Рішення

від 17.09.2024 по справі 910/2500/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2024Справа № 910/2500/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОКОРТЕКС"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про стягнення 5 874 000, 00 грн

за участю представників:

від позивача: Гайдай Т.В.

від відповідача: Васильчук С.С.

від третьої особи: Басан Д.С.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Комунальне підприємство "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОКОРТЕКС" про стягнення 5 874 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладаючи договір №114-Ш-22 від 01.12.2022 відповідачем безпідставно включено податок на додану вартість до вартості товару, що суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 224 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита», а отже за твердженням позивача є підставою для стягнення безпідставно отриманих Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕОКОРТЕКС" коштів відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

11.03.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2500/24, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 09.04.2024, залучено до участі у справі третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

09.04.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов.

09.04.2024 через канцелярію суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 09.04.2024 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 21.05.2024.

07.05.2024 через систему «Електронний суд» від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

17.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на позов.

У судовому засіданні 21.05.2024 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 09.07.2024.

27.05.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на позов.

У судовому засіданні 09.07.2024 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/2500/24 до судового розгляду по суті на 23.07.2023, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

23.07.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про долучення доказів та розподіл понесених судових витрат.

У судовому засіданні 23.07.2024 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 23.07.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 03.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 призначено розгляд справи на 17.09.2024.

17.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на правову допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні 17.09.2024 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, заперечив проти заяви про розподіл понесених витрат відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.09.2024 надав пояснення по суті позову, проти позовних вимог заперечив, підтримав заяву про розподіл понесених витрат.

Представник третьої особи в судовому засіданні 17.09.2024 надав пояснення по суті позову, щодо позовних вимог поклався на розсуд суду.

У судовому засіданні 17.09.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору №114-Ш-22 від 01.12.2022 та згідно видаткових накладних: від 14.12.2022 №26 на суму 11 748 000,0 грн. (в т.ч. сума ПДВ 1 958 000,0 грн.), від 26.12.2022 №33 на суму 11 748 000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 1 958 000,0 грн.), від 30.12.2022 №35 на суму 11 748 000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 1 958 000,0 грн.) та Актів прии?мання-передачі змонтованого обладнання: від 14.12.2022 №ДН-22/12-1 на суму 11 748 000,0 грн. (в т.ч. сума ПДВ 1 958 000,0 грн.), від 26.12.2022 №О-22/12-2 на суму 11 748 000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 1 958 000,0 грн.), від 30.12.2022 №В-22/12-3 на суму 11 748 000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 1 958 000,0 грн.) відповідачем було виконано умови договору у повному обсязі.

Позивачем перераховано на поточнии? рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 35244000,0 грн. в тому числі ПДВ 20% 5 874 000,0 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: від 21.12.2022 №330132 на суму 11 748 000,0 грн. (в т.ч. сума ПДВ 1 958 000,0 грн.), від 27.12.2022 №330269 на суму 11 748 000,0 грн. (в т.ч. сума ПДВ 1 958 000,0 грн.) та від 30.12.2022 №330316 на суму 11 748 000,0 грн. (в т.ч. сума ПДВ 1 958 000,0 грн.).

Позивач посилається на те, що всупереч пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та постанові Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 224 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита» між ТОВ «Неокортекс» та КП «Киі?вськии? метрополітен» було укладено договір про зукупівлю системи безперебіи?ного живлення, включених до Переліку товарів № 224, з визначенням вартості товарів з ПДВ.

За таких обставин, позивач вважає, що перераховані грошові кошти у сумі 5 874 000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на підставі приписів ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуті кошти.

У відповіді на відзив позивач посилався на наступні обставини:

- відповідачем було порушено умови договору, а саме п. п. 6.3.2., 6.3.3., 11.12 договору щодо забезпечення відповідність якості товару встановленим нормам якості на такии? товар та не було нанесено на товар або на и?ого упаковку, а також на супровідні документи знак відповідності та не надано позивачу деклараціі? про відповідність товару одному з таких технічних регламентів: Технічному регламенту щодо медичних виробів, Технічному регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, Технічному регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують, Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, або повідомлення Міністерства охорони здоров`я чи Державноі? служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів;

- позивач не скористався правом на податковии? кредит з ПДВ у розмірі 5 874 000,00 грн., оскільки відповідно до проведеного аналізу ЄРПН встановлено, що за період з 23.12.2022 по 13.01.2023 відповідачем виписано та зареєстровано на адресу позивача ПН з продажу систем безперебіи?ного живлення код УКТЗЕД 8504409000; 8504408400 у кількості 3 шт. на загальну суму ПДВ 5874000,00 грн. У листопаді 2023 КП «Киі?вськии? метрополітен» скориговано суму ПДВ у розмірі 5 874 000,00 грн, яка була знята з рядку 10.1 та відображена у Додатку 1 Деклараціі? з ПДВ по взаємовідносинам із контрагентом, знято компенсуючі податкові зобов`язання та створено розрахунки коригування кількісних і вартісних показників від 30.11.2023 №551 та №552 до ПН від 31.12.2022 №633 та від 28.02.2023 №706, що відображено у рядку 4.1.1 Деклараціі? з ПДВ за листопад 2023 року;

- порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операціі?, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу Украі?ни та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Позиція відповідача

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на норму ч. 7 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», якою встановлено у разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю, та зазначив, що відповідачем не отримано від позивача жодного звернення про необхідність внесення змін до договору.

Також відповідач зазначив, що підставою для звільнення від оподаткування, крім віднесення товару до Переліку № 224, згідно з приміткою 3 до нього є декларація про відповідність товару одному з таких технічних регламентів. За доводами відповідача, відсутність підстав, наведених у примітці 3 до Переліку № 224, виключає можливість звільнення поставленого за договором товару від сплати податку на додану вартість.

Крім того, відповідач вказав, що згідно вимог податкового законодавства та враховуючи відсутність додаткової угоди про виключення з основної ціни договору суми ПДВ та підстав для звільнення від сплати податку на додану вартість, у ТОВ «НЕОКОРТЕКС» відсутні будь-які законні підстави для складання розрахунків коригування до вже зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних на КП «КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН» податкових накладних від 14.12.2022 №29, від 26.11.2022 №30 та від 31.12.2022 №33 на загальну суму ПДВ 5 874 000,00 грн.

Відповідач звернув увагу, що сума сплаченого позивачем у вартості товару ПДВ відповідно до вимог ПК України та внаслідок добросовісного та належного виконання відповідачем договору у повному обсязі повернулась КП «КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН» на його особистий рахунок у системі електронного адміністрування податку у вигляді суми податкового кредиту, на який останнє має право зменшити свої подальші податкові зобов`язання з ПДВ, тобто, у позивача не відбулось будь-якого зменшення активів на вказану суму.

Також відповідач наголошував, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.

Відповідач посилався також на те, що позивачем не доведено наявності порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів, а відтак наявні всі підстави для відмови у задоволенні позову.

Крім того, відповідачем заявлено до стягнення з позивача понесені витрати на правову допомогу у сумі 30 000,00 грн.

Позиція третьої особи

Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків у своїх поясненнях зазначила, що у грудні 2022 з Єдиного реєстру податкових накладних було отримано від відповідача податкову накладну від 14.12.2022 № 29 на суму ПДВ у розмірі 1 958 000 грн, яку було включено до рядка 10.1 Деклараціі? з податку на додану вартість за звітнии? період грудень 2022 №9300129114 та відображено у Таблиці 2.1 «Відомості про операціі? з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставками 7% і 14%» розділу II «Податкового кредиту» Додатка І «Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковии? кредит з урахуванням и?ого коригування (Д1)».

Також третьою особою вказано, що наступні податкові накладні від 26.12.2022 №30 та від 30.12.2022 №32 отримані з ЄРПН, сума ПДВ, яких складає 3 916 000 грн були включені до рядка 10 1 Декларація з ПДВ за звітнии? період лютии? 2022 №9053224447 та відображені у Додатку 1 до Деклараціі?.

За твердженнями третьої особи, з урахуванням ст. 197, на виконання вимог ст.198 Податкового кодексу Украі?ни нараховані компенсуючі податкові зобов`язання створені та зареєстровані зведені податкові накладні, що відображені у рядку 4.1 Деклараціи? з ПДВ за грудень 2022 та за лютии? 2023: ПН від 31.12.2022 № 633, в яку була включена податкова накладна від 14.12.2022 № 29 на суму ПДВ 1 958 000 грн (Декларація ПДВ за грудень 2022), ПН від 28.02.2023 №706, в яку були включені податкові накладні від 26.12.2022 № 30 та від 30.12.2022 № 33 на суму ПДВ 3 916 000 грн (Декларація ПДВ за лютии? 2023).

Третя особа звертає увагу, що у листопаді 2023 було скориговано суму ПДВ у розмірі 5 874 000 грн., яка була знята з рядку 10.1 та відображена у Додатку 1 Деклараціі? по взаємовідносинам із Контрагентом ТОВ «НЕОКОРТЕСТ», зняті компенсуючі податкові зобов`язання та створено розрахунки коригування кількісних і вартісних показників від 30.11.2023 №551 та №552 до податкових накладних від 31.12.2022 №633 та від 28.02.2023 №706, що відображено у рядку 4.1.1 Деклараціі? з ПДВ за період листопад 2023.

За таких обставин третя особа вважає, що КП «Киі?вськии? метрополітен» не скористався податковим кредитом з податку на додану вартість, тому відповідно ризику декларування неправомірно отриманого податкового кредиту не вбачається.

Третя особа стверджує, що позивач не вчинив всі необхідні діі? для повернення ПДВ.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» Комунальним підприємством «КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН» 14.11.2022 оголошено про проведення відкритих торгів за тендером UA-2022-11-14-000509-a, що підтверджується роздруківкою з веб-ресурсу «Prozorro», за змістом якої зазначено предмет закупівлі - «Система безперебійного живлення пристроїв СЦБ (ДК021-2015: 31150000-2 - Баласти для розрядних ламп чи трубок) за очікуваною вартістю закупівлі 35 424 000,00 грн з ПДВ.

01.12.2022 в результаті проведених відкритих торгів за процедурою закупівлі №UA-2022-11-14-000509-a між Комунальним підприємством «КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН» (покупець, позивач) до Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕОКОРТЕКС» (постачальник, відповідач) укладений договір №114-Ш-22 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити, змонтувати та передати у власність покупця у встановлении? строк: систему безперебіи?ного живлення пристроі?в СЦБ, код 31150000-2 «Баласти для розрядних ламп чи трубок» за ДК 021:2015, надалі - товар, визначении? в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені у Технічніи? специфікаціі? (додаток 1 до договору), якии? є и?ого невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прии?няти товар і сплатити и?ого вартість.

Відповідно до п. 1.2. договору поставка товару за договором включала в себе:

-поставку постачальником покупцю: незмонтованого товару до місця и?ого монтажу;

-встановлення постачальником тимчасового джерела живлення для пристроі?в СЦБ та забезпечення нормальноі? роботи пристроі?в СЦБ від цього джерела;

- демонтаж постачальником діючих панелеи? живлення;

-здіи?снення постачальником монтажу товару (встановлення та підключення) в передбачених договором місцях розташування товару.

Згідно із п. 3.1. та 3.2. договору ціни на товар встановлюються в національніи? валюті Украі?ни - гривні. Ціна цього договору включала вартість товару, вартість тари (упаковки) товару та вартість усіх супутніх робіт/послуг, які пов`язані з поставкою товару, проведенням вантажно-розвантажувальних робіт, монтажу товару (в місцях встановлення), усіх інших витрат, необхідних для виконання умов цього договору.

Згідно п. 3.3. договору сума цього договору становить 35 244 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 5 874 000,00 грн.

Сума договору може бути змінена за взаємною згодою сторін з підстав та у випадках, визначених чинним законодавством України, шляхом укладання відповідної додаткової угоди до договору (п. 3.4. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунок за поставлении? товар (за кожну одиницю товару) здіи?снюється покупцем у безготівковіи? формі шляхом перерахування грошових коштів на поточнии? рахунок постачальника протягом 10 календарних днів на підставі видатковоі? накладноі? та Акта прии?мання-передачі змонтованого обладнання.

Відповідно до п. 5.13. договору зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передання всієі? кількості товару належноі? якості у власність покупця - на підставі підписаних сторонами відповідних документів (на кожну одиницю товару - по кожніи? станціі? метрополітену): Актів прии?мання-передачі змонтованого обладнання та видаткових накладних.

У відповідності до п. 6.3.4. договору постачальник зобов`язувався надавати покупцю належним чином оформлену податкову накладну/розрахунок коригування податковоі? накладноі?, складену(і) в електронніи? формі та зареєстровану(і) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в порядку та строки, визначені законодавством Украі?ни та оформляти всі первинні документи, передбачені цим договором, дотримуючись вимог чинного законодавства Украі?ни.

Відповідно до п. 6.3.12. договору постачальник зобов`язувався при зміні статусу платника податку, своєчасно надавати інформацію покупцю з підтвердними документами.

Цеи? договір набирає чинності з моменту и?ого підписання та скріплення печатками сторін і діє до 10 березня 2023 року включно, але до повного виконання сторонами своі?х обов`язків. Закінчення строку діі? цього договору не звільняє сторони: від відповідальності за и?ого порушення, яке мало місце під час діі? цього договору; від виконання взятих під час діі? договору зобов`язань (п. 10.1. та п. 10.2. договору).

Технічною специфікацією, що є Додатком №1 до договору сторонами погоджено найменування товару - система безперебіи?ного живлення D220D220/35,4/2rfg-PDG+2xD220G24/350BWru-PDG, кількість - три штуки, виробника товару - ТОВ «Беннінг Пауер Електронікс», країну походження товару - Німеччина, загальну вартість товару у сумі 29 370 000,00 грн, ПДВ 20% у розмірі 5 874 000,00 грн, разом з ПДВ - 35 244 000,00 грн, а також технічні та якісні характеристики.

На виконання умов договору згідно видаткових накладних: від 14.12.2022 №26 на суму 11 748 000,0 грн. (в т.ч. сума ПДВ 1 958 000,0 грн.), від 26.12.2022 №33 на суму 11 748 000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 1 958 000,0 грн.), від 30.12.2022 №35 на суму 11 748 000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 1 958 000,0 грн.) та Актів прии?мання-передачі змонтованого обладнання: від 14.12.2022 №ДН-22/12-1 на суму 11 748 000,0 грн. (в т.ч. сума ПДВ 1 958 000,0 грн.), від 26.12.2022 №О-22/12-2 на суму 11 748 000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 1 958 000,0 грн.), від 30.12.2022 №В-22/12-3 на суму 11 748 000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 1 958 000,0 грн.) позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 35 244 000,00 грн, з ПДВ.

Платіжними інструкціями № 330132 від 21.12.2022, № 330269 від 27.12.2022, №330316 від 30.12.2022 позивачем було перераховано на користь відповідача кошти у сумі 35 244 000,00 грн за оплату поставленої системи безперебійного живлення.

01.12.2023 до позивача надіи?шов лист від 27.11.2023 №12260/6/31-00-04-02-02-06 від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (надалі - третя особа) щодо здіи?снення аналізу фінансово-господарських операціи? КП «Киі?вськии? метрополітен» та ТОВ «Неокортекс» за період 01.12.2022 - 31.12.2022, відповідно до якого, за період з 23.12.2022 по 13.01.2023 ТОВ «Неокортекс» виписано та зареєстровано на адресу КП «Киі?вськии? метрополітен» податкові накладні з продажу системи безперебіи?ного живлення D220D220/35,4/2rfg-PDG +2хD220G24/350BWru- PDG (код УКТЗЕД 8504409000; 8504408400) в кількості 3 шт. на загальну суму ПДВ 5 874 000,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що всупереч пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 224 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита» між ТОВ «Неокортекс» та КП «Киі?вськии? метрополітен» було укладено договір №114-Ш-22 від 01.12.2022 про зукупівлю системи безперебіи?ного живлення, включених до Переліку товарів № 224, та визначено вартість товару з ПДВ.

КП «Киі?вськии? метрополітен» звернулося з вимогою від 25.01.2024 №16/10-1/16 до ТОВ «Неокортекс» у якому просив протягом 15 календарних днів, з дня отримання вимоги вжити відповідних заходів, а саме:

- провести коригування видаткових накладних, що підтверджують поставку товару із зменшенням і?х ціни та вартості на суму ПДВ;

- провести коригування податкових накладних від 14.12.2022 №29, від 26.12.2022 №30 та від 30.12.2022 №33 відповідно до норм законодавства, чинного на момент реєстраціі? податкових накладних;

- повернути на поточнии? рахунок КП «Киі?вськии? метрополітен» заи?во сплачену суму ПДВ, що була включена у вартість товару, звільненого від ПДВ, у розмірі 5 874 000,00 грн.

Листом від 09.02.2024 №NEO09/01-24/01 ТОВ «Неокортекс» надано відповідь, в якій відповідач зазначив, що враховуючи внесення змін до істотних умов договору, у відповідача відсутні правові підстави для задоволення вимоги про коригування видаткових накладних, реєстраціі? розрахунків коригування до зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних та повернення коштів в силу того, що договірні зобов`язання за договором припинені и?ого виконанням.

Оскільки, за твердженням позивача, відповідач всупереч пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та постанові Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 224 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита» включив до ціни товару суму ПДВ у загальному розмірі 5 874 000,00 грн, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України перераховані грошові кошти у сумі 5 874 000,00 грн підлягають поверненню позивачу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір №114-Ш-22 від 01.12.2022, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити, змонтувати та передати у власність позивача у встановлении?? строк: систему безперебіи?ного живлення пристроі?в СЦБ, код 31150000-2 «Баласти для розрядних ламп чи трубок» за ДК 021:2015, визначении? в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені у Технічніи? специфікаціі? (додаток 1 до договору), а позивач зобов`язався прии?няти товар і сплатити и?ого вартість.

Відповідно до умов п. 3.1 договору та Додатку до договору №1, сума договору становить 35 244 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 5 874 000,00 грн.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій № 330132 від 21.12.2022, № 330269 від 27.12.2022, №330316 від 30.12.2022 та не заперечується сторонами у справі, на виконання договору позивачем було перераховано на користь відповідача кошти у сумі 35 244 000,00 грн, в тому числі з ПДВ, за оплату поставленої системи безперебійного живлення.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Податок на додану вартість, визначений в підп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Положеннями пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній на момент укладення договору та здійснення господарських операції) встановлено, що тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224, зі змінами та доповненями, затверджено Перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування ПДВ.

Приміткою 1 до Переліку № 224 передбачено, що основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість та від сплати ввізного мита товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.

Відповідні до розділу «Інше» Переліку № 224 включено, зокрема «система безперебійного електроживлення» (коди згідно УКТЗЕД 8501, 8502).

Поряд з тим, приміткою 3 до Переліку № 224 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (крім товарів, включених до підрозділу "Інше", за винятком системи безперебійного електроживлення), до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:

подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216);

або подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 визначено, що лише за умови подання декларації про відповідність та нанесення на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, знаку відповідності технічним регламентам, або за умови подання повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, операції з постачання товарів медичного призначення звільняються від оподаткування на додану вартість.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у матеріалах справи відсутні декларації про відповідність та нанесення на товар або його упаковку знаку відповідності технічним регламентам або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію на товар, поставлений відповідачем на підставі договору №114-Ш-22 від 01.12.2022.

Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає у тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відсутність декларації про відповідність, в якій зазначено про відповідність об`єкта декларації технічних регламентів та повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, на поставлений відповідачем товар відповідно до положень примітки 3 до Постанови №224, свідчить про відсутність підстав для звільнення операцій з поставки спірного товару від оподаткування податком на додану вартість.

Отже, встановлення обставин щодо недотримання передбачених Постановою № 224 умов для віднесення поставленого за договором товару до товарів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування на додану вартість, виключає таке звільнення, у зв`язку з чим відсутнє порушення відповідачем вимог пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України і Постанови № 224 у частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.

Суд відхиляє доводи позивача щодо порушення саме відповідачем умов п. п. 6.3.2., 6.3.3., 11.12 договору щодо забезпечення відповідність якості товару встановленим нормам якості на такии? товар та не було нанесено на товар або на и?ого упаковку, а також на супровідні документи знак відповідності та не надано позивачу деклараціі? про відповідність товару технічних регламентів, або повідомлення Міністерства охорони здоров`я чи Державноі? служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, оскільки виконання умов договору відповідачем в частині забезпечення покупцем якості товару та надання необхідних документів щодо якості та технічних характеристик товару не є предметом розгляду справи, при цьому відповідно до Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753 саме на виробника покладено обов`язок дотримання процедури для ведення в обіг медичних виробів.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Як встановлено судом, згідно платіжних інструкцій № 330132 від 21.12.2022, № 330269 від 27.12.2022, №330316 від 30.12.2022 позивачем було перераховано на користь відповідача кошти як оплату за товар загальною вартістю 35 244 000,00 грн, з ПДВ, на підставі договору №114-Ш-22 від 01.12.2022.

Враховуючи встановлені судом обставини, згідно приписів ст. 1212 ЦК України, сплачені позивачем грошові кошти не можуть визнаватись такими, що набувались відповідачем безпідставно.

Доводи позивача про те, що грошові кошти розмірі 5 875 000,00 грн. перераховані відповідачу без правової підстави не підтверджені належними, достовірними доказами.

Судом враховано, що порядок та механізм нарахування, сплати ПДВ або звільнені від оподаткування врегульовано нормами Податкового кодексу Украі?ни та не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Однак, віднесення поставленого за договором товару до товарів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування на додану вартість, не підтверджена жодними доказами та не узгоджується з обставинами, на які посилається позивач в обґрунтування заявленого позову.

При цьому, судом встановлено, що на час звернення позивача з даним позовом до суду, укладений між позивачем та відповідачем договір був виконаний у повному обсязі в частині поставки товару та в частині оплати поставленого товару.

У матеріалах справи відсутні докази визнання договору №114-Ш-22 від 01.12.2022 недійсним в судовому порядку, відповідно даний договір, на підставі якого позивачем здійснено оплату за поставлений товар, є правомірним в силу презумпції правомірності правочину, закріпленого у статті 204 ЦК України.

Матеріали справи не містять доказів наявності обставини згідно із якими можна було б вважати, що підстава згідно із якої відповідач набув грошові кошти у сумі 5 875 000,00 грн згодом відпала.

З урахуванням встановлених вище обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 5 875 000,00 грн. у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає закону, змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Враховуючи викладене вище, з огляду на обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги з підстав ст. 1212 Цивільного кодексу України не відповідають встановленому законом способу захисту прав, у зв`язку із чим у позовній вимозі про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 5 875 000,00 грн. належить відмовити.

Щодо права позивача на податковии? кредит з ПДВ у розмірі 5 874 000,00 грн., суд зазначає, що відповідно до статті 30 ПК України платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги (крім податкових пільг з податку на додану вартість) чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Отже, використання податкової пільги є виключно правом позивача як платника податку, а не його обов`язком, при цьому суд зазначає, що зазначені обставини жодним чином не впливають на вирішення спору щодо безпідставного включення податку на додану вартість до вартості товару та не позбавляють права позивача, у разі порушення його права, на звернення до суду.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОКОРТЕКС" про стягнення 5 874 000,00 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Відповідачем заявлено вимоги про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Згідно із попереднім розрахунком відповідача, доданого до відзиву, очікувані витрати на правову допомогу становлять 30 000,00 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Позивачем подано клопотання щодо зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу посилаючись на те, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними зі складністю справи та виконаними роботами, обсягом наданих адвокатом послуг.

На підтвердження здійснених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем надано: копію договору № 22-03/24 про надання правової допомоги від 22.03.2024, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕОКОРТЕКС» з адвокатським об`єднанням «Адвокатська група сприяння бізнесу»; Додаткову угоду №1 від 05.04.2024 до договору; рахунок на оплату № 30/05 від 30.05.2024 на суму 30 000,00 грн., платіжну інструкцію № 3141 від 30.05.2024 сплату коштів у сумі 30 000,00 грн.

Відповідно 5.4 договору передбачено, що за домовленістю між Клієнтом та Об`єднанням може бути встановлена фіксована вартість послуг за виконання окремого доручення, яка не залежить від кількості та обсягу виконаних робіт, наданих послуг та/або витраченого часу, про що укладається відповідна додаткова угода до цього Договору. В такому разі оплата наданих послуг здіи?снюється Клієнтом відповідно до рахунку, виставленого Об`єднанням.

Клієнт доручає, а Об`єднання бере на себе зобов`язання надати Клієнту комплексну правову допомогу у справі №910/2500/24 (підготовка та подання відзиву на позов, заперечення на відповідь на відзив та всіх інших необхідних процесуальних документів, представництво інтересів Клієнта у судовіи? справі, а також стягнути понесені судові витрати (п. 1 Додаткової угоди № 1 від 05.04.2024 до договору).

За умовами п. 3.1. Додаткової угоди № 1 від 05.04.2024 до договору сторони погодили, що вартість з виконання окремого доручення є фіксованою та становить 30 000,00 грн.

Дослідивши надані відповідачем докази, суд дійшов висновку, що відповідачем належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правничу допомогу по справі №910/2500/24.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначено гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Правова позиція викладена в пункті 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в пункті 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, з аналізу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки у позови відмовлено повністю, суд вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача про стягнення судових витрат на правничу допомогу повністю та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОКОРТЕКС" про розподіл понесених судових витрат у справі №910/2500/24 - задовольнити.

3. Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН" (03056, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 35, ідентифікаційний код 03328913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОКОРТЕКС" (04053, місто Київ, КУДРЯВСЬКИЙ УЗВІЗ , будинок 5Б, ідентифікаційний код 41475813) витрати на правову допомогу у сумі 30 000,00 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.09.2023.

Суддя О.В. Гулевець