 на суму 47 648,00 грн, № 220 від 14.09.2021 на суму 43 545,60 грн, № 223 від 15.09.2021 на суму 36 793,60 грн (том 1, а.с. 5, 55 (зворот), 53, 40, 46 (зворот), 33, 27, 12, 220).

Поставка товару також підтверджується товарно-транспортними накладними № Р188 від 01.09.2021, № Р188.2 від 01.09.2021, № Р199 від 07.09.2021, № Р199.2 від 07.09.2021, № Р199.3 від 07.09.2021, № Р199.4 від 07.09.2021, № Р201 від 08.09.2021, № Р201.2 від 08.09.2021, № Р201.3 від 08.09.2021, № Р201.4 від 08.09.2021, № Р201.5 від 08.09.2021, № Р201.6 від 08.09.2021, № Р203 від 09.09.2021, № Р203.2 від 09.09.2021, № Р203.3 від 09.09.2021, № Р203.4 від 09.09.2021, № 203.5 від 09.09.2021, № Р203.6 від 09.09.2021, № Р207 від 10.09.2021, № Р210 від 11.09.2021, № Р210.2 від 11.09.2021, № Р210.3 від 11.09.2021, № Р210.4 від 11.09.2021, № Р210.5 від 11.09.2021, № Р210.6 від 11.09.2021, № Р212 від 13.09.2021, № Р212.2 від 13.09.2021, № Р212.3 від 13.09.2021, № № Р212.4 від 13.09.2021, № Р212.5 від 13.09.2021, № Р212.6 від 13.09.2021, № Р212.7 від 13.09.2021, № Р220 від 14.09.2021, № Р220.2 від 14.09.2021, № Р220.3 від 14.09.2021, № Р220.4 від 14.09.2021, № Р220.5 від 14.09.2021, № Р220.6 від 14.09.2021, № р223 від 15.09.2021, № Р223.2 від 15.09.2021, № Р223.3 від 15.09.2021, № Р223.4 від 15.09.2021, № Р223.5 від 15.09.2021 (том 1, а.с. 55, 54, 49-52, 41-46, 34-39, 28, 19-23, 13-18, 6-11, 221-224).

Відповідачем виставлено рахунок на оплату товару №122 від 07.09.2021 на суму 480 000,00 грн.

Платіжною інструкцією №31304 від 28.09.2021 позивачем здійснено оплату товару на суму 431 103,50 грн з призначенням платежу «оплата за крейду зг. дог. № 23/10-20 від 23.10.2020».

Як зазначає позивач, товар, отриманий ним до 28.09.2021, оплачений в повному обсязі.

За період з 29.09.2021 по 11.10.2021 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 201 948,80 грн за видатковими накладними № 234 від 29.09.2021 на суму 7 174,40 грн, № 235 від 30.09.2021 на суму 13 926,40 грн, № 238 від 01.10.2021 на суму 20 121,60 грн, № 239 від 02.10.2021 на суму 21 075,20 грн, № 241 від 04.10.2021 на суму 19 260,80 грн, № 242 від 05.10.2021 на суму 19 436,80 грн, № 247 від 06.10.2021 на суму 15 072,00 грн, № 249 від 07.10.2021 на суму 18 553,60 грн, № 250 від 08.10.2021 на суму 13 593,60 грн, № 253 від 09.10.2021 на суму 20 940,80 грн, № 254 від 10.10.2021 на суму 12 627,20 грн, № 255 від 11.10.2021 на суму 20 166,40 грн (а.с. 218, 212, 215 (зворот), 219 (зворот), 208 (зворот), 205, 201 (зворот), 199, 193, 195 (зворот), 189 (зворот), 187).

Позивач надав також товарно-транспортні накладні № Р234 від 29.09.2021, № Р235 від 30.09.2021, № Р235.2 від 30.09.2021, № Р238 від 01.10.2021, № Р238.2 від 01.10.2021, № Р238.3 від 01.10.2021, № Р239 від 02.10.2021, № Р239.2 від 02.10.2021, № Р239.3 від 02.10.2021, № Р241 від 04.10.2021, № Р241.2 від 04.10.2021, № Р241.3 від 04.10.2021, № Р242 від 05.10.2021, № Р242.1 від 05.10.2021, № Р242.3 від 05.10.2021, № Р247 від 06.10.2021, № Р247.2 від 06.10.2021, № Р249 від 07.10.2021, № Р249.2 від 07.10.2021, № Р249.3 від 07.10.2021, № Р250 від 08.10.2021, № Р250.2 від 08.10.2021, № 253 від 09.10.2021, № Р253.2 від 09.10.2021, № Р253.3 від 09.10.2021, № Р254 від 10.10.2021, № 254.2 від 10.10.2021, № Р255 від 11.10.2021, № Р255.2 від 11.10.2021, № Р255.3 від 11.10.2021 (том 1, а.с. 219, 217-218, 213-215, 209-211, 206-208, 202-204, 200-201, 196-198, 194-195, 190-192, 188-189, 184-186).

Відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату № 138 від 12.10.2021 на суму 201 948,80 грн (том 1, а.с. 228), який позивачем сплачено за платіжною інструкцією №32109 від 04.11.2021 на суму 201 948,80 грн з призначенням платежу «оплата за крейду зг. дог. № 23/10-20 від 23.10.2020».

Отже, товар, переданий відповідачем за період з 29.09.2021 по 11.10.2021, сплачено позивачем в повному обсязі.

Крім того, відповідач виставив позивачу рахунок №152 від 03.11.2021 на суму 64 000,00 грн, який сплачено позивачем 04.11.2021 згідно платіжної інструкції № 32110 від 04.11.2021 на суму 6400 0,00 грн з призначенням платежу «оплата за крейду зг. дог. № 23/10-20 від 23.10.2020» (том 1, а.с. 236).

У період з 05.11.2021 по 07.12.2021 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 223571,20 грн згідно видаткових накладних № 277 від 05.11.2021 на суму 6176,00 грн, № 279 від 06.11.2021 на суму 6643,20 грн, № 281 від 07.11.2021 на суму 14246,40 грн, № 285 від 09.11.2021 на суму 35577,60 грн, № 288 від 10.11.2021 на суму 14745,60 грн, № 293 від 11.11.2021 на суму 7187,20 грн, № 296 від 12.11.2021 на суму 21952,00 грн, № 299 від 13.11.2021 на суму 7174,40 грн, № 303 від 16.11.2021 на суму 8364,80 грн, № 305 від 17.11.2021 на суму 17273,60 грн, № 312 від 18.11.2021 на суму 12844,80 грн, № 321 від 23.11.2021 на суму 7584,00 грн, № 322 від 24.11.2021 на суму 14675,20 грн, № 323 від 25.11.2021 на суму 5715,20 грн, № 328 від 29.11.2021 на суму 7980,80 грн, № 334 від 30.11.2021 на суму 6873,60 грн, № 336 від 01.12.2021 на суму 13625,60 грн, № 344 від 06.12.2021 на суму 8006,40 грн, № 345 від 07.12.2021 на суму 6924,80 грн (том 1, а.с. 97 (зворот), 96, 94 (зворот), 92, 86 (зворот), 84, 82 (зворот), 79, 76, 77 (зворот), 73 (зворот), 71, 67, 64, 65 (зворот), 61 (зворот), 59, 57 (зворот)).

Відповідачем виставлено позивачу рахунки на оплату № 164 від 17.11.2021 на суму 64 000,00 грн та №172 від 18.11.2021 на суму 480 000,00 грн (том 1, а.с. 229).

Поставка товару у вказаний період підтверджується також товарно-транспортними накладними № Р277 від 05.11.2021, № Р279 від 06.11.2021, № Р281 від 07.11.2021, № Р281.2 від 07.11.2021, № Р285 від 09.11.2021, № Р285.2 від 09.11.2021, № 285.3 від 09.11.2021, № № Р285.4 від 09.11.2021, № Р285.5 від 09.11.2021, № Р288 від 10.11.2021, № Р288.2 від 10.11.2021, № Р293 від 11.11.2021, № Р296 від 12.11.2021, № Р296.2 від 12.11.2021, № Р296.3 від 12.11.2021, № Р299 від 13.11.2021, № Р303 від 16.11.2021, № Р305 від 17.11.2021, № Р305.2 від 17.11.2021, № Р312 від 18.11.2021, № Р312.2 від 18.11.2021, № Р321 від 23.11.2021, № Р322 від 24.11.2021, № Р322.2 від 24.11.2021, № Р323 від 25.11.2021, № Р328 від 29.11.2021, № Р334 від 30.11.2021, № Р334.2 від 30.11.2021, № Р336 від 01.12.2021, № Р336.2 від 01.12.2021, № Р344 від 06.12.2021, № Р345 від 07.12.2021 (а.с. 97, 95, 93-94, 87-91, 85-86, 83, 80-82, 78, 77, 74-75, 72-73, 70, 68-69, 66, 65, 62-63, 60-61, 58, 57).

26.11.2021 позивач перерахував відповідачу кошти в загальній сумі 544 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 32585 від 26.11.2021 на суму 64 000,00 грн та № 32586 від 26.11.2021 на суму 480 000,00 грн з призначенням платежу «оплата за крейду згідно договору № 23/10-20 від 23.10.2020» (том 1, а.с. 236).

Сума сплачених позивачем коштів, що перевищує вартість фактично отриманого товару, становить 384 428,80 грн.

Вказані обставини відповідачем у справі не заперечуються.

Позивач звернувся до відповідача з листом №405 від 21.03.2023, в якому позивач просив повернути надлишково сплачені кошти в сумі 384 428,80 грн (том 1, а.с. 231).

Листом № 31 від 10.04.2023 відповідач надав відповідь на лист позивача № 405 від 21.03.2023, в якому повідомив, що грошові кошти в сумі 384 428,80 грн перераховані позивачем за товар згідно із умовами укладеного договору і вони не можуть вважатися надлишково перерахованими. Також відповідач зазначив, що товар, який має бути поставлений позивачу, знаходиться на складі постачальника і готовий до відвантаження, та просив забезпечити прийняття товару. У разі, якщо відповідач відмовляється від отримання товару, позивач просив повідомити його у встановленому законом порядку (том 1, а.с. 244-245).

Позивач звернувся до відповідача листом № 1743 від 26.12.2023 з проханням повернути грошові кошти в сумі 384 428,80 грн (том 1, а.с. 230).

Листом № 7 від 01.02.2024 на лист позивача № 1743 від 26.12.2023 відповідач повідомив про те, що покупець не повідомляв про відмову від прийняття товару, на даний час товар знаходиться на складі постачальника і готовий до відвантаження. Також у листі відповідач просив забезпечити прийняття товару або повідомити про відмову від прийняття товару (том 1, а.с. 246-247).

Відповідач повернення грошових коштів позивачу в сумі 384 428,80 грн не здійснив.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 384 428,80 грн, оскільки вказані кошти за твердженнями позивача набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Обґрунтовуючи заявлені в даній справі позовні вимоги, позивач посилався на те, що у відповідності до умов укладеного Договору поставки №23/10-20 від 23.10.2020 згідно специфікацій №1 та №2 була передбачена поставка лише конкретно визначеного обсягу продукції, поставка продукції за цими специфікаціями була здійснена в повному обсязі у період часу з 23.11.2020 по 30.08.2021 включно, вартість поставленого товару повністю оплачена, ніяких інших специфікацій згідно Договору сторонами не укладалось. Таким чином, усі кошти, сплачені покупцем постачальнику понад вартість товару, передбаченого специфікаціями №1 та №2, були здійснені ТОВ «Агрікор Холдинг» без укладення договору помилково, а Приватне акціонерне товариство «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» набуло грошові кошти в сумі 384 428,80 грн без достатньої правової підстави й вони підлягають поверненню позивачу з огляду на положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, зазначав, що спірні кошти були сплачені саме в рамках Договору, але без підписання сторонами специфікацій до договору і договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що спірна сума коштів, стягнення якої є предметом спору в даній справі, за своєю правовою природою має бути кваліфікована як попередня оплата за Договором поставки №23/10-20 від 23.10.2020, а не як безпідставно набуті відповідачем кошти й вирішив даний спір з урахуванням положень частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, присудивши до стягнення з відповідача 384 428,80 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи скаржника щодо виходу суду за межі позовних вимог з огляду на таке.

Згідно зі статтею 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Приписи статей 15, 16 Цивільного кодексу України та господарський процесуальний закон надають особі право самостійно визначити спосіб захисту для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, в тому числі, і шляхом обрання самостійно предмету позову для реалізації такого права на захист.

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України).

Так, предметом позову в даній справі є вимога позивача до відповідача про стягнення 384 428,80 грн, які становлять собою різницю між сумою сплачених позивачем коштів над вартістю фактично отриманого від відповідача товару.

Підстава позову - перерахування позивачем відповідачу коштів у сумі більшій, ніж сума, на яку відповідач поставив позивачу товару згідно специфікацій №1 та №2 до Договору №23/10-20 від 23.10.2020.

Правова підстава позову, визначена позивачем у позовній заяві - стаття 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи зміст заявленого позову та заперечень відповідача щодо нього, до предмету доказування в даній справі безумовно відноситься питання щодо правової природи заявлених до стягнення коштів.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такі висновки викладені, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення сторонами Договору поставки №23/10-20 від 23.10.2020, факт поставки відповідачем та отримання позивачем товару на підставі Специфікацій №1 та №2 та видаткових накладних, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Факт отримання товару згідно Специфікацій №1 та №2 сторонами не оспорюється.

У період з 01.09.2021 по 07.12.2021 відповідач постачав позивачу товар, який прийнято відповідачем, про що свідчать видаткові та товарно-транспортні накладні, без підписання сторонами специфікацій до договору.

Як зазначено у видаткових накладних за вказаний період, підписаних сторонами без зауважень, підставою для поставки товару визначено Договір купівлі-продажу №23/10-20 від 23.10.2020.

Із наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій №31304 від 28.09.2021, №32109 від 04.11.2021, №32110 від 04.11.2021, №32585 від 26.11.2021, №32586 від 26.11.2021 також вбачається, що позивачем проведені оплати саме згідно Договору №23/10-20 від 23.10.2020.

За період з 01.09.2021 по 11.10.2021 позивач повністю оплатив переданий відповідачем товар.

Як вірно встановив суд першої інстанції, за період з 05.11.2021 по 07.12.2021 відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 223 571,20 грн, а позивач в рамках Договору поставки здійснив оплату в сумі 608 000,00 грн.

Отже, оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, набуті відповідачем за наявності правової підстави (Договору поставки), їх не може бути стягнуто з останнього відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно ж до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи, сплата позивачем відповідачу коштів у сумі 384 428,80 грн (608 000,00 грн - 223 571,20 грн) за своєю правовою є оплатою товару відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, а не безпідставно набутими відповідачем коштами.

Поруч із цим, колегія суддів наголошує, що правові підстави позову не є тотожним поняттю фактична підстава позову.

Так, як уже зазначалося, фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача, а правова підстава позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зроблено висновок, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia».

Таким чином, суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 662/397/15-ц від 08.06.2021.

При цьому, колегія суддів зауважує, що застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів.

Виходячи із наведеного, місцевий господарський суд вірно встановив, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума коштів є фактично попередньою оплатою й така її кваліфікація судом не свідчить про вихід суду за межі позовних вимог, адже предмет та підстава позову залишаються тими самими, а суд лише здійснив правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин, вказавши норму права, що підлягає застосуванню для прийняття рішення.

Подібних правових висновків про правомірність застосування судом іншої норми права для вирішення спірних правовідносин ніж та, на яку посилався позивач, дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 22.06.2022 у справі №917/1062/21.

Посилання скаржника на те, що внаслідок застосування судом положень частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд порушив норми процесуального законодавства, оскільки не врахував, що відповідач був позбавлений права висловити свої заперечення проти застосованого судом способу захисту, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідачем у відзиві висловлювалися заперечення не лише стосовно безпідставності посилань позивача на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, а й щодо відсутності підстав для повернення таких коштів, сплачених на підставі Договору. Крім того, відповідач в апеляційній скарзі не висловлює інших заперечень по суті спору, крім викладених під час розгляду справи судом першої інстанції (усі доводи зводяться до того, що позивачем не були виконані його зобов`язання в частині прийняття товару).

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів передачі відповідачем товару на суму попередньої оплати суду не надано.

Позивач звернувся до відповідача з листом №405 від 21.03.2023, в якому позивач просив повернути 384 428,80 грн (том 1, а.с. 231).

Листом №31 від 10.04.2023 відповідач зазначив, що товар, який має бути поставлений позивачу, знаходиться на складі постачальника і готовий до відвантаження, та просив забезпечити прийняття товару. У разі, якщо відповідач відмовляється від отримання товару, позивач просив повідомити його у встановленому законом порядку (том 1, а.с. 244-245).

Позивач звернувся до відповідача листом №1743 від 26.12.2023 з проханням повернути грошові кошти в сумі 384 428,80 грн (том 1, а.с. 230).

Листом №7 від 01.02.2024 на лист позивача №1743 від 26.12.2023 відповідач повідомив про те, що покупець не повідомляв про відмову від прийняття товару, на даний час товар знаходиться на складі постачальника і готовий до відвантаження. Також у листі відповідач просив забезпечити прийняття товару або повідомити про відмову від прийняття товару (том 1, а.с. 246-247).

Скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції не дослідив взагалі обставини справи щодо строків та умов поставки товару, передбачених укладеним сторонами договором, безпідставно не взяв до уваги ту обставину, що саме на позивача покладено обов`язок подати на склад постачальника (відповідача) автомобільний транспорт для завантаження товару, який підлягає поставці покупцю.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до умов поставки, узгоджених сторонами у пункті 5.1 Договору, поставка товару здійснюється на умовах FCA - склад Постачальника - промисловий об`єкт «Красна Гірка» за адресою: 16000, Чернігівська обл., м. Новгород-Сіверський, вулиця Красна Гірка, 1 (у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору).

Термін FCA у відповідності вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року означає, що товар доставляється постачальником перевізнику покупця.

Таким чином, як наголошує відповідач, саме на покупця покладається обов`язок подати на склад постачальника автомобільний транспорт для завантаження товару, який підлягає поставці покупцю, від чого позивач ухилявся.

Однак, колегія суддів зазначає, що посилаючись на положення пункту 5.1. Договору, скаржник не враховує положення, викладені у розділі 4 Договору щодо порядку оформлення замовлення на поставку товару.

Так, відповідно 4.1. Договору за допомогою засобів електронного зв`язку відповідно до зазначених у цьому договорі реквізитів покупець здійснює замовлення поставки товару з обов`язковим зазначенням його обсягу, а постачальник підтверджує можливість здійснення поставки товару відповідно до здійсненого покупцем замовлення.

Відповідно до пункту 4.2. Договору покупець зобов`язується завчасно узгоджувати із постачальником замовлення поставки партії товару.

На підставі отриманої від покупця інформації щодо замовлення постачальник зобов`язаний оформити Специфікацію та рахунок на оплату поставки конкретної партії товару (пункт 4.3. Договору).

Однак, відповідачем у справі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження формування та узгодження у порядку, передбаченому розділом 4 Договору, відповідного замовлення позивача на всю сплачену ним суму передплати, тому суд першої інстанції вірно відхилив посилання скаржника на наявність у позивача обов`язку забирати товар зі складу відповідача у справі відповідно до умов Договору та Правил Інкотермс у частині обсягу товару, вартість якого складає спірну суму.

Доводи скаржника про те, що про узгодженість замовлення свідчить виставлений відповідачем позивачу рахунок №172 від 18.11.2021 на оплату вартості 1500 тонн відходів крейди підсушених на загальну суму 480 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 80 000,00 грн. (копія рахунку міститься в матеріалах справи), на якому міститься резолюція посадової особи позивача «Прошу оплатити кер. від НС Сизарєв А.І.», оцінюються судом критично, оскільки, по-перше, процедура узгодження замовлення чітко прописана у згаданому вище розділі 4 Договору, а по-друге у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що «Сизарєв А.І.» є посадовою особою позивача.

Враховуючи зазначене, а також звернення позивача про повернення грошових коштів до відповідача ще у грудні 2023 року, у відповідача з огляду на положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України виник обов`язок повернути суму попередньої оплати у розмірі, що перевищує вартість фактично поставленого товару, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 384 428,80 грн боргу, висновки суду з приводу чого є обґрунтованими.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Усі інші доводи скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених судом позовних вимог.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2024 у справі №927/370/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2024 у справі №927/370/24 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів».

Матеріали справи №927/370/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.09.2024 після виходу з відпустки судді Іоннікової І.А.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Тищенко