Постанова

від 04.09.2024 по справі 23/448-б

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 23/448-б

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

за участю представників:

Фонду державного майна України - Скороход Р.В., Марченко В.М.,

Офісу Генерального прокурора - Мовчан О.В.,

Міністерства охорони здоров`я України- Дяк Ю.М.,

арбітражного керуючого Куделі М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Фонду державного майна України, заступника керівника Київської міської прокуратури, Міністерства охорони здоров`я України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.11.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024

у справі № 23/448-б

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва

до Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір»

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2007 порушено провадження у справі № 23/448-б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір» (далі - ВАТ "НДМО "Діалір", боржник) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника.

На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 29.10.2007 заявником подано оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, яке опубліковано у газеті "Голос України" № 218 (4218) за 27.11.2007.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 09.06.2008 затверджено реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 введено процедуру санації боржника - ВАТ "НДМО "Діалір", керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Куделю М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 у справі № 23/448-б, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021, продовжено строк процедури санації у справі № 23/448-б та повноваження керуючого санацією боржника - арбітражного керуючого Куделі М.О.; залучено до участі у справі № 23/448-б в якості інвесторів - ТОВ "Транспортна компанія "Мортранссервіс", ТОВ "Хатмент" та ТОВ "Капітал-Інвест-Ресурс"; затверджено план санації ВАТ "НДМО "Діалір", зобов`язано керуючого санацією боржника надати суду на затвердження звіт за наслідками проведеної процедури санації боржника у справі № 23/448-б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 задоволено клопотання керуючого санацією боржника про скасування арештів з майна боржника.

03.09.2021 керуючим санацією боржника до Господарського суду міста Києва подано звіт за наслідками проведеної процедури санації у справі та клопотання про припинення процедури санації у зв`язку з виконанням затвердженого ухвалою суду від 10.06.2021 плану санації і відновлення платоспроможності боржника. Зазначала, що 31.08.2021 відбулися засідання зборів та комітету кредиторів, на яких одноголосно прийнято рішення про затвердження звіту керуючого санацією боржника та визнано роботу керуючого санацією Куделі М.О. такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 призначено на 18.11.2021 судове засідання з розгляду клопотання керуючого санацією про припинення процедури санації у зв`язку з виконанням плану санації і відновлення платоспроможності боржника

Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва з клопотанням про відкладення розгляду питання припинення процедури санації та припинення провадження у справі про банкрутство ВАТ «НДМО «Діалір» до винесення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду остаточного рішення за касаційними скаргами Київської міської прокуратури, до якої приєднався Фонд державного майна України та Міністерства охорони здоров`я України, якими оскаржено в касаційному порядку постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 та ухвалу господарського суду міста Києва від 10.06.2021, якою затверджено план санації ВАТ «НДМО «Діалір».

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2021, зокрема, затверджено звіт керуючого санацією ВАТ «НДМО «Діалір» у справі № 23/448-б; припинено процедуру санації у справі № 23/448-б у зв`язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника ВАТ «НДМО «Діалір»; припинено повноваження арбітражного керуючого Куделі М.О., як керуючого санацією ВАТ «НДМО «Діалір»; закрито провадження у справі №23/448-б про банкрутство ВАТ «НДМО «Діалір»; припинено дію мораторію та вирішено інші процедурні питання.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заходи, спрямовані на виконання плану санації, виконано, комітетом кредиторів прийнято рішення про затвердження звіту керуючого санацією.

Суд першої інстанції в основу постановлено ухвали покладав ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2021, якою було затверджено план санації, і дійшов висновку про наявність підстав для припинення процедури санації у зв`язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника. Вказав, що доданий до звіту керуючого санацією баланс станом на 20.08.2021 має позитивне значення та свідчить про збереження суб`єкта господарювання.

Судом також зазначено, що інвестори виконали передбачені планом санації грошові зобов`язання, отримані боржником кошти скеровано на погашення вимог кредиторів відповідно до черговості, а майнові активи боржника на підставі актів передано інвесторам.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції Фонд державного майна України, Міністерство охорони здоров`я України та Київська міська прокуратура подали апеляційні скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров`я України та Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.11.2021, об`єднано апеляційні скарги в одне апеляційне провадження та призначено справу до розгляду, ухвалами апеляційного суду розгляд апеляційних скарг неодноразово відкладався.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 зупинено апеляційне провадження за апеляційними скаргами Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров`я України та Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі № 23/448-б до моменту перегляду касаційної скарги Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 23/448-б, справу направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Водночас, Міністерство охорони здоров`я України, перший заступник керівника Київської міської прокуратури, до якої приєднався Фонд державного майна України, звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 в частині затвердження плану санації у справі № 23/448-б.

Постановою Верховного Суду від 27.07.2022 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 в частині затвердження плану санації у справі №23/448-б, справу у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд виходив з того, що судами не з`ясовано питання відповідальності інвесторів, які набувають право власності на активи боржника, у випадку не завершення ними будівництва закладу охорони здоров`я та не відновлення діяльності боржника як закладу охорони здоров`я. При цьому, за доводами суду касаційної інстанції завершення санації пов`язано лише з погашенням заборгованості, а не оздоровленням фінансово-господарського становища боржника. Верховним Судом вказано на не з`ясування судами попередніх інстанцій дійсної наявності у інвесторів ресурсів для реалізації заходів плану санації.

Також Верховним Судом вказано на необхідність дослідження реальної вартості майна боржника, яке підлягає передачі інвесторам, у тому числі з урахуванням права користування земельною ділянкою та перевірки доводів щодо неактуальності проведеної оцінки та невідповідності її мети умовам плану санації.

За результатами нового розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, повторно затверджено план санації, який вже був предметом судового розгляду, і попередні судові рішення щодо його затвердження скасовані Верховним Судом.

Фонд державного майна України, перший заступник керівника Київської міської прокуратури та Міністерство охорони здоров`я України звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023.

За результатами касаційного перегляду Верховний Суд постановою від 19.07.2023 скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення про затвердження плану санації боржника, Верховним Судом вказано про невиконання попередніх вказівок суду касаційної інстанції, при новому розгляді не усунуто недоліки, на які вказано судом касаційної інстанції у постанові від 27.07.2022, зміни до плану санації не вносились, докази, на підтвердження дотримання вимог закону при складанні плану санації на час його затвердження, зокрема оцінки майна боржника, складеної понад три роки тому при затвердженні 02.11.2022 плану санації, не надавались.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.09.2023 прийняв до свого провадження апеляційні скарги Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров`я України та Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі № 23/448-б та призначено їх до розгляду.

Постановою від 04.04.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 в оскаржуваній частині.

Апеляційний суд погодився з місцевим господарський судом про наявність підстав для припинення процедури санації у зв`язку з виконанням заходів, спрямованих на виконання плану санації, затвердженого ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2021, та відновлення платоспроможності ВАТ «НДМО «Діалір». При цьому вказав про надання до звіту керуючого санацією балансу станом на 20.08.2021, що має позитивне значення та свідчить про збереження суб`єкта господарювання.

Суд апеляційної інстанції відхилив заперечення апелянтів про передчасність закриття провадження у справі № 23/448-б у зв`язку з виконанням плану санації з огляду на скасування постановою Верховного Суду від 27.07.2022 ухвали про затвердження плану санації від 10.06.2021, вказавши, що станом на дату постановлення судом першої інстанції ухвали від 18.11.2021 про затвердження звіту про виконання плану санації, ухвала суду від 10.06.2021 про затвердження вказаного плану санації була чинною, а касаційне провадження щодо її оскарження було відкрито лише після постановлення ухвали про припинення процедури санації у зв`язку з виконанням цього плану санації.

За доводами апеляційного суду, факт скасування Верховним Судом ухвали про затвердження плану санації Боржника свідчить про наявність підстав для перегляду оскаржуваної ухвали від 18.11.2021 за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення доводів скаржників

До Верховного Суду з касаційним скаргами звернулись Фонд державного майна України, Міністерство охорони здоров`я України та заступник керівника Київської міської прокуратури.

Заявники касаційних скарг просять скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 в частині затвердження звіту керуючого санацією ВАТ «НДМО «Діалір» від 20.08.2021, припинення процедури санації у зв`язку із виконанням плану санації та закриття провадження у справі, справу просять направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Фонд державного майна України підставами касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

В обґрунтування вказує про неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема статей 1, 18, 21 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013) без дотримання принципу судового контролю, необхідність застосування якого неодноразово підкреслювалось у сталій судовій практиці, зокрема у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 5/72-Б-10, висновки яких не були враховані судами попередніх інстанцій, що становить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

За доводами Фонду державного майна України, суди першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваних рішень:

- не дослідили належним чином наявні у справі докази, не врахували конкретні обставини справи та не надали належну оцінку вчиненим діям у процедурі санації, зокрема не дослідили чи відбулось здійснення фінансового оздоровлення боржника за наслідком вчинення санаційних заходів та чи була досягнута мета санаційної процедури за наслідком виконання санаційних заходів, внаслідок чого дійшли передчасних висновків про затвердження звіту керуючого санацією, та неправильно застосували норми статей 1, 18, 21 Закону про банкрутство;

- підійшли формально до вирішення питання щодо затвердження звіту керуючого санацією без застосування судового контролю, що є одним із найважливіших принципів під час розгляду справ про банкрутство, що призвело до передчасних висновків про затвердження звіту керуючого санацією;

- судом апеляційної інстанції не надано правову оцінку легітимній меті участі інвесторів у даній справі, зокрема їх заінтересованості щодо кредитора ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРАЙМ- ФІНАНС», який є єдиним засновником усіх 3-х інвесторів, та одночасно кредитором, який має більшість голосів на зборах (комітеті) кредиторів, тобто судом при розгляді даної справи порушено баланс інтересів кредиторів та боржника;

- судом апеляційної інстанції не враховано, що план санації в межах якого здійснювались санаційні заходи, був двічі скасований Верховним Судом, яким окрім іншого, зазначено про невідповідність даного плану санації вимогам закону в частині досягнення мети процедури санації - відновлення платоспроможності підприємства.

Міністерство охорони здоров`я України підставами для касаційного оскарження вказує пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Вважає, що у порушення частини четвертої статті 236 ГПК України судами невірно застосовано норми матеріального статті 11 Цивільного кодексу України, статей 1, 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та не враховано висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 1-7/158-09-3124, від 02.07.2019 у справі № 27/25б908/4661/14, від 15.05.2019 у справі № 18/257, від 16.05.2018 у справі № 1-7/158-093124, від 15.06.2021 у справі № 909/1056/15, від 10.05.2018 у справі № 5021/1878/12, від 27.02.2019 у справі №904/794/14, від 05.02.2020 у справі № 910/18518/17, від 09.06.2021 у справі №5004/407/12, від 23.12.2021 у справі № 924/1155/18, від 04.03.2020 у справі №5/72- Б-10, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 27.02.2018 у справі №914/1161/17.

Міністерство охорони здоров`я України зазначає, що з огляду на повторне скасування постановою Верховного Суду від 19.07.2023 судових рішень попередніх судових інстанцій про затвердження плану санації в редакції 2019 року, зазначений план санації в силу приписів статті 18 Закону про банкрутство не набрав чинності, а тому не може бути правовою підставою для висновків щодо реалізації визначених цим планом санаційних заходів відносно боржника в межах справи про банкрутство № 23/448-б та, як наслідок. призвести до завершення санаційної процедури в цілому у зв`язку із виконанням скасованого плану санації.

Адже на час апеляційного перегляду Північним апеляційним господарським судом ухвали Господарського суду міста Києва суду від 18.11.2021 щодо затвердження звіту про виконання плану санації в редакції 2019 року та закриття провадження у справі про банкрутство, новий розгляд справи № 23/448-б не відбувся, судове рішення про затвердження плану санації боржника не приймалось, вказівки Верховного Суду щодо плану санації в порушення статті 316 ГПК України судами не виконано.

Крім того Міністерство охорони здоров`я України наголошує, що оскаржувана ухвала суду від 18.11.2021 перешкоджає подальшому провадженню в новому розгляді справи № 23/448-б щодо правомірності затвердження плану санації на виконання вказівок Верховного Суду в цій частині.

Заступник керівника Київської міської прокуратури в якості підстав касаційного оскарження зазначає про наявність обставин, визначених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про невірне застосування судами норм матеріального права (статей 1, 18 Закону України «Про відновлення платоспромож ності боржника або визнання його банкрутом», статті 11 Цивільного кодексу України), не врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 1-7/158-09-3124, від 02.07.2019 у справі № 27/256- 908/4661/14, від 15.05.2019 у справі № 18/257, від 16.05.2018 у справі №1-7/158-09- 3124, від 15.06.2021 у справі № 909/1056/15, від 10.05.2018 у справі № 5021/1878/12, від 27.02.2019 у справі №904/794/14, від 05.02.2020 у справі №910/18518/17, від 09.06.2021 у справі № 5004/407/12, від 23.12.2021 у справі №924/1155/18, від 04.03.2020 у справі № 5/72-Б-10, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 27.02.2018 у справі № 914/1161/17.

Щодо оскарження судових рішень на підставі пункту З частини другої статті 287 ГПК України вказує на відсутність рішень, у яких Верховним Судом були б сформовані висновки щодо застосування статей 18, 21, 40 Закону про банкрутство у правовідносинах процедури банкрутства боржника з державною часткою стосовно можливості затвердження судом звіту про виконання плану санації, припинення процедури санації з підстав виконання плану санації та закриття провадження у випадку оскарження та скасування судових рішень про затвердження плану санації.

Щодо оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України посилається на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення питання щодо досягнення мети процедури санації та її завершення, зокрема, щодо дійсної вартості майна боржника з державною часткою, забезпечення виконання інвесторами зобов`язань щодо завершення будівництва майна боржника як закладу медичного профілю, у тому числі з урахуванням обставин його відчуження інвесторами на користь іншої юридичної особи, яка не набула статусу учасника справи про банкрутство.

Прокуратура вважає, що судом першої інстанції всупереч положенням статей 2, 86, 236, 287 ГПК України необґрунтовано відмовлено в клопотанні Фонду державного майна України про відкладення розгляду справи щодо затвердження звіту керуючого санацією та припинення процедури санації у зв`язку з виконанням плану санації в редакції 2019 року у зв`язку з оскарженням в касаційному порядку судових рішень про затвердження зазначеного плану санації.

Крім того вказує на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, який необґрунтовано прийняв до уваги ухвалу Господарського суду міста Києва суду від 10.06.2021 про затвердження плану санації в редакції 2019 року, проігнорувавши факт її скасування Верховним Судом (постанова від 27.02.2022), а також повторне визнання Верховним Судом плану санації в редакції 2019 року таким, що затверджений всупереч вимог чинного законодавства (постанова від 19.07.2023).

Прокуратура стверджує, що за відсутність чинного плану санації боржника, такий план санації не може слугувати підставою для правових висновків про реалізацію його санаційних заходів, затвердження звіту про його виконання та закриття на цій підставі процедури банкрутства боржника.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Арбітражний керуючий Куделя М.О. у відзиві на касаційні скарги Міністерства охорони здоров`я України та Київської міської прокуратури заперечує проти їх доводів та вимог, просить касаційні скарги залишити без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №23/448-б залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає можливості продовження провадження у справі про банкрутство за умови виконання боржником усіх зобов`язань перед кредиторами на виконання плану санації, що свідчить про відсутність спору у справі по банкрутство.

Арбітражний керуючий зазначає, що станом на 18.11.2021 будь-яких правових підстав, передбачених статтею. 21 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» для відмови у затверджені звіту керуючого санацією та припинення процедури санації у зв`язку з виконанням плану санації не існувало.

Арбітражний керуючий Куделя М.О. також подала відзив на касаційну скаргу Фонду державного майна України, в якому заперечує проти її доводів та вимог, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №23/448-б залишити без змін як законні та обґрунтовані, оскільки суди попередніх інстанцій вірно встановили відсутність правових підстав для відмови у затверджені звіту керуючого санацією.

ТОВ «Капітал-Інвест-Ресурс» подало відзив на касаційні скарги Фонду державного майна України, Київської міської прокуратури та Міністерства охорони здоров`я України, в якому просить у їх задоволенні відмовити, оскаржувані ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 залишити без змін як законні та обґрунтуванні.

Вважає, що за змістом касаційні скарги не доводять порушення чи невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, а спрямовані на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та яким була надана належна правова оцінка.

Позиція Верховного Суду

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, однак, приймаючи до уваги, те, що справа №23/448-б про визнання банкрутом ВАТ «НДМО «Діалір» перебуває на стадії санації, розгляд даної справи здійснюється відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції чинній до 19.01.2013 (далі по тексту Закон про банкрутство в редакції чинній до 19.01.2013).

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство санація - це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Правові підстави проведення процедури санації визначені приписами статей 17-21 Закону про банкрутство. Зокрема вказана судова процедура банкрутства передбачає винесення ухвали суду про проведення санації боржника, затвердження судом схваленого та погодженого плану санації, його виконання та складання керуючим санації звіту за результатами проведеної санаційної процедури.

Відповідно до частин п`ятої, дев`ятої статті 21 Закону про банкрутство за наслідками розгляду звіту керуючого санацією комітет кредиторів приймає рішення про звернення до господарського суду з клопотанням, зокрема, щодо припинення процедури санації у зв`язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника. Якщо комітет кредиторів прийняв рішення про припинення процедури санації у зв`язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника, звіт керуючого санацією підлягає затвердженню господарським судом, якщо інше не передбачено цим Законом.

За приписами статті 40 Закону про банкрутство господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, зокрема, якщо затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом.

З огляду на вказані положення закону обов`язковою передумовою для завершення процедури санації у зв`язку із виконанням плану санації є чинність плану санації, який затверджено судом, а також його належне виконання, що призвело до відновлення платоспроможності боржника.

В свою чергу звіт керуючого санації щодо проведення санаційної процедури, за відсутності чинного плану санації, не може мати правових наслідків для завершення цієї процедури та закриття провадження у справі про банкрутство відповідно до положень статей 18, 21, 40 Закону про банкрутство.

Суд першої інстанції, з огляду на прийняту ухвалу суду від 10.06.2021 та за наслідками проведення санаційної процедури постановив 18.11.2021 ухвалу, якою затвердив звіт керуючого санацією від 20.08.2021, припинив процедуру санації у зв`язку із виконанням зазначеного плану санації, а також закрив провадження у справі.

Разом з тим, апеляційний господарський суд, в порушення положень статті 86 ГПК України, ухвалюючи 04.04.2024 постанову за результатом апеляційного перегляду ухвали від 18.11.2021 щодо затвердження звіту про виконання плану санації в редакції 2019 року, припинення процедури санації та закриття провадження у справі про банкрутство, безпідставно не були враховані обставин оскарження та неодноразового скасування Верховним Судом ухвал суду про затвердження вказаного плану санації з огляду на його невідповідність вимогам закону.

Адже судом апеляційної інстанції в обґрунтування прийнятої постанови зазначено, що на час затвердження місцевим судом звіту про виконання плану санації ухвала про затвердження плану санації від 10.06.2021 була чинною.

Водночас, постановою Верховного Суду від 27.07.2022 скасовано ухвалу суду від 10.06.2021 та постанову суду від 23.09.2021 щодо затвердження плану санації в редакції 2019 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд виходив з того, що судами не з`ясовано питання відповідальності інвесторів, які набувають право власності на активи боржника, у випадку не завершення ними будівництва закладу охорони здоров`я та не відновлення діяльності боржника як закладу охорони здоров`я. При цьому, за доводами суду касаційної інстанції завершення санації пов`язано лише з погашенням заборгованості, а не оздоровленням фінансово-господарського становища боржника. Верховним Судом вказано на не з`ясування судами попередніх інстанцій дійсної наявності у інвесторів ресурсів для реалізації заходів плану санації.

Також Верховним Судом вказано на необхідність дослідження реальної вартості майна боржника, яке підлягає передачі інвесторам, у тому числі з урахуванням права користування земельною ділянкою та перевірки доводів щодо неактуальності проведеної оцінки та невідповідності її мети умовам плану санації.

За результатами нового розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, повторно затверджено план санації в редакції 2019 року, який вже був предметом судового розгляду, а попередні судові рішення щодо його затвердження скасовано Верховним Судом. При цьому, всупереч вимог процесуального законодавства щодо обов`язковості виконання вказівок Верховного Суду, на новому розгляді не усунуто недоліки, на які вказано судом касаційної інстанції, зміни до плану санації не вносились, а також не подавались нові докази, на підтвердження дотримання вимог закону при складанні плану санації на час його затвердження.

За результатами касаційного перегляду постановою Верховного Суду від 19.07.2023 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення про затвердження плану санації в редакції 2019 року, Верховним Судом вказано про невиконання попередніх вказівок суду касаційної інстанції, а також про повторне врахування оцінки майна боржника, складеної понад три роки тому при затвердженні 02.11.2022 плану санації.

На час апеляційного перегляду Північним апеляційним господарським судом ухвали Господарського суду міста Києва суду від 18.11.2021 щодо затвердження звіту про виконання плану санації в редакції 2019 року та закриття провадження у справі про банкрутство, новий розгляд справи № 23/448-6 не відбувся, судове рішення про затвердження плану санації боржника не приймалось, вказівки Верховного Суду щодо плану санації в порушення ст 316 ГПК України не виконано.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 27.02.2018 у справі № 914/1161/17, скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, а також не може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Водночас, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту керуючого санацією поза увагою апеляційного господарського суду залишились обставини реалізації учасниками провадження права на касаційне оскарження судових рішень про затвердження плану санації у цій справі та наслідків касаційного перегляду.

Згідно статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України до основних засад судочинства віднесено, у тому числі, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 287 ГПК України учасники справи мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

На час розгляду в суді першої інстанції клопотання про затвердження звіту керуючого санацією та припинення процедури санації у зв`язку з виконання плану санації і відновлення платоспроможності боржника, Фонд державного майна України подав клопотання про відкладення розгляду справи щодо затвердження звіту про виконання плану санації в редакції 2019 року, оскільки в касаційному порядку оскаржено судові рішення про затвердження зазначеного плану санації, яке залишилось без відповідного реагування з боку суду першої інстанції, клопотання про затвердження звіту керуючого санацією та припинення процедури санації було розглянуте по суті.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції щодо завершення процедури санації внаслідок виконання плану санації та закриття провадження у справі, апеляційним судом не було надано належної оцінки факту відсутності чинного плану санації боржника, а також обставинам повторного скасування Верховним Судом судових рішень, якими був затверджений план санації боржника, а відтак без з`ясування залишилось питання, чи створює скасований план санації правові наслідки для висновків про реалізація санаційних заходів, затвердження звіту про виконання скасованого у подальшому плану санації та завершення процедури банкрутства.

Колегія суддів зазначає, що судові процедури банкрутства та стадії провадження у справі про банкрутство є взаємопов`язаними, зокрема стадіям щодо виконання плану санації та завершення з цієї підстави процедури санації обов`язково передує стадія затвердження плану санації.

Відтак, судовий розгляд клопотання щодо затвердження звіту керуючого санацією та припинення процедури санації у зв`язку з виконання плану санації безпосередньо пов`язаний із судовим розглядом поданих у справі касаційних скарг на процесуальні документи щодо затвердження цього плану санації.

У зв`язку з чим Фонд державного майна України й подавав до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду питання припинення процедури санації та припинення провадження у справі про банкрутство ВАТ «НДМО «Діалір» до винесення Касаційним господарським судом рішення за результатами перегляду в касаційному порядку постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 та ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 про затвердження плану санації ВАТ «НДМО «Діалір», яке залишилось без відповідного реагування суду першої інстанції. Вказане порушення було однією з підстав апеляційного оскарження Фондом державного майна України ухвали суду першої інстанції від 18.11.2021.

Водночас, апеляційний суд не надав оцінки доводам Фонду державного майна України про необґрунтовану відмову судом першої інстанції в клопотанні про відкладення розгляду клопотання про затвердження звіту керуючого санацією та припинення процедури санації у зв`язку з виконання плану санації до завершення касаційного перегляду судових рішень про затвердження самого плану санації з підстав невідповідності його умов вимогам закону.

Поза увагою апеляційного суду залишись обставини існування на момент ухвалення оскаржуваної постанови від 04.04.2024 двох постанов Касаційного господарського суду (від 27.07.2022 та від 19.07.2023) про скасування ухвал суду першої інстанції про затвердження плану санації з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, в яких зазначено про невідповідність санаційних заходів, передбачені у плані санації, вимогам законодавства, не направлення їх на досягнення мети санаційної процедури, а також містились обов`язкові для врахування вказівки суду першої інстанції, які були повністю проігноровані.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції від 18.11.2021 апеляційний суд не з`ясував, чи мав суд першої інстанції процесуальний безальтернативний обов`язок затвердити звіт керуючого санацією та припинити процедуру санації у зв`язку з виконанням плану санації, з огляду на результати касаційного перегляду ухвали суду про затвердження плану санації, а саме, її скасування.

Залишення апеляційним судом поза увагою факту касаційного оскарження судових рішень про затвердження плану санації призвело до передчасних висновків про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з виконання цього (вже скасованого) плану санації.

Зупинивши ухвалою від 24.04.2023 апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 до моменту перегляду Верховним Судом касаційної скарги Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 та постанову північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 23/448-б, суд апеляційної інстанції 04.04.2024 ухвалив постанову щодо затвердження звіту про виконання плану санації, не дослідивши обставини та результати касаційного оскарження судових рішень щодо затвердження плану санації, до перегляду якого й зупинялось апеляційне провадження.

Колегія суддів наголошує, що за висновками Верховного Суду одним із принципів правового інституту неплатоспроможності є судовий контроль у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство. Рішення, які приймаються судом під час відновлення платоспроможності боржника, не повинні зводитись до формального виконання процесуальних вимог закону. Основною їх метою є судовий контроль за законністю дій кредиторів боржника, арбітражного керуючого, керівника санацією, інших учасників процедур та оцінка їх дій на відповідність вимогам Закону про банкрутство.

Проте суд апеляційної інстанції не забезпечив судовий контроль під час провадження у справі про банкрутство ВАТ «НДМО «Діалір», адже не надав оцінки наслідкам реалізації учасниками справи права на касаційне оскарження судових рішень, якими фактично встановлено правову підставу для проведення санаційної процедури (затверджено план санації в редакції 2019 року), не з`ясував наявність/відсутність підстав для затвердження звіту керуючого санацією та припинення процедури санації у зв`язку з виконанням плану санації, зважаючи на скасування судом касаційної інстанції судових рішень про затвердження цього плану санації.

Адже сам факт оскарження судових рішень про затвердження плану санації свідчить про неможливість закриття провадження у зазначеній справі у зв`язку з виконанням цього плану санації до остаточного вирішення поданих касаційних скарг на судові рішення про затвердження плану санації.

При цьому, поза увагою апеляційного суду залишились доводи апеляційних скарг про те, що залишення в силі ухвали суду від 18.11.2021 про припинення процедури санації у справі у зв`язку з виконанням плану суперечить приписам статті 316 ГПК України щодо обов`язковості вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Верховного Суду від 19.07.2023, якою скасовані судові рішення про затвердження плану санації з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для дослідження наявності обставин, необхідних для затвердження плану санації під час нового розгляду.

Положеннями частин першої та другої статті 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Метою апеляційного суду є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно.

Користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, суд апеляційної інстанції, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, повинен був повно і всебічно з`ясувати обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Водночас, оскаржувана постанова апеляційного суду таким вимогам не відповідає. Зазначивши перелік доводів апеляційних скарг Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров`я України та Київської міської прокуратури, суд апеляційної інстанції фактично не надав юридичної оцінки всім доводам заявників апеляційних скарг.

Зі змісту постанови вбачається, що як на підставу залишення без змін ухвали суду першої інстанції суд апеляційної інстанції послався лише на чинність на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 18.11.2021 про затвердження звіту керуючого санацією ухвали суду від 10.06.2021 про затвердження плану санації, яка на дату ухвалення апеляційним судом постанови вже була скасована.

Тобто, суд апеляційної інстанції фактично ухилився від здійснення апеляційного перегляду справи, не перевірив законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров`я України та Київської міської прокуратури саме в частині відсутність підстав для затвердження звіту керуючого санацією та припинення процедури санації у зв`язку з виконанням плану санації, зважаючи на скасування судом касаційної інстанції судових рішень про затвердження цього плану санації.

Такі процесуальні порушення є свідченням того, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, визначеним статтею 236 ГПК України.

Дійшовши такого висновку, колегія суддів погоджується з аргументами заявників касаційних скарг у цій частині.

З огляду на обмеження, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути допущені судом апеляційної інстанції процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з`ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вказаною статтею процесуального закону.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржників, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

Встановивши зазначені порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг та скасування оскаржуваної постанови з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Фонду державного майна України, заступника керівника Київської міської прокуратури та Міністерства охорони здоров`я України задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі № 23/448-б скасувати.

3. Справу № 23/448-б направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Пєсков В.Г.