Постанова

від 25.09.2024 по справі 910/8823/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року Справа № 910/8823/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25 липня 2024 року, повний текст судового рішення складено 30 липня 2024 року по справі №910/8823/22 (суддя Лозинська І.В.)

час та місце постановлення ухвали: 25 липня 2024 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, повний текст ухвали складено 30 липня 2024 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу"

до Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від Позивача - Саленко В.Ю.;

від Відповідача - Приведьон В.М..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" (надалі Позивач) звернулося в суд з позовом до АТ "Житомиробленерго" (надалі Відповідач) в якому просив визнання протиправними дії Відповідача щодо застосування тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для Позивача для ІІ (другого) класу напруги та зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії з січня 2022 року по дату ухвалення рішення суду шляхом застосування тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для Позивача для І (першого) класу напруги.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на те, що жодним чином не порушував договірні відносини та здійснював оплату, як і належить споживачу 1 класу напруги. Зазначає, що Позивача не може бути віднесено до 2 класу напруги, оскільки він є субспоживачем, що отримує електричну енергію від основного споживача на межі балансової належності номінальною напругою вище 27,5 кВ, що відповідає вимогам "Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії", затвердженого постановою НКРЕКП від 5 жовтня 2018 року №1175 із внесеними змінами постановою НКРЕКП від 25 серпня 2021 року №1431.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 9 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 вересня 2023 року в справі позов задоволено та визнано протиправними дії Відповідача щодо застосування тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для позивача по ІІ (другому) класу напруги. А також зобов`язано Відповідача здійснити перерахунок вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії з січня 2022 року по дату ухвалення рішення суду шляхом застосування тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для позивача по І (першому) класу напруги.

Постановою від 10 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу Відповідача залишив без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 вересня 2023 року і рішення місцевого господарського суду від 9 травня 2023 року в справі №910/8823/22 залишив без змін (том 3, а.с. 74-82).

11 червня 2024 року до Господарського суду Житомирської області через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшла заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та про скасування рішення господарського суду від 9 травня 2023 року в справі (том 3, а. с. 86 - 92).

Подана заява обґрунтована посиланням на те, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 квітня 2024 року в справі №911/1359/22, мають вплив в тому числі і на правовідносини між Позивачем та Відповідачем в частині правомірності визначення класу напруги, оскільки Верховний Суд дійшов висновку, що норми постанов НКРЕКП є імперативними та обов`язковими для учасників ринку електроенергії.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви Відповідача від 11 червня 2024 року про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №910/8823/22.

Приймаючи дану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що нововиявлені обставини, на які посилається Відповідач, за своїм змістом є не фактичними даними, що існували під час розгляду справи №910/8823/22, а правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 квітня 2024 року в справі №911/1359/22, та відмовив у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідач не погоджуючись з винесеною судом першої інстанції ухвалою, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 3, а.с. 140-142), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25 липня 2024 року по справі № 910/8823/22 скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити заяву Відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №910/8823/22 та відмовити у позовних вимогах Позивача.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного суду на те, що у постанові від 19 квітня 2024 року по справі № 911/1359/22, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду досліджував питання щодо необхідності та правомірності застосування підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 від 25 лютого 2022 року, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Скаржник зауважує, що зазначені висновки Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду безпосередньо мають вплив, в тому числі і на зазначені правовідносини між Позивачем та Відповідачем, в частині правомірності визначення класу напруги, оскільки, як вже вище зазначено, Верховний Суд дійшов висновку, що норми постанов НКРЕКП є імперативними та обов`язковими для учасників ринку електроенергії.

Апелянт зауважує, що Об`єднана палата доходить висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 27 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25 липня 2024 року. Запропоновано Позивачу надати відзив на апеляційну скаргу Відповідача та докази його надсилання апелянту.

30 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Позивача, в котрому з підстав, наведених у даному відзиві, Позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Відповідача, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін. Позивач зауважив, що Відповідач намагається довести, що обов`язково мають враховуватися типові примірні договори, що затверджені НКРЕКП. Вказує, що справа № 910/8823/22 навіть опосередковано не стосувалася питання щодо укладання типового примірного договору, адже типовий примірний договір не визначає технічні характеристики конкретного об`єкта, а також у справі № 910/8823/22 суд керувався, серед іншого, матеріальними нормами постанови НКРЕКП від 25 серпня 2021 року № 1430 «Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії». Натомість, як зауважує Позивач, постанова НКРЕКП № 332 та справа № 911/1359/22 не має жодного відношення до обставин справи № 910/8823/22, адже спірні правовідносини регулювалися зовсім іншими нормативними актами та нормами законодавства. Констатує, що під час розгляду справи № 910/8823/22 відповідної правової позиції Верховного Суду не існувало.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 9 вересня 2024 року призначено справу № 910/8823/22 до розгляду на 25 вересня 2024 року об 15:20 год..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2024 року клопотання представника Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2024 року задоволено клопотання представника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні від 25 вересня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача просив ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25 липня 2024 року по справі № 910/8823/22 скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити заяву Відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №910/8823/22 та відмовити у позовних вимогах Позивача. Представник звернув увагу апеляційного суду на те, що у постанові від 19 квітня 2024 року по справі № 911/1359/22, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду досліджував питання щодо необхідності правомірності застосування підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 від 25 лютого 2022 року, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії. Зауважує, що зазначені висновки Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду безпосередньо мають вплив, в тому числі і на зазначені правовідносини між Позивачем та Відповідачем, в частині правомірності визначення класу напруги, оскільки, на його переконання, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що норми постанов НКРЕКП є імперативними та обов`язковими для учасників ринку електроенергії.

В судовому засіданні від 25 вересня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, заслухано представника Позивача, котрий заперечив проти задоволення апеляційної скарги Відповідача та просив залишити ухвалу місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що Відповідач намагається довести, що обов`язково мають враховуватися типові примірні договори, що затверджені НКРЕКП. Представник вказав, що справа № 910/8823/22 навіть опосередковано не стосувалася питання щодо укладання типового примірного договору, адже типові примірники договору не визначають технічні характеристики конкретного об`єкта. Констатував, що у справі № 910/8823/22 суд керувався, серед іншого, матеріальними нормами постанови НКРЕКП від 25 серпня 2021 року № 1430 «Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії», в той час, як постанова НКРЕКП № 332 та справа № 911/1359/22 не має жодного відношення до обставин справи № 910/8823/22, адже спірні правовідносини регулювалися зовсім іншими нормативними актами та нормами законодавства.

Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північнозахідного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Позивач звернувся в суд з позовом до Відповідача в якому просив визнати протиправними дії Відповідача щодо застосування тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для Позивача для ІІ (другого) класу напруги та зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії з січня 2022 року по дату ухвалення рішення суду шляхом застосування тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для Позивача для І (першого) класу напруги.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказував на те, що жодним чином не порушував договірні відносини та здійснював оплату, як і належить споживачу 1 класу напруги. Доводив, що Позивача не може бути віднесено до 2 класу напруги, оскільки він є субспоживачем, що отримує електричну енергію від основного споживача на межі балансової належності номінальною напругою вище 27,5 кВ, що відповідає вимогам "Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії", затвердженого постановою НКРЕКП від 5 жовтня 2018 року №1175 із внесеними змінами постановою НКРЕКП від 25 серпня 2021 року №1431.

При цьому, позиція Відповідача зводилася до того, що у зв`язку із набранням чинності з 1 січня 2022 року постанови НКРЕКП від 25 серпня 2021 року №1431, якою внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії", Позивач, який є субспоживачем ПрАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" та отримує електроенергію на межі балансової належності зі споживачем номінальною напругою нижче 27,5 кВ, відноситься до споживачів 2 класу напруги.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 9 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 вересня 2023 року в справі позов задоволено; визнано протиправними дії Відповідача щодо застосування тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для позивача по ІІ (другому) класу напруги; зобов`язано Відповідача здійснити перерахунок вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії з січня 2022 року по дату ухвалення рішення суду шляхом застосування тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для позивача по І (першому) класу напруги.

Постановою від 10 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу Відповідача залишив без задоволення, постанову апеляційного господарського суду від 4 вересня 2023 року і рішення суду першої інстанції від 9 травня 2023 року в справі №910/8823/22 залишив без змін (том 3, а.с. 74-82).

11 червня 2024 року до Господарського суду Житомирської області через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшла заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та про скасування рішення господарського суду від 9 травня 2023 року в справі (том 3, а. с. 86 - 92).

Заявник вважає нововиявленою обставиною постанову Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 квітня 2024 року по справі № 911/1359/22 щодо обов`язковості виконання учасниками ринку електричної енергії та імперативності рішень (постанов) НКРЕКП по відношенню до норм Цивільного та Господарського кодексів України, в якій сформовано наступні висновки: «підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 має обов`язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії; - зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії є обов`язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332»

На обґрунтування своєї позиції, Відповідач наводить частину тексту постанови від 19 квітня 2024 року по справі № 911/1359/22, у якому Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду досліджував питання щодо необхідності та правомірності застосування підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 від 25 лютого 2022 року, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Відповідач резюмує, що Об`єднана палата доходить висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії, та що Об`єднана палата звернула увагу, що норми постанови №332 від 25 лютого 2022 року прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.

На переконання Відповідача вищеописані обставини, встановлені в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 квітня 2024 року по справі № 911/1359/22 є нововиявленими обставинами для даної справи.

Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Таким чином, перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за умови наявності підстав для такого перегляду, встановлених ГПК України та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами встановлених ГПК України.

Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно з частиною п`ятою статті 320 ГПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, тобто те, по відношенню до чого позивач просить у суду захисту. Разом з тим, підстава позову - це ті фактичні обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги. Фактичні обставини, викладені позивачем в позовній заяві, згодом в процесі розгляду справи набувають форму доказів, які можуть оскаржуватися відповідачем. Підставою позову виступають також і правові норми, на які посилається позивач в підтвердження своїх вимог.

Отже, за змістом пункту 1 частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Лише за умови одночасного існування цих трьох нерозривно пов`язаних ознак, суд може визнати наведені заявником обставини нововиявленими (подібний висновок про застосування норм права, викладений і у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 року в справі №908/1043/17).

Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (схожий висновок викладено і у постанові Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2019 року в справі № 925/875/17).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, процедура скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Таким чином необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

При цьому процесуальні недоліки розгляду справи, зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Як уже було зазначено вище в даній постанові Заявник як на підставу перегляду рішення за нововиявленими обставинами посилається на вищеописані обставини, встановлені в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 квітня 2024 року по справі № 911/1359/22.

Як встановлено вище в даній постанові необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Підставою ж для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно колегія суддів дослідивши докази, котрі знаходяться в матеріалах справи та які підтверджують підставу та предмет позовних вимог та заперечення учасників справи в правовому полі дії статті 320 Господарського процесуального кодексу України зазначає наступне.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.

В той же час оцінюючи доводи апелянта суд апеляційної інстанції констатує, що Відповідач намагається довести, що обов`язково мають враховуватися типові примірні договори, що затверджені НКРЕКП. З цього приводу колегія суду зауважує, що справа № 910/8823/22 навіть опосередковано не стосувалася питання щодо укладання типового примірного договору, адже типовий примірний договір не визначає технічні характеристики конкретного об`єкта. У будь-якому випадку, положення, які визначають індивідуальні характеристики об`єкта, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо залишаються незмінними. Окрім того у справі № 910/8823/22 суд керувався, серед іншого, матеріальними нормами постанови НКРЕКП від 25 серпня 2021 року № 1430 «Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії» та врахував, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/27570/21 визнано нечинною та скасована постанова НКРЕКП від 25 серпня 2021 року № 1430 (рішення набуло законної сили та не було переглянуте за нововиявленими обставинами). Натомість, постанова НКРЕКП № 332 та справа № 911/1359/22 не має жодного відношення до обставин справи № 910/8823/22, адже спірні правовідносини регулювалися зовсім іншими нормативними актами та нормами законодавства.

Поміж тим, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 квітня 2024 року по справі № 911/1359/22 виснував: Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22 зазначив, що НКРЕКП (регулятор) прийняв Постанову №332 в межах своїх повноважень. Тому має застосовуватись, у тому числі підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії. Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту: підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 має обов`язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії; зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії є обов`язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332.»

Відтак, з даного вбачається, що Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 квітня 2024 року по справі № 911/1359/22 розглядав питання щодо нарахування штрафних санкцій (зокрема нарахування пені) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії, дана ж справа стосується дослідження правомірності дій Відповідача щодо застосування до Позивача тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ІІ (другого) класу напруги. При цьому в даній справі відсутнє будь-яку покликання на Постанову НКРЕКП №332, котра й була предметом дослідження Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду по справі № 911/1359/22.

Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що Постанова НКРЕКП №332 від 25 лютого 2022 року прийнята та містить умови з огляду на введення в україні воєнного стану, а Постанова НКРЕКП №1430 від 25 серпня 2021 року не пов`язана з введенням воєнного стану та прийнята до початку повномаштабного вторгнення в Україну, а тому і в призмі даного аспекту не є тотожною.

Відтак, розглядаючи вимоги Відповідача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в силу дії статті 320 ГПК України, колегія суддів констатує, що наведені обставини (постанова Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 квітня 2024 року по справі № 911/1359/22) не є істотною обставиною в розумінні норми статті 320 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона стосуються зовсім інших правовідносин та сторін, які не існували на період винесення судового рішення по справі № 910/8823/22. Окрім того, в апеляційній скарзі Відповідачем не доведено істотність таких обставин для розгляду даної справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято), що є головною обставиною для нововиявлених обставин в цілому.

Відповідно підсумовуючи усе вищеописане колегія суддів зазначає, що на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою перегляду рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права тощо), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта і на те, що останній вважає нововиявленою обставиною за своєю природою не є доказом, а є правовою позицією висвітленою в іншій справі з іншим предметом спору, що також вказує на хибність такого твердження Відповідача.

Суд апеляційної інстанції констатує, що наведені скаржником обставини не спростовують фактів, які були покладені в основу рішення Господарського суду Житомирської області від 9 травня 2023 року, а врахування судом таких обставин не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

З огляду на наведене, правова позиція Верховного Суду, на яку посилається Відповідач, як на нововиявлену обставину, не має ознак, одночасна наявність яких є необхідною умовою віднесення тієї чи іншої обставини до нововиявлених обставин, тобто, таких, які можуть бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення, в порядку глави 3 розділу IV ГПК України.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення статтей 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені скаржником в заяві обставини, не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 320 ГПК України, а тому заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Житомирської області від 9 травня 2023 року в справі №910/8823/22 не підлягає до задоволення.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні статті 277 Господарського процесуального кодексу України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни, а відтак колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25 липня 2024 року по справі №910/8823/22 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25 липня 2024 року по справі №910/8823/22 - залишитии без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №910/8823/22 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.