Рішення

від 25.09.2024 по справі 910/4885/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2024Справа № 910/4885/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бучинській М.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА»

про стягнення 91 192,34 грн,

Представники сторін:

від позивача: не з`явились,

від відповідача: Михалевич М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» про стягнення 91 192,34 грн, з яких: 19 448,52 грн невиплачених дивідендів за 2018 рік, 10 152,13 грн інфляційних нарахувань та 3 109,10 грн 3% річних за період з 01.01.2019 по 30.04.2024 за невиплачені дивіденди за 2018 рік, 36 686,56 грн невиплаченої частини чистого прибутку за 2020 рік, 16 218,85 грн інфляційних нарахувань та 3577,18 грн 3% річних за невиплату частини чистого прибутку за 2020 рік (з урахуванням позовної заяви в новій редакції, поданої в порядку усунення недоліків).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства не виконав належним чином зобов`язання з виплати позивачу, як акціонеру Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

20.05.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшов лист на виконання вимог ухвали від 29.04.2024 із позовною заявою у новій редакції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4885/24, підготовче засідання призначено на 19.06.2024. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

11.06.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В підготовче засідання 19.06.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився. Втім, як вбачається із тексту позовної заяви, позивач просив здійснювати розгляд справи без його присутності.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 19.06.2024 не заперечував проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів, викладеного у позові.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 витребувано від Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» належним чином засвідчені копії річної фінансової звітності за 2020 рік, розрахунку частини чистого прибутку (доходу) за 2020 рік, дивідендів на державну частку (частку НАК «Нафтогаз України») за 2018 рік та рішення правління ПАТ «Укрнафта» від 20.05.2021 (протокол № 6/1 від 20.05.2021). Витребувати від Приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» (вул. Краківська, 15/17, літера А, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 24101605) виписку про стан рахунку у цінних паперах на ім`я ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 01.01.2021. Встановлено Публічному акціонерному товариству «УКРНАФТА» та Приватному акціонерному товариству «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» строк для подання до суду витребуваних доказів - до 15.07.2024 включно. Підготовче засідання у справі № 910/4885/24 відкладено на 31.07.2024.

24.06.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

В підготовче засідання 31.07.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився. Вимог ухвали суду від 19.06.2024 у встановлений строк Публічним акціонерним товариством «УКРНАФТА» та Приватним акціонерним товариством «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» не виконано.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, заслухавши пояснення представника відповідача щодо невиконання вимог ухвали від 19.06.2024, ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України, відкласти підготовче засідання на 04.09.2024 та встановити відповідачу строк для виконання вимог ухвали суду від 19.06.2024 - до 15.08.2024.

08.08.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов лист із витребуваними судом ухвалою від 19.06.2024 документами.

В підготовче засідання 04.09.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 25.09.2024.

В судове засідання 25.09.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився. Водночас, позивач у позовній заяві просив розглянути справу без його участі.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності вказаного учасника справи.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в позові відмовити.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 25.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА» (надалі - ПАТ «УКРНАФТА», відповідач) відповідно до пунктів 1.1., 1.3. Статуту ПАТ «УКРНАФТА», засноване відповідно до наказу Державного Комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 № 57 шляхом перетворення Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Укрнафта» у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 № 210/93. Рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип і назву товариства з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» на ПАТ «Укрнафта».

Відповідно до п. 3.1 Статуту ПАТ «УКРНАФТА» акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції, згідно з положеннями цього статуту та вимог чинного законодавства України.

Пунктом 3.2 Статуту ПАТ «УКРНАФТА» передбачено, що кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.

Згідно з п. 5.1 Статуту ПАТ «УКРНАФТА», статутний капітал Товариства становить 13 557 127,50 грн.

Статутний капітал поділено на 54 228 510 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок (п. 5.2 Статуту ПАТ «УКРНАФТА»).

Відповідно до п. 6.1. Статуту ПАТ «УКРНАФТА» акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства.

Пунктом 6.16 Статуту ПАТ «УКРНАФТА» встановлено, що документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів є виписка з рахунку в цінних паперах, яка видається депозитарною установою на вимогу власника цінних паперів або і інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунку в цінних паперах. Виписка з рахунку в цінних паперах не є цінним папером, а її передача від однієї особи до іншої не є вчиненням правочину щодо цінних паперів і не тягне за собою переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами.

Облік прав власності на акції товариства здійснюється відповідно до законодавства про депозитарну систему України (п. 6.17 Статуту ПАТ «УКРНАФТА»).

Дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватись пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способів та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу (п. 6.18 Статуту ПАТ «УКРНАФТА»).

За положеннями п. 6.19. Статуту ПАТ «УКРНАФТА» дивіденди сплачуються акціонерам за рахунок чистого прибутку товариства звітного року та/або нерозподіленого прибутку в розмірі, встановленому рішенням Загальних зборів. Виплата дивідендів акціонерам здійснюється у порядку, визначеному законом.

Пунктом 6.20 Статуту ПАТ «УКРНАФТА» передбачено, що для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок і строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради товариства, передбаченим першим реченням цього пункту, але не раніше ніж через 10 робочих днів після прийняття такого рішення наглядовою радою товариства.

Товариство в порядку, встановленому наглядовою радою, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок і строк їх виплати (п. 6.21 Статуту ПАТ «УКРНАФТА»).

Відповідно до Сертифікату акцій серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є акціонером ПАТ «УКРНАФТА» із кількістю акцій - 546 шт, номінальною вартістю 0,25 грн кожна.

18.05.2021 відбулись загальні збори акціонерів ПАТ «УКРНАФТА», рішення яких оформлені протоколом № 31.

Так, з питання № 17 порядку денного «Розподіл прибутку Товариства за підсумками 2018 року» прийнято рішення про затвердження такого розміру та порядку розподілу прибутку Товариства за 2018 рік:

на виконання ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» направити на виплату дивідендів за простими акціями частину чистого прибутку в сумі 1 931 619 526,20 грн, що складає 30% чистого прибутку Товариства за 2018 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком;

решту чистого прибутку Товариства за 2018 рік в сумі 4 506 581 473,80 грн, що складає 70% чистого прибутку, направити на покриття накопиченого збитку;

затвердити загальний розмір дивідендів за простими акціями Товариства за результатами 2018 року в сумі 1 931 619 526,20 грн;

нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію, затвердити у сумі 35,62 грн.

27.05.2021 відбулось засідання Наглядової ради ПАТ «УКРНАФТА», рішення якої оформлені протоколом № 9/21 від 27.05.2021, згідно з Додатком № 1 до якого визначено дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів особам, які мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «УКРНАФТА» у 2018 році.

Рішення про встановлення дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядку та строку їх виплати прийняте наглядовою радою Товариства 27.05.2021.

Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за підсумками 2018 року, - 11.06.2021.

Розмір нарахованих дивідендів (загальний розмір), що підлягають виплаті відповідно до рішення загальних зборів акціонерів Товариства від 18.05.2021 - 1 931 619 526,20 грн. Нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію, - 35,62 грн.

Строк виплати дивідендів за підсумками 2018 року:

- дата початку строку виплати дивідендів - 15.06.2021;

- дата закінчення строку виплати дивідендів - 17.11.2021.

Спосіб виплати дивідендів - виплата дивідендів здійснюється через депозитарну систему України.

Порядок виплати дивідендів:

- виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу відбувається пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема, щодо строків, способу та суми дивідендів) однакові для всіх власників акцій одного типу та класу;

- дивіденди виплачуються виключно грошовими коштами;

- виплата дивідендів здійснюється шляхом виплати всієї суми дивідендів у повному обсязі або кількома частками пропорційно всім особам, які мають право на отримання дивідендів, по мірі надходження коштів на рахунок ПАТ «УКРНАФТА» у межах встановленого строку виплати дивідендів;

- витрати, які виникають через необхідність перерахування дивідендів (сплата податків, зборів, тощо), проводяться за рахунок суми нарахованих дивідендів, призначених до виплати відповідній особі, яка має право на їх отримання;

- для отримання дивідендів кожний акціонер Товариства повинен звернутися до своєї депозитарної установи, де він має рахунок у цінних паперах за акціями Товариства станом на 11.06.2021, укласти з цією депозитарною установою договір про обслуговування рахунку в цінних паперах (у разі відсутності договору);

- відповідальність за укладення договорів з депозитарною установою, своєчасність, достовірність та повноту наданих депозитарній установі банківських реквізитів, за вчинення необхідних дій для отримання дивідендів, передбачених відповідним договором та/або внутрішніми документами депозитарної установи, тощо, покладається на акціонера;

- дивіденди, нараховані на акції AT «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код 20077720), виплатити в порядку, встановленому Законом України «Про управління об`єктами державної власності».

Також, як вказує позивач та підтверджує відповідач, на загальних зборах акціонерів ПАТ «УКРНАФТА» було прийнято рішення з питання № 13 порядку денного: «Розподіл прибутку і збитків Товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів Товариства», яким вирішено, що оскільки товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

Позивач вважає, що він, як акціонер ПАТ «УКРНАФТА», виходячи із кількості належних йому акцій, має право на виплату дивідендів за 2018 рік у розмірі 19 448,52 грн із розрахунку 546 акцій * 35,62 грн, а також частини чистого прибутку у розмірі 38 686,56 грн із розрахунку 546 * 70,8545 грн (мінімальний розмір, визначений абз. 2 ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем не виконано свого обов`язку зі сплати дивідендів за 2018 рік у розмірі 19 448,52 грн та частини чистого прибутку за 2020 рік у розмірі 38 686,56 грн, відповідні звернення позивача щодо виплати вказаних сум були залишені відповідачем без задоволення.

Відтак, позивач зазначає, що невиконання відповідачем свого обов`язку із виплати дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік у визначених рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «УКРНАФТА» від 18.05.2021 розмірі та статтею 30 Закону України «Про акціонерні товариства» строк, а також чистого прибутку за 2020 рік в порядку абзацу 2 ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», є порушенням його прав, як акціонера ПАТ «УКРНАФТА», на отримання прибутку, що стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем строку виплати дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в загальному розмірі 26 370,98 грн та 3% річних в загальному розмірі 6 686,28 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечував проти заявлених позовних вимог, стверджуючи, що виплата дивідендів акціонерам ПАТ «УКРНАФТА» здійснюється через депозитарну систему України. Так, відповідач зазначає, що невиплата дивідендів відбулась не з його вини, а у зв`язку з тим, що ПАТ «Національний депозитарій України» неправомірно 23.12.2021, 29.12.2021 та 11.02.2022 відхилило розпорядження Товариства про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами від 22.12.2021 та 11.02.2022. Саме такі протиправні дії ПАТ «Національний депозитарій України», на думку відповідача, обумовили обставини, за яких останній з об`єктивних причин не зміг забезпечити виплату дивідендів за 2018 рік своїм акціонерам, в тому числі, позивачу.

Щодо вимог про стягнення суми частини чистого прибутку за 2020 рік відповідач зазначає, що посилання позивача на вимоги ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», як підстави для виплати частини чистого прибутку від діяльності товариства, не є такими, що ґрунтуються на нормах Конституції України, оскільки норми статті 21 вищенаведеного Закону не тільки не відповідають положенням Закону України «Про акціонерні товариства», як спеціального нормативного акта, а й суперечать та не узгоджуються з положеннями Цивільного кодексу України, який є основою для побудови даних правовідносин.

Відповідач зазначає, що акціонери можуть отримувати матеріальні блага від діяльності товариства лише у формі дивідендів, що прямо передбачено положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про акціонерні товариства», а жодних інших виплат за результатами розподілу чистого прибутку товариства не передбачається. При цьому, лише за наслідками розподілу прибутку ПАТ «УКРНАФТА» та сплати першочергових платежів, якими, зокрема, є податкові зобов`язання, товариство має право прийняти рішення про розподіл чистого прибутку (проте такого рішення не було прийнято) із зазначенням конкретної грошової суми, яка буде спрямована на виплату акціонерам. Проте, зі змісту рішення загальних зборів ПАТ «УКРНАФТА» від 18.05.2021 не вбачається волевиявлення товариства на розподіл саме чистого прибутку та спрямування частини чистого прибутку для виплати акціонерам або ж для виплати та розподілу дивідендів між акціонерами. Крім того, відповідач вказує, що право акціонерів на розподіл прибутку не є тотожним праву на отримання дивідендів та тим більше не свідчить та не може свідчити про право акціонерів на отримання частини чистого прибутку безпосередньо.

Водночас, відповідач стверджує, що позивачем не доведено підстав для задоволення позовних вимог, оскільки документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунку в цінних паперах.

Також відповідач вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за порушення строків виплати дивідендів та частини чистого прибутку, зазначаючи про неправильність визначення позивачем періодів таких нарахувань.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Щодо позовних вимог про стягнення дивідендів за 2018 рік у розмірі 19 448,52 грн.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» (тут і надалі - в редакції, чинній станом на дату прийняття загальними зборами акціонерів рішення про виплату дивідендів) визначено, що корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 152 ЦК України акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до абзаців 1 і 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 116 ЦК України передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Згідно з ч. 1, абзацом 1 ч. 2, абзацом 1 ч. 3 та абзацами 1-3 ч. 4 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради, передбаченим першим реченням цієї частини, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня прийняття такого рішення наглядовою радою. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, складається протягом одного місяця після закінчення звітного року.

Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів, складається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

Товариство в порядку, встановленому наглядовою радою товариства, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів з дня прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями акціонерне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів за простими акціями оператора організованого ринку капіталу (операторів організованих ринків капіталу), на якому (яких) акції такого товариства допущені до торгів.

Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» у разі прийняття загальними зборами рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абзацом першим цієї частини, виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами.

Абзацом 1 ч. 5 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що публічне акціонерне товариство, щодо акцій якого здійснено публічну пропозицію та/або акції якого допущені до торгів на фондовій біржі, а також банк у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, здійснює виплату дивідендів через депозитарну систему України.

Як вбачається зі змісту рішення загальних зборів акціонерів Товариства, які містяться у протоколі від 18.05.2021, відповідач взяв на себе грошове зобов`язання здійснити виплату позивачу дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства у 2018 році у визначених наглядовою радою Товариства порядку та строки, тобто щодо виплати дивідендів за 2018 рік - до 17.11.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що рішення про виплату дивідендів за 2018 рік було прийнято правомочними загальними зборами ПАТ «УКРНАФТА», на яких були присутні акціонери товариства, які володіли в сукупності 53 586 839 акціями (голосами), що складало 100% від загальної кількості голосів. Безпосередньо за прийняття вказаного рішення проголосувало 51 596 096 голосів - 99,993099% голосів акціонерів, які брали участь у голосуванні, отже, рішення про розподіл прибутку Товариства за 2018 рік та затвердження розміру дивідендів за простими акціями відповідача за 2018 рік було прийнято загальними зборами Товариства і є підставою виникнення зобов`язання у відповідача щодо виплати дивідендів за 2018 рік.

Таким чином, враховуючи зазначені приписи законодавства, позивачу до виплати підлягали дивіденди за належні йому 546 шт. акцій за 2018 рік.

Водночас, суд зазначає, що з прийняттям товариством рішення про виплату дивідендів та встановленням у такому рішенні строків проведення розрахунків з учасником (акціонером) у товариства виникає обов`язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов у встановлений у рішенні загальних зборів строк. Акціонер не зобов`язаний звертатись до товариства із заявою про виплату дивідендів, оскільки положеннями чинного законодавства такого обов`язку не встановлено. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 910/15324/19 та від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17.

Таким чином, позивач, з огляду на належну йому кількість акцій, має право на виплату дивідендів за 2018 рік в розмірі 19 448,52 грн, які мали бути виплачені відповідачем у строк до 17.11.2021.

Разом з тим, згідно зі ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб (далі - податок) є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов`язання; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

За приписами ст. 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування для цього податку для резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до ст. 168.1.1 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподаткований дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього кодексу.

Згідно зі ст. 168.1.2 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом.

Підпунктом 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу України встановлено ставку податку у розмірі 5% для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Крім того, відповідно до п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу (підпункт 1.1).

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (підпункт 1.2).

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (підпункт 1.3).

Оскільки обов`язок утримати та перерахувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військового збору під час виплати акціонеру оподатковуваного доходу, отримуваного як дивіденди за 2018 рік, покладено Податковим кодексом України на відповідача, як податкового агента за ненарахування, неутримання та/або несплату (не перерахування) якого під час виплати оподатковуваного доходу передбачено застосування податковим органам штрафів визначених статтями 126, 127 Податкового кодексу України, а також нарахування пені за вчинені порушення за кожен календарний день прострочення згідно з правилами установленими статтею 129 Податкового кодексу України, то суд враховуючи викладене зазначає про необхідність утримання установлених законодавством податків, якими згідно з Податковим кодексом України є податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства, судом встановлено, що розмір дивідендів за 2018 рік, за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, який підлягає виплаті позивачу становить 18 184,38 грн (972,42 грн - податок на доходи фізичних осіб (5% від оподаткованого доходу) та 291,72 грн - військовий збір (1,5% від об`єкта оподаткування).

Проте матеріали справи не містять жодних доказів виплати відповідачем дивідендів, нарахованих позивачу за 2018 рік, у сумі 18 184,38 грн.

Твердження відповідача щодо відсутності його вини у невиплаті дивідендів судом відхиляються, враховуючи те, що відповідно до частин 1, 2 ст. 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 10 152,13 грн та 3 109,10 грн за невиплату дивідендів за період прострочення з 01.01.2019 по 30.04.2024, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зроблено висновок, що стягнення інфляційних і річних процентів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Отже, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та трьох процентів річних.

Перевіривши наданий позивачами розрахунок вищенаведених нарахувань, суд встановив, що позивачем невірно визначено початок періоду прострочення відповідача, без урахування визначеної у додатку № 1 до протоколу № 9/21 засідання Наглядової ради ПАТ «УКРНАФТА» від 27.05.2021 дати закінчення строку виплати дивідендів, а саме: 17.11.2021. Таким чином, обов`язок відповідача щодо виплати коштів слід вважати простроченим саме з 18.11.2021.

Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за невиплату відповідачем дивідендів, не виходячи за межі визначеного періоду прострочення, однак враховуючи, що таке прострочення настає з 18.11.2021, а також беручи до уваги необхідність вирахування із суми дивідендів податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 1 337,18 грн та інфляційні втрати в розмірі 6 495,64 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача частини чистого прибутку за 2020 рік у розмірі 36 686,56 грн, слід зазначити таке.

Відповідно до абзацу 2 ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.

Отже, вказаним законом передбачено, що господарські товариства, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку.

Таким чином, право вимагати сплати частини чистого прибутку мають акціонери (учасники) господарського товариства, які обліковуються в реєстрі акціонерів (учасників), станом на кінець робочого дня 1 липня.

Як зазначалось вище, 18.05.2021 загальними зборами акціонерів ПАТ «УКРНАФТА», зокрема, було прийнято рішення щодо розподілу прибутку Товариства в порядку, встановленому ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

Пунктом 12 ч. 2 ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Таким чином, загальними зборами ПАТ «УКРНАФТА» прийнято рішення про розподілення прибутку відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», що відповідачем не заперечується.

Як вбачається із витягу з протоколу № 6/1 Правління «УКРНАФТА» від 20.05.2021, відповідачем на виконання рішення Загальних зборів акціонерів «УКРНАФТА» від 18.05.2021 вирішено сплатити до державного бюджету частину чистого прибутку за 2020 рік в розмірі, визначеному пропорційно розміру пакета акцій Акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" в статутному капіталі ПАТ "Укрнафта" від прибутку за 2020 рік (у розмірі 90%).

Відповідно до розрахунку частини чистого приубтку (доходу), дивідендів на державну частку за 2020 рік, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 4, розмір чистого прибутку (доходу) за 2020 рік, що підлягає сплаті до державного бюджету визначено в сумі 1 921 167 072,00 грн.

Отже, частка чистого прибутку за 2020 рік, належна до виплати за одну акцію, складає 70,8545 грн. з розрахунку (1 921 167 072,00 грн./27 114 256 акцій, що належить НАК "Нафтогаз України" в статутному капіталі ПАТ "Укрнафта").

З огляду на наведене позивач, як акціонер ПАТ "Укрнафта", має право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних йому акцій, а саме 36 686,56 грн.

Доказів виплати позивачу частини чистого прибутку до 01.07.2021 матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на те, що питання виплати акціонерам частини чистого прибутку не передбачено законодавством, не може бути підставою для невиконання вимог Закону та порушення прав позивача, оскільки, відповідно до ч. 11 ст. 11 ГПК України забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Більше того, порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку встановлений рішенням загальних зборів від 18.05.2021, оформленим протоколом №31 та ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

Таким чином, порушені корпоративні права позивача підлягають захисту в порядку статті 14 Європейської Конвенції з прав людини, яка була ратифікована Україною 17.07.1997.

Разом із тим, чистий прибуток - це частина балансового прибутку підприємства, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів, відрахувань і інших обов`язкових платежів до бюджету. Чистий прибуток може бути розподілений між власниками звичайних акцій як дивіденди або залишитися у розпорядженні фірмою як додаток до нерозподіленого прибутку. Якщо чистий прибуток залишається у розпорядженні фірмою, він використовується для збільшення оборотних коштів підприємства, формування фондів і резервів, і реінвестицій у виробництво.

При цьому, аналогічно виплаті дивідендів, суд зазначає, що на відповідача нормами податкового законодавства покладено обов`язок утримати та перерахувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військового збору під час виплати акціонеру оподатковуваного доходу, отримуваного як частини чистого прибутку за 2020 рік. Відтак, суд зазначає про необхідність утримання установлених законодавством податків, якими згідно з Податковим кодексом України є податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що розмір частини чистого прибутку за 2020 рік, за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, який підлягає виплаті позивачу становить 36 171,94 грн (1934,32 грн - податок на доходи фізичних осіб (5% від оподаткованого доходу) та 580,30 грн - військовий збір (1,5% від об`єкта оподаткування).

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 16 218,85 грн та 3% річних у розмірі 3 577,18 грн за невиплату частини чистого прибутку за період прострочення з 01.01.2021 по 30.04.2024, суд зазначає, що позивачем неправильно було визначено початок періоду такого прострочення, оскільки із урахуванням положень ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» обов`язок відповідача щодо виплати коштів можна вважати простроченим саме з 02.07.2021. Крім того, позивач здійснив розрахунок вказаних нарахувань на суму коштів без вирахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

З урахуванням викладеного, за перерахунком суду з відповідача підлягають стягненню за невиплату частини чистого прибутку за 2020 рік інфляційні втрати у розмірі 14 307,63 грн та 3% річних у розмірі 3 073,14 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене вище, положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 18 184,38 грн заборгованості із виплати дивідендів за 2018 рік, 36 171,94 грн заборгованості із виплати частини чистого прибутку за 2020 рік, 4410,32 грн 3% річних (3 073,14 грн + 1 337,18 грн) та 20 803,27 грн інфляційних втрат (14 307,63 грн + 6 495,64 грн).

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача та підлягають стягненню у розмірі пропорційному задоволеним позовним вимогам в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у порядку п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Водночас, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн позивачем до позовної заяви долучено: договір-довіреність № 29 про надання правничої допомоги та представлення інтересів від 15.04.2024, акт-розрахунок переліку послуг правничої допомоги, який є Додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги від 15.04.2024 № 29, а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 952 від 11.09.2012 та ордер серії АТ № 1051551 від 15.04.2024.

Так, суд встановив, що 15.04.2024 позивач уклав із адвокатом Андрійовичем Я.Ф. договір-довіреність № 29, відповідно до якого адвокат зобов`язався надавати ОСОБА_1 правничу допомогу, зокрема, у господарських судах всіх інстанцій.

В п. 3 вказаного договору визначено, що кінцева оплата за надані послуги здійснюється у фіксованому розмірі в сумі 4000,00 грн або за погодинною оплатою з розрахунку 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі адвоката у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні, підготовку заяв, запитів тощо - згідно Акта-розрахунку виконаних робіт протягом 10 днів після його отримання.

Відповідно до Акта-розрахунку переліку послуг правничої допомоги встановлено, що адвокат Андрійович Я.Ф. на підставі договору-доручення № 29 від 15.04.2024 надав ОСОБА_1 правничу допомогу на загальну суму 11 732,60 грн, втім, сторонами визначено, що фактично підлягає до сплати згідно з вказаним договором сума правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Отже, у даному випадку гонорар адвоката за надання правової допомоги погоджений сторонами у фіксованому розмірі, тобто не змінюється в залежності від обсягу наданих адвокатом послуг та витраченого ним часу на їх виконання.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В той же час, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, за змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідачем під час розгляду даної справи не було заявлено жодних клопотань про зменшення витрат позивача на правничу допомогу, як і не наведено обґрунтованих заперечень щодо заявленої суми таких витрат.

Оцінивши у порядку ст. 86 ГПК України надані позивачем докази витрат на послуги адвоката, фактичний обсяг наданих адвокатом послуг позивачу у суді та витрачений ним час, обґрунтованість поданих адвокатом процесуальних документів, зважаючи на ступінь складності справи, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі, пропорційному задоволеним позовних вимогам, тобто, в сумі 3490,00 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236- 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» (провулок Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 00135393) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 18 184,38 грн заборгованості з виплати дивідендів за 2018 рік, 36 171,94 грн заборгованості з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік, 4 410,32 грн 3% річних, 20 803,27 грн інфляційних втрат та 3 490,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» (провулок Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 00135393) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 641,93 грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 30.09.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко