Ухвала

від 30.09.2024 по справі 914/1425/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1425/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

розглянувши матеріали касаційних скарг Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024

за позовом Львівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Б37?</a>,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

06.09.2024 (через систему ?Електронний суд?) Львівська міська рада (далі - Рада, скаржник) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024.

11.09.2024 (через систему ?Електронний суд?) Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління, скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, яке обґрунтоване отриманням оскаржуваної постанови в електронний кабінет 22.08.2024 (з урахуванням абз. 2 частини 6 статті 242 господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2024 касаційну скаргу Ради залишено без руху на підставі частини 3 статті 292 ГПК України, у зв`язку з тим, що скаржником до касаційної скарги не додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

24.09.2024 Рада подала до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, яке обґрунтоване отриманням оскаржуваної постанови в електронний кабінет 21.08.2024 (з урахуванням положень абз 2 частини 6 статті 242 ГПК), підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина 2 статті 288 ГПК України).

Ураховуючи, що касаційні скарги подано у строк встановлений приписами частини 2 статті 288 ГПК України, а саме - 06.09.2024 і 11.09.2024, колегія суддів вважає наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження поважними, а клопотання такими, що підлягають задоволенню.

Дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та зміст судового рішення, Суд дійшов висновку про відповідність касаційних скарг вимогам статті 290 ГПК України.

За приписами частин 1, 4 статті 294 ГПК України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій повідомляється про дату, час і місце розгляду скарги, а також про витребування матеріалів справи. В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

За правилами пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Приймаючи до уваги обґрунтування Радою підстав касаційного оскарження щодо неправильного застосування господарськими судами норм матеріального права за виключним випадком, який передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріали касаційної скарги Ради є достатніми для відкриття касаційного провадження та відповідно до частини третьої статті 301 вказаного Кодексу належить здійснити розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Крім виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Рада у своїй скарзі також наводить таку підставу касаційного оскарження, як те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має дня неї виняткове значення.

Разом з тим суд зазначає, що згідно з частиною 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених і підпунктах "а - г" цієї частини.

Оскільки у даній справі судове рішення, що оскаржується, не підлягає перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом, справа не є малозначною та не відноситься до тих, у яких ціна позову не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведена Радою підстава касаційного оскарження про те, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має для неї виняткове значення не дає правових підстав для відкриття касаційного провадження у справі.

Як убачається зі змісту касаційної скарги Управління, скаржник, формально зазначивши пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України як підставу звернення з касаційною скаргою, не навів норму права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 292 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже касаційна скарга Управління в частині оскарження судового рішення на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України не приймається до розгляду.

Разом з тим, як убачається зі змісту касаційної скарги, в якості доводів її подання Управління зазначило про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, що є підставою для прийняття касаційної скарги по пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Отже, приймаючи до уваги обґрунтування Управлінням підстав касаційного оскарження щодо неправильного застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права за виключним випадком, який передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріали касаційної скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження та відповідно до частини 3 статті 301 вказаного Кодексу належить здійснити розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 ГПК України, у касаційних скаргах не наведено.

Згідно із статтею 295 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Оскільки подання відзивів на касаційні скарги в письмовій формі є правом учасників справи, у разі реалізації такого права суд касаційної інстанції встановлює відповідний строк для подання зазначених відзивів.

Керуючись статтями 234, 287-290, 294, 295, 301 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

2. Поновити Львівській міській раді та Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради строк на касаційне оскарження.

3. Відкрити касаційне провадження за касаційними скаргами Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

4. Призначити касаційні скарги до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13 листопада 2024 року о 10:20 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 10 (кабінет №332).

5. Витребувати матеріали справи №914/1425/21 із Господарського суду Львівської області та/або Західного апеляційного господарського суду.

6. У разі, якщо учасник справи скористається наданим статтею 295 ГПК України правом подати до суду касаційної інстанції відзиви на касаційні скарги, такі відзиви та докази надсилання їх копій і доданих до них документів іншим учасникам справи, мають бути подані до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через ?Електронний суд? або за адресою: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 у строк до 18.10.2024.

7. Довести до відома учасників справи, що явка їх представників у судове засідання не є обов`язковою.

8. Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://supreme.court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов