Постанова

від 18.02.2025 по справі 910/1049/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2025 р. Справа№ 910/1049/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 18.02.2025 у справі №910/1049/24 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Камет»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 (повний текст складено і підписано 30.09.2024)

у справі № 910/1049/24 (суддя О.М. Спичак)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Камет»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Грід»

про стягнення 287 050,41 грн. та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про:

- визнання генератора дизельного GJW350X, поставленого за договором на поставку та сервісне обслуговування №101122 від 10.11.2022, товаром неналежної якості, який не може експлуатуватись позивачем відповідно до умов договору на поставку та сервісне обслуговування №101122 від 10.11.2022 та показників, гарантованих виробником;

- стягнення з відповідача штрафу за поставку товару неналежної якості по договору на поставку та сервісне обслуговування №101122 від 10.11.2022 в сумі 270 417,40 грн. та 16 633,01 грн. відшкодування витрат на проведення технічної експертизи товару неналежної якості;

- зобов`язання відповідача замінити неякісний товар, поставлений по договору на поставку та сервісне обслуговування №101122 від 10.11.2022, на аналогічний товар належної якості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо поставки товару належної якості.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, пославшись на те, що позивачем були порушені правила експлуатації генератора, а також було неправильно розраховано необхідну потужність генератора, а саме не було враховано орієнтовно 50 кВт для медичного центру, які впливають на навантаження генератора, з огляду на що було зафіксовано неодноразове перевантаження генератора, наслідком чого є передчасний знос деталей та механізмів дизель-генераторної установки, включаючи вихід з ладу двигуна внутрішнього згорання. Також, відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 (повний текст складено і підписано 30.09.2024) у справі № 910/1049/24:

- закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання генератора дизельного GJW350X, поставленого за договором на поставку та сервісне обслуговування №101122 від 10.11.2022 , товаром неналежної якості, який не може експлуатуватись позивачем відповідно до умов договору на поставку та сервісне обслуговування №101122 від 10.11.2022 та показників, гарантованих виробником та про зобов`язання замінити неякісний товар, поставлений за договором на поставку та сервісне обслуговування №101122 від 10.11.2022, на аналогічний товар належної якості;

- в іншій частині позову відмовлено.

При розгляді спору сторін по суті, суд першої інстанції:

- встановивши, що обов`язок відповідача замінити товар, який має дефекти, що виявлені протягом гарантійного строку, встановлений законом та що в даній справі відповідач не довів суду належними та допустимим доказами, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (позивачем) правил експлуатації або зберігання виробу (генератора GJW350X252kW), а також врахувавши, що як вбачається з матеріалі справи, в процесі розгляду судом даної справи між сторонами 05.06.2024 складено акт №3 передачі-приймання матеріальних цінностей про повернення з ремонту генератора GJW350X252kW, що свідчить про виконання відповідачем свого обов`язку щодо заміни неякісного товару на якісний (доказів протилежного матеріали справи не містять, а позивач не вказує, що замінений (відремонтований) генератор не відповідає будь-яким вимогам щодо якості товару), дійшов висновку, що предмет спору у справі №910/1049/24 припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у даній справі та закрив провадження у справі №910/1049/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (у зв`язку з відсутністю предмета спору) в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача замінити неякісний товар, поставлений за спірним договором, на аналогічний товар належної якості;

- встановивши, що позовна вимога про визнання генератора дизельного GJW350X, поставленого за спірним договором, товаром неналежної якості, який не може експлуатуватись позивачем відповідно до умов такого договору та показників, гарантованих виробником, не може бути самостійним предметом позову, оскільки є обставиною, яка встановлюється у мотивувальній частині рішення та на підставі якої суд приймає рішення про зобов`язання постачальника замінити неякісний товар на якісний (ч. 6 ст. 269 ГК України) та що сам по собі факт визнання судом товару неякісним жодним чином не призводить до захисту/відновлення порушених прав покупця, так як не є ані ефективним, ані самодостатнім способом захисту, закрив провадження у справі в частині вказаних позовних вимог на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з якою господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

- встановивши, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафної санкції у вигляді пені та штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені та штрафу та що жодна з сторін спірного договору, відповідно до наявних в суду доказів, не має відношення до державного сектору економіки, а стягнення штрафу за поставку неякісного товару не передбачено умовами такого договору, відмовив у позовних вимогах про стягнення штрафу у розмірі 270 417,40 грн.;

- встановивши, що системний аналіз положень ГПК України дозволяє констатувати таке: (1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат; (2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи; (3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду; (4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи та що у наданому позивачем Висновку експертів №23-3150 автотехнічного експертного дослідження технічного стану двигуна дизель-генератора GJW350X252kW від 28.07.2023 не міститься інформації про те, що вказаний висновок підготовлено для подачі до суду, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на проведення експертизи у розмірі 16 633,01 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Приватне акціонерне товариство «Камет» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило змінити судове рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/1049/24 шляхом доповнення його мотивувальної частини висновками щодо неналежної якості генератора, поставленого відповідачем, стягнути з відповідача на користь позивача штраф за поставку товару неналежної якості в сумі 270 417,40 грн. та 16 633,01 грн. відшкодування витрат на проведення технічної експертизи товару неналежної якості.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що під час розгляду справи по суті судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, які спричинили хибні висновки і, як наслідок, призвели до постановки рішення, яке частково не відповідає обставинам справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що

- необхідність ухвалення чіткого та обґрунтованого рішення стосовно того, чи був генератор неналежної якості, ґрунтується на кількох ключових правових принципах, а саме на принципі правової визначеності та ефективності судового захисту. При цьому слід врахувати, що якість товару є фундаментальним аспектом зобов`язань постачальника та що українська судова практика, а також прецеденти ЄСПЛ підкреслюють важливість розгляду ключових фактичних питань у мотивувальній частині рішення суду;

- на переконання позивача основною причиною того, що суд не постановив чіткого та мотивованого рішення щодо якості поставленого товару, є судова практика, а саме те, що починаючи з 2018 року Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом було сформовано правовий висновок щодо тлумачення положень статей 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. (набула чинності для України 11.09.1997) і згідно висновку вищих судових інстанцій України суд повинен відмовити в задоволенні позову на тій підставі, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права. Проте у випадку прийняття рішення по цій справі позивач вбачає підміну юридичних понять, коли висновок суду про поставку товару неналежної якості (матеріальне право) був замінений процесуальною нормою ч.2 ст.5 ГПК України про те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, що виглядає, як правова еклектика і вона породила правову невизначеність судового рішення у цій частині;

- Верховний Суд у постанові Великої Палати від 22.11.2023 у справі №712/4126/22 роз`яснив питання відшкодування витрат на проведення експертизи. Зокрема, суд підтвердив, що витрати на складення експертного висновку, підготовленого до відкриття провадження у справі, можуть бути відшкодовані стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо експертиза безпосередньо пов`язана з розглядом справи та врахована судом як доказ. При цьому відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права;

- оскільки позивач є учасником відносин у сфері господарювання (ст. 2 ГК України) і має право застосування штрафних санкцій у сфері господарювання (ст. 230 ГК України), то на правомірне застосування ч. 7 ст. 269 ГК України вказує і постанова від 30.09.2020 у справі №927/787/19 Верховного суду Касаційного господарського суду (презумпція вини постачальника та застосування штрафу в порядку ч.7 ст. 269 ГК України):«…у всіх випадках, коли виявляється неналежна якість або некомплектність товару, поставлених на підставі договору поставки, в тому числі і при виявленні дефектів виробів в період гарантійного строку, з постачальника може бути стягнуто штраф в порядку ч.7 ст. 269 ГК України».

Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Камет» у справі № 910/1049/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Яковлєв М.Л., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Камет» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/1049/24 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України, скаржнику надано десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, матеріли справи № 910/13344/23 витребувано з Господарського суду міста Києва.

24.10.2024 до суду від позивача надійшла заява, в додатках якої містяться докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю «Смарт Грід».

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 № 09.1-08/4046/24, у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 28.10.2024, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1049/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 справа № 910/1049/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.

30.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали цієї справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2024 новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Камет» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/1049/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Камет» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/1049/24, постановлено розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд апеляційної скарги призначено на 16.12.2024 о 10:30.

18.11.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що:

- позовні вимоги про визнання генератора товаром неналежної якості не можуть бути самостійним предметом позову, оскільки є обставиною, яка встановлюється у мотивувальній частині рішення та на підставі якої суд приймає рішення про зобов`язання постачальника замінити неякісний товар на якісний (ч. 6 ст. 269 ГК України). При цьому, сам по собі факт визнання судом товару неякісним жодним чином не призводить до захисту/відновлення порушених прав покупця, так як не є ані ефективним, ані самодостатнім способом захисту, що свідчить про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог;

- залучивши незалежну організацію для проведення експертного дослідження позивачем було порушено пункт 5.13. спірного договору, оскільки право залучати незалежну організацію належить відповідачу, а відтак наданий позивачем Висновок експертів № 23-3150 автотехнічного експертного дослідження технічного стану двигуна дизель-генератора GJW350Х252Kw є неналежним та не допустимим доказом, який був отриманий з порушенням вимог договірних відносин між сторонами спору;

- беручи до уваги приписи ст.ст. 230, 231, 269 ГК України та враховуючи, що жодна з сторін договору, відповідно до наявних в суду доказів, не має відношення до державного сектору економіки, а стягнення штрафу за поставку неякісного товару не передбачено умовами договору, правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 ГК України, відсутні, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у позові в частині стягнення штрафу у розмірі 270417,40 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 задоволено заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.02.2025 о 10:00.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 № 09.1-08/429/25, у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1049/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025 справа № 910/1049/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Камет» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/1049/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 18.02.2025 о 09:45.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

10.11.2022 відповідач (постачальник) та позивач (покупець) уклали договір на поставку та сервісне обслуговування товару №101122 (далі Договір) , відповідно до умов якого постачальник прийняв на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначеними цим договором, поставити та передати у власність покупця товар, що є предметом поставки, а покупець - прийняти та оплатити його.

У Специфікації № 1 до Договору сторони погодили, що на умовах Договору відповідачем позивачу має бути поставлений генератор дизельний GJW350X252kW .

У розділі 1 Договору, серед іншого, визначено, що:

- сервісне обслуговування - це послуги з монтажу, пусконалагодження, планово-профілактичного технічного обслуговування товару відповідно до напрацьованих мотогодин, заміни запасних частин (комплектуючих) товару, позапланового технічного обслуговування товару, виконання ремонту товару, тощо. До сервісного обслуговування не відноситься щоденне технічне обслуговування товару та перевірка його технічного стану, чистка, миття товару, його окремих частин, вузлів та агрегатів;

- гарантійний випадок - вихід з ладу товару, не пов`язаний з порушенням покупцем правил зберігання, монтажу, введення в експлуатацію чи експлуатації товару в період гарантійного строку та/або виявлення виробничих дефектів товару протягом гарантійного строку;

- гарантія - зобов`язання виробника перед покупцем в період гарантійного строку здійснити безкоштовне відновлення справності товару та усунути виявлені виробничі дефекти товару.

Відповідно до п. 2.6 Договору якість товару, що є предметом поставки за цим договором, повинна забезпечити його безперебійну роботу за цільовим призначенням згідно з заявлених характеристик виробника.

У п. 4.4 Договору сторони погодили, що строк приймання товару, що є предметом поставки за цим договором, за якістю та комплектністю не може перевищувати 5 календарних днів з дати поставки.

Товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем за якістю - згідно з сертифікатом якості виробника або іншим документом, що підтверджує якість товару (п. 4.5.2 Договору).

Відповідно до п. 4.6 Договору у разі відсутності зауважень покупця щодо кількості, якості та комплектності товару впродовж вказаного у п. 4.4 договору строку, товар вважається таким, що відповідає умовам даного договору та підписаних специфікацій за кількістю, якістю та комплектністю.

Відповідно до п. 5.15 Договору постачальник протягом 30 календарних днів з моменту отримання примірника акту фіксації дефектів та недоліків товару, виявлених протягом гарантійного строку, або висновку незалежної організації (фахівця), яким визнано факт настання гарантійного випадку, організовує вжиття виробником усунення виявлених дефектів та/або відновлення справності товару.

З матеріалів справи слідує, що 25.01.2023 на виконання умов Договору відповідач поставив позивачу, а позивач прийняв генератор дизельний GJW350X252kW у кількості 1 шт. вартістю 1 352 087,00 грн. про що сторонами був підписаний акт приймання-передачі товару від 25.01.2023.

Позивач у позовній заяві пояснив, що у процесі пуско-налагоджувальних робіт по підключенню генератора у штатний режим роботи після напрацювання 11,6 мото-годин, 27.01.2023 було виявлено падіння тиску в системі змащування дизельного двигуна до позначки 1,6 bar замість 5,3-7,5 bar, як передбачено технічним паспортом генератора та протоколом заводського випробування, про що електронною поштою було повідомлено відповідача листом від 27.01.2023.

З матеріалів справи вбачається, що 04-05.02.2023 представники позивача, відповідача та виробника оглянули генератор і прийняли рішення промити систему змащування двигуна та замінити масло.

06.02.2023 вказані роботи були виконані представником відповідача і при запуску генератора у робочий режим тиск в системі змащування двигуна становив 2.2 - 2.5 bar при нормі 3.7 - 5.3 bar. Генератор був зупинений.

09.02.2023 при роботі генератора під штатним навантаженням було виявлено витікання палива, що стало наслідком розриву трубопроводу високого тиску паливної системи і відповідно до п. 5.7.1. договору позивач зупинив генератор у аварійному режимі, після чого генератор не працював у роботі штатного навантаження.

Представник відповідача усунув розрив трубопроводу.

У період із 10.02.2023 до 23.02.2023 позивач надіслав відповідачу електронні повідомлення: - 10.02.2023 про те, що представником відповідача генератор запущено в роботу, де він пропрацював 23.3 мото-години, а тиск у системі змащування двигуна становив 1.9-2.1 bar при нормі 3.7-5.3 bar. При обстеженні генератора представником ТОВ «ЕНЕРДЖИ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34807380), котрого відповідач представив як офіційного представника виробника, було виявлено підвищене виділення газів із системи вентиляції картера двигуна, що є серйозним відхиленням у роботі двигуна. Відповіді на лист позивач не отримав; - 14.02.2023 відповідачу був надісланий лист про невідповідність моделі поставленого генератора технічній документації і заявлено вимогу надати правильну технічну документацію, яка б відповідала моделі поставленого генератора. Відповіді позивач не отримав; - 14.02.2023 відповідачу був надісланий лист про надання пояснень заміни заводської таблички виробника, у зв`язку з чим модель генератора не відповідає виробу, який є предметом Договору. Відповіді позивач не отримав.

Позивач зазначає про те, що у період із 10.02.2023 по 23.02.2023 між позивачем та відповідачем відбулись ділові зустрічі, на яких велись перемови про пошук ліцензованої компанії для проведення технічної експертизи генератора, визначення поломок та проведення ремонту, щоб генератор міг використовуватись, як резервне джерело живлення бізнес-центру за для чого він і купувався.

З матеріалів справи вбачається, що 23.02.2023 позивач залучив для повторного огляду генератора ТОВ «ЄС ЕНЕРДЖИ СЕРВІС», яке згідно наданих документів є ексклюзивним сервісним та бізнес-партнером в Україні та уповноваженим на постачання запасних частин та проведення технічного обслуговування, ремонту, організації гарантійного та післягарантійного обслуговування машин GUCBIR.

Згідно з Актом діагностики та ремонту від 23.02.2023, складеним ТОВ «ЄС ЕНЕРДЖИ СЕРВІС», генератор GUCBIR моделі GJW350X252kW має: напрацювання 29,3 год, 37 запусків, тиск у системі змащування дизельного двигуна становить 4,8 bar при температурі роботи двигуна +39 град по Цельсію без навантаження; панель керування сигналізує про критичне зниження тиску в системі; згідно даних заводу-виробника тиск має бути 7,5 при навантаженні 75%.

У п. 5.12 Договору сторонами погоджено, що за результатами спільного огляду товару може бути прийняте одне з таких рішень: - визнати факт настання гарантійного випадку із складанням акту фіксації дефектів та недоліків товару, виявлених протягом гарантійного строку; - визнати факт втрати гарантії на товар із складанням акту про дострокову втрату гарантії на товар.

Позивач у позовній заяві пояснив, що беручи до уваги той факт, що за вищевикладених обставин та всупереч п.5.12 Договору відповідач уникав співпраці з позивачем, то позивач не отримав ані Акт фіксації дефектів та недоліків товару, виявлених протягом гарантійного строку (п. 5.12.1 Договору), ані Акт про дострокову втрату гарантії на товар (п. 5.12.2 Договору), тобто вказані документи складені не були з вини відповідача.

Із-за недбалого виконання договірних обов`язків відповідачем та ігнорування звичаїв ділового обороту і співпраці сторін у договірних зобов`язаннях позивач кваліфікував ситуацію як наявність розбіжностей між сторонами щодо причин виходу з ладу товару і керуючись правом, визначеним п. 5.13 Договору, залучив для вирішення наявного спору сторонню незалежну експертну організацію.

Експертне дослідження було проведене Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз (ОНДІСЕ).

Згідно із Висновком експертів №23-3150 від 28.07.2023 двигун генератора дизельного GUCBIR GJW350X252kW, переданий ПрАТ «КМЕТ» постачальником (ТОВ «СМАРТ ГРІД») за Договором, має технічні несправності, котрі проявляються у вигляді зниження тиску мастила в 2,78 рази у порівнянні з паспортним значенням. Подальша експлуатація двигуна досліджуваного дизельного генератора до усунення несправностей, котрі викликають зниження тиску мастила неможлива, оскільки може викликати руйнування його деталей. Встановлення конкретного переліку несправних (пошкоджених) деталей, котрі викликали зниження тиску мастила в двигуні, причину та характер пошкодження цих деталей, неможливе без повного або часткового розбирання двигуна, демонтажу та детальної дефекації його деталей. За відсутності конкретного переліку пошкоджених деталей, визначити обсяг та вартість відновлювальних робіт не представляється можливим.

29.08.2023 на підставі Висновку експертів №23-3150 від 28.07.2023 позивач надіслав відповідачу претензію № 5 про повернення коштів за товар неналежної якості.

18.09.2023 відповідач надіслав відповідь на претензію №5, якою відмовився виконати вимогу про повернення коштів за неякісний товар.

Як пояснив позивач у позовній заяві, оскільки 29.08.2023 між позивачем та відповідачем відбулась зустріч, на якій відповідач заявив, що не має можливості повернути кошти, але відремонтує генератор, то 06.09.2023 позивач надіслав відповідачу повідомлення №48, до якого додав проект Додаткової угоди про передачу генератора у гарантійний ремонт, однак, відповідач відповіддю №1808-2Р від 18.09.2023 відхилив пропозицію позивача про передачу-приймання генератора у гарантійний ремонт.

20.09.2023 позивач надіслав відповідачу повідомлення №50, яким запропонував провести спільний огляд генератора та передати його у гарантійний ремонт.

22.09.2023 позивач та відповідач підписали Акт №2 передачі приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання для обстеження та сервісного обслуговування, згідно якого дизельний генератор GJW350X252kW відповідач прийняв генератор на відповідальне зберігання для обстеження та сервісного обслуговування та гарантійного ремонту на офіційному сервісі заводу-виробника у ТОВ «ЄС ЕНЕРДЖИ СЕРВІС».

28.09.2023 позивач надіслав відповідачу заяву №54, якою вимагав надати копію Акту фіксації дефектів та недоліків дизельного генератора, переданого у ремонт.

03.10.2023 позивач надіслав відповідачу заяву №56, якою просив надати копію Акту фіксації дефектів та недоліків генератора, переданого у гарантійний ремонт, а також повідомити про можливість надати позивачу резервний генератор у зв`язку із перебуванням основного у ремонті.

У зв`язку із відсутністю відповідей відповідача на заяви позивача №54 від 28.09.2023 та №56 від 03.10.2023, позивач надіслав відповідачу заяву №58 від 09.10.2023, якою просив надати інформацію про стан ремонту генератора, як передбачено Актом передачі майна на відповідальне зберігання та ремонт.

10.10.2023 позивач отримав відповідь відповідача №1010-1Р на заяви позивача №54 та №56, згідно якої сервісна компанія проводить поглиблене обстеження генератора із залученням спеціалістів заводу-виробника, вже досягнуто проміжних успіхів у ремонті і вказана орієнтовна дата повної готовності генератора 15-20 жовтня 2023 року.

11.10.2023 позивач надіслав сервісній компанії ТОВ «ЄС ЕНЕРДЖИ СЕРВІС» заяву №52, у якій просив офіційно повідомити позивача про стан ремонту генератора та надати копію Акту фіксації дефектів та недоліків генератора, отриманого у ремонт.

11.10.2023 позивач надіслав відповідачу заяву №59, у якій просив надати копію Акту фіксації дефектів та недоліків генератора, переданого в ремонт.

20.10.2023 за №2010-1Р відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку із сезонним труднощами поставок товарів Туреччина-Україна та затримками на митно-пропускних пунктах, сервісна компанія ТОВ «ЄС ЕНЕРДЖИ СЕРВІС» не може вчасно відремонтувати генератор, але відповідач, сервісна компанія та виробник будуть докладати максимум зусиль для форсування даного процесу та закінчити роботи у найближчий тиждень, тобто - згідно обіцянок відповідача, до 27.10.2023 року генератор мав бути відремонтований.

31.10.2023 позивач надіслав відповідачу повідомлення №71 про те, що представник позивача готовий прибути на приймання генератора з ремонту за попереднім повідомленням відповідача.

07.11.2023 позивач надіслав відповідачу заяву №73, у якій вимагав повідомити про строк закінчення гарантійного ремонту і надати документи обстеження та дефектації генератора, оскільки після передачі генератора у гарантійний ремонт уже минуло 45 днів, а жодної конкретної інформації про стан ремонту та документи позивач не отримав ні від відповідача, ні від сервісної компанії.

22.11.2023 позивач надіслав сервісній компанії ТОВ «ЄС ЕНЕРДЖИ СЕРВІС» заяву №75, якою вимагав надати документи обстеження та ремонту генератора і повідомити строки закінчення ремонту.

22.11.2023 позивач надіслав відповідачу заяву №76, якою вкотре вимагав надати документи обстеження та фіксації дефектів генератора у ремонті та повідомити строк закінчення гарантійного ремонту.

06.12.2023 позивач отримав відповідь відповідача на заяву №76, якою останній повідомив, що Китай, який виробляє двигуни до генератора, передав масляний насос до двигуна морським шляхом, але Польща у порту Гданська затримує вантажі, що йдуть в Україну, в тому числі і масляний насос.

18.01.2024, керуючись п.9 Акту передачі-приймання генератора в ремонт від 22.09.2023, позивач надіслав відповідачу Вимогу №08 про повернення відремонтованого і справного генератора із гарантійного ремонту, який забезпечить його використання в роботі як резервного джерела енергозабезпечення відповідно до показників виробника.

Звертаючись до суду з цим позовом позивача зазначає про те, що:

- дизельний генератор GJW350X252kW у неробочому стані на підставі Акту №2 від 22.09.2023 передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання для обстеження та сервісного обслуговування і знаходиться у сервісній компанії відповідача;

- своїми письмовими відповідями відповідач (постачальник) підтверджує факт несправності товару і необхідність відновлення його робочого стану відповідно до умов Договору №101122 від 10.11.2022;

- факт заміни масляного насоса генератора на відпрацьованих 29.3 мото-годинах, визнаний і підтверджений відповідачем, не належить до сервісного обслуговування, передбаченого умовами Договору та Графіком періодичного технічного обслуговування, а є гарантійним випадком і потребує гарантійного ремонту;

- експертний Висновок №23-3150 від 28.07.2023 підтверджує наявність виробничих дефектів та/або прихованих недоліків двигуна генератору, що перешкоджає його експлуатації позивачем у штатному режимі відповідно до показників виробника.

З огляду на вказані обставини позивач просить суд:

- визнати генератор дизельний GJW350X, поставлений за Договором, товаром неналежної якості, який не може експлуатуватись позивачем відповідно до умов Договору та показників, гарантованих виробником;

стягнути із відповідача штраф за поставку товару неналежної якості по Договору в сумі 270 417,40 грн. та 16 633,01 грн. відшкодування витрат на проведення технічної експертизи товару неналежної якості;

- зобов`язати відповідача замінити неякісний товар, поставлений по Договору на аналогічний товар належної якості.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

При цьому, як вбачається з матеріалі справи:

- в процесі розгляду судом даної справи між сторонами 05.06.2024 складено Акт №3 передачі-приймання матеріальних цінностей про повернення з ремонту генератора GJW350X252kW, у п. 2 якого сторонами вказано, що генератор GJW350X252kW переданий у справному стані;

- відповідно до письмових пояснень позивача, генератор GJW350X252kW знаходиться на майданчику позивача, опломбований, не підключений до енергоживлення і не експлуатується за призначенням. Позивач користується іншим генератором;

- у судовому засіданні 18.09.2024 представник позивача пояснив суду, що перед тим як опломбовувати генератор і забирати його, позивач оглянув його та встановив, що генератор працював справно.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції:

- встановивши, що обов`язок відповідача замінити товар, який має дефекти, що виявлені протягом гарантійного строку, встановлений законом та, що в даній справі відповідач не довів суду належними та допустимим доказами, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (позивачем) правил експлуатації або зберігання виробу (генератора GJW350X252kW), а також врахувавши, що в процесі розгляду судом даної справи відремонтований генератор було повернуто позивачу, що свідчить про виконання відповідачем свого обов`язку щодо замінити неякісного товару на якісний (доказів протилежного матеріали справи не містять, а позивач не вказує, що замінений (відремонтований) генератор не відповідає будь-яким вимогам щодо якості товару), дійшов висновку, що предмет спору у справі №910/1049/24 припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у даній справі та закрив провадження у справі №910/1049/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (у зв`язку з відсутністю предмета спору) в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача замінити неякісний товар, поставлений за спірним договором, на аналогічний товар належної якості;

- встановивши, що позовна вимога про визнання генератора дизельного GJW350X, поставленого за Договором, товаром неналежної якості, який не може експлуатуватись позивачем відповідно до умов такого договору та показників, гарантованих виробником, не може бути самостійним предметом позову, оскільки є обставиною, яка встановлюється у мотивувальній частині рішення та на підставі якої суд приймає рішення про зобов`язання постачальника замінити неякісний товар на якісний (ч. 6 ст. 269 ГК України) та що сам по собі факт визнання судом товару неякісним жодним чином не призводить до захисту/відновлення порушених прав покупця, так як не є ані ефективним, ані самодостатнім способом захисту, закрив провадження у справі в частині вказаних позовних вимог на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з якою господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

- встановивши відсутність підстав для стягнення штрафу у розмірі 270 417,40 грн. та витрат на проведення експертизи у розмірі 16 633,01 грн. у задоволенні таких позовних вимог відмовив.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції позивачем у апеляційній скарзі просить змінити рішення шляхом доповнення його мотивувальної частини висновками щодо неналежної якості генератора, поставленого відповідачем, а також стягнути з відповідача на користь позивача штраф за поставку товару неналежної якості в сумі 270 417,40 грн. та 16 633,01 грн. відшкодування витрат на проведення технічної експертизи товару неналежної якості, а відтак, враховуючи, що рішення в частинах закриття провадження в частині позовної вимоги про зобов`язання відповідача замінити неякісний товар, поставлений за спірним договором, на аналогічний товар належної якості на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а також закриття провадження в частині позовної вимоги про визнання генератора дизельного GJW350X, поставленого за Договором, товаром неналежної якості, який не може експлуатуватись позивачем відповідно до умов Договору та показників, гарантованих виробником, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цих частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення про закриття провадження в частині позовної вимоги про зобов`язання відповідача замінити неякісний товар, поставлений за спірним договором, на аналогічний товар належної якості на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а також закриття провадження в частині позовної вимоги про визнання генератора дизельного GJW350X, поставленого за Договором, товаром неналежної якості, який не може експлуатуватись позивачем відповідно до умов Договору та показників, гарантованих виробником, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК

України за договором поставки, до яких за своєю правовою природою відноситься спірний Договір, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з нормами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (ст. 679 ЦК України).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 687 ЦК України встановлено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 688 ЦК України, покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до приписів ст. 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Відповідно до ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГК України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред`явлення постачальникові претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором (ч. 3 ст. 269 ГК України).

Згідно з п. 5.1 Договору гарантійний строк (строк гарантії) на товар, якщо інше не вказано у специфікації або товаросупровідних документах, складає 12 місяців при дотриманні покупцем перелічених умов:

- використання товару за призначенням,

- дотримання правил експлуатації, встановлених виробником у товаросупровідних документах,

- проведення кваліфікаційного монтажу товару, його посконалагодження та періодичне проведення сервісного обслуговування товару згідно товаросупровідних документів виробника, норм, регламентів, держаних та галузевих стандартів для даного виду товару, установлених чинними в Україні нормативними актами,

- відсутність слідів злому та/або самостійного ремонту товару покупцем, або іншими неуповноваженими постачальником особами.

Відповідно до п. 5.2 Договору початком відліку гарантійного строку є дата поставки товару.

Гарантія поширюється на дефекти товару, що виникли на етапі виготовлення і не дозволяють використовувати товар за призначенням згідно з документами виробника (п. 5.3).

Згідно з п. 5.4 Договору гарантія не поширюється на дефекти товару, які виникли після його передачі покупцю, внаслідок неналежного транспортування, перевантаження, розвантаження, складування, монтажу, підгонки, кріплення, порушення правил експлуатації, пошкодження, яке стало результатом дій людей, тварин, подій (випадків) або впливу зовнішніх факторів, не передбачених правилами експлуатації, тощо.

Відповідно до п. 5.5 Договору гарантія не поширюється на всі комплектуючі вироби, витратні матеріали, складові частини, вузли та механізми товару, що швидко зношуються.

У п. 5.7 Договору визначено, що у разі настання гарантійного випадку покупець зобов`язаний зупинити подальшу експлуатацію товару, зафіксувати виявлені дефекти (недоліки) товару в тому числі із застосуванням фото та відео фіксації, повідомити виробника та постачальника про наявність гарантійного випадку шляхом надання його опису, фото та відео доказів, а також документів, що підтверджують постачання товару на адресу покупця, у строк, що не перевищує 3 робочих днів з дня настання гарантійного випадку, викликати уповноважених представників виробника та постачальника для участі у спільному огляді товару з фіксацією його результатів в акті.

Відповідно до п. 5.8 Договору сторони дійшли згоди, що участь представника постачальника або виробника у проведенні спільного огляду товару є обов`язковою. Результати огляду товару у разі настання гарантійного випадку, отримані за відсутності представника постачальника та/або виробника, вважаються недостовірними та можуть не визнаватись постачальником та/або виробником.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що при експлуатації в період гарантійного терміну генератора дизельного GJW350X252kW, який був поставлений відповідачем позивачу на умовах Договору, останнім були виявлені невідповідності якісні характеристики вказаного генератора вимог, вказаним в технічних характеристиках, а саме - двигун генератора має технічні несправності, які проявляються в тому, що тиск мастила в системі змащування є значно меншим від заявленого.

Згідно з ч. 5 ст. 269 ГК України постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами, технічними умовами (у разі наявності) на основний виріб.

Відповідно до ч. 6 ст. 269 ГК України постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Отже, за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №904/5002/18.

Як вірно встановлено судом першої інстанції:

- відповідачем не надано суду доказів, що дефекти товару (генератора дизельного GJW350X252kW у кількості 1 шт. вартістю 1 352 087,00 грн.) виникли внаслідок порушення позивачем правил експлуатації чи зберігання товару (зважаючи на встановлений термін придатності товару - не менше 3 років);

- вперше фіксування несправності генератора GJW350X252kW відбулось 27.01.2023 - у процесі пуско-налагоджувальних робіт по підключенню генератора у штатний режим роботи після напрацювання 11,6 мото-годин 27.01.2023 було виявлено падіння тиску в системі змащування дизельного двигуна до позначки 1,6 bar замість 5,3-7,5 bar, як передбачено технічним паспортом генератора та протоколом заводського випробування;

- згідно з Актом діагностики та ремонту від 23.02.2023, складеним ТОВ «ЄС ЕНЕРДЖИ СЕРВІС», генератор GUCBIR моделі GJW350X252kW має: напрацювання 29,3 год, 37 запусків, тиск у системі змащування дизельного двигуна становить 4,8 bar при температурі роботи двигуна +39 град по Цельсію без навантаження; панель керування сигналізує про критичне зниження тиску в системі; згідно даних заводу-виробника тиск має бути 7,5 при навантаженні 75%;

- відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення та твердження про те, що несправність генератора обумовлена неправильною його експлуатацією та підключенням, надає суду докази - лог-файл з панелі Datacom DM500, з якого вбачається, що перевантаження дизельної електростанції по потужності починають фіксуватися з 10.03.2023, тобто значно пізніше;

- згідно із Висновком експертів №23-3150 від 28.07.2023 двигун генератора дизельного GUCBIR GJW350X252kW, переданий ПрАТ «КМЕТ» постачальником (ТОВ «СМАРТ ГРІД») за Договором, має технічні несправності, котрі проявляються у вигляді зниження тиску мастила в 2,78 рази у порівнянні з паспортним значенням. Подальша експлуатація двигуна досліджуваного дизельного генератора до усунення несправностей, котрі викликають зниження тиску мастила неможлива, оскільки може викликати руйнування його деталей. Встановлення конкретного переліку несправних (пошкоджених) деталей, котрі викликали зниження тиску мастила в двигуні, причину та характер пошкодження цих деталей, неможливе без повного або часткового розбирання двигуна, демонтажу та детальної дефекації його деталей. За відсутності конкретного переліку пошкоджених деталей, визначити обсяг та вартість відновлювальних робіт не представляється можливим.

За наведених обставин, враховуючи, що для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (відповідач) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (позивачем) правил експлуатації або зберігання виробу (генератора дизельного GJW350X252kW у кількості 1 шт. вартістю 1352087,00 грн.), а відповідачем вказаних обставин суду належними та допустимими доказами не доведено, суд першої інстанції цілком вірно відхилив як необґрунтовані заперечення відповідача, викладені у заявах по суті справи.

Вказані заперечення спростовуються і змістом листування між сторонами та поведінки відповідача, яка виразилась у тому, що відповідач прийняв в ремонт генератор GJW350X252kW.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, колегія суддів зазначає про те, що в даній справі відповідач не довів суду належними та допустимим доказами, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (позивачем) правил експлуатації або зберігання виробу (генератора GJW350X252kW), що свідчить про наявність у нього обов`язку замінити товар, який має дефекти, що виявлені протягом гарантійного строку.

Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що суд першої інстанції при розгляді спору сторін по суті фактично встановив як те, що при експлуатації спірного генератора в період гарантійного терміну були виявлені невідповідності якісні характеристики вказаного генератора вимог, вказаним в технічних характеристиках, а саме - двигун генератора має технічні несправності, які проявляються в тому, що тиск мастила в системі змащування є значно меншим від заявленого, так і те, що відповідальність за такі недоліки має нести саме відповідач, що свідчить про те, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення фактично містить висновки щодо неналежної якості генератора, поставленого відповідачем.

З огляду на вказані обставини підстави для задоволення апеляційної скарги шляхом доповнення мотивувальної частини рішення висновками щодо неналежної якості поставленого відповідачем генератора, відсутні.

Щодо вимог про стягнення штрафу у розмірі 270 417,40 грн., слід зазначити таке.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені чи штрафу не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені та штрафу може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови їх сплати визначено певним законодавчим актом.

Зважаючи на те, що у Договорі сторони не передбачили нарахування штрафу за поставку неякісного товару, та у зв`язку з відсутністю спеціального законодавчого акту, яким би встановлювались розмір та база нарахування штрафу у відповідних правовідносинах, підстави для стягнення з відповідача штрафу, нарахованого за поставку неякісного товару, відсутні.

При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 269 ГК України у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафної санкції у вигляді пені та штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені та штрафу.

При цьому те, що ч. 7 ст. 269 ГК України встановлює право покупця у разі поставки товару неналежної якості покупець стягнути з постачальника штраф у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України, не спростовує встановлених вище висновків.

Посилання апелянта на те, що його право на стягнення штрафу в спірних правовідносинах підтверджено правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №927/787/19 спростовуються змістом вказаної постанови.

Отже, беручи до уваги приписи вказаних норм законодавства та враховуючи, що жодна з сторін договору, відповідно до наявних в суду доказів, не має відношення до державного сектору економіки, а стягнення штрафу за поставку неякісного товару не передбачено умовами Договору, правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 ГК України, відсутні, у зв`язку з чим суд першої інстанції цілком вірно відмовив у позові в частині стягнення штрафу у розмірі 270 417,40 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення понесених позивачем витрат з проведення експертизи у розмірі 16 633,01 грн., слід зазначити про таке.

Як встановлено вище, із-за недбалого виконання договірних обов`язків відповідачем та ігнорування звичаїв ділового обороту і співпраці сторін у договірних зобов`язаннях позивач кваліфікував ситуацію як наявність розбіжностей між сторонами щодо причин виходу з ладу товару і добросовісно керуючись правом, визначеним п. 5.13 Договору, позивач залучив для вирішення наявного спору сторонню незалежну експертну організацію.

Експертне дослідження було проведене Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз (ОНДІСЕ) та за результатами вказаного дослідження складено Висновок експертів №23-3150 від 28.07.2023. Вартість експертного дослідження становить 16 663,01 грн, що підтверджується наданими позивачем доказами (актом №23-3150).

Для стягнення грошових коштів позивач посилається на норми, які регулюють розподіл судових витрат, зокрема, на постанову Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №712/4126/22.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з ч. 4 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 127 ГПК України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Частина 1 ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке: (1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат; (2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи; (3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду; (4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Наведене зазначено у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №712/4126/22, на яку посилається позивач.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у наданому позивачем Висновку експертів №23-3150 від 28.07.2023 не міститься інформації про те, що вказаний висновок підготовлено для подачі до суду.

Слід окремо зауважити на тому, що зі змісту спірних правовідносин слідує, що такий висновок позивачем замовлено для використання його у відносинах з відповідачем, а саме дотримання визначеної Договором процедури встановлення факту поставки товару неналежної якості, а відтак витрати на отримання такого висновку не можуть бути віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем будь-яких інших підстав для стягнення з відповідача понесених витрат на проведення експертизи не наведено, суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на проведення експертизи у розмірі 16 633,01 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/1049/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Камет» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Камет» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/1049/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/1049/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1049/24.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 25.02.2025.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

С.А. Гончаров