Рішення

від 24.09.2024 по справі 908/1611/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/140/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024 Справа № 908/1611/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Красніковій С.І.

За участю представників учасників справи:

від позивача - Фальківський С.В., керівник, самопредставництво (у режимі відеоконференцзв`язку);

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - Гула А.А., самопредставництво, витяг ЄДР (у режимі відеоконференцзв`язку)

за позовом: Комунального підприємства "Комунсервіс" Липовецької міської ради (вул. Героїв Майдану, буд. 41, м. Липовець, Вінницька область, 22500)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівський завод сільгосптехніки" (вул. Привокзальна, буд. 4, м. Оріхів, Пологівський район, Запорізька область, 70501; фактична адреса місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 81; адреса електронної пошти: ozs.agro@ukr.net; засновник та керівник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, буд. 4, м. Липовець, Вінницька область, 22500)

про розірвання договору та стягнення 236 575,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

03.06.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява (вих. № б/н від 31.05.2024) Комунального підприємства "Комунсервіс" Липовецької міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівський завод сільгосптехніки" про:

1. Розірвання договору № 12549/04.2023 за кошти місцевого бюджету від 26.04.2023, укладеного між Комунальним підприємством "Комунсервіс" Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріхівський завод сільгосптехніки".

2. Стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 231000,00 грн., з яких: 198000,00 грн. - оплата за товар, 33000,00 грн. - штраф та 5575,35 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 21.06.2023 до 28.05.2024.

Між сторонами в справі укладено договір № 12549/04.2023 за кошти місцевого бюджету від 26.04.2023, згідно якого відповідач мав поставити причеп тракторний 2ПТС у кількості 1 шт. за ціною 198000,00 грн. з ПДВ. 02.05.2023 позивач перерахував на рахунок відповідача всю суму коштів у розмірі 198000,00 грн. за товар згідно наданої видаткової накладної № 000549 від 02.05.2023. Відповідач товар не поставив та не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну. Позивачем були надіслані відповідачу листи-вимоги щодо повернення коштів за непоставлений товар у сумі 198000,00 грн. та сплати штрафу в розмірі 33000,00 грн. згідно п. 3.6 договору. Вважає, що істотне порушення відповідачем умов договору поставки, неможливість позивачем отримати очікуване при укладенні договору, є підставою для розірвання договору. У відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму оплати в розмірі 198000,00 грн. відповідно до ч. 2 ст. 693, ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 21.06.2023 направлення вимоги про поставку товару.

У судовому засіданні 24.09.2024 у вступному слові представник позивача усно заявив, що ним була підписана видаткова накладна з метою проведення казначейською службою платежу за договором. Такий платіж не міг бути здійснений на підставі п.п. 2.4, 2.10 наказу Мінфіну № 309 від 02.03.2012, тобто без надання до казначейської служби підписаної видаткової накладної. При цьому, товар відповідачем поставлений не був.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відповідач відзив на позов не надав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, щодо позову або відзиву

02.09.2024 через систему "Електронний суд" надійшло пояснення щодо позову. Підтримано вимоги позивача. Оскільки відповідач не виконує своїх зобов`язань за договором № 12549/04.2023 та в добровільному порядку не повертає суму 198000,00 грн. сплачених коштів за товар, який не поставлений позивачу, та суму 33000,00 грн. штрафу, позивач був змушений звернутися до суду. Непоставка відповідачем товару в обумовлені договором строки, стала наслідком неотримання товару позивачем та неможливість його використання. Вважає, що істотне порушення стороною умов договору поставки, неможливість позивачем отримати очікуване при укладенні договору, є підставою для розірвання договору. Розпорядником коштів місцевого бюджету є Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області, яка надала КП "Комунсервіс" кошти з місцевого бюджету для закупівлі. Таким чином, у випадку визнання недійсним договору має наслідком за повернення сплачених коштів саме до місцевого бюджету, чим буде відновлене порушене право розпорядника коштів - Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області. Третя особа просила: 1. Розірвати договір № 12549/04.2023 від 26.04.2023, укладений між Комунальним підприємством "Комунсервіс" Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріхівський завод сільгосптехніки"; 2. Стягнути з відповідача на користь Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області грошові кошти в розмірі 231000,00 грн., з яких: 198000,00 грн. - оплата за товар, 33000,00 грн. - штраф та 5575,35 грн. - 3% річних.

У судовому засіданні 24.09.2024 у вступному слові представник третьої особи усно заявив, що позивачем була підписана видаткова накладна, копія якої знаходиться в матеріалах справи, з метою проведення казначейською службою платежу за договором. Однак, товар відповідачем поставлений не був. У Господарському суду Запорізької області розглядалися справи, та з ТОВ "Оріхівський завод сільгосптехніки" були стягнуті кошти попередньої оплати в зв`язку з не поставкою останнім товару. Вказане та наявність кримінального провадження свідчить про недобросовісність дій відповідача та підтверджує, що поставка товару за договором № 12549/04.2023 на користь позивача не відбулася.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

4. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1611/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 10.06.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.

12.06.2024 до суду від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява вих. № б/н від 12.06.2024 про усунення недоліків позовної заяви. Зокрема, зазначив про допущення арифметичної помилки в прохальній частині позовної заяви в частині визначення загальної суми, що просив стягнути; правильним слід вважати суму 236575,35 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.06.2024 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/1611/24 за правилами загального позовного провадження. На підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України позовну заяву залишено без руху.

20.06.2024 через систему "Електронний суд" від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 02.07.2024 на підставі ч. 12 ст. 176 ГПК України продовжено розгляд справи. У зв`язку зі спливом 16.08.2024 строку підготовчого провадження, перебування судді Ярешко О.В. у відпустці до 15.08.2024, згідно ч. 3 ст. 177 ГПК України, з власної ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 16.09.2024 включно. Призначено підготовче засідання на 20.08.2024.

Ухвала про відкриття провадження у цій справі, у зв`язку з відсутністю у відповідача електронного кабінету в системі "Електронний суд", була надіслана відповідачу на адресу, зазначену позивачем та згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданої на запит суду: вул. Привокзальна, буд. 4, м. Оріхів, Пологівський район, Запорізька область, 70501. Поштове відправлення з ухвалою суду було повернуто до суду без вручення, з відміткою на довідці АТ "Укрпошта": "адресат відсутній за вказаною адресою".

19.08.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про зміну предмету позову, згідно якої просив залучити до участі в розгляді справи Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області; прийняти зміни до предмета позову про стягнення з ТОВ "Оріхівський завод сільгосптехніки" на користь Липовецької міської ради грошових коштів у розмірі 231000,00 грн., з яких: 198000,00 грн. - оплата за товар, 33000,00 грн. штраф та 5575,35 грн. 3% річних.

Заява мотивована таким. Позивач у спірних відносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня. Розпорядником коштів місцевого бюджету є Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області, яка надала кошти з місцевого бюджету для закупівлі. Таким чином, у даному випадку визнання недійсним договору має наслідком повернення сплачених коштів саме до місцевого бюджету, чим буде відновлене порушене право розпорядника коштів: Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області. Комунальне підприємство є власністю Липовецької міської територіальної громади, управління якою здійснює Липовецька міська рада. Контроль за фінансово-господарською діяльністю КП "Комунсервіс" здійснюється органом управління - Липовецькою міською радою. Відтак, рішення по справі безпосередньо стосується Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, що є підставою для залучення цієї особи в якості третьої особи по справі на стороні позивача.

Ухвалою суду від 20.08.2024 заяву позивача (вих. № б/н від 16.08.2024) задоволено частково. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області. У задоволенні заяви позивача в частині зміни предмету позову суд відмовив у зв`язку з її процесуальною необґрунтованістю. Суд зауважив, що в даному випадку позивач не змінив матеріально-правової вимоги (розірвання договору та стягнення грошових коштів), а в прохальній частині позовної заяви змінив особу, на користь якої просив стягнути грошові кошти. Судом прийнято до розгляду змінену прохальну частину позовної заяви в редакції заяви, що надійшла до суду 19.08.2024. Підготовче засідання відкладено на 12.09.2024.

Ухвала про відкладення підготовчого засідання від 20.08.2024, у зв`язку з відсутністю у відповідача електронного кабінету в системі "Електронний суд", була надіслана відповідачу на адресу, зазначену позивачем та згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданої на запит суду: вул. Привокзальна, буд. 4, м. Оріхів, Пологівський район, Запорізька область, 70501.

Також, суд повідомив про розгляд справи представника відповідача телефонограмою від 21.08.2024. Представник відповідача в телефонній розмові повідомив, що фактичне місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівський завод сільгосптехніки" за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, Південне шосе, 81, та зазначив адресу електронної пошти: ozs.agro@ukr.net для надсилання процесуальних документів.

21.08.2024 судом надіслано на повідомлену електронну адресу ухвалу про відкриття провадження у справі, ухвалу про продовження строку підготовчого провадження та ухвалу про відкладення підготовчого засідання.

Згідно довідок про доставку електронного листа, ухвали суду доставлені до електронної скриньки відповідача 21.08.2024.

Ухвалою суду від 12.09.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 24.09.2024.

Ухвала суду від 20.08.2024, що надсилалася на адреси відповідача: м. Запоріжжя, Південне шосе, 81, та: Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Привокзальна, буд. 4, повернуті до суду без вручення з відмітками на довідках АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою».

У судовому засіданні 24.09.2024 в режимі відеоконференцзв`язку приймали участь представники позивача та третьої особи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надійшло.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом задоволено клопотання позивача, що надійшло до суду 12.09.2024, про долучення до матеріалів справи доказу: копії Витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. Доказ долучений до матеріалів справи та прийнятий судом до розгляду.

Представник третьої особи у судовому засіданні 24.09.2024 повідомив про надіслання 24.09.2024 через систему «Електронний суд» додаткових пояснень по суті спору.

Суд зауважив представнику, що станом на час розгляду справи по суті, таких пояснень до суду не надійшло, представник має право в усній формі викласти свої пояснення у вступному слові.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про судовий розгляд справи, суд визнав можливим розглянути справу на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України, за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 24.09.2024 судом справу розглянуто по суті, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

26.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріхівський завод сільгосптехніки" (постачальник за договором, відповідач) та Комунальним підприємством "Комунсервіс" Липовецької міської ради (покупець, позивач) укладений договір за кошти місцевого бюджету № 12549/04.2023, за умовами якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався своєчасно прийняти наступний товар за ДК 021:2015 34220000-5 «Причепи, напівпричепи та пересувні контейнери» та здійснити його оплату на умовах цього договору: найменування товару - причеп тракторний 2ПТС-4 зерн у кількості 1 шт., за ціною 165000,00 грн. без ПДВ; вартість: 165000,00 грн. без ПДВ, ПДВ 20%: 33000,00 грн., разом з ПДВ: 198000,00 грн. (п. 1.1 договору).

Право власності на товар та ризик випадкового знищення/пошкодження товару, згідно пункту 1.4 договору, переходить від постачальника товару до покупця в момент приймання-передачі товару, що засвідчується підписанням сторонами акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної.

Згідно пунктів 3.13.4 розділу 3 «Ціна товару та порядок здійснення розрахунків» договору, загальна вартість товару становить 198000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33000,00 грн. Оплата товару проводиться в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в реквізитах даного договору. Вартість послуг доставки входить до загальної вартості товару та здійснюється постачальником. Усі платежі, передбачені умовами цього договору, здійснюються в національній валюті України (гривні) в безготівковому порядку шляхом банківського переказу грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачальника, вказаний в реквізитах цього договору.

Пунктом 3.6 договору сторони визначили, що постачальник зобов`язується надати покупцеві податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством України, із застосуванням електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (якщо податкова накладна повинна бути надана постачальником покупцеві за чинним законодавством України). Податкова накладна оформлюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України. У разі, якщо постачальник невчасно надав податкову накладну (не склав в електронній формі та/або не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних), якщо податкова накладна повинна бути дана постачальником покупцеві за чинним законодавством України, то постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі, що еквівалентний сумі податку на додану вартість, що мала би бути відображена в податковій накладній, яка не складена або невчасно складена в електронній формі та/або не зареєстрована або невчасно зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У розділі 4 договору сторони визначили умови передачі, здачі та приймання товару.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 розділу 4 договору, постачальник поставляє товар за

адресою: 22500, Вінницька обл., м. Липовець, вул. Героїв Майдану, 41. Постачальник поставляє товар за адресою, вказаною в п. 4.1 даного договору, про що повідомляє представника покупця не пізніше ніж за 1 (один) робочий день до запланованої дати поставки.

У випадку виявлення будь-яких недоліків товару та/або тари (упаковки), невідповідності кількості поставленого товару, асортименту, комплектності товару, порушення цілісності пломб та інших недоліків, які свідчать про невідповідність товару вимогам, зазначеним у даному договорі, представники постачальника та покупця укладають дефектний акт, в якому вказуються відповідні недоліки, спосіб та строк їх усунення.

Пунктом 4.8 договору, визначено, якщо в момент перевірки товару не буде виявлено недоліків, передбачених п. 4.4 договору, сторони підписують видаткову накладну. Сторони погодили, що факт підписання акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної, представником покупця підтверджує передачу представнику покупця товару та відсутність претензій щодо якості товару з боку покупця.

Після підписання представниками сторін акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної, згідно пункту 4.9 договору, претензії по кількості, якості, асортименту поставленого товару постачальник не приймає та не розглядає, крім випадків виявлення прихованих дефектів.

За умовами п. 9.5 договору, договір/додаткову угоду до даного договору може бути достроково розірвано на вимогу покупця або постачальника у разі: 9.5.2. порушення постачальником строку поставки товару більше ніж на 5 робочих днів.

Покупець або продавець, відповідно п. 9.6, у разі прийняття рішення про розірвання договору, письмово повідомляє про це інших сторін не пізніше, ніж за 15 календарних днів до вступу в дію такого рішення.

За умовами п. 10.1, цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань по даному договору, в тому числі гарантійних зобов`язань.

Сторонами до договору підписано додаток № 1 «Специфікація № 1», в якій визначено найменування товару: причеп тракторний 2ПТС-4 зерн, кількість - 1 шт., ціна без ПДВ - 165000,00 грн.; вартість без ПДВ - 165000,00 грн., ПДВ 20% - 26666,67 грн., разом з ПДВ - 198000,00 грн.

В електронній системі публічних закупівель Prozorro опубліковано Звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель UA-2023-04-26-011605-а, де, зокрема вказана ціна договору: 198000,00 грн.; строк виконання договору: від 26.12.2023 до 31.12.2023; джерело фінансування закупівлі: місцевий бюджет 198000,00 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріхівський завод сільгосптехніки" (постачальник за договором, відповідач) та Комунальним підприємством "Комунсервіс" Липовецької міської ради (покупець, позивач) підписано видаткову накладну № 000549 від 02.05.2023 за договором № 12549/04.2023, згідно якої позивач отримав, а відповідач передав товар: причеп тракторний 2ПТС-4 зерн, кількість - 1 шт.,сума з ПДВ - 198000,00 грн.

Підписи представників сторін на цій видатковій накладній скріплені круглими печатками Товариства та Підприємства.

Згідно платіжної інструкції № 1617670 від 03.05.2023, позивач перерахував на банківський рахунок відповідача 198000,00 грн. з призначенням платежу: «Придбання причіпа тракторного зг.дг 12549/04.2023 та накл. № 00549 від 02.05.2023; в т.ч.ПДВ-33000,00». Згідно штампу УДКСУ у Липовецькому районі, вказана сума оплачена 04.05.2023.

10.07.2023 позивач надіслав на електронну пошту відповідача лист вих. № 120 від 10.07.2023, згідно якого у зв`язку з неотриманням товару (причіпу) станом на 21.06.2023 просив повернути суму 198000,00 грн. на вказані реквізити; просив сплатити на рахунок покупця штраф за не реєстрацію податкової накладної.

Аналогічного змісту лист вих. № 103/2 від 21.06.2023 був надісланий 23.06.2023 відповідачу на його електронну адресу та поштою.

Відповіді на листи в матеріалах справи відсутні.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію Витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження: 12023082320001177, в якому зазначено, що 13.10.2023 до чергової частини Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області, надійшов поштою матеріал за заявою директора КП "Комунсервіс" С. Фальківського про те, що продавцем ТОВ "Оріхівський завод сільгосптехніки" в узгоджені договором № 12549/04.2023 від 26.04.2023 терміни товар не був поставлений.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

Статтею 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів закріплено принцип pacta sunt servanda, відповідно до якого кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи з наведених приписів законодавства, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, із припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Укладеним між сторонами договором № 12549/04.2023 від 26.04.2023 не визначено строку оплати суми 198000,00 грн. Так само, не визначено строку поставки товару.

Оскільки сторонами визначено, що договір діє до 31.12.2023, то обов`язок з поставки товару мав бути виконаний відповідачем до закінчення строку дії цього договору.

Представник позивача стверджував, що товар за договором не поставлений.

Разом з тим, долучив до матеріалів справи копію підписаної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріхівський завод сільгосптехніки" (постачальник за договором, відповідач) та Комунальним підприємством "Комунсервіс" Липовецької міської ради (покупець, позивач) видаткової накладної № 000549 від 02.05.2023 за договором № 12549/04.2023, згідно якої позивач отримав, а відповідач передав товар: причеп тракторний 2ПТС-4 зерн, кількість - 1 шт.,сума з ПДВ - 198000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив підписання ним цієї видаткової накладної, пояснивши тим, що без цієї накладної не міг бути здійснений платіж у сумі 198000,00 грн.

Суд зазначає, що оскільки договором № 12549/04.2023 від 26.04.2023 не визначено строку оплати суми 198000,00 грн., зокрема не визначено обов`язку позивача здійснення попередньої оплати (до поставки товару), то сума договору 198000,00 грн. мала бути оплачена після прийняття позивачем товару (причіпу).

Відтак, судом відхиляються твердження позивача щодо того, що позивач мав (був змушений) підписати видаткову накладну без фактичної поставки товару для здійснення оплати за договором.

Посилання представників позивача та третьої особи на пункти 2.4, 2.10 наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України» судом до уваги не приймається, оскільки, підстав для оплати товару до передання у вказаних відносинах не встановлено та позивачем та третьою особою не зазначено.

Таким чином, позивач не мав підстав здійснювати оплату 03.05.2023 (дата платіжної інструкції № 1617670) та, відповідно, подавати до казначейського органу документи для оплати без фактичного передання та отримання ним товару.

Представник позивача в судовому засіданні 24.09.2024 стверджував, що проєкт договору № 12549/04.2023 готував відповідач, позивачем було доповнено лише словами «За кошти місцевого бюджету».

Як встановлено судом, в електронній системі публічних закупівель Prozorro опубліковано Звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель UA-2023-04-26-011605-а.

Згідно електронної системи публічних закупівель Prozorro, доступ до якої є відкритим, оголошення щодо проведення закупівлі причепу тракторного було опубліковано 11.04.2023. Згідно опублікованого обґрунтування, процедура відкритих торгів з особливостями не відбулась за відсутності достатньої кількості учасників. Процедура, що не відбулась: UA-2023-04-05-003239-a.

Як слідує з електронної системи публічних закупівель Prozorro, UA-2023-04-05-003239-a, позивачем, як замовником, був опублікований проєкт договору про закупівлію за кошти місцевого бюджету, в якому було визначено (пункт 2.3), що термін постачання товару складає 5 робочих днів з дня підписання договору. У пункті 3.2 цього проєкту визначено, що оплата за поставлений товар проводиться замовником у національній валюті України, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, після поставки товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару, видаткової накладної та отримання всіх супровідних документів.

Тобто, виходячи з пропозицією проведення торгів, позивач, як замовник та розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, мав на меті придбати товар (причіп тракторний), сплативши за нього суму по факту його (товару) отримання.

Надалі, Комунальне підприємство "Комунсервіс" Липовецької міської ради укладає договір за кошти місцевого бюджету № 12549/04.2023 щодо того ж предмету закупівлі, при цьому умовами договору не визначено ані строку оплати, ані строку поставки.

Позивачем здійснюється повна оплата за договором на користь постачальника, підписується видаткова накладна.

Відповідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд враховує, що у видатковій накладній № 000549 від 02.05.2023, що є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції, міститься зміст та обсяг цієї господарської операції, одиниця виміру господарської операції, особисті підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, які скріплені круглими печатками.

Представник позивача підтвердив підписання цієї видаткової накладної, не заявляв про підроблення цієї накладної, посилання на накладну відображено в призначенні платежу, та саме цей документ став підставою для перерахування коштів місцевого бюджету на користь відповідача.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Суд відзначає, що добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

З огляду на викладене вище очевидно, що дії позивача щодо оголошення проведення закупівель згідно з умовами опублікованого проєкту договору закупівлі, де оплата має бути здійснена після отримання товару (що є логічним, оскільки позивач є комунальним підприємством та фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету та згідно звичаїв ділового обороту закупівлі не здійснюються за 100% попередньою оплатою), а згодом здійснення оплати та підписання видаткової накладної без поставки товару, як стверджує позивач, суперечать його попередній поведінці, не є послідовними, і є недобросовісними.

Суд розцінює поведінку позивача такою, що спрямована на створення у суду помилкового уявлення про підставність позову та добросовісність позивача при укладенні договору та його виконанні.

Судове рішення не може будуватися на припущеннях.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, судом встановлено, що відповідачем було здійснено поставку, а позивачем - оплату за результатами цієї поставки товару за договором № 12549/04.2023 від 26.04.2023.

Таким чином, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 198000,00 грн. оплати за товар судом відмовляється в зв`язку з недоведеністю.

Враховуючи відсутність підстав для стягнення з відповідача 198000,00 грн., судом відмовляється в задоволенні позову в частині стягнення 5575,35 грн. 3% річних.

Посилання позивача та третьої особи на судові справи, що розглядалися в Господарському суду Запорізької області щодо стягнення з ТОВ "Оріхівський завод сільгосптехніки" попередньої оплати в зв`язку з не поставкою останнім товару, судом до уваги не приймаються, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також зазначає, що в справах, що розглядалися Господарським судом Запорізької області, за результатами яких ухвалені судові рішення, що розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не було встановлено підписання видаткових накладних, а отже й поставки товару (справи №№ 908/3021/23, 908/303/24, 908/876/24, 908/3643/23).

Щодо посилання на Витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12023082320001177), суд зазначає, що обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суд, є обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили.

Такого вироку суду не надано.

Відповідно ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов' язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 зазначила, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Суд зазначає, що в разі здійснення необґрунтованих, нерозумних та недобросовісних дії керівника комунального підприємства - позивача, комунальне підприємство, за наявності підстав, не позбавлено можливості звернутися до суду з позовом щодо стягнення заподіяних збитків з керівника.

Позивачем у підставу позову в частині розірвання договору № 12549/04.2023 від 26.04.2023 покладалося істотне порушення договору відповідачем, що полягає в не поставці останнім товару.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

За умовами п. 9.5 договору № 12549/04.2023, договір/додаткову угоду до даного договору може бути достроково розірвано на вимогу покупця або постачальника у разі порушення постачальником строку поставки товару більше ніж на 5 робочих днів.

Відповідно п. 9.6 договору, покупець або продавець, у разі прийняття рішення про розірвання договору, письмово повідомляє про це інших сторін не пізніше, ніж за 15 календарних днів до вступу в дію такого рішення.

У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з пропозицією розірвання договору.

Судом встановлено виконання сторонами договору № 12549/04.2023 та закінчення строку його дії 31.12.2023. Матеріали справи доказів щодо продовження сторонами строку дії договору не містять.

Фактично договір вважається припиненим/закінченим з припиненням зобов`язань, котрі входять до змісту договору. До юридичних фактів, котрі тягнуть припинення зобов`язання, відноситься, зокрема належне виконання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 зробила такий висновок: «задоволення вимоги про розірвання Інвестиційного договору, який вже є припиненим за домовленістю сторін, не тільки не поновить порушені права територіальної громади міста Києва, але є неможливим як таке. Як наслідок, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні вимоги про розірвання Інвестиційного договору».

Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/8413/21 виснувала щодо недоцільності розірвання договору, який є припиненим (нечинним) на час звернення до суду з відповідною вимогою.

Таким чином, судом відмовляється в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору № 12549/04.2023 від 26.04.2023, який вже є припиненим (строк дії якого вже закінчився).

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 33000,00 грн. штрафу, нарахованого на підставі п. 3.6 договору.

Пунктом 3.6 договору сторони визначили, що в разі, якщо постачальник невчасно надав податкову накладну (не склав в електронній формі та/або не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних), якщо податкова накладна повинна бути дана постачальником покупцеві за чинним законодавством України, то постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі, що еквівалентний сумі податку на додану вартість, що мала би бути відображена в податковій накладній, яка не складена або невчасно складена в електронній формі та/або не зареєстрована або невчасно зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз.2 п.201.10 ст. 201 ПК України).

Отже, встановлюючи відповідальність постачальника у виді штрафу у розмірі, що еквівалентний сумі податку на додану вартість, що мала би бути відображена в податковій накладній, сторони тим самим фактично передбачили компенсацію позивачеві негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання позивачем у зв`язку з цим податкового кредиту.

Зі змісту статей 3, 173 ГК України слідує, що зобов`язанням (господарським зобов`язанням) є обов`язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов`язанням виконавця є обов`язок виконати роботи (надати послуги), а зобов`язанням замовника - обов`язок оплатити вартість цих робіт (послуг).

Тобто, передбачена п. 3.6 договору відповідальність постачальника не пов`язана з виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання ним вимог податкового законодавства. При цьому, штрафні санкції, відповідно до статей 173, 230 ГК України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов`язань.

Суд зазначає, що виходячи з положень статей 173, 174 ГК України, не здійснення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкової накладної виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Водночас зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання такої умови договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.

Аналогічний висновок викладений у постановах у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 904/6023/19 (904/4903/22), від 07.02.2019 у справі № 913/272/18, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Частинами 1 і 2 ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Дана норма надає можливість застосування до сторони договору господарсько-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Відповідно ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З огляду на викладене, суд зазначає, що вимога КП "Комунсервіс" Липовецької міської ради про стягнення штрафу в розмірі 33000,00 грн., яка заявлена на підставі положень договору поставки (пункт 3.6), є безпідставною, відтак судом відмовляється в її задоволенні.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог судом відмовляється повністю.

7. Судові витрати

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі відмови в позові - на позивача.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 30 вересня 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко