Рішення

від 17.09.2024 по справі 910/19573/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2024Справа № 910/19573/21За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта банк"

до 1. Кабінету Міністрів України

2. Міністерства фінансів України

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національний банк України

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна іпотечна установа

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Міністерство економіки України

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Приватне акціонерне товариство "Українська фінансова житлова компанія" про стягнення номінальної вартості облігацій

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Шутов О.В. (в порядку самопредставництва);

від відповідача-1: Полець Д.М. (в порядку самопредставництва);

від відповідача-2: Іщенко Р.А. (в порядку самопредставництва);

від третьої особи-1: Шутов О.О. (в порядку самопредставництва);

від третьої особи-2: Гузієнко Я.М. (в порядку самопредставництва);

від третьої особи-3: Тодосієнко В.М. (адвокат за довіреністю №4158/15/7 від 26.12.2023);

від третьої особи-4: не з`явились;

від третьої особи-5: Зайончковська (адвокат за довіреністю №29 від 02.02.2023).

ВСТАНОВИВ:

29.11.2021 року до Господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" (позивач) із позовною заявою про стягнення з Кабінету Міністрів України (відповідач) як гаранта за Державною гарантією від 26.12.2013 №15010-03/128, виданою відповідачем, на користь позивача заборгованість Державної іпотечної установи по оплаті:

- номінальної вартості облігацій серії "А3", ISIN UA4000178438 в кількості 4565 шт, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 456 500 000,00 грн;

- номінальної вартості облігацій серії "В3", ISIN UA4000178446 в кількості 536 шт, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 53 600 000,00 грн;

- номінальної вартості облігацій серії "С3", ISIN UA4000178453 в кількості 2700 шт, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 270 000 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч порядку та умовам, визначеним проспектом емісії облігацій, її емітентом - Державною іпотечною установою не були виконані зобов`язання щодо сплати номінальної вартості облігацій, у зв`язку з чим, з метою задоволення своїх вимог позивач звернувся до особи, яка надала державну гарантію у забезпечення виконання зобов`язань емітента в частині сплати номінальної вартості облігацій, однак виплата відповідачем здійснена так і не була.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/19573/21 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 01.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі в справі третіх осіб: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, Державну іпотечну установу, розгляд ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.12.2021 року.

В засіданні 14.12.2021 року в справі було оголошено перерву до 15.03.2022 року.

28.12.2021 року третьою особою-1 подано до суду пояснення, в яких зазначено, що станом на момент розгляду справи позивач є власником облігацій серії «А3» у кількості 4565 шт, облігацій серії «В3» в кількості 536 шт та облігацій серії «С3» в кількості 2 700 шт. Порядок погашення облігацій визначено п. 4.9. Проспекту емісії облігацій, відповідно до якого погашення здійснюється наступним чином: 12.12.2018 для облігацій серії «А3», 18.11.2020 для облігацій серії «В3» та 15.12.2020 для облігацій серії «В3». Однак, емітентом всупереч умов проспекту емісії облігацій ДІУ не були виконані зобов`язання щодо сплати номінальної вартості облігацій, що свідчить про невиконання зобов`язань гарантом - КМУ в особі МФУ за державною гарантією.

Засідання 15.03.2022 року не відбулось у зв`язку з введенням на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а в подальшому, продовженням строку дії воєнного стану в Україні.

11.04.2022 року від третьої особи-2 до суду надійшли пояснення щодо позову, в яких зазначено, що умови обігу облігацій визначені у проспекті емісії облігацій, погашення облігацій у сумі їх номінальної вартості здійснюється на підставі даних реєстру власників облігацій шляхом зарахування коштів, перерахованих відповідачем на рахунок, відкритий центральним депозитарієм ПАТ «НДУ» з метою подальшого перерахування власникам облігацій. Відповідно до Проспекту облігації мають додаткове забезпечення у формі Державної гарантії за зобов`язаннями ДІУ, що видана КМУ. За державною гарантією у разі невиконання ДІУ (емітентом) гарантованих зобов`язань гарант зобов`язується сплатити власнику облігацій суму номінальної вартості облігацій. Оскільки ДІУ не виконало свої зобов`язань, їх повинен виконати гарант - КМУ.

04.05.2022 року від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у КМУ відсутні зобов`язання за державною гарантією, оскільки позивачем акцептовано кредиторської вимоги ДІУ на суму 3 332 921 190,01 грн та включено їх до сьомої черги реєстру акцептованих вимог, в результаті чого ДІУ було направлено на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому зобов`язання ДІУ є припиненими.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2022 підготовче засідання у справі призначено на 12.07.2022.

11.07.2022 до суду від третьої особи-3 надійшло клопотання про залучення Міністерства економіки України та ПрАТ "Українська фінансова житлова компанія" до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

12.07.2022 до суду третьої особи-3 надійшло клопотання про залучення Міністерства економіки України та ПрАТ "Українська фінансова житлова компанія" до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та клопотання про зупинення провадження у справі.

12.07.2022 року від третьої особи-3 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 12.07.2022 року в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі №910/19573/21 було відмовлено, залишено позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" без руху, встановлено Публічному акціонерному товариству "Дельта банк" строк п`ять днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів до матеріалів справи, а саме оригіналу доказу сплати суми судового збору в розмірі 794 500, 00 грн.

21.07.2020 року позивачем було подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (в строк визначений судом).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 продовжено розгляд справи №910/19573/21 та відкладено підготовче засідання на 30.08.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2022 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України учасників справи повідомлено про те, що підготовче засідання призначене на 30.08.2022 не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці. Наступне засідання призначено на 27.09.2022.

08.09.2022 до суду від третьої особи-3 надійшло клопотання про долучення пояснень та письмові пояснення, в яких зазначено, що враховуючи наявність акцептованих позивачем кредиторських вимог проведене ДІУ зустрічне зарахування однорідних вимог є правомірним, а тому у позивача відсутнє право вимагати задоволення своєї вимоги від гаранта.

16.09.2022 до суду від третьої особи-2 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що зарахування зустрічних вимог за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк не допускається, тому зарахування вимог ДІУ за облігаціями є такими, що суперечать вимогам законодавства, оскільки наявні заборони визначені ст. 602 ЦК України та п. 8 ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, спір щодо припинення зобов`язань ДІУ розглядається в межах справи №910/683/19.

27.09.2022 до суду від третьої особи-3 надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що банком не заперечено зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому ДІУ доведено факт зарахування зустрічних однорідних вимог.

В підготовчому засіданні 27.09.2022 судом було відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи-3 про зупинення провадження у справі та оголошено перерву до 08.11.2022.

Підготовче засідання 08.11.2022 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України учасників справи повідомлено про те, що наступне засідання призначено на 17.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 залучено до участі у справі Міністерство економіки України в якості третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство "Українська фінансова житлова компанія" в якості третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів та відкладено підготовче засідання до 28.02.2023.

31.01.2023 до суду від третьої особи-2 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що на момент пред`явлення ДІУ заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлені обмеження щодо такого зарахування, а тому припинення зобов`язання ДІУ не допускається.

13.02.2023 до суду від третьої особи-4 надійшли письмові пояснення, в яких зазначено аналогічну позицію, викладену відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву.

28.02.2023 до суду від третьої особи-1 надійшли додаткові пояснення, в яких вказано, що оскільки триває процедура ліквідації позивача зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається (імперативна заборона зарахування зустрічних однорідних вимог з дня початку процедури ліквідації банку). При цьому, третьою особою-1 зазначено, що в межах інших справ №№ 910/19882/21, 910/18196/21, 910/18289/21, 910/18283/21 та інші ДІУ навпаки стверджувало про неможливість проведення зарахування зустрічних однорідних вимог в силу прямої заборони законом.

28.02.2023 року від третьої особи-5 до суду надійшли пояснення на позовну заяву, в яких зазначено, що оскільки ДІУ проведено зустрічне зарахування однорідних вимог, а відповідно до п. 4.15. Державної гарантії власник облігацій не може вимагати задоволення вимоги від гаранта, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги емітента, тому позовні вимоги в межах даної справи не можуть бути задоволені.

28.02.2023 від позивача надійшло клопотання про залучення до участі в справі співвідповідача - Міністерство фінансів України.

В підготовчому засіданні 28.02.2023 судом було оголошено перерву до 18.04.2023.

17.03.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяви позивача про залучення співвідповідача.

24.03.2023 до суду від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення щодо залучення Міністерства фінансів України співвідповідачем.

10.04.2023 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої просить суд: стягнути з Кабінету Міністрів України як з гаранта за Державною гарантією від 26.12.2013 №15010-03/128, виданою Кабінетом Міністрів України в особі Міністерства фінансів України, на користь позивача заборгованість Державної іпотечної установи по оплаті: номінальної вартості облігацій серії "А3", ISIN UA4000178438 в кількості 4565 шт, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 456 500 000,00 грн; номінальної вартості облігацій серії "В3", ISIN UA4000178446 в кількості 536 шт, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 53 600 000,00 грн; номінальної вартості облігацій серії "С3", ISIN UA4000178453 в кількості 2700 шт, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 270 000 000,00 грн, всього - 780 100 000, 00 грн.

12.04.2023 до суду від третьої особи-2 надійшли пояснення щодо зміни предмета позову у справі, в яких зазначено, що зміна предмету позову повністю відображає умови Державної гарантії.

17.04.2023 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, зарахування зустрічних однорідних вимог можливе, оскільки 23.05.2020 року набрав чинності ЗУ щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності №590, яким виключені абзаци 10-13 ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про гарантування вкладів фізичних осіб», однак п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону, у редакції від 30.06.2021 №1588-ІХ, знову передбачена можливість здійснення зарахування зустрічних вимог.

В підготовчому засіданні 18.04.2023 судом було задоволено заяву позивача про зміну предмета позову та оголошено відповідну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 залучено Міністерство фінансів України в якості відповідача-2 та відкладено підготовче засідання до 30.05.2023.

09.05.2023 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

18.05.2023 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що зустрічне зарахування, проведене ДІУ є правомірним і вимагати від гаранта задоволення своєї вимоги позивачем суперечить положенням Державної гарантії. Окрім того, відповідачем-2 зазначено, що позивачем не висловлено незгоду із зустрічним зарахуванням, а тому вона є законною.

18.05.2023 від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення/заперечення щодо закриття провадження, в яких вказано, що у висновках Верховного Суду у межах справи №910/683/19 визначено, що зустрічне зарахування не допускається, а тому, як зазначає третя особа-2 припинення зобов`язання за облігаціями не допускається.

19.05.2023 до суду від третьої особи-1 надійшли заперечення щодо клопотання про закриття провадження.

24.05.2023 до суду від третьої особи-1 надійшли пояснення на відзив відповідача-2, в яких зазначено, що твердження про наявність законодавчого права ДІУ на здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог є безпідставними.

25.05.2023 до суду від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення на відзив відповідача-2, в яких вказано, що зустрічне зарахування за облігаціями серії «А3» є неможливим, що підтверджено Верховним Судом в межах справи №910/683/19. Зустрічне зарахування за облігаціями серії «В3» та «С3» неможливе про що зазначено у рішенні суду в межах справи №910/11199/20.

25.05.2023 від позивача надійшли заперечення щодо закриття провадження у справі.

29.05.2023 до суду від третьої особи-3 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху та заперечення на пояснення третьої особи-2.

30.05.2023 до суду від третьої особи-3 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

В підготовчому засіданні 30.05.2023 судом було оголошено перерву до 11.07.2023.

03.07.2023 до суду від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення.

Розглянувши в підготовчому засіданні 11.07.2023 клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі та клопотання третьої особи-3 про залишення позову без руху, судом було відмовлено в їх задоволенні та оголошено відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання.

Також ухвалою Господарського суду від 11.07.2023 зупинено провадження у справі №910/19573/21 до набрання законної сили рішеннями в справах №910/19882/21 та №910/18432/21.

26.09.2023 до суду від третьої особи-2 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

29.09.2023 до суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 поновлено провадження у справі №910/19573/21 та призначено підготовче засідання на 14.11.2023.

Ухвалою від 14.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 30.01.2024 року.

В засіданні 30.01.2024 року в справі оголошено перерву до 02.04.2024 року.

29.03.2024 року третьою особою-2 подано до суду письмову промову у судових дебатах.

01.04.2024 року третьою особою-1 подано до суду тези письмової промови у судових дебатах.

01.04.2024 року третьою особою-3 подано письмові пояснення.

В засіданні 02.04.2024 року в справі оголошено перерву до 25.06.2024 року.

20.05.2024 року третьою особою-2 подано до суду пояснення щодо останніх висновків Верховного Суду.

20.06.2024 року третьою особою-1 подано до суду додаткові тези письмової промови у судових дебатах.

25.06.2024 року третьою особою-5 подано до суду додаткові пояснення.

Ухвалою від 15.07.2024 року сторін повідомлено, що засідання 25.06.2024 року не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, наступне судове засідання призначено на 17.09.2024 року.

В судовому засіданні 17.09.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2013 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (Банк за договором) та Державною іпотечною установою (Клієнт за договором) укладено Договір банківського рахунку №26/995-070 (далі - Договір банківського рахунку), за умовами якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26502000000995 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги.

Відповідно п. 1.1. Договору банківського рахунку, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній валюті №26502000000995 (далі - Рахунок) та отримує плату за обслуговування Рахунку.

Відповідно до п.1.2 Договору банківського рахунку Банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунків та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.

За умовами Договору рахунку, Клієнт має право:

- самостійно розпоряджатись грошовими коштами на Рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком примусового списання грошових коштів та випадків накладання арешту, або тимчасового призупинення операцій по Рахунку, що здійснюється уповноваженими на це органами (п. 3.2.1. Договору рахунку);

- вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків за його платіжними документами та надання інших обумовлених цим Договором послуг. За умовами Договору рахунку, Банк зобов`язується своєчасно здійснювати розрахункові операції Клієнта згідно з вимогами чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України (п. 3.3.1 Договору рахунку);

-за розпорядженням Клієнта видати або перерахувати з Рахунку грошові кошти в день надходження до Банку відповідного розрахункового документа, за умови його подання в операційний час (п. 3.3.2 Договору рахунку).

Відповідно п. 3.3.6 Договору рахунку, Банк зараховує грошові кошти, що надійшли на Рахунок Клієнта, в день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами розрахункових документів не виявлено розбіжностей, дата їх надходження збігається з датою валютування та призначення платежу відповідає вимогам законодавства України, за умови їх отримання Банком протягом операційного часу. При отриманні коштів після операційного часу - зараховує їх не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 6.3. Договору встановлено, що Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим Договором у випадку настання та дії обставин, що знаходяться поза межами контролю Сторін, та які сторони не могли передбачити або запобігти (обставини непереборної сили). До таких обставин за цим Договором належать військові дії, незалежно від факту оголошення війни, повстання, стихійні лиха, пожежі, рішення Повноважних державних органів України, та інші, віднесені законодавством України до обставин непереборної сили.

Згідно п. 6.3.3 i 6.3.4. Договору рахунку, у випадку настання обставин, визначених п. 6.3. цього Договору, строк виконання зобов`язань переноситься на термін дії таких обставин, але не більше як на один календарний місяць. Якщо обставини, визначені п. 6.3. цього Договору, будуть діяти більше одного календарного місяця, Сторони проводять переговори з метою з`ясування можливих варіантів виконання зобов`язань за цим Договором.

Договір банківського рахунку згідно п. 7.1 набуває чинності з моменту підписання та діє протягом одного року. У випадку відсутності заяви Банку/Клієнта про розірвання договору в термін 30 календарних днів до дати його припинення, термін дії цього договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо сторони не передбачили іншого.

У 2013 році Правлінням Державної іпотечної установи було прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3».

Відповідно до п. 4.2 Проспекту емісії облігації серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи мають параметри випуску облігацій, а саме:

- характеристика облігацій: серія «Z2» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «A3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «B3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «C3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «D3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;

- кількість облігацій: 50 000 штук відсоткових іменних облігацій, у тому числі: серія «Z2» - 10 000 штук; серія «A3» - 10 000 штук; серія «B3» - 10 000 штук; серія «C3» - 10 000 штук; серія «D3» - 10 000 штук;

- номінальна вартість облігацій (серій «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3»): 100 000,00 грн.;

- загальна номінальна вартість випуску облігацій: 5 000 000 000,00 грн., в тому числі: серія «Z2» - 1 000 000 000,00 грн; серія «A3» - 1 000 000 000,00 грн; серія «B3» - 1 000 000 000,00 грн; серія «C3» - 1 000 000 000,00 грн; серія «D3» - 1 000 000 000,00 грн.

Пунктом 4.4. Проспекту емісії встановлено, що мета використання фінансових ресурсів, залучених від емісії облігацій ДІУ під державну гарантію відповідає статутній меті та предмету діяльності та полягає зокрема в рефінансуванні та кредитуванні іпотечних кредитів (банків і небанківських фінансових установ, які проводять діяльність з надання забезпечених іпотекою кредитів).

Джерелами погашення та виплати доходу за облігаціями ДІУ під державну гарантію будуть виступати кошти, отримані Емітентом в результаті статутної діяльності Установи після розрахунків з бюджетом та сплати інших обов`язкових платежів. Установа зобов`язується не використовувати кошти залучені від випуску облігацій ДІУ під державну гарантію, для формування і поповнення статутного капіталу Установи та покриття її збитків від статутної діяльності.

Відповідно до п. 4.6.1. Проспекту емісії, облігації розміщуються шляхом закритого (приватного) продажу на території України серед інвесторів - 100 найбільших банків України, в переліку (п. 4.6.3. Проспекту емісії) яких є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».

Згідно п. 4.9 Проспекту емісії погашення облігацій серії «ВЗ» здійснюється протягом одного банківського дня - 18 листопада 2020 року.

Погашення облігацій здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті України - гривні - депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах.

Погашення облігацій у сумі їх номінальної вартості здійснюється на підставі даних реєстру власників облігацій, який складається Національним депозитарієм ПАТ «НДУ» на день, що передує даті погашення та видається на дату погашення.

Погашення облігацій здійснюється шляхом зарахування коштів, переказаних Установою на грошовий рахунок, відкритий Центральним депозитарієм ПАТ «НДУ» в Розрахунковому центрі, з подальшим переказом коштів з цього рахунку на рахунки депозитарних установ, з якими власники облігацій уклали договір про обслуговування рахунку у цінних паперах, з метою їх подальшого перерахування власникам облігацій.

Погашення облігацій здійснюється власниками облігацій серій «Z2», «А3», «В3», «СЗ», «D3» з урахуванням діючого законодавства України.

Для пред`явлення облігацій для погашення власники таких облігацій переводять належні їм облігації з особистих рахунків у цінних паперах на рахунок Емітента в Центральному депозитарії ПАТ «НДУ» з 9 години до 11 години дня погашення облігацій.

Відповідно до п. 4.6.1. Проспекту емісії, облігації розміщуються шляхом закритого (приватного) продажу на території України серед інвесторів - 100 найбільших банків України, в переліку яких є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - Банк).

За змістом п. 4.8 Проспекту емісії виплата відсоткового доходу здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника облігацій. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку. Виплата відсоткового доходу здійснюється на підставі реєстру власників, який складає Центральний депозитарій ПАТ «НДУ» на момент завершення операційного дня, що передує даті початку відповідної виплати (даті останньої виплати).

Пунктом 4.9. передбачено - погашення облігацій здійснюється протягом одного банківського дня: серія "АЗ" - 12.12.2018; серія "ВЗ" - 18.11.2020; серія "СЗ" - 15.12.2020; п. 4.9.1 - дострокове погашення облігацій відповідної серії може бути здійснене за рішенням емітента у разі дострокового викупу 100% облігацій цієї серії; таке рішення приймається правлінням установи.

24.03.2014 між Державною іпотечною установою і ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-205/2014 від 24.03.2014, за яким банком було придбано облігації серії "A3" у кількості 2 000 шт загальною вартістю 204 142 460,00 грн.

27.03.2014 між Державною іпотечною установою і ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-230/2014 від 27.03.2014, за умовами якого банком було придбано облігації серії «A3» у кількості 2998 шт загальною вартістю 306 231 339,58 грн.

На виконання п. 2.4. вказаних договорів банком було перераховано на рахунок ДІУ № 26502000000995, відкритий в ПАТ "Дельта Банк", вартість облігацій серії "A3" у сумі 204 142 460,00 грн за договором №ДД-205/2014 від 24.03.2014 та в сумі 306 231 339,58 грн за договором №ДД-230/2014 від 27.03.2014. (Обставини встановлені в межах справи №910/19882/21).

05.09.2014 року між Державною іпотечною установою (за договором - Емітент) та АТ «Дельта Банк» (за договором - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-750/2014 на придбання іменних відсоткових з додатковим забезпеченням облігацій серії «ВЗ», ISIN UA 4000178446 в кількості 4 500 шт. загальною вартістю 457 847 280,00 грн.

Між Державною іпотечною установою (за договором - Емітент) та АТ «Дельта Банк» (за договором - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-751/2014 від 08.09.20014 про придбання іменних відсоткових з додатковим забезпеченням облігацій серії «ВЗ», ISIN UA4000178446 в кількості 4 500 шт. загальною вартістю 457 841 280,00 грн.

Між Державною іпотечною установою (за договором - Емітент) та АТ «Дельта Банк» (за договором - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-758/2014 від 09.09.20014 про придбання іменних відсоткових з додатковим забезпеченням облігацій серії «ВЗ», ISIN UA4000178446 в кількості 1 000 шт. загальною вартістю 101 847 950,00 грн.

Відповідно до умов вищевказаних Договорів купівлі-продажу цінних паперів Емітент зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити іменні відсоткові з додатковим забезпеченням облігації серії «ВЗ», код ЦП (ISIN) UA4000178446.

Відповідно п. 2.4. Договорів купівлі-продажу цінних паперів Покупець зобов`язується оплатити загальну вартість ЦП, що передаються за цим Договором у власність Покупцю, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Емітента №26502000000995 в АТ «Дельта Банк», код установи банку 380236, код за ЄДРПОУ 33304730 до кінця операційного дня.

09 вересня 2014 року між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД-759/2014 (далі - Договір купівлі-продажу цінних паперів), за умовами якого Банком було придбано облігації серії «С3» у кількості 2700 шт. загальною вартістю 274989465,00 грн (номінальна вартість однієї облігації - 100000,00 грн), код (ISIN) UA4000178453.

На виконання п. 2.4 вказаного Договору купівлі-продажу цінних паперів банком було перераховано на рахунок ДІУ № 265020000009955, вартість облігацій серії «С3» у сумі 274 989 465,00 грн. (Обставини встановлені в межах справи №910/18432/21).

23.04.2014 та 12.09.2014 між АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено: Договір застави облігацій Державної іпотечної установи №132/04-14/ДІУ та Договір застави облігацій Державної іпотечної установи № 42/ДІУ (відповідно) на підставі яких облігації серії «АЗ» (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178438 у загальній кількості 4 565 шт.), облігації серії «ВЗ» (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178446 у загальній кількості 10 000 шт.) та облігації серії «СЗ» (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178446 у загальній кількості 2 700 шт.), відповідно, були передані в заставу Національному банку України з метою забезпечення виконання зобов`язань АТ «Дельта Банк» перед Національним банком України за Кредитними договорами № 132/04-14/КТ від 23.04.2014 та № 42 від 12.09.2014.

11.11.2019 в рамках розгляду господарської справи № 910/6514/17 за позовом Національного банку України до АТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет застави - цінні папери: облігації Державної іпотечної установа серії ВЗ та СЗ (міжнародні ідентифікаційні номери цінних паперів № UА4000178446 та № UА4000178453, відповідно) шляхом їх передачі у власність заставодавця - Національного банку України в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №42, Північним апеляційним господарським судом було постановлено ухвалу про затвердження мирової угоди від 01.10.2019, що укладена між Національним банком України, АТ «Дельта Банк» та АБ «Укргазбанк», та відповідно до умов якої в рахунок погашення заборгованості АТ «Дельта Банк» за Кредитним договором № 42 у власність Національного банку перейшли облігацій Державної іпотечної установи (серія ВЗ) з міжнародним ідентифікаційним номером UА4000178446 (дата погашення 18.11.2020) в кількості 9464 штук.

На виконання зазначеної ухвали Північного апеляційного господарського суду, а також положень пунктів 7, 8 Мирової угоди, 21 листопада 2019 року облігації Державної іпотечної установи серії «ВЗ» у кількості 9 464 штук вибули із власності АТ «Дельта Банк» та були перераховані з рахунків відкритих для АТ «Дельта Банк» на рахунки Національного банку, як нового власника Облігацій.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.01.2020 зазначена вище ухвала апеляційного суду була залишена без змін, а касаційна скарга Державної іпотечної установи без задоволення.

Як встановлено реєстром власників іменних цінних паперів позивач є власником іменних відсоткових облігацій:

- серії «АЗ» (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178438 у загальній кількості 4 565 шт. загальною номінальною вартістю 456 500 000,00 грн,

- облігації серії «ВЗ» (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178446) у загальній кількості 536 шт. загальною номінальною вартістю 53 600 000, 00 грн,

- облігації серії «СЗ» (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178446) у загальній кількості 2 700 шт загальною номінальною вартістю 270 000 000, 00 грн.

26.12.2013 року між Кабінетом Міністрів України в особі Міністра фінансів України (гарант) та Державною іпотечною установою (емітент) укладено Державну гарантію за зобов`язаннями Державної іпотечної установи №15010-03/128 у забезпечення виконання емітентом гарантованих зобов`язань.

Відповідно до п. 2.2. Державної гарантії у разі невиконання емітентом гарантованих зобов`язань гарант зобов`язується сплатити власникам облігацій суму номінальної вартості облігацій за умови дотримання власниками облігацій строків і порядку пред`явлення вимоги про виконання гарантом зобов`язань за державною гарантією.

Державна гарантія для кожної серії облігацій набуває чинності з дати державної реєстрації відповідного випуску облігацій та проспекту емісії облігацій. (п. 5.1. Державної гарантії).

Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі цієї Постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від 02.03.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», яким з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича.

Рішенням №71 від 08.04.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено до 02.09.2015 включно, а рішенням №147 від 03.08.2015 тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» продовжено до 02.10.2015.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» строком з 05.10.2015 по 04.10.2017, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.

Згідно довідки відповідача вих. №05-3260387 від 01.04.2016 Державну іпотечну установу включено до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів; загальна акцептована сума кредиторських вимог Державної іпотечної установи становить 3 332 921 190,01 грн.

Листом №780/15/2 від 28.10.2015 ДІУ звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» із заявою про визнання його кредиторських вимог на загальну суму 3 494 213 767,20 грн. з яких 3 493 239 101,16грн. заборгованості за Договором банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013р.

11.01.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про затвердження Реєстру вимог кредиторів АТ «Дельта Банк».

Із витягу Переліку (Реєстру) вимог кредиторів АТ «Дельта Банк», затвердженого Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 11.01.2016 (з урахуванням змін №1, затверджених рішенням №291 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 03.03.2016) вимоги ДІУ акцептовані на загальну суму 3 332 921 190,01грн. та включені до сьомої черги погашення.

19.01.2016 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб офіційно оприлюднено оголошення про задоволення вимог кредиторів другої та третьої черги АТ «Дельта Банк».

ДІУ звернувся до Банку із заявою №5924/15/28 від 12 грудня 2018 року, якою повідомив Банк про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог до Банку за Договором рахунку на суму 475635475,70 грн та вимог Банку до ДІУ про сплату відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серії "A3" у розмірі 19135475,70 грн та погашення облігацій серії "А3" у сумі 456500000,00 грн згідно з Проспектом емісії в загальному розмірі 475635475,70 грн. Водночас у передостанньому абзаці зазначеного листа ДІУ вказав про зарахування на загальну суму 475635476,00 грн.

Листом №5943/15/1 від 13.12.2018 ДІУ звернувся до банку із заявою, якою повідомив Банк про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог ДІУ до Банку за Договором рахунку на суму 475635475,70 грн та вимог Банку до ДІУ про сплату відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серії "A3" у розмірі 19135475,70 грн та погашення облігацій серії "А3" у сумі 456500000,00 грн згідно з Проспектом емісії в загальному розмірі 475635475,70 грн.

У відповідь на вищевказані заяви Банк повідомив ДІУ про відсутність правових підстав для задоволення звернення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог у період після затвердження ліквідаційної маси, оскільки це може призвести до порушення прав інших кредиторів Банку.

14.01.2019 позивачем пред`явлено до погашення облігації серії "А3" в кількості 4565 штук.

15.02.2019 у відповіді ДІУ №2170/15/1 позивачу відмовлено в задоволенні вимог щодо погашення номінальної вартості облігацій.

18.02.2019 банком направлено вимогу гаранту (відповідачу-1) про погашення номінальної вартості облігацій серії «А3».

У відповідь 03.05.2019 року позивач отримав лист від Міністерства фінансів України (відповідача-2) від 24.04.2019, направленого за дорученням КМУ, яким відмовлено позивачу в задоволенні його вимог до прийняття рішення у справі №910/683/19.

При цьому, посилаючись на положення ст. 601, ч. 4-1 ст. 602 ЦК України, п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Державна іпотечна установа звернулась до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» із заявою про зарахування однорідних зустрічних вимог від 18.11.2020р. № 4955/15/1.

Листом від 30.11.2020 №3019 АТ «Дельта Банк» повідомив Державну іпотечну установу про відсутність правових підстав для задоволення заяви Державної іпотечної установи № 4955/15/1 від 18.11.2020 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 55 678 650,88 грн, оскільки п. 8 ч. 2 статті 46 Спеціального закону, в редакції, яка є чинною на поточну дату (18.11.2020) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припиненням зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

18.11.2020 позивачем пред`явлено до погашення облігації серії «ВЗ» в кількості 536 штук (вимога №2976 від 24.11.2020).

29.12.2020 банком направлено вимогу гаранту (відповідачу-1) про погашення номінальної вартості облігацій серії «В3».

12.01.2021 у відповіді ДІУ позивачу відмовлено в задоволенні вимог щодо погашення номінальної вартості облігацій.

15 грудня 2020 року позивачем пред`явлено до погашення облігації серії "С3" в кількості 2700 штук (вимога №3161 від 18.12.2020).

26.01.2021 банком направлено вимогу гаранту (відповідачу-1) про погашення номінальної вартості облігацій серії «С3».

У зв`язку з невиконанням Гарантом своїх зобов`язань за Державною гарантією позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з Кабінету Міністрів України в особі Міністерства фінансів України заборгованості Державної іпотечної установи по оплаті: номінальної вартості облігацій серії "А3", ISIN UA4000178438 в кількості 4565 шт, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 456 500 000,00 грн; номінальної вартості облігацій серії "В3", ISIN UA4000178446 в кількості 536 шт, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 53 600 000,00 грн; номінальної вартості облігацій серії "С3", ISIN UA4000178453 в кількості 2700 шт, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 270 000 000,00 грн.

Третя особа-1 та третя особи-2 підтримали позовні вимоги пред`явлені банком, зазначаючи, що умови обігу облігацій визначені у проспекті емісії облігацій, погашення облігацій у сумі їх номінальної вартості здійснюється на підставі даних реєстру власників облігацій шляхом зарахування коштів, перерахованих відповідачем на рахунок, відкритий центральним депозитарієм ПАТ «НДУ» з метою подальшого перерахування власникам облігацій. Відповідно до Проспекту облігації мають додаткове забезпечення у формі Державної гарантії за зобов`язаннями ДІУ, що видана КМУ. За державною гарантією у разі невиконання ДІУ (емітентом) гарантованих зобов`язань гарант зобов`язується сплатити власнику облігацій суму номінальної вартості облігацій. Оскільки ДІУ не виконало свої зобов`язань, їх повинен виконати гарант - КМУ. При цьому, як зазначали сторони, зарахування зустрічних вимог за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк не допускається, тому зарахування вимог ДІУ за облігаціями є такими, що суперечать вимогам законодавства, оскільки наявні заборони визначені ст. 602 ЦК України та п. 8 ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, у заявах по суті спору зазначалось, що спір щодо припинення зобов`язань ДІУ розглядається в межах справи №910/683/19. Оскільки триває процедура ліквідації позивача зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається (імперативна заборона зарахування зустрічних однорідних вимог з дня початку процедури ліквідації банку). При цьому, третьою особою-1 зазначено, що в межах інших справ №№ 910/19882/21, 910/18196/21, 910/18289/21, 910/18283/21 та інші ДІУ навпаки стверджувало про неможливість проведення зарахування зустрічних однорідних вимог в силу прямої заборони законом. Більше того, як зазначено сторонами, у висновках Верховного Суду у межах справи №910/683/19 визначено, що зустрічне зарахування не допускається, а тому, як зазначає третя особа-2, припинення зобов`язання за облігаціями не допускається.

Відповідачі, третя особа-3, третя особа-4 та третя особа-5 заперечували проти задоволення позовних вимог зазначаючи, що у КМУ відсутні зобов`язання за державною гарантією, оскільки позивачем акцептовано кредиторської вимоги ДІУ на суму 3 332 921 190,01 грн та включено їх до сьомої черги реєстру акцептованих вимог, в результаті чого ДІУ було направлено на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому зобов`язання ДІУ є припиненими. Оскільки ДІУ проведено зустрічне зарахування однорідних вимог, а відповідно до п. 4.15. Державної гарантії власник облігацій не може вимагати задоволення вимоги від гаранта, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги емітента, тому позовні вимоги в межах даної справи не можуть бути задоволені. При цьому, як в казано сторонами в заявах по суті спору, зарахування зустрічних однорідних вимог можливе, оскільки 23.05.2020 року набрав чинності ЗУ щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності №590, яким виключені абзаци 10-13 ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про гарантування вкладів фізичних осіб», при цьому, пунктом 8 ч. 2 ст. 46 Закону, у редакції від 30.06.2021 №1588-ІХ, знову передбачена можливість здійснення зарахування зустрічних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст.ст. 626, 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 163 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб`єктів господарювання. Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку регулюються Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок".

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

У пункті 2 частини 5 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов`язання. До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, облігації.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов`язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено, що емітент, у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може здійснювати емісію відсоткових, цільових та дисконтних облігацій. Відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів або за якими відсоткова ставка дорівнює нулю.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» проспект цінних паперів - документ, який оформлюється при здійсненні публічної пропозиції цінних паперів та містить інформацію відповідно до вимог, визначених законом.

Отже, відносинам, які виникають при обігу цінних паперів, зокрема, облігацій, притаманні властивості правовідносин позики, а саме: 1) передача однією стороною (власником (першим власником) облігацій) іншій стороні (емітенту) грошових коштів (грошей); 2) обов`язок сторони, яка одержала грошові кошти (емітента) повернути стороні, яка надала такі грошові кошти (власникові (першому власникові) облігацій) таку ж суму грошових коштів (вартість облігацій) та сплатити дохід за такими облігаціями.

Приписи пункту 2 частини 1 статті 195 Цивільного кодексу України та норми Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачають, що облігація, як цінний папір, є документом, який посвідчує (підтверджує) відносини позики між власником облігації та емітентом.

Грошові зобов`язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов`язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України і статтею 174 Господарського кодексу України.

Отже, з урахуванням вищенаведеного та у зв`язку з укладанням між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою договорів купівлі-продажу цінних паперів між позивачем та відповідачем виникли грошові зобов`язання на підставі правовідносин позики. До правовідносин, що склалися між сторонами спору, повинні застосовуватись загальні правила позики, зокрема, які визначені у параграфі 1 Глави 71 Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей відносин, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 910/10553/18, від 09.08.2023 у справі № 910/18289/21, від 24.10.2023 у справі № 910/18566/21.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16.

Так, в межах справи №910/683/19 Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України про визнання припиненим зобов`язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" щодо сплати відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серій "АЗ " згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "АЗ", "ВЗ", "СЗ", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року та визнання припиненим зобов`язання Державної іпотечної установи (код ЄДРПОУ 33304730) перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020), яке встановлено Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "АЗ", "ВЗ", "СЗ", "D3" Державної іпотечної установи щодо погашення облігацій серій "АЗ" в кількості 4 565 шт. В межах вказаного позову Національним банком України, як третьою особою із самостійними вимогами щодо предмета спору, було пред`явлено позов до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Державної іпотечної установи про визнання недійсним одностороннього правочину - заяв ДІУ №5924/15/28 від 12.12.2018 і №5943/14/1 від 13.12.2018 про зарахування однорідних грошових вимог у рахунок погашення облігацій серії "А3" згідно з Проспектом емісії перед Банком.

Позов Державної іпотечної установи в межах справи №910/683/19 було обґрунтовано тим, що Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" є боржником Державної іпотечної установи за Договором банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013, а Державна іпотечна установа є боржником Банку по виплаті відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серії "A3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року. Листом №5943/15/1 від 13.12.2018 з посиланням на ст. 601 Цивільного кодексу України та п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування вищевказаних зустрічних однорідних вимог на загальну суму 475 635 475,00 грн. Однак, відповідач, листом №152 від 10.01.2018 повідомив про відсутність правових підстав для задоволення заяви Державної іпотечної установи №5943/15/1 від 13.12.2018.

За результатом розгляду вказаних позовів в межах справи №910/683/19 Постановою Верховного Суду від 01.12.2020 року, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 року, встановлено наступне:

«Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оспорюваний односторонній правочин, оформлений заявами Позивача №5924/15/28 від 12.12.2018 і №5943/14/1 від 13.12.2018 про зарахування однорідних грошових вимог в рахунок погашення облігацій перед Банком, порушує права та майнові інтереси Третьої особи-3 як заставодержателя.

Суди правильно зазначили, що положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" унормовано імперативний припис щодо заборони погашення інших кредиторських вимог за рахунок заставного майна, що відповідає основному змісту інституту забезпечення договірного зобов`язання. А відтак, кошти, отримані від реалізації предмета застави, в силу приписів закону спрямовуються виключно на погашення вимог заставодержателя. При цьому інші кредитори вправі розраховувати на погашення своїх вимог за рахунок заставного майна лише у випадку, коли вимоги заставодержателя погашені, та має місце наявність залишку коштів.

Аналіз положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" свідчить, що встановлені цим Законом черговість та порядок задоволення вимог кредиторів банку жодним чином не суперечать відповідним приписам щодо позачергового задоволення вимог заставодержателя за рахунок майна банку, що є предметом застави. Віднесення кредиторських вимог Третьої особи-3 до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, у тому числі й забезпечених заставою, не позбавляє Третю особу-3 права на позачергове задоволення зазначених вимог за рахунок заставленого майна у встановленому чинним законодавством порядку.

Отже, включені до сьомої черги кредиторські вимоги Третьої особи-3 до Банку, що є заставними, підлягають погашенню позачергово в силу вимог закону. А будь-які дії щодо предмета застави, вчинені без дотримання приписів частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є порушенням норм чинного законодавства України.

Враховуючи те, що при зарахуванні Позивачем зустрічних однорідних вимог за спірними облігаціями Третя особа-3 буде позбавлена права на позачергове задоволення своїх кредиторських вимог до Банку за кредитним договором №132/04-14/КТ від 23.04.2014 за рахунок предмета застави (облігацій), Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що таке зарахування порушує відповідне право Третьої особи-3, суперечить приписам частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є підставою для визнання такого зарахування недійсним.

З огляду на викладене Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову - визнання недійсним спірного одностороннього правочину про зарахування однорідних грошових вимог у рахунок погашення облігацій, а відтак і відсутність правових підстав для визнання припиненими спірних зобов`язань Позивача перед Банком.»

Таким чином, судами в межах справи №910/683/19 встановлено, що проведене ДІУ за заявами №5924/15/28 від 12.12.2018 і №5943/14/1 від 13.12.2018 зарахування однорідних грошових вимог по виплаті відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серії "A3" згідно з Проспектом емісії перед Банком є недійсним, а зобов`язання ДІУ перед позивачем не припинені.

В межах справи 910/11199/20 Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний банк України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство фінансів України про визнання припиненим зобов`язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" щодо сплати відсоткового доходу за тринадцятий відсотковий період за облігаціями серій "В3", "С3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року.

Позовні вимоги ДІУ в межах справи №910/11199/20 були обґрунтовані порушенням банком права Державної іпотечної установи на припинення зобов`язання, у порядку встановленому частиною 1 статті 601 Цивільного кодексу України та пунктом 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За результатом розгляду вказаного позову в межах справи №910/11199/20 рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 року (в апеляційному порядку не оскаржувалось) встановлено наступне:

«З урахуванням переходу до Національного банку України права власності на 9464 облігацій Державної іпотечної установи (серія ВЗ) з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446, суд дійшов висновку, що станом на 23.06.2020 у Державної іпотечної установи виникло грошове зобов`язання не перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" з виплати відсоткового доходу за 13 відсотковий період облігаціями серії "B3" та "С3" на суму 44 830 873,36 грн., а перед Національним банком України.

Приймаючи до уваги, що станом на дату завершення періоду виплати відсоткового доходу за тринадцятий період у власності Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишилось іменних відсоткових облігацій підприємства серії "B3" (UA4000178446) в кількості 536 та "С3" в кількості 2 700, наявними є підстави для вирішення питання щодо припинення зобов`язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" щодо сплати частини відсоткового доходу за дванадцятий відсотковий період в розмірі 15 328 899,64 грн., що розрахований саме за належними відповідачу на праві власності станом на 23.06.2020 облігаціями серій "В3", "С3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року.

Спірні правовідносини щодо припинення зобов`язань Державної іпотечної установи перед ПАТ "Дельта Банк" щодо сплати відсоткового доходу за тринадцятий відсотковий період за облігаціями серій "В3", "С3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "А3", "В3", "С3", "D3" Державної іпотечної установи 2013, які виникли на підставі заяви позивача про зарахування однорідних зустрічних вимог від 23.06.2020 № 2712/15/1 підпадають під правове регулювання п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення судового рішення).

На момент звернення позивача з аналогічними позовами упродовж 2017-2019 та їх вирішення судами, положення абзаців 10-13 п.8 ч. 2 ст.46 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції Закону України № 629-VIII від 16.07.2015 передбачали низку виключень до встановлення заборони зарахування зустрічних вимог, а саме, передбачалось, що:

- обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме, не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Доводи позивача, які викладені у позовній заяві про врахування судових рішень №910/4413/17, №910/1340/18, №910/12608/17, №910/1413/17, №910/10418/18 та №910/1234/19 при розгляді даної справи є необґрунтованим та безпідставними, з огляду на внесені зміни в Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним та регулює спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на норми спеціального закону, а саме п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" якими забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін, суд приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню.»

Таким чином, в межах справи 910/11199/20 судом встановлено відсутність правових підстав для визнання припиненим зобов`язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" щодо сплати відсоткового доходу за тринадцятий відсотковий період за облігаціями серій "В3", "С3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року.

В межах справи 910/18289/21 Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство фінансів України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний Банк України, Кабінет Міністрів України про визнання припиненим з 18.11.2020 зобов`язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" щодо сплати суми номінальної вартості іменних відсоткових облігацій серії "В3" у кількості 536 шт. з додатковим забезпеченням в бездокументарній формі, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA4000178446, реєстраційний номер випуску 294/2/2013, дата реєстрації - 27.12.2013 року.

Позовні вимоги ДІУ в межах справи №18289/21 обґрунтовані тим, що з настанням обставин щодо ліквідації АТ "Дельта Банк", позивач втратив гарантоване відповідачем право розпоряджатися сумою вартості облігацій серії "В3" у зв`язку із настанням дії обставин, що знаходяться поза межами контролю сторін, та які сторони не могли передбачити або запобігти (обставини непереборної сили), а саме у зв`язку з рішенням повноважних державних органів.

Постановою Верховного Суду від 09.08.2023 року, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 року, в межах справи №910/18289/21, встановлено наступне:

«Запровадження в ПАТ "Дельта Банк" процедури ліквідації, внаслідок якої Держіпотека позбавлена можливості розпоряджатися коштами на рахунку у вказаному банку, не є підставою для припинення зобов`язання неможливістю його виконання в розумінні ст.607 ЦК та не свідчить про неможливість виконання вимоги про погашення номінальної вартості облігацій.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №910/18283/21 (за позовом Держіпотеки до ПАТ "Дельта Банк" про визнання припиненим зобов`язання щодо сплати відсоткового доходу за 13 відсотковий період за іменними відсотковими облігаціями з додатковим забезпеченням в бездокументарній формі серії "В3") та від 25.07.2023 у справі №910/18430/21 (за позовом Держіпотеки до ПАТ "Дельта Банк" про визнання припиненим зобов`язання щодо сплати відсоткового доходу за 14 відсотковий період за іменними відсотковими облігаціями з додатковим забезпеченням в бездокументарній формі серії "В3").

Посилання Держіпотеки на зміни в законодавстві, через які було втрачено єдиний можливий спосіб припинення зобов`язання, шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, Верховний Суд оцінює критично, оскільки фактично твердження Держіпотеки про припинення зобов`язання на підставі ст.607 ЦК зводяться до неможливості виконання нею вимоги про погашення номінальної вартості облігацій серії "В3" через відсутність необхідних коштів.

Помилковими також є доводи Держіпотеки про те, що відсутність доказів виконання ПАТ "Дельта Банк" зобов`язань перед третьою чергою погашення є доказом того, що виконання зобов`язань ПАТ "Дельта Банк" перед Держіпотекою (кредитором сьомої черги) є неможливим.

Прийняття правлінням НБУ постанови від 02.03.2015 №150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" та у подальшому постанови правління НБУ від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта банк" не є законодавчою забороною щодо повернення грошових коштів кредиторові неплатоспроможного банку на вимогу такого кредитора та не може свідчити про неможливість виконання зобов`язання в розумінні ст.607 ЦК, оскільки процедура повернення кредитору неплатоспроможного банку коштів регламентована Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а початок ліквідації банку не є підставою для припинення зобов`язань.

Процедура ліквідації станом на день відкриття провадження у справі триває, а ПАТ "Дельта Банк" не є ліквідованим в розумінні ст.53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якого ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на це, суди попередніх інстанцій у цій справі дійшли правильних висновків, що відсутність у Держіпотеки необхідних коштів з огляду на запровадження в ПАТ "Дельта Банк" процедури ліквідації, внаслідок якої Держіпотека позбавлена можливості розпоряджатися коштами на рахунку у вказаному банку, не є підставою для припинення зобов`язань за вимогою ПAT "Дельта Банк" про негайне виконання зобов`язань із погашення номінальної вартості облігацій серії "B3"».

Таким чином, в межах справи 910/18289/21 судами встановлено, що зобов`язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" щодо сплати суми номінальної вартості іменних відсоткових облігацій серії "В3" у кількості 536 шт не припинене.

В межах справи 910/18432/21 Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство фінансів України, Кабінет Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний Банк України про визнання припиненими з 15.12.2020 року зобов`язань ДІУ перед банком щодо сплати суми номінальної вартості іменних відсоткових облігацій серії "С3" у кількості 2700 штук з додатковим забезпеченням в бездокументарній формі, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA4000178453, реєстраційний номер випуску 295/2/2013, дата реєстрації - 27.12.2013 р.

В межах справи №910/18432/21 позовні вимоги ДІУ обґрунтовані положенням статті 607 ЦК України, якою передбачено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає. Неможливість виконання ним зобов`язань перед банком щодо сплати суми номінальної вартості облігацій серії «С3» зумовлена тим, що в зв`язку з перебуванням банку в процедурі ліквідації ДІУ був позбавлений права розпоряджатися грошовими коштами, які обліковувались на банківському рахунку, відкритому у банку, а інші джерела фінансування у ДІУ відсутні.

Постановою Верховного Суду від 11.07.2023 року, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 року, в межах справи №910/18432/21, встановлено наступне:

«За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або відсутністю вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 ГК України).

Наведені Позивачем обставини щодо неможливості виконання ним вимоги про погашення номінальної вартості облігацій серії «С3» не є в розумінні статті 607 Цивільного кодексу України підставою для припинення зобов`язання неможливістю його виконання.

Відсутність у Державної іпотечної установи необхідних коштів з огляду на запровадження в АТ «Дельта Банк» процедури ліквідації, внаслідок якої Позивач позбавлений можливості розпоряджатися коштами на рахунку у вказаному банку, не є в розумінні статті 607 Цивільного кодексу України підставою для припинення зобов`язань Позивача за Договором купівлі-продажу цінних паперів №ДД-759/2014 від 09.09.2014.».

Таким чином, в межах справи 910/18432/21 судами встановлено, що зобов`язань ДІУ перед банком щодо сплати суми номінальної вартості іменних відсоткових облігацій серії "С3" у кількості 2700 штук не припинене.

В межах справи 910/19882/21 Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство фінансів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання припиненими з 12.12.2018 року зобов`язання ДІУ перед банком щодо сплати суми номінальної вартості іменних відсоткових облігацій серії "А3" у кількості 4565 штук з додатковим забезпеченням в бездокументарній формі ISIN UA4000178438, реєстраційний номер випуску 293/2/2013, дата реєстрації - 27.12.2013.

Позовні вимоги ДІУ в межах справи №910/19882/21 обґрунтовані тим, що відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів №168405зв від 12.12.2018, банк є власником іменних відсоткових облігацій емітованих позивачем серії «А3» в кількості 4565 шт. Так, в результаті прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 02.03.2015 №150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та від 02.10.2015 №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», зазначене призвело до неможливості виконання банком зобов`язань перед ДІУ за Договором банківського рахунку від 27.02.2013 №26/995-070 і позбавило ДІУ права на розпорядження грошовими коштами, які обліковувались на банківському рахунку, в результаті чого ДІУ не може виконати свої зобов`язання за облігаціями серії «А3» перед банком.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 року, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 року, встановлено наступне:

«На підставі п. 4.8 Проспекту емісії у Державної іпотечної установи виникло зобов`язання з виплати відсоткового доходу за облігаціями серії "А3" за 10-й (останній) відсотковий період, дата початку і закінчення виплати відсоткового доходу - 12.12.2018.

Відсутність необхідних коштів позивач, в свою чергу, пов`язує з запровадженням в АТ "Дельта Банк" процедури ліквідації, внаслідок якої позивач позбавлений можливості розпоряджатися коштами на рахунку у вказаному банку, а інші джерела фінансування у Державної іпотечної установа відсутні.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або на відсутність вини (ст. ст. 614, 617 ЦК України чи ст. 218 ГК України).

Верховний Суд у постановах від 11.07.2023 у справі №910/18432/21, від 26.07.2023 у справі №910/18283/21, від 25.07.2023 у справі №910/18430/21 фактично зазначив про неможливість застосування положень ст.607 ЦК у цих правовідносинах. Скаржник не вказав на відмінність обставин у цій справі та наведених справах, пославшись лише на різні строки погашення заборгованості, різні умови випуску та серії облігацій. Суд апеляційної інстанції вважає такі доводи Держіпотеки помилковими, а постанови Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №910/18432/21, від 26.07.2023 у справі №910/18283/21, від 25.07.2023 у справі №910/18430/21, які ухвалені після звернення скаржника з апеляційної скаргою у цій справі, такими, що підлягають застосуванню під час розгляду апеляційною скарги в розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Підстави для визнання припиненим зобов`язання Державної іпотечної установи перед ПАТ "Дельта Банк" щодо виплати відсоткового доходу за 10 відсотковий період за облігаціями серії "А3" відсутні, а відтак погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.»

Таким чином, в межах справи 910/19882/21 судами встановлено, що зобов`язань ДІУ перед банком щодо сплати суми номінальної вартості іменних відсоткових облігацій серії "А3" у кількості 4565 штук не припинене.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов`язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

Таким чином, підсумовуючи викладене, на підставі п. 4.9 Проспекту емісії у ДІУ виникло зобов`язання зі сплати позивачу суми номінальної вартості облігацій серії «А3», «В3» та «С3», яке ДІУ не виконувало з підстав викладених в численних позовах про визнання його зобов`язань перед позивачем припиненими, які судами залишені без задоволення.

В межах справи №910/20302/21 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної іпотечної установи, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Українська фінансова житлова компанія", Міністерство економіки України про стягнення з ДІУ відсоткового доходу за облігаціями, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання по сплаті відсоткового доходу, 3% річних та інфляційних втрат за порушення строку оплати вартості облігацій, у загальному розмірі 225 742 209,68 грн.

Позовні вимоги банку в межах справи №910/20302/21 обґрунтовані неналежним виконанням ДІУ зобов`язань щодо здійснення виплати відсоткового доходу за випуском облігацій, емітентом яких є ДІУ, зокрема, за облігаціями серії "А3" по 10 відсотковому (купонному) періоді, за облігаціями серії "В3" по 13 та 14 відсотковим (купонним) періодам, за облігаціями серії "С3" по 13 та 14 відсотковим (купонним) періодам, та щодо сплати номінальної вартості облігацій серій "А3", "В3", "С3".

В Постанові Верховного суду від 23.04.2024 року, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 року, в межах справи №910/20302/21, встановлено наступне:

«У пункті 4.8 Проспекту емісії визначено, що: датою виплати відсоткового доходу за облігаціями серії "А3" по 10 відсотковому (купонному) періоду було визначено 12.12.2018; датою виплати відсоткового доходу за облігаціями серії "В3" по 13 відсотковому (купонному) періоду було визначено 22.06.2020, а по 14 відсотковому (купонному) періоду зазначеної серії було визначено 18.11.2020; датою виплати відсоткового доходу за облігаціями серії "C3" по 13 відсотковому (купонному) періоду було визначено 22.06.2020, а по 14 відсотковому (купонному) періоду зазначеної серії було визначено 15.12.2020.

Пунктом 4.9 Проспекту емісії передбачено, що погашення облігацій здійснюється протягом одного банківського дня: серія "АЗ" - 12.12.2018; серія "ВЗ" - 18.11.2020; серія " СЗ " - 15.12.2020.

Емітент не виконав свої зобов`язання щодо сплати відсоткового доходу по облігаціям серії "А3" за 10 відсотковий (купонний) період, відсоткового доходу по облігаціям серії "В3" за 13 та 14 відсоткові (купонні) періоди, відсоткового доходу по облігаціям серії "C3" за 13 та 14 відсоткові (купонні) періоди, та погашення номінальної вартості облігацій серій "А3", "В3", "C3".

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, невиконання Державною іпотечною установою своїх грошових зобов`язань перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" щодо сплати відсоткових доходів по облігаціям серії "А3" за 10 відсотковий (купонний) період, по облігаціям серії "В3" за 13 та 14 відсоткові (купонні) періоди та по облігаціям серії "C3" за 13 та 14 відсоткові (купонні) періоди, та щодо погашення номінальної вартості облігацій серій "А3", "В3", "C3", суди попередніх інстанцій, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній станом у період з 10.12.2021 по 06.09.2022) з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується. Зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку.

Із вказаного пункту Закону вбачається, що непоширення обмежень, встановлених цим пунктом, на припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, можливе лише у випадку здійснення відповідного зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку.

Як вбачається з обставин, які визнаються учасниками справи, у тому числі відповідачем, вимоги Державної іпотечної установи акцептовані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на загальну суму 3 332 921 190,01 грн і включені до сьомої черги як вимоги юридичної особи. Натомість в рамках процедури ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб здійснюється задоволення вимог кредиторів третьої черги.

Тобто, на момент вчинення відповідачем правочинів із зарахування зустрічних однорідних вимог (заяви від 10.12.2021 та від 06.09.2022), існувала заборона, у розумінні статті 602 Цивільного кодексу України, на таке зарахування.

Припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в процесі ліквідації банку є порушенням вимог чинного законодавства, зокрема черговості задоволення вимог кредиторів банку, передбаченого статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Вказані правові позиції наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16, постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 20.03.2018 у справі № 910/3226/17, від 29.08.2018 у справі № 910/3361/17.».

Підсумовуючи викладене, заперечення відповідачів, третьої особи-3, третьої особи-4 та третьої особи-5, що зводились в межах даної справи до того, що зобов`язання ДІУ є припиненими, оскільки ДІУ проведено зустрічне зарахування однорідних вимог, а пунктом 8 ч. 2 ст. 46 Закону, у редакції від 30.06.2021 №1588-ІХ, передбачена можливість здійснення такого зарахування, спростовується матеріалами справи та позицією Верховного суду викладеною в Постанові від 23.04.2024 року №910/20302/21.

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Отже необґрунтованими є доводи відповідачів про те, що у зв`язку з заявами ДІУ про зарахування зустрічних однорідних вимог у позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення грошових коштів в рахунок погашення заборгованості по сплаті номінальної вартості облігацій серії «А3», «В3», «С3», оскільки, як вже зазначалось вище, на момент вчинення ДІУ таких правочинів із зарахування зустрічних однорідних вимог існувала заборона на таке зарахування.

Як і необґрунтованими є доводи відповідачів, що оскільки ДІУ проведено зустрічне зарахування однорідних вимог, а відповідно до п. 4.15. Державної гарантії власник облігацій не може вимагати задоволення вимоги від гаранта, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги емітента.

Враховуючи підставу звернення до суду з даним позовом, а саме наявність укладеної 26.12.2013 року між Кабінетом Міністрів України в особі Міністра фінансів України (гарант) та Державною іпотечною установою (емітент) Державної гарантії за зобов`язаннями Державної іпотечної установи №15010-03/128, у зв`язку з відсутністю виконання зі сторони ДІУ свого зобов`язання, виконання такого зобов`язання покладається на гаранта, який повинен сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії.

Відповідно до п.п. 2.2 Державної гарантії від 26.12.2013 №15010-03/128, виданої Кабінетом Міністрів України, у разі невиконання Емітентом Гарантованих зобов`язань Гарант зобов`язується сплатити власникам Облігацій суму номінальної вартості Облігацій за умов дотримання власниками Облігацій строків і порядку пред`явлення вимоги про виконай Гарантом зобов`язань за Державною гарантією.

Як зазначалося вище, позивач звертався у визначений строк до Гаранта, однак вимога позивача залишена без реагування і кошти не виплачені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною першою статті 563 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

З огляду на вищевказане, Кабінет Міністрів України визначив умови, критерії, механізм виконання державної гарантії.

Враховуючи доведеність, в межах даної справи та в межах справ, обставини яких викладено вище, підстав стягнення з Кабінету Міністрів України як гаранта за Державною гарантією від 26.12.2013 №15010-03/128, виданої Кабінетом Міністрів України в особі Міністерства фінансів України на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості Державної іпотечної установи по оплаті номінальної вартості облігацій серії «А3», серії «В3» та серії «С3», позовні вимоги у справі №910/19573/21 є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на встановлені судом обставини на підставі наявних в матеріалах справи доказів, в також враховуючи відсутність доказів на спростування таких вимог, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 794 500,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Кабінету Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) як гаранта за Державною гарантією від 26.12.2013 №15010-03/128, виданої Кабінетом Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) в особі Міністерства фінансів України (ідентифікаційний код 00013480, адреса: 02000, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ідентифікаційний код 34047020, адреса: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця (Щорса), буд. 36Б) заборгованість Державної іпотечної установи (ідентифікаційний код 33304730, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, офіс 201) по оплаті:

- номінальної вартості облігацій серії «А3», ISIN UA400178438 в кількості 4565 штук, емітентом яких є Державна іпотечна установа (ідентифікаційний код 33304730, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, офіс 201), в сумі 456 500 000,00 грн (чотириста п`ятдесят шість мільйонів п`ятсот тисяч гривень 00 копійок);

- номінальної вартості облігацій серії «В3», ISIN UA400178446 в кількості 536 штук, емітентом яких є Державна іпотечна установа (ідентифікаційний код 33304730, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, офіс 201), в сумі 53 600 000,00 грн (п`ятдесят три мільйона шістсот тисяч гривень 00 копійок);

- номінальної вартості облігацій серії «С3», ISIN UA400178453 в кількості 2700 штук, емітентом яких є Державна іпотечна установа (ідентифікаційний код 33304730, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, офіс 201), в сумі 270 000 000,00 грн (двісті сімдесят мільйонів гривень 00 копійок).

3. Стягнути солідарно з Кабінету Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) та Міністерства фінансів України (ідентифікаційний код 00013480, адреса: 02000, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ідентифікаційний код 34047020, адреса: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця (Щорса), буд. 36Б) суму судового збору в розмірі 794 500,00 грн (сімсот дев`яносто чотири тисячі п`ятсот гривень).

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 27.09.2024 року.

Суддя С. МОРОЗОВ