Рішення

від 25.09.2024 по справі 903/481/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

25 вересня 2024 року Справа № 903/481/24

за позовом: ОСОБА_1 , м. Луцьк

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Явір 2011, м. Луцьк

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

про визнання недійсним рішення зборів

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

від третіх осіб: н/з

встановив: рішенням суду від 11.09.2024 відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Явір 2011, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання недійсним рішення зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Явір 2011 3-го поверху 2-го під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 22.06.2022.

На адресу суду надійшли заяви про ухвалення додаткового рішення:

- ОСОБА_1 від 16.09.2024 про стягнення з відповідача 11 250 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу;

-ОСББ Явір 2011 про стягнення з позивача 15 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу;

-третіх осіб про стягнення з позивача по 2 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 18.09.2024 заяви позивача, відповідача, третіх осіб про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду у судовому засіданні 25.09.2024 об 11 год 30 хв. Запропоновано учасникам справи до 23.09.2024 подати суду пояснення по суті заяв.

20.09.2024 надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Кравчук А.М. від розгляду справи за заявами про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 23.09.2024 визнано заяву ОСОБА_1 від 20.09.2024 про відвід судді, що здійснює розгляд справи №903/481/24, необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 від 20.09.2024 про відвід судді, що здійснює розгляд справи №903/481/24, передано для її вирішення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному в порядку ч.1 ст.32 ГПК України.

Ухвалою суду від 24.09.2024 (суддя Бідюк С.В.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 20.09.2024 про відвід судді Кравчук А.М. від розгляду справи №903/481/24.

Позивач у клопотанні від 23.09.2024 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу просить відмовити відповідачу у стягненні судових витрат за надану правову допомогу. Зазначає, що головою правління ОСББ «Явір 2011» є ОСОБА_10 . Відомості про особу ОСОБА_11 та її повноваження щодо підписання договору про правову допомогу в матеріалах справи відсутні. Доказів схвалення такого правочину у формі оплати відсутні. Вартість послуг є завищеною до предмету позову. Представником відповідача вказано про надання послуг в межах справи №903/481/23, посилання на дану справу №903/481/24 відсутнє. Просить врахувати, що він є особою з інвалідністю 3 групи та має малолітню дитину. У клопотанні від 24.09.2024 заяву третіх осіб про стягнення витрат на професійну правничу допомогу просить залишити без розгляду, оскільки подана заява не містить покликань на норми ГПК України щодо можливості стягнення таких витрат. Ні треті особи, ні їх представник участі у судовому засіданні не приймали, до закінчення судових дебатів заяв про подання доказів про судові витрати не робили.

У судове засідання представники сторін не з`явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У заяві від 16.09.2024 позивач просить стягнути з відповідача 11 250 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням суду від 11.09.2024 відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Явір 2011, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання недійсним рішення зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Явір 2011 3-го поверху 2-го під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 22.06.2022.

Враховуючи відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 правові підстави покладення понесених ним витрат на професійну правничу допомогу на ОСББ «Явір 2011» відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.

У заяві від 16.09.2024 ОСББ «Явір 2011» просить стягнути з позивача 15 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач долучає договір про надання правової допомоги №04-06/24 від 04.06.2024, укладений між АБ «Жанни Грибан» в особі адвоката Грибан Ж.В. та ОСББ «Явір 2011» в особі в.о. голови правління ОСОБА_11 , акт наданих послуг, підписаний аналогічним складом учасників.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в графі «відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори» зазначено ОСОБА_10 керівник.

Крім того відповідачем до заяви долучена довіреність у порядку передоручення від 26.04.2024, якою ОСОБА_10 на підставі витягу з ЄДР від 26.04.2024 щодо ОСББ «Явір 2011» уповноважує в порядку передоручення Грибан Ж.В. представляти інтереси ОСББ «Явір 2011» в судах України.

Докази на підтвердження повноважень Свириди В.Я., як виконуючого обов`язків голови правління ОСББ «Явір 2011», надання права на підписання від імені ОСББ договору про надання правової допомоги, акту наданих послуг оплати послуг в матеріалах справи відсутні.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ст. 207 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, відсутність доказів на підтвердження повноважень Свириди В.Я. на підписання договору про надання правової допомоги, суд позбавлений можливості перевірити факт наявності/відсутності волевиявлення ОСББ «Явір 2011» на його укладення, у зв`язку з чим заява останнього про стягнення з позивача 15 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Щодо заяви третіх осіб від 16.09.2024 про стягнення з позивача на їх користь по 2 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу), відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.07.2021 №910/12876/19, від 01.06.2022 №910/1929/19, від 10.08.2022 №904/7485/21.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У письмових поясненнях від 21.08.2024, які є першими заявами по суті спору, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , зазначають, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 2 000 грн 00 коп у кожної.

У заяві від 16.09.2024 треті особи просять стягнути з позивача по 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу на кожну.

02.08.2024 між третіми особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та адвокатом Кобилинським А.О. укладено окремі договори про надання правової допомоги №№120, 121, 122, 123, 124, 125, 126, 127 (том 2, а.с. 183-201).

Згідно умов договорів адвокат на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги, зокрема консультації, вивчення матеріалів та представництво в судовій справі №903/481/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Явір 2011» про визнання недійсним рішення зборів співвласників 3-го поверху, 2-го під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 від 22.06.2022 (п. 2.1). Вартість наданих юридичних послуг визначається самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок. Сторони домовились, що вартість послуг згідно договору в суді першої інстанції становитиме 2 000 грн (п. 4.1). За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті зазначається обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги і її вартість (п. 4.3). Договір укладений на строк до виконання всіх обов`язків по представництву клієнта в судовій справі №903/481/24 (п. 7.1).

16.09.2024 між третіми особами та адвокатом Кобилинським А.О. підписано окремі акти про надання правової допомоги на суму 2 000 кожний по наданню таких послуг: надання консультації, вивчення матеріалів справи, аналіз судової практики у подібних справах, підготовка та подання письмових пояснень.

Частиною 13 ст. 129 ГПК України передбачено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у відповідності до ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.

У клопотанні від 24.09.2024 позивач просить залишити заяву третіх осіб без розгляду, оскільки ні треті особи особисто, ні їх представник не приймали участь у судовому засіданні та відповідно до закінчення судових дебатів заяв про подання доказів про судові витрати не робили.

Судом явка учасників справи у судові засідання обов`язковою не визнавалась, участь третіх осіб чи їх представника у судових засіданнях є правом, а не обов`язком.

У перших заявах по суті спору треті особи зазначили орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Дослідивши заяву третіх осіб про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надані докази в їх сукупності, враховуючи предмет спору, об`єм фактично наданих послуг (письмові пояснення, які є ідентичними за змістом), з метою дотримання співмірності, обґрунтованості та пропорційності при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які є доведеними, документально обґрунтованими, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 000 грн 00 коп кожній, оскільки такий розподіл відповідає вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та забезпечує баланс інтересів сторін у питанні відшкодування витрат.

При цьому судом враховано, що вказані в актах про надання правової допомоги такі види послуг як надання консультацій, вивчення матеріалів справи, аналіз судової практики у подібних справах охоплюються послугою з підготовки та подання письмових пояснень, у зв`язку з чим сторонами помилково визначено такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки письмових пояснень.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду №922/1964/21 від 16.11.2022.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 16.09.2024 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

2.У задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Явір 2011» від 16.09.2024 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

3. Заяву третіх осіб про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідент. код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , ідент. код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 1 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідент. код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , ідент. код НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) 1 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідент. код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 , ідент. код НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) 1 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

7. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідент. код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_9 ( АДРЕСА_7 , ідент. код НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) 1 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

8. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідент. код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 , ідент. код НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ) 1 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

9. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідент. код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_9 , ідент. код НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ) 1 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

10. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідент. код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_10 , ідент. код НОМЕР_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ) 1 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

11. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідент. код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_7 ( АДРЕСА_11 , ідент. код НОМЕР_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ) 1 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

12. Накази видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 30.09.2024

СуддяА. М. Кравчук