Рішення

від 18.09.2024 по справі 910/1049/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2024Справа № 910/1049/24Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «Камет»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Грід»

про стягнення 287050,41 грн та зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: Радзивіл С.Г., Пересенчук Л.В.;

від відповідача: Калетнік М.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Камет» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Грід», в якій позивач просить суд:

1) визнати генератор дизельний GJW350X, поставлений за Договором №101122 від 10.11.2022 року, товаром неналежної якості, який не може експлуатуватись позивачем відповідно до умов Договору №101122 від 10.11.2022 р. та показників, гарантованих виробником;

2) стягнути із відповідача грошові кошти: 270417,40 грн штрафу за поставку товару неналежної якості по Договору №101122 від 10.11.2022 р.; 16633,01 грн відшкодування витрат на проведення технічної експертизи товару неналежної якості;

3) зобов`язати відповідача замінити неякісний товар, поставлений по Договору №101122 від 10.11.2022 р., на аналогічний товар належної якості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку за Договором на поставку та сервісне обслуговування товару №101122 від 10.11.2022 з поставки товару належної якості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Камет» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 05.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 відкрито провадження у справі №910/1049/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

14.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

28.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що позивачем були порушені правила експлуатації генератора. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем неправильно було розраховано необхідну потужність генератора, а саме не було враховано орієнтовно 50 кВт для медичного центру, які впливають на навантаження генератора, з огляду на що було зафіксовано неодноразове перевантаження генератора, що слугує передчасним зносом деталей та механізмів дизель-генераторної установки, включаючи вихід з ладу двигуна внутрішнього згорання. Також, відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

06.03.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

08.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

13.03.2024 позивачем подані додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

14.03.2024 відповідачем подані заперечення на додаткові пояснення позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.04.2024.

У підготовчому засіданні 24.04.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 15.05.2024.

13.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 15.05.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.06.2024.

У судовому засіданні 05.06.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 03.07.2024.

У судовому засіданні 03.07.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 28.08.2024.

У судовому засіданні 28.08.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 18.09.2024.

17.09.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.09.2024 представники позивача надали усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.09.2024 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 18.09.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Грід» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Камет» (покупець) укладено Договір на поставку та сервісне обслуговування товару №101122, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначеними цим договором, поставити та передати у власність покупця товар, що є предметом поставки, а покупець - прийняти та оплатити його.

У розділі 1 Договору на поставку та сервісне обслуговування товару №101122 від 10.11.2022 визначено, що сервісне обслуговування - це послуги з монтажу, пусконалагодження, планово-профілактичного технічного обслуговування товару відповідно до напрацьованих мотогодин, заміни запасних частин (комплектуючих) товару, позапланового технічного обслуговування товару, виконання ремонту товару, тощо. До сервісного обслуговування не відноситься щоденне технічне обслуговування товару та перевірка його технічного стану, чистка, миття товару, його окремих частин, вузлів та агрегатів; гарантійний випадок - вихід з ладу товару, не пов`язаний з порушенням покупцем правил зберігання, монтажу, введення в експлуатацію чи експлуатації товару в період гарантійного строку та/або виявлення виробничих дефектів товару протягом гарантійного строку; гарантія - зобов`язання виробника перед покупцем в період гарантійного строку здійснити безкоштовне відновлення справності товару та усунути виявлені виробничі дефекти товару.

Відповідно до п. 2.6 Договору на поставку та сервісне обслуговування товару №101122 від 10.11.2022 якість товару, що є предметом поставки за цим договором, повинна забезпечити його безперебійну роботу за цільовим призначенням згідно з заявлених характеристик виробника.

У п. 4.4 Договору на поставку та сервісне обслуговування товару №101122 від 10.11.2022 сторони погодили, що строк приймання товару, що є предметом поставки за цим договором, за якістю та комплектністю не може перевищувати 5 календарних днів з дати поставки.

Товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем за якістю - згідно з сертифікатом якості виробника або іншим документом, що підтверджує якість товару (п. 4.5.2 Договору на поставку та сервісне обслуговування товару №101122 від 10.11.2022).

Відповідно до п. 4.6 Договору на поставку та сервісне обслуговування товару №101122 від 10.11.2022 у разі відсутності зауважень покупця щодо кількості, якості та комплектності товару впродовж вказаного у п. 4.4 договору строку, товар вважається таким, що відповідає умовам даного договору та підписаних специфікацій за кількістю, якістю та комплектністю.

Відповідно до п. 5.15 Договору на поставку та сервісне обслуговування товару №101122 від 10.11.2022 постачальник протягом 30 календарних днів з моменту отримання примірника акту фіксації дефектів та недоліків товару, виявлених протягом гарантійного строку, або висновку незалежної організації (фахівця), яким визнано факт настання гарантійного випадку, організовує вжиття виробником усунення виявлених дефектів та/або відновлення справності товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2023 на виконання умов Договору на поставку та сервісне обслуговування товару №101122 від 10.11.2022 відповідач поставив позивачу, а позивач прийняв генератор дизельний GJW350X252kW у кількості 1 шт. вартістю 1352087,00 грн.

Позивач у позовній заяві пояснив, що у процесі пуско-налагоджувальних робіт по підключенню генератора у штатний режим роботи після напрацювання 11,6 мото-годин, 27.01.2023 було виявлено падіння тиску в системі змащування дизельного двигуна до позначки 1,6 bar замість 5,3-7,5 bar, як передбачено технічним паспортом генератора та протоколом заводського випробування, про що електронною поштою було повідомлено відповідача листом від 27.01.2023.

З матеріалів справи вбачається, що 04-05.02.2023 представники позивача, відповідача та виробника оглянули генератор і прийняли рішення промити систему змащування двигуна та замінити масло.

06.02.2023 вказані роботи були виконані представником відповідача і при запуску генератора у робочий режим тиск в системі змащування двигуна становив 2.2 - 2.5 bar при нормі 3.7 - 5.3 bar. Генератор був зупинений.

09.02.2023 при роботі генератора під штатним навантаженням було виявлено витікання палива, що стало наслідком розриву трубопроводу високого тиску паливної системи і відповідно до п. 5.7.1. договору позивач зупинив генератор у аварійному режимі, після чого генератор не працював у роботі штатного навантаження.

Представник відповідача усунув розрив трубопроводу.

У період із 10.02.2023 до 23.02.2023 позивач надіслав відповідачу електронні повідомлення: - 10.02.2023 про те, що представником відповідача генератор запущено в роботу, де він пропрацював 23.3 мото-години, а тиск у системі змащування двигуна становив 1.9-2.1 bar при нормі 3.7-5.3 bar. При обстеженні генератора представником ТОВ «ЕНЕРДЖИ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34807380), котрого відповідач представив як офіційного представника виробника, було виявлено підвищене виділення газів із системи вентиляції картера двигуна, що є серйозним відхиленням у роботі двигуна. Відповіді на лист позивач не отримав; - 14.02.2023 відповідачу був надісланий лист про невідповідність моделі поставленого генератора технічній документації і заявлено вимогу надати правильну технічну документацію, яка б відповідала моделі поставленого генератора. Відповіді позивач не отримав; - 14.02.2023 відповідачу був надісланий лист про надання пояснень заміни заводської таблички виробника, у зв`язку з чим модель генератора не відповідає виробу, який є предметом Договору поставки №101122 від 10.11.2022 р. Відповіді позивач не отримав.

Як вказує позивач у позовній заяві, у період із 10.02.2023 по 23.02.2023 між позивачем та відповідачем відбулись ділові зустрічі, на яких велись перемови про пошук ліцензованої компанії для проведення технічної експертизи генератора, визначення поломок та проведення ремонту, щоб генератор міг використовуватись, як резервне джерело живлення бізнес-центру за для чого він і купувався.

З матеріалів справи вбачається, що 23.02.2023 позивач залучив для повторного огляду генератора ТОВ «ЄС ЕНЕРДЖИ СЕРВІС», яке згідно наданих документів є ексклюзивним сервісним та бізнес-партнером в Україні та уповноваженим на постачання запасних частин та проведення технічного обслуговування, ремонту, організації гарантійного та післягарантійного обслуговування машин GUCBIR.

Згідно з Актом діагностики та ремонту від 23.02.2023, складеним ТОВ «ЄС ЕНЕРДЖИ СЕРВІС», генератор GUCBIR моделі GJW350X252kW має: напрацювання 29,3 год, 37 запусків, тиск у системі змащування дизельного двигуна становить 4,8 bar при температурі роботи двигуна +39 град по Цельсію без навантаження; панель керування сигналізує про критичне зниження тиску в системі; згідно даних заводу-виробника тиск має бути 7,5 при навантаженні 75%.

У п. 5.12 Договору на поставку та сервісне обслуговування товару №101122 від 10.11.2022 сторонами погоджено, що за результатами спільного огляду товару може бути прийняте одне з таких рішень: - визнати факт настання гарантійного випадку із складанням акту фіксації дефектів та недоліків товару, виявлених протягом гарантійного строку; - визнати факт втрати гарантії на товар із складанням акту про дострокову втрату гарантії на товар.

Позивач у позовній заяві пояснив, що беручи до уваги той факт, що за вищевикладених обставин та всупереч п.5.12 договору відповідач уникав співпраці з позивачем, то позивач не отримав ні Акт фіксації дефектів та недоліків товару, виявлених протягом гарантійного строку (п. 5.12.1 договору), ні Акт про дострокову втрату гарантії на товар (п. 5.12.2 договору), тобто вказані документи складені не були з вини відповідача.

Із-за недбалого виконання договірних обов`язків відповідачем та ігнорування звичаїв ділового обороту і співпраці сторін у договірних зобов`язаннях позивач кваліфікував ситуацію як наявність розбіжностей між сторонами щодо причин виходу з ладу товару і добросовісно керуючись правом, визначеним п. 5.13 Договору, позивач залучив для вирішення наявного спору сторонню незалежну експертну організацію.

Експертне дослідження було проведене Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз (ОНДІСЕ).

Згідно із Висновком експертів №23-3150 від 28 липня 2023 року двигун генератора дизельного GUCBIR GJW350X252kW, переданий ПрАТ «КМЕТ» постачальником (ТОВ «СМАРТ ГРІД») за Договором №101122 від 10 листопада 2022 р., має технічні несправності, котрі проявляються у вигляді зниження тиску мастила в 2,78 рази у порівнянні з паспортним значенням. Подальша експлуатація двигуна досліджуваного дизельного генератора до усунення несправностей, котрі викликають зниження тиску мастила неможлива, оскільки може викликати руйнування його деталей. Встановлення конкретного переліку несправних (пошкоджених) деталей, котрі викликали зниження тиску мастила в двигуні, причину та характер пошкодження цих деталей, неможливе без повного або часткового розбирання двигуна, демонтажу та детальної дефекації його деталей. За відсутності конкретного переліку пошкоджених деталей, визначити обсяг та вартість відновлювальних робіт не представляється можливим.

29.08.2023 на підставі Висновку експертів №23-3150 від 28.07.2023 позивач надіслав відповідачу претензію № 5 про повернення коштів за товар неналежної якості.

18.09.2023 відповідач надіслав відповідь на претензію №5, якою відмовився виконати вимогу про повернення коштів за неякісний товар.

Як пояснив позивач у позовній заяві, оскільки 29.08.2023 між позивачем та відповідачем відбулась зустріч, на якій відповідач заявив, що не має можливості повернути кошти, але відремонтує генератор, то 06.09.2023 позивач надіслав відповідачу повідомлення №48, до якого додав проект Додаткової угоди про передачу генератора у гарантійний ремонт. Однак, відповідач відповіддю №1808-2Р від 18.09.2023 відхилив пропозицію позивача про передачу-приймання генератора у гарантійний ремонт.

20.09.2023 позивач надіслав відповідачу повідомлення №50, яким запропонував провести спільний огляд генератора та передати його у гарантійний ремонт.

22.09.2023 позивач та відповідач підписали Акт №2 передачі приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання для обстеження та сервісного обслуговування, згідно якого дизельний генератор GJW350X252kW відповідач прийняв генератор на відповідальне зберігання для обстеження та сервісного обслуговування та гарантійного ремонту на офіційному сервісі заводу-виробника у ТОВ «ЄС ЕНЕРДЖИ СЕРВІС».

28.09.2023 позивач надіслав відповідачу заяву №54, якою вимагав надати копію Акту фіксації дефектів та недоліків дизельного генератора, переданого у ремонт.

03.10.2023 позивач надіслав відповідачу заяву №56, якою просив надати копію Акту фіксації дефектів та недоліків генератора, переданого у гарантійний ремонт, а також повідомити про можливість надати позивачу резервний генератор у зв`язку із перебуванням основного у ремонті.

У зв`язку із відсутністю відповідей відповідача на заяви позивача №54 від 28.09.2023 та №56 від 03.10.2023, позивач надіслав відповідачу заяву №58 від 09.10.2023, якою просив надати інформацію про стан ремонту генератора, як передбачено Актом передачі майна на відповідальне зберігання та ремонт.

10.10.2023 позивач отримав відповідь відповідача №1010-1Р на заяви позивача №54 та №56, згідно якої сервісна компанія проводить поглиблене обстеження генератора із залученням спеціалістів заводу-виробника, вже досягнуто проміжних успіхів у ремонті і вказана орієнтовна дата повної готовності генератора 15-20 жовтня 2023 року.

11.10.2023 позивач надіслав сервісній компанії ТОВ «ЄС ЕНЕРДЖИ СЕРВІС» заяву №52, у якій просив офіційно повідомити позивача про стан ремонту генератора та надати копію Акту фіксації дефектів та недоліків генератора, отриманого у ремонт.

11.10.2023 позивач надіслав відповідачу заяву №59, у якій просив надати копію Акту фіксації дефектів та недоліків генератора, переданого в ремонт.

20.10.2023 за №2010-1Р відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку із сезонним труднощами поставок товарів Туреччина-Україна та затримками на митно-пропускних пунктах, сервісна компанія ТОВ «ЄС ЕНЕРДЖИ СЕРВІС» не може вчасно відремонтувати генератор, але відповідач, сервісна компанія та виробник будуть докладати максимум зусиль для форсування даного процесу та закінчити роботи у найближчий тиждень, тобто - згідно обіцянок відповідача, до 27.10.2023 року генератор мав бути відремонтований.

31.10.2023 позивач надіслав відповідачу повідомлення №71 про те, що представник позивача готовий прибути на приймання генератора з ремонту за попереднім повідомленням відповідача.

07.11.2023 позивач надіслав відповідачу заяву №73, у якій вимагав повідомити про строк закінчення гарантійного ремонту і надати документи обстеження та дефектації генератора, оскільки після передачі генератора у гарантійний ремонт уже минуло 45 днів, а жодної конкретної інформації про стан ремонту та документи позивач не отримав ні від відповідача, ні від сервісної компанії.

22.11.2023 позивач надіслав сервісній компанії ТОВ «ЄС ЕНЕРДЖИ СЕРВІС» заяву №75, якою вимагав надати документи обстеження та ремонту генератора і повідомити строки закінчення ремонту.

22.11.2023 позивач надіслав відповідачу заяву №76, якою вкотре вимагав надати документи обстеження та фіксації дефектів генератора у ремонті та повідомити строк закінчення гарантійного ремонту.

06.12.2023 позивач отримав відповідь відповідача на заяву №76, якою останній повідомив, що Китай, який виробляє двигуни до генератора, передав масляний насос до двигуна морським шляхом, але Польща у порту Гданська затримує вантажі, що йдуть в Україну, в тому числі і масляний насос.

18.01.2024, керуючись п.9 Акту передачі-приймання генератора в ремонт від 22.09.2023, позивач надіслав відповідачу Вимогу №08 про повернення відремонтованого і справного генератора із гарантійного ремонту, який забезпечить його використання в роботі як резервного джерела енергозабезпечення відповідно до показників виробника.

Таким чином, як вказує позивач у позовній заяві, на момент подачі цього позову дизельний генератор GJW350X252kW у неробочому стані на підставі Акту №2 від 22.09.2023 передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання для обстеження та сервісного обслуговування і знаходиться у сервісній компанії відповідача; своїми письмовими відповідями відповідач (постачальник) підтверджує факт несправності товару і необхідність відновлення його робочого стану відповідно до умов Договору №101122 від 10.11.2022; факт заміни масляного насоса генератора на відпрацьованих 29.3 мото-годинах, визнаний і підтверджений відповідачем, не належить до сервісного обслуговування, передбаченого умовами Договору та Графіком періодичного технічного обслуговування, а є гарантійним випадком і потребує гарантійного ремонту; експертний Висновок №23-3150 від 28.07.2023 підтверджує наявність виробничих дефектів та/або прихованих недоліків двигуна генератору, що перешкоджає його експлуатації позивачем у штатному режимі відповідно до показників виробника.

За наведених обставин, позивач просить суд:

1) визнати генератор дизельний GJW350X, поставлений за Договором №101122 від 10.11.2022 року, товаром неналежної якості, який не може експлуатуватись позивачем відповідно до умов Договору №101122 від 10.11.2022 р. та показників, гарантованих виробником;

2) стягнути із відповідача грошові кошти: 270417,40 грн штрафу за поставку товару неналежної якості по Договору №101122 від 10.11.2022 р.; 16633,01 грн відшкодування витрат на проведення технічної експертизи товару неналежної якості;

3) зобов`язати відповідача замінити неякісний товар, поставлений по Договору №101122 від 10.11.2022 р., на аналогічний товар належної якості.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач повідомив, що позивачем були порушені правила експлуатації генератора. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем неправильно було розраховано необхідну потужність генератора, а саме не було враховано орієнтовно 50 кВт для медичного центру, які впливають на навантаження генератора, з огляду на що було зафіксовано неодноразове перевантаження генератора, що слугує передчасним зносом деталей та механізмів дизель-генераторної установки, включаючи вихід з ладу двигуна внутрішнього згорання. Також, відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Частино. 1 ст. 687 Цивільного кодексу України, перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до приписів ст. 678 Цивільного кодексу України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Відповідно до статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського кодексу України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред`явлення постачальникові претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором (ч. 3 ст. 269 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 5.1 Договору на поставку та сервісне обслуговування товару №101122 від 10.11.2022 гарантійний строк (строк гарантії) на товар, якщо інше не вказано у специфікації або товаросупровідних документах, складає 12 місяців при дотриманні покупцем перелічених умов:

- використання товару за призначенням,

- дотримання правил експлуатації, встановлених виробником у товаросупровідних документах,

- проведення кваліфікаційного монтажу товару, його посконалагодження та періодичне проведення сервісного обслуговування товару згідно товаросупровідних документів виробника,норм, регламентів, держаних та галузевих стандартів для даного виду товару, установлених чинними в Україні нормативними актами,

- відсутність слідів злому та/або самостійного ремонту товару покупцем, або іншими неуповноваженими постачальником особами.

Відповідно до п. 5.2 Договору на поставку та сервісне обслуговування товару №101122 від 10.11.2022 початком відліку гарантійного строку є дата поставки товару.

Гарантія поширюється на дефекти товару, що виникли на етапі виготовлення і не дозволяють використовувати товар за призначенням згідно з документами виробника (п. 5.3 Договору на поставку та сервісне обслуговування товару №101122 від 10.11.2022).

Згідно з п. 5.4 Договору на поставку та сервісне обслуговування товару №101122 від 10.11.2022 гарантія не поширюється на дефекти товару, які виникли після його передачі покупцю, внаслідок неналежного транспортування, перевантаження, розвантаження, складування, монтажу, підгонки, кріплення, порушення правил експлуатації, пошкодження, яке стало результатом дій людей, тварин, подій (випадків) або впливу зовнішніх факторів, не передбачених правилами експлуатації, тощо.

Відповідно до п. 5.5 Договору на поставку та сервісне обслуговування товару №101122 від 10.11.2022 гарантія не поширюється на всі комплектуючі вироби, витратні матеріали, складові частини, вузли та механізми товару, що швидко зношуються.

У п. 5.7 Договору на поставку та сервісне обслуговування товару №101122 від 10.11.2022 визначено, що у разі настання гарантійного випадку покупець зобов`язаний зупинити подальшу експлуатацію товару, зафіксувати виявлені дефекти (недоліки) товару в тому числі із застосуванням фото та відео фіксації, повідомити виробника та постачальника про наявність гарантійного випадку шляхом надання його опису, фото та відео доказів, а також документів, що підтверджують постачання товару на адресу покупця, у строк, що не перевищує 3 робочих днів з дня настання гарантійного випадку, викликати уповноважених представників виробника та постачальника для участі у спільному огляді товару з фіксацією його результатів в акті.

Відповідно до п. 5.8 Договору на поставку та сервісне обслуговування товару №101122 від 10.11.2022 сторони дійшли згоди, що участь представника постачальника або виробника у проведенні спільного огляду товару є обов`язковою. Результати огляду товару у разі настання гарантійного випадку, отримані за відсутності представника постачальника та/або виробника, вважаються недостовірними та можуть не визнаватись постачальником та/або виробником.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у справі виник у зв`язку з тим, що при експлуатації в період гарантійного терміну генератора дизельного GJW350X252kW, який був поставлений відповідачем позивачу на умовах Договору на поставку та сервісне обслуговування товару №101122 від 10.11.2022, були виявлені невідповідності якісні характеристики вказаного генератора вимог, вказаним в технічних характеристиках, а саме - двигун генератора має технічні несправності, які проявляються в тому, що тиск мастила в системі змащування є значно меншим від заявленого.

Згідно з ч. 5 ст. 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами, технічними умовами (у разі наявності) на основний виріб.

Відповідно до частини 6 статті 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Отже, за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №904/5002/18.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів, що дефекти товару (генератора дизельного GJW350X252kW у кількості 1 шт. вартістю 1352087,00 грн.) виникли внаслідок порушення позивачем правил експлуатації чи зберігання товару (зважаючи на встановлений термін придатності товару - не менше 3 років).

Зокрема, вперше фіксування несправності генератора GJW350X252kW відбулось 27.01.2023 - у процесі пуско-налагоджувальних робіт по підключенню генератора у штатний режим роботи після напрацювання 11,6 мото-годин 27.01.2023 було виявлено падіння тиску в системі змащування дизельного двигуна до позначки 1,6 bar замість 5,3-7,5 bar, як передбачено технічним паспортом генератора та протоколом заводського випробування.

Крім того, згідно з Актом діагностики та ремонту від 23.02.2023, складеним ТОВ «ЄС ЕНЕРДЖИ СЕРВІС», генератор GUCBIR моделі GJW350X252kW має: напрацювання 29,3 год, 37 запусків, тиск у системі змащування дизельного двигуна становить 4,8 bar при температурі роботи двигуна +39 град по Цельсію без навантаження; панель керування сигналізує про критичне зниження тиску в системі; згідно даних заводу-виробника тиск має бути 7,5 при навантаженні 75%.

В свою чергу відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення та твердження про те, що несправність генератора обумовлена неправильною його експлуатацією та підключенням, надає суду докази - лог-файл з панелі Datacom DM500, з якого вбачається, що перевантаження дизельної електростанції по потужності починають фіксуватися з 10.03.2023, тобто значно пізніше.

Крім того, згідно із Висновком експертів №23-3150 від 28 липня 2023 року двигун генератора дизельного GUCBIR GJW350X252kW, переданий ПрАТ «КМЕТ» постачальником (ТОВ «СМАРТ ГРІД») за Договором №101122 від 10 листопада 2022 р., має технічні несправності, котрі проявляються у вигляді зниження тиску мастила в 2,78 рази у порівнянні з паспортним значенням. Подальша експлуатація двигуна досліджуваного дизельного генератора до усунення несправностей, котрі викликають зниження тиску мастила неможлива, оскільки може викликати руйнування його деталей. Встановлення конкретного переліку несправних (пошкоджених) деталей, котрі викликали зниження тиску мастила в двигуні, причину та характер пошкодження цих деталей, неможливе без повного або часткового розбирання двигуна, демонтажу та детальної дефекації його деталей. За відсутності конкретного переліку пошкоджених деталей, визначити обсяг та вартість відновлювальних робіт не представляється можливим.

За наведених обставин, враховуючи, що для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (відповідач) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (позивачем) правил експлуатації або зберігання виробу (генератора дизельного GJW350X252kW у кількості 1 шт. вартістю 1352087,00 грн.), а відповідачем вказаних обставин суду належними та допустимими доказами не доведено, суд відхиляє як необґрунтовані заперечення відповідача, викладені у заявах по суті справи.

При цьому, судом враховано зміст листування між сторонами та поведінку відповідача, яка виразилась у тому, що відповідач прийняв в ремонт генератор GJW350X252kW.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи викладені обставини та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку в обґрунтованості викладених позивачем обставин справи.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до частини 6 статті 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Отже, обов`язок відповідача замінити товар, який має дефекти, що виявлені протягом гарантійного строку, встановлений законом.

При цьому, в даній справі відповідач не довів суду належними та допустимим доказами, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (позивачем) правил експлуатації або зберігання виробу (генератора GJW350X252kW).

Однак, як вбачається з матеріалі справи, в процесі розгляду судом даної справи між сторонами 05.06.2024 складено Акт №3 передачі-приймання матеріальних цінностей про повернення з ремонту генератора GJW350X252kW.

У п. 2 Акту №3 від 05.06.2024 сторонами вказано, що генератор GJW350X252kW переданий у справному стані.

Відповідно до письмових пояснень позивача, генератор GJW350X252kW знаходиться на майданчику позивача, опломбований, не підключений до енергоживлення і не експлуатується за призначенням. Позивач користується іншим генератором.

У судовому засіданні 18.09.2024 представник позивача пояснив суду, що перед тим як опломбовувати генератор і забирати його, позивач оглянув його та встановив, що генератор працював справно.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, враховуючи виконання відповідачем свого обов`язку щодо замінити неякісного товару на якісний (доказів протилежного матеріали справи не містять, а позивач не вказує, що замінений (відремонтований) генератор не відповідає будь-яким вимогам щодо якості товару), суд дійшов висновку, що предмет спору у справі №910/1049/24 припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у даній справі, у зв`язку з чим дійшов висновку закрити провадження у справі №910/1049/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з відсутністю предмета спору) в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача замінити неякісний товар, поставлений по Договору №101122 від 10.11.2022 р., на аналогічний товар належної якості.

Що стосується позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Камет» про визнання генератора дизельного GJW350X, поставленого за Договором №101122 від 10.11.2022 року, товаром неналежної якості, який не може експлуатуватись позивачем відповідно до умов Договору №101122 від 10.11.2022 р. та показників, гарантованих виробником, суд зазначає, що такі позовні вимоги не можуть бути самостійним предметом позову, оскільки є обставиною, яка встановлюється у мотивувальній частині рішення та на підставі якої суд приймає рішення про зобов`язання постачальника замінити неякісний товар на якісний (ч. 6 ст. 269 Господарського кодексу України).

При цьому, сам по собі факт визнання судом товару неякісним жодним чином не призводить до захисту/відновлення порушених прав покупця, так як не є ані ефективним, ані самодостатнім способом захисту.

Як зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Заявлена ж позивачем у цій справі вимога про визнання товару неякісним не приводить до поновлення порушеного права позивача.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Камет» в частині визнання генератора дизельного GJW350X, поставленого за Договором №101122 від 10.11.2022 року, товаром неналежної якості, який не може експлуатуватись позивачем відповідно до умов Договору №101122 від 10.11.2022 р. та показників, гарантованих виробником, на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 270417,40 грн, нарахований на підставі. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Суд зазначає, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені чи штрафу не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені та штрафу може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови їх сплати визначено певним законодавчим актом.

Зважаючи на те, що Договором на поставку та сервісне обслуговування товару №101122 від 10.11.2022 сторони не передбачили нарахування штрафу за поставку неякісного товару, та у зв`язку з відсутністю спеціального законодавчого акту, яким би встановлювались розмір та база нарахування штрафу у відповідних правовідносинах, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача штрафу, нарахованого за поставку неякісного товару.

При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 269 Господарського кодексу України у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафної санкції у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені та штрафу.

Беручи до уваги приписи вказаних норм законодавства та враховуючи, що жодна з сторін договору, відповідно до наявних в суду доказів, не має відношення до державного сектору економіки, а стягнення штрафу за поставку неякісного товару не передбачено умовами договору, правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, відсутні, у зв`язку з чим суд відмовляє у позові Приватного акціонерного товариства «Камет» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Грід» про стягнення штрафу у розмірі 270417,40 грн.

Що стосується заявленої відповідачем позовної давності, суд зазначає, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Оскільки суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог, а решта позовних вимог визнані судом необгрунтованими (стягнення штрафу), підстави для застосування позовної давності відсутні.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати з проведення експертизи у розмірі 16633,01 грн.

Як зазначено вище, із-за недбалого виконання договірних обов`язків відповідачем та ігнорування звичаїв ділового обороту і співпраці сторін у договірних зобов`язаннях позивач кваліфікував ситуацію як наявність розбіжностей між сторонами щодо причин виходу з ладу товару і добросовісно керуючись правом, визначеним п. 5.13 Договору, позивач залучив для вирішення наявного спору сторонню незалежну експертну організацію.

Експертне дослідження було проведене Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз (ОНДІСЕ).

Згідно із Висновком експертів №23-3150 від 28 липня 2023 року двигун генератора дизельного GUCBIR GJW350X252kW, переданий ПрАТ «КМЕТ» постачальником (ТОВ «СМАРТ ГРІД») за Договором №101122 від 10 листопада 2022 р., має технічні несправності, котрі проявляються у вигляді зниження тиску мастила в 2,78 рази у порівнянні з паспортним значенням. Подальша експлуатація двигуна досліджуваного дизельного генератора до усунення несправностей, котрі викликають зниження тиску мастила неможлива, оскільки може викликати руйнування його деталей. Встановлення конкретного переліку несправних (пошкоджених) деталей, котрі викликали зниження тиску мастила в двигуні, причину та характер пошкодження цих деталей, неможливе без повного або часткового розбирання двигуна, демонтажу та детальної дефекації його деталей. За відсутності конкретного переліку пошкоджених деталей, визначити обсяг та вартість відновлювальних робіт не представляється можливим.

Вартість експертного дослідження становить 16663,01 грн, що підтверджується наданими позивачем доказами (актом №23-3150).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Для стягнення грошових коштів позивач посилається на норми, які регулюють розподілу судових витрат, зокрема, на постанову Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №712/4126/22.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з ч. 4 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке: (1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат; (2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи; (3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду; (4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Наведене зазначено у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №712/4126/22, на яку посилається позивач.

Однак, у наданому позивачем Висновку експертів №23-3150 автотехнічного експертного дослідження технічного стану двигуна дизель-генератора GJW350X252kW від 28.07.2023 не міститься інформації про те, що вказаний висновок підготовлено для подачі до суду.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем будь-яких інших підстав для стягнення з відповідача понесених витрат на проведення експертизи не наведено, суд дійшов висновку відмовити у позові Приватного акціонерного товариства «Камет» в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Грід» витрат на проведення експертизи у розмірі 16633,01 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині немайнових вимог, позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 6056,00 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про 1) визнання генератора дизельного GJW350X, поставленого за Договором №101122 від 10.11.2022 року, товаром неналежної якості, який не може експлуатуватись позивачем відповідно до умов Договору №101122 від 10.11.2022 р. та показників, гарантованих виробником та 2) зобов`язання замінити неякісний товар, поставлений за Договором №101122 від 10.11.2022, на аналогічний товар належної якості.

2. В іншій частині позову відмовити.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Камет» (03117, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 65; ідентифікаційний код: 00241206) судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп., сплачений за платіжною інструкцією №0000000229 від 07.02.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 30.09.2024.

Суддя О.М. Спичак