Рішення

від 26.09.2024 по справі 911/482/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2024 Справа №911/482/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Г.Є. Курило,

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шуть А.В.,

розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Енергія», м.Бахмут

про стягнення судових витрат

у справі за позовом: Фізичної особи-підприємця Семенець Лідії Іванівни, м.Васильків, Київська обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Енергія», м.Бахмут

про стягнення 400000,00 грн

Представники сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції): Семенець А.І. адвокат на підставі ордеру;

від відповідача (в режимі відеоконференції): Сиротюк Р.В. - адвокат на підставі ордеру.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.09.2024 у справі №911/482/24 у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Семенець Лідії Іванівни, м.Васильків, Київська обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Енергія», м.Бахмут про стягнення 400000,00 грн, з яких 44514,76 грн - пеня, 355485,24 грн - упущена вигода, відмовлено.

16.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Енергія», м.Бахмут надійшло клопотання б/н від 16.09.2024 про стягнення судових витрат, за змістом якого останній просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Семенець Лідії Іванівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Енергія» витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 100000,00 грн.

Ухвалою суду від 17.09.2024 повідомлено сторін про розгляд клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Енергія», м.Бахмут про стягнення судових витрат, що призначене на 26.09.2024 о 10:40 год.

23.09.2024 до канцелярії суду від представника позивача надійшли заперечення №19/09/24-1вих. від 19.09.2024 на клопотання відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката. Представник позивача вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та не обґрунтованим. Також позивачем зазначено, що станом на 19.09.2024 останній не отримав від відповідача клопотання від 16.09.2024 з додатками.

В судовому засіданні 26.09.2024 представник позивача просив відмовити у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат.

В судовому засіданні 26.09.2024 представник відповідача підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Суд дослідивши клопотання та додані до нього докази, встановив наступне.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин 2-5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визначив орієнтовний розрахунок розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 100000,00 грн, в судовому засіданні з розгляду справи по суті 10.09.2024 до судових дебатів представником відповідача зроблено заяву, що докази на підтвердження розміру понесених судових витрат будуть надані суду після ухвалення рішення.

Клопотання відповідача від 16.09.2024 з доказами на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано суду через підсистему «Електронний суд» 16.09.2024 (понеділок), рішення по справі ухвалено 10.09.2024.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу.

Таким чином, клопотання відповідача від 16.09.2024 з доказами на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано у встановлений строк.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.ч. 1, 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесення Товариством обмеженою відповідальністю «Квант Енергія», м.Бахмут витрат на правову допомогу до Господарського суду Донецької області надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1602780 від 01.05.2024; договір б/н від 01.05.2024 про надання правничої допомоги, що укладений між відповідачем та адвокатом Сиротюком Романом Валерійовичем з додатковою угодою №1 від 10.05.2024 до договору про надання правничої допомоги б/н від 01.05.2024; акт №1 приймання-передачі наданих послуг до договору надання правничої допомоги б/н від 01.05.2024 від 10.09.2024.

Згідно з договором б/н від 01.05.2024 про надання правничої допомоги (договір), що укладений між ТОВ «Квант Енергія» (клієнт) та адвокатом Сиротюком Романом Валерійовичем (адвокат), предметом договору є, зокрема, представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства.

Згідно п.п. 3.1.-3.2. договору, гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Гонорар складається з суми вартості послуг.

Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг (п. 3.6 договору).

Вартість послуг, які є предметом цього договору погоджується сторонами окремо та оформлюється шляхом укладення додаткової угоди, підписаної сторонами (уповноваженими представниками сторін) та є невід`ємною частиною договору (п. 3.7 договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців (п. 4.1 договору).

Договір підписано повноважними представниками сторін без зауважень та скріплено печатками.

10.05.2024 між ТОВ «Квант Енергія» та адвокатом Сиротюком Романом Валерійовичем укладена додаткова угода №1 до договору про надання правничої допомоги б/н від 01.05.2024 у відповідності до якої: клієнт доручає адвокату здійснити необхідні процесуальні дії для представництва та захисту прав і інтересів клієнта в Господарському суді Донецької області у справі №911/482/24 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Семенець Лідії Іванівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Енергія» про стягнення 400600,00 грн, з яких 44514,76 грн - пеня, 355485,24грн - упущена вигода.

Для виконання п. 1 цієї додаткової угоди №1 до договору клієнт надає адвокату всі необхідні повноваження для здійснення представництва і захисту прав і інтересів клієнта згідно вимог чинного законодавства та умов договору (п. 2 додаткової угоди №1).

Вартість професійної правничої допомоги згідно даної додаткової угоди сплачується клієнтом у вигляді фіксованого розміру виплати адвокатського гонорару у розмірі 100000,00грн (п. 3 додаткової угоди №1).

Додаткова угода підписана представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплена печатками.

На виконання умов договору б/н від 01.05.2024 про надання правничої допомоги адвокатом Сиротюком Романом Валерійовичем та ТОВ «Квант Енергія» складено, підписано та скріплено печатками сторін Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги б/н від 01.05.2024 від 10.09.2024.

Згідно Акту № 1 від 10.09.2024 адвокат надав, а клієнт прийняв послуги з професійної правничої допомоги щодо захисту прав і інтересів клієнта в Господарському суді Донецької області у справі №911/482/24 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Семенець Лідії Іванівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Енергія» про стягнення 400600,00 грн, з яких 44514,76 грн - пеня, 355485,24 грн - упущена вигода. Вартість наданих послуг становить фіксовану суму у розмірі 100000,00 грн, що є гонораром адвоката. Сторони погодили, що остаточна сплата передбаченої п.1.2 цього акту вартості послуг здійснюється клієнтом протягом 60 календарних днів з дня ухвалення рішення судом у справі №911/482/24.

Сиротюк Роман Валерійович є адвокатом, відомості про якого розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково, - керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

У п.п. 33 - 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 зробила висновок, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

При цьому, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачена (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Такий же висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При цьому згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст.ст. 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

При вирішенні питання про відшкодування відповідачеві понесених ним витрат на правничу допомогу, за рахунок іншої сторони (позивача), суд, встановивши обставини справи та оцінивши надані на їх підтвердження докази, погоджується із доводами позивача про неспівмірність суми фіксованого гонорару, яку заявлено представником відповідача, із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.

Суд вважає, що розмір заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу є необґрунтованим, явно завищеним та несумісним з виконаними адвокатами роботами (наданими послугами) та не відповідає критерію розумності.

На підставі викладеного, беручи до уваги право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає розумним, співрозмірним та адекватним розміром правничої допомоги, яка може бути покладена на позивача - 20000,00 грн.

Отже клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Енергія», м.Бахмут про стягнення судових витрат суд задовольняє частково.

Щодо твердження представника позивача про неотримання позивачем клопотання відповідача від 16.09.2024 з додатками суд зазначає наступне.

Клопотання б/н від 16.09.2024 представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Енергія» надійшло до суду через підсистему «Електронний суд». Оскільки позивач не має зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, представник відповідача в якості доказу направлення на адресу позивача клопотання від 16.09.2024 з додатками надав суду опис вкладення №0504052482427 до цінного листа від 16.09.2024, накладну Укрпошти №0504052482427 від 16.09.2024 та квитанцію Укрпошти від 16.09.2024.

Відповідно до інформації, яка наявна у розділі «Трекінг» офіційного веб-порталу Акціонерного товариства «Укрпошта», клопотання представника відповідача від 16.09.2024 з додатками отримано позивачем 20.09.2024.

Отже, позивачем завчасно отримано клопотання відповідача від 16.09.2024 з додатками, таким чином суд не приймає до уваги твердження позивача про неотримання клопотання відповідача від 16.09.2024 з додатками.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Енергія», м.Бахмут про стягнення судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Семенець Лідії Іванівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Енергія», м.Бахмут (84500, Донецька обл., м.Бахмут, вул. Садова, буд. 78А, ЄДРПОУ 37545287) 20000,00 грн витрат на правову допомогу.

В іншій частині клопотання відмовити.

Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 26.09.2024 оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено та підписано 30.09.2024.

Суддя Г.Є. Курило